CC BY
18
I
Орипнальы досл1дження
Original Researches
Травма
УДК 616.728.2-001:616.718.4-031.59]-089.15.844
КАНЗЮБА А.1.1, КЛИМОВИЦЬКИЙ В.Г.2, КАНЗЮБА М.А.2, ДОНЧЕНКО Л.1.2, ГОНЧАРОВА Л.Д.2, КЛИМОВИЦЬКИЙ Р.В.2
1ДВНЗ «Ужгородський на^ональний ун'!верситет», медичний факультет, кафедра загально!хiрургii з курсом травматологи, оперативно!хiрургii та судово! медицини, м. Ужгород, Укра!на 2НД1 травматологи та ортопедн Донецького на^онального медичного ун'терситету iм. М. Горького, м. Лиман, Укра!на
обгрунтування термов виконання
реконструктивних операцм на проксимальному в1дл1л1 стегновот юстки при травматичних пошкодженнях кульшового суглоба
Резюме. Мета роботи: обгрунтування на основ1 кл/нко-лабораторнихдосл1джень оптимальних терм1н1в за-стосування реконструктивних операц/й при травматичних ушкодженнях кульшового суглоба. Матерiал та методи. Робота базуеться на результатах ретроспективного анал1зу динамки репаративного процесу у длянц проксимального в1ддлу стегново! юстки та ускладнень псля виконання реконструктивних операц/й у 32 пац/ент/в у р/зн/ термни псля травми. Концепц1я досл/дження побудована на залежност кл/н/чних результат/в вд стану ¡мунолопчно'! реактивност хворих перед реконструктивною операц/ею. Проведено досл/дження ¡мунного статусу у 63 пац/ент/в ¡з травматичними ушкодженнями кульшового суглоба до оперативного л/кування у перюди 1,2,3,4,5,6, 7 тижн/в псля травми. Результати. Встановлено, що стан ¡мун/тету постраждалих е об'ективним критер1ем обгрунтування строку м1жвертлюгово'1 остеотомП стегново!юстки. 1мунодеф1цит клтинного типу вважаемо протипоказанням для виконання реконструктивних операц/й. Мжвертлюговоу остеотомю стегново! юстки у постраждалих ¡з травмою кульшового суглоба доцльно про-водити не ранше 7-8 тижн/в псля травми, що знижуе ризик ускладнень I забезпечуе сприятливий перебг репаративних процеав у длянц кульшового суглоба. Ключов слова: кульшовий суглоб, пошкодження, ¡мун/тет.
Вступ
Протягом останнього десятирiччя реконструктив-ш операци набули визнання i поширеност при вну-тршньосуглобових переломах проксимального вщдту стегново! юстки. Для пащенпв молодого вшу рекон-структивш операци розглядаються як альтернатива тотальному ендопротезуванню кульшового суглоба [6, 9, 10]. Передумовою цього е тривала ютс^я устшного застосування реконструктивних операцш, головним компонентом яких е мiжвертлюгова остеотомiя, з метою лшування, а також для профилактики прогресу-вання дегенеративно-дистрофiчних захворювань кульшового суглоба. Досягнення позитивного ефекту при застосуванш мiжвертлюгово! остеотоми засновано на цшй низщ сприятливих факторiв.
Основш з них — змша навантаження на суглобовi поверхш, нормалiзацiя внутршньоысткового тиску, денерващя суглобово! сумки, створення бюмехашчних умов для консолщаци ысткових фрагменпв, полш-шення кровопостачання шийки та голiвки стегново! кiстки [1, 6]. Завдяки цьому мiжвертлюгова остеотомiя
отримала визначення 081е01ш1а шеШса!а, тобто «ль кувальна остеотс^я». Спецiальними дослiдженнями доведено, що полшшення трофiки голiвки зумовлено проростанням кровоносних судин у проксимальний метаепiфiз стегново! кiстки з гшерваскуляризованого регенерату, що формуеться з гематоми у дтянщ остео-томп [1, 4, 7].
О^м нейротрофiчно! ди, шляхом корегуючих мiж-вертлюгових остеотомш вдаеться забезпечити мiж-фрагментарну компресш i пiдвищити стабiльнiсть фрагментiв, оптимiзувати бiомеханiчнi умови функ-цiонування пошкодженого кульшового суглоба. Чис-ленними кшшчними спостереженнями пiдтверджено бiомеханiчну обГрунтованiсть i бiологiчну доцiльнiсть застосування мiжвертлюгових остеотомш при незро-щених переломах та хибних суглобах шийки стегново!
© Канзюба А.1., Климовицький В.Г., Канзюба М.А.,
Донченко Л.1., Гончарова Л.Д., Климовицький Р.В., 2016 © «Травма», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
ыстки, а також при пiслятравматичних деструктивно-дистрофiчних ураженнях кульшового суглоба [3, 5, 8].
Незважаючи на широке використання даного способу лшування у хiрургiчнiй практицi, питання щодо термiнiв застосування реконструктивних операцiй на проксимальному вщдш стегново! кiстки при травма-тичних ушкодженнях кульшового суглоба до сьогодт не вирiшено. 1снукш у лiтературi окремi повiдомлення суперечливi i не дозволяють однозначно вщповюти на це питання.
У зв'язку iз вищенаведеним метою дано! роботи стало обгрунтування на основi клiнiко-лабораторних дослiджень оптимальних термiнiв застосування реконструктивних операцш при травматичних ушкодженнях кульшового суглоба.
Матер1ал i методи
Клiнiчнi i лaборaторнi дослiдження, а також хiрур-гiчнi втручання у пaцieнтiв, яы увiйшли у групу спо-стереження, виконат у клiнiкaх НД1 ТО Донецького нацюнального медичного унiверситету iм. М. Горького протягом 2007—2014 роив.
Концепщя дослiдження побудована на залежност клiнiчних результaтiв вiд стану iмунологiчно! реактив-ностi хворих перед реконструктивною оперaцieю.
Приводом для дослiдження став ретроспективний aнaлiз клiнiчних спостережень репаративного процесу у проксимальному вщдш стегново! истки i ускладнень пiсля застосування реконструктивних операцш у 32 па-щенпв у рiзнi термiни тсля травми. Цi пaцieнти стано-вили першу групу дослiдження.
Реконструктивнi операци на проксимальному вщ-дiлi стегново! ыстки виконaнi з приводу застартих переломiв шийки (вiд 3 тижшв до 3,5 мiсяця) — 10, переломiв, що не зросталися, а також хибних суглобiв шийки тсля консервативного лшування або попере-днього застосування внутршнього остеосинтезу (вiд 4 мiс. до 1,3 року) — 22. Серед пащентав було 22 чоло-вiки вiком вiд 26 до 52 роыв (середнiй вш — 37,2 ± 4,1 року) i 10 жшок вiком вщ 23 до 56 рокiв (середнш вiк — 34,7 ± 4,7 року). За характером змщення фрагменпв переломи належали до II та III тишв вiдповiдно до кла-сифiкaцi! Garden. За локaлiзaцieю: трансцервшальш — 18 (56,3 %), субкаштальш — 5 (15,6 %), базальт — 9 (28,1 %). Головним критерieм при визнaченнi можли-вост застосування реконструктивних оперaцiй була вщсуттсть асептичного некрозу головки стегново! ыстки за даними рентгенографи та магттно-резонанс-но! томографй'. Ступiнь змiщення фрагменпв на рiвнi перелому або хибного суглоба шийки, а також стутнь ысткового дефекту враховували при планувант характеру реконструкцй' i виборi фiксaторiв для остеосинтезу фрaгментiв.
Завданням реконструктивно! операцй' було ство-рення сприятливих бюмехашчних умов для консо-лiдaцi! фрaгментiв у дiлянцi перелому. У бшьшосп випaдкiв головним компонентом реконструктивних операцш були рiзнi вaрiaнти вaльгiзуючих остеотомiй стегново! кiстки — мiжвертлюговi та на рiвнi мало-
го вертлюга, задля усунення вертикально! opieHTam'i площини перелому та перетворення напружень зсуву у напруження компресп мiж фрагментами. Залежно вiд характеру змщення фрагментiв при застарiлих переломах шийки в окремих випадках виконували закриту або вщкриту репозицiю перелому. При хибних суглобах реконструктивт втручання включали деылька варiантiв остеотомш — вальгiзуючi, екстен-зiйнi, деротацшш, з латералiзацieю або медiалiзацieю дистального фрагмента. В усiх випадках передбачало-ся також шляхом остеотомп забезпечити реваскуля-ризацiю проксимального метаепiфiзу стегново! ыстки та запоб^и розвитку асептичного некрозу голiвки. У 4 пащенпв iз застарiлими переломами та хибними су-глобами пiсля базальних переломiв шийки виконано вiдкриту репозицiю з вальпзащею проксимального фрагмента.
Другу групу становили 63 пацieнти вiком вiд 24 до 53 роыв (середнш в1к — 34,3 ± 3,4 року) з переломами шийки стегново! ыстки, у яких перед оперативним лшуванням проведено дослщження iмунного статусу вщповщно до методичних рекомендацiй [2, 7]. Залежно вщ строыв давностi травми видiлено групи хворих, оперативне лшування яких було проведено на 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7-й тижт тсля травми. Статистична обробка отриманих результат проводилася за допомогою пакета програм Statistica for Windows (StatSoft).
Результата та ix обговорення
Кшшко-функцюнальш та рентгенологiчнi результа-ти дослщжено у 29 пацieнтiв у термши вiд 1 до 7 роыв тсля застосування реконструктивних операцш на проксимальному вщдш стегново! ыстки. Вщповщно до мети дослщження головними критерiями, що оць нювались, були досягнення зрощення кiсткових фраг-менпв, особливостi перебiгу репаративного процесу, особливост i динамiка прогресування деструктивно-дистрофiчних змiн у проксимальному вщдш стегново! ыстки i кульшовому суглобi.
Ретроспективний аналiз клiнiчних результатiв вста-новив, що у 7 пацieнтiв (в1к вiд 42 до 53 роыв), оперо-ваних на 3, 4, 5-му тижш тсля травми, тд час операци вдавалося досягти задовтьно! адаптаци фрагментiв на рiвнi м!жвертлюгово! остеотоми. Але перебiг репа-ративних змш, за даними рентгенографи, був упо-вiльнений. Навпаки, досить швидко розвивалися де-структивно-дистроф1чн1 зм1ни у кульшовому суглоб^ прогресував локальний остеопороз. У 5 пацieнтiв через 1,5—2 мю. п1сля операцй! вiдмiчалась резорбцiя ыстко-во! тканини у дтянц перелому шийки, а також у да-лянц1 остеотомГ!. У гол1вц1 стегново! кустки — жр1вно-м1рний остеосклероз, деформацiя головки, звуження суглобово! щ1лини. Подальша резорбцiя супроводжу-валася змiщенням фрагментiв, розвитком аваскуляр-ного некрозу головки стегново! ыстки, утворенням параартикулярних осифшатав. У 2 випадках ми спосте-риали переломи металевих конструкци на р1вн1 шийки, в 1 — на р1вш зони остеотоми. Лише у 2 пацieнтiв досягнута консолiдацiя фрагментiв, вщновлена опорна
функцiя кiнцiвки, але при наявностi ознак прогресую-чого аваскулярного некрозу головки.
Вгдмшною була динамiка репаративного процесу у пошкодженому кульшовому суглобi шсля виконання реконструктивних операцiй у б!льш тривалi термiни пiсля травми.
Серед 22 пащентав, як! перенесли реконструктив-нi втручання у термiни в!д 2 мiсяцiв до 1,3 року шсля травми з приводу застартих переломiв шийки стег-ново! ыстки, переломiв, що не зростались, та хибних суглобiв шийки, консолiдацiя перелому не досягнута лише у 3 випадках. Давшсть первинно! травми у них становила 3,5 мiсяця, 5 мюящв i 7,5 мiсяця. Термши спостереження цих пацiентiв пiсля реконструктивно! операци — вiд 7 до 9 мюящв.
Слщ зазначити, що незрощення не супроводжувалося некротичними змiнами у зонi перелому шийки та головки, а призвело до формування «тугого» псевдоартрозу.
У шших 19 пащентав досягнуто консолщацш пере-ломiв шийки з вгдновленням опорно! функци кiнцiвки i рухомост у пошкодженому кульшовому суглобi. Протя-гом усього перiоду спостереження — в!д 1 до 7 роив шсля реконструктивно! операци (середнш термiн — 3,7 ± ± 1,4 року) у жодного з цих пацiентiв ми не спостериали резорбц!! кiстково! тканини у дтянщ перелому шийки та розвитку аваскулярного некрозу головки. Рентгено-логiчнi прояви дегенеративного процесу у кульшовому суглобi вгдповгдали I та II стад!! коксартрозу.
Особливостi репаративного процесу i тривалiсть консолiдацi! фрагментiв у дшянщ мiжвертлюгово! ос-теотом!! залежали в!д характеру остеотоми i ступеня адаптаци поверхонь фрагментiв, а також в!д способу внутршнього остеосинтезу проксимального вгддту стегново! кютки. Ранне вiдновлення активних рух!в ! поступове збшьшення навантаження на кшщвку запо-биало розвитку остеопорозу ! сприяло утворенню кют-кового регенерату м!ж фрагментами. В окремих випад-
ках вже через 3 мюящ шсля реконструктивно! операци пащенти могли самостiйно ходити без застосування милиць.
Функщональш результати ощнювали за шкалою Harris Hip Score не рашше 1 року шсля застосування реконструктивних втручань. Вiдмiннi та добрi результати (в1д 93 до 82 бал1в) вiдмiчено у 18 пащенпв. В окремих пащенпв спостериалося анатомiчне вкоро-чення оперовано! кiнцiвки до 2—3 см. Однак за умов компенсаци вкорочення взуттям щ пацiенти не мали проблем або вщшчали незначнi функцiональнi обме-ження. Задовiльнi результати (79, 77, 75, 74 бали) були обумовлеш вкороченням оперовано! кiнцiвки, дисбалансом м'язiв тазово! дiлянки та стегна. Прогресую-чий деструктивно-дистрофiчний процес у кульшовому суглобi у 7 пащенпв призвiв до незадовiльних резуль-тапв i необхiдностi у подальшому тотального ендопро-тезування.
Ретроспективно можна припустити, що встановлена закономiрнiсть пов'язана з особливостями процешв, що вiдбуваються в органiзмi постраждалого у вiдповiдь на травму.
Кпiнiчнi спостереження корелюють з даними iмуно-лопчних дослiджень.
Встановлено, що стан iмунiтету у постраждалих з травмою кульшових суглобiв характеризувався тенден-цiею до лейкоцитозу протягом 6 тижшв, нормалiзацiя кiлькостi лейкоцитiв вiдмiчалася починаючи з 7-го тиж-ня пiсля травми. 1з боку морфологiчного складу кровi у постраждалих у перiод з 1-го по 6-й тиждень рееструва-лося збiльшення вiдсоткового вмiсту нейтрофшв (69— 72 %). При цьому !х фагоцитарна активнiсть була пщви-щеною у 1-й тиждень, а в наступш строки обстеження коливалася у межах норми (табл. 1). При цьому у по-страждалих протягом 1—6 тижнiв вiдмiчався iмунодефi-цитний стан клiтинного типу, про що свщчили показни-ки лейко-Т-шдексу. У той самий перiод у постраждалих
Таблиця 1. Стан iMyHiTeTy в р!зн! терм1ни псля травми у постраждалих 1з пошкодженнями кульшового суглоба
Показник Термш з моменту травми (тижш)
1-й (n = 10) 2-й (n = 8) 3-й (n = 8) 4-й (n = 9) 5-й (n = 9) 6-й (n = 11) 7-й (n = 8)
Лейкоцити, г/л 7,3 ± 0,8 7,8 ± 1,4 8,7 ± 1,2 6,4 ± 1,2 8,5 ± 1,9 8,3 ± 1,4 6,0 ± 0,4
Лiмфоцити, кл/мкл 1,6 ± 0,3 1,6 ± 0,2 2,0 ± 0,2 1,3 ± 0,1 1,9 ± 0,4 2,4 ± 0,6 1,7 ± 0,2
Т^мфоцити, кл/мкл 1,1 ± 0,2 0,9 ± 0,2 1,6 ± 0,2 1,0 ± 0,1 1,4 ± 0,3 1,9 ± 0,4 1,4 ± 0,1
В^мфоцити, кл/мкл 0,8 ± 0,2 0,7 ± 0,1 0,8 ± 0,2 0,4 ± 0,1 0,4 ± 0,1 0,9 ± 0,2 0,5 ± 0,1
Т-хелпери, кл/мкл 1,0 ± 0,2 0,7 ± 0,2 1,3 ± 0,1 0,8 ± 0,1 0,3 ± 0,3 1,7 ± 0,4 1,3 ± 0,1
Т-супресори, кл/мкл 0,10 ± 0,05 0,3 ± 0,2 0,3 ± 0,1 0,2 ± 0,1 0,2 ± 0,1 0,3 ± 0,1 0,60 ± 0,06
Тх/Тс 7,46 ± 3,00 3,4 ± 2,2 4,2 ± 0,6 7,7 ± 2,0 3,6 ± 1,5 7,8 ± 1,2 2,8 ± 0,4
Лейко-Т-шдекс 6,7 ± 0,5 8,4 ± 1,2 5,8 ± 1,5 6,6 ± 1,8 7,2 ± 2,5 5,0 ± 1,2 4,9 ± 0,8
Фагоцитарна активнють, % 80,7 ± 5,6 59,8 ± 8,3 58,7 ± 11,9 59,8 ± 5,4 66,1 ± 8,0 62,0 ± 6,5 67,3 ± 8,8
Фагоцитарний шдекс, од. 13,4 ± 2,0 10,0 ± 2,8 7,9 ± 3,1 7,2 ± 1,2 7,9 ± 1,7 8,7 ± 2,0 8,4 ± 1,9
НСТ-тест (спонтанний), % 24,2 ± 3,2 24,2 ± 5,1 15,3 ± 6,7 26,2 ± 9,3 31,5 ± 8,9 19,8 ± 6,5 19,4 ± 3,8
Ц1К, опт.од. 74,2 ± 10,0 173,5 ± 23,5 95,3 ± 11,4 102 ± 10 142,0 ± 14,6 150 ± 15 107,3 ± 24,5
був пiдвищений i iмунорегуляторний iндекс, що стало наслiдком дефiциту Т-супресорiв. Недостатнють супре-сивно! функци Т-лiмфоцитiв зумовлювала накопичення циркулюючих iмунних комплексiв (Ц1К), максимальнi показники яких вiдмiчалися на 2-му та 6-му тижш об-стеження. Починаючи з 7-го тижня вмiст Ц1К у сиро-ватщ кровi мав тенденцiю до зниження.
Таким чином, iмунна вщповщь на травму кульшового суглоба мае дв стад!. У перший тиждень розвиваються гострофазовi процеси, на як! система адекватно реагуе шдвищенням активностi фагоцитозу як першо! лiнii за-хисту органiзму i розвитком транзиторного iмунодефi-циту клiтинного типу, компенсованого гуморальними факторами захисту.
Проте починаючи з 2-го тижня потужне антиген-не навантаження, зумовлене пошкодженням ыстково! тканини, визначае перерозподтьш процеси у системi iмунiтету, що здшснюються з превалюванням гумораль-них факторiв. На наш погляд, у цей перюд розвиваеться асептичне запалення у длянц пошкодженого суглоба, що супроводжуеться активними процесами резорбцй истково! тканини.
Пщтверджують факт асептичного запалення i показники НСТ-тесту, яи незначно перевищували норму протягом усього перюду дослiдження i свiдчили про вщ-сутнiсть бактерiального фактора.
У цей перюд оперативш втручання мають бути спрямованi тiльки на стабшзацш ушкоджено! дiлянки шляхом закрито! або вщкрито! репозици i виконання остеосинтезу исткових фрагментiв. Застосування ран-шх реконструктивних операцiй, включаючи рiзнi ва-рiанти мiжвертлюгових остеотомiй, спричиняе значну додаткову травматизацш истково! тканини i сповть-нення репаративних процесiв у длянщ пошкодження, бо здiйснюеться на тлi iмунодефiцитного стану. Крiм того, додаткова операцшна травма буде супроводжу-ватися активацiею системи фагоцитозу ^ вiдповiдно, окислювальних процесiв, здатних шщшвати втьно-радикальнi реакци, що не контролюються i е важли-вою патогенетичною ланкою деструктивних процесiв у ыстковш тканинi. Отриманi результати лабораторних дослщжень можуть бути поясненням негативних результат раннього (протягом перших 3 тижшв шсля травми) застосування реконструктивних операцш при внутрiшньосуглобових переломах проксимального вщ-дiлу стегново! истки.
Отже, вiдносно травматичних ушкоджень кульшо-вого суглоба, важливим компонентом реконструктив-них операцiй е мiжвертлюгова остеотомiя стегново! кустки. Доведена багатьма авторами ефектившсть мiж-вертлюгово! остеотоми пов'язана з можливютю корек-ц11 анатомiчних порушень, змiною умов навантаження проксимального вщдлу, зокрема головки та шийки, полiпшенням кровопостачання шийки та головки, що сприяе уповтьненню розвитку деструктивно-дистро-фiчних змiн у кульшовому суглобг Однак при плану-ваннi реконструктивних втручань слщ враховувати осо-бливосл та динамiку перебiгу репаративного процесу у истковш тканинi.
Висновки
1. Реконструктивш операци на проксимальному вщ-д1л1 стегново! кустки залишаються методом вибору при травматичних пошкодженнях кульшового суглоба i в окремих випадках можуть бути альтернативою первин-ному тотальному ендопротезуванню.
2. Результати дослщження зм1н 1мунного статусу у по-страждалих з травматичними ушкодженнями кульшо-вого суглоба доводять, що застосування мiжвертлюговоi остеотоми стегново! истки у постраждалих з травмою кульшового суглоба доцльно проводити не рашше 7—8 тижн1в п1сля травми, що знижуe ризик ускладнень i за-безпечуe сприятливий перебiг репаративних процешв у д1лянц1 кульшового суглоба.
3. Стан iмунiтету постраждалих e об^ктивним кри-терieм обГрунтування строку мiжвертлюговоi остео-том!! стегново! к1стки. 1мунодефщит кл1тинного типу вважаeмо протипоказанням для виконання реконструктивних операцш.
Список л1тератури
1. Гиммельфарб А.Л. Патогенетическое влияние межвер-
тельной остеотомии при коксартрозе // Коксартроз: патогенез, клиника, лечение. — Л., 1980. — С. 39-47.
2. Оценка иммунного статуса человека / Р. В. Петров,
Ю.М. Лопухин, А.Н. Чередеев [и др.]. — М., 1984. — 36 с.
3. Chelnokov A.N. Closed nailing in valgus intertrochanteric
osteotomy / A.N. Chelnokov, A. Shalin, A. Bogatkin // Injury, Int. J. Care Injured. — 2012. — № 43. — P. 3.
4. Dynamic hip screw in the management of reverse obliquity
intertrochanteric neck of femur fractures/R. Willoughby// Injury, Int. J. Care Injured. — 2005. — № 36. — P. 105109.
5. Intertrochanteric partial osteotomy for posterior hip ap-
proach / H.A. Caviglia, G.A. Galatro, V. Vatani [et al.]// Injury, Int. J. Care Injured. — 2012. — № 43. — P. 55-58.
6. Gadegone W.M. Valgus intertrochanteric osteotomy and fibular strut graft in the management of neglected femoral neck fracture / W.M. Gadegone, A.A. Ramteke, V. Lokhande, Y. Salphade//Injury, Int. J. Care Injured. — 2013. — № 44. — P. 763-768.
7. Hazeldine J. The impact of trauma on neutrophil function /
J. Hazeldine, P. Hampson, J. Lord // Injury, Int. J. Care Injured. — 2014. — № 45. — P. 1824-1833.
8. Managing failed fixation: Valgus osteotomy for femoral neck
nonunion / D.E. Deakin, P. Guy, P.J. O'Brien [et al.]// Injury, Int. J. Care Injured. — 2015. — № 46. — P. 492496.
9. Osteosynthesis and primary valgus intertrochanteric osteotomy
in displaced intracapsular fracture neck of femur with osteoporosis in adults/N.K. Magua, R. Singha, R. Mittala [et al.]//Injury, Int. J. Care Injured. — 2005. — № 36. — P. 110-122.
10. Surgical dislocation of the adult hip A technique with full access to the femoral head and acetabulum without the risk of avascular necrosis/R. Ganz, T.J. Gill, E. Gautier[et al.]// J. Bone Joint Surg. — 2001. — № 83-B. — Р. 1119-1124.
Отримано 18.03.16 ■
Канзюба А.И.1, Климовицкий В.Г.2, Канзюба М.А.2, ДонченкоЛ.И.2, ГончароваЛ.Д.2, Климовицкий Р.В.2 1ГВУЗ «Ужгородский национальный университет», медицинский факультет, кафедра общей хирургии с курсом травматологии, оперативной хирургии и судебной медицины, г. Ужгород, Украина 2НИИ травматологии и ортопедии Донецкого национального медицинского университета им. М. Горького, г. Лиман, Украина
ОБОСНОВАНИЕ СРОКОВ ВЫПОЛНЕНИЯ РЕКОНСТРУКТИВНЫХ ОПЕРАЦИЙ НА ПРОКСИМАЛЬНОМ ОТДЕЛЕ БЕДРЕННОЙ КОСТИ ПРИ ТРАВМАТИЧЕСКИХ ПОВРЕЖДЕНИЯХ ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА
Резюме. Цель работы: обоснование на основе клинико-ла-бораторных исследований оптимальных сроков применения реконструктивных операций при травматических повреждениях тазобедренного сустава. Материал и методы. Работа базируется на результатах ретроспективного анализа динамики репаративного процесса в области проксимального отдела бедренной кости и осложнений после выполнения реконструктивных операций у 32 пациентов в различные сроки после травмы. Концепция исследования построена на зависимости клинических результатов от состояния иммунологической реактивности больных перед реконструктивной операцией. Проведено исследование иммунного статуса у 63 пациентов с травматическими повреждениями тазобедренного сустава до оперативного лечения в периоды 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 недель после травмы. Результаты. Установлено, что состояние иммунитета пострадавших является объективным критерием обоснования срока межвертельной остеотомии бедренной кости. Иммунодефицит клеточного типа считаем противопоказанием для выполнения реконструктивных операций. Межвертельную остеотомию бедренной кости у пострадавших с травмой тазобедренного сустава целесообразно проводить не ранее 7—8 недель после травмы, что снижает риск осложнений и обеспечивает благоприятное течение репаративных процессов в области тазобедренного сустава.
Ключевые слова: тазобедренный сустав, повреждения, иммунитет.
¡<cinziuba А.I.1, Klimovitskyi V.H.2, ¡<cinziuba M.A.2, Donchenko L.I.2, HoncharovaL.D.2, KlimovitskyiR.V.2 1SHEI «Uzhgorod National University», Medical Faculty, Department of General Surgery with the Course of Traumatology, Intervention Surgery and Forensics, Uzhgorod, Ukraine
2SRI of Traumatalogy and Orthopedics of Donetsk National Medical University named after M. Horkyi, Lyman, Ukraine
RATIONALE FOR TIME OF RECONSTRUCTIVE OPERATIONS ON THE PROXIMAL FEMUR IN HIP JOINT TRAUMATIC INJURIES
Summary. Purpose is rationale for time of reconstructive operations in traumatic injuries of the hip joint on the basis of clinical and laboratory testing dates. Material and methods. The work is based on the results of a retrospective analysis of the dynamics of the reparative process in proximal femur and complications after reconstructive surgery in 32 patients in different periods after the injury. The concept of study is based on clinical results depending on the state of immunological response of patients before reconstructive surgery. The immune status of 63 patients with hip traumatic injuries before surgical treatment was studied after 1st, 2nd, 3rd, 4th, 5th, 6th, 7th weeks after injury. Results. It was found that the immune status of the patients is an objective criterion for rationale time for femur intertrochanteric osteotomy. Immunodeficiency cell type is a contraindication for reconstructive surgery. Application of femur intertrochanteric osteotomy in patients with hip joint injury is efficient to be carried out in 7—8 weeks after the injury, that reduces the risk of complications and promotes the favorable course of reparative processes in the hip.
Key words: hip joint, injury, immunity.
