CC BY
23Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 21 (60), № 1. 2008 г. С. 8-16.
УДК (480) 1349/1569
Бойко 1.Й.
НАУКОВ1 ДЖЕРЕЛА ПРО ПРАВОВИЙ СТАТУС ГАЛИЧИНИ В СКЛАД1 ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛ1ВСТВА (1349-1569 РР.)
У статп проаналiзовано ряд наукових джерел, у яких висвгглено окраш питання формування та функцюнування державно-правових i самоврядних шстшупв у Галичиш в складi Польського королiвства (1349-1569 рр.)
Ключовi слова: науковi джерела, Галичина, Польське королiвство.
У сучасних умовах важливим завданням е подальша демократизацiя полггично! системи Украши та iнтеграцiя И до европейського сшвтовариства. Вiдтак велике значення мае вивчення досвщу формування i функцiонування державно-правових та самоврядних шстшупв на украшських землях впродовж юторичного розвитку.
Враховуючи нацiональнi iсторичнi надбання, досвщ iнших кра!н, на основi природного та мiжнародного права народ Украши найпершим нацiональним завданням ставить ниш розв'язання проблем державно-правового розвитку. Перед украшським народом, його полггичними лщерами у сучасних умовах постала низка теоретичних i практичних питань, вщ своечасного вирiшення яких залежить подальший успiх у цiй нелегкш справi. Саме тому надзвичайно корисним i повчальним е досвiд, набутий крашами свiтового спiвробiтництва в питаннях державного i правового творення. Ц обставини роблять архiактуальним для нас поглиблене вивчення досвщу у цш сферi, науковi студи з аналггичного i порiвняльного державо- i правознавства.
З огляду на вищесказане, а також на ряд неупереджених обставин (близькють державотворчих територш, юторично! дол^ ментальностi народiв, культурнi традицп тощо), актуальним для Украши досвiдом може бути вивчення "Формування та функцюнування державно-правових i самоврядних шстшупв у Галичиш в складi Польського королiвства (1349-1569 рр.).
Дослiдження особливостей формування та функцюнування державно-правових i самоврядних шстшупв у Галичинi в складi Польського королiвства (1349-1569 рр.) - це проблема не лише науки ютори держави i права Украши, а проблема загальноюридична, соцiальна i полiтична.
Одним з ефективних засобiв досягнення ще! мети е вивчення i узагальнення наукових праць юториюв i правознавцiв, якi дослiджували окремi аспекти статусу Галичини у складi Польського королiвства.
Наукова лiтература юторичного i юридичного характеру, у якш розкрито окремi питання формування та функцюнування державно-правових, самоврядних шстшупв у Галичиш в складi Польського королiвства, створювалася протягом трьох перiодiв: дореволюцшного, радянського i сучасного.
Суспiльно-полiтичнi аспекти ютори Галичини у дореволюцiйнiй юторюграфи найдокладшше висвiтлено у багатотомному дослiдженнi з ютори Украши, авторство якого належить М.Грушевському, який одним з перших висвгглив проблему входження Галичини до складу Польського королiвства, органiзацiю управлшня Галичиною у XIV-XVI ст. [1]
Аналiзуючи iсторичнi, iсторико-правовi дослiдження джерел права, яю дiяли у Галичиш впродовж XIV-XV ст., ми значну увагу придшили вивченню передумов поширення магдебурзького права в Галичинi, його особливостям. Певний штерес мае праця вщомого украшського дослiдника Ф. Таранавського "Обзор пам'ятников магдебургского права западно-русских городов литовской эпохи" [2], у якш проанатзовано книги мiського права юриспв Павла Щербича i Бартоломiя Грощького та застосування 1х на украшських землях, зокрема у XIV-XV ст.
Зацiкавлення викликае праця з ютори Львова Б. Зиморовича [3], в якш використано документальний матерiал, де подаються окремi адмiнiстративнi документи XIV-XVI ст. щодо правового статусу Галичини у складi Польського королiвства.
Правовi, економiчнi, адмiнiстративнi вiдносини польського i украшського населення Галичини, зокрема Львова, у XIV-XVI ст. охарактеризував львiвський юторик Д.Зубрицький [4] (1787-1862 рр.), який у 1844 р. опублшував книгу про Львiв. У 2002 р. ii перевидали украшською мовою львiвськi iсторики. В нш на значному архiвному матерiалi показано юторда розвитку м.Львова з кшця XIII до XVIII ст. Д.Зубрицький гостро полемiзував з польськими колегами, в тому чи^ з питань про характер вшськових походiв короля Казимира III у Галичину, як вш справедливо вважав окупацiйними. Головна заслуга Д.Зубрицького полягае у залученню до юторичного обiгу значно! кшькосп маловiдомих письмових документальних джерел.
Привертають до себе увагу пращ 1.Шараневича [5] (1829-1901 рр.) - професора ютори Львiвського ушверситету. На думку 1.П.Крип'якевича, вш був "одним з найкращих знавщв джерел з ютори Галичини перюду феодалiзму" [6]. У сво!х працях дослщник на основi лiтописних та архiвних джерел висвiтлив передумови захоплення земель Галицько-Волинсько! держави Польщею у XIV ст.
3i спецiальних дослщжень проблем суспiльного устрою Галичини XIV-XV ст. вирiзняеться праця 1.Линниченка [7], в якш охарактеризовано особливост суспшьного устрою у Галичинi в складi Польщi впродовж XIV-XV ст.
Поступово вггчизняш iсторики переходять вiд аналiзу галицько! iсторil загалом до розробки окремих ii питань. Вивченням перюду перебування галицьких земель у складi Середньовiчноl Польщi займалися такi вчеш, як А.Дiдицький, В.Милькович, I.Фiлевич [8] та шш^ 1х працi вийшли наприкiнцi 80-х-початку 90-х рокiв XIX ст., де з використанням тогочасних документальних матерiалiв (зокрема акпв Ватиканського архiву) викладено зовнiшньополiтичну дiяльнiсть польсько1 шляхти щодо захоплення Галицько1 Руш польськими феодалами [9].
Суспiльно-економiчне i полiтичне становище галицьких украшщв у перiод Польського королiвства фрагментарно висвгглили М.Голубець [10] та А.Копистянський [11]. Певний штерес викликають пращ Г.Гербшьського [12], у
9
яких, намагаючись простежити основш тенденцп у суспiльному устро! Галичини XIV-XV ст., автор зосередив увагу на економiчному розвитку тогочасного Львова.
Фрагментарно висвгглено основнi етапи перебування Галичини у складi Польщi до 1569 р. у вщповщних роздшах двох колективних праць з ютори Львова [13]. Хоча, зауважимо, вони мають оглядовий характер i торкаються багатьох цiкавих проблем.
У дореволюцiйнiй перюд значний внесок у вивченнi проблем оргашзацп управлiння Галичиною у складi Польського королiвства належить польським вченим. Центром науково! роботи польських вчених була бiблiотека iм. Оссолiнських, заснована в 1817 p., яка шзшше прийняла назву Наукового закладу iм. Оссолшських. Бiблiотека видавала свiй перюдичний орган, який в 1828-1834 pp. називався "Czasopismo Ksi^gozbioru im. Ossolinskich", a в 1842- 1844 та в 1847-1848 pp. - "Biblioteka Naukowego Zakladu im. Ossolinskich"; в 1862-1869 pp. тд щею ж назвою видавалась нова серiя.
Одним iз вiдомих польських вчених, який дослщжував окремi питання сцспiльно-полiтичного розвитку галицьких мiст був К.Стадницький. Вш опублiкував ряд архiвних матерiалiв у працях "О wsiach t. z. woloskich na polnocnym stoku Karpat" (Львiв, 1848-1853); "Materialy do historji miast galicyjskich" (DGL, 1856); "Ziemia lwowska za rz^dow polskich w XIV i XV w." (Львiв, 1863) та iн.
Найширшу джерелознавчо-видавничу дiяльнiсть розгорнув Август Бельовський (1806-1876 pp.), який був директором Наукового закладу iм. Оссолшських i керував його науковою роботою. Бельовський збирав даш про маловiдомi провiнцiальнi архiви i використовував !х матерiали в наукових дослщженнях. Найважливiшi з його публшацш такi: "Pami^tnik Mikolaja Jemiolowskiego" (1850); "Wtargnienie Mahometa IV do Polski" (DGL, 1858); "Pami^tki trembowelskie", "Kolko rodzinne" (1860); "Pisma Stanislawa Zolkiewskiego" (1861); "Pami^tnik Jana Stanislawa Jablonowskiego" (1862).
Самостiйно дослiдницьку роботу здшснювали Людвик Зелiнський, який видав збiрник iсторичних матерiалiв "Pami^tki historyczne krajowe" (Львiв, 1841), а також монах-домшканець, вiрменин за походженням, Садок Баронч (1814-1892 pp.). Останнш вивчав минуле галицьких мют. Вiн опублшував такi працi: "Pami^tki miasta Zolkwi" (Львiв, 1852, друге видання - Львiв, 1876); "Pami^tnik dziejow polskich z aktow urz^dowych lwowskich i r^kopismow" (Львiв, 1855); "Pami^tki miasta Stairislawowa" (Львiв, 1858); '^mi^ki jazlowieckie" (Львiв, 1862); "Wolne miasto Brody" (Львiв, 1865); "Pami^tki buczackiе" (Львiв, 1869). Особливу увагу Баронч присвятив ютори вiрменiв в Галичинi. Його перу належать пращ: "Zywoty slawnych Ormian w Polsсe" (Львiв, 1856) та "Rys dziejow ormianskich" (Львiв, 1869). Кiлька робiт Баронч присвятив ютори монастирiв: "Rys dziejow zakonu kaznodziejskiego" (Львiв, 1861); "Dzieje klasztoru О. О. Dominikanow w Podkamieniu" (Тернопiль, 1870); "Archiwum O. O. Dominikanow w Jaroslawiu" (Львiв, 1884); "Pami^tnik O. O. Bernardynow w Polsce" (Львiв, 1874); "Monaster O. O. Bazyljanow w Podhorcach, Przegl^d bibliograficzno-archeologiczny" (Львiв, 1881),; "Wiadomosci о malarzach bazyljanskich" (Львiв, 1882). Bti працi Баронча особливо цiннi тим, що в них використано малодоступш мiськi i монастирськi архiви i опублiковано
10
найважливiшi документи. Деяю iсторичнi матерiали Баронч вмiстив у редагованому ним журналi "Towarzysz duchowienstwa katoПckiego" (Тернопiль, 1864-1865).
Спецiальним виданням, у якому публшувалися архiвнi матерiали в Х1Х ст. був "Dodatek tygodniowy "Gazety Lwowskiej" (1850-1862), шзшше - "Dodatek miesi^czny" (1867-1872). У цьому виданш публiкувались документи Архiву гродських i земських актiв за редакщею Ф. К. Волинського. Це були переважно матерiали про феодальне землеволодшня та iсторiю мiст i сiл Галичини Х1У-ХУШ ст.
У 1868 р. за шщативою К. Стадницького Архiв гродських i земських акпв розпочав власне видання, пiд назвою "Ака grodzkie i ziemskie", яке продовжувалося до 1935 р. У перших томах (1-9) публшувалися в основному середньовiчнi грамоти з ютори феодального землеволодшня та мют, в 10-у томi був надрукований реестр документа ХШ-ХУШ ст., в наступних томах - найстарiшi гродськi та земсью книги (в 11-у i 16-у - сяноцькi; в 12-у - галицью; в 13-18-у - перемишльсью i переворськi; в 14-15-у - львiвськi; в 17-у-перемишльськi i львiвськi; в 19-у - книги судових оргашв; в 20- 22-у - постанови вишенських сеймикiв; в 23-25-у - ухвали галицьких сеймиюв). Це найбiльша, фундаментальна публiкацiя з ютори Галичини епохи середньовiччя.
Редактором "Акпв гродських i земських" з 2-го по 15-й том був Ксаверш Люке (1830-1891 рр.) - професор ютори Львiвського унiверситету. Пщ його керiвництвом видання стало зразковим: тексти передавалися надзвичайно скрупульозно, були складеш покажчики географiчний, iменний та юридично! термшологи; в покажчиках вiдмiчались слов'янськi слова, якi зустрiчались в латинських текстах. Люке опублшував також збiрку мемуарiв "Cudzoziemcy w Роксе" (Львiв, 1876) та ряд статей, присвячених питанням наукових видань.
Пiсля смерт К. Лiске видання "Актiв гродських i земських" здiйснював Антiн Прохаска (1852-1930 рр.) - один з вщомих польських археографiв. Вiн опублшував цiнну збiрку "Materialy archiwalne, wyjte z Metryki litewskiej 1348-1607 гг." (Львiв, 1890) та окремi середньовiчнi документи в рiзних виданнях.
У Львовi на початку Х1Х ст. виходило ряд перюдичних видань, як також сприяли розвитковi джерелознавства. Найважлившими з них були:
1) "Przewodnik naukowy i literacki" (1875-1918) друкував переважно монографiчнi дослiдження i тшьки частково - архiвнi матерiали.
2) "Kwartalnik historyczny" - видання "Польського iсторичного товариства" (1887-1939) - надрукував ряд архiвних матерiалiв: К. Бадецького про загублен книги середньовiчного Львова (1927); Ф. Бостеля про шструкщю для збирання податюв (1891), податок "стаци" (1892) та про напад татар 1599 р. (1891); З. Паздро про перемишльський конфедерацiйний суд 1673 р. (1900); Я. Птасьшка про львiвську колегiю 40 мужiв - виборний орган мiського управлшня; А. Прохаски про львiвську конференщю 1464 р. (1892), документи про боротьбу за Галичину мiж Угорщиною та Польщею в 1323-1364 рр. (1892), про надання шляхт сш у Теребовельщинi 1391 р. (1894), до ютори уни 1595-1598 р. (1896), про кордони Галичини в 1352 р. (1900), привше! циганськш старшиш 1705 р. (1900); В. Семковича про "очищення шляхетства" 1478 р. (1900); А. Фшкля про щоденник
11
татарського нападу 1692 р. (1890) i татарський напад 1695 р. (1890, 1892); В. Чермака листи Яна Казимира (1891);
3) "Teka konserwatorska" - щорiчник колеги хранителiв старовини Галичини (4 випуски, 1890-1912) - вмютила ряд mBem^iB бiблiотек та музе1'в, описiв юторичних пам'яток та рiзнорiдних повiдомлень про юторичш джерела;
4) "Biblioteka lwowska" (т. 1-32; 1907-1932) друкувала монографп, присвяченi минулому м. Львова, в яких, наводилися архiвнi матерiали;
5) В галузi джерелознавства чимало зробило Наукове товариство iм. Шевченка у Львову яке було засноване в 1873 р., а в 1892 р. перетворене в наукову установу. Утворена при ньому Археографiчна комюя поклала початок широкш публшаци джерел, в першу чергу до соцiально-економiчноï юторп;
6) В серiï "Жерела до iсторiï Украïни-Русi" в 1-3-у i 7-у томах (Львiв, 18951903) були опублiкованi люстрацiï захщноукрашських земель 1564-1566 i 1570 pp.
Аналiз украшсько1' дореволюцiйноï iсторiографiï з дослщжувано1' проблеми засвiдчуe, що основну увагу вчеш придiляли полiтичнiй, соцiально-економiчнiй та культурнiй iсторiï Галичини i при цьому лише побiжно згадували польську систему управлшня та ïï особливостi, здебiльшого у правовому контексп, на украшських землях.
Дослiдження iсторико-правових аспекпв Галичини у складi Польщi перебували предметом уваги польських юториюв, правознавщв. Однак, польськi дослiдники здебiльшого завжди тенденцiйно висвiтлювали соцiально-економiчний, полiтичний i правовий статус Галичини як провшцп Польського королiвства. З-помiж них вирiзняються працi К.Стадницького, К.Горжицького, i Е.Брайтера [14]. Якщо складнi генеалогiчнi екскурси не завадили К.Стадницькому розкрити чггку картину описуваних подiй, то книги К.Горжицького й особливо Е.Брайтера та шших перекручують навiть вiдомi вшм iсторичнi факти, не кажучи вже про надзвичайно упереджену 1'х штерпретащю.
Працi польських науковцiв Ф.Яворського, В.Лозинського, С.Кутшеби [15] та Л.Харевiчовоï [16] присвячеш аналiзу соцiально-економiчних вiдносин у Галичиш в XIV-XV ст., характеристик окремих органiв управлiння Галичиною тд владою Казимира III впродовж 1349-1370 рр., а вiдтак - угорськими феодалами. Однак, здебшьшого цi пращ мають описовий характер.
Таким чином, дослщження польських вчених мають важливе значення, передуем, з огляду на зiбраний фактичний матерiал. Майже вс вони стосуються загальних або конкретних проблем адмiнiстративно-територiального подiлу Польського королiвства та, зокрема, Галичини. Питання, пов'язаш безпосередньо з формуванням управлiнського апарату в Галичиш, розглянуп ними в загальних рисах.
Новий перюд iсторiографiï украшсько1' Галичини розпочався iз входження Захщно1' Украши з Украшською РСР. Проте в радянський перюд аналiз розвитку форм адмшютративного управлiння, органiзацiï i дiяльностi судових органiв, самоврядування, джерел права не входив до числа актуальних завдань. На першому плаш знаходилися питання ютори революцiйного руху, економiчноï та соцiальноï iсторiï краю. Навггь у таких фундаментальних колективних працях, як "Нарис з
12
ютори Укра!ни", "Торжество юторично! справедливостi" iсторико-правовi аспекти представлеш стисло.
1з представникiв радянсько! юторично! науки проблеми галицько! ютори XIV-XVI ст. одним з перших почав вивчати К.Гуслистий, який у 1939 р. опублшував працю "Нарис з ютори Укра!ни" [17], детально описуючи iсторичнi поди входження земель Галичини до складу Польського королiвства у XIV ст.
У 50-х роках ХХ ст. почалося систематичне вивчення ютори Галичини. Львiвськими вченими, насамперед, було висвгглеш основш етапи галицько! ютори, а також зiбрано деяю документи та матерiали, що вiдображали етапи розвитку головного мюта Галичини - Львова [18].
Серед праць укра!нських iсторикiв вирiзняеться монографiя М.Котляра [19], який показав передумови загарбання галицьких земель Польщею у XIV ст.
Першою комплексною працею з iсторi! держави i права Польщi XШ-XIV ст. стала праця К^ванцева [20], де розглянуто основш державш iнститути, органи державного управлшня Польщi, особливостi польського права, а також основш аспекти суспшьного ладу Польщi того часу. Ще одна праця К^ванцева присвячена особливостям польсько! станово - представницько! монархi!, центральним органом управлшня ще! монархi!. В аспект вивчення iсторi! держави i права Середньовiчно! Польщi, що викладена у працях, можна також фрагментарно ознайомитися iз державним ладом i правом Галичини.
Серед польських дослщжень ще! тематики радянського перiоду, автори яких придшяли розвитковi державно-правових шстшупв Польщi, потрiбно видiлити працi професорiв: Ю.Бардах, Б.Леснодорського, М. Пiетрчака [21], М.Калласа [22]. У цих працях автори, зокрема, проаналiзували державно-правову систему Польського королiвства, яка поширювалася i на Галичину. Основний недолiк пращ - аналiз низки проблем з марксистських позицш i, вiдповiдно, розкриття державно-правових iнститутiв як знарядь захисту iнтересiв панiвних верств.
У цшому ж стан iсторико-правових дослщжень Галичини в радянський перюд не можна вважати задовшьним. 1х значна активiзацiя пов'язана з проголошенням незалежносп Укра!ни i становленням демократично! Укра!нсько! держави.
Значним доробком вiтчизняно! юторично! науки, який сприяе вивченню правового статусу окремих сощальних груп Галичини у складi Середньовiчно! Польщi стало видання книг - збiрок привше!в громади м.Львова та привiле!в нащональних громад цього мiста (XIV-XVШ ст.) [23]. У виданнях зiбранi правовi документи та матерiали, що розкривають окремi питання стосовно формування державного ладу i права Галичини, зокрема оргашв укра!нського, вiрменського, еврейського самоврядування у Галичиш та iн.
Певний штерес становлять працi сучасних польських науковщв, зокрема С. Клочовського [24], що до реч^ вийшла друком укра!нською мовою, з перекладом Н. Яковенко. Вчений детально проаналiзував процес формування Польського королiвства як едино! держави, входження до !! складу захоплених територш, у тому чи^ частково розглядаються i передумови приеднання Галичини до складу Польщi 1349 р.
13
Сдиною грунтовною працею з ютори Польщi е видання сучасних львiвських iстоpикiв Л. Зашкiльняка та М. Крикуна [25], в якш об'ективно показано юторда Польщi вщ найдавнiших часiв i до сучасносп.
Помiтний внесок у вивченнi ютори держави i права Польщi зробив сучасний вчений-правознавець, професор Б.Тищик [26], який пpоаналiзував зокрема польськi центральш та мiсцевi органи влади й управлшня Польського коpолiвства, якi дiяли у Галичинi у XIV-XVI ст.
Питання, пов'язаш з поширенням магдебурзького права у Галичинi XIV-XVI ст., дослщжували М.Кобилецький [27], В.Кiселичник [28] та ш.
У сучаснiй юторико-правовш науцi проблеми формування й функщонування державно-правових та самоврядних iнститутiв у Галичиш в складi Польського коpолiвства частково висвiтлюють у пiдpучниках з ютори держави i права Украши В. Кульчицький, Б. Тищик, В. Гончаренко, Л. Зайцев, П. Музиченко, М. Страхов, I. Усенко, В. Чехович, О. Ярмиш, П. Захарченко та ш. Водночас, незважаючи на низку юторико-правових дослщжень, питання формування та функщонування державно-правових та самоврядних шститупв Галичини в складi Польського коpолiвства, малодослiдженi. Тому щлком виправданою стае необхiднiсть переосмислити напрацювання багатьох дослiдникiв галицько! ютори, заново, всебiчно i об'ективно пpоаналiзувати iстоpико-пpавовi особливостi захоплення Галичини Польщею у 1349 р. та дослщити характерш риси формування i функцiонування державно-правових та самоврядних шститупв Галичини в складi Польщi (1349-1569 рр.), а також дати об'ективну ощнку наслщкам приеднання Укра1нсько1 Галичини до складу Польського коpолiвства (1349-1569 рр.). Кpiм цього, в деяких статтях, пошбниках i моногpафiях по-piзному наводяться одш й тi самi цифpовi даш, мае мiсце piзна iнтеpпpетацiя юторико-правових факпв та пpоцесiв. Очевидно, це пов'язано з тим, що окpемi дослiдники запозичували вiдомостi у попередниюв, не вдаючись до пеpевipки !х за першоджерелами. Тому при опрацюванш науково! лiтеpатуpи доводилося уточнювати та конкретизувати юторичш дати та факти.
Аналiз вггчизняно! та заpубiжно! науково! лператури доводить, що в украшськш науцi ютори держави i права самостшна комплексна наукова проблема формування i функцiонування державно-правових та самоврядних шститупв у Галичиш в складi Польського коpолiвства (1349-1569 рр.) до цього часу спещально не дослщжена i вивчаеться вперше.
Джерельною базою дослщження е пpивiлеl, унiвеpсали, едикти, статути польських коpолiв, piшення Вальних сеймiв Польського коpолiвства та сеймиюв Руського воеводства, piшення судових оргашв у Галичинi в дослiджуваний перюд.
Джерельну основу дослiдження становлять також опублшоваш й pукописнi неопублiкованi матеpiали, якi збеpiгаються у Центральному державному юторичному аpхiвi Укра!ни у Львовi та Киевi, Державних аpхiвах Львiвськоl, Теpнопiльськоl, Iвано-Фpанкiвськоl областей, у аpхiвах Польсько! pеспублiки, зокрема, у мютах Ваpшавi, Кpаковi, Вpоцлавi, а також у вщдш pукописiв Львiвськоl науково! бiблiотеки iм. В.Стефаника НАН Украши.
14
Отже, дослiдження правового статусу Галичини в складi Польського королiвства (1349-1549 рр.) дае змогу глибше зрозумiти нацiональну iдею украшсько! держави, яка мае основне завдання - формування нацюнально! едностi.
Перелш використаних джерел та лiтература:
1. Грушевський М. 1стор1я Укра!ни - Руси: В 11 т., 12 кн. / НАН Укра!ни. Институт украшсько! археологй та ш. - К.: Наук. думка, 1993. - Т.4. - 1994. - Т.5.
2. Тарановский Ф. Обзор памятников магдебургского права западно - русских городов литовской эпохи - Варшава, 1897.
3. Найбшьш ввдоме видання: Zimоrоwiсz В. Hlistoria miasta Lwówa, krolestw Galicyi i Lodomeryi stolicy. - Lwów, 1835.
4. Zubrycki D. Kronika miasta Lwówa. - Lwów, 1844; Зубрицкий Д.И. Критико-историческая повесть временных лет Червоной или Галицкой Руси. - М., 1845; його ж: Хрошка мiста Львова. - Львш, 2002.
5. Шараневич И. Стародавний Львов (от рока 1250-1350). - Львов, 1861; його ж. История Га-лицко-Володимирской Руси от наидавнейших времен до року 1453. - Львов, 1863.
6. Крип'якевич 1.П. Джерела з ютори Галичини перюду феодалiзму (до 1772 рр.). Огляд публжацш. - К.: Видавництво Академи наук Укра1нсько1 РСР, 1962. - С.8.
7. Линниченко I. Суспiльнi верстви Галицько1 Русi XIV-XV в. - Львш, 1899.
8. Дедицкий А. Летопись Руси от 1340 до 1387 г. - Львов, 1887; Милькович В. Студи критичт над ютс^ею русько-польською. - Л^в, 1893. - Ч.1; Филевич И.П. Борьба Польши и Литвы-Руси за Галицко-Владимирское наследие. - СПб, 1890.
9. Слово "феод" (лат. - feudum, фран. - feod, тм. - lern) спочатку означало "худобу", згодом -цшне рухоме майно i накшець - форму земельного тримання.
10. Голубець М. Iсторiя Львова ввд найдавнiших часш. - Львiв,1925; його ж. За укра1нський Львш. - Л^в, 1927.
11. Копистянський А. 1стс^я Русi. -Львш, 1931-1932. -Ч.1-2.
12. Гербшьський Г.Ю. До ютори Львова в добу феодалiзму (XIII-XVIII ст.// Доповiдi та повiдомлення (Львшський унiверситет). - 1995. - Вип. 5. -Ч.1.
13. Iсторiя Львова. - Л^в, 1950; Нариси ютори Львова. - Львш, 1950.
14. Stadnicki K. Synowie Gedymina. - Lwów, 1853. - Т.2; Go^cki K. Pol^czenie Rusi Czerwonci z Polska przez Kazimicrza Wielkiego. - Lwów, 1889; Вге^г E. Wladyslaw ksi^ze Opolski. - Lwów, 1889.
15. Kutrzeba S. Handel Polski ze Wsc^^m w wiekach srednich // Przegl^d polski. - 1903. - T.48-150.
16. Charewiczоwa L. Handel sredniowiеcznego Lwоwa.- Lwów, 1925.
17. Гуслистий К. Нариси з ютори Укра1ни. - Укра1на тд Литовським пануванням i захоплення 11 Польщею. - К., 1939. -Вип.2.
18. История Львова / Ред. кол. В. В. Секретарюк и др. - К., 1984; 1стс^я Львова в документах i матерiалах- К., 1986.
19. Котляр М. Ф. Галицька Русь у другш половит XIV - першш чверт XV ст. - К., 1968.
20. Ливанцев К. Е. История государства и права феодальной Польщи XIII - XIV вв. - Л., 1958; його ж: Сословно-представительская монархия в Польше, её сущность и особенности. - Л., 1968.
21. Бардах Ю., Леснодорский Б., Пиетрчак И. История государства и права Польши. - М., 1980.
22. Kallas M. Historia ustroju Polski X-XX w. - Warszawa, 1997.
23. Привше! нацюнальних громад мюта Львова (XIV - XVIII ст.) / Упорядн. М. Капраль - Л^в, 2000; Привше! мюта Львова (XIV - XVIII ст.) / Упорядн. М. Капраль - Л^в, 1998.
24. Клочовський £. Ьторш Польщi до кшия XV столггтя. - Люблш, 2005.
25. Зашкшьняк Л., Крикун М. Ьтс^я Польщг Ввд найдавтших чаав до наших дшв. - Львш, 2002.
26. Тищик Б. Ьторш держави i права Середньовiчноl Польщi (X ст. - 1795 р.). - Л^в, 2003.
27. Кобилецький М. Магдебурзьке право в селах Галичини // Право Укра!ни. - 2003. - № 8.
28. Кюеличник В. П. Поширення магдебурського права в Укра!ш, його роль i значення // Вюн. Львш. ун-ту. Серiя юрид. - 1996 - Вип. 33; його ж: Л^вське мюьке право: поняття, джерела, перiодизацiя та змiст // Вюн. Л^в. ун-ту. Серiя юрид. - 2004 - Вип. 39.
15
Бойко И.И. Научные источники о правовом статусе Галичины в составе Польського королевства (1349-1569 гг.).
В статье проанализирован ряд научных источников, у которых отражено отдельные вопросы, в частности, формирования и функционирования государственно-правовых и самоуправляющихся институтов в Галичине в составе Польского королевства (1349-1569 гг.)
Ключевые слова: научные источники, Галичина, Польское королевство.
Bojko I.Y. Scientific sources about legal status of Galichini in composition the Polskogo kingdom (1349-1569).
In the article the row of scientific sources, at which separate questions, in particular, forming and functioning of dergavno-pravovih and self-governing institutes, are reflected in Galichini in composition of the Polish kingdom, is analysed (1349-1569)
Key words: scientific sources, Galichina, Polish kingdom.
Надiйшла до редакщ! 03.06.2008 р.
16
