CC BY
42
25. Spirt M. J. Stress - related mukosal disease: risk factors and prophylactic therapy / M. J. Spirt // Clin. Ther. - 2004. - Vol. 26 (6). - P. 197-213.
26. Yeomans N. Efficacy of esomeprazole (20 mg once daily) for reducing the risk of gastroduodenal ulcers associated with continuous use of low-dose aspirin / N. Yeomans, A. Lanas, J. Labenz [et al.] // Am. J. Gastroenterol. - 2008. - Vol.103. - P. 2465-2473.
АКТУАЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ ПАТОМОРФОЛОГИ-ЧЕСКОГО ИЗУЧЕНИЯ ГАСТРОПАТИЙ, ИНДУЦИРОВАННЫХ НЕСТЕРОИДНЫМИ ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫМИ СРЕДСТВАМИ Вернигородский С. В.
Проанализированы патогенетические звенья и патоморфологические изменения слизистой оболочки желудка (СОЖ), возникающие при гастропатиях, индуцированных нестероидными противовоспалительными средствами и антиагрегантами. Исследованы механизмы влияния антисекреторных препаратов на СОЖ.
Ключевые слова: гастропатии, патоморфологические изменения, нестероидные противовоспалительные средства.
Стаття надшшла 15.10.2014 р.
ACTUAL QUESTIONS OF PATHOMORPHO-LOGYCAL STUDY OF GASTROPATHIES INDUCED BY NONSTEROIDAL ANTIINFLAMMATORY DRGUGS Vernygorodskyi S. V.
The pathogenetic links and pathomorphological changes of a gastric mucosa (GM) arising in gastropaties induced by nonsteroidal antiinflammatory drugs and antiaggregants were analyzed. The mechanisms of antisecretory drugs influence on GM were investigated.
Key words: gastropathies, pathomorphological changes of gastric mucosa, nonsteroidal antiinflammatory drugs.
УДК 616-08-031.81
НАЗАЛЬНИЙ ПОЛ1ПОЗ
В робой розглянут сучасш погляди на етюлопю, патогенез i лкування полшозних рнносшуъпв. Проаналiзовано ланки етюлогп i патогенезу яю на нашу думку найбшьш важливi при розвитку назального полшозу. 1снуе деюлька теорш розвитку назального полшозу, проте вс вони досить дискутабельш i вимагають додаткового вивчення i доповнення. З упевнешстю можна стверджувати, що в патогенезi назального полшозу важливу роль ввдграють хрошчне запалення в тканинах, еозинофшьна шфшьтращя тканин i оксидативний стрес тканин. Активш еозинофши, яю шфшьтрують тканину полша, продукують велику юльюсть токсичних бiлкiв з рiзними токсичними властивостями (цитокiни (1Ь-5), хемокiни, фактори росту). Метою дослщження було на пiдставi патогiстологичних методiв найбiльш зручно класифiкувати полiпозну тканину. Лжування будь-якого захворювання мае базуватися на усуненш причинних факторiв, однак у бшьшост випадкiв ми не маемо ясност в етiологii назального полшозу, тому були розглянут деюлька груп препараив для патогенетичного лкування даного захворювання. Був зроблений висновок, що подальший пошук в даному напрямку повинен включати як удосконалення методик хiрургiчного лiкування, так i впровадження високоефективних засобiв фармакотерапii.
Ключов! слова: полшоз, Носова порожнина, полш.
Робота е фрагментом НДР «Клiнiко-бiохiмiчне обхрунтування антиоксидантноI терапн у хворих на полтозш риносинути» Номер державноI реестраци 0103и4000882.
Полш це вип'ячування на слизовш оболонщ носа, який, як правило, виникае через запалення слизовоi оболонки носа. Носов1 полши ростуть з слизовоi носа i часто походять з гратчастга пазухи, сшвустя якоi вщкриваються у 61чн1й стшщ носовоi порожнини. Носов1 полши можуть бути пов'язаш з алерпею та шфекщею, точно1' причини чому у деяких людей вони виникають, а у ¡нших ш, не вщомо. Часто назальний полшоз спостер1гаегься при загальних захворюваннях, таких як бронх1альна астма, асшринова непереносимiсгь або юстозний ф1броз. Бронх1альна астма у дорослих, часпше шж астма у дггей, асоцiюеться з носовими полшами. Вiд 20% до 40% пащенпв з полiпами страждають на 6ронхiальну астму. Хоча алерпчний ринiг присугнiй в деяких випадках, 6iльше двох третин пацiенгiв не виявляють ознак системних алергiчних захворювань. Тим не менш, 90% полшв носа е еозинофiльними (запальнi клггани, яю пов'язанi з алергiею). Непереносимють аспiрину не е алергiчною реакщею, але впливае на вироблення простагландину. Поеднання бронх1ально1' астми, непереносимосгi астрину i полiпiв носа разом, спостертаеться у 8% пацiенгiв. Ц полши, як правило, рецидивують часгiше шж в iнших випадках. Носовi полiпи рiдко зусгрiчаюгься у дггей у вщ вiд 2 до 10 роив. Якщо у дггей спостер^аються полiпи необхщно виключити муковiсцидоз. Носовi полiпи часгiше зусгрiчаеться у чоловшв (4:1) з пiзнiм початком астми, вони також можуть виникати у жшок. Вiрогiднiсгь розвитку полiпiв е вщ 1 до 20 на кожш 1000 чоловiк, пiсля 60 роив вiрогiднiсть розвитку полiпiв знижуеться. 15% населення страждае вiд сшно1' лихоманки i 3% з них страждають вщ
симптомш протягом усього року, однак т1льки у частини з них можуть розвинутись пол1пи носа. Одноб1чш полши рщюсш { пов'язаш з цшою низкою умов та потребують подальших дослщжень як у дорослих так { дггей. Пол1пи схож на виноградинки { можуть з'являтися поодинщ або групами в порожнит носа. Назальний полшоз може викликати таю симптоми: закладешсть носа; слизов1 видшення з носа; нежить ¡/або чхання спостер1гаються приблизно у половини пащенпв; зниження нюху { смаку, як не завжди можуть повернутися тсля лшування; хрошчт полшозш риносину!ти.
Метою роботи було шдвищення ефективносп лшування хворих на полшозний риносину!т на основ1 визначення патопстолопчного складу полшозно! тканини.
Матерiал та методи дослiдження. Хвор1 на полшозний риносину!т, яю поступили на планове оперативне лшування. Методи дослщження - електронна мшроскошя видалених зразюв полшозно! тканини пщ час оперативного втручання.
Результати дослщження та !х обговорення. Пол1пи носа класифшують на пщстав1 багатьох чинниюв. Кшьюсть класифшацш полшозу носа невелика, проте немае одностайно! думки про щеальний вар1ант. На нашу думку найзручтшим вар1антом класифшацп полшв е подш !х на чотири пстолопчш типи: 1. Набряковий, еозинофшьний полш носа. Це найпоширешший (85-90%) тип полшв. Мютить набряклу сполучну тканину, залози та юсти, вкрип найчастше незмшеною слизовою оболонкою. Морфолопчно тканина характеризуемся набряком, гшерплаз1ею келихопод1бних клпин ештелда, стовщенням базально! мембрани та великою юльюстю лейкоципв, особливо еозинофшв { мастоципв; 2. Ф1брозно-запальний полш характеризуеться хрошчним запаленням { метаплазшними змшами еттелда; набряк строми вщсугаш, кшьюсть келихопод1бних клпин нормальна. Стовщення базально! мембрани не настшьки виражене, як за першого типу. Серед ознак запально! реакцл переважае пщвищений р1вень л!мфоципв. Строма мютить ф1бробласти. Ф1брозно-запальний нейтрофшьний тип спостер1гають менш тж у 10% випадюв полшв носа та навколоносових пазух. Цей пстолопчний тип часто виявляють при муковюцидоз!, синдром! первинно! дисюнезп вшок чи синдром! Янга. Таю пол1пи шод! трактують як юнцеву стадш активного запального процесу; 3. Полш з гшерплаз!ею серозно-мукозних залоз (залозистий полш). Цей тип спостер1гають рщко (менш тж у 5% ус1х полтв носа). Вш багато в чому схожий на перший тип. Основною рисою е гшерплаз!я численних залоз та !х проток. Кр1м того, виявляють центральний набряк сполучно! тканини, що мютить юсти та залози; 4. Полш з атиповою стромою. Дуже рщюсний тип полшв, який необидно диференщювати вщ пухлини, через що вш потребуе дуже ретельно! пстолопчно! ощнки. Основною ознакою, що вщр!зняе полш з атиповою стромою вщ пухлини, е вщсугають мгшз!в. Стромальт клпини виглядають патолопчними й атиповими, проте ознаки неопластичного под1лу кштин вщсутш. У деяких полшах, особливо в молодих людей, у стром! виявляють «атипов!» клпини з1 збшьшеними, надшрно забарвленими ядрами. Ц клпини лежать поодиноко або групами { нагадують велию ф1бробласти. Цитоплазма таких кштин щшьна, зерниста, вакуол1зована, а зовтшня форма - з1рчаста. Проте вони не володдать мнотичною активтстю, 1 !х обов'язково потр1бно диференщювати вщ ембрюнально! рабдомюсаркоми.
т
1. Дiагностика назального полшозу не склацна. Вона включае в себе скарги пащенпв, 36ip анамнезу, дат об'ективного обстеження (передня, задня риноскопiя), енцоскопiчне обстеження носово! порожнини, рентгенографiя та компютерна томографiя б^носових пазух. Для вибору подальшого консервативного (протирецидивного) лiкування пiсля хiрургiчного втручання, на нашу думку важливим е правильна патопстолопчна дiагностика типу видалено! полшозно! тканини. Цього можна досягти завдяки своечасному направленн видалених полшв на патогiстологiчне дослiдження.
2. Лшування будь-якого захворювання мае базуватися на усуненш причинних факторiв. Нажаль, в бшьшосп випацкiв ми не маемо ясносп в етiологil пол!п!в носа. При пол!поз! носа еозинофiли е основними запальними клiтинами, що шфшьтрують слизову оболонку. Лог!чною терапевтичною метою е спроба зупинити цю токсичну iнвазiю. Однак незважаючи на велику кшьюсть експериментальних i кл!н!чних дослщжень, патолопчш процеси, що обумовлюють утворення пол!п!в, залишаються до к1нця не вивченими. Очевидним е те, що не юнуе единого механiзму, вщповщального за розвиток назального пол!позу.
3. Нагромаджеш на сьогодн! знання, яю систематизован! у мiжнародному консенсусi з лшування пол!позу «EPOS», свiдчать, що основою консервативного лшування хрон!чного полшозного риносинуситу мае бути тривале застосування ендоназальних глюкокортикостероlдiв. 1х використання дае змогу значно зменшувати розм!р полшв, запалення та закладен1сть носа, а також полiпшувати нюх. Разом з тим ендоназальш стеро!ди доц!льно використовувати також для вторинно! профiлактики
утворення полшв у хворих шсля оперативного втручання. Щодо вибору конкретного препарату з групи ендоназальних стерощв, необхщно враховувати, що застосування цих лiкарських засобiв при полiпозному риносинусигi повинно бути досить тривалим (не менш 3 мю). З огляду на це, перевагу сшд вiддаваги ендоназальним стерощам з найменшою системною 6iодосгупнiсгю, високою системною безпечтстю за тривалого застосування, доведеною ефекгивнiсгю щодо симпгомiв полшозу носа, зокрема порушення нюху.
4. Хiрургiчний метод лiкування полiпiв носа залишаеться достагаьо дiевим та ефективним, однак 6iльше носить палiагивний характер, оскшьки рецидивування даного захворювання практично не залежить вiд ви6рано1' х1рурпчно1' тактики. Осганнiм часом, завдяки активному впровадженню в практику отоларинголога ендоскошчного обладнання, з явився цiлий напрямок оперативного лшування - Функцiональна ендоскопiчна риносинусох1рурпя (РЕЯ^). Завдяки вдосконаленню хiрургiчних техшк, iнсгруменгального обладнання та можливосгi яюсного ендоскопiчного контролю порожнини носа та б^носових пазух, в сучасних умовах вдаеться проводит досить органоз6ерiгаючi та ефективш риносинусополiпогомii.
I. Березнюк В. В. Комбинированное лечение больных с полипозным риносинуситом / В. В. Березнюк, А. А. Чернокур // Журн. ушных, носовых и горловых болезней. - 2004. - № 3. - С. 14-15.
2 Заболотный Д. И. Типы аллергических реакций на различные микробные и аутотканевые антигены при полипозном риносинусите / Д.И. Заболотный, О.Ф. Мельников, Д.И. Безбах [и др.] // Журн. ушных, носовых и горловых болезней. -2001. - № 3. - С. 204-205.
3. Заболотний Д. I. Полшоз носа / Д. I. Заболотний, Ф. Б. Юрочко // - Теорiя та практика - 2006. - 143 с.
4. Юцера О. О. Еозинофшьш полши - вибiр i послщовшсть лкування / О. О. Кщера // Журн. ушных, носовых и горловых болезней. - 2004. - № 3. - С. 49-50.
5. Лопатин А. С. Роль топической кортикостероидной терапии в лечении хронического полипозного риносинусита / А. С. Лопатин // Вестник оториноларингологии. - 1999. - № 2. - С. 54-58.
6. Лупырь А.В. Эпителиально-стромальные отношения в параназальных полипах / А.В. Лупырь, Г.И. Губина-Вакулик, А.С. Журавлёв // Журн. ушных, носовых и горловых болезней. - 2004. - № 3. - С. 59-60.
7. Лупырь А. В. Гистоиммунологические критерии лечения больных с полипами параназальных синусов с использованием полибактериальной аутовакцины / А. В. Лупырь // Ринолопя. - 2007. - № 3. - С. 32-37.
8. Протасевич Г. С. Хоанальш полши / Г.С. Протасевич, 1.В. Мальована // Ринолопя. - 2004. - № 2 - С. 63-70.
9. Bachert C. The role of Sinus Disease in Asthma / C. Bachert, J. Patou, P. Van Cauwenberge // Curr Opin Allergy Clin. Immunol. - 2006; Vol.6(1): P. 29-36.
10. Larsen K. The estimated incidence of symptomatic nasal polyps / K. Larsen, M. Tos // Acta Otolaryngol.- 2002;Vol.122(2)P.179-82.
II. Rinia A. B. Nasal polyposis: a cellular-based approach to answering questions / A.B. Rinia, F.A. Ebbens, C.M. van Drunen [et al.] // Allergy: European Journal of Allergy & Clinical Immunology. - 2007; Vol. 62(4): P.348-358.
НАЗАЛЬНЫЙ ПОЛИПОЗ Шиян С. П., Митин Ю. В.
В работе рассмотрены современные взгляды на этиологию, патогенез и лечение полипозных риносинуитов. Проанализированы звенья этиологии и патогенеза которые по нашему мнению наиболее важны при развитии назального полипоза. Существует несколько теорий развития назального полипоза, однако все они достаточно дискутабельны и требуют дополнительного изучения и дополнения. С уверенностью можно утверждать, что в патогенезе назального полипоза важную роль играют хроническое воспаление в тканях, эозинофильная инфильтрация тканей и оксидативный стресс тканей. Активные эозинофилы, которые инфильтрируют ткань полипа, продуцируют большое количество токсических белков с разными токсическими свойствами. Целью исследования было на основании патогистологических методов наиболее удобно классифицировать полипозную ткань. Лечение любого заболевания должно базироваться на устранении причинных факторов, однако в большинстве случаев мы не имеем ясности в этиологии назального полипоза, поэтому были рассмотрены несколько групп препаратов для патогенетического лечения данного заболевания. Был сделан вывод, что дальнейший поиск в данном направлении должен включать как усовершенствование методик хирургического лечения, так и внедрение высокоэффективных средств фармакотерапии.
Ключевые слова: полипоз, носовая полость, полип.
Стаття надшшла 5.11.2014 р.
NASAL POLYPOSIS Shiyan S. P., Mitin V.
In paper some modern views on the etiology, pathogenesis and treatment polypous rinosinuita. Analyzed links etiology and pathogenesis that we believe are most important in the development of nasal polyposis. There are several theories of nasal polyposis, but they are all fairly debatable and require further study and additions. It is safe to say that in the pathogenesis of nasal polyposis play an important role in chronic inflammation of the tissues, eosinophilic infiltration of tissues and tissue oxidative stress. Active eosinophils that infiltrate polyp tissue, produce large amounts of toxic proteins with various toxic effects. The aim of the study was based on histopathological methods is most convenient to classify polypoid tissue. Treatment of any disease should be based on the elimination of causal factors, but in most cases we do not have clarity in the etiology of nasal polyposis, therefore examined several groups of drugs for pathogenetic treatment of this disease. It was concluded that further search in this area should include both improved techniques of surgical treatment and the introduction of highly effective pharmacotherapy.
Key words: polyposis, nasal cavity polyp.
