CC BY
26
®
ребёнка
КлУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.981.21:576.851.214:(616.211:616.321-022.1/.3-032/.033)-053.4-085.281-035:615.33 ЧЕРНИШОВА Л.1.1, ПЛЬФАНОВА А.М.1, БОНААРЕНКО A.B.1, ЯНОВСЬКА В.В.2, ГЛУШКЕВИЧ Т.Г.2 1Кафедра дитячихiнфекцйниххвороб та дитячо! ¡мунологн НМАПО ¡мен П.Л. Шупика
2Бактерюлопчна лабораторя АЗ «Укра!нський центр контролю та монторингу захворювань МОЗ Укра!ни», м. Ки!в
НАЗОФАРИНГЕАЛЬНЕ НОСМСТВО Streptococcus pneumoniae У ВИХОВАНЩВ БУДИНЮВ ДИТИНИ: СЕРОТИПОВИЙ РЕПЕРТУАР ТА ЧУТЛИВЮТЬ ДО АНТИМкРОБНИХ ПРЕПАРАПВ
Резюме. Наведет результати першого в УкраМ до^дження частоти назофарингеального носшства пневмокока у здоровых дтей до 5ротв, ят виховувались у будинках дитини. Показано, що серед дтей даноХ когорти спостерШлася практично тотальна колонiзацiя носоглотки пневмококом (95,6 %). До-мнували серотипи19Г (54,8 %), 6A/B (22,5 %), 14 (4,8 %) i 23F (3,2 %). Вiдмiчалась висока частота резистентностi пневмокока до антимкробних препаратiв. Ключовi слова: назофарингеальне носшство, пневмокок, будинок дитини.
Вступ
Вщомо, що Streptococcus pneumoniae залишаеть-ся провщною причиною дитячо! смертност у свт (O'Brien K.L., 2009). Всесвггаьою оргашзащею охо-рони здоров'я (ВООЗ) було пщраховано, що у 2008 рощ пневмокок був вщповщальний бшьше нж за твмшьйона смертей у дггей до 5 роив; понад 90 % цих смертей трапились у кра!нах, що розвивають-ся (ВООЗ, 2013). S.pneumoniae е одшею з основних причин таких швазивних захворювань, як пневмо-нiя, гнiйний меншпт, бактерiемiя, а також гострого середнього отиту, синуситу та шших захворювань рГзно! локалiзацГi у всiх вжових групах по всьому свiтi (Dagan, 2009; Farha T., Thomson A.H., 2005; CDC, 2010). Вважаеться, що пневмокок е частиною нормально! мжрофлори носоглотки (O'Brien K.L., 2003). Хоча назофарингеальне носшство пневмокока зазвичай е безсимптомним, у деяких випадках воно стае першим кроком у розвитку бактерiально-го захворювання (Bogaert D., 2004). Пневмококова iнфекцiя практично не виникае без попередньо! колошзацп носоглотки збудником (Taketo Otsuka, 2013). Носоглотка виступае як основний резервуар, де вщбуваеться селекцiя стшких до антибiотикiв штамiв пневмокока (Bogaert D., 2004).
Назофарингеальне носiйство пневмокока вважаеться важливим джерелом горизонтального по-ширення цього збудника в сусшльств^ що переда-
еться здебшьшого повiтряно-крапельним шляхом (ВООЗ, 2012). Висока частота пневмококово! колошзацп, що коливаеться в межах вщ 27 % у розвине-них кра!нах до 85 % у кра!нах, що розвиваються, i високий шдекс скупченостi притаманнi маленьким дiтям, ця група вважаеться основним резервуаром та найбшьш важливим вектором для горизонтального поширення пневмококiв у суспiльствi (Tzanakaki G., 2007; Tyrrell G.J. et al., 2009; Stancil J.M., 2009; Soley C., 2009; Kadioglu A., 2008; ВООЗ, 2012). Найбшьш вразливими е дiти, якi виховуються в закри-тих дитячих колективах, зокрема в будинках дитини. По-перше, вони мають пiдвищений ризик пневмококових захворювань через супутш хрошчш захворювання; по-друге, часто госпiталiзуються та отримують антибiотики (Дмитраченко Т.1., 2013). За даними Мшстерства охорони здоров'я (МОЗ), станом на 2014 рж в Украш налiчуеться 46 будинюв дитини, у яких проживае до 5 тисяч дггей.
Згщно з рекомендац1ями Центру контролю захворювань Сполучених Штатiв (CDC, 2010), пщви-щений ризик пневмококових iнфекцiй мають дгга з хрошчними хворобами серця (уродженими вадами серця та серцевою недостатнютю з цiанозом) та ле-
© Чернишова Л.1., Пльфанова А.М., Бондаренко А.В.,
Яновська В.В., Глушкевич Т.Г., 2014 © «Здоров'я дитини», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
гень (вродженi аномалй, бронхiальна астма, муко-вiсцидоз, бронхоектатична хвороба та iH.), цукро-вим дiабетом першого типу, назальною лжвореею та встановленим кохлеарним iмплантом, дiти з ана-томiчною або функцiональною аспленieю, Гмуно-дефщитними станами (ВIЛ-iнфiкованi; пацieнти з хротчною хворобою нирок i нефротичним синдромом; хвор^ якi потребують лжування iмуносупре-сивними препаратами чи застосування променево! терат!, включаючи злоякiснi новоутворення, лейке-мiю, лiмфому та хворобу Ходжина, трансплантацiю кiсткового мозку та оргашв; дiти з уродженим Гмуно-дефiцитом, включаючи дефiцит В- i Т-лiмфоцитiв, комплементу, порушення фагоцитозу). До вразли-вого контингенту щодо пневмококово! шфекцп, якому, згщно з Наказом МОЗ Укра!ни вщ 16.09.2011 № 595, показана додаткова iмунiзацiя проти пневмо-кока за станом здоров'я, належать дгги з хрошчни-ми захворюваннями печiнки та хворi на туберкульоз (iнфiкування мiкобактерiями туберкульозу).
1мушзац1я е найбшьш надiйним та ефективним засобом профшактики пневмококово! шфекцп. Основними захисними антигенами S.pneumoniae е полюахариди капсули, проте !х рiзноманiтнiсть (93 типи, описан на даний час) е серйозною перешкодою на шляху розробки вакцини. Зареестроват в Украш пневмококовi кон'югованi вакцини (ПКВ) включають серотипи, що визнанi найбшьш актуаль-ними для виникнення швазивних пневмококових захворювань по всьому свт (CDC, 2010) та з бшь-шою ймовiрнiстю, н1ж iншi, пов'язаш зi стiйкiстю до лiкiв (ВООЗ, 2012). Використання ПКВ у дггей призводить до одночасного зниження швазивних пневмококових захворювань та носшства вакци-нальних серотипiв пневмокока (Fleming-Dutra K.E., 2014). Зниження назофарингеального носшства пневмокока е ключовим фактором непрямих ефек-пв впровадження вакцинацГ! та створення популя-цiйного захисту (Ray G.T., 2009). Зпдно з «Типовим положенням про будинок дитини» (Наказ МОЗ Укра!ни № 123 вГд 18.05.98 р.), одним з основних його завдань е проведення планових профшактич-них та оздоровчих заходiв, у т.ч. вакцинацй.
Власнi данi про серотиповий пейзаж S.pneumoniae, отримаш пгд час регiональних дослiджень, можуть бути важливим iнструментом епiдемiологiчного контролю, що дозволяе прогнозувати ефективнiсть вакцин та ощнювати !х вплив на сероепщемюло-гГю пневмокока в кра'!т (Rodgers G.L., 2009; Маян-ский А.Н., 2010; Techasaensiri C., 2010; Miller E., 2011).
З огляду на обГрунтовану доцГльнГсть вивчення регiональних особливостей поширення носiйства та серотипового репертуару пневмокока у рГзних контингентiв дггей, можливГсть впровадження уш-версально! вакцинацп проти пневмокока в Укра!т метою нашого дослiдження стало вивчення рГвня назофарингеального носiйства S.pneumoniae у вихо-ванцiв 6удинкГв дитини, розподшу серотитв пневмокока та його чутливостГ до антимiкробних препа-ратiв.
Матер1али i методи досодження
Дизайн до^дження. Для досягнення поставлено! мети обстежено 68 дггей, якi вщповщали таким кри-тер1ям включення: мали вж вщ 6 мiсяцiв до 4 роюв 11 мiсяцiв 30 дшв (або 60 мiсяцiв) на день скриншгу; були здоровими, тобто не мали на момент обстеження ознак гострого респiраторного захворювання та/або шших гострих захворювань (станiв) та/або загострен-ня хронiчного захворювання (хвороби); не знаходи-лись в iнкубацiйному перюда гострих iнфекцiйних захворювань. Перевiрялись такi критери виключення: лiкування антибютиками впродовж 1 мiсяця; iсторiя вакцинацГ! будь-якою пневмококовою вакциною.
Клiнiчнi дослгдження проводились у перГод Гз жов-тня по листопад 2013 року на базi 3 6удинкГв дитини Киева та Ки!всько! областi. Протокол дослщження пройшов етичну експертизу й отримав схвальний ви-сновок. Законнi представники дггей пiдписали форму шформовано! згоди на участь у дослщженш.
У кожно! залучено! до дослiдження дитини зби-рались паспортнi данi, анамнез, уточнювались данi про захворювання, якГ ймовГрно мГг викликати пнев-мокок (гострий середнш отит, пневмонiя, бактерь альний меншпт, сепсис) та медичнi стани або хро-нГчнГ захворювання, що асоцшоваш з пiдвищеним ризиком пневмококових шфекцш, з'ясовувалась тривалiсть перебування дитини в будинку дитини. Обстеження ди^й проводилось за загальноприйня-тою методикою ключного дослiдження.
3a6ip Mamepiady для мiкробiологiчного docdi-дження. Зразки слизу з носоглотки у дггей бралися однократно методом глибокого трансназального мазка за допомогою двох стерильних ватних там-пошв на тонкш алюмшевш основГ, один Гз яких (для бактерюлопчного дослiдження) помiщався в транспортне середовище Еймса, а шший (для ПЛР-дослiдження) — у транспортне середовище для збе-рпання та транспортування респiраторних мазкiв. Протягом 24 годин зразки слизу доставлялись до ла-бораторп з дотриманням температурних вимог.
Мiкpoбioлoгiчнe до^дження. Для культива-цГ! S.pneumoniae використовували 5% кров'яний i «шоколадний» агар. Поави пiдлягали шкубаци в термостатi з тдвищеним вмГстом СО2 в атмосферi (5—10 %) за температури 37 °С протягом 18—24 год. Пневмокок щентифжували на основГ морфоло-пчних та культуральних властивостей, а також за допомогою оптохшового тесту i тест-систем STREPTOtest-16.
У випадку отримання негативного результату бактерiологiчного дослiдження видшялась ДНК з первинного матерiалу за допомогою набору ре-активiв «ДНК-сорб-АМ» з подальшим проведен-ням полiмеразно! ланцюгово! реакцп у реальному час за допомогою набору реактивiв Neisseria meningitidis/H.influenzae/S.pneumoniae-FL.
ПозитивнГ зразки типували методом мульти-плексно! ПЛР з електрофоретичною детекцiею в агарозному гель Для амплiфiкацi! використовували
реакцшну сумГш «ПЦР-смесь-2 red» з трифосфата-ми та праймери до 15 серотитв S.pneumoniae: 1, 3, 4, 5, 6А, 6В, 6С, 7F, 9V, 14, 18C, 19A, 19F, 20, 23F.
Чутливють до антимжробних препарапв визна-чалась диско-дифузГйним методом на середовищi Мюллера — Хштона з додаванням 5% дефГбринова-но! кровГ. Використовували диски з антимжробни-ми препаратами: еритромГцин (15 мкг), азитромщин (15 мкг), левофлоксацин (5 мкг), ципрофлоксацин (5 мкг), ко-тримоксазол (1,25/23,75 мкг), хлорам-фенГкол (30 мкг). Процедуру постановки дослщв, облж та ГнтерпретацГю результатГв здГйснювали зпдно з наказом МОЗ Укра!ни вщ 05.04.2007 № 167. Рутинний скриншг на чутливГсть до пенщиль ну проводився диском з 1 мкг оксацилшу. Штами S.pneumoniae Гз зоною затримки росту 20 мм i бГль-ше розцГнювались як чутливГ до пенГцилГну та всГх Р-лактамних антибГотикГв. Штами пневмокока, що були резистентними (стшкими) або пром1жними (помГрно стГйкими) до 3 чи бГльше класГв антибГотикГв, вважались мультирезистентними.
Використовувались такГ методи статистичного aнaлiзy: порГвняння поширеностГ назофарингеаль-ного носшства пневмокока у двох незалежних ви-бГрках Гз використанням параметричного критерш Z; з метою аналГзу впливу рГзних медико-соцГальних факторГв на частоту колошзаци носоглотки пневмо-коком використовувались таблиц спряженостГ та критерГй х2 Прсона. ВибГрковГ параметри, що на-водяться далГ в статтГ, мають такГ позначення: Q1 та Q3 — нижиш i верхнГй квартилГ (25-й i 75-й процен-тилГ), 95% Д1 — довГрчий штервал для вГрогГдностГ 95 %, Z — критерГй Z, %2М— критерГй хьквадрат для v ступенГв свободи, р — досягнутий рГвень значимость Критичне значення рГвня значимостГ приймало-ся рГвним 5 %. Отримаш в процесГ дослГдження даш були обробленГ методом математично! статистики за допомогою стандартних пакетГв програм Microsoft Excel та IBM SPSS Statistics 20.
Результати та ix обговорення
ПГд спостереженням знаходились 41 хлопчик та 27 дГвчаток. МедГана вГку становила 26 мГсяць, при-чому вГк 50 % дГгей знаходився у пром1жку вщ 12 до 40 мюящв (Q1 i Q3).
За допомогою бактерГологГчного методу вдалось видГлити 32 культури S.pneumoniae. Додаткове про-ведення ПЛР дозволило щентифГкувати ще 33 штами. Отже, використання методу ПЛР допомогло у 2 рази шдвищити виявлення дГгей, носоглотка яких колонГзована пневмококом. Таким чином, всього було виявлено 65 носив пневмокока, i частота його назофарингеального носГйства становила 95,6 % (95 % Д1: 90,7; 100).
АналГзуючи вплив вГку на частоту носГйства пневмокока, жодно! закономГрностГ виявлено не було, а рГзниця в показниках швидше за все була ви-падковою. ВГдмГннГсть у частой носГйства залежно вщ гендерно! приналежностГ була статистично не значимою (Z = 0,89; p > 0,2).
При порiвняннi будинкiв дитини, розмщених у рiзних районах Кишсько! областi, виявилось, що вiдмiннiсть у поширеност носiйства пневмокока в них була неютотною (%2(2) = 0,08; р > 0,5), тому отримаш даш можна екстраполювати на iншi заклади такого типу. Будинок дитини № 2 Кшвсько! облас-тi мав флiгельний тип забудови корпуав для ство-рення умов проживання, наближених до домашнiх. Проте такий оргашзацшний хщ не мав переваг перед централiзованим типом забудови, який був у бу-динках дитини № 1 та № 3, щодо запобiгання колошзаци носоглотки дггей патогенними бактер1ями.
Частота носоглоткового носiйства пневмокока не залежала вщ тривалостi (стажу) перебування дитини в закритому колективг Серед 4 дггей, якi пере-бували в будинках дитини близько мюяця, усi були нолями пневмокока. Отже, профглактичш заходи щодо пневмококово'1 шфекци повиннi проводитись вiдразу тсля надходження дитини до дитячого закладу. Також слщ враховувати, що бгльшють дiтей (76 %) потрапили в закритi дитячi колективи до двох роюв. Дiти такого вжу особливо сприйнятливi до ш-фекцш через вiковi особливостi гуморального набу-того iмунiтету, тому для специфiчноI профiлактики пневмококово'1 шфекци можуть використовуватись лише кон'юговаш вакцини.
Серед вихованщв будинкiв дитини 39,7 % мали пiдвищений ризик пневмококово'1 шфекци: 29,4 % дней мали вроджену ваду серця, 2,9 % — рецидив-ний бронхiт, 2,9 % були тубшфжованими, ще у 4,4 % дней спостерiгалось поеднання захворювань (вро-джено'1 вади серця та рецидивного бронхиу — 2,9 %, вроджено'1 вади серця та тубiнфiкування — 1,5 %).
Двое з 42 дггей з вщомим анамнезом життя (2,4 %) мали в минулому гострий гншний середнiй отит, обидва епiзоди якого трапились до дворiчного вiку пiд час перебування в будинку дитини. В обох дггей етзод отиту розвинувся протягом перших двох мюящв перебування в закритому колективь У 7 з 43 дггей (16,3 %) була в анамнезi позагостталь-на пневмон1я, причому 86 % випадюв припадали на перший рж життя. Виявилось, що 71 % пневмонш розвинулись у дггей безпосередньо в будинку дитини, причому у 100 % випадюв протягом перших трьох мюящв перебування в закладг Тобто «новобранца» вжом до 1 року мають найвищий шанс за-хворгти на пневмонiю та гострий середнш отит. Близько половини дiтей, яю мали в анамнезi пнев-мошю або гострий середнiй отит, належали до групи ризику щодо пневмококово'1 шфекци.
Для вивчення розподiлу серотитв було проти-повано 62 штами пневмокока. Репертуар серотитв пневмокоюв, видглених у дiтей з будинкiв дитини наведений на рис. 1.
Як видно з рис. 1, у будинках дитини вiдмiчався вузький серотиповий репертуар. Всього було щен-тифжовано 4 рiзних серотипи: 19Б (54,8 %), 6А/В (22,5 %), 14 (4,8 %) i 23Б (3,2 %). У 5 % носив пневмокока зустрiчалось поеднання вщразу 2 серотипiв: 6А/В + 14 (3,2 %), 6А/В + 23Б (1,6 %). Носоглотка
80,8 % носив колонiзована серотипами, що вщповь дальнi за розвиток швазивних пневмококових захво-рювань та входять до ПКВ. Серотиповий репертуар залежно вщ будинку дитини представлений на рис. 2.
Вiдмiчена вiдмiннiсть у розподш серотипiв пневмокока залежно вщ закладу, у якому вихову-ються дiти. Найбшьша серотипова варiабельнiсть штамiв пневмокока спостерiгалась у будинку дитини столищ, найменша — у будинку дитини № 3 (м. Боярка). При ощнщ даних дiаграми видно, що в будинку дитини № 3 100 % дггей були но^ми шта-мiв, асощйованих з iнвазивними пневмококовими iнфекцiями. Серотип 19Б домiнував у закладах Ки-
Рисунок 1. Розподш серотип1в S.pneumoniae
шсько! областi, у столичному будинку дитини вiн на 8 % поступався серотипам 6А/В.
Оскшьки носоглотка переважно! кiлькостi дiтей, якi виховуються в будинках дитини, колонiзована серотипами, асощйованими зi стiйкiстю до лтв, ми проаналiзували рiвень резистентностi пневмокоюв до найбiльш актуальних антимiкробних препарапв (рис. 3).
2/3 штамiв пневмокока були резистентш до пеш-цилiну. Це означае, що у разi реалiзацГi носоглотко-вого носiйства пневмокока в захворювання лише тре-тина дiтей може отримувати р-лактамш антибiотики без додаткового визначення мтмально! шпбуючо! концентраций та з очiкуваним позитивним ефектом.
Як препарат вибору для л^вання пневмококо-во! шфекцп широко застосовуеться азитромщин. Проте iснуе висока загроза його неефективного ви-користання майже в кожно! 4-! дитини, яка прожи-вае в будинку дитини.
Враховуючи високi показники резистентностi, таю антибага^альш препарати, як еритромiцин, ципрофлоксацин та ко-тримоксазол, не повинш за-стосовуватись як системно, так i мiсцево у разi роз-витку бага^ально! шфекцп (кон'юнктивiту, аде-нощиту), ймовiрно, спричинено! пневмококом.
Як препарати резерву при лщуванш пневмоко-ково! iнфекцГi у дiтей, якi проживають у будинку дитини, можуть застосовуватись хлорамфешкол та левофлоксацин, оскiльки 94 % штамiв пневмококiв зберiгають до них чутливють.
Бiльше половини (56 %) штамiв пневмокока ви-явились мультирезистентними. Поширенiсть ре-зистентних до антибютиюв штамiв пневмокока залежно вщ колективу подана на рис. 4.
Як видно з рис. 4, чутливють пневмокока до ан-тимжробних препарапв залежить вiд конкретного закладу. Загрозлива ситуацiя спостерiгаеться в будинках дитини Ктвсько! обласп, оскшьки найбiльш
Рисунок 2. Розподш серотип'в пневмокока у р1зних будинках дитини
Рисунок 3. Чутливiсть пневмокок1в (%) до антимкробних препаратв
%
| □ БД № 1 м. Ки|в ■ БД № 2 КиГвськоГ обл. □ БД № 3 КиГвськоГ обл. |
Рисунок 4. Поширешсть резистентних штам'в пневмокоюв у р1зних будинках дитини
уживаш в педiатричнiй практищ р-лактамш антибю-тики можуть бути неефективними при лшуванш пневмококово! шфекцп у дiтей, яю там проживають. Натомiсть у столичному будинку дитини вщмiчаeть-ся високий рiвень резистентностi до азитромiцину, що ставить пiд сумнiв доцiльнiсть його подальшого застосування в дiтей iз даного закладу. Очевидно, що в закладах закритого типу слщ здшснювати рутин-ний контроль за антимжробною резистентнiстю па-тогенiв iз метою ращоналiзащ! антибiотикотерапГi.
Помiчено, що резистентшсть пневмокока до певного антимiкробного препарату корелювала з його серотипом. Так, 86,4 % уск пенщилш-резис-тентних штамiв, 89,5 % штамiв пневмокока, стш-ких до еритромiцину, та 66,7 % штамiв, стiйких до азитромщину, належали до серотипу 19Б. Щодо штамiв, резистентних до ципрофлоксацину, то 60 % також належали до серотипу 19Б, а 32 % — до 6А/В. Переважна бгльшють мультирезистентних штамiв пневмокока (83 %) належали до серотипу 19Б, ще
11 % штамiв були безкапсульними (нетипованими), i лише 1 штам (5,5 %) — серотипу 6.
Вивчаючи катамнез дiтей протягом 2 мгсящв,
ми виявили, що у 2 носив пневмокока розвинувся гострий середнш отит. В 1 дитини, яка була ноаем пневмокока 19Б серотипу, дiагностовано 2 етзоди гнiйного середнього отиту; хлопчик надшшов у бу-динок дитини 3 мгсящ тому. Ще в 1 дитини, яка належала до групи ризику щодо пневмококово! шфекцп та була носieм капсульного штаму пневмокока, серотип якого не належав до числа 15 (що щенти-ф^вались у даному дослщженш), спостерiгалось 2 епiзоди гострого катарального середнього отиту.
У двох дггей розвинувся гострий бронхгг, л^-вання якого вимагало госпiталiзацГi та призначення антибiотикiв. Одна дитина перебувала в закладi 3 мь сяцi i була носieм пневмокока серотипу 19Б, iнша — належала до групи ризику, проживала в будинку дитини понад 2 роки та була колошзована капсуль-ним пневмококом, серотип якого не вдалось вста-
новити. Через 1,5 мюяця вщ моменту встановлення факту носшства пневмокока, що належав до серотипу 19F, у 7-мюячно! дитини з групи ризику роз-винулась рентгенолопчно пiдтверджена пневмон1я, що потребувала стацюнарного лiкування. Тобто за перший та другий мiсяцi спостереження вiдповiдно у 6,8 та 12,5 % носив пневмокока виникли захворю-вання, що можуть бути асоцшоваш з S.pneumoniae.
Отже, з даних анамнезу та катамнезу дггей iз бу-динкiв дитини випливае, що специфiчну профглак-тику пневмококово! шфекцГ! необхiдно проводити в максимально коротю строки пiсля надходження ди-тини до закритого закладу, особливо це стосуеться дгтей перших двох рокiв життя. Слщ застосовувати кон' юговаш пневмококовi вакцини.
Проте в дггей iз групи ризику, у яких за час спостереження виникли захворювання, що найчастше викликаються пневмококом, носоглотка була коло-нiзована капсульними бактерiями, що не належали до серотитв, включених до складу ПКВ. Тому дггей iз групи ризику слiд додатково прищеплювати поль сахаридною 23-валентною вакциною.
У багатьох дослщженнях показано, що вакцина-цiя е дiевим шструментом подолання антибютико-резистентностi (CDC, 2010), що надзвичайно актуально для закладiв закритого типу. Вакцинац1я знижуе рiвень носоглоткового носiйства S.pneumoniae, що до-помагае попередити передачу пневмокока вщ дитини до дитини. Даний ефект допоможе захистити дiтей, яю не досягли двох мiсяцiв, та тих, хто тимчасово не може бути щеплений через хворобу.
Висновки
1. Колонiзацiя носоглотки S.pneumoniae у дггей до 5 роюв, яю проживають у будинках дитини, ста-новить 95,6 % (95% Д1: 90,7; 100).
2. Вiк, стать та тривалiсть перебування дитини в закритому колективi не впливають на частоту носшства пневмокока в носоглотщ, так само як i мюце розташування дитячого будинку.
3. Пневмококи, видiленi в дггей iз закритих ко-лективiв, характеризуються вузьким репертуаром серотипiв. Домшують серотипи 19F (54,8 %), 6A/B (22,5 %), 14 (4,8 %) та 23F (3,2 %).
4. Штами пневмокоюв, видiлених Гз носоглотки вихованщв будинкГв дитини, вщзначаються високою резистентнГстю до антимГкробних пре-паратГв: пенГцилГну (69 %), еритромщину (60 %), азитромГцину (22 %), ципрофлоксацину (78 %), ко-тримоксазолу (59 %). Бгльше половини (56 %) шта-мГв пневмокока е мультирезистентними.
5. Найбгльш вразливими щодо розвитку пневмококово! шфекцГ! серед дгтей Гз дитячих будинкГв е «новобранщ», тривалГсть перебування яких у колек-тивГ не перевищуе 3 мгсящ, та дГти з групи ризику.
6. ДГти, яю виховуються в будинках дитини, е вразливою когортою, що потребуе проведення Гму-нопрофглактики пневмококовою кон'югованою вакциною у найкоротшГ строки вГд часу надходження до закладу. Дгтей Гз групи пщвищеного ризи-
ку слГд додатково прищеплювати полiсахаридною 23-валентною вакциною.
Подяки. Автори висловлюють подяку адмшь стращ! та медичному персоналу будинюв дитини (Лимар Т.В., Помаз Г.М., Власенко Н.О.), медич-ним сестрам, яю проводили забiр матерiалу (При-кащиковiй Н.Г, Шиманськiй О.А., Драпой О.В.), та лаборантам (Скориш О.О., Шумаковш Л.Л.) за до-помогу у проведеннi дослiджень.
Список л^ератури
1. O 'Brien K.L., Wolfson L.J., Watt J.P. et al. Hib and Pneumococcal Global Burden of Disease Study Team. Burden of disease caused by Streptococcus pneumonia in children younger than 5years: global estimates//Lancet. — 2009. — Vol. 379. — Р. 893-902.
2. World Health Organization and UNICEF. Global immunization data. October 2012. Available at: http://www.who.int/immuniza-tion_monitoring/Global_Immunization_Data.pdf.p.2. Accessed February 4, 2013.
3. Dagan R. New insights on pneumococcal disease: What we have learned over the past decade// Vaccine. — 2009. — № 27. — Р. 3-5.
4. Farha T, Thomson A..H. The burden of pneumonia in children in the developed world// Paediatr. Respir. Rev. — 2005. — № 6(2). — Р. 76-82.
5. CDC. Prevention of Pneumococcal Disease Among Infants and Children — Use of 13-Valent Pneumococcal Conjugate Vaccine and 23-Valent Pneumococcal Polysaccharide Vaccine: recommendations of the Advisory Committee on Immunization Practices (ACIP)//MMWR. — 2010. — № 59 (No. RR-11). Available at http://www.cdc.gov
6. O'Brien K.L., Nohynek H. World Health Organization Pneumococcal Vaccine Trials Carriage Working Group. Report from a WHO Working Group: standard method for detecting upper respiratory carriage of Streptococcus pneumonia // The Pediatric Infectious Disease Journal. — 2003. — Vol. 22. — P. e1-11.
7. Bogaert D, De Groot R., Hermans P.W. Streptococcus pneu-moniacolonization: the key to pneumococcal disease// Lancet Infectious Disease. — 2004. — № 4. — Р. 144-154.
8. Taketo Otsuka, Bin Chang et al. Individual Risk Factors Associated With Nasopharyngeal Colonization With Streptococcus pneumonia and Haemophilus influenza: A Japanese Birth Cohort Study // The Pediatric Infectious Disease Journal. — 2013. — Vol. 32. — № 7. — P. 709-714.
9. World Health Organization. Pneumococcal vaccines WHO position paper — 2012 // Weekly epidemiological record. — 2012. — Vol. 87. — № 14. — P. 129-144.
ЧернышоваЛИ.1, Гильфанова А.М.1, Бондаренко A.B.1, Яновская B.B.2, Глушкевич Т.Г.2
1Кафедра детских инфекционных болезней и детской иммунологии НМАПО имени ПЛ. Шупика
2Бактериологическая лаборатория ГУ «Украинский центр контроля и мониторинга заболеваний МЗ Украины», г. Киев
НАЗОФАРИНГЕАЛЬНОЕ НОСИТЕЛЬСТВО Streptococcus pneumoniae У ВОСПИТАННИКОВ ДОМОВ РЕБЕНКА: СЕРОТИПИЧЕСКИЙ РЕПЕРТУАР И ЧУВСТВИТЕЛЬНОСТЬ К АНТИМИКРОБНЫМ ПРЕПАРАТАМ
Резюме. Представлены результаты первого в Украине исследования частоты назофарингеального носительства пневмококка у здоровых детей до 5 лет, воспитывающихся в домах ребенка. Показано, что среди детей данной когорты наблюдалась практически тотальная колонизация носоглотки пневмококком (95,6 %). Доминировали серо-типы 19F (54,8 %), 6A/B (22,5 %), 14 (4,8 %) и 23F (3,2 %). Отмечалась высокая частота резистентности пневмококка к антимикробным препаратам.
Ключевые слова: назофарингеальное носительство, пневмококк, дом ребенка.
10. Tzanakaki G., Mastrantonio P. Aetiology of bacterial meningitis and resistance to antibiotics of causative pathogens in Europe and in the Mediterranean region //Int. J. Antimicrob. Agents. — 2007. — № 29(6). — Р. 621-629.
11. Tyrrell G.J., Lovgren M., Chui N., Minion J., Garg S., Kellner J.D. et al. Serotypes and antimicrobial susceptibilities of invasive Streptococcus pneumoniae pre- and post-seven valent pneumococcal conjugate vaccine introduction in Alberta, Canada, 2000—2006 // Vaccine. — 2009. — № 27. — Р. 3553-3560.
12. Stancil J.M., Peters T.R., GivnerL.B., Poehling K.A. Potential Impact of Accelerating the Primary Dose of Pneumococcal Conjugate Vaccine in Infants//Arch. Pediatr. Adolesc. Med. — 2009. — № 163(5). — Р. 422-425.
13. Soley C., Arguedas A. Understanding the link between pneu-mococcal serotypes and invasive disease // Vaccine. — 2009. — № 27. — Р. 19-21.
14. Kadioglu A., Weiser J.N., Paton J.C., Andrew P.W. The role ofStreptococcuspneumoniae virulence factors in host respiratory colonization and disease // Nat. Rev. Microbiol. — 2008. — № 6(4). — Р. 288-301.
15. Fleming-Dutra K.E., Congil L. et al. Systematic Review of the Effect of Pneumococcal Conjugate Vaccine Dosing Schedules on Vaccine-type Nasopharyngeal Carriage // The Pediatric Infectious Disease Journal. — 2014. — Vol. 33. — № 1. — P. 152-160.
16. Ray G.T., Pelton S.I., Klugman K.P. et al. Cost-effectiveness of pnrumococcal conjugate vaccine: an update after 7years of use in the United States // Vaccine. — 2009. — № 27. — P. 64836494.
17. Rodgers G.L., Arguedas A., Cohen R., Dagan R. Global serotype distribution among S.pneumonia isolates causing otitis media in children: potential implications for pneumococcal conjugate vac-cines//Vaccine. — 2009. — №27. — С. 3802-3810.
18. Techasaensiri C., Messina A.F., Katz, K., Ahmad N., Huang R., McCracken G.H., Jr. Epidemiology and evolution of invasive pneumococcal disease caused by multidrug resistant serotypes of 19A in the 8years after implementation of pneumococcal conjugate vaccine immunizationin Dallas, Texas // Pediatr. Infect. Dis. J. — 2010. — № 29(4). — С. 294-300.
19. Miller E., Andrews N.J, Waight P.A., Slack M.P, George R.C. Herd immunity and serotype replacement 4 years after seven-valent pneumococcal conjugate vaccination in Englandand Wales: an observational cohort study //Lancet Infect. Dis. — 2011. — № 11(10). — Р. 760-768.
20. Маянский А.Н. Стрептококки: микробиология и патология // Вопросы диагностики в педиатрии. — 2010. — № 1. — С. 9-19.
Отримано 05.09.14 ■
Chernyshova L.I.Gilfanova A.M.Bondarenko A.V. Yanovska V.V.2, Glushkevych T.G.2
Department of Children Infectious Diseases and Children's Immunology of National Medical Academy of Postgraduate Education named after P.L. Shupyk 2Bacteriological Laboratory of State Institution «Ukrainian Center for Disease Control and Monitoring of Ministry of Healthcare of Ukraine», Kyiv, Ukraine
NASOPHARYNGEAL CARRIAGE OF STREPTOCOCCUS PNEUMONIAE IN INMATES OF CHILDREN'S HOMES: Serotype Repertoire AND SUSCEPTIBILITY TO ANTIMICROBIAL AGENTS
Summary. The article presents the results of the first in Ukraine investigation on the prevalence of nasopharyngeal pneumococcus carriage in healthy children up to 5 years, living in children's homes. It is shown that the children of this cohort reported almost total nasopharyngeal colonization with pneumococcus (95.6 %). Serotypes 19F (54.8 %), 6A/B (22.5 %), 14 (4.8 %) and 23F (3.2 %) have dominated. High resistance of pneumococcus to antimicrobial agents was shown.
Key words: nasopharyngeal carriage, pneumococcus, children's home.
