CC BY
5рамках расширения понятия виртуального музея, включая отход от перемещения между жестко заданными дискретными точками в пользу плавного перемещения в пространстве, а также повышения качества графического оформления. Многие из этих задач уже имеют свои готовые решения, ожидая своего применения, когда как остальные находятся в тесной взаимосвязи с наступлением тех дней, когда индустрия увидит не только культурный, но и финансовый потенциал в виртуальных музеях, достаточный для активизации ресурсов по реализации смелых проектов в данной сфере.
Список литературы
1. День музеев онлайн. Аналитический обзор [Электронный ресурс]. - URL:
https://wtiom.ru/analytical-reviews/analiticheskii-obzor/den-muzeev-onlajn (дата обращения: 12.12.2021)
2. A Virtual Online Museum of Art: VOMA [Электронный ресурс]. - URL: https://voma.space (дата обращения: 12.12.2021)
3. Museums, museum professionals and COVID-19, REPORT, 2020 [Электронный ресурс]. -URL: https://icom.museum/wp-content/up-loads/2020/05/Report-Museums-and-œVID-19.pdf (дата обращения: 12.12.2021)
4. Share of museums starting or increasing digital activities after the lockdown worldwide as of May 2021 [Электронный ресурс]. - URL: https://www.sta-tista.com/statistics/1203110/digital-museum-activi-ties-during-coronavirus-worldwide/ (дата обращения: 12.12.2021)
5. The Musée du Louvre launches online collection database and new website [Электронный ресурс]. - URL: https://presse.louvre.fr/le-musee-du-louvre-met-en-ligne-ses-collections-et-devoile-son-nouveau-site-internet-3/ (дата обращения: 12.12.2021)
ОБЛ1КОВО-ЕКОНОМ1ЧН1 МЕТОДИ УПРАВЛ1ННЯ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯМ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ
Полятикта Л.1.
кандидат економ1чних наук, доцент, доцент кафедри обл1ку i оподаткування Сумський нацюнальний аграрний ymiверситет
ACCOUNTING AND ECONOMIC METHODS OF LAND USE MANAGEMENT OF FARMS
Poliatykina L.
Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Associate Professor, Department of Accounting and Taxing Sumy National Agrarian University
Анотащя
Процес виробництва в альському господарста являе собою складну соцiально-економiчну i приро-дно-бюлопчну систему. Вона передбачае едшсть техшки i бюлогп, eraTOMira i екологп, а також створення господарського мехашзму, який забезпечуе Гх збалансований розвиток. В робот розглянуто облжово-еко-TOMi4rn методи управлшня землекористуванням фермерських господарств. Придшено увагу видам родю-чосп грунпв, що поеднують природну i eкономiчну родючють. Вони вимагають детального аналiзу i по-дальшого вдосконалення Гх впливу на результати господарськоГ дiяльностi в альському господарста. Доведена необхщнють сприяння розвитку фермерських господарств, впровадження нових, альтернативних мeтодiв пiдвищeння родючосп грунту, пошук дешевих засобiв здатних ефективно дiяти на процеси утво-рення гумусу, покращення фiзико-хiмiчних властивостей грунту. Розглянуто вплив яшсного i еколопчного стану сiльськогосподарських угiдь на конкурентоспроможнють фермерських господарств та рiвeнь Гх еко-номiчного зростання.
Abstract
The production process in agriculture is a complex socio-economic and natural-biological system. It provides for the unity of technology and biology, economics and ecology, as well as the creation of an economic mechanism that ensures their balanced development The paper considers accounting and economic methods of land use management of farms. Attention is paid to the types of soil fertility that combine natural and economic fertility. They require detailed analysis and further improvement of their impact on economic performance in agriculture. The necessity of promoting the development of farms, introduction of new, alternative methods of increasing soil fertility, search for cheap means capable of effectively acting on the processes of humus formation, improvement of physical and chemical properties of soil has been proved.. The influence of quality and ecological condition of agricultural lands on the competitiveness of farms and the level of their economic growth is considered.
Ключов1 слова: фермерство, активiзацiя, управлшня, родючють, мехашзм, шфраструктура.
Keywords: farming, activation, management, fertility, mechanism, infrastructure.
Вступ. Ольське господарство являе собою складну соцiально-економiчну i природно-бюлоп-чну систему, процес виробництва в якш передбачае еднiсть технiки i бюлогп, економiки i екологи, а та-кож створення господарського мехашзму, який за-безпечуе !х збалансований розвиток. [1].
В сiльськогосподарському виробнищга земля видаеться як просторовий базис при формування виробничих центрiв, населених пункпв, майсте-рень i т. ш., як предмет працi (при видобутку глини, пiску, води i iнших мiсцевих корисних копалин i при обробцi землi), як зааб прaцi, як засiб виробництва, як компонент природного середовища, як об'ект власностг
Проведений aнaлiз результапв сучасних досль джень дiяльностi фермерських господарств пвдтве-рджуе, що стан !х розвитку досить активно впливае на конкурентоспроможшсть суб'ектiв господарю-вання та !х рiвень економiчне зростання. Це торка-еться окремих територи, окремих регiонiв i дер-жави в цшому. В результaтi виробничо! взаемоди рiзних видiв аграрних товаровиробнишв та урядо-вих програм шдтримки пiдприемництвa створю-ються умови, яш сприяють створенню розквiту еко-номiки кра!ни [4].
Анатз останшх досл1джень i публiкацiй. Пи-тання формування сфери дiяльностi фермерських господарств, розглядалось в публiкaцiях як вггчиз-няних та заруб1жних вчених. Вченими, що придь ляли увагу вивченню вказаних проблем е Гайдуць-кий П.1., Демьяненко М.Я., Коцупатрий М.М., Ма-ренич Т.Г., Мармуль Л.О., Гальцова О.Л., Огiйчук М.Ф., Пономаренко Н.М., Саблук П.Т.
Вагомий внесок щодо вивчення сутностi та оцшки функцiонувaння та вивчення сутностi та оць нки функцiонувaння сiльськогосподaрських пвдп-риемств рiзних форм влaсностi i господарювання мали укра!нсьш вченi: Ю. Лупенко, М. Мaлiк, В. Месель-Веселяк, П. Макаренко, Л. Мельник, Л. Молдаван, Ю. Макаров, П. Саблук, I. Червен та шшг
Однак, не дивлячись на проведене наукове до-слвдження, проблема ввдносно рацюнального вико-ристання потенцiaлу родючосп землi i його тдви-щення залишаеться ввдкритою. Дискусiйними е пи-тання розвитку, формування та дiяльностi фермерських господарств, оргашзащя облжово-економiчних методiв упрaвлiння на цих тдприемс-твах[2].
Метою дослiдження е aнaлiз ситуацп з органь заци дiяльностi фермерських господарств та особ-ливостi його ведення з метою упрaвлiння родючь стю грунтiв.
Постановка проблеми.
Незадов№ний мaтерiaльний стан сшьськогос-подарських тдприемств не дае змоги в достатнш кiлькостi закуповувати мiнерaльнi добрива. А рiзке скорочення поголiв'я велико! рогато! худоби, свиней та птиц призвело до скорочення виробництва оргашчних добрив - нaйпоширенiшого засобу тд-вищення родючосп грунту. В той же час не впрова-джуються новi, aльтернaтивнi методи пiдвищення
родючосп грунту, не ведеться пошук дешевих засо-бiв здатних ефективно дiяти на процеси утворення гумусу, покращення фiзико-хiмiчних властивостей грунту.
Це результати непродуманих аграрних реформ в сшьськогосподарському виробництвi Укра!ни.
Виклад основного матерiалу. В економiчнiй полiтицi нашо! кра!ни не функцiонуе комплексна програма шдтримки i розвитку фермерських господарств. Особливо це стосуеться того, що на протязi останшх рошв майже вiдсутня фiнaнсовa пiдтри-мка. Сприяння розвитку фермерських господарств та фшансування зaходiв з пiдтримки цiе! сфери еко-номiки зазвичай здiйснюеться за залишковим принципом. Також, спостертаеться недостатня коорди-нaцiя дiяльностi оргашв влади на всеукра!нському та регюнальному рiвнях[6].
В остaннi роки особливо гостро в1дчуваеться стiйкa тенденцiя до попршення як1сного i екологiч-ного стану сшьськогосподарських уг1дь у зв'язку з рiзким скороченням або повною ввдсутшстю державного фiнaнсувaння програм i зaходiв по вiдтво-ренню i пiдвищенню родючостi грунтiв. В сучасних умовах вщсутносл необх1дних мaтерiaльно-технiч-них зaсобiв знизилась загальна культура землероб-ства а сiльськогосподaрське використання земель приймае виснажливий характер, застосовуються грунторуйнi типи системи землеробства i техноло-гiй. Тaкi несприятливi процеси обумовлюють скорочення обсяпв виробництва сiльськогосподaрсь-ко! продукцi! i в майбутньому можуть стати загро-зою нaцiонaльнiй безпецi в забезпеченш жителiв Укра!ни продуктами харчування[5].
Виправити становище може тiльки обновлення регулюючих, упрaвлiнських i контрольних функцiй держави, як гаранта дотримання земельного i при-родоохоронного законодавства, досконaлостi пра-вових i економiчних методiв управлшня. Рaцiонa-льне використання земель в альськогосподарських пiдприемствaх означае також виршення першочер-гових завдань по вщтворенню родючостi грунтiв i !! тдвищенню.
Змiнa прийомiв в оргaнiзaцi! системи землеко-ристування стала нaслiдком дп такого фактору як рiзномaнiтнiсть землекористувaчiв.
В Укрa!нi з початку 80-х рошв минулого сто-лiття набрало розвитку фермерство, як амейно-приватна форма господарювання на селi. За цей пе-рiод господарювання фермерсьш господарства стали невiд'емною складовою аграрно! економiки. Однак !х подальший розвиток потребуе серйозно! державно! пiдтримки та зважено! державно! аграрно! полiтики[6].
В практищ сьогодення iснують рiзнi форми спшьних пiдприемств. Вони подiляються за типами оргашзацп виробництва. В зв'язку з цим можуть ю-нувати кaтегорi! сiмейних господарств, коли засоби виробництва, земля володшня кошти та знаряддя знаходяться у влaсностi одше! сiм'!. В цьому випа-дку ам'я вкладае влaснi кошти в розвиток свого господарства, самостшно виконуе ввесь обсяг робiт i вiдповiдно прибуток залишаеться у користуванш
ще! ам'!. Б№ш розповсюдженою формою приват-них фермерських господарств е сумiжнi господарс-тва, яш сформованi з дек1лькох родин чи родичiв [4].
На нашу думку, найбшьш сприятливими на-прямки розвитку фермерства можуть виступати збь льшення власного швестування в розвиток влас-ного господарства, залучення стороннiх iнвесторiв на взаемовигвдних умовах, використання прогреси-вних форм господарювання, пошук випдних кана-лiв збуту продукци, державна щдтримка розвитку сiльськогосподарських товаровиробник1в та шше.
Особливу увагу доцiльно придiлити питаниям сприянню розв'язання проблем територiального розподiлу щдприемницьких структур. Це мае в першу чергу регюнальне значения i потребуе державно! регуляторно! полiтики в цьому напрямку. Це буде позитивно впливати на задоволення плато-спроможного попиту мешканщв на мiсцях, безпо-середньо в територiальних громадах, виробничих пiдроздiлах та осередках. Значне мкце фермерськ1
господарства займають в вирiшеннi проблеми про-довольчого забезпечення населення.
В володшш фермерських, альськогосподарсь-ких пiдприемств та користування особистих селян-ських господарств аграрного напрямку за матерiа-лами Служби статистики в 2020 рощ знаходилось 36417,6 тис. га сшьськогосподарських земель, яш використовували на оренднш основi 7,8 тис. Агра-рних користувачiв та 32,3 тис. фермерських та ко-ристувались на правах власносп 4,2 млн приватних селянських господарств. [3].
Вiд загального фонду землеволодшня та зем-лекористування 16240,3 тис. га, або 44,6 % загаль-ного земельного фонду, знаходились у виробничий дiяльностi сiльськогосподарських щдприемств, 4308,6 тис. га (11,8 %) - у фермерських господарств та 15868,7 тис. га (43,5 %) - в приватних сшьськогосподарських шдприемства. Для цих господарств середнш розмiр земельних упдь складав вщповщно 2082,0 га, 118,3 та 0,44 га альськогосподарських земель [3].
Таблиця 1.
Динамта розвитку фермерських господарств Ук| ра!ни в 2005-2020 pp.
Показник 2005 2010 2015 2020 2020 р. до 2005p., %
Кiлькiсть фермерських господарств оди-ниць 38428 42445 41524 32303 84,1
Площа сiльськогосподарських угiдь , тис. га 2157,6 3661,2 4290,8 4343,7 201,3
В тому числг ршля, тис. га 1994,0 3492,6 4161,9 4223,3 211,8
У розрахунку на одне господарство:
сшьськогосподарських упдь, га 56,1 86,3 103,3 134,5 239,8
в тому чи^ ршля, га 51,9 82,3 100,2 130,7 251,8
Джерело: сформовано автором на пiдставi даних Державно! служби статистики Укра!ни [3]
За перюд 2005-2020 рок1в спостертаеться зме-ншення кiлькостi фермерських господарств (табл. 1.2). Крiм того, загальна площа альськогосподар-ських угiдь зб№шилась бiльш як вдвiчi, особливо ршля - в 2,1 рази, а з розрахунку на одне господар-ство !х площа зросла в середньому в 2,4 i вщповщно 2,5 рази в 2020 рощ становила 134,5 i 130,7 гектари. Такий напрямок руху вiдповiдае перспективним програмам кра!ни до консолiдацi! землекористу-вання [3].
Головний засiб виробництва без якого не мож-ливий сам процес виробництва альськогосподарсь-ко! продукцi! у сiльському господарствi - це земля. Вона значною мiрою визначае рiвень ефективностi i темпи розвитку альськогосподарського виробництва. За розмiрами загально! земельно! площi шдп-риемство е невеликим в порiвияннi з тдприемст-вами району i областi. Фермерськ1 господарства ут-ворюються з метою виробництва продукци, вирощування рiзних видiв культур, виготовлення товарiв та матерiалiв, переробки та продажу сшьсь-когосподарсько! продукцi! на умовах шдприемниц-тва та також проведения видiв виробництва, пов'язаних з сшьськогосподарською дiяльнiстю. Головними цiлями функцiонування фермерських господарств е задоволення власних вподобань гос-
подарiв та залучених пращвнишв з метою зрос-тання шлькосл виготовлено! продукцi! сiльського-сподарського виробництва на умовах ращональ-ного використання земельних упдь i покращення !! родючостi, переробки та реалiзацi!, з метою одер-жання доходу д1яльносл.
Сьогоднi в Укра!нi поруч iз фермерськими го-сподарствами працюе 4,1 м№йошв особистих селянських господарств, 20% iз яких виробляють то-варну продукцiю та е потенцшними фермерськими господарствами.
Державна пiдтримка розвитку фермерських господарств викликана рiзними показниками. В першу чергу це стосуеться девальвацп нацiонально! валюти, що призводить до росту витрат виробникiв сiльськогосподарсько! продукцi! як затрати на ос-новне виробництво. В шнцевому пiдсумку настае знецiнення ще! продукцi! на споживчому ринку.
На сьогодш критична ситуац1я з розведенням велико! рогато! худоби в фермерських господарст-вах. Саме цьому напрямку ми вважаемо потрiбна державно шдтримка в першу чергу. Таш дп дадуть можливiсть сiльськогосподарським товаровироб-никам досягти збiльшення поголiв'я худоби, перео-бладнати господарськi примiщення, вдосконалити ращони годiвлi тварин, покращити племiнну справу. Вважаемо, що позитивним буде спрощення
процедури надання тльгового кредитування сшь-ськогосподарським товаровиробникам. Це дасть можливiсть розширити перспективи !х дiяльностi та сприяти формуванню додатково! зайнятосл населения в сiльськiй територп.
Для сшьськогосподарсько! дiяльностi земля е головним способом виробництва. Тодi, коли люди використовують фiзичнi, бiологiчнi та iншi Г! особ-ливостi, земля е знаряддям прaцi. Коли ж люди об-робляють землю (орють, сшть, збирають урожай), вона стае предметом пращ[1].
Удосконалення землi як предмета пращ озна-чае пристосування земельних дiлянок до технiки i знарядь, якими вони обробляються. Це вдоскона-лення визначаеться технологiею вирощування рос-лин, характеристикою застосовано! технiки.
Як вщомо, iснують два види родючосп грунту - природна i економiчнa, як1 вiдрiзияються, але вза-емопов'язаш м1ж собою. Природна родючiсть грунту виникае в процеа грунтоутворення i залежить вiд клiмaту i поеднання фiзико-хiмiчних i бюлопч-них фaкторiв, що обумовлюють формування пе! чи iншо! рослинностi.
Економiчнa родючють створюеться в резуль-тaтi людсько! дiяльностi шляхом покращення при-родно! якостi грунту за допомогою мелюрацп, х1мь зaцi!, обробки i та ш.
На жаль, ми стали свщками негативних проце-сiв в результата активного впровадження зaсобiв хь мiзaцi! в сiльське господарство. Вщсутшсть достат-нього наукового обгрунтування правильного i еко-номiчно безпечного використання зaсобiв хiмiзaцií привела до одержання неяк1сно! продукцi!, яка мю-тить нгграти, пестициди, важк1 метали та радюнук-лiди. В результaтi нaдмiрного внесення незбалансо-вано! кiлькостi мшеральних добрив щдвищуеться кислотнiсть грунту, знижуеться !х родючiсть.[1]
Пiдтримкa фермерських господарств - це реальна можливють виходу з фiнaисово! кризи, надш-них шлях розвитку, який вже обрали нaймогутнiшi краТни свiту [2].
Тому, необхщшсть створення нових форм реа-лiзaцi! потенцiaлу альськогосподарських тдпри-емств, значно низький рiвень iнвестицiйноí приваб-ливостi регiонiв, значна кшьшсть фaкторiв, що стримують розвиток, привели до необхвдносп вдо-сконалення д1ючого оргaнiзaцiйно-економiчного
MexaHi3My дiяльностi фермерських господарств на регюнальному piBHi[6].
Висновки. Проблема пошуку та отримання фi-нансових ресyрсiв, необх1дних для фшансування процесу господарювання фермерських господарств е актуальною для сьогодення. Поступове змен-шення органiчних добрив тваринного походження, ввдсутшсть адмiнiстративного контролю i шерт-нiсть керiвництва в пошуку нових варiантiв управ-лiння родючiстю привели до рiзкого падiння родю-чостг
Поступово склалася ситyацiя, коли сформоваш види i способи yправлiння родючютю перестали вi-дображати оптимальне сшвввдношення м1ж приро-дною родючiстю груипв i ступенем И пiдвищення i регyляцil, що визвало негативнi тенденци в змiнi як1сного складу груипв.
Таким чином, вимоги в1дносно рацюнального використання потенцiалy родючостi землi i його пiдвищення визначаються як необхвдшсть забезпе-чення вiдтворення родючостi грунпв i в1дновлення сприятливих для подальшого ll росту умов.
Список лiтератури
1. Земельш ресурси Укра1ни. За ред. Медведева В.В. Ки1в. Аграрна наука. 1998.148с.
2. Бpyxaнcький P.Ф., Пapxoмeць М.К., Пyцeнтeйлo n.P. Oблiкoвo-aнaлiтичнe i opгaнiзaцiйнo-пpaвoвe зaбeзпeчeння дiяльнocтi aгpapниx пiдпpиемcтв: монографiя:. Тepнoпiль : Кpoк, 2015. 300 c.
3. Ддяльшсть суб'екпв великого, середнього, малого та мшрошдприемництва: статистичний збiрник за 2020.: URL: http://www.ukrstat.gov.ua (дата перегляду: 05.10.2021).
4. Полятишна Л.1. Методологiчне та обль ково-аналiтичне забезпечення сталого розвитку тдприемств малого бiзнесy: монографiя. Суми: Ви-давництво: ПП Вiнниченко М.Д. ФОП Литовченко е.Б., 2016. 380с.
5. Сталий розвиток та безпека агропродово-льчо! сфери Укра1ни в умовах глобалiзацil викли-к1в: монографiя; за ред. Павлова О.1. Одеса: Астро-принт. 2012.760 с.
6. Мapмyль Л.O., Гaльцoвa O.Л. Eфeк-тившсть пiдпpиемницькol дiяльнocтi фepмepcькиx гocпoдapcтв : мoнoгpaфiя. К.: ННЦ IAE, 2016. 204c.
