CC BY
50
УДК 615-33-006:615.276:615.065
АКТУАЛЬШ ПИТАННЯ ПАТОМОРФОЛОГ1ЧНОГО ВИВЧЕННЯ ГАСТРОПАТ1Й, ЩО 1НДУКОВАН1 НЕСТЕРОÏДНИМИ ПРОТИЗАПАЛЬНИМИ ЗАСОБАМИ
Проанал1зоваш патогенетичнi ланки та патоморфолопчш змiни слизово'1 оболонки шлунка (СОШ), що виникають при гастропаиях, шдукованнх нестеро1'дними протизапальними засобами та антиагрегантами. Дослщжеш механiзми впливу антисекреторних препараив на СОШ.
Ключов1 слова: гастропатп, патоморфсшопчш змши, нестерсйдш протизапальш засоби.
Робота е фрагментом НДР «Морфогенез та патоморфоз захворювань шлунково-кишкового тракту, сечостатевоХ, нейроендокринноХ та шунноХ системи», № державноХреестрацй 0111U010551.
Нестерощш протизапальш засоби (НПЗЗ) залишаються надзвичайно необхвдними в лшуванш бол1, запалення, в антиагрегантнш терапп та вщносяться до препарапв, як найбшьш часто використовуються в практищ л1кар1в р1зного фаху. За даними Американсько1 асощацл ревматолопв НПЗЗ приймають бшьше 5% населения планети [22]. Наслщком такого широкого, школи безконтрольного прийому НПЗЗ е висока частота ускладнень, як виникають завдяки ушкодженню шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та отримали назву НПЗЗ-гастропатш [23].
Асшрин, який використовуеться в низьких (антиагрегантних) дозах, до тепершнього часу залишаеться досить ефективним та дешевим засобом профшактики судинних катастроф, що пов'язаш з 1ХС та атеросклерозом. [2]. У той же час юнуе ряд обмежень до призначення асшрину i це, в першу чергу, розвиток ерозивно-виразкових уражень шлунка. До факторiв ризику виникнення гастроиатiï вiдносять виразкову хворобу (ВХ) шлунка та дванадцятипало! кишки (ДПК) в анамнезi, вiк старше за 60 рокiв, прийом iнших препарапв (глюкокортикоïдiв, антикоагулянтiв, НПЗЗ). Так, у ошб з ВХ, що отримують аспiрин частота розвитку шлунково-кишковоï кровотечi (ШКК) пiдвищуеться у 3 рази. Використання НПЗЗ в комбiнацiï з асшрином пiдвищуе iмовiрнiсть появи ШКК приблизно в 4 рази в порiвняннi з монотерапiею аспiрином. Призначення впродовж 26 тижиiв, наприклад езомепразолу в дозi 20 мг на добу сумюно з аспiрином знижувало ризик розвитку виразок шлунка та ДПК з 5,4 до 1,6%. [26].
У 2002 р. в поабнику американських кардюлопв (American College of Cardiology - ACC i American Heart Association - AHA) вiдмiчалося, що при неможливосп застосування ацетилсалiциловоï кислоти (АСК) внаслiдок негативного впливу ïï на ШКТ слщ використовувати клопiдогрель. Така рекомендацiя була зроблена на основi дослiдження CARPIE, в якому порiвнювалися ефекти АСК (325 мг / добу) i клошдогрелю (75 мг / добу) серед хворих з ризиком iшемiчних подш. В обох групах частота ШКК була низькою: у груш АСК - 0,72%, в груш клошдогрелю - 0,52%, однак було зроблено висновок про переваги останнього препарату [17].
Проте наступи пращ з бшьш детальним дизайном довели ульцерогенний ефект антиагреганпв. У дослщженш випадок-контроль, який включав 2777 пащенпв з вираженими ШКК i 5532 хворих контрольно!' групи, встановлено, що клошдогрель i тшлопедш мають подiбний вщносний ризик, який дорiвнюе 2,8 по вщношенню до аспiрину i антикоагулянпв [21]. Антиагреганти не менш безпечш, нiж малi дози АСК щодо ризику розвитку ШКК. Пащентам з високим шлунково-кишковим ризиком краще призначити малi дози аспiрину з шпб^ором протонноï помпи (1ПП), шж клопiдогрель, якщо кардiологiчна сит'уацiя дозволяе це зробити [18]. Низью дози асшрину, що використовуеться в якосп антиагрегантного засобу при серцево-судинних захворюваннях (ССЗ) також викликають розвиток серйозних гастродуоденальних ускладнень. У 3040% хворих, що приймали аспiрин в мшмальнш дозi 75 мг на добу виникали ерозiï шлунка. За даними лторатури застосування аспiрину в такш дозi подвоюе ризик ШКК [8, 19].
Провщну роль у лшуванш НПЗЗ-гастропатiй вiдiграють антисекреторнi препарати, що зменшують ушкоджуючу дiю кислотно-пептичного чинника - основного фактора агресп у патогенезi виразково-ерозiйного ураження слизовоï оболонки верхнiх вiддiлiв ШКТ.
Найкращi результати за переносимiстю серед 1ПП виявляе пантопразол: при його застосуванш незначнi побiчнi ефекти зафiксованi тшьки у 1,1% пацiентiв. [3, 11, 14].
Пантопразол (контролок) - оригшальний 1ПП 2-го поколшня, який мае суттeвi переваги перед препаратами свое! групи: 1. Пантопразол дiе дистально на рiвнi рецепторiв, завдяки чому вiн пригшчуе як базальну, так i стимульовану секрецiю хлористоводнево! кислоти незалежно вщ природи стимулятора (ацетилхолiн, гiстамiн, гастрин); 2. Активна форма пантопразолу - циктчний сульфенамiд - у канальцях парiетальних клiтин ковалентно зв'язуеться з цисте!нами у ферментнiй системi Н+/К+-АТФази. Пiдвищення кислотностi пiсля прийому пантопразолу вщбуваеться тiльки за рахунок нового утворення протонно! помпи, а не в результат руйнування сполучення дисульфщ-скорочуючими речовинами. Пiсля прийому пантопразолу повне вщновлення кислотностi вiдбуваеться через 46 годин на вiдмiну вщ iнших 1ПП (для ланзопразолу цей перюд складае 15 годин, для омепразолу та рабепразолу - 30 годин). Отже, пантопразол (контролок) при використанш один раз на добу забезпечуе тривале пригшчення секрецп хлористоводнево! кислоти; 3. Пантопразол - е найбшьш високоселективним ШП з максимальною дiею у кислому середовищi за умов рН < 3 (при бшьш високих значення рН залишаеться не активним), тому препарат впливае безпосередньо на секреторш парiетальнi клтгани i не призводить до розвитку небажаних бiологiчних ефектiв; 4. Пантопразол - володiе найбiльшою хiмiчною стабшьшстю, навiть при нейтральному рН; 5. Пантопразол сприяе попередженню некротичного ураження слизово! оболонки (СО) за рахунок шдсилення захисних властивостей слизу. Це вщбуваеться завдяки збшьшенню продукцi! протективних простагландинiв, пiдвищенню доступностi радикалiв сульфпдрилу та скорочення тривалостi антиоксидантного стресу на рiвнi СОШ [5].
Не дивлячись на появу нових засобiв профiлактики дано! патологи, впровадження в клiнiчну практику нового класу НПЗЗ з селективною iнгiбiцiею циклоокшгенази-2 (ЦОГ-2), проблема НПЗЗ-iндуковано! гастропатп не втрачае свое! значущостi в тепершнш час, а кiлькiсть ускладнень, що зумовленi НПЗЗ продовжуе збшьшуватися [11].
Згiдно загальноприйнятiй концепцi! центральним ланцюгом патогенезу НПЗЗ-iндукованих гастропатiй е блокада ферменту циклоокшгенази (ЦОГ)-1, що призводить до зменшення локального синтезу структурних (фiзiологiчних) простагландинiв (ПГ). ПГ забезпечують резистентнiсть СО до рiзних пошкоджуючих агентiв, до таких як соляна кислота, пепсин, жовчнi кислоти i т. д. Вони стимулюють секрецiю гiдрокарбонатiв i слизу, активiзують пролiферацiю клiтин, регулюють мiсцевий кровотш. Цей небажаний побiчний ефект НПЗЗ властивий рiзним формам, в тому чи^ \ парентеральним, тiм, що швидко розчиняються, з кишковим покриттям, ректальним. Додатковими ушкоджувальними чинниками е шдвищення проникностi СОШ для юшв водню i натрiю на тл1 прийому аспiрину i здатнiсть останнього стимулювати апоптоз клiтин епiтелiю [9]. Велике значення мають також пов'язаш з дiею цих препарата коагуляцшш та мiкроциркуляторнi порушення в СО шлунково-кишкового тракту (ШКТ), К0-сштетази, роз'еднання окисного фосфорилювання в мтохон^ях епiтелiоцитiв, прискорення клiтинного апоптозу, вплив на моторику ШКТ та шш^ Все це призводить до значного зниження стшкосп СО та потенщюе !! пошкодження пiд впливом кислотно-пептичного фактора. Для клiнiчно! практики надзвичайно важливо, що патогенез НПЗЗ-iндукованих гастропатiй визначаеться !х системним, а не локальним впливом на СО ШКТ. Тому форми НПЗЗ, що розчиняються в кишечнику та лшарсью засоби для приготування розчишв. ректальш свiчки та iн'екцiйнi форми НПЗЗ також викликають розвиток виразок та ерозш шлунка i ДПК, як i звичайнi таблетки. Ульцерогеннiсть рiзних НПЗЗ неоднакова. Цей феномен пов'язаний з iндивiдуальною властивiстю препаратiв впливати на iзомери циклооксiгенази. Згiдно дано! теорп, чим менше концентрацiя препарату необидна для блокади ЦОГ-1, (тобто чим менше селективнiсть препарату у вщношенш ЦОГ-2),тим частiше вiн викликае розвиток гастродоуденальних ускладнень.
Патогенез гострих ерозивно-виразкових уражень (ГЕВУ) у хворих на ССЗ недостатньо з'ясований. Ряд авторiв вважае, що механiзми розвитку ГЕВУ хворих з рiзною соматичною патологiею в цiлому вiдображають вщомий патогенез «стресового» пошкодження гастродуоденально! СО, який практично не залежить вщ особливостей основного захворювання. Отже, ГЕВУ розвиваеться в результатi пептичного (кислотного) пошкодження СО на фош !! глибоко! iшемi! з пригнiченням вшх механiзмiв гастропротекцii: секрецi! бiкарбонату, муцину, пролiферацi! i регенерацi! епiтелiю [25]. Вщомо, що при хронiчнiй недостатносп кровообiгу розвиваються дистрофiчнi процеси в багатьох органах, в тому чи^ i в органах травления, особливо в СОШ, яка втрачае свою резистентшсть [24].
Найважлившими причинами розвитку ШКК у хворих на ССЗ також е розвиток гострих форм або попршення переб^у хронiчно! 1ХС, що призводять до прогресуючого падшня систолiчно! функцi! серця. Виникаюча при цьому гостра iшемiя гастродуоденально! СО викликае транзиторну гiперациднiсть, на тлi яко! розвиваються гострi ерозивно-виразковi ураження i ризик ШКК
багаторазово збшьшуеться. За даними аутопси, ep03mH0-B^a3K0Bi гастродуоденальш пошкодження виникають не менш, шж у 10% хворих з первинним i у 54% - з повторним шфарктом мiокарда [6]. Ризик ШКК у хворих на 1ХС е кумулятивним, що включае як гостр^ так i хронiчнi iшемiчнi ураження гастродуоденалъно1 СО, а також НПЗЗ-гастропатда. Проте в клiнiчнiй практищ ризик ШКК у хворих з ССЗ традицшно оцiнюютъ лише при виникненш гострих форм 1ХС з позицш протипоказанъ для призначення терапп антикоагулянтами або антиагрегантами. При цъому найбшьш значимим предиктором ризику ШКК у хворих на 1ХС вважають анамнестичнi вказiвки на ВХ, виявлення яко1 призводить до вiдмови вщ антикоагулянтно1 або антиагрегантно1 терапiï. Мiж тим, згiдно з мiжнародними ктшчними рекомендацiям, виявлення 2-х i бшьше факторiв ризику ШКК повинно приводити не до скасування антиагрегантноï терапи, а до замiни АСК на клопщогрель або одночасного призначення iнгiбiторiв протонноï помпи [15].
У механiзмi улъцерогенноï дiï аспiрину та клопщогрелю вiдповiдну роль вiдiграе порушення перекисного окислення лiпiдiв. У резулътатi токсично1' дiï НПЗЗ утворюються продукти вшьнорадикального окислення лiпiдiв, що беруть участь в ураженш СОШ й руйнуванш мукополiсахаридiв. Не виключено, що порушення цшсносп СОШ пов'язане також зi зменшенням синтезу лейкотриенiв, що призводить до зменшення кiлъкостi слизу. НПЗЗ-гастропати виникають на раннiх етапах вщ початку прийому медикаментозних препаратiв (1-3 мюящ). Пацiенти, якi вперше розпочали прийом НПЗЗ, потребують особливо1' уваги для своечасно1' дiагностики серйозних ускладнень ШКТ [13]. Упродовж перших дшв НПЗЗ-терапiï значну роль вiдiграютъ мiсцевi ушкоджуючi впливи цих лiкiв. Вже через короткий час шсля введення НПЗЗ спостерiгаетъся пiдвищення проникностi СО для юшв водню й натрда. Передбачаеться, що НПЗЗ (безпосередньо або через прозапальш цитокiни) можуть викликати апоптоз епiтелiальних клiтин. Як похщш слабких органiчних кислот бiлъшiстъ НПЗЗ у кислому середовищi шлунка знаходяться в неюшзованш формi, тому здатш проникати через клiтиннi мембрани в цитозоль ештелюципв та викликати появу ерозш i навiтъ неглибоких виразок, переважно верхнiх вiддiлiв шлунка. Водночас СОШ пристосовуеться до ушкоджуючо1' ди НПЗЗ - феномен адаптацiï описаний для засобiв iз коротким перюдом напiввиведення. Вiн опосередкований ростовими факторами та проявляешься загоенням поверхневих ерозш при продовженш застосування НПЗЗ [20]. У пащеипв iз вiдсутнiстю звикання шлунка до мiсцевих впливiв НПЗЗ варто припустити високий ризик виникнення кровотеч надалi [4].
Однак в цшому ступiнъ змiн агресивних факторiв шлункового вмiсту i захисних систем СОШ при застосуваннi НПЗЗ залишаються мало вивченими. Подальшого дослщження потребують морфологiчнi критерiï НПЗЗ гастропатш. У зв'язку з цим уточнення механiзмiв НПЗЗ-iндукованих гастропатiй та пошук ефективних способiв ix профiлактики та лшування е актуальними.
На сьогодшшнш день вiдсутнi надiйнi достовiрнi морфолопчш критерп НПЗЗ-гастропатiй, що дозволяють вщмежувати ïx вiд гастритiв. За даними Аруша Л.Й. та спiвавторiв (1998), визначення термiну "папя" стимулюе патоморфолога до диференцшовано1' оцiнки морфологiчниx змш СОШ та подальшого пошуку [1]. Типовою локалiзацiею НПЗЗ - iндукованиx виразок та ерозiй е антральний вiддiл шлунка, при цьому виразки частiше поодинокi, вiдносно невеликого розмiру та неглибокi, а ерозп часто множинш. Морфологiчна картина при НПЗЗ-гастропати досить неспецифiчна. Хоч НПЗЗ можуть викликати своерщш змiни СОШ, що вщповщають гiстологiчнiй картинi «xiмiчного» або рефлюкс-гастриту, в бшьшосп випадкiв ця патологiя маскуеться проявами гастриту, асоцшованого з H. pylori. На вiдмiну вiд H. pylori - асоцiйованоï виразковоï хвороби, для якоï характерним фоном виразки е xронiчний активний гастрит, при НПЗЗ-гастропати виразки можуть виявлятися при мшмальних змiнаx СОШ [7]. Поряд з множинними гастродуоденальними ерозiями та/або виразками з переважною локалiзацiею в антральному вiддiлi шлунка характерним для НПЗЗ-гастропатш також е вщсутшсть локального запалення i пстолопчних ознак гастриту; мало- або асимптомний перебп i часта манiфестацiя ускладненнями (до 60% - кровотечею, рщше -перфорацiею виразки, стенозом воротаря); схильшсть виразок до загоення при скасуванш НПЗЗ [12]. У той же час, виявлеш в СОШ змши при формально описовому пiдxодi нерiдко оцiнюютъся як одна з форм гастрипв, що не вщповщае iстинi.
Сучасна дiагностика НПЗЗ-гастропатiй представляе невирiшену до кiнця проблему, що пов'язано з особливостями ïx кшшчних проявiв Для 30-90% хворих характерним е ïx безсимптомний перебiг, для 46-58% - вщсутшсть типовоï та вираженоï клiнiчноï картини, а у 25-42% пащеипв переважають симптоми основного захворювання. В наслiдок цього НПЗЗ-гастропати часто залишаються не дiагностованими, поки раптом не проявляться кровотечею, що нерщко небезпечно для життя. У хворих на 1ХС та цереброваскулярну хворобу першим проявом ураження СО ШКТ у
25-55% спостережень стають ШКК, а в бшьшосп випадюв дiагноз вперше виставляеться на аутопси [5, 10, 16]. Отже проблема використання НПЗЗ у виглядi монотерапп або в комбшацп з шшими групами антиагрегантiв у хворих на ССЗ залишаеться на сьогодшшнш день до кiнця невирiшеною.
1. НПЗЗ-гастропат1я е актуальною проблемою сучасно! клiнiки внутршньо1 медицини.
2. Детальне вивчення та врахування факторiв ризику розвитку гастропати, асодшовано! i3 застосуванням НПЗЗ та антиагреган'пв дае змогу суттево знизити частоту гастродуоденальних ускладнень i полiпшити результати бажаних ефекпв НПЗЗ.
3. Найефективнiшими препаратами для лшування виразок i множинних ерозш шлунка i ДПК, що iндукованi НПЗЗ та антиагрегантами за даними лтератури е 1ПП.
Перспектиеи подальших дослгджень. Подальше з 'ясування патогенетичних MexaHi3Mie НПЗЗ-тдукованих гастропатш eidKpueae перспективирозробки ефективних cnoco6ie л^вання та профтактики дано! патологи.
1. Аруин Л. И. Морфологическая диагностика болезней желудка и кишечника / Л.И. Аруин, Л.Л. Капуллер, В.А. Исаков // - М.: Триада-Х, - 1998. - 496 с.
2. Бубнова М. Г. Аспирин в профилактике атеротромбоза и коронарной болезни сердца / М. Г. Бубнова // Российский кардиологический журнал. - 2010 - № 4 (84). - С. 115-121.
3. Верткин А. Л. Острые поражения слизистой оболочки верхних отделов желудочно-кишечного тракта в общемедицинской практике / А. Л. Верткин, М. М. Шамуилова, А. В. Наумов [и др.] // Медицинский альманах. - 2012. - № 1 .-С.71-72.
4. Зборовская И. Л. Гастропатии, индуцированные нестероидными противовоспалительными препаратами: клиническое значение, лечение, профилактика / И. Л. Зборовская // Метод. пособие для практ. врачей. - Волгоград, - 2005. - 16 с.
5. Зайратьянц О.В. Острые эрозивно-язвенные гастродуоденальные поражения у больных сердечно-сосудистыми заболеваниями / О.В. Зайратьянц, С.В. Колобов, М.Г. Селезнева [и др.] // Российские медицинские вести.-2010.-№ 4.- С.56-63.
6. Колобов С. В. Эрозивно-язвенные поражения желудка и двенадцатиперстной кишки при остром инфаркте миокарда / С. В. Колобов // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология - 2003. - №1. - С. 95-97.
7. Каратеев А. Е. НПВП-ассоциированная патология верхних отделов желудочно-кишечного тракта: современные аспекты проблемы / А. Е. Каратеев // Трудный пациент. - 2004. - Т. 2., № 1 - С. 26-30.
8. Каратеев А. Е. Возможность использования НПВП у больных с ЖКТ и кардиоваскулярными факторами риска/ А. Е. Каратеев // РМЖ. - 2009. - 17 (7). - С. 495-503.
9. Лагута П. С. Ацетилсалициловая кислота в лечении и профилактике сердечно-сосудистых заболеваний: вопросы эффективности и безопасности / П. С. Лагута // Фарматека - 2009. - № 12. - C. 21-28.
10. Маев И. В. Эрозивный гастрит: отдельная нозологическая форма или универсальная реакция слизистой оболочки на повреждение? / И. В. Маев // Росс .журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. - 2005. - № 15 (6). - C. 53 - 59.
11. Пиманов С. И. Гастродуоденальные язвы, вызываемые антиагрегантами и нестероидными противовоспалительными препаратами: профилактика по новым рекомендациям / С.И. Пиманов, Е.В. Семенова, Е.В. Макаренко [и др.] // Consilium Medicum. - 2009. -№8, Том 11. - С. 13-20.
12. Свинцицкий А. С. НПВС-гастропатия: состояние проблемы / А. С. Свинцицкий, О. Г. Пузанова // Здоровье Украины. - 2004. - №88.
13. Свшцицький А. С. Актуальш питання дiагностики та лжування гастропатш, зумовлених нестеро!дними протизапальними препаратами / А. С. Свшцицький // Здоров'я Укра!ни - 2007 - № 20/1. - C. 6-77.
14. Скрипник I. М. Комбшована антисекреторна тератя в л^ванш ерозивно-виразкових уражень шлунково-кишкового тракту у хворих на гострi лейкемп / I. М. Скрипник, Г. С. Маслова // Сучасш медичш технологи. - 2010. - № 2. - С. 51-55.
15. Фролова Ю. В. Особенности лечения и профилактики острых гастродуоденальных поражений при обострении ишемической болезни сердца.: автореф. дис. канд. мед. наук: спец. 14.00.25. Фролова Ю. В. - - M., - 2010. - 24с.
16. Ярема И. В. Острые эрозивно-язвенные гастродуоденальные поражения у больных ишемической болезнью сердца, цереброваскулярными болезнями и хроническими обструктивными болезнями легких / И. В. Ярема, С. В. Колобов, О. В. Зайратьянц [и др.] / Хирург. - 2009. - №12. - C. 5 -13.
17. Braunwald E. ACC / AHA guideline update for the management of patients with unstable angina and non-ST-segment elevation myocardial infarction-2002: Summary article: A report of the American College of Cardiology. American Heart Association Task Force on Practice Guidelines (Committee on the Management of Patients With Unstable Angina) / E. Braunwald [et al.] // Circulation - 2002. - Vol.106. - P. 1893-900.
18. Chan F.K.L Lecture: Use of Nonsteroidal Antiinflammatory Drugs in a COX-2 Restricted Environment / F.K.L Chan, Y. David Graham // Am J Gastroenterol. - 2008. Vol. 103. - P. 221- 7.
19. Fries J. The rise and decline of nonsteroidal anti-inflammatory drag-associated gastropathy in rheumatoid arthritis/ J. Fries, N. Kristen, M. Bennet [et al.] // Arthritis Rheum. - 2004. - Vol. 50. - P. 2433-2440.
20. Konturka S.J. Gastroenterologia i hepatologia kliniczna / S.J. Konturka // — Warszawa: Wydawnictwo Lekarskie PZWL, -2006. - 852 р.
21. Lanas A. Risk of upper gastrointestinal ulcer bleeding associated with selective cyclo-oxygenase-2 inhibitors, traditional non-aspirin non-steroidal anti-inflammatory drugs, aspirin and combinations / A. Lanas [et al.] // Gut - 2006. - Vol. 55. - P. 1731 - 1738.
22. Lanas A. Effect of antisecretory drugs and nitrates on the risk of ulcer bleeding associated with nonsteroidal antiinflammatory drugs, antiplatelet agents and anticoagulants / A. Lanas, L.A. Garcia-Rodriguez, M.T. Arroyo [et al.] // Am J Gastroenterol. - 2007. - Vol. 102, № 3. - P. 507-15.
23. Roth S.H. NSAID-gastropaty / S.H. Roth // Arch. Jntern. Med. - 1986. - Vol. 146. - P. 1075- 107.
24. Steinberg K.P. Stress-related mucosal disease in the critically ill patient: risk factors and strategies to prevent stress-related bleeding in the intensive care unit / K.P. Steinberg // Crit. Care Med - 2002 - Vol. 30(6). - Suppl. 362-4.
25. Spirt M. J. Stress - related mukosal disease: risk factors and prophylactic therapy / M. J. Spirt // Clin. Ther. - 2004. - Vol. 26 (6). - P. 197-213.
26. Yeomans N. Efficacy of esomeprazole (20 mg once daily) for reducing the risk of gastroduodenal ulcers associated with continuous use of low-dose aspirin / N. Yeomans, A. Lanas, J. Labenz [et al.] // Am. J. Gastroenterol. - 2008. - Vol.103. - P. 2465-2473.
АКТУАЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ ПАТОМОРФОЛОГИ-ЧЕСКОГО ИЗУЧЕНИЯ ГАСТРОПАТИЙ, ИНДУЦИРОВАННЫХ НЕСТЕРОИДНЫМИ ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫМИ СРЕДСТВАМИ Вернигородский С. В.
Проанализированы патогенетические звенья и патоморфологические изменения слизистой оболочки желудка (СОЖ), возникающие при гастропатиях, индуцированных нестероидными противовоспалительными средствами и антиагрегантами. Исследованы механизмы влияния антисекреторных препаратов на СОЖ.
Ключевые слова: гастропатии, патоморфологические изменения, нестероидные противовоспалительные средства.
Стаття надшшла 15.10.2014 р.
ACTUAL QUESTIONS OF PATHOMORPHO-LOGYCAL STUDY OF GASTROPATHIES INDUCED BY NONSTEROIDAL ANTIINFLAMMATORY DRGUGS Vernygorodskyi S. V.
The pathogenetic links and pathomorphological changes of a gastric mucosa (GM) arising in gastropaties induced by nonsteroidal antiinflammatory drugs and antiaggregants were analyzed. The mechanisms of antisecretory drugs influence on GM were investigated.
Key words: gastropathies, pathomorphological changes of gastric mucosa, nonsteroidal antiinflammatory drugs.
УДК 616-08-031.81
НАЗАЛЬНИЙ ПОЛ1ПОЗ
В робой розглянут сучасш погляди на етюлопю, патогенез i лкування полшозних рнносшуъпв. Проаналiзовано ланки етюлогп i патогенезу яю на нашу думку найбшьш важливi при розвитку назального полшозу. 1снуе деюлька теорш розвитку назального полшозу, проте вс вони досить дискутабельш i вимагають додаткового вивчення i доповнення. З упевнешстю можна стверджувати, що в патогенезi назального полшозу важливу роль ввдграють хрошчне запалення в тканинах, еозинофшьна шфшьтращя тканин i оксидативний стрес тканин. Активш еозинофши, яю шфшьтрують тканину полша, продукують велику юльюсть токсичних бiлкiв з рiзними токсичними властивостями (цитокiни (1Ь-5), хемокiни, фактори росту). Метою дослщження було на пiдставi патогiстологичних методiв найбiльш зручно класифiкувати полiпозну тканину. Лжування будь-якого захворювання мае базуватися на усуненш причинних факторiв, однак у бшьшост випадкiв ми не маемо ясност в етiологii назального полшозу, тому були розглянут деюлька груп препараив для патогенетичного лкування даного захворювання. Був зроблений висновок, що подальший пошук в даному напрямку повинен включати як удосконалення методик хiрургiчного лiкування, так i впровадження високоефективних засобiв фармакотерапii.
Ключов! слова: полшоз, Носова порожнина, полш.
Робота е фрагментом НДР «Клiнiко-бiохiмiчне обгрунтування антиоксидантноI терапн у хворих на полтозш риносинути» Номер державноIреестраци 0103И4000882.
Полш це вип'ячування на слизовш оболонщ носа, який, як правило, виникае через запалення слизовоi оболонки носа. Носов1 полши ростуть з слизовоi носа i часто походять з гратчастга пазухи, сшвустя якоi вщкриваються у 61чн1й стшщ носовоi порожнини. Носов1 полши можуть бути пов'язаш з алерпею та шфекщею, точно1' причини чому у деяких людей вони виникають, а у ¡нших ш, не вщомо. Часто назальний полшоз спостер1гаегься при загальних захворюваннях, таких як бронх1альна астма, асшринова непереносимiсгь або юстозний ф1броз. Бронх1альна астма у дорослих, часпше шж астма у дггей, асоцiюеться з носовими полшами. Вiд 20% до 40% пащенпв з полiпами страждають на 6ронхiальну астму. Хоча алерпчний ринiг присугнiй в деяких випадках, 6iльше двох третин пацiенгiв не виявляють ознак системних алергiчних захворювань. Тим не менш, 90% полшв носа е еозинофiльними (запальнi клггани, яю пов'язанi з алергiею). Непереносимють аспiрину не е алергiчною реакщею, але впливае на вироблення простагландину. Поеднання бронх1ально1' астми, непереносимосгi астрину i полiпiв носа разом, спостертаеться у 8% пацiенгiв. Ц полши, як правило, рецидивують часгiше шж в iнших випадках. Носовi полiпи рiдко зусгрiчаюгься у дггей у вщ вiд 2 до 10 роив. Якщо у дггей спостер^аються полiпи необхщно виключити муковiсцидоз. Носовi полiпи часгiше зусгрiчаеться у чоловшв (4:1) з пiзнiм початком астми, вони також можуть виникати у жшок. Вiрогiднiсгь розвитку полiпiв е вщ 1 до 20 на кожш 1000 чоловiк, пiсля 60 роив вiрогiднiсть розвитку полiпiв знижуеться. 15% населення страждае вiд сшно1' лихоманки i 3% з них страждають вщ
