CC BY
186
УДК 342.92 (477) Д. О. Бшенська,
астрантка Нацюнальний утверситет «Юридична академ1я Украгни ¡мет Ярослава Мудрого», м. Харюв
ВИЗНАЧЕННЯ 1НФОРМАЩ1 В КОНЦЕПЦП АНТРОПОЦЕНТРИСТСЬКОГО
П1ДХОДУ
Аналiзуються дефшщп поняття «шформащя» в концепцп змютовного пiдходу, визначаються 1'х переваги й недолши. Пропонуеться авторське тлумачення ще'1 категорп.
Ключовг слова: iнформацiя, недетермшютський пiдхiд, техноцентристський пiдхiд, антропоцентристський тдхщ, вiдомостi.
Процеси, що вiдбуваються в суспшьсга, грунтуються на феноменi «шформащя». Як влучно зазначив Н. Вшер, усе дiе вiдповiдно до отримано'1 шформаци [Цит. за: 2, с. 13]. Що ж означае цей термш?
Розглядуване поняття використовуеться в багатьох галузях знань - як у загальнотеоретичних, так i в прикладних сферах - фшософп, пол^ологи сощологи, ютори, юридичних дисциплiнах тощо. Його вивчали таю украшсью вченi, як О. М. Бандурка, Ю. П. Битяк, I. Л. Бачило, В. Брижко, В. М. Гаращук, Л. П. Коваленко, А. Т. Комзюк, Л. В. Кузенко, А. I. Марущак, В. Я. Настюк, М. М. Тищенко та ш. Серед зарубiжних вчених це А. О. Антопольський, А. I. Берг, В. Р. Ешб^ А. Моль, I. I. Салiхов, А. Д. Урсул, К. Шеннон та ш.
Практично кожен дослщник, розглядаючи це багатогранне явище, намагався навести власне його трактування, в результат! чого маемо в наявносп декшька десяткiв дефшщш поняття «iнформацiя», якi вiдображають його окремi деталi, ознаки, характеристики тощо. Однак i дотепер бракуе одностайного, загальноприйнятого його визначення. Така дискусштсть пов'язана зi специфiкою принципiв i методiв вивчення й використання шформаци в рiзних галузях науки i практики.
Аналiз наукових робiт учених дае змогу видшити 3 основн пiдходи до тлумачення ще'1 категорп: недетермШстський, техноцентристський I антропоцентристський, кожен з яких, маючи сво'1 преваги й недолши, домiнував у рiзнi часи еволюци людства.
Недетермгнгстський пгдхгд полягае в трактуванн шформаци на тш пiдставi, що вона е фундаментальним поняттям, яке мае невизначеш, так би мовити, «розмитi» кордони. Як зазначав один iз засновниюв кiбернетики Н. Вiнер, «iнформацiя е шформащею, а не матерiею й не енерпею» [3, с. 208]. На переконання В. Троня, шформащя е фундаментом усього юнуючого, першопричиною вах явищ i процесiв [18, с. 206].
Сутшсть техноцентристського тдходу полягае в тому, що шформащю ототожнюють з даними, що мають кiлькiсний вимiр, як-от: iнтенсивнiсть трафшу, швидкiсть передачi, обсяг та ш. Засновником ще'1 теори вважаеться К. Шеннон, який розглядав шформащю як зменшувану невизначешсть, що змiнюеться в результат отримання повiдомлень. Теорiя шформаци стала затребуваною зi зростанням шформатизаци суспiльства для характеристики обсягiв шформацшних потокiв i згодом дала змогу розвинути новi концепци впорядкування шформацшних процеав [Цит. за: 9,
с. 7].
К. Шеннон разом з Н. Вiнером запропонували й iмовiрнi методи для визначення (з'ясування) кшькосп шформаци, що передаеться. Зазначений тдхщ широко використовуеться не тшьки в теори, а й на практищ. За його допомогою було знайдено «щлком секретнi» i практично «щеальт» криптографiчнi системи захисту шформаци [Цит. за: 11, с. 121]. Саме тому вш i зараз домшуе в точних науках i широко застосовуеться тд
час розроблення й реалiзащi багатьох методiв захисту шформацп, насамперед технiчних.
Проте поза розглядом залишасться змiстовний (семантичний) аспект шформацп, що не дозволяе використовувати антропоцентристський пгдхгд до правового регулювання iнформацiйних правовiдносин. Цей змютовний (семантичний) пiдхiд цiкавий тим, що шформащю ототожнюють з вiдомостями або фактами, яю теоретично можуть бути отримаш й засвоенi, тобто перетвореш на знання. Ця течiя обмежуе сферу юнування iнформацГi й шформацшно! взаемодп винятково людським суспiльством i людською свiдомiстю [10]. Саме цей пщхщ знайшов широку пiдтримку в юридичнш науцi й вiдбиття в чинному законодавст: дефшшп категорп «шформащя» в законах та !х проектах спираються на 11 семантичний аспект, тобто на змютовний опис об'екта, предмета та ш. [7, с. 31]. Отже, саме цей аспект i становить пщгрунтя правового регулювання шформацшних правовщносин.
Формулювання будь-якого поняття повинно мiстити характернi загальнi i специфiчнi його ознаки. Неточне визначення тягне за собою його хибне розумшня та неналежне правове регулювання. Саме тому шформащя, як одна з найважливших категорш в шформацшному прав^ вимагае детального аналiзу в концепцп антропоцентристського пiдходу.
Тлумачення поняття «шформащя» мютиться в рiзних нормативно-правових актах, зокрема, в Законах Украши «Про шформащю», «Про доступ до публiчноi шформацп», «Про телекомушкацп», «Про захист економiчноi конкуренцп», у Цившьному кодексi Украши та iн.
Одним iз центральних законiв, що впорядковують суспiльнi вiдносини у дослiджуванiй нами сфер^ е Закон Украши «Про шформащю», ст. 1 якого визначае шформащю як «будь-яю вщомосп та/або даш, якi можуть бути збережеш на матерiальних носiях або вщображеш в електронному виглядi» [4; 2001. - № 12. - Ст. 64.]. Стаття 200 Цившьного кодексу Украйни повторюе цю дефшщю.
Згщно зi ст. 1 Закону Украши «Про захист економiчноi конкуренцп» шформащя — це вщомосп в будь-якш формi й виглядi, збереженi на будь-яких ноаях (у тому чист листування, книги, помiтки, шюстрацп (карти, дiаграми, органiграми, малюнки, схеми тощо), фотографп, голограми, кiно-, вiдео-, мшрофшьми, звуковi записи, бази даних комп'ютерних систем, повне чи часткове вщтворення 1х елементiв), пояснення осiб i будь-якi iншi публiчно оголошеш чи документованi вiдомостi [4; 1992. - № 48. - Ст. 650].
Як бачимо, в рiзних нормативно-правових актах категор^ «шформащя» законодавець визначае по^зному. Яка ж дефшщя е найбшьш доречною, чи вщбивають вони сутнiсть вiдносин, пов'язаних iз цим феноменом у повному обсязi? Чи потрiбно вносити якiсь змши до нацiонального законодавства про шформащю? Щоб вiдповiсти на цi запитання й дшти певного висновку, потрiбно проаналiзувати термiн «iнформацiя». Саме змютовний i порiвняльний аналiзи нададуть можливостi виявити прогалини i сформулювати найбшьш розгорнуту дефшщю цього поняття. Вважаемо доречним наведеш визначення термiна «шформащя» розбити на 2 смисловi частини, перша — це «будь-яю вщомосп та/або данi», друга — «яю можуть бути збереженi на матерiальних носiях або вiдображенi в електронному виглядЬ», i розглянути 1х окремо.
Отже, законодавець визначае шформащю як будь-яю «вщомосп та/або даш». Вгдомостг — це «повщомлення, вюп про кого-, що-небудь; певнi факти, даш про кого-, що-небудь». Даш, у свою чергу, — це теж вщомосп, показники, необхiднi для ознайомлення з ким-, чим-небудь, для характеристики когось, чогось або для певних висновюв, ршень» [5, с. 176]. Як бачимо, змют понять «вщомосп» й «данi» майже повторюеться. Проте, на нашу думку, слщ розмежувати щ категорГ! на законодавчому рiвнi, адже «вiдомостi» за своею сутшстю — поняття ширше порiвняно з термiном «данi», бо шформащя у формi даних мiститься у вщомостях про щось.
Щоб шформащя, накопичена окремою людиною або суспшьством, була доступною для подальшого використання, 11 зберiгають у систематизованому виглядi у спецiальних
сxовищаx — базаx даниx [В]. Закон У^аши «^о заxист пеpсональниx даниx» y ст. 1 визначаe базу жрсональнш данш як сукупшсть yпоpядкованиx пеpсональниx даниx в електpоннiй фоpмi та/або y фоpмi каpтотек пеpсональниx даниx [4; 2010. — №2 34. — Ст. 48].
У ст. 1 наказу Miнiстеpства юстицп У^аши «^о затвеpдження фоpм заяв ^о pеeстpацiю бази пеpсональниx данж та пpо внесення змiн до вщомостей Деpжавного pеeстpy баз пеpсональниx даниx i поpядкy ïx подання» вказано: «Цей Поpядок встановлюe меxанiзм подання заяв пpо pеeстpацiю бази пеpсональниx даниx та пpо внесення змш до вiдомостей Деpжавного pеeстpy баз пеpсональниx даниx (далi — заяви)» [12]. Змютовний аналiз Щ€1 статтi наказу даe пiдстави зpобити висновок, що данi мiстяться y вiдомостяx, отже вiдомостi — це те, що включають y себе даш пpо щось або когось. Отже, з огляду на наведене тформацт доpечно визначити як вiдомостi, яю мштять даш про кого-, що-жбудь.
Не поpyшyючи pамок змютовного пiдxодy до визначення дослщжуваного поняття, pозглянемо дpyгy частину його дефшщп: це «будь-яю вiдомостi та/або даш, яю можуть бути збеpеженi на матеpiальниx носiяx або вiдобpаженi в електpонномy виглядi». Саме щ «будь-як1 вiдомостi та/або дат» кожен впpавi вiльно збиpати, збеpiгати, викоpистовyвати й пошиpювати усно, письмово або в шший спосiб — на свш вибip (ч. 2 ст. 34 Конституцп У^аши).
Виникаe запитання: чи вс вiдомостi e iнфоpмацieю y пpавi, зокpема, в iнфоpмацiйниx пpавовiдносинаx, що pегyлюються адмiнiстpативним ^авом? Як вiдомо, внаслiдок отpимання iнфоpмацiï пpиймаються певнi висновки й piшення, що мають вiдповiднi юpидичнi наслщки. А чи будь-яка iнфоpмацiя несе юpидичнi наслiдки в циx пpавовiдносинаx?
Iнфоpмацiя, як вiдомо, подiляeться на ^авову й непpавовy. У ст. 1 Закону У^аши «Пpо iнфоpмацiю» говоpиться пpо iнфоpмацiю взагалi (^авову й непpавовy); а в ст. 17 цього ж ноpмативно-пpавового акта йдеться саме ^о пpавовy. Законодавець тpактye категоpiю «пpавова iнфоpмацiя», вщносячи до не'1 бyдь-якi вiдомостi ^о пpаво, його систему, джеpела, pеалiзацiю, юpидичнi факти, пpавовiдносини, пpавопоpядок, пpавопоpyшення й боpотьбy з ними, ïx ^оф^а^ику тощо. Як слушно зазначаe О. О. Тиxомиpов, y цш статтi pозглядyване поняття тлумачиться бшьше з фiлософськоï точки зоpy, ашж з ноpмативно-пpавовоï [16, с. 130, 131]. У той же час сеpед джеpел пpавовоï iнфоpмацiï вказаним Законом вио^емлюються Конститyцiя У^аши, iншi нацiональнi законодавчi й пiдзаконнi ноpмативно-пpавовi акти, мiжнаpоднi договоpи та угоди, ноpми i пpинципи мiжнаpодного ^ава, а також неноpмативнi пpавовi акти, повщомлення засобiв масово'1 iнфоpмацiï, пyблiчнi виступи, джеpела iнфоpмацiï з пpавовиx питань, а також акцентyeться увага саме на ноpмативно-пpавовиx джеpелаx i засобаx надання пyблiчностi ïx положенням (змюту).
У наyковиx колаx дефшщя констpyкцiï «правова шформащя» тpактyeться, як давило, з ypаxyвання певного на^ямку pозyмiння теpмiна «iнфоpмацiя», що тpансфоpмyeться чеpез поняття «пpавова сфеpа». Так, А. А. Шмельов пpавовy iнфоpмацiю визначаe, як вiдомостi пpо факти, подп, пpедмети, осiб, явища y ^авовш сфеpi життя сyспiльства, що мютяться як y ноpмаx ^ава, так i в iншиx джеpелаx i викоpистовyються пpи виpiшеннi ^авовж завдань. Специфiка пpавовоï iнфоpмацiï, на його думку, полягаe в тому, що незалежно вщ свого змюту вона завжди e соцiально значимою. Основш ж завдання iнфоpмацiï в^шуються пpи здiйсненнi пpавотвоpчоï, пpавозастосовноï i пpавооxоpонноï дiяльностi [19].
Пpавова iнфоpмацiя в шиpокомy pозyмiннi, що сфоpмyвалося на сьогоднi, вбиpаe в себе значний масив суспшьно важливо'1' iнфоpмацiï й вистyпаe не ст1льки о^емим ïï видом, скiльки специфiчною яюстю тиx вiдомостей, якi вiдобpажають ^оцеси оpганiзацiï сyспiльного життя y сфеpаx, оxоплениx пpавоï pегламентацiï. Дослiджyвана iнфоpмацiя маe соцiальнy значимiсть, яку ш надаe така якiсть, як пpавота або пpавнiсть [19]. У вузькому значеннi, як пpавильно зазначаe О. О. Тиxомиpов, вона e основним засобом ^авово'!'
регламентацп. Свою точку зору фахiвець обгрунтовуе так: правова iнформацiя мае вщображати основне призначення права як ушверсального регулятора суспiльних вiдносин. Вона е сощально важливою, вiддзеркалюе нормативнi (загальнообов'язков^ або iндивiдуальнi вимоги до поведшки (дiяльностi) суб'ектiв. Цi вимоги вщповщають iнтересам суспiльства, забезпечуються й охороняються державою. Важливою властивютю, яка принципово вiдрiзняе iнформацiю правову вiд неправово!, вчений називае обов'язковiсть 11 надання державою й усвщомлення вiдповiдними суб'ектами. Примiром, Основний Закон гарантуе кожному право знати сво! права й обов'язки (ст. 57) i покладае на громадян обов'язок неухильно додержуватися Конституцп й законiв Украши (ст. 68) [16, с. 13].
Риси правово'1 шформацп найчiткiше виявляються, на нашу думку, при здшсненш управлшсько'1 дiяльностi, яка характеризуеться ттелектуальтстю. Останне виражаеться у спрямованосп на вироблення, прийняття i практичну реалiзацiю управлшських рiшень, покликаних змiнювати в бажаному напрямку стан i розвиток суспшьних процесiв, свiдомiсть, поведiнку й дiяльнiсть людей. За допомогою iнтелектуальностi органи державно'1 влади й органи мюцевого самоврядування виконують покладенi на них функцп державного управлiння. Конкретний набiр цих функцiй, що реалiзовуються у певнш сферi життя суспiльства, залежить вщ потреб системи управлiння й конкретизуеться в повноваженнях оргашв державно'1 влади, що здiйснюють державне управлшня [19].
Управлiнська дiяльнiсть е ¡нформацтною. Ця 11 властивiсть знаходить свш прояв у необхiдностi постiйного одержання, осмислення, систематизации зберiгання й видачi спещально"1, перш за все управл1нськог шформацп. На законодавчому рiвнi визначено, яка саме шформащя може мати значення при прийнятп управлшських ршень. 1ншими словами, правова iнформацiя е вагомою пщставою для 1х прийняття, неправова ж не мае шякого значення. До того ж при вчиненш адмшютративного правопорушення в шформацшнш сферi юридично важливими вважатимуть вщомосп, якi належать до його диспозицп.
З урахуванням викладеного зробимо висновок: до шформацп, яка мае значення при регулюванш суспшьних вщносин, належать не будь-яю вiдомостi, а лише п, що безпосередньо мають важливють для 1х упорядкування, тобто правовi вiдомостi. Тому визначати iнформацiю як «будь-яю вiдомостi...» — хибний крок.
На окрему увагу заслуговуе дефшщя розглядувано1 категорп, яку мютить Закон Украши «Про iнформацiю»: шформащя — це вщомосп, «яю можуть бути збережеш на матерiальних ноаях або вiдображенi в електронному виглядЬ». У цьому випадку законодавець до шформацп вщносить тiльки те, що може мати матерiальну форму. А чи доречно погоджуватися з щею точкою зору? Як вщомо, адмшютративно-правове регламентування (виконання, змiна або припинення) правовщносин (у тому чист й шформацшних) вщбуваеться за допомогою акпв державного управлшня, що становлять собою формально обов'язковi для виконання волевиявлення держави, п органiв i 1х посадовцiв. Залежно вiд форми вираження волi держави в особi державних оргашв та 1х посадовцiв щ акти подiляються на письмовг, уснг й конклюдентт.
Найпоширешшою е письмова форма акпв управлшня. При цьому волевиявлення викладаеться згщно зi встановленими вимогами юридичного документа, в якому вщдзеркалюються певш розпорядження, заборони, правила тощо. Ця форма завжди застосовуеться при виданш адмшютративних акпв нормативного характеру, у бшьшосп випадюв шдивщуальних адмiнiстративних [1, с. 38]. До письмових акпв-докуменпв належать, наприклад, приписи. Так, згщно зi ст. 1 Закону Украши «Про шформащю», документ — це матерiальний носш, що мютить iнформацiю, основними функцiями якого е 11 збереження й передавання у чаа i просторi. Таким шдивщуальним актом-документом е, примiром, постанова про накладення стягнення.
Усна форма управлшських акпв не вимагае письмового викладу. Це заяви, розпорядження, накази, вказiвки. Уа вони, як правило, мають шдивщуальний характер,
видаються для швидкого й оперативного виршення управлшських завдань в уснiй формь Найчаспше вони використовуються у Збройних Силах Украши, в органах внутршшх справ, у Службi безпеки Украши та iн. Наприклад, уснi владш розпорядження, що видаються посадовими особами в процес оперативно-оргашзацшно'].' роботи, документально не оформлюються [13, с. 15, 16]. Незважаючи на те, що таю акти не фшсуються на матерiальному носп, а видаються в уснш форм^ вони теж е обов'язковими для виконання тими, кому вони адресована За невиконання або неналежне 1х виконання суб'екти управлiння можуть бути притягненi до юридично'1 вiдповiдальностi.
За юридичною силою конклюдентн акти неоднорщш: однi з них мають шформацшний характер, iншi е забороняючими або дозволяючими, недотримання яких теж забезпечуеться певними санкщями. Ц акти виражаються у конклюдентних дiях. Конклюдентнг дИ — це поведшка особи, що виражае 11 волю встановити правовщносини, але не у формi усного чи письмового волевиявлення, а поведшкою, за якою можна зробити висновок про п намiр [5, с. 564]. Конклюдентними дiями державного управлiння вважаються дп, яю виражають волевиявлення на встановлення правовщносин i якi виявляються безпосередньо у формi певно!' поведiнки. Конклюдентнi акти управлшня становлять собою спецiальнi звуковi й шумовi сигнали, спецiальнi знаки (дорожнього руху), жести тощо. Наприклад, регулювальник Державно^^ автомобiльноi шспекцп, як представник органу виконавчоi влади, таю ди здiйснюе жестами. У даному випадку це волевиявлення, яке несе в собi шформащю, знаходять прояв у видi жеспв, де жест — це шформащя.
Як випливае з наведених мiркувань, усш й конклюдентш акти управлшня мають одну й ту ж особливють: вони не оформлюються письмово, тобто не набувають форми акта-документа, що пояснюеться не тшьки вщсутшстю необхщносп в цьому, а й можливютю це зробити. Отже, шформащя може мати як матерiальну, так i нематерiальну форму.
Чи враховано це в нормативно-правових актах? У Закош Украши «Про шформащю» шформащя розглядаеться тшьки в матерiальнiй формь Повторимося: це вщомосп, «якi можуть бути збережеш на матерiальних носiях або вщображеш в електронному виглядi». Це визначення вважаемо неповним, осюльки воно не вщображае всiеi сутностi дослщжуваного поняття. У даному випадку законодавець не врахував подвшно! форми прояву цього явища - можливосп не тшьки матерiального виду шформаци, а й нематерiального.
У ст. 1 Закону Украши «Про телекомушкацп» шформащя розглядаеться як нематерiальна форма [4; 2004. — № 12. — Ст. 1557]. У закош Украши «Про захист економiчноi конкуренцп» говориться, шформащя, що мае матерiальну форму, виявляеться за допомогою рiзних засобiв, перелiчених законодавцем.
Таким чином, наведений порiвняльний аналiз нормативно-правових акт1в Украши з питання, що нас щкавить, свщчить про недосконалiсть i неточшсть визначення поняття «iнформацiя», до того ж у кожному з них воно тлумачиться по^зному. У жодному з них не сформульована дефшщя категорп «шформащя» в такий споаб, щоб п змют вiдповiдав антропоцентристському пiдходу, тобто мiстив у собi всi змiстовнi ознаки розглядуваного термша, щоб можна було видiлити його матерiальну й нематерiальну форми вираження. На сьогодш в нормативно-правових актах Украши шформащя розглядаеться в основному як матерiальна або нематерiальна форма вираження, а тому один акт управлшня часто доповнюе шший.
Спираючись на наведене, зробимо таю висновки:
1) даш мютяться у вщомостях, тобто вщомосп — це даш про щось або когось;
2) шформащя мае 2 форми вираження — матерiальну й нематерiальну;
3) при здшсненш адмшютративно-правового регулювання суспшьних вщносин пiд iнформацiею належить розум^и лише вiдомостi, якi е пщставою для прийняття управлiнських рiшень, тобто правовь Ось чому визначати шформащю як «будь-яю вiдомостi» некоректно; вважаемо, що шформащя — це конкретш вщомосп.
Отже, пщ тформащею в галуз1 права необхгдно розумти вгдомостг про осгб, предмети, факти, поди, явища i процеси незалежно eid форми ix вираження, як пов 'язат з настанням юридичних на^дюв. Вщповщш змши до дефшшп цього поняття пропонуемо внести в нащональне шформацшне законодавство, зокрема до ст. 1 Закону Украши «Про шформащю».
Список лтератури: 1. Артеменко I. А. Поняття адмшютративних акпв оргашв виконавчо'1 влади / I. А. Артеменко // Право i безпека. - 2012. - № 4 (46). - С. 36-40. 2. Брижко В. М. До гносеологл категорп «шформащя» / В. М. Брижко // 1нформащя i право.
2011. - № 2 (2). - С. 13-20. 3. Винер Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине / Н. Винер; пер. с англ. И. В. Соловьева, Г. Н. Пивоварова. - М.: Наука, 1983. -344 с. 4. Вщомосп Верховно! Ради Украши. 5. Великий тлумачний словник сучасно'1 укра'1нсько'1 мови (з дод. i доп.) / уклад. i голов. ред. В. Т. Бусел. - К., 1рпшь : ВТФ «Перун», 2005. - 1728 с. 6. Державне управлшня: навч. поаб. / А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васша, Л. Ю. Гордieнко; за ред. А. Ф. Мельник. - К. : Знання-Прес, 2003. - 343 с.
7. Емельянов С. Л. Генезис поняття «шформащя» у законодавста Украши в контекст проблеми 11 захисту / С. Л. Емельянов // Право i безпека. - 2012. - № 2 (44). — С. 29-33.
8. Конклюдентные действия // Википедия [Электрон. ресурс]. — Режим доступа: http://ru.wikipedia.org. 9. Кормич Б. А. 1нформацшне право: пщруч. / Б. А. Кормич. - Х.: БУРУН i К, 2011. - 334 с. 10. Юрейцева Г. В. Еколопчна шформащя в бухгалтерському облку пщприемства / Г. В. Юрейцева // Вюн. ЖДТУ. - 2011. - № 3 (57). - С. 65-69. 11. Осауленко О. I. Мюце правозастосовних акпв у правовш системi акпв / I. О. Осауленко // Держава i право. - 2010. - Вип. 49. - С. 23-27. 12. Про затвердження форм заяв про реестращю бази персональних даних та про внесення змш до вщомостей Державного реестру баз персональних даних i порядку !х подання : наказ М-ва юстицп вщ 08.07.2011 р., № 1824/5 [Електрон. ресурс] . - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0890-11. 13. ПчелтВ. Б. Переглад адмшютративних акпв оргашв внутршшх справ: дис. ... канд.. юрид. наук: 12.00.07 / Пчелш Вггалш Борисович. - Х., 2011. - 189 с. 14. Рябко Б. Я. Основы современной криптографии для специалистов в информационных технологиях / Б. Я. Рябко, А. Н. Фионов. - М.: Науч. мир, 2004. - 173 с. 15. Скакун О. Ф. Юридическая деонтология: учебник / О. Ф. Скакун. - Х.: Эспада, 2002. - 504 с. 16. Тихомиров О. О. Правова шформащя: теоретико-правовий аспект // 1нформацшна безпека, суспшьство, держава -
2012. - № 1(8). — С. 29-35. 17. Ткач М. П. Проблеми визначення поняття державного управлшня / М. П. Ткач // Прав. вюн. Укр. акад. банк. справи : наук.-практ. жур. - 2012. -№ 1 (6). - С. 59-63. 18. Тронь В. Феномен шформацп - майбутне Всесвггу / В. Тронь // Вюн. Акад. держ. управлшня при Президентовi Укра1ни. - 1998. - № 4. - С. 201-207. 19. Шмелев А. А. О правовой информации / А. А. Шмелев / Науч. центр прав. информации [Электрон. ресурс] - Режим доступа: http://www.scli.ru/rights/.
ОПРЕДЕЛЕНИЕ ИНФОРМАЦИИ В КОНЦЕПЦИИ АНТРОПОЦЕНТРИСТСКОГО
ПОДХОДА Биленская Д. О.
Анализируются дефиниции понятия «информация» в концепции содержательного подхода, определяются преимущества их преимущества и недочеты. Предлагается авторское толкование этой категории.
Ключевые слова: информация, недетерминистский поход, техноцентристский подход, антропоцентристский поход, ведомости.
DEFINITION OF THE CONCEPT USE INFORMATION IN THE ANTHROPOCENTRIC APPROACH Bilenskaya D. О.
Definition of the term "information" is analyzed in the concept of substantive approach, benefits are determined and their flaws. The author's interpretation of this category.
Key words: information, non-deterministic hike, tehnotsentrichesky podod, anthropocentric hike, statements.
Hadrnrnna dopeda^iï 08.04.2013p.
