CC BY
26
УДК 349.2 (477)
Л. О. Остапенко
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка", канд. юрид. наук, асист., асистент кафедри цившьного права та процесу
ПРО ДОГОВ1Р ЯК ОСНОВУ ВИНИКНЕННЯ ТРУДОВИХ В1ДНОСИН В АНТИЧНИЙ ПЕР1ОД
© Остапенко Л. О., 2015
Проанашзовано передумови виникнення трудових правовщносин у cbïtï в античний перiод. Також розглядаються консенсуальш контракти як перша спроба людства закршити в1дносини в сфер1 прац1 в нормативно-правовому актi, визначивши умови договору. Проводиться порiвняльна аналогiя воображения правових норм Давнього Риму в сфер1 прац1 з сучасним трудовим законодавством.
Ключовi слова: трудовi правов1дносини, рабство, консенсуальний контракт, договiр найму.
Л. А. Остапенко
О ДОГОВОРE КАК ОСНОВЕ ВОЗНИКНОВЕНИЯ ТРУДОВЫХ ОТНОШЕНИЙ В АНТИЧНЫЙ ПЕРИОД
Анализируются предпосылки возникновения трудовых правоотношений в мире в античный период. Также рассматриваются консенсуальные контракты как первые попытки человечества закрепить отношения в сфере труда в нормативно-правовом акте, определив условия договора. Проводится сравнительная аналогия отображения правовых норм Древнего Рима в сфере труда с современным трудовым законодательством.
Ключевые слова: трудовые правоотношения, рабство, консенсуальный контракт, договор найма.
L. O. Ostapenko
ABOUT CONTRACT AS OCCURRENCE BASIS IN THE SPHERE OF LABOR RELATIONS IN ANTIQUITY PERIOD
This article analyzes the background of labor relations in the world in the ancient period. Also considered consensual contracts like the first attempts of humanity to strengthen relations in the field of labor legal act defining the terms of the contract. A comparative analogy and reflection law of Аncient Rome in the workplace with modern labor legislation.
Key words: labor relations, slavery, consensual contract, contract of employment.
Постановка проблеми. Сучасний розвиток трудових вщносин впливае не лише на право- та дiездатшсть ïx учасниюв. Значною мiрою вш повинен бути показником яюсного використання трудового потенщалу населення Украши та його зайнятосп для створення матерiальниx благ i подальшого розвитку суспшьства та держави.
Мета статт полягае у необхiдностi юторичного дослiдження причин та умов виникнення трудових вщносин та 'х закршлення в офiцiйних нормативно-правових актах того часу.
Стан дослщження. Питання розвитку трудових правовщносин у сво'х працях дослщжували Н. Б. Болотiна, С. В. Венедштов, К. Н. Гусов, В. В. Жернаков, Ю. М. Пилипенко та ш. В юторичному аспектi це питання знайшло вщображення у працях В. С. Макарчука, В. I. Борисовой G. О. Харитонова, С. Чезаре та ш.
Виклад основних положень. Трудовi правовщносини пройшли тернистий шлях розвитку та е невщ'емною частиною сучасного сощуму в державi. Вивчення ютори причин виникнення, становлення трудових правовщношень сприятиме встановленню сутi останнix та подальшому розумiнню людьми в умовах сьогодення.
Щц трудовими вiдносинами розумiють врегульоваш законодавством, а також колективними трудовими договорами вщносини, що виникають у зв'язку з трудовим процесом у суспшьному виробницга, у конкретному трудовому колективi [1, с. 175].
Сьогодш передумовою виникнення трудових правовiдносин е укладення трудового договору, однак в античному свт виникненню трудових вщносин передували вщносини рабства.
В античш часи щодо працi було вщсутне державне регулювання цього виду дiяльностi людей через панування рабства на територiяx древнix та античних кра'н (Давня Грецiя, Давнiй Рим). Статус раба (рабство) передбачав стан повно' залежносп одше' людини вiд шшо', за якого ця людина (раб) була власнютю свого господаря-власника; останнш мiг продати, купити i навггь вбити раба [2, с. 288]. Вщсутнш був юридичний зв'язок мiж власником раба та працiвником (рабом), що унеможливлювало виникнення трудових вщносин.
Здебшьшого праця рабiв використовувалась у виробничш промисловостi - в ремюничих майстернях, рудниках, каменоломнях, а залучення рабiв у сiльському господарствi було звичайним явищем [3, с. 315, 316], проте на першому мющ було домашне господарство.
Причиною тако' форми експлуатацп ще' категори людей було те, що закон не вважав раба особистютю. Юридично раб вважався власнiстю господаря та належав до resmancipi, тобто його можна було продати шляхом манципацп, дарувати, заповщати. Господар володiв правом щодо його життя i смертi (iusvitaeacnecis) [4, с. 217].
Давньогрецький фшософ Арiстотель визначав раба як: "...найкращий вид власностi та найдосконалiше з усix знарядь" [3, с. 316].
Так, правове становище раба у римському суспiльствi характеризуеться виразами: "раби суть речГ' i раб - "зброя, що говорить" [5, с. 147].
Римсью юристи у сво'х працях визначали дуже цинiчно статус рабiв. Зокрема, знаменитий римський юрист Гай зазначав, що: "... раби, тварини та iншi речГ'. Схожу думку щодо визначення раба висловлював i вщомий римський юрист Ультан, порiвнюючи раба з iншими тваринами [3, с. 550].
У римському суспшьсга були й вiльновiдпущенi раби, яю не могли бути громадянами Римсько' держави.
Вiдпущений на волю раб ставав лiбертином (вiльновiдпущеником). Але вщпускання на волю (manumissio) не розривало повшстю вiдношення залежностi, раб переходив до категори клiентiв колишнього господаря.
Наведене вище з часом пщштовхнуло античне римське суспшьство до перших спроб закршлення вщносин у сферi виконання робгг у формi юридичних нормативно-правових акпв.
Насамперед наголосимо, що вперше трудовi правовiдносини були закрiпленi в консенсуальних договорах, яю мали цившьно-правовий характер у перiод iснування давньо' Римсько' держави.
Консенсуальний контракт - це договiр, зобов'язання в якому виникають з моменту виникнення угоди (консенсусу). У консенсуальних контрактах зобов'язання виникае внаслщок одного звичайного погодження сторш незалежно вщ передано' речi [6, с. 7].
Консенсуальш контракти введено в Римi через iusgentium (право народiв), яке знайшло тут, у цих звичаях дшового обороту, притаманних рiзним народам того часу, шдстави виникнення зобов'язань. Згодом, у зв'язку з великими практичними перевагами, яю давали консенсуальш контракти порiвняно з жорстким формалiзмом квиритського права, контракти були перенесет й у ius civile (цившьне право) [7, с. 249, 250].
В. С. Макарчук з цього приводу вказуе на те, що римському праву в частиш регулювання трудових вщносин був притаманний договiр наймання (найму) (locatio-conductio), який подiлявся на три види: а) наймання речей (locatio-conductiorerum); б) наймання робочо! сили вшьно! людини (locatio-conductiooperarum); в) замовлення або шдряд (location-conductiooperis) [8, с. 207].
Таке розмежування видiв договору найму було наслщком довгого розвитку права. Раб, який прирiвнювався до "збро!, що говорить" та повнютю задовольняв сво!х господарiв як виконавець, якого надавали для брудних робгг, недостойних громадян Давнього Риму, був зручним "шструментом".
Спiльним мiж цими трьома видами найму було те, що одна сторона зобов'язувалася надати шшш сторош у користування вщповщний об'ект, а остання - сплатити першш сторонi за користування визначену грошову винагороду [9, с. 380].
Договором найму (locatio-conductio) вважають договiр, за яким наймодавець зобов 'язусться передати майно в користування, виконати певну роботу чи надати послугу, а наймач зобов 'язусться оплатити це [10, с. 164].
Римсью юристи зазначали деяку наближешсть договору найму до договору кушвл^продажу. Так, зокрема, юрист Гай зазначав, що договiр locatio-conductio стосувався рабiв [11, c. 225]. Договiр locatio-conductio об'еднував найм людей i найм речей. В найм вщдавалася робоча сила особи, хоча сама фiзична особа в найм не надходила, як це було можливо стосовно рабiв, визнаних речами. Послуги надавались за час, протягом якого така майнова цшнють перебувала в користуванш наймача. У договорi зазначались ре^зити: рiч (або праця), плата, термш i угода сторiн. Договiр найму вважався чинним з моменту погодження, тобто це був консенсуальний контракт [12, c. 102]. Тому договiр locatio-conductio можна ототожнити з договором наймання речей (locatio-conductio rerum).
Вщповщно до договору locatio-conductio rerum одна сторона (наймодавець) зобов'язувався надати шшш сторош (наймачу, диригенту) одну чи кшька певних речей для тимчасового користування, а шша сторона зобов'язувалася сплачувати за користування наданими речами певну винагороду (Merces, Pensio) i тсля закшчення користування повернути речi неушкодженими наймодавцю [13, с. 233].
Цей договiр знайшов вiдображення у нормах сучасного цивiльного законодавства Укра!ни, але з урахуванням людини як особистосп, а не як "знаряддя, що говорить". Глава 58 Цившьного кодексу Укра!ни встановлюе, що за договором найму (оренди) наймодавець передбачае або зобов 'язусться передати наймачевi майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору може бути рiч, яка визначена шдивщуальними ознаками i яка збертае свш первiсний вигляд пiсля неодноразового використання, та майновi права. Визначеш у договорi права та обов'язки наймача та наймодавця, строки договору, гарантп якосп речi протягом строку найму тощо [14, c. 160-163].
Наступним видом договору найму, в якому простежувалися трудовi вщносини, був договiр найму послуг locatio-conductio operarum. Це контракт, за яким одна сторона (найнятий) брала на себе зобов'язання надати за обумовлену винагороду певш послуги на користь шшо! сторони (наймача) [15, c. 401].
Змют договору становили головно повсякденш домашш роботи, що не потребували спещальних знань або особливих здiбностей. Договiр найму послуг ми- бути укладений або на чггко визначений термiн, або без зазначення такого строку. В останньому випадку кожна сторона могла в будь-який час заявити про вщмову вщ договору [13, c. 239]. Цей тип договору поширювався як на рабiв, як працювати за вимогами !х господаря, так i на вшьновщпущених людей. Однак цей вид договору (locatio-conductio operarum) в римському суспшьсга популярносп не набув.
Римське цившьне право запровадило термш tacito location як доповнення для договору locatio-conductio operarum, 3MiCT якого полягав у мовчазному найм^ тобто автоматичному продовженш договору наймання на невизначений термш за умови вщсутносп заперечень як наймодавця, так i наймача [8, с. 209].
Трепм основним пщвидом договору locatio-conductio щодо врегулювання трудових вiдносин був договiр пщряду (locatio-conductio operis).
Locatio-conductio operis (договiр пiдряду) - контракт, за яким одна сторона (пiдрядник) бере на себе обов'язок виконати за обумовлену винагороду певну роботу i готовий результат передати шшш сторош (замовнику) в установлений строк [15, c. 401], тсля чого пiдрядник отримував обумовлену плату. Цей вид договору також знайшов вiдображення у сучасному цивiльному законодавствi Укра!ни (глава 61 Цившьного кодексу Укра!ни).
Вiдповiдно до ст. 837 Цившьного кодексу Украши за договором тдряду одна сторона (тдрядник) зобов 'язусться на свш ризик виконати певну роботу за завданням друго! сторони (замовника), а замовник зобов 'язусться прийняти та оплатити виконану роботу [16].
У договорi зазначеш: права та обов'язки наймача та наймодавця; строки виконання; гарантп та умови збертання та використання майна; щна виконання та оплата роботи; правовi наслщки порушення умов договору.
Крiм основних консенсуальних контрактiв, в яких вщображались трудовi вiдносини, iснував ще договiр доручення (mandatum). Тобто довiритель доручав iншiй особi - довiреному виконання певних дiй чи послуг, за яю виплачувалась подяка у формi гонорарiв, якi були основним джерелом юнування осiб вiльних професш, зокрема адвокатiв [8, c. 209].
Хоч у вказаних консенсуальних контрактах проглядаються ознаки перших спроб римських юриспв виокремити трудовi вiдносини, натомють вони (консенсуальнi контракти) належать до категори цивiльно-правових договорiв та не регулюють процес: виконання роботи, виплати заробггно! плати працiвникам; оргашзацп належних безпечних та здорових умов пращ.
Також зазначимо, що група ошб, яка працюе за вказаними у статп договорами, не належить до трудового колективу.
Вказану думку пщтверджуе стаття 2521 Кодексу закошв про працю Укра!ни в тому, що трудовий колектив шдприемства утворюють усi громадяни, якi своею працею беруть участь у його дiяльностi на основi трудового договору (контракту, угоди), а також шших форм, що регулюють трудовi вщносини працiвника з пiдприемством, а особи, яю для пiдприемства виконують роботи за цившьно-правовими договорами (пiдряду, доручення тощо), до складу трудового колективу не входять. 1х вiдносини регулюються цившьним законодавством [17; 18, с. 92].
Висновки. Узагальнене бачення появи перших трудових вщносин свщчить про !х важкий та довгий шлях становлення i розвитку. Лише розвиток тогочасного виробництва та сощальш революци сприяли поступовому юридичному закрiпленню основ трудових вщносин мiж власником засобiв виробництва i рабом. У сучасному суспiльствi необхiдне подальше вдосконалення шституту трудових вiдносин шляхом розроблення з урахуванням вимог ринково! економiки спецiалiзованого трудового законодавства (Кодексу законiв про працю тощо) для визначення людини як особистосп, що бере участь у створенш матерiальних та штелектуальних цiнностей, потрiбних для розвитку укра!нського суспiльства та державностi.
1. Головченко В. В., Ковальський В. С. Юридична термтолог1я: дов1дник. - К.: Юр1нком 1нтер. 1998. - 224 с. 2. Сучасна правова енциклопед1я / О. В. Зайчук, О. Л. Копиленко, Н. М. Онщенко [та т.] ; 1н-т законодавства Верхов. Ради Украгни. - К.: Юр1нком 1нтер, 2010. -384 с. 3. История Древнего мира: учебник для учительских ин-тов / под ред. В. Н. Дьякова и Н. М. Никольского; Утвержден Министерством просвещения РСФСР. - М. Гос. учебно-педагог. издательство Министерства просвещения РСФСР. 1952. С. 781. 4. Балух В. О. 1стор1я античног цивтзацИ': У 3-х т. - Т.2. Стародавшй Рим: Ыдручник. - Чертвщ: ТОВ "Видавництво "Наш1 книги", 2008 с.; ¡люстр, карти - 848 с. 5. Черниловский З. М. История рабовладельческого
государства и права. - Изд. второе. - М.: Мин-во высш. и средн. спец. образования РСФСР, ЮЗН, 1960. - 291 с. 6. Сиваракша И. В. Римское частное право: учебное пособ. - Оренбург, 2013. - 113 с. 7. Санфилиппо Чезаре. Курс римского частного права : учебник / под ред. Д. В. Дождева. - М. : БЕК, 2002. - 400 с. 8. Основи римського приватного права : навч. поаб. / В. С. Макарчук. - [вид. 2-ге, допов.] - К.: АтЫа ; Х.: Право, 2015. - 256 с. 9. Брагинский М. И. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. - Изд. 3-е, стереот. - М. : Статут, 2001. - 800 с. 10. Основи римського приватного права: тдручник / В. I. Борисова, Л. М. Баранова, М. В. Домашенко та т.; за заг. ред. В. I. Борисовой та Л. М. Барановог. - Х. : Право, 2008. - 224 с. 11. Римское право : учебник / И. Б. Новицкий. - М. : Волтерс Клувер, 2009. - 304 с. 12. Омельченко О. А. Римское право: учебник. - Изд. второе, исправл. и доп. - М. : ТОН - Остожье, 2000. - 208 с. 13. Новицкий И. Б. Римское право. - Изд. 7-е стереотипное. - М., 2002. - 310 с. 14. Цивыьний кодекс Украгни [текст]: чинне законодавство Украгни з1 зм1нами та доповненнями станом на 11 жовтня 2012 р. : (в1дпов1дае оф1ц1йному текстовi) - К.: Центр учбовог л1тератури, 2012. - 272 с. 15. Римське право : тдруч. / О. А. Шдопригора, С. О. Харитонов. - 2-ге вид. - К. : Юр1нком1нтер, 2009. - 528 с. - Бiблiогр.: с. 487-491. 16. Цивыьний кодекс Украгни вiд 16.01.2003 № 435-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0. rada. gov. ua/laws/show/435-15/print1445578406084500. 17. Кодекс закотв про працю Украгни вiд 10.12.1971 р. № 322-VIII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5. rada. gov. ua/laws/show/322-08/print1445593978345175. 18. Трудове право : тдручник [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / В. В. Жернаков, С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко та т. ; за ред. В. В. Жернакова. - Х. : Право, 2012. - 496 с.
