CC BY
34
К^ДПребёнка
КлУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.36-002-036.12-003.93-053.36 ШАЛР1Н О.Г., МАГОМЕДОВ О.О.1, ЧЕРНЕГА Н.Ф, БАСАРАБА Н.М, АЮКАРЕВА C.B., КОВАЛЬЧУКA.A. ДУ «/нститутпедютрИ акушерства i пнекологИ НАМН Укра!ни» 1АУ «/нститут травматологи та ортопедИ НАМН Украни», м. Ки'в
ДЕЯК МАРКЕРИ РЕГЕНЕРАЦП ПЕЧНКИ В ДПЕЙ РАННЬОГО BÎKY 3 YРОДЖEНИМ Î ХРОЫЧНИМ ГЕПАТИТОМ
Резюме. Урезульmаmi клшко-параклшчних до^джень у дтейраннього ежу з гепатитом виявлено тд-вищення концентрацП фактора росту гепатоцитiв (И0¥) i фактора некрозу пухлини а, що свiдчить про високу фiброзну направленсть запального процесу в печшщ незалежно вгд тривалостi перебщ. Доведений кореляцшний зв'язок мiжрiвнями Н0¥i блковозв'язаним гiдроксипролiном обГрунтовуе можливсть використання показнишв як маркерiврегенераторнойактивностi печшки, зв'язок мiж якими збшьшу-еться з тривалстю патологiчного процесу.
Ключовi слова: гепатит, дтираннього вку, цитокти, сполучна тканина.
Проблема дифузних захворювань печшки в дь тей залишаеться актуальною як через рГзномашт-тя етюлопчно! структури, так i високу ймовiрнiсть формування хрошчного перебяу патологи, особливо в дггей раннього вГку. Особливосп реактивност дитячого оргашзму та його велит компенсаторш можливостi призводять до того, що первинно-хро-нiчний перебiг гепатиту проходить без виражених клтчних проявiв, а загальш бiохiмiчнi показники кровi не завжди дозволяють визначити тяжкiсть пе-ребiгу захворювання та швидкiсть прогресування фiброзних змiн, а значить, i прийняття рiшення про доцiльнiсть i характер терапи. Роботи останнiх ро-кiв свщчать про неухильну тенденщю до хрошзаци хвороб печiнки в дггей, а темпи процесу таю, що 1х ускладнення розвиваються не тшьки у дорослих, а й у дггей старшого вжу [1].
Клшчш й експериментальнi дослiдження остан-шх десятирiч направленi на вивчення структури Г змш позаклгганного матриксу (ПКМ) в нормальнш Г фГбрознш тканиш печшки. Доведено, що в про-цес неспецифГчно! репарацГ! ушкоджень тканин-ш структури акумулюють ПКМ, що складаеться з колагену, структурних гакопротетв, сульфатних протеоглжашв Г палуроново! кислоти. Перероз-подГл ПКМ в умовах пошкодження вщбуваеться з переважним накопиченням його в субендотелГаль-ному просторГ Дгссе, що призводить не тшьки до «капшяризацп» синусо'щв, й до метаболГчних змш, зокрема в структурГ колагешв, глжопроте1шв Г протеоглжашв [2].
Колаген становить 25—35 % бшюв оргашзму лю-дини Г представлений переважно продуктами непо-вного розпаду сформованих колагенових волокон Г щойно синтезованого розчинного колагену. Мета-болГчш змши, що вщбуваються в структурГ колагену, пов'язаш перш за все Гз ступенем гщроксилю-вання пролшу. Гщроксипролш (ГП) стабшзуе та захищае молекулу колагену вГд дГ! пошкоджуючих ферментГв. Пдвищення концентрацп вГльно! фрак-цГ! ГП в сироватщ кровГ вказуе на стутнь активного катаболГзму колагену, а порушення сшввщношення вГльного Г бшковозв'язаного ГП, за даними науко-вих дослщжень, розщнюеться як результат активацГ! фГброгенезу в сполучнш тканиш [3]. У печшщ про-цес обмшу колагену проходить бГльш швидко, нГж в шших тканинах, а змши активносп ферменпв, що беруть участь у метаболГзмГ колагену, зокрема ко-лагенази, вважаються найбшьш чутливими Г специ-фГчними шдикаторами патолопчного процесу.
Переважну частину позаклгганних глжо-кон'югапв становлять протеоглжани. Значний про-грес у вивченш ПКМ був досягнутий у зв'язку з мо-лекулярним роздГленням нормальних Г фГброзних протеоглжашв печшки людини. Попередньо протеоглжани були класифжоваш виключно на тд-ставГ складу вуглеводного ланцюга — глжозамшо-
© Шадрiн О.Г., Магомедов О.О., Чернега Н.Ф.,
Басараба Н.М., Дюкарева С.В., Ковальчук А.А., 2014 © «Здоров'я дитини», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
глжашв (ГАГ), включених до основного бшка, що визначало три основних типи залежно вiд ступеня сульфатування. У сучасних дослiдженнях визначе-на здатшсть протеоглiканiв утримувати перисину-сохдальш лшоцити (зiрчастi клiтини, клiтини 1то) в ушкодженш печiнцi, що обумовлюеться просторо-вою структурою бокових ланцюгiв ГАГ.
Накопичеш на сьогоднi науковi даш дозволили поряд iз змшами в структурi ПКМ показати значну роль порушень iмунного статусу в умовах будь-якого пошкодження тканини печшки [4—6]. Доведено, що такi змши е активним послiдовним процесом, що починаеться з некрозу паренхiми i супроводжуеться секрецiею про- i протизапальних цитокiнiв, взаемодiя мiж якими визначае процес формування фГ6розно! тканини в печшщ [7]. Пiд час ушкодження вiдбуваеться активацiя змiн фенотипу зiрчастих клiтин, якi починають трансфор-муватися в мiофiбробласти. Похiднi вщ зiрчастих клiтин мiофiбробласти е ключовими регуляторами не тiльки матричного синтезу, а також активацп i секрецп численних про- i протизапальних цитокшв i факторiв росту. Механiзм фiброгенноi активацп, що лежить в основi трансформацп зiрчастих клiтин в мiофiбробласти, зводиться в каскадну модель, яка шщюеться за допомогою попередньо! фази некрозу (апоптозу) гепатоципв iз виходом цитокiнiв. Наступна прозапальна фаза фiброгенезу характери-зуеться стимуляцiею секреци цитокiнiв мюфГ6ро-бластами та взаемодгочими компонентами ПКМ. Деякi цитокiни можуть стимулюватися не тшьки мiофiбробластами, а й автокринним шляхом i в ре-жимi спокою зiрчастих клггин. Отже, постзапальна фаза значною мiрою сприяе збереженню фГ6рогсн-ного процесу, навиъ пiсля виключення або скоро-чення запально! фази.
Порушення рiвноваги м1ж фiбротичними й ан-тифiбротичними факторами веде до збшьшення в 3—10 разiв компонентiв ПКМ [8, 9]. Саме фактори росту, таю як тромбоцитарний фактор росту В i D (PDGF-B i PDGF-D), фактор росту гепатоципв (HGF), фактор некрозу пухлини а (TNF-а), ендо-телiн-1, фактори росту фiбробластiв (FGFs), шсу-лiноподiбний фактор росту I, адипонектин та iншi, щiльно пов'язаш з ПКМ в умовах запального процесу [10, 11]. Матриця виконуе роль губки для ¡¡х фж-сацп в певних ковалентних i нековалентних зв'язках iз протеоглжанами, колагеном, фiбронектином. В останнi роки видшеш основнi бiлки, якi ковалентно пов'язаш в бокових ланцюгах конкретними ГАГ, i доведено, що рiвень ¡¡х експресп регулюеться цито-кшами, серед яких значну роль вщграють TNF-а i HGF [5, 6].
Фактор некрозу пухлини а е полшептидним ци-токiном, який вважають основним в шшдацц бага-тьох патофiзiологiчних вщповщей органiзму. Вплив TNF-а на клггини реалiзуеться через рецептори, яю розташованi на поверхнi бшьшосп клiтин людини [12, 13]. Взаемод1я TNF-а з рецепторами зумовлюе активащю факторiв транскрипцп, якi е регулято-
рами гешв широкого спектра медiаторiв, таких як iнтерлейкiни та фактори росту, серед яких HGF е ключовим у регулюванш регенеративних процеав печiнки.
HGF е найбшьш активним цитокшом в фазi Gt клггинного циклу, мае властивостi потужного мгго-гену гепатоцитiв iз бiологiчними морфогенними й антиапоптотичними реакц1ями [14]. HGF присут-нiй у печiнцi у вщносно великих кшькостях, а тс-ля ушкодження печiнки його пщвищення в плазмi кровi рееструеться вже через 3 години тсля ушкодження в 10—20 разiв [15]. HGF викликае сильну мiтогенну вщповщь i клональну експансiю гепато-ципв у культурi, а iн'екцiI його в воротну вену щу-рiв i мишей викликають пролiферацiю гепатоципв iз збгльшенням печiнки [16]. TNF-а, здшснюючи конкуруючу i стимулюючу дш на протилежнi ефек-ти матрищ, пов'язано! з HGF, зберiгае гепатоцити нормально! печшки в сташ спокою, а частина ефек-тiв HGF, яка стимулюеться TNF-а, може викликати змши, що властивi процесам регенерацп.
Таким чином, ушкодження печiнки будь-яко! етiологiI супроводжуеться перерозподiлом ком-поненпв ПКМ, а рiвень таких змш регулюеться за участю цитокiнiв, яю видiляються на мiсцевому рiвнi i паралельно потрапляють у периферичний кровообк1 [15]. На сучасному етапi залишаеться не-достатньо вивченим зв'язок показниюв цитокiнiв, зокрема TNF-а i HGF, як координaторiв порушень у структурi ПКМ при запальних захворюваннях печшки. Вивчення характеру таких вщношень е важ-ливим для медично! науки, може суттево вплинути на тдходи до терапй.
Метою роботи було вивчення покaзникiв цитокi-шв (HGF i TNF-а) i метаболтв сполучно! тканини (СТ) (вгльна i бглковозв'язана фракцП ГП, ГАГ, ко-лагеназа) у дiтей раннього в^ iз запальними захво-рюваннями печшки.
MaTepiaAM i методи
Для виршення поставлено! мети були проведенi клшжо-лабораторш й iнструментальнi дослiджен-ня 57 дггей раннього вiку: 1-ша група — 24 дитини з уродженим гепатитом (УГ); 2-га група — 13 дггей iз хронГчним гепатитом (ХГ); групу контролю ста-новили 20 практично здорових дией раннього в1ку. Верифiкaцiя дiaгнозу Грунтувалась на строках про-яву гепатиту (шршГ 1—6 мГсяцГв життя), клГнГчних проявах (жовтяниця, гепaтоспленомегaлiя, гемо-рaгiчний синдром), клшжо-6юх1мГчних показниках сироватки кровГ (загальний 6глГру6Гн i його фракцй, аланшамшотрансфераза (АЛТ), aспaртaтaмiнотрaнс-фераза (АСТ), лужна фосфатаза (ЛФ), глутаматтранс-фераза (ГГТ), проте!нограма, тимолова проба, про-тром6Гн), гемограми. Визначались маркери: HBV (HBsAg, HBeAg, анти-HBclgM, DNA HBV) та HCV (анти-HCVlgM, RNA HCV). Серологiчне об-стеження мaтерi та новонародженого проводили для виключення TORCH-шфекцп (токсоплазмоз, краснуха, герпетична, цитомегaловiруснa iнфекцiя
(CMV)), а також iнших iнфекцiй (Bipyc гмунодефь циту людини (HIV) та iH.) за показаннями.
Для вивчення показниюв цитокiнiв (HGF i TNF-a) застосовували iмyноферментi аналiзи, що проводили на iмyноферментномy аналiзаторi Stat Fax 303 [16, 17]. Тест для кгльюсного визначення HGF i TNF-a заснований на методi твердофазного iмyноферментного аналiзy з використанням специ-фiчних моноклональних антитiл до людського HGF i TNF-a. Для характеристики процеав обмшу ПКМ визначали концентрацiю продукпв ïï обмiнy в си-роватщ кровi (БГ, ВГП, ГАГ, колагеназа), застосовували апарат КФК-3-01 [18—21]. Даш дослщжень обробленi методами мaтемaтичноï статистики, ви-користовувалися параметричнi методи (критерш Стьюдента). Критичне значення рiвня значимостi приймалося рiвним 5 %. Аналiз даних проводився за допомогою програми Excel XP.
Результати й обговорення
Клiнiчнa картина в дiтей як iз уродженим, так i хрончним гепатитом характеризувалася значним полiморфiзмом. Основним проявом при УГ була гепaтомегaлiя у 95,8 % дггей, у 37,5 % гепaтомегaлiя супроводжувалась збгльшенням селезiнки. У клшч-нш кaртинi обстежених дiтей домiнyвaли штоксика-цгя (79,1 %) i диспептичш порушення (83,3 %).
Провiдне мюце серед УГ займав гепатит CMV-етюлогИ (41,6 %). клш1чн1 прояви CMV-гепатиту включали жовтяницю (87,5 %), ргзний ступ1нь ге-патоспленомегалИ (87,5 %), штоксикацшний синдром (87,5 %), етзоди aхолiчних випорожнень, транзиторну неврологiчнy симптоматику. р1вн1 АЛТ та АСТ у перевaжноï к1лькост1 дггей були ви-щими за 2—4 норми (54,1 %). В 1 дитини з CMV-шф!куванням виявлено поеднання CMV-iнфекцïï з токсоплазмозом, у 2 — з герпетичною шфекщею. Клiнiчнa картина у них не мала специф!чних про-яв1в, явних ознак iнфекцiйного захворювання при народженш д1ти не мали, при подальшому обсте-женнi виявлялись гепатоспленомегалгя, жовтяниця, ураження центрально! нервово! системи.
Перинатальний гепатит В виявлено у 1 дитини. Печшков! проби були вищими за 2—4 норми. Ви-явленi маркери HBV-HBsAg, позитивна DNA HBV визначались протягом усього перюду спостере-ження.
У значно1 частки дiтей (37,5 %) з УГ етюлопч-ний чинник хвороби не було виявлено, за ознаками перебiгy (гепaтоспленомегaлiя, тдвищення актив-ност1 цитол1тичних ферментiв) д!агностовано так званий криптогенний гепатит. Клшчна картина ха-рактеризувалась пол1морф1змом, актившсть транса-мiнaз корелювала 1з тяжистю перебiгy.
Серед дiтей з ХГ у 3 визначався хрошчний гепатит В, у 2 — хрончний гепатит С, у 4 — криптогенний гепатит, в 1 — хрошчний авто!мунний гепатит, у 3 — CMV-гепатит. За даними фгзикального обсте-ження в дггей 1з ХГ основним симптомом була гепа-томегaлiя (84,6 %), що стабшьно тривала весь перюд
спостереження, а ступ1нь ïï не завжди сшввщносив-ся з1 ступенем тяжкосп захворювання. У 30,7 % дь тей мав мiсце гепатол!енальний синдром. Холеста-тичн1 явища були виявлеш у 2 дiтей 1з криптогенним гепатитом, в 1 дитини — з хрошчним гепатитом В. Дитина з хрошчним авто!мунним гепатитом мала високий стутнь активносп запального процесу, спостерпалась носова кровотеча, венозш колатера-л1 на живот1.
Характерними 6юх1м1чними змiнaми в кров1 для обстежених 1з гепатитами були гшербшрубшемгя, переважно за рахунок кон'югованого бшрубшу, стiйке пiдвищення печiнково-клiтинних фермен-т1в (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ та ш.); пiдвищення гло-6ул1нових фракцш, зниження aльбyмiнiв i фaкторiв згортання кров! (протромбшу, фiбриногенy та ш.). Варто в1дм1тити, що 61ох1м1чн1 маркери не були специфгчними для гепатиту, спричиненого кон-кретним в1русом, а лише показниками ураження печшки, а переважна глибини цього ураження та тривалосп вщновлювального процесу.
Результати вивчення р1вшв TNF-a i HGF у дггей з уродженим i хрошчним гепатитом продемонстру-вали в1рог1дн1 змши показниюв пор1вняно 1з здо-ровими, що вщображае роль гмунних механiзмiв у пaтогенезi розвитку патологИ. При обстеженш р1в-н1 циток1н1в у здорових дiтей становили: TNF-a — 38,40 ± 3,48 пг/мл, HGF — 421,0 ± 21,6 пг/мл (табл. 1).
Дии з гепатитами мали вгропдно висок показ-ники TNF-a вщносно групи контролю, найвищi — 515,4 ± 11,4 пг/мл — дгти з ХГ. Цiкaвим е факт, що в умовах хрошчного запалення вищим пор1вняно з групою УГ рееструвався показник TNF-a. На нашу думку, таку осо6лив1сть можна пояснити не стшьки тривалiстю процесу, скгльки незрiлiстю 1мунно1 системи у дггей перших м1сяц1в життя, що, можливо, е позитивним з огляду на утримання низько1 актив-носп запального процесу i пояснюе малосимптомну клшчну картину в дгтей раннього вжу.
Високими рееструвались також концентраций показниюв HGF як одного з основних мггоген-них факторгв. У дгтей з ХГ ргвень HGF становив 1242,5 ± 24,6 пг/мл, з УГ — 1044,8 ± 35,6 пг/мл. Загальне шдвищення HGF у дггей 1з гепатитом пщ-тверджуе даш лггератури щодо пщвищення регене-раторно1 активност печшки й активного прогре-сування фгброзних процеав при данш пaтологïï. Вщсутнють сyгтевоï р1зниц1 мгж групами вродженого та хрошчного гепатиту свщчить, на наш погляд, про високу фгброзну направленють запального процесу в печшщ, що не залежить вщ тривалосп перебггу.
З огляду на суперечливий характер отриманих показниюв було доц1льним вивчення не тшьки вм1сту циток1н1в, але i ЗСх сшввщношення (TNF-a/ HGF). Виявлено, що за однакових показниюв HGF у дгтей групи вродженого та хрошчного гепатиту сшввщношення показника TNF-a/HGF виявилось втричг вищим у групг дгтей з ХГ i становило вщпо-в1дно 0,41 проти 0,12 (р < 0,05).
АналГз вивчення концентраций метаболтв СТ засвщчив вГропдш змши в дгтей ¡з гепатитом по-рГвняно ¡з здоровими. Пдвищення концентраций колагенази, яке е характерним для будь-яких неспе-цифГчних ушкоджень СТ, на вщмшу вщ показниюв ГП Г ГАГ спостерГгалося в обох групах дгтей ¡з гепатитом (табл. 2).
У дГтей з УГ активнють колагенази зростае щодо показниюв норми до 132,5 % (р < 0,05), ¡з ХГ — до 110,5 %. ФракцГ! ГП як маркери обмшу колагену мали рГзнонаправлеш змши в групах дгтей ¡з гепатитом (рис. 1).
НайбГльш висока концентрацГя бглковозв'язано! фракцГ! ГП (13,65 ± 0,50) як маркера синтетично! фази обмшу вщмГчена в дГтей ¡з ХГ, у дГтей ¡з УГ (11,75 ± 0,68) показник не вщрГзнявся вгд рГвня здо-рових (11,80 ± 0,59). КонцентрацГя вГльно! фракцГ! ГП як показника утворення «молодого» колагену Г маркера катаболГчно! фази в дгтей ¡з ХГ практично не вщрГзнялась вщ здорових — 5,47 ± 0,56 Г 5,32 ± 0,21 вщповщно, а в груш дгтей з УГ була вГропдно зни-жена (4,33 ± 0,28) вщносно показниюв норми (5,32 ± 0,21). Таю даш пщтверджують переважний розпад колагену в дгтей ¡з ХГ, а бглковозв'язаний ГП може бути маркером деструктивних змш у печшш при затяжних запальних процесах.
ЗбГльшення сшввщношення бГлковозв'язаного Г вГльного ГП розщнюеться, за лгтературними дже-релами [4], як результат активацГ! фГброгенезу в СТ. За отриманими даними, показник сшввщношення бГлковозв'язаного/вшьного ГП був високим у дгтей з УГ, дГти з ХГ мали незначне пдвищення. Така висока фГброзна актившсть при УГ за показника-ми фракцш ГП урГвноважена високим рГвнем ак-тивност колагенази. У груп дгтей ¡з ХГ актившсть колагенази не вщрГзнялась вщ активностГ у здорових, але була вГропдно нижчою вщносно рГвня при УГ. Можна припустити, що концентрацГя колагенази е домшуючим фактором фГброзно! активност печшково! тканини, а ц низька концентрацГя при
Таблиця 1. Показники TNF-a i HGF у сироватц кров1 обстежених дтей, пг/мл (М ± m)
Показник Група дггей з ушкодженням печшки Контрольна група(n = 20)
1-ша (n = 24) 2-га (n = 13)
TNF-a 127,1 ± 13,8* 515,4 ± 11,4* 38,40 ± 3,48
HGF 1044,8 ± 35,6* 1242,5 ± 24,6* 421,0 ± 21,6
TNF-a/HGF 0,12 0,41 0,09
Примтка: * — в!рогщнсть рiзницi з показниками здорових дтей (р < 0,05).
Таблиця 2. Показники обмшу сполучно/ тканини в обстежених дтей (М ± m)
Групи д^ей Колагеназа, мкмоль/л • ч Фракцм гiдроксипролiну ГАГ, г/л
Вiльний ГП, мкмоль/л Бтковозв'язаний ГП, мкмоль/л
1-ша група (n = 24) 4,16 ± 0,39* 4,33 ± 0,28* 11,75 ± 0,68# 0,050 ± 0,008*
2-га група (n = 13) 3,47 ± 0,25# 5,47 ± 0,56# 13,65 ± 0,50*' # 0,032 ± 0,007#
Контрольна група (n = 20) 3,14 ± 0,14 5,32 ± 0,21 11,80 ± 0,59 0,031 ± 0,003
Примтки: * — вiрогiднiсть рiзницi (р < 0,05) з контрольною групою; # — вiрогiднiсть рiзницi (р < 0,05) м'ж 1-ю та 2-ю групою.
шдвищенш фракцш ГП вказуе на прогресування фiброзних змш. Висока актившсть колагенази при незмшених фракцiях ГП свщчить про вщсутшсть початкових фiброзних змш.
При ушкодженш печшки протеоглiкани беруть участь у зберйанш зiрчастих клггин, маркерiв ак-тивностi ушкодження. Рiвень вуглеводних складо-вих протеоглiканiв (ГАГ) вщображае змiни ПКМ при ушкодженш Синтез загальних ГАГ на раншх стадiях ушкодження, за лiтературними даним, зна-ходиться в стадп пригшчення, потiм активно поси-люеться [22]. За даними проведених дослiджень, у дггей з УГ визначалась висока концентрацiя ГАГ, у дiтей iз ХГ вона не змiнювалась. Отримаш данi узгоджуються з даними лггератури, однак можна припустити, що тдвищення ГАГ при УГ свiдчить про можливу високу руйнiвну активнiсть гепатоци-тiв при УГ, яка з часом знижуеться, або даний факт засвщчуе виснаження ГАГ на xni хронiчного запа-лення.
Для оцiнки взаемозв'язку м1ж рiвнями цитокiнiв i показниками метаболтв СТ був використаний метод кореляцшних структур (табл. 3—6) [23].
Здоровi Уроджений гепатит Хрошчний гепатит
□ Вiльний ГП ■ Бтковозв'язаний ГП
Рисунок 1. Ум'1ст фракцш гщроксипролну в сироватц! кров! обстежених дтей
Таблиця 3. Кореляц1йний зв'язок мж р1внем TNF-a i показниками обм'шу сполучно/ тканини в сироватц
кров1 дтей i3 УГ (n = 24)
Корелююча ознака Р Р
Колагеназа 0,12 0,67
Втьний ГП -0,10 0,56
Бшковозв'язаний ГП -0,14 0,79
ГАГ 0,17 0,92
Примтки: тут i в табл. 4-6: р — ранговий коеф^ент кореляци CnipMe4a; р — вiрогiднiсть кореляцйного зв'язку.
Таблиця 4. Кореляцйний зв'язокмжрiвнем TNF-a та показниками обмну сполучно/ тканини
в сироватцi кров! дтей iз ХГ (n = 13)
Корелююча ознака Р Р
Колагеназа 0,10 0,54
Втьний ГП 0,08 0,46
Бшковозв'язаний ГП -0,04 0,22
ГАГ -0,14 0,77
Таблиця 5. Кореляц1йний зв'язок м'жр1внем HGF i показниками обм'шу сполучно/ тканини в сироватц
кровi дтей ¡з УГ (n = 24)
Корелююча ознака Р Р
Колагеназа 0,34 1,99
Втьний ГП 0,06 0,36
Бшковозв'язаний ГП 0,03 0,17
ГАГ 0,26 1,44
Таблиця 6. Кореляцйний зв'язок м 'ж рiвнем HGF i показниками обм 'шу сполучно/ тканини в сироватц
кровi дтей ¡з ХГ (n = 13)
Корелююча ознака Р Р
Колагеназа 0,02 0,14
Втьний ГП 0,05 0,27
Бшковозв'язаний ГП 0,50 2,81
ГАГ -0,06 0,34
Як видно з табл. 3—6, единими iз пов'язаних се-редшм кореляцшним зв'язком (р = 0,50) показниками визначеш бшковозв'язаний ГП i HGF. За дани-ми лггератури, у сироватщ практично здорових дггей умют вшьного та бшковозв'язаного ГП стабшьний, а величини цих показниюв iз вiком несуттево зрос-тають та можуть бути використаш як бiохiмiчнi маркери синтезу колагену [24]. Бшковозв'язаний ГП вщображае швидкють колагеноутворення в ор-ганiзмi та е колагеноподiбним бiлок-компонентом системи комплiменту, що також вiдноситься до го-строфазних бiлкiв i вщображае реакцго органiзму на запалення [2]. Виявлений кореляцiйний зв'язок демонструе тiсний зв'язок мж ступенем запалення i секрещею одного з головних мiтогенних факторiв, що бере участь у регенерацп i фiброзоутвореннi в пе-чшковш тканинi.
Таким чином, у дггей раннього вiку з гепатитом виявлено пiдвищення концентрацп HGF i Т№-а, що свiдчить про високу фiброзну нaпрaвленiсть запального процесу в печшщ незалежно вiд три-вaлостi переб^. Доведений кореляцiйний зв'язок
мiж р1внями HGF i б1лковозв'язаним ГП обфунто-вуе можливiсть використання показникiв як марке-piB регенераторно! активностi печшки, зв'язок мiж якими збшьшуеться з тривалютю патологiчного процесу.
Список л^ератури
1. Учайкин В.Ф. Циррозы печени у детей / В.Ф. Учайкин,
C.Б. Чуелов, А.Л. Россина [и др.]//Педиатрия. — 2008. — Т. 87, № 5.
2. Бабак О.Я. Цирроз печени и его осложнения / О.Я. Бабак, Е.В. Колесникова. — К.: Здоровье Украины, 2011. — 576с.
3. Timpl R. Macromolecular organization of base ment membranes //Curr. Opin. Cell Biol. — 1996. — 8. — Р. 618-624.
4. Caviglia G.P. Non-invasive assessment of liver fibrosis: key messages for clinicians / G.P. Caviglia, G.A. Touscoz, А. Smedi-le, R. Pellicano // Pol. Arch. Med. Wewn. — 2014 Apr 29. — Pii: AOP 14 034. [Epub ahead of print]
5. Kugelmas M. Cytokine and NASH: a pilot study of the effects of lifestyle modification and vitamin E /M. Kugelmas, D. Hill, B. Vivian [et al.]//Hepatology. — 2003. — 38. — P. 413-419.
6. Berenguer M. Progression of liver fibrosis in post-transplant hepatitis C: mechanisms, assessment and treatment / М. Berenguer,
D. Schuppan // J. Hepatol. — 2013. — 58(5). — Р. 1028-41.
7. Socha P. Pharmacological Interventions for Nonalcoholic Fatty Liver Disease in Adults and in Children: A Systematic Review/ P. So-
cha, A. Horvath, P. Vajro [et al.]// Journal of Pediatric Gastroenterology & Nutrition. - 2009. - Vol. 48, Issue 5. - Р. 587-96.
8. Zhao L. The diffuse stallate cell system / L. Zhao, A.D. Burt // J. Mol. Hist. - 2007. - 38. - Р. 53-64.
9. Novo E. Cellular and molecular mechanisms in liver fibrogen-esis / Е. Novo, S. Cannito, С Paternostro [et al.]// Arch. Biochem. Biophys. - 2014. - 15. - Р. 20-37.
10. Sahin H. Chemokines in tissue fibrosis/H. Sahin, H.E. Was-muth //Biochim. Biophys. Acta. - 2013. - 1832(7). - Р. 1041-8.
11. The Liver: Biology and Pathobiology / [Arias I.M., Boyer J.L., Chisari F.V. [et al.]. - Lippincott Williams & Wilkins, Philadelphia. Fourth Edition. - 2001.
12. Кричевская О.А. Фактор некроза опухоли-а и его растворимые рецепторы при ревматических заболеваниях: клиническое и патогенетическое значение / О.А. Кричевская, Н.Г. Клюквина, Е.Н. Александрова [и др.]// Науч.-практ. ревматология. -2005. - № 2. - С. 43-46.
13. Sikora J.P. Clinical evaluation of proinflammatory cytokine inhibitors (sTNFR I, sTNFR II, IL-1 ra), anti-inflammatory cytokines (IL-10, IL-13) and activation of neutrophils after burn-induced inflammation / J.P. Sikora, D. Chlebna-Soköl, E. Andrzejewska [et al.]// Scand. J. Immunol. - 2008. - Vol. 68, № 2. - С. 145-15.
14. Ishikawa T. Hepatocyte growth factor (HGF)/c-Met signaling is required for stem cell mediated liver regeneration / Т. Ishikawa, V.M. Factor, J. U. Marquardt [et al.] // Hepatology. - 2012. -55(4). - Р. 1215-26.
15. Herbein G. Tumor necrosis factor (TNF-а) and TNFreceptor in viral pathogenesis / G. Herbein, W.A. O 'Brien // Proc. Soc. Exp. Boil. Med. - 2000. - Vol. 223. - P. 241-257.
16. Madonna R. Hepatocyte growth factor: Molecular biomark-er and player in cardioprotection and cardiovascularregeneration / R. Madonna, C. Cevik, M. Nasser [et al.] // Thromb. Haemost. -2012. - № 8. - P. 107-116.
17. Karkampouna S. TGFß signaling in liver regeneration / S. Karkampouna, P. Ten Dijke, S. Dooley, M.K. Julio // Curr. Pharm. Des. - 2012. - 18(27). - Р. 4103-13.
18. Lindy S. Collagenolytic activity in rheumatoid synovial tissue / S. Lindy, J. Halme // Clin. Chim. Acta. - 1973. - V. 47, № 2. - P. 153-157.
19. Frey S. Etude d 'une methode d 'exploration et du taux normal de I'hydroxproline du serum //Biochem., Biophys. - 1965. - 3. -№ 2. - P. 446-450.
20. Stegemann H.J. A simple procedure for the determination of hydroxyproline in urine and bone // Biochem. Med. - 1952. - V. 3, № 1. - P. 23-30.
21. Кляцкин С.А., Лифщиц Р.И. Методика определения глико-заминогликанов орциновым методом в крови больных/ С.А. Кляцкин, Р.И. Лифщиц//Лаб. дело. - 1989. - № 10. - С. 51-53.
22. Okazaki I. Reversibility of hepatic fibrosis: from the first report of collagenase in the liver to the possibility of gene therapy for recovery /1. Okaz,aki, Т. Watanabe, S. Hozawa [et al.] // Keio J. Med. -2001. - 50(2). - Р. 58-65.
23. Руденко В.М. Математична статистика /В.М. Руден-ко. - К.: Центручбовог лтератури, 2012. - 304с.
24. Мазуров В.И. Биохимия коллагеновых белков / В.И. Мазуров. - М., 1984. - 220 с.
Отримано 10.05.14 ■
Шадрин О.Г., Магомедов А.А.1, Чернега Н.Ф., Басараба Н.М., Дюкарева C.B., Ковальчук А.А. ГУ «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии НАМН Украины»
1ГУ «Институт травматологии и ортопедии НАМН Украины», г. Киев
НЕКОТОРЫЕ МАРКЕРЫ РЕГЕНЕРАЦИИ ПЕЧЕНИ Y ДЕТЕЙ РАННЕГО ВОЗРАСТА С ВРОЖДЕННЫМ И ХРОНИЧЕСКИМ ГЕПАТИТОМ
Резюме. В результате клинико-параклинических исследований у детей раннего возраста с гепатитом выявлено повышение концентрации фактора роста гепатоцитов (HGF) и фактора некроза опухоли а, что свидетельствует о высокой фиброзной направленности воспалительного процесса в печени независимо от длительности течения. Доказанная корреляционная связь между уровнями HGF и белковосвязанным гидроксипролином обосновывает возможность использования показателей как маркеров регенераторной активности печени, связь между которыми увеличивается с длительностью патологического процесса.
Ключевые слова: гепатит, дети раннего возраста, цито-кины, соединительная ткань.
Shadrin O.G., Magomedov O.O.1, Chernega N.F., Basaraba N.M., Dyukareva S.V., KovalchukA.A. State Institution «Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology of National Academy of Medical Sciences of Ukraine», Kyiv
1State Institution «Institute of Traumatology and Orthopedics of National Academy of Medical Sciences of Ukraine», Kyiv, Ukraine
SOME MARKERS OF LIVER REGENERATION IN YOUNG
CHILDREN WITH CONGENITAL AND CHRONIC HEPATITIS
Summary. As a result of clinical and paraclinical studies in young children with hepatitis we detected increased concentration of hepatocyte growth factor (HGF) and tumor necrosis factor a, which indicates a high fibrous focus of inflammation in the liver, regardless of the duration of the course. Correlation between the levels of HGF and protein-bound hydroxyproline justifies the use of indicators as markers of the regenerative activity of the liver, the relationship between them increases with the duration of the pathological process.
Key words: hepatitis, young children, cytokines, connective tissue.
