CC BY
73
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2012, ВИП. 7
знайшла саме у містиці. Яка отримала зрештою для людей певне медичне логічне пояснення, але причини цього пояснити ніхто не міг: у найважчий для Олександра час прийшла допомога в образі повелителя часу. Він виконав найбільше бажання Олександра бути з коханою жінкою, але не в цьому житті, а в світі бажань та мрій.
Для середовища Олександр перетворився на божевільного, але в своєму світі він продовжував жити повноцінним життям і поряд була кохана жінка.
Твори Дари Корній засвідчили новий етап у розвитку як сучасної української літератури загалом, так і фентезійному жанрі зокрема. Вдаючись до образів Гонихмарника і повелителя часу, вона багатогранно відтворила кохання, визначаючи одну із найголовніших його рис - жертовність заради іншої людини, вірність почуттям і силу духу. Проте у обох цих творах є суттєва відмінність: у «Г онихмарнику» сильною, спроможною на рішучі вчинки виявилася жінка, тендітна дівчина, а в романі «Тому, що ти є» серйозні рішення приймав чоловік. Тому немає сенсу визначати сильну особистість за статевим принципом, а визначити один із найголовніших факторів -кохання робить людину сильною, незалежно від статевої приналежності.
Список використаної літератури
1. Любов / / Новітній філософський словник. - 3-е изд. - К., 2003. - 458 с.
2. Толстой Л. Н. Про життя / Л. Н. Толстой [Електронний ресурс]. - Режим доступу: psylib.org.ua/books/tolst03/txt25.htm [Глава XXV. Абзац: «Любов ця, в якій тільки і є життя ...»].
3. Українське кохання в пошуках національної мрії [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://dotyk.in.ua/tomenko2.html
4. Психологический атлас человека / Под ред. Реана А. А. - СПб.: «Прайм-Еврознак». - 2006. - 656 с.
5. Веселова Н. П. Уявлення про «кохання» студентської молоді / Н. П. Веселова
[Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc Gum/vchdpu/2009 74 1/12.pdf
6. Корній Дара. Тому, що ти є / Корній Дара. - Харків: Книжковий «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012. - 240 с.
7. Корній Дара. Гонихмарник / Корній Дара. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lib.rus.ec/b/350466.
Стаття надійшла до редакції 15 листопада 2012 р.
L. Romanenko
IN LOVE GIFTS OF DARY KORNIY
(BASED ON THE NOVEL «HONYHMARNYK» AND «BECAUSE YOU IS»)
The present article explores the features of the theme of love in the work of a young Ukrainian writer Gifts roots. The aim is to outline the features playing this feeling in two opposite in meaning works, based on a real life and love to mythological creatures.
УДК821(477=14)Шебаніц К. Г. Сардарян
НЕЗАБУТНІ ІМЕНА: ФЕДІР ФЕДОРОВИЧ ШЕБАНІЦ
Статтю присвячено одному з найцікавіших поетів Приазов’я - Федору Федоровичу Шебаніцу. Автор досліджує джерела творчості, жанрово-тематичне розмаїття поетичної творчості румейського поета, акцентуючи на значенні спадщини Ф. Шебаніца у відродженні грецької культури Донбасу.
85
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2012, ВИП. 7
Ключові слова: поетична творчість, література приазовських греків, жанрово-тематичне розмаїття, джерела творчості, інтимна лірика, філософська
лірика,патріотичні мотиви,українська література.
Греки Приазов’я створили самобутню літературу, біля витоків якої стояли Леонтій Хонагбей та Дем’ян Богадиця. Художні традиції цих народних рапсодів продовжили Георгій Костоправ, Амфіктіон Димитріу, Василій Галла, Даніїл Теленчі, Олімпіада Ксенофонтова, Димитрій Папуш, Антоній Шапурма, Леонтій Кір’яков, Павло Саравас, Василь Бахтаріс, Федір Шебаніц, Григорій Меотіс, Валерій Кіор, Віктор Борота та інші. Одним з організаторів найдавнішого в Україні літературного об’єднання «Плавка» був грецький поет-перекладач Дмитро Лазарович Демерджі, який деякий час очолював обласне літературне об’ єднання в Дніпропетровську. Під його редакцією у 1979 році вийшла книга вибраних творів грецьких поетів України «Від берегів Азова». Чільне місце серед грецьких літераторів посідає Георгій Костоправ, його по праву називають засновником літератури греків Приазов’я.
Українська земля зростила талант багатьох греків, імена яких увійшли в історію України та її культури.Необхідність багатоаспектного вивчення поетичної спадщини греків Приазов’я, що становить невід’ємний атрибут культури української національності, обґрунтована у працях багатьох дослідників, оскільки література акумулює культурний, історичний досвід суспільного середовища, в якому вона зароджується і функціонує. У зв’ язку з цим великого значення набуває наукове осмислення особливостей літературного доробку усіх народів, що проживають на території України, зокрема малих етнічних груп населення, для яких проблема збереження культури особливо актуальна. Спроба розглянути світоглядні засади творчості грецьких митців є особливо актуальною сьогодні - за умов підвищеного інтересу до літературно-мистецького руху греків Приазов’я, оскільки література у всі часи залишалася суттєвим засобом етнокультурного самовиявлення. Вивчення творчості грецьких письменників дозволяє скласти цілісне уявлення про еволюцію етнокультурної самоідентифікації цієї гілки грецької діаспори в Україні з найдавніших часів. Актуальність дослідження зумовлена недостатнім висвітленням у вітчизняному літературознавстві художнього доробку греків Приазов’я, репрезентованого доробком таких літераторів, як Г. Костоправ, Л. Кір’яков, А. Шапурма, Г. Данченко (Меотіс), Д. Демерджі, Ф. Шебаніц, В. Кіор, В. Борота та ін. Мета статті полягає у вивченні особливостей творчості румейського поета - Ф. Ф. Шебаніца. Маємо на меті вказати також на значення спадщини письменника у відродженні грецької культури Донбасу, ввести доробок Ф. Шебаніца у контекст сучасного літературного процесу України.
Федір Федорович Шебаніц належить до кола найвидатніших поетів Приазов’ я. Він народився 4 січня 1944 року в грецькому селі Чермалик на Донеччині. Батько поета - Федір Сергійович Шебаніц - вчитель за освітою, загинув на фронті за місяць до народження сина. Мати Федора Федоровича - Олена Іванівна, педагог - все своє життя присвятила школі і дітям, яких виховувала на принципах близьких до біблейських заповідей.
Післявоєнні роки були складними, родина поета зазнала чимало поневірянь. Згадуючи своє дитинство, поет підкреслював: «вчився не на відмінно, але прагнув бути «на рівні», завдяки своїм чудовим викладачам. Захоплювався історією, літературою, у тому числі й українською, багато читав загальноосвітніх книг, оскільки відчував велику потребу в поповненні своїх знань. Формування моєї особистості проходило в дружніх дискусіях в колі добрих людей, яких на моїй дорозі зустрічалося дуже багато. Я прагнув їх наслідувати і де в чому досягав успіху» [автобіографія].
Ф. Шебаніц ще з юнацьких років відчував потяг до творчості. Але майбутній
86
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2012, ВИП. 7
митець довго «не виявляв себе як поет», поки не настав період, коли він зрозумів, що більше мовчати не зможе. Отримавши середню освіту, Федір Шебаніц вступає до Сопінського сільськогосподарського технікуму, пізніше, після служби в лавах Радянської Армії, здобуває фах агронома. Все своє трудове життя поет присвятив праці в господарствах Володарського району Донецької області, поєднуючи творчу діяльність із громадською.
Обіймаючи посаду голови Володарського районного товариства греків, Федір Федорович Шебаніц був ініціатором і першим організатором проведення національних свят. Ф. Ф. Шебаніц керував літературним об'єднанням «Калец», допомагав талановитій молоді реалізувати творчі плани. Уміння знаходити і відкривати для широкого круга читачів нових поетів і повертати в літературне життя району вже забуті імена втілилося в творчій діяльності нашого співвітчизника.
Є одна особлива риса, яка характерна лише для Федора Федоровича - він, на відміну від колег по перу, писав лише рідною, румейською мовою. Адже, на його думку, кожен митець має творити своєю рідною мовою: «є багато поетів, які пишуть російською мовою, краще їх я не напишу» [автобіографія].
Знайомству з творами поета російськомовний читач вдячний Надії Андріївні Чапні, яка працею, талантом, перекладацькою діяльністю і привабливими людськими якостями успішно виконує роль авангарду грецького національного руху.
На формування Ф. Шебаніца як письменника вплинуло багато факторів. Насамперед слід відзначити близькість його творчості до народу, а також любов до рідного краю - Приазов’я.
Літературну творчість румейського поета представляє жанрово-тематична розмаїтість. У його арсеналі більше тисячі творів різного жанру та тематики. Федір Федорович написав понад сорок байок, безліч віршів для дітей, тексти пісень, більше двадцяти з яких покладені на музику. Тематичний спектр лірики Ф. Шебаніца різноманітний, у його творах порушуються такі теми, як роль поета в суспільстві і відповідальність за слово, провина і кара, порив до гармонії і щастя як одвічного ідеалу людства.
Крім того, надзвичайно багато зробив він і як перекладознавець. Переклади румейською мовою творів Т. Шевченка, О. Пушкіна, М. Рильського, А. Кліменка становлять зразок мистецького перекладу як особливого різновиду творчої діяльності поета. Особливе місце у перекладній спадщині Федора Федоровича займає «Лісова пісня» Лесі Українки, яку опублікував митець із своєю передмовою та коментарями.
Великий внесок зробив Федір Федорович у розвиток фольклорних колективів Володарського району, стояв у витоків становлення національного об'єднання, був одним з перших, хто взявся за складне завдання - відродження культури, традицій і мови своїх пращурів.
У видавництві «Донбас» побачили світ дві книги Федора Федоровича. Перша поетична збірка поета - «С ксер-с та ризистакас» («Знай своє коріння»), опублікована в 1994 р. Її складають ліричні вірші-пісні про красу, добро і справедливість, щиру любов до людини, природу рідного краю.
Другу збірку «Клиюменуутея» («Плакуча верба»), в яку увійшли вірші та прозові твори, Ф.Шебаніц підготував до видання в 2001 р. Для збірки «Клиюменуутея» характерні мотиви патріотизму та національної гідності, творчої ролі особистості. У збірці переплітаються минуле й сучасне, любов до рідного краю й народу, глибока пошана до інших націй, поетизація дитинства, висвітлення актуальних проблем буття.
Після цього поет написав близько тисячі творів, більша частина цих добутків за його життя не друкувалася. Неопублікована книга Федора Федоровича «Харахла» - це збірка авторських присвят малоянісольцам, підготовлена до друку старшим сином
87
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2012, ВИП. 7
поета - Федором, який найближчим часом планує продовжити публікацію творів батька.
Прагнучи безпосередньо висловити свої думки та почуття адресатові, Федір Шебаніц використовує у своїй творчості форму послання («Родителям», «Костоправу», «Румейский поэт (Г. Меотису)», «Учителю», «Кирьякову», «Поэту». У багатьох своїх творах поет зображує сучасників. Саме віршами-присвятами автор зумів відбити природне життя двох поколінь односельців, більшість з яких він добре знав та з якими дружив. У ліриці митець протиставляє і героїчне і смішне, зображує життя села з його суворими буднями і світлими святами, відбиває національні якості греків-румеїв, гідним представником яких він був. Всепереможне відчуття гумору, оптимізм, прагнення до добра, гостинність і душевність, добросусідство, а також любов до рідного краю - ось основні риси приазовських греків. У творчості румейського поета відбиті традиції і обряди, які століттями зберегалися в пам'яті греків Приазов'я.
Важливим відкриттям митця можна назвати оригінальну побудову поезій-присвят - на основі розмови. Пошуки поета приводять до того, що в його творах видозмінюється літературний жанр: відбувається своєрідне об’єднання поезії та прози. За рахунок цього художня мова поезій зазнає змін. По-перше, у невеличкій за обсягом поезії непрямим шляхом концентрується великий обсяг інформації. По-друге, у митця за рахунок високої гнучкості мови у поезіях з’ являється додаткова значеннєва ємність. Це дозволяє письменникові, фіксуючи індивідуальні деталі, представляти власну картину буття. Поет динамічно будує фабулу твору, яскраво змальовує діючих персонажів. Розповідна форма окремих поезій-присвят поєднується з авторськими відступами, діалогами героїв, у присвятах присутні філософські міркування з побутовими описами.
Окремі поезії побудовані за принципом антитези, де часто протилежні антагоністичні начала виступають як нерозривна єдність, базована на власному життєвому досвіді. Деякі вірші складені на основі цікавих несподіваних словесних знахідок поета. Такі афоризми дотепно вкраплені у багатьох віршах. Творчий стиль Ф. Шебаніца відзначається вишуканим почуттям гумору, тонкою іронією позначені вірші «Песня свиней», «Любовь к мясному» та ін.
У творах Федора Федоровича присутній сонячний оптимізм. Як поет він творив свій, не схожий на інші світ. Здебільшого Ф. Шебаніц зосереджується на морально-етичних чинниках, майже в кожному з його творів на другий план виходять лірико-філософські роздуми.
Тема сильного почуття розкривається поетом у вірші «Не забыл тебя». Ліричний герой заглиблюється в споглядання природи, яке навіює йому інтимні спогади:
Я не забыл тебя - мечтаю Про васильковые глаза,
Всем сердцем юность вспоминаю -И грусти катится слеза.
Как ночи лунные звенели.
Цвели деревья и цветы.
Весельем юным мы горели -Нас было двое - Я и Ты...[2, с. 75].
Герой ніби розчиняється в очах коханої жінки, прагнучи повернути минуле, але в той же час докоряє собі за нагадування. З роками серце героя не охололо до коханої, він живе мріями, яким вже ніколи не реалізуватись:
Спрошу у вишни я пригожей,
88
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2012, ВИП. 7
Плывущей в белом по судьбе:
Зачем напомнила о прошлом -Что жалит душу - о тебе?
С годами сердце не остыло,
Я о тебе живу мечтой...
Любовь душе дарует крылья,
Но корни сплетены с другой [2, с. 76].
Ці поетичні рядки засвідчили щирість, емоційність, складність почуття ліричного героя, а також міць поетичного слова.
Філософські роздуми над сенсом людського буття та специфікою його окремих моментів, зміст яких залежить від віку або обставин життя героя, присутні у віршах «Румеи», «Тайная любовь», «Не обвиняй», «Водопад жизни», «Пошатнулся мир», «Жизненное письмо». Поезія Федора Федоровича випромінює авторські емоції. Хоча домінуючими у творчості поета залишаються патріотичні мотиви, але його вірші наповнені глибокими філософськими сентенціями, проникливими медитаціями.
Мотиву поетового призначення Федір Шебаніц присвятив низку поезій. Поет наголошує на тому, що слово митця здатне змінити людей на краще, тому він закликає не тримати слово, «як в’язня». Митець словом здатний торкатися найтонших струн людської душі. У вірші «Поэт» Ф. Шебаніц змальовує роботу-муку митця, який б’ється над кожним словом.
Інтимна лірика поета мала виразно автобіографічний характер: це і осмислення перипетій своєї долі, і згадки про рідних та край дитинства. У творчості Ф.Шебаніца присутні глибокі патріотичні почуття, які репрезентовані у віршах: «Радость жизни», «Любовь и боль», «Мы и вы», «Приазовье», «Румеи и эллины», «Тайная любовь».
У пейзажній ліриці поета озивається дух віків, чуються голоси далеких пращурів. Є у Федора Шебаніца поезії «Роза», «Сад», де малюнки завжди оригінальні, зіткані з нестандартних тропів, риторичних запитань: «какой цветок имеет три глаза / По утрам стекает слеза-роса?/ Кто любви крылья дает/ А горечи показывает шип?» [2, с. 50]
Для Федора Федоровича пейзаж не був самоціллю, а лише образною формою ліричного відчуття, засобом пізнання дійсності; він нерозривно зв’язаний із реальним життям, мріями, почуттями, турботами ліричного героя. Саме тому у поета небагато чистих пейзажів, життя людини та природи у нього нерозривне, через те не можна чітко відділити його пейзажну лірику від інтимної та громадської: вони мають багато точок зіткнення. Такий поділ певним чином є відносним, оскільки взаємопроникнення жанрів - мистецька особливість.
Акварелі, щемкі медитації розкривають стан тихої і світлої задуми, душевної рівноваги, іноді туги. Персоніфікуючи явища природи, одухотворюючи її, поет досягає тієї бажаної гармонії, коли пейзаж стає настроєвим, психологічно забарвленим: Человеческая жизнь имеет начало -облик завершается в имени его...
Не копи ты в жизни золото -Сады ты посади...[2, с. 76].
Поетичному стилю Ф. Шебаніца притаманні стримані інтонації, висока культура художнього мислення, лаконічна, уривчаста манера висловлювання, ощадність художніх засобів, що межує з аскетизмом. Мотиви самотності та ностальгії звучать у багатьох його віршах («Пошатнулся мир», «Водопад жизни», «Родителям»), особливо
89
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2012, ВИП. 7
болісно - у пізній ліриці, в період підсумків, оцінок: «Мама в сердце моем всегда / А иногда оно так сжимается... « [2, с. 144].
Основами образів митця є прості поняття, дорогі серцю людини: любов, дитина, творчість, життя. Між ними поет встановлює зв’язки, що відкриваються йому з висоти досвіду: «Я вважаю себе щасливою людиною, оскільки своє щастя я бачу в щасті своїх дітей, в пошані людей до них і до мене, в тому, що я ще потрібний і їм, і людям» [автобіогр.].
Федора Федоровича Шебаніца можна назвати великим поетом, оскільки його творам удалося вислизнути від класичності, його творчість не традиційна і не нова, вона індивідуальна (однинна), його твори не занадто повсякденні, в них є трохи комедії і трагедії, вони спонтанні й водночас обмірковані.
Список використаної літератури
1. Сардарян К. Поетична творчість греків Донецького Приазов’я в контексті Української літератури ХХ ст.: моногр. / К. Г. Сардарян. - Донецьк : Цифрова типографія, 2012. - 220 с.
2. Шебаніц Ф.Ф. Клиюменуутея (Плакуча верба): вірші, проза / Ф. Ф. Шебаніц. -Донецьк : Донбас, 2001. - 180 с.
Стаття надійшла до редакції 30 жовтня 2012 р.
K. Sardaryan
UNFORGETTABLE NAMES: FEDIR SHEBANITS
The article deals with the heritage of one of the most interesting poets in Priazov region FedirShebanits. The author explores a genre and thematic diversity of the poet’s poetry, focusing on the importance of heritage of FedirShebanits in the revival of Greek culture in Donbass.
УДК 821.161.2-32.09 ”189/191” (045)
М. М. Хорошков
ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНІ ПОГЛЯДИ М. ДРАГОМАНОВА ТА Б. ГРІНЧЕНКА ЯК ВИЯВ АНТИКОЛОНІАЛЬНОГО ДИСКУРСУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Стаття присвячена осмисленню основних ідейних та естетичних концептів літературно-критичних поглядів М. Драгоманова та Б. Грінченка. Автор робить спробу стисло охарактеризувати світоглядні, ідеологічні та естетичні параметри літературно-критичного дискурсу другої половини ХІХ ст., що реалізувався як своєрідна система поглядів на призначення мистецтва слова, завдання і цілі літератури, її сутність, а також як контрдискурс офіційному імперському культурному дискурсу.
Ключові слова: літературна дискусія, літературно-критичний дискурс, антиколоніальний контрдискурс.
Український культурний дискурс ХІХ століття (особливо його другої половини) позначений контраверсійними ідеями слов’ янофільства, федералізму, українофільства. З-поміж центральних постатей, які продукували дискусії, генеруючи культуротворчі ідеї та концепції, варто назвати П. Куліша, М. Костомарова, В. Білозерського,
М. Драгоманова, пізніше - Б. Грінченка, М. Павлика, І. Франка. Політичні та суспільно-політичні виміри численних полемік (напевно, найвідомішими з них були «листування»
90
