CC BY
11
УДК: 616-022.7:579.84]-06:[616.33-002+616.379-008.64]-085 Рад'юнова Т.О.
ОПТИМ1ЗАЦ1Я АНТИХЕЛ1КОБАКТЕРНО1 ТЕРАП11 У ХВОРИХ НА ХРОН1ЧНИЙ ГАСТРИТ У ПО6ДНАНН1 З ЦУКРОВИМ Д1АБЕТОМ 2 ТИПУ
УкраТнсыка медична стоматологiчна академiя, м. Полтава
Питання iнфiкованостi Helicobacter pylori у хворих на цукровий д'абет, а також ролi мкрофлори у розвитку уражень шлунку, що може впливати на тактику лкування, лишаються в1'дкритими. Метою досл'дження було оптим'зувати ефективнсть терап'й хронiчного Helicobacter pylori-асо^йованого гастриту у хворих на цукровий д'абет 2 типу шляхом корекци порушень мкробоце-нозу кишечника. Матерiали та методи. Обстежено 28 пацieнтiв з Helicobacter pylori-позитивним хронiчним гастритом та цукровим д'абетом 2 типу. Проведено анкетування, визначення антигену Helicobacter pylori в калi та дихальний водневий тест з лактулозою. В залежностi в'д призначеного лкування, сформовано двi групи хворих: I (n=14) - приймали пантопразол 40 мг, амоксицилн 1000 мг та кларитромiцин 500 мг; II (п=14) - пантопразол 40 мг, амоксицилн 1000 мг, кларитромiцин 500 мг та пробютик В. infantis. Для статистичного анал'зу використовувався F-критерiй Фшера. Результати. У хворих I групи на 28-й день лкування спостергалось пдвищення частоти розвитку синдрому надмiрного бактер'ального росту, порiвняно з даними, отриманими на початку лкування (78%, n=11 vs 57%, n=8), в той час як серед пацieнтiв II групи цей показник зменшився (7%, n=1 vs 36%, n=5; (ф=4,342; p<0,05)), при цьому ефективнсть ерадикаци Helicobacter pylori становила 71% (n=10) та 88% (n=12) (ф=0,934; p>0,05) в I та II групах в'дпов'дно. Висновки. Призначення B. infantis сприяе покращенню кл/н/чноУ картини за рахунок попередження розвитку синдрому надмiрного бак-тер'ального росту у хворих на хронiчний гастрит на фон цукрового д 'абету 2 типу.
Кпючов1 слова: цукровий д1абет 2 типу, хронлчний гастрит, синдром надм1рного бактер1алыного росту, Helicobacter pylori, Bacillus infantis. Стаття e фрагментом НДР «Удосконалення дiагностичних пiдходiв та оптимiзацiя лкування захворювань органiв трав-лення у поeднаннi з /ни/ими хворобами систем органiзму» (№ державноГреестрацп 0117 U 000300)
На сыогодышнш день коморбщнюты залиша-етыся одыею з актуалыних медичних проблем, що викликае ряд питаны щодо ефективност та безпечност лкування па^енпв. За наявност у хворого дектыкох патологш, важливо шдивщуа-лiзовувати терапевтичн пщходи, враховуючи вс патогенетичн особливост взаемодп захворю-ваны. Тож вивчення впливу одних патолопчних сташв на переб^ шших з подалышою оптимiзацi-ею лкування в^грае ключову ролы у вивченн дано''' проблематики.
На себе звертае увагу висока розповсюдже-нюты цукрового дiабету (ЦД) у свт, а показники смертносп вщ його наслщюв, що невпинно зрос-таюты, та фiнансовi витрати на боротыбу з ним в рази загострююты проблему. Проведений сис-тематичний аналiз даних л^ератури з 1990 по 2015 рр. по вивченню захворюваност на ЦД дозволив встановити, що станом на 2015 загалына ктыкюты хворих вком 20-79 рош становила 415 млн, а ктыкюты смертей, пов'язаних з ЦД, досяг-ла 5 млн. При цыому 75% хворих на ЦД прожи-ваюты в кра'нах з низыким та середым економiч-ними рiвнями. Песимютичними лишаютыся i про-гнози: передбачувана ктыкюты хворих на ЦД в 2040 роц - 642 млн, що складае 10,4% вщ зага-лыного населення планети [13].
Розвиток полшейро- та ангюпатш на фон ЦД сприяе вторинному ураженню майже вах оргашв та систем. Окремо''' уваги в даному аспект за-слуговуе шлунково-кишковий тракт (ШКТ), оскн лыки оргашчы та функцюналыы змши у ныому не лише впливаюты на самопочуття та якюты життя па^етчв, а й визначаюты рiвены постпрандiалы-но' глкемп [20] та можуты бути факторами не-ефективност чи непереносимост цукрознижу-
вальноТ терапп. Так, супутнш гастрит, в тому чи-слi безсимптомний, TicHO aсоцiюeться з Biporiq-нicтю розвитку пoбiчних ефекпв на фoнi прийо-му метформшу [9]. При цьому загальна частота гастроштестинальних скарг (Г1С) переважае са-ме у хворих на ЦД 2 типу [10].
Серед основних мeхaнiзмiв ушкодження ШКТ на фон ЦД основна роль выводиться пперглн кeмiТ, пaтoлoгiчнoму впливу продук^в метаболн зму глюкози [4], розвитку оксидативного стресу [6] та запаленню [5]. В той час, у хворих на ЦД м^мальною залишаеться дiя соляноТ кислоти на слизову оболонку шлунку (СОШ), як основного «фактора агресп» [1]. Бтьш глибоке вивчення патогенезу уражень СОШ дозволило визначити вплив таких шкретишв кишечника, як глюкагоно-пoдiбних пeптидiв 1 та 2, панкреатичних полте-птидiв [11], cepoтoнiну [12], а також кишечних нeйpoтpaнcмiтepiв, зокрема вазоактивного ште-стинального пептиду [2]. Окpiм цього, дeякi до-cлiджeння вказують на cупутнi порушення в ро-бoтi гладком'язових клiтин, iнтepcтицiaльних uni-тин Кахаля [14], а також змши в ^e^pi кишечноТ мiкpoбioти [18].
Нинi велика увага придтяеться саме вивченню мiкpoбioти ШКТ та шфекци Helicobacter pylori (HP) як основноТ причини уражень шлунку, в тому чи^ гастриту. Не можна суперечити, що НР займае одне з провщних мюць й у формуванн уражень верхшх вiддiлiв гacтpoiнтecтинaльнoгo тракту серед хворих на ЦД, проте, дан л^ера-тури з цього питання не однозначш. В той час, як одн дocлiджeння вказують на вщсутнють асоцн aцiТ НР з Цд [17,16], iншi cвiдчaть про перева-жання НР серед хворих на ЦД 2 типу [7,19].
Ерадикацшна HP терашя е ефективним ме-
тодом лкування захворювань шлунку, що до-зволяе вплинути як на етiологiчний чинник за-хворювання, так i на кл^чну симптоматику з боку ШКТ, попереджуючи розвиток багатьох ускладнень, зокрема, раку. Що стосуеться ЦД, в одному з рандомiзованих, подвшних слiпих, кон-трольованих дослiджень доведена роль еради-кацп НР у пщтриманш гомеостазу глюкози серед хворих на ЦД: не дивлячись на те, що вона не впливае на рiвень глюкози в кров^ ерадика^я НР визначае зменшення прозапальних факторiв та зниження рiвня шсулшу натще, пiдвищуючи iнсулiнорезистентнiсть у па^етчв з ЦД 2 типу [3], що ще раз пщкреслюе тюний зв'язок патоло-г1Т органiв ШКТ та ЦД, яка в багатьох аспектах детермшуе устшнють цукрознижувально" тера-пй". Поглянувши на проблему з шшого боку, вар-то звернути увагу на недостатню успiшнiсть ан-ти-НР лiкування у хворих на ЦД, яка потребуе подовження термов лкування або ж переходу до терапп iнших лiнiй [8].
Отже, потребують подальшого вивчення шляхи пщвищення ефективностi лiкування верх-нiх вщд^в ШКТ iз урахуванням порушень мiкро-бiоценозу.
Мета
Оптимiзувати ефективнiсть терапи хронiчного НР-позитивного гастриту у хворих на ЦД 2 типу шляхом корекцп порушень мiкробiоценозу кишечника.
Матерiали та методи
Обстежено 68 па^етчв з ЦД 2 типу та скар-гами на диспепсичш прояви протягом останнiх 6 мюя^в, що перебували на стацiонарному лку-ваннi в терапевтичному вiддiленнi Полтавсько" обласно" ктшчно" лiкарнi вiдновного лкування та дiагностики з обласними центрами плануван-ня ам'""" та репродукци людини, медично" генетики. Вам патентам було проведено фiброгастро-дуоденоскопш (ФГДС) з бiопсiею, за результатами яко" у 62 (91%) хворих встановлено хрошч-ний гастрит, у 2 (3%) - виразкову хворобу шлунку, а у 4 (6%) - виразкову хворобу дванадцяти-пало" кишки. В подальшому хворим з ознаками хрошчного гастриту було проведено визначення антигену НР у кал^ за результатами якого до дослщження було включено 28 хворих (45% вщ загально" кшькосп хворих на хрошчний гастрит), що мали позитивы результати тесту на НР.
Вам патентам з хрошчним НР-позитивним гастритом на фош ЦД 2 типу було проведено ан-кетування на предмет наявност ряду Г1С, зага-льноклiнiчне обстеження, дихальний водневий тест (ДВТ) з лактулозою з метою встановлення синдрому надмiрного бактерiального росту (СНБР) та призначено лкування. Повторна оцш-ка кл^чних симптомiв проводилась на 10 та 28 дш лiкування, а ДВТ з лактулозою та визначення фекального антигену НР виконувались на 28 день.
Таким чином, в залежност вщ обраноТ тера-певтичноТ тактики було сформовано 2 дослщжу-ванi клiнiчнi групи:
I (n=14) - хворi, яким призначено анти НР-терапiю протягом 10 дшв, вiдповiдно до Мааст-рихтського консенсусу, що включала: шпбп~ор протонноТ помпи (1ПП) у стандартнш дозi - пан-топразол 40 мг, кларитромщин 500 мг, амокси-цилiн 1000 мг 2 р./д. за 60 хв. до Тж1;
II (n=14) - хворi, яким призначено анти НР-терапiю (пантопразол 40 мг, кларитромщин 500 мг, амоксицилш 1000 мг) строком на 10 дшв в поеднанш з препаратом групи пробютиш, що мютить чисту культуру мiкроорганiзмiв штаму Bifidobacterium infantis («Альфлорекс»), 1 р./д. пю-ля Тж1 тривалiстю на 28 дшв.
Середнiй вiк хворих I групи становив 51 ±12,3 роки, II групи - 48±11,5 рош. Стввщношення чоловiкiв та ж1нок серед оаб I групи складало 6 (43%) та 8 (57%) вщповщно, II - 5 (35%) та 9 (65%) вщповщно.
Тривалють ЦД 2 типу у па^етчв I групи ста-новила 18,9±6,4 рош з середнiм показником mi-козильованого гемоглобшу (HbA1c) 7,0±1,9%, а серед обстежуваних II групи - 12,2±5,4 рокiв при середньому рiвнi HbA1c 7,4±1,7%.
Лiкування ЦД проводилось препаратами ш-сулiну у 9 (64%) хворих I групи та 5 (36%) па^е-н^в II групи; препаратами групи пероральних п-поглiкемiчних засобiв, зокрема метформiном, -серед 6 (43%) та 8 (57%) обстежуваних I та II груп вщповщно.
Статистичний аналiз проводився за допомо-гою визначення F-критерiю Фшера.
Результати дослiдження та 1х обговорення
Проаналiзувавши структуру ПС у хворих в дослщжуваних групах було визначено, що етга-стральний бiль зус^чаеться у 8 (57%) та 6 (43%) хворих, вщчуття переповнення шлунку - у 10 (71%) та 8 (57%), здуття живота - у 9 (64%) та 7 (50%), а перюдична нудота, що не приводить до блювання - у 6 (43%) та 4 (29%) па^ен-^в I та II груп вщповщно. Звертае на себе увагу вщносно невисока частота розвитку больового синдрому (50%, n=14 вщ загальноТ кшькосп хворих), що е характерним симптомом у хворих на хрошчний гастрит. Це пщкреслюе атиповють uni-шчноТ картини захворювань ШКТ на фош ЦД, чому вiрогiдно сприяе супутня нейропа™.
Пюля проведеного лiкування на 10-й день була в^^чена позитивна динамка вщносно еш-гастрального болю: на нього скаржились лише 4 (29%) хворих I групи та 3 (14%) патента II. Од-нак, в I груш зросла частота скарг на вщчуття переповнення шлунку, яку в^^чали 12 (86%) хворих, здуття - 13 (92%) та нудота - 10 (71%). В той час як у па^ен^в II групи ц показники де-що знизились i спостер^ались у 6 (43%), 5 (36%) та 3 (21%) хворих вщповщно.
Розвиток хрошчного гастриту у обраних до дослщження хворих на ЦД пояснюеться наявню-
тю шфекци НР. Проте, не виключаеться й роль шших MÎKpoopraHÎ3MÎB верхшх вiддiлiв ШКТ. Так у хворих на ЦД у зв'язку з порушеннями моторики, що часто призводять до явищ стазу, спостер^а-еться ряд дисбютичних змiн, у тому чи^ виник-нення СНБР. Так, у 13 (46%) обстежених хворих було ^^ально встановлено наявнiсть СНБР (8 хворих (57%) - I дослщжуваноГ групи, 5 (36%) -II групи). Звертае на себе увагу вковий та стате-вий розподт хворих: СНБР асоцiюеться з жшо-чою статтю, старшим вком, та бiльш тривалим перебiгом ЦД 2 типу. При цьому не спостер^а-еться залежност вiд рiвня HbAlc. Таким чином, тривалiсть ЦД може визначати глибину та тяж-кють дисмоторних змiн ШКТ, створюючи сприят-ливi умови для розвитку СНБР.
На 28-й день лкування усшшнють анти-НР, за результатами повторного визначення антигену НР у кал^ була доведена у 10 (71%) хворих I дослщжуваноГ групи та l2 (88%) II групи (ф=0,934; p>0,05). Тобто призначення культури B. infantis дозволяе пiдвищити ефективнють терапп у хворих на ЦД, що може пояснюватись ш-гiбiторними властивостями B. infantis у вщно-шеннi ряду патогенних мiкроорганiзмiв [15], вiро-гiдно й у вщношенш НР.
Повторний ДВТ з лактулозою на 28-й день лн кування дозволив довести й активнють B. infantis у вщношенш СНБР. У хворих I групи, що отри-мували лише антихелкобактерну терашю, кть-кiсть випадкiв СНБР зросла з 8 (57%) до 11 (78%), в той час як у хворих II групи на фош при-йому препарату «Альфлорекс» ктькють па^ен-^в з СНБР зменшилась до 1 (7%) хворого (ф=4,342; p<0,05).
Що ж стосуеться клiнiчних проявiв, Тх динамн ка на 28-й день по закшченню лкування була наступною: в I груш ешгастральний бiль в^^ча-ли 3 хворих (21%), переповнення шлунку - 11 (78%), здуття живота - 12 (86%), нудоту - 10 (71%) хворих; в II груш ешгастральний бть не спостер^ався, скарги на переповнення шлунку вщзначались у 2 (14%) па^етчв, здуття живота -- у 2 (14%), нудоту в 1 (7%). Прогреая диспеп-сичних проявiв у хворих I групи може пояснюватись розвитком СНБР внаслщок проведено!' ан-тибактерiальноï терапп, що призвела до дисбютичних змш в тонкому кишечнику. В той час призначення пробютика, що мютить культуру B. infantis дозволяе покращити ефективнють терапп та кл^чну симптоматику, що реалiзуеться через попередження розвитку СНБР.
Описана картина демонструе, що па^енти з НР-позитивним гастритом у разi наявност СНБР, окрiм больового синдрому, мають додат-ковi кшшчн ознаки у виглядi вщчуття переповнення шлунку, здуття живота та нудоти, розвиток яких може пояснюватись впливом продук^в метаболiзму бактерш тонкого кишечника, що призводить до перистальтичних порушень. Мо-жна припустити, що змша функцюнально'Г актив-ностi ШКТ у хворих на ЦД мае мультифакторний
патогенез за рахунок не лише розвитку нейропа-тп, а й виникнення надмiрного росту бактерп у рiзних вщдтах ШКТ. В той же час ц механiзми можуть бути взаемопов'язаними i формувати «хибне коло» патолопчних змiн.
Призначення пробiотика «Альфлорекс» дозволяе покращити ефективнють антихелкобак-терно' терапiï та регресiю клiнiчноï симптоматики у хворих на ЦД 2 типу за рахунок попере-дження розвитку СНБР.
Таким чином, лкування хворих на НР-позитивний гастрит на фош ЦД 2 типу потребуе оптимiзацiï за рахунок проведення скриншгового дослщження за допомогою ДВТ з лактулозою на предмет наявност СНБР, що е частою супут-ньою патолопею на фонi дисмоторних явищ, з обов'язковим призначенням пробютичного засо-бу для покращення ефективност терапiï хрошчного гастриту.
Висновки
У хворих на ЦД 2 типу в поеднанш з хрошчним гастритом спостер^аеться часте поеднання шфекци НР з СНБР (46%, n=13), що впливае на кл^чну симптоматику хрошчного гастриту за рахунок переважання скарг на вщчуття переповнення шлунку, нудоту та здуття живота. До того
ж, СНБР мае тенденцш до розвитку пюля проведення антибактерiальноï ерадикацшноГ терапп НР. Це в свою чергу визначае вщсутнють повно-го ключного покращення пюля проведення ерадикацшно! анти-НР терапп, яка бтьшою мiрою приводить до зменшення больового синдрому. Призначення пробютика «Альфлорекс», що мютить в своему складi чисту культуру B.infantis, дозволяе суттево покращити кл^чну картину у хворих на хрошчний гастрит в поеднанш з ЦД 2 типу пюля проведення анти-НР терапп за рахунок посилення ïï ефективност та здатност за-поб^ати розвитку СНБР.
Перспективи подальших дослщжень
Необхщне подальше вивчення особливостей мiкрофлори верхнiх вiддiлiв ШКТ у хворих на ЦД у порiвняннi з патентами без ЦД, що дозволить бтьш детально визначити роль мiкробiоценозу ШКТ у розвитку патологiï шлунку.
References
1. Радюнова ТО. Chastota ta kharakter urazhen' shlunku u khvorykh na tsukrovyy diabet v zalezhnosti vid yoho typu [Frequency and character of gastric lesions in patients with diabetes mellitus depending on its type] Akt probl such med. 2018;18(2):95-8. (Ukrainian)
2. Adeghate E, Ponery AS, Sharma AK, El-Sharkawy T, Donath T. Diabetes mellitus is associated with a decrease in vasoactive intestinal polypeptide content of gastrointestinal tract of rat. Arch Physiol Biochem. 2001;109(3):246-51. doi: 10.1076/apab.109.3.246.11587.
з. Bonfigli AR, Boemi M, Festa R, Bonazzi P, Brandoni G, Spazza-fumo L, Olivieri F, Ceriello A, Genovese S, Testa R. Randomized, double-blind, placebo-controlled trial to evaluate the effect of Helicobacter pylori eradication on glucose homeostasis in type 2 diabetic patients. Nutr Metab Cardiovasc Dis. 2016;26(10):893-8. doi: 10.1016/j.numecd.2016.06.012.
4. Brownlee M. Glycation products and the pathogenesis of diabetic complications. Diabetes Care. 1992;15(12):1835-43.
5. Forbes JM, Cooper ME. Mechanisms of diabetic complications. Physiol Rev. 2013;93(1):137-88. doi: 10.1152/physrev.00045.2011.
10.
11.
12.
13.
Giacco F, Brownlee M. Oxidative stress and diabetic complications. Circ Res. 2010;107(9): 1058-70. doi:
10.1161/CIRCRESAHA.110.223545. 14.
Han X, Li Y, Wang J, Liu B, Hu H, Li X, Yang K, Yuan J, Yao P, Wei S, Wang Y, Liang Y, Miao X, Zhang X, Guo H, Yang H, Wu T, He M. Helicobacter pylori infection is associated with type 2 15.
diabetes among a middle- and old-age Chinese population. Diabetes Metab Res Rev. 2016;32(1):95-101. doi: 10.1002/dmrr.2677. Horikawa C, Kodama S, Fujihara K, Hirasawa R, Yachi Y, Suzuki A, Hanyu O, Shimano H, Sone H. High risk of failing eradication of 16.
Helicobacter pylori in patients with diabetes: a meta-analysis. Diabetes Res Clin Pract. 2014;106(1):81-87. doi: 10.1016/j.diabres.2014.07.009. 17
Huang Y, Sun J, Wang X, Tao X, Wang H, Tan W. Asymptomatic chronic gastritis decreases metformin tolerance in patients with type 2 diabetes. J Clin Pharm Ther. 2015;40(4):461-5. doi: 10.1111/jcpt.12290.
Khoshbaten M, Madad L, Baladast M, Mohammadi M, Aliasgarzadeh A. Gastrointestinal signs and symptoms among per- 18.
sons with diabetes mellitus. Gastroenterol Hepatol Bed Bench. 2011;4(4):219-23. doi: 10.12691/ajnr-3-3-1.
Latorre R, Sternini C, De Giorgio R, Greenwood-Van Meerveld B. Enteroendocrine cells: a review of their role in brain-gut communi- 19.
cation. Neurogastroenterol Motil. 2016;28(5):620-30. doi: 10.1111/nmo.12754.
Mawe GM, Hoffman JM. Serotonin signalling in the gut functions, dysfunctions and therapeutic targets. Nat Rev Gastroenterol Hepa-tol. 2013;10(8):473-86. doi: 10.1038/nrgastro.2013.105. 20.
Ogurtsova K, da Rocha Fernandes JD, Huang Y, Linnenkamp U, Guariguata L, Cho NH, Cavan D, Shaw JE, Makaroff LE. IDF Diabetes Atlas: Global estimates for the prevalence of diabetes for
2015 and 2040. Diabetes Res Clin Pract. 2017;128:40-50. doi: 10.1016/j.diabres.2017.03.024.
Ordög T. Interstitial cells of Cajal in diabetic gastroenteropathy. Neurogastroenterol Motil. 2008;20(1):8-18. doi: 10.1111/j.1365-2982.2007.01056.x.
Shuhaimi M, Yazid AM, Ali AM, Ghazali MH, Zaitun H, Nur Atiqah NA. Antibacterial activity, antimicrobial susceptibility and adherence properties of Bifidobacterium infantis g4. Pak J Biol Sci. 1999;2(4):1231-1235. doi: 10.3923/pjbs.1999.1231.1235. Stanciu OG, Trifan A, Sfarti C, Cojocariu C, Stanciu C. Helicobacter pylori infection in patients with diabetes mellitus. Rev Med Chir Soc Med Nat lasi. 2003;107(1):59-65.
Tamura T, Morita E, Kawai S, Sasakabe T, Sugimoto Y, Fukuda N, Suma S, Nakagawa H, Okada R, Hishida A, Naito M, Hamajima N, Wakai K. No association between Helicobacter pylori infection and diabetes mellitus among a general Japanese population: a cross-sectional study. Springerplus. 2015;4:602. doi: 10.1186/s40064-015-1371-2.
Vaarala O, Atkinson MA, Neu J. The "perfect storm" for type 1 diabetes: the complex interplay between intestinal microbiota, gut permeability, and mucosal immunity. Diabetes. 2008;57(10):2555-62. doi: 10.2337/db08-0331.
Vaishnav BT, Shaikh SR, Bamanikar AA, Kakrani AL, Tambile RR. Diagnostic upper gastrointestinal endoscopy and prevalence of Helicobacter Pylori infection in dyspeptic type 2 diabetes mellitus patients. J Dig Endosc. 2018;9(2):53-60. doi: 10.4103/jde.JDE_10_18.
Yale JF. Oral antihyperglycemic agents and renal disease: new agents, new concepts. J Am Soc Nephrol. 2005;16(3):7-10. doi: 10.1681/ASN.2004110974.
Реферат
ОПТИМИЗАЦИЯ АНТИХЕЛИКОБАКТЕРНОЙ ТЕРАПИИ У БОЛЬНЫХ ХРОНИЧЕСКИМ ГАСТРИТОМ В СОЧЕТАНИИ С САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 2 ТИПА Радионова Т.А.
Ключевые слова: сахарный диабет 2 типа, хронический гастрит, синдром избыточного бактериального роста, Helicobacter pylori, Bacillus infantis.
Вопросы об инфицированности Helicobacter pylori среди больных сахарным диабетом, а также о роли микрофлоры в развитии поражений желудка, что может влиять на тактику лечения, остаются открытыми. Целью исследования было оптимизировать эффективность терапии хронического Helicobacter pylori-ассоциированного гастрита у больных сахарным диабетом 2 типа путем коррекции нарушений микробиоценоза кишечника. Материалы и методы. Обследовано 28 больных с Helicobacter pylori-положительным хроническим гастритом и сахарным диабетом 2 типа. Проведено анкетирование, определение антигена Helicobacter pylori кала, а также дыхательный водородный тест с лактулозой. В зависимости от назначенного лечения, было сформировано две группы больных: I (n=14) - принимали пантопразол 40 мг, амоксициллин 1000 мг и кларитромицин 500 мг; II (n=14) -пантопразол 40 мг, амоксициллин 1000 мг, кларитромицин 500 мг и пробиотик В. infantis. Для статистического анализа использовался F-критерий Фишера. Результаты. У больных I группы на 28-й день лечения наблюдалось повышение частоты развития синдрома избыточного бактериального роста, в сравнении с данными, полученными вначале лечения (78%, n=11 vs 57%, n=8), в то время, как среди пациентов II группы этот показатель уменьшился (7%, n=1 vs 36%, n=5; (ф=4,342; p<0,05)). При этом эффективность эрадикации Helicobacter pylori составила 71% (n=10) и 88% (n=12) (ф=0,934; p>0,05) в I и II группах соответственно. Выводы. Назначение B. infantis способствует улучшению клинической картины за счет предупреждения развития синдрома избыточного бактериального роста у больных хроническим гастритом в сочетании с сахарным диабетом 2 типа.
Summary
ANTI-HELICOBACTER PYLORI THERAPY OPTIMIZATION IN PATIENTS WITH CHRONIC GASTRITIS AND CONCOMITANT DIABETES MELLITUS TYPE 2 Radionova T.O.
Key words: diabetes mellitus type 2, chronic gastritis, small intestinal bacterial overgrowth, Helicobacter pylori, Bacillus infantis.
Prevalence of Helicobacter pylori in diabetic patients is still remaining unclear, as well as the role of gut microbiota in the progression of gastric pathology that can influence the effectiveness of patients' management. The goal of this study was to improve the treatment efficiency of chronic Helicobacter pylori-associated gastritis in patients with diabetes mellitus type 2 by intestine microbiocenosis correction. Design and methods. 28 patients with Helicobacter pylori-positive chronic gastritis and concomitant diabetes mellitus type 2 passed through filling in questionnaire, Helicobacter pylori faecal antigen test and hydrogen breath test with lactulose. Depending on prescribed therapy the patients were divided into two groups: I (n=14) - took Panto-prazole 40 mg, Amoxicilline 1000 mg and Clarithromycin 500 mg; II (n=14) - received Pantoprazole 40 mg, Amoxicilline 1000 mg, Clarithromycin 500 mg and probiotic В. infantis. Fisher's F-criterion was used for statistical analysis. Results. On the 28-th day the rate of small intestinal bacterial overgrowth among the patients of the I group was higher than before the treatment (78%, n=11 vs. 57%, n=8). At the same time, it de-
6
7
8
9
creased in the patients of the II group (7%, n=1 vs. 36%, n=5; (^=4,342; p<0,05)). The efficiency of Helicobacter pylori eradication made up 71% (n=10) and 88% (n=12) (^=0,934; p>0,05) among the patients of the I and II groups respectively. Conclusions. Prescription of B. infantis promotes symptomatic improvement by preventing small intestinal bacterial overgrowth in patients with chronic gastritis and concomitant diabetes mellitus type 2.
УДК: 618.11:611.018.7]-006-07:616-091.8 Савченко О.А., Шпонька 1.С., Савченко П.В.
ОСОБЛИВОСТ1 ЕКСПРЕСП РЕЦЕПТОР1В ДО ЕСТРОГЕНУ ТА ПРОГЕСТЕРОНУ В ПУХЛИНАХ Я6ЧНИК1В
ДЗ «Днтропетровська медична академiя МОЗ Украши»
Проведення диферен^ально)' д'агностики пухлин яечниюв залишаеться актуальним питанням на сьогодн/'шн/'й день. Епiтелiальнi пухлини яечниюв зустр'чаеться до 55-60% всх неоплазiй ц'е)'локалi-зацн, гранульозоклiтиннi пухлини яечниюв зустр'чаються в 2-5%, а метастатичш ураження - 315%. Бльш точна д'агностика та прогноз стали можливими завдяки використанню iмуногiстохiмi-чного методу. Мета - досл'дити комплекс морфологiчних та 'муног'ютох'м'нних характеристик гормонального статусу еп'тел'альних, гранульозоклiтинних пухлин та метастатичних уражень яечниюв аденокарциномами для вдосконалення д'агностичних алгоритм'¡в. Матерiали i методи. В роботi проведено ретроспективний аналiз б'юпсшного матер'алу 41 жiнок з пухлинами яечниюв: 32 епiтелiальнi, 8 гранульозоклтинних пухлин дорослого типу та 1 метастаз муцинозно)' аденокар-циноми товсто)' кишки в яечник з первинною пухлиною товсто)' кишки; вком вд 28 до 76 роюв (се-редне 58,46±12,28; мед'\ана 58). Результати досл'дження. Аналiз вс'\х зазначених випадюв серозних пухлин яечниюв виявив кореля^йний зв'язок мiж п/'двищенням експрес'й до маркерiв рецептор'т ест-рогену та прогестерону та зниженням р'тня диферен^ювання новоутворень яечниюв (всi р<0.05). У вс'к випадках гранульозоклтинних пухлин дорослого типу не виявлений кореля^йний зв'язок м'\ж пдвищенням експрес'й рецептор'т зазначених маркерiв; у випадку метастатичного ураження - в'д-сутня експреся до зазначених маркерiв. Висновки. Епiтелiальнi та гранульозоклiтиннi пухлини р'з-них г'ютолог'чних вар'ант'т з паднням ступеня диферен^ювання переважно мають позитивний статус до рецептор'т естрогену та прогестерону, що потребуе розширення 1ГХ панелi (напри-клад маркерами СА-125, в 'шентин та кальретинин).
Ключов1 слова: еп1тел1альн1 пухлини, гранульозокл1тинж пухлини, метастаз муцинозно''' аденокарциноми, ER, PGR. Домдження виконано в рамках науково-до^дно)' роботи кафедри патологiчно'l анатомп i судово)' медицини ДЗ «Днпропетров-ська медична академiя МОЗ Укра)ни» «Розробка дiагностичних та прогностичних критернв новоутворень рзних локалiзацiй з урахуванням бюло^чних показниюв активнот пухлинного процесу» (номер державно)' реестрацН' 0116U002827, термн вико-нання 2016-2018).
Вступ
Пухлини яечниюв - доволi велика група пухлин, яка включае первинш новоутворення та ме-тастатичне ураження. До первинних пухлин належать епiтелiальнi (ЕПЯ) та гранульозокл^инш (ГрПЯ) пухлини рiзного гютогенезу, що пюля ре-тельного дослщження потребують iмуногiстохi-мiчного дослщження (!ГХ) [3,9]. Серед метаста-тичних уражень - це метастази аденокарцином (АК), часпше кишково-шлункового тракту. Первинш новоутворення яечниюв вщносять до групи гормонпродукуючих пухлин, як продукують ряд стерощних гормошв, часпше естроген та прогестерон, рщше - андроген [6,7]. Через неспеци-фiчнi кл^чш симптоми, незважаючи на гормо-нальну активнють пухлини ^еГ групи, "х не зав-жди виявляють на раннш стади процесу. Також певш труднощi верифкаци процесу виникають при метастатичному ураженш яечниюв. Прогноз для па^енток визначають на пiдставi кшшчних i патолопчних критерпв, методом вибору для ве-рифкацп небезпщставно стае iмуногiстохiмiчне дослщження [8]. Бтьшють фенотишв ЕПЯ та ГРПЯ (90%-95%) належать до гормонпродукую-
чих процеав, в той час, як метастатичш ураження АК - е гормон негативними процесами [1,2,4]. Пщтипи пухлин яечниюв з позитивним гормона-льним статусом, за даними л^ератури, мають порiвняно кращий прогноз, шж пщтипи з негати-вним статусом та метастатичш процеси. Але в окремих випадках точна верифка^я первинних новоутворень та метастазiв карцином викликае деяю труднощi через подiбнiсть гютолопчних структур [2,5,6].
Мета
Дослщити комплекс морфолопчних та iмуно-гiстохiмiчних характеристик гормонального статусу епiтелiальних, гранульозокл^инних пухлин та метастатичних уражень яечниюв аденокарциномами для вдосконалення дiагностичних алго-ритмiв.
Матерiали i методи
В робот проведено ретроспективний аналiз бюпсшного матерiалу 40 жшок з пухлинами яечниюв: 31 епiтелiальнi, 8 гранульозокл^инних пухлин дорослого типу та 1 метастаз муцинозно"" аденокарциноми товсто" кишки в яечник з пер-
