CC BY
10НАУКОВА ДШЛЬШСТЬ ТА ВНЕСОК ПРОФЕСОРА А.1. СОБКА У РОЗВИТОК BETEPHHAPHOÏ IМУНОБIОЛОГIÏ: 1НТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОРТРЕТ
1ващенко Н.В.
3aeidyea4 науково'1' бiблiотеки Державного науково-контрольного тституту бiотехнологiï i штамiв мiкроорганiзмiв м. Kuïe, Укра'та
PROFESSOR A.I. SOBKO SCIENTIFIC WORKFLOWS AND CONTRIBUTION TO THE VETERINARY IMMUNOBIOLOGY DEVELOPMENT: INTELLECTUAL PORTRAIT
Ivashchenko N.
Head of research library of the State Research and Control Institute of biotechnology and strains of microorganisms
Kyiv, Ukraine
АНОТАЦ1Я
Проаналiзована наукова дiяльнiсть видатного впчизняного вченого, доктора ветеринарних наук, професора Анатолiя 1вановича Собка. Наведеш даш стосовно кожного бiографiчного перюду вченого - «Харшвського», «Володимирського» та «Кшвського». Охарактеризованi масштаби А.1. Собка як науковця i особистосл та показаний внесок вченого у мiжнародну дiяльнiть. Виокремленi науковi досягнення А.1. Собка у розвиток ветеринарно1 iмунобiологiï: електронно-шкроскошчш дослiдження, новiтнi розробки ветеринарних iмунобiологiчних засобiв, розроблення дiагностичних тест-систем, ство-рення технологiï одержання iнтерферонiв, пошук нових ад'ювантiв, очищення й одержання вiрусних час-тинок, створення безголкових iн'eкторiв для iмунiзацiï тварин, вивчення проблеми параiмунiтету. Показана участь вченого у розробщ понад 30 бюлопчних препаратiв (в т.ч. вакцини проти трансмiсивного гас-троентериту свиней зi штаму П-1439/81; ентеровiрусного гастроентериту свиней 6, 7, 8 серотитв; рота-вiрусного гастроентериту свиней), для профшактики i лiкування iнфекцiйних хвороб альськогосподарсь-ких тварин, що значно покращило епiзоотичний стан в крш'ш на той час.
ABSTRACT
Has been analyzed a scientific activity of outstanding domestic scientist, doctor of veterinary sciences, professor Anatoly Ivanovich Sobko Has been represented information about his each biographical period - "Kharkiv", "Vladimir" and "Kyiv" are given. A.I. Sobko's scientific evidences in veterinary immunology development: electron microscopical studies, latest technologies of veterinary immunobiological agents, diagnostic test systems development, development of interferon production technology, new adjuvants search, purification and production of viral particles, needleless injectors creation for animal immunization, paraimmunity problems studying. A scientist's participation in development of more than 30 biological drugs (including vaccines against transmissible gastroenteritis of pigs from strain P-1439/81; enterovirus gastroenteritis of pigs 6, 7, 8 serotypes; rotavirus gastroenteritis of pigs) for prevention and treatment of infectious farm animal diseases, which significantly improved the epizootic situation in the country at that time.
Ключовi слова: A.I. Собко, ветеринарна медицина, ветеринарна iмунобiологiя, вакцини, шфе-кцшш хвороби тварин.
Keywords: A. Sobko, veterinary medicine, veterinary immunobiology, vaccines, infectious diseases of animals.
Постановка проблеми. Iсторiя розвитку i становлення ветеринарно1 iмунобiологiï як науки в Украш^ е неввд'емною частиною загальноï юторп свггово1' науки. Тому вона розглядаеться в двох аспектах. Перший - це усвщомлення наукових вщкритпв, як послвдовний розвиток науково1' думки i побудова прогнозiв на майбутнш ïï розвиток. Другий аспект - iсторiя вчених-особистос-тей (та бiобiблiографiя), оскшьки розвиток будь-яко1' галузi залежить ввд наукового потенщалу особистосп вченого.
Аналiз останшх публжацш та видшення невиршених punirne частин загально'1 проблеми. В рiзних галузях науки е досл1дники, яш
значно впливають на ïï розвиток. Для ветеринарно)! медицини етапними та визначними були роботи доктора ветеринарних наук, професора, члена-корес-пондента ВАСГН1Л та УААН Собка Aнатолiя 1ва-новича (1931-1997). Життевий шлях цього вченого е прикладом вiрного та незмшного служiння вете-ринарнiй науцi та збагаченням ïï новими досягнен-нями, наукова дiяльнiсть якого заслуговуе на окреме дисертацшне досл1дження. Наукова дiяль-нiсть вченого у розрiзi ветеринарноï' iмунобiологiï' на сьогоднiшнiй день не була систематизована.
Sciences of Europe # 64, (2021)_
Мета стати - проаналiзувати наукову дiя-льнiсть A.I. Собка, та виокремити внесок вче-ного у розвиток ветеринарно! iмунобiологi! Ук-ра!ни.
Джерельною основою CTaTTi слугували опублiкованi та неопублiкованi документи, а саме: архiвнi документи, довiдники, статп, спо-гади, бiобiблiографiчнi покажчики а також вла-снi науковi пращ вченого.
Виклад основного матерiалу. Засвоення на-уково! спадщини, !! критичне осмислення та вико-ристання на практищ - важливi умови поступу як сучасно! науки, так i держави в цiлому. Кожне нове поколшня, що вступае на арену сусшльно-полгшч-ного життя, завжди звертаеться до практичних над-бань i наукових здобутшв минулих часiв у рiзних галузях науки. Завдяки вивченню бiографiй вичиз-няних вчених можна прослiдити етапи i розвиток будь-яко! науки ввд невдалих спроб до бiльш вда-лих. Звернення до високих зразшв служiння справi науки на прикладi вчених, якi зробили вагомий внесок у розвиток ветеринарно! iмунобiологii, сприяе вихованню нинiшнього i майбутшх поколiнь вичи-зняних науковцiв.
За висловом Онопрiенка B.I.: «Одне з головних завдань бюграфи вченого - розкрити його справж-нш внесок у науку. По-перше, слщ показати значения досягнень учено для того перюду, у я кому вш працював. По-друге, важливо простежити долю його наукового доробку у дальшш юторп науки, оцшити перспективнiсть вдей, розробок, техиiчних ршень» [8, с. 49].
A.I. Собко - ввдомий вчений в галузi шфекцш-но! патологи свиней, але його наукова дiяльнiсть була досить багатогранною. Життя A.I. Собка - це шлях пристрасного дослiдника, вимогливого до себе та оточуючих i який пiдияв ветеринарну науку на б№ш новi, висок1 рубеж1. Умовно дiяльнiсть вченого можна умовно подшити на три перiоди -«Харшвський», «Володимирський» та «Ки!всь-кий».
Собко A.I. народився 7 вересня 1931 р. у м. Краснокутськ Харшвсько! обласп в ам'! службов-цiв. Початок трудово! дiяльностi пiсля зак^нчення Харшвського ветеринарного iнституту майбутнiй науковець розпочав старшим ветеринарним лжа-рем Чумисько! МТС Алтайського краю [1, с. 312313; 7, с. 9].
Становления Aнатолiя 1вановича як таланови-того вченого розпочалося у Харковi - у вiдомiй на-уковш школi 1.Й. Кулеска де вш розпочав вивчення проблеми класично! чуми свиней (КЧС) та продов-жив напрям свого вчителя щодо дiагностики класично! i африкансько! чуми свиней iз застосуванням нових клшжо-лабораторних методiв [10, с. 20; 11].
В 1955 р. Собко A.I. був запрошений на посаду старшого наукового сшвробггаика в^вдлу з ви-вчення хвороб свиней Укра!нського науково-досль дного iнституту експериментально! ветеринарi! (УНД1ЕВ, м. Харк1в), де працював до 1965 р. З перших дшв роботи вчений проявив себе допитливим дослвдником та виконував дослвдження по лабора-торнiй дiагностицi класично! чуми свиней (КЧС), яка в той час мала досить широке розповсюдження.
«Харшвський» перюд вченого щшьно пов'яза-ний з виробничими питаниями та наданням нау-ково-консультативно! 1 практично! допомоги в пос-тановщ при захворюваннях свиней.
На посад! старшого наукового сшвробггаика вщд!лу по вивченню хвороб свиней УНД1ЕВ А.1. Собком були застосоваш нов! методи д1агностики чуми свиней (патологоанатом!чна д1агностика по змшах в ребрах, реакщя дифузно! прециштацп (РДП)), що дозволяе виявити осередки чуми на самому початку ешзооти 1 хрошчних випадках хво-роби.
Розробка цього методу мала велике значення на даному еташ. Перш за все було запропоновано використовувати в реакцп сироватку кров! крол1в, яких !мушзували в1русом чуми. Як антиген споча-тку використовували екстракт шдшлунково! за-лози, а попм додатково сироватку а також сечу. Кь льк1сть позитивних зразк1в РДП ввд експериментально шфжованих тварин досягало 95,4%. У 1958 р. з'явилися перш! друковаш роботи А.1. Собка, при-свячеш данш проблем!. В цих працях була зроблена спроба за допомогою РДП здшснити прижиттеву лабораторну д!агностику чуми свиней, щоб мати можлив!сть виявити кожну хвору тварину в най-б!льш ранн! терм!ни п!сля зараження оргашзму вь русною !нфекц!ею. Ц! ранн! роботи, перш за все, вражають читаю методолог!ею, охоплюють вс! пи-тання об'екта, який вивчають. Кр!м того, вченим уточнювались патологоанатом!чн! змши при чум! свиней та наявнють лейкопен!!. Серед використа-них метод!в д!агностики, на особливу увагу на той час представляла д!агностика чуми свиней по змшах в ребрах, яка в СРСР до цього шким не ви-пробувалася. Описан! змши в ребрах були цшними патологоанатом!чними ознаками ! полегшили постановку д!агнозу на чуму [5, арк. 107-121].
За цими матер!алами у 1964 р. А.1. Собко усш-шно захистив кандидатську дисертацш «Диагностика чумы свиней с применением новых клинико-лабораторных методов» [12].
В республжах СРСР виникали велик! еп!зоот!!' ящура, ! вченим, разом з колективом науковщв було розроблено комплекс ефективних метод!в д!а-гностики та специф!чно! проф!лактики ящуру. Ця хвороба в!дноситься до особливо небезпечних хвороб, мае тенденцш до швидкого ! глобального роз-повсюдження, а його збудник характеризуються на-явн!стю семи тип!в (А, О, С, Сат-1, Сат-2, Сат-3, Аз1я-1) та багатьма вар!антами.
Щоб зрозумгш складн!сть ц!е! роботи необхь дно знати стан проблеми ящуру на той час. Ешзооти ящуру пост!йно виникали на територп СРСР, охоплюючи б!льш!сть союзних республж. 1снуюч! окрем! науково-досл!дн! лаборатор!! не могли за-пропонувати ефективну концепцш боротьби з хворобою. Кр!м того, були в!дсутн! над!йн! методи да-агностики та проф!лактики ящуру. Осшльки це за-хворювання призводило до величезних економ!чних збитшв, було вир!шено об'еднати зу-силля вах вчених, створити окремий шститут по дан!й проблем!. Сл!д зазначити, правильнють цього р!шення, осшльки вже через дешлька рошв ситуащя
в крэдт почала покращуватися завдяки впрова-дженню розробок вчених Всесоюзного науково-до-слвдного ящурного шституту (ВНДЯ1, м. Володи-мир) [10, с. 16-17].
Беручи до уваги блискучу подготовку з вiрусо-логп а саме, по дiагностичним методам, з 1965 р. по 1976 р. А.1. Собка за конкурсом було обрано заввду-вачем лабораторп дiагностики, а з 1968 р. - заступником директора з науково! роботи ВНДЯ1.
Метод флуоресцюючих антитiл було апробо-вано вже у 1965 р., розроблялися РДП, реакщя зв'язування комплементу (РЗК) для тишзацп вiрусу ящуру. Вивчалися бюлопчш, серологiчнi властиво-стi сотен рiзних штамiв вiрусу ящуру, проводилася !х iдентифiкацiя. Одночасно колективом лабораторп пiд керiвництвом А.1. Собка було вирiшено питания отримання активних специфiчних сироваток кровi та антигешв для серологiчних реакцiй.
Враховуючи те, що штами вiрусу ящуру ввдрь зняються по типовiй приналежностi, А.1. Собко ро-звинув новi напрями по вивченню !х антигенно! спорщненостг При чому, бiльшiсть дослiдiв, як на-приклад, перехресне зараження тварин, яш перех-ворiли ящуром, використовували при щентифжацп варiантiв вiрусу ящуру, стали класикою для вiрусо-лопв [10, с. 17].
У 1968 р. А.1. Собка було призначено заступником директора з науково! роботи ВНДЯ1. Вчений вiдповiдально ввдносився до свое! роботи - прий-мав рiшення по розробцi багатьох препаратiв для профiлактики ящуру, визначав головнi прiоритети напрямiв дослiджень, доводив !х до практичного використання.
Працюючи на цш посадi завiдувача директора, А.1. Собко оргаиiзував та всебiчно шдтримував вь русологiчнi та iмунологiчнi напрямки дослiджень. Завдяки чому було налагоджено забезпечення лабо-раторно! дiагностики ящуру в республжанських ветлабораторiях. Крiм того, тест-системи для дiаг-ностики ящуру поставлялися до багатьох зарубiж-них кра!н. Науковi i практичнi розробки Собко А.1. базувалися на здшсненш епiзоотологiчного та iму-нологiчного мошторинпв, ранньо! дiагностики та тишзацп вiрусу разом з вакцинопрофiлактикою.
У 1972 р. Собко А.1. захистив докторську дисе-ртацiю на тему: «Идентефикация эпизоотических штаммов вируса ящура» у Всесоюзному науково-дослвдному iнститутi ветеринарно! вiрусологi! i мь кробюлогп (м. Покров) [13] i у 1974 р. одержав по-чесне звання професора. Науковi iнтереси А.1. Собка охоплювали також проблеми вивчення па-сивного та активного протиящурного iмунiтету у свиней, а також поствакцинального захисту тварин ввд зараження гетерологiчними штамами. Вченим вперше було показано, що для захисту тварин проти гетерологiчних штамiв вiрусу ящура до-цiльно, як застосування вакцин з ввдповщного вiрусу, так i подвiйна iмунiзацiя або застосування рекомендованих вакцин в подвiйнiй дозi [3; 10, с. 710].
«Володимирський» перюд життя та дiяльностi вченого досяг слави та визнання його вчених заслуг не пльки в СРСР, а й за кордоном. Аналогична праця вченого «Стратегия и тактика искоренения
ящура в стране» з урахуванням специфiки ведення тваринництва в рiзних perioHax СРСР стала фундаментом для тдготовки Нацюнально! програми ви-корiнення ящуру, яка на жаль не вийшла до друку у зв'язку 3i смертю А.Н. Косигiнa, який займав на той час посаду Голови Ради Мшс^в СРСР.
У ВНДЯ1 Собко А.1. сво!м ентузiaзмом нади-хав молодих вчених на фундаментальш досль дження оригiнaльного напряму: феномену пара1му-нiтету при ящурi та проблему довготривалого вiру-соносiйствa тощо. Особлива увага вченого була придшена вивченню меxaнiзму специфiчноi взае-моди АГ+АТ у серологiчниx реакциях на молекулярному рiвнi. У виршенш цього питания приймали багато спещалюпв, у т.ч. i бiофiзики.
До реч^ у витошв нового, оригшального напряму у вивченнi етиологи, дiaгностики змiшaниx iнфекцiй молодняку тварин, а також питань генези та формування специфiчного iмунiтету проти ящуру були професор В.П. Онуфрiев та А.1. Собко з учнями, спочатку у ВНДЯ1, а згодом i в Киевi [10, с. 21-22].
Найяскравша риса цього вченого - його пра-цездaтнiсть, виняткова обiзнaнiсть iз результатами дослiджень у вах куточках свiту. Побувавши на мгжнародних ветеринарних конгресах, Анaтолiй 1ванович одержував велику к1льк1сть iноземноi' на-уковоi лiтерaтури, яку йому присилали закордонш колеги. Сво!ми надбаннями вiн радо дшився з усiмa, особливо молодими науковцями. Крiм того, вчений видмв частину своеi картотеки, ксерокопii статей, iншi мaтерiaли i вщдавав дослщникам. Учень Собка А.1. - В.А. Прискока вважае свого вчителя не пльки видатним ученим, а й людиною яка випередила свiй час на декшька десятилiть [10, с. 15-19].
Щд керiвництвом А.1. Собка та за участю його учшв були розроблеш та впровaдженi у ветери-нарну практику оригiнaльнi та прискореш лабора-торнi методи дiaгностики ящуру. А саме - удоско-налено метод дiaгностики ящуру з використанням реaкцii зв'язування комплементу (РЗК), що дозволило отримати високоактивш дiaгностичнi сирова-тки та шактивоваш антигени, а також розробити б№ш чутливi та прискоренi методи постановки РЗК. Були розроблеш новi методи дiaгностики ящуру з використанням реакцш пасивно!' гемаглю-тинaцii, дифузно1' прециштацп, довгострокового зв'язування комплементу, методу флуорсцюючих aнтитiл, iмуноxромaтогрaфii, реaкцii пригнiчения комплементу, методу iмунотермiстрогрaфii, реaкцii радиально1' iмунодифузii' та iншиx.
Достовiрнiсть розроблених лабораторних ме-тодiв визначення типово1' та вaрiaнтноi приналеж-ностi ящуру не визивае сумнiвiв, оскiльки вони були шдтверджеш iмунобiологiчними випробуван-нями перехресного iмунiтету на великий рогaтiй ху-добi (ВРХ) та морських свинках, а також при випро-буванш сироватки кровi в реакцп нейтрaлiзaцii [10, с. 9-10].
Дослiдження А.1. Собка охоплювали також проблеми вивчення пасивного та активного протиящурного iмунiтету у свиней, а також поствакци-
Sciences of Europe # 64, (2021)_
нального захисту тварин ввд зараження гетерологi-чними штамами. Ним вперше було показано, що для захисту тварин проти гетерологiчних штамiв вь русу ящуру доцшьне застосування вакцин з вщпо-вiдного вiрусу та двократна iмунiзацiя або застосування виробничих вакцин у подвiйнiй дозi.
Така тактика боротьби з ящуром була результатом постшно! кропiтко! працi колективу ВНДЯ1 i повнiстю себе виправдала, так як вже до шнця 70-х рошв ХХ ст. в кра!ш була лiквiдована епiзоотична течiя захворювання. В цей перiод A.I. Собко постшно надавав практичну допомогу в Мкидацд еш-зоотiй ящуру, часто ви!джав в рiзнi регюни СРСР для планування та оргашзацп протиящурних захо-дiв. Працелюбнiсть та ерудовашсть вченого впли-нули на розвиток рiзних дослвджень по вiрусологii та 1мунологИ, а також подготовку наукових кадрiв.
Завдяки роботi A.I. Собка у ВНДЯ1 було нала-годжено виробництво та забезпечення дiагностику-мами республiканськi та обласнi ветбаклаборатори, поставка дiагностикумiв велася до багатьох зарубь жних кра!н, особливо по лши Ради економiчно! до-помоги. Досввд вченого допомiг у розвитку науко-во! спiвпрацi з колегами Болгарп, Чехословаки, Францп [10, с. 10-11].
З метою забезпечення стшкого ветеринарного благополуччя в умовах штенсивного ведення сви-нарства, в липш 1977 р. з iнiцiативи A.I. Собка, який був запрошений до Киева зi ВНДЯ1, на базi фь лЦ УНД1ЕВ був створений Укра!нський науково-дослвдний ветеринарний шститут (УНДВ1) [10, с. 12].
Перед новоствореним шститутом було постав-лене завдання по науковому супроводженню галузi свинарства. В той час в Укра!ш створювали мережу промислових свинарських комплекав, в яких утри-мувалося до 108 тисяч свиней. Така концентращя тварин на обмеженiй площi створювала проблеми в утриманнi, годуваннi тощо. Виникали новi шфек-цiйнi хвороби, що призводило до 80-90% загибелi молодняку [10, с. 18].
Завдяки iнiцiативi A.I. Собка за короткий пе-рiод були скоординованi напрями дослвджень лабо-раторiй епiзоотологi! i прогнозування, мiкологi! та бактерiологi!, яш на той час вже функцюнували в фiлi! УНД1ЕВ а також були створеш новi лаборато-ри вiрусологi!, iмунологi!, хвороб свиней, групових методiв обробки тварин, ветсанекспертизи, незара-зних захворювань тварин та культур клижн [10, с. 12].
В «Ки!вський» перiод, у 1976 р., працюючi на посадi директора фш! УНД1ЕВ (м. Ки!в), A.I. Собко продовжив вивчати патологiю свиней. З 1977 р. вш очолив УНДВ1 (з 1992 р. - 1нститут ветеринарно! медицини (1ВМ)). На цш посадi в повнiй мiрi вiдкрилися кращi якостi A.I. Собка як керiвника, вченого та людини. Крiм керiвництва iнститутом вiн очолював лабораторш вiрусологi!.
А. I. Собко був не тшьки засновником 1нсти-туту, а й талановитим оргашзатором, незмiнним директором та досввдченим керiвником найбiльш про-гресивних напрямiв дослiджень з ветеринарно! медицини. Ним було виконано фундаментальш дослвдження, завдяки яким розроблено комплекс
клшко-лабораторних метод1в та понад 30 бюлопч-них препарапв для д1агностики 1 профшактики вь русних та бактер1альних хвороб сшьськогосподар-ських тварин. Розроблеш методи та засоби в1др1з-няються своею ефективн1стю, а деяш з них перевищують р1вень 1снуючих заруб1жних препара-т1в.
Вчений особисто постшно ви!жджав у госпо-дарства, оц1нював еп1зоотичний стан, проводив па-танотом1чн1 розтини свиней, дослщжував патмате-р1ал у серолог1чних реакщях, ставив д1агноз. Досл1-дженнями було встановлено етюлопчну роль ентеро-, корона-, ротав1рус1в у захворюваннях свиней, розроблеш методи !х д1агностики та профшак-тики. Визнання отримали набори для д1агностики цих захворювань в реакцп нейтрал1зацИ', РЗК, а також вакцина проти ентеро- 1 коронаврусного гаст-роентериту свиней. Також були розроблеш набори для д1агностики класично! чуми свиней, бешихи свиней в 1муно-ферментному анал1з1 (1ФА) [10, с. 18; 16].
Для д1агностики та профшактики в1русних га-строентерипв та 1нших хвороб в шститут1 були ро-зроблен1 д1агностичн1 препарати й засоби специф1-чно! профшактики; набори для д1агностики в1рус-ного трансмюивного гастроентериту свиней методом 1ФА; ентеров1русного гастроентериту свиней. Застосування вказаних набор1в дало змогу при-скорити постановку д1агноз1в 1 розробити заходи щодо оздоровлення господарств в1д захворювань [10, с. 13].
Щд кер1вництвом А.1. Собка в 1нституп було розроблено ряд технолог1й виготовлення живих та 1нактивованих вакцин, що використовувались у систем! ветеринарно -саштарних заход1в з оздоровлення господарств ввд 1нфекц1йних хвороб - вакцина проти трансмюивного гастроентериту свиней з1 штаму П-1439/81; три вакцини проти ентеров1ру-сного гастроентериту свиней 6, 7, 8 серотишв; вакцина люфшзована з1 штаму «К» проти рота в1рус-ного гастроентериту свиней. На бшьшосп свиноко-мплекс1в були створен1 виробнич1 шдрозд1ли для виготовлення 1нактивованих вакцин 1з м1сцевих штам1в. За 1н1ц1ативою А.1. Собка був орган1зова-ний виробничий п1дрозд1л 1нституту в якому було налагоджено освоення власних розробок. Слад за-значити, що вже в 90-т1 роки ХХ ст. тут виготов-ляли м1льйони доз вакцини проти шфекцшних хвороб свиней та д1агностичш препарати [10, с. 13; 6, с. 13].
Великим попитом у практищ ветеринарно! медицини користувались !муностимулююч! й л!кува-льно-проф!лактичн! препарати. Був розроблений ! виготовлений !муноглобулш колостральний для проф!лактики ! л!кування поросят ! телят при шлу-нково-кишкових та респ!раторних захворюваннях. В 1нституп розробляли !нтерферон спеленоцитар-ний для свиней та ВРХ, аеронафек, пегнафек - препарат дезштоксикацшнол! та !муностимулюючо! дп; сорбел!т ! Новосорбел!т - антид!арейн! препарати для поросят; бал!з ветеринарний - для профь лактики й л!кування гастроентерит!в телят ! поро-
сят; трофолiзин i феролiзин - препарати для профь лактики та л^вання aнемii у поросят i телят [10, с. 13-14].
За участю А.1. Собка було тдготовлено i випу-щено два видання «Доввдника по хворобам свиней» (загальний тираж 46 тисяч примiрникiв), ряд моно-грaфiй, брошур, листiвок з питань дiaгностики, ль кування i профшактики хвороб тварин; опублжо-вано понад 2,5 тис. наукових праць у перюдичнш пресi, журналах, збiрникax праць конференцш тощо [10, с. 14; 14; 15].
Собко А.1. вмiв вдало спрямувати нaуковi дос-лщження, а також сформувати новi напрями розро-бок з актуальних питань ветеринарно! медицини. Так були створеш напрями електронно-мжроскош-чних дослвджень, гнотобюлопчш лaборaторii, новь тнi дослвдження в iмунологii, налагоджено вироб-ництво ветеринарних профшактичних i л^валь-них препарапв, знaйденi новi способи очищення й одержання вiрусниx частинок, зaпочaтковaнi досль дження iнфекцiйного мутагенезу у ветеринарнш медицинi, що були унiкaльнi не тшьки для Украни, а й для краш колишнього СНД, розвивались напрями про створенню препарапв iнтерферонiв, xi-мiчниx aитивiрусниx речовин, здшснеш пошуки нових aд'ювaнтiв, створеш безголковi iн'ектори для iмунiзaцii тварин на вщсташ, новi лiнii культур клггин, розробленi новi способи виявлення мжото-ксинiв у кормах, новi дiaгностичнi тест-системи, новi рецептури кормiв для тварин, а також багато шших нaпрямiв
Багато наукових розробок 1нституту експону-вались на впчизняних i м1жнародних виставках та нагороджувались срiбними i бронзовими медалями. Завдяки цим розробкам i мiжиaродному авторитету А.1. Собка, 1ВМ в 80-90-х роках ствпрацював з ш-ститутами та фiрмaми Росii, Казахстану, Болгарп, Нiмеччини, Чехи, Словаччини, Фрaицii, Англп, США i був флагманом в цьому питaннi [10, с. 14, 24-25].
Напришнщ 1980-х рок1в вчений зосередив увагу вивченню iмуно- i патогенезу вiрусниx киш-кових хвороб. Вперше в свiтi в цих роботах було виявлено та дослвджено трaнсмiсивний гастроенте-рит свиней (ТГС): акцидентальна iнволюцiя (незво-ротна деградащя) тимусу, яка приводить до неспро-можиостi всього подальшого iмунного захисту i за-гибелi тварин. В подальшому, розвиток дослвджень посприяв ввдкриттю нових можливостей у ство-ренш ад'ювантних та iмуномодулюючиx препара-пв направлено!' ди для ошгашзацп зaсобiв специфь чно! профiлaктики ТГС.
Дослвдження Собка А.1. мали м1жнародний резонанс. На 9-му Мiжнaродному конгреа по хворобам свиней в 1спанп у 1986 р велику защкавлешсть бiльше 1,5 тисячi делегапв визвала доповiдь А.1. Собка, в якш вченим вперше було представлено результата вивчення рашше невадомо! iмунобiологiч-но! ознаки вiрусу ТГС - iмуномодулюючоi дii, була надана оцiнкa його впливу на антитшоутворення та трaнсформaцiйну aктивнiсть iмунокомпотентниx клгшн тварин, а також визначено ультраструктурш основи пaтологii, що визиваеться вiрусом ТГС
польових i вакцинних шташв. Розвиток новаторсь-ких дослiджень вченого в гaлузi вiрусологii, iмуно-бiологii та пaтологii посприяли створенню зaсобiв етiологiчноi та патогенетично1' терaпii i профiлaк-тики цих захворювань. Завдяки зусиллям вченого було створено препарат Новосорбелгт - перша в ю-торii' Укра1ни мiжнaроднa розробка (Укра1'на-Болга-рiя) в гaлузi створення препaрaтiв для ветеринарно1' медицини.
Доповвдь вченого по цiй темi в Швейцари у 1990 р. мала такий сильний вплив на делегапв 11 Мiжнaродного Конгресу по хворобам свиней, що вченого запросили очолити Мшробюлопчну сесш на 24-му Всесвиньому Конгресi у 1991 роцi в Рю-де-Жанейро [4, с. 17].
1де1' Собка А.1. використовуються в наукових дослщженнях i в тепершнш час. Вiн створив школу по шфекцшнш пaтологii, пiдготувaв 35 кандидапв та 5 докторiв наук. Його учш продовжують розви-вати розпочап досл1дження по розробцi нових тех-нологiй та створенню нового поколшня бiологiч-них препaрaтiв в багатьох НДУ Укра1ни та за кордоном [10, с. 19; 7, с. 10].
Науковий штерес проявляв Собко А.1. i до про-блеми пaрaiмунiтету. Дослiдження вченого в цьому напряму були оцiненi на м1жнародному рiвнi, оск1-льки випереджали свiй час [4].
Свиову новизну наукових робiт А.1. Собка шд-тверджено близько 50 авторськими свiдоцтвaми та патентами на винаходи. Вш автор понад 300 наукових праць, у тому чи^ поабнишв, моногрaфiй та дов1дник1в. Багато наукових дослвджень було вико-нано ним спшьно зi вченими науково-дослщних за-клaдiв Росiii, ЧехИ', Шмеччини, Болгaрii. У 1988 р. Собка А.1. було обрано членом-кореспондентом Всесоюзно!' академп сiльськогосподaрськиx наук iм. Ленша (нинi Росiйськa aкaдемiя сiльськогоспо-дарських наук), а у 1991 р. - Украшсько1' aкaдемii' аграрних наук (ниш Нацюнальна aкaдемiя аграрних наук Украши). Йому було присвоено почесне звания заслуженого дiячa науки i теxнiки Укра1'ни [1, с. 312-313; 2; 9; 10, с. 19].
За устхи в розробщ, впровадженш в виробни-цтво виробничих наукових дослщжень в боротьбi з шфекцшними хворобами та розвитку ветеринарно1' науки, А.1. Собка було нагороджено медалями «За трудову вiдзнaку» (1966) та «За доблесну працю» (1970); орденами «Трудового Червого Прапору» (1971, 1979); медалями ВДНГ СРСР: бронзовими (1972, 1986), срiбними (1969, 1976), золотою (1974); Почесною горамотою Щрезидiумa Верховно!' Ради УРСР (1981); медалями «В пам'ять 1500^ччя Киева» (1982) та «Ветеран пращ» (1984). У 1992 р. професору А.1. Собко було присвоено звания «За-служений дiяч науки i теxнiки Укра1ни» [10, с. 19].
Помер А.1. Собко 25 лютого 1997 р., на 66-му рощ тсля тяжко! хвороби. Похований в м. Киевi [9].
П1дсумовуючи дiяльнiсть вченого, потрiбно сказати, що успixи на науковш нивi А.1. Собка ба-зуються перш за все на людських якостях вченого -вш мiг спокойно обговорити, обгрунтувати та намь тити шляхи вирiшення будь-яко! проблеми ветери-
Sciences of Europe # 64, (2021)_
нарно! медицини, а також створити атмосферу тво-рчосп в ïï виршенш. Тому його пращ дос залиша-ються актуальними та затребуваними i на теперш-нш час, а його дiло продовжували учнi (В.А. Прискока, Ф.С. Вабщевич, З.С. Клестова, О.Ф. Блоцька та багато iнших).
Висновки: Таким чином, розкрито кожен бю-графiчний перiод науковоï дiяльностi вченого. Охарактеризован масштаби А.1. Собка як нау-ковця i особистостi та показаний внесок вченого у мiжнародну дiяльнiть. Виокремленi науковi досягнення А.1. Собка у розвиток ветеринарно! iмунобiологiï (розробка понад 30 бiологiчних пре-парапв, дiагностичних-тест-систем, вивчення про-блеми пара1муштету тощо), для профiлактики i m-кування iнфекцiйних хвороб сшьськогосподарсь-ких тварин, що значно покращило ешзоотичний стан в крш'ш на той час та скоротило економiчнi збитки.
Лiтература
1. Вченi у галузi ветеринарноï медицини. Киïв : Аграрна наука, 2001. 388 с. (серiя «Украшсьш вченi-аграрiï ХХ столитя». Кн. 6.).
2. До 70^ччя Анатолiя 1вановича Собка // Ветеринарна медицина Украши. 2001. № 9. С. 47.
3. Захаров В. М., Дудников А. И. А. И. Собко - 10 лет научной и производственной деятельности во Всесоюзном научно-исследовательском ящурном институте России // Науковий вюник Нащона-льного аграрного ушверситету. 2001. Вип. 36. С. 19-22.
4. Квачев В. Г. Международная деятельность професора А. И. Собко // Науковий вюник Нащона-льного аграрного ушверситету. 2001. Вип. 36. С. 14-19.
5. Научный отчет Украинского научно-исследовательского института экспериментальной ветеринарии за 1963 год // Центральний державний ар-х1в вищих оргашв влади i управлшня Украши. Ф. Р-27 Министерство сельского хозяйства УССР. Оп. 20. Спр. 464 (т. 2). Арк. 107-121.
6. Ображей А. Ф. А. I. Собко - оргашзатор та засновник шституту ветеринарно! медицини УААН
// Науковий вюник Нащонального аграрного ушверситету. 2001. Вип. 36. С. 12-14.
7. Ображей А. Ф., Наумова Н. А. Видатний вчений, педагог, оргашзатор науки [А. I. Собко] // Науковий вюник Нащонального аграрного ушверситету. 2001. Вип. 36. С. 9-11.
8. Онопрieнко В. I. Бюграфи вчених : специ-фжа, завдання, досвщ // Украшська бюграфютика: зб. наук. праць. 1999. Вип. 2. С. 49-53.
9. Пам'яп визначного вченого ветеринарно! медицини професора Анатолiя 1вановича Собка // Ветеринарна медицина Украши. 1997. № 6. С. 44.
10. Памяти Анатолия Ивановича Собко. К 70-летию со дня рождения / ред. Ю. А. Собко, В. Ф. Вабищевич, В. И. Полулях, Н. А. Наумова. Кшв, 2001. 101 с.
11. Сводки и заболеваемости сельскохозяйственных животных ящуром, птиц и свиней чумою по областям // Центральний державний арх1в вищих оргашв влади i управлшня Украши. Ф. Р-27 Министерство сельского хозяйства УССР. Оп. 17. Спр. 11758 (ч. 1). Арк. 84-87.
12. Собко А. И. Диагностика чумы свиней с применением новых клинико-лабораторных методов : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. вететеринарных наук. Харьков, 1963. 19 с.
13. Собко А. И. Идентификация эпизоотических штаммов вируса ящура : дис. ... д-ра ветеринарных наук. Покров : ВНИИВВиМ, 1972. 385 с.
14. Справочник по болезням свиней / А. И. Собко, В. Ф. Романенко, Г. К. Божко [и др.]; под ред. А. И. Собко. 2-е изд., доп. и перераб. Киев : Урожай, 1988. 360 с.
15. Справочник по болезням свиней / И. Н. Гладенко, А. И. Собко, В. Е. Чумаченко [и др.]. Киев : Урожай, 1981. 252 с.
16. Тацька В. Н. Внесок А. I. Собка у забезпе-чення ветеринарного благополуччя у промислових свинокомплексах Украши. Присвячено 70-рiччю ввд дня народження доктора ветеринарних наук, члена-кореспондента УААН А. I. Собка // Ветери-нарна бютехнолопя. 2002. № 1. С. 113-116.
