CC BY
59
Выводы. Открытость информации формирует открытость взаимоотношений власти и общества: доверие или недоверие, но всегда обоснованное.
В основе информационной открытости органов власти как условия повышения эффективности государственного управления должно стать постоянное обновление информации, а также обмен информацией с обществом, что особенно актуально в кризисных ситуациях. Обмен информацией требует формирования системы общей информационной политики и внедрения единого стандарта информационной открытости.
Предпочтительной моделью информационной политики в системе государственного управления является проактивная.
Стандарт информационной открытости органов власти должен основываться на следующих основных принципах:
максимальный доступ граждан к информации, имеющей значение для обеспечения их прав;
оперативное размещение информации в средствах массовой информации и на официальных сайтах органов власти в информационно-телекоммуникационной сети «Интернет»;
своевременное и в полном объеме раскрытие информации о поручениях, данных руководителям органов власти, о ходе их выполнения и о поручениях по кадровой политике органов власти;
раскрытие информации о содержании проектов документов, которые находятся в разработке, в том числе бюджетов всех уровней;
наличие на официальных сайтах в информационно-телекоммуникационной сети «Интернет» органов власти специальных разделов, в том числе форумов по тематике, связанной с внедрением системы;
онлайн оценка степени эффективности и информационной открытости органов власти;
проведение консультаций с представителями институтов гражданского общества и экспертов по вопросам выработки приоритетных направлений развития и стратегий;
своевременная обработка обращений граждан и принятие решений;
публикация результатов деятельности органов власти различных уровней.
Реализация приоритета обмена информацией между властью и обществом и разработка и внедрение стандарта информационной открытости органов власти позволит существенно повысить доверие населения власти и обеспечить возможность участия граждан в процессе принятия управленческих решений, а также будет способствовать снижению социальной напряженности в обществе, вызванной не только социальной нестабильностью, но и информационным вакуумом со стороны органов власти различных уровней.
Список использованных источников
1. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления [Электронный ресурс] / Г. В. Атаманчук. — Режим доступа: http://adhdportal.com.
2. Глик Дж. Информация. История. Теория. Поток / Джеймс Глик; пер. с английского М. Коно-ненко. — М.: АСТ: COPRUS, 2013. — 576 с.
3. Дьякова Е. Г. Электронное правительство» как идеологический конструкт / Е. Г. Дьякова // Социум и власть. — 2009. — № 3 (23). — С. 4-10
4. Ефимова Д. Аналитические навыки: оценка и развитие [Электронный ресурс] / Д. Ефимова. — Режим доступа: http://daria-e.livejournal.com/14574.html.
5. Лугвин С. Переход к новой модели государственного управления в постиндустриальном обществе / С. Лугвин // Проблемы теории и практики управления. — 2004. — № 4. — С. 34.
6. Степанов А. С. Критерии эффективности государственного и муниципального управления (бездефектное управление) / А. С. Степанов // Вестник университета. — 2001. — № 2. — С. 93-98.
7. Ian Beckett. Blue Knight [Электронный ресурс] / I. Beckett. — Режим доступа: http://www.hitchins.net/policing/blue-knight.html.
С. С. Майдукова
канд. екон. наук м. Донецьк
НАЦЮНАЛЬНИЙ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БАЛАНС ЯК ОСНОВА ЕКОНОМ1ЧНО1 БЕЗПЕКИ
Аналiз показав, що, незважаючи на формальш ознаки щентичносп принцитв i структури нацюна-льного управлшня природокористуванням европей-ським еколого-економiчним стандартам, дiючi меха-шзми управлшня мшерально-енергетичними ресурсами вугшьного сектора економiки не адаптовано в повнш мiрi до нових умов господарювання, яю Грун-туються на фшансовш самодостатноси тдприемств (незалежно вщ форми к власноси) для розширеного вщтворення.
У вугшьних регюнах не реалiзуються европейсью еколопчш стандарти, паливний ринок не адаптовано до вшьно! конкуренцп та демонополiзму, нацюналь-ний паливно-енергетичний баланс не збалансовано зi структурою промислових запаетв власних природних ресуретв i промисловою потужшстю ПЕК, плата пщ-
приемщв за видобуток вугшля не диференцшована з джерелами рентного доходу вщ реалiзацii вироблено! продукцп, законодавчо не виршеш приватно-дер-жавш вщносини при виршенш проблем, що вини-кають при лiквiдацil вугшьних пщприемств (рекуль-тиващя порушених земель, наслщюв затоплення i загазованостi виробок та ш.).
Регулятивш аспекти ПЕБ. Структура i масштаби свггово! енергетики обумовленi рiвнем сощально-економiчного розвитку суспшьства i його продуктив-них сил. Однак для кожно! держави або об'еднань держав iмперативи створення тако! структури проди-ктованi безлiччю iндивiдуальних особливостей (гео-графiчне розташування, клiматичнi умови, структура економiки, рiвень науково-технiчного розвитку, ресу-рсний природний потенщал та iн.). I щ iмперативи
непостшш, про що свдаить енергетична полiтика СС. Вступивши в постiндустрiальний перiод розвит-ку, бiльшiсть краш цього спiвтовариства переорiенто-вували нацiональнi галузi виробництва на високотех-нологiчнi види продукцп, майже повнiстю лжвхдову-вали енерго- ! матерiаломiсткi техногеннi галузi виробництва, стали формувати паливно-енергетичний баланс на основ! !мпортного природного палива ! активно фiнансувати розробки по створенню НВДЕ.
Формування джерел нацiонального паливно-енергетичного балансу (ПЕБ) i його структури краши св1ту зд1йснюють за допомогою 1мпортних поставок i через внутршнш сировинний ринок. Спецiальних механiзмiв формування енергетичних поток1в не ви-користовуеться, хоча п1дх1д i рiвень лiбералiзацii ене-ргетичного ринку в кожному регюш i краiнi мае сво'1 осо6ливост1. У 61льшост1 краш за оптимальну умову вважають формування цш i задоволення попиту на паливо за допомогою децентралiзацii i лiбералiзацii внутр1шнього енергетичного ринку на базi власних запаяв природних ресур^в.
Геополiтичнi, економiчнi та 1сторичн1 особливо-ст1 краш американського континенту сформували найбтьш лiберальне вхдношення до втьного ринку як до механiзму, здатного самостшно регулювати попит i пропозиц1ю. У Захiднiй i Центральнiй Сврош одн1 краши схильн1 до ринкових вхдносин, шш схи-льш до 1х поеднання !з строгим державним наглядом, а у разi потреби — з втручанням вхдповхдних органiв влади. Всупереч жорстким заходам, яких вживае СС, ряд краш залишаеться схильним до регулювання ринку за допомогою преференцш, що представляються пхдприемствам шляхом створення нацюнальних ком-панiй, вщдаючи перевагу строгому нагляду за функ-цiонуванням енергетичних ринк!в. У крашах Сх1дно1 Свропи i Центральног Азп довiра до вшьних ринк1в значно менш виражена, що демонструе, наприклад, Рос1я.
Втручання держави в перiод кризових економiч-них ситуацiй стае неминучим, як це показав, наприклад, шслявоенний перюд в Сврош i глобальна криза 2008 року, рецидиви яко1 вхдбуваються i сьогодн1. Наповнюючи банк!вську систему i великi шдприем-ства державним кашталом, уряд пхдсилюе свш вплив в економiцi, створюючи державш корпорацп i скупо-вуючи контрольш пакети акцiй. Укрупнення вироб-ник!в дозволяе оперувати великими iнвестицiями на головних напрямах науково-техшчного розвитку, створювати нацюнальш науковi центри, об'еднуючi практичну науку i економiку, i це дае можливють знижувати рiвень ризику. Хоча, як вважають фахiвцi, держкорпорацп стають гiгантськими неконтрольова-ними монополшми, що погано сприймають шновацп. Державний каштал позитивно вплинув на розвиток нацiональноi економiки ряду краiн свгту i на темпи розвитку нових кашталомютких галузей виробництва, що сприяло зростанню ВВП. Як видно з табл. 1 [1], ця тенденц]я збертаеться.
За перiод з кшця Х1Х i майже все ХХ столгття частка державних витрат в о6^м1 ВВП розвинених краiн, хоча i не пост1йно, виявляла тенденцп до зрос-тання i в результат збшьшилася за цей перюд в1д 24,5% (Япон1я) до 58,8% (Швеця). З виконаного нами аналiзу даних (табл. 1), видно, що середньорiчнi темпи приросту в о6^м1 ВВП м1ж 1980-1990 рр. ви-явили тенденцию до зниження, сл1дуючи перiодичним циклам М.Д. Кондратьева [2].
Таблиця 1
Динамка частки державних витрат в об'ем1 ВВП
_шдустр1альних краш, %_
Р о к и
Краши 1880 1929 1960 1970 1980 1990 2000 2010 Зрос-тання
США 8 10 27,8 32,2 31,4 32,8 33,1 33,6 25,6
Япон1я 11 19 18,3 19,3 32 31,3 35,5 39,5 28,5
Англ1я 10 24 32,6 39,3 43 39,9 39,7 41,1 31,1
Шмеч-
чина 10 31 32 37,6 47,9 45,1 47,4 47,9 37,9
Францiя 15 19 34,6 38,9 46,1 49,8 53,2 54,3 39,3
Швещя 6 8 31,1 43,8 60,1 59,1 60,8 61,4 35,4
Середне 10 18,4 29,4 35,2 43,4 43 45 46,3 36,3
Серед-
ньор1ч-
ний
прирют середнiй 0,16 0,35 0,58 0,92 0,04 0,25 0,18 -
1снують i 1нш1 мотиви для втручання держави в економжу. В 1ндп i краiнах Латинсько1 Америки встановлений контроль швестицш приватних ф1рм в економiку, як1 намагаються уникнути ризику вкла-дення капiталу в енергетику. Державний контроль нафтогазових запаяв пануе в крашах Близького Сходу. У Сврош держави виявляють потужне регулятив-не втручання в енергетику для залучення приватних швестицш до низьковуглецевого палива i «чистих» технологiй. Пануючий iнституцiоналiзм в захдно-европейських краiнах перешкоджае виробленню еди-них правил колективно1 енергетично1 политики. Хоча окремi хартп, союзи та шш1 об'еднання юнують. Але не можна виключати, що саме п1д впливом газово1 росш^^-укра^сь^ кризи, що зачепила вс1 евро-пейськi краши, проблема колективно1 енергетично1 безпеки отримала додатковий !мпульс для 11 вирь шення.
Таблиця 2
Темпи приросту частки державних витрат у ВВП, %
Краши Роки
18801929 19301960 19611970 19711980 19811990 19912000 20012010
США 0,04 0,57 0,44 -0,08 0,14 0,50 0,46
Япошя 0,16 -0,02 0,10 0,13 -0,31 0,02 0,09
Ангшя 0,28 0,28 0,67 0,37 -0,31 0,02 0,03
Шмеччина 0,43 0,03 0,56 0,10 -0,28 0,29 0,32
Франц]я 0,08 0,05 0,43 0,72 0,37 0,42 0,39
Швеця 0,04 0,74 0,13 0,16 -0,10 0,21 0,16
Енергетична безпека. 1сторичний досвхд двадця-того стол1ття св1дчить, що одним з найважливiших елемеш!в пол1тично1 i економiчноi незалежностi держави е енергетична безпека. До сьогодшшнього часу загальноприйняте тлумачення цього поняття остато-чно не сформульоване. У крашах СС — у р1зних контекстах i для р1зних цтей — використовують термши «енергетична безпека» i «безпека енергопоставок», що часто мають неоднаковий змют. Свропейський Комiтет ООН сформував з них чотири групи [3]:
- ф1зичто порушення поставок енергоноспв у результат збо'ш в ро6от1 об'екив iнфраструктури, стих1йних лих, соцiальних хвилювань, пол1тичних акцiй i актiв тероризму;
- довгострокова ф1зичто наявнiсть поставок енергоресур^в для задоволення зростаючого попиту в майбутньому;
- згубний вплив на економiчну дiяльнiсть i на положення населення дефщиту енергп, значних ко-ливань цiн;
- побiчний збиток вiд актiв тероризму, що приз-водять до людських жертв, серйозних наслщюв для здоров'я i пошкодження майна.
Зiставляючи наведенi вище формулювання з тлумаченнями, якими насичеш вiтчизнянi ЗМ1, i з власними уявленнями про державну енергетичну без-пеку Укра!ни, легко встановити, що в жодному з пе-рерахованих вище формулювань чiтко не позначений (як нам видаеться) найважливiший чинник — це на-явнiсть, доступшсть, достатнiсть власних ресурсiв i постшна безперебiйна можливiсть !х постачання до об'екив переробки i споживання. Тлумачення термь ну «енергетична незалежшсть», видшеного бвропей-ською Економiчною Комiсiею (6ЕК) ООН iз загаль-ного числа, явно претендуе на можливють постшного безперешкодного комерцiйного доступу до енергети-чних джерел iнших кра!н. Саме тому акценти зробле-нi на комушкащях, зростаючому попитi в майбут-ньому, захистi вiд тероризму, загрозу якого бачать вщ iсламських кра!н.
У транскрипцп М1жнародно! академп шформацп термiн «енергетична безпека» отримав лакошчнше тлумачення. Це «захищенiсть громадян i економiки держави вщ погроз дефщиту в забезпеченш енергiею на прийнятних умовах (яюсть, цiна, доставка), а та-кож створення мiжнародних умов, закршлених пра-вовими актами, заснованих на свгговому енергетич-ному партнерству для збалансованого i безперебшно-го забезпечення енерпею краlн-споживачiв навiть у разi енергетично! кризи». Не можна не вщзначити, що в тлумаченш 6ЕК «енергетичнiй безпещ» упущена вочевидь, не без намiру, так! поняття як «стiйкий соцiально-економiчний розвиток краш свггово! ст-льноти», оскшьки iнтереси 6С зосередженi на забезпеченш довгостроково! стабiльностi власно! економь ки на фонi економiк Китаю, 1ндп, 1ндонезп, Швден-но! Коре!, що розвиваються високими темпами.
Виходячи з фактичного стану енергетики Укра-!ни, де пануе монополiзм при розподЫ енергп i встановленнi цш i тарифiв на енергоносп, прничо-шахтне устаткування, панування фiнансових ол^архь чних утворень на внутрiшньому ринку i т.д., рiвень енергетично! безпеки не можна визнати достатнiм.
Хоча свггових запасiв викопного палива виста-чае, щоб задовольнити енергетичнi потреби протягом досить тривалого перiоду, судячи з лггературних джерел [4, 5], вщдача нафтових i газових родовищ у тв-нiчнiй пiвкулi продовжуе знижуватися, що вимагае додаткових витрат на iнвестування виробництва i веде до зростання цiн. Тому у свт знову виявляеться все бшьший iнтерес до атомно! енергп (до катастро-фи на АЕС «Фокумма» в Японп), вугшля i вщновлю-ваних джерел енергп. Починае переважати думка, що вони як первинш джерела бшьш стабiльнi. На фор-мування тако! думки впливають i iншi чинники — загроза вичерпання вуглеводнево! сировини, зростання цш i загострення конкуренцп на сировинному ринку, висок! темпи збшьшення споживання енергп i т.д. У результата вугшля знову отримуе статус надш-ного i економiчно ефективного виду палива. Разом з тим проблеми, пов'язаш зi зростанням його споживання, знаходяться в прямш залежноси з техноген-ною дiею вугшьного i теплоенергетичного виробництва на природне середовище. I хоча у свгговш енерге-тицi зростае об'ем «чистих» технологiй спалювання вугшля, розвиваеться каптащя метану вугшьних родовищ, з'явилися новi заводи по виробництву синте-
тичного палива, що тдвищуе привабливють вугшля як енергоресурсу, проблема еколопзацп в тандемi «вуглевидобувне пiдприемство — споживач енергп» потребуе виршення i вимагае колективного узго-дження принципiв екологiчно! безпеки. Таким актом добро! волi був i Юотський протокол. З точки зору основних характеристик споживчих якостей вугшьно! продукцi! — зола, волога, етрка — вони виявилися неприйнятними. Теплоенергетика, орiентована на «чистi» технологп спалювання вугшля, виявилася бшьш популярною i такою, що вiдповiдае цiлям Ю-отського протоколу, оскшьки це дозволяе понизити нафтогазову напружешсть на свгговому ринку, ураз-ливiсть економiки вщ форс-мажорних обставин i створити умови для здорово! ринково! конкуренцп. Одночасно протакають iншi процеси, яю сприяють скороченню викищв парникових газiв: переорiентацiя економiки на постiндустрiальнi види виробництва, електрошку, нанотехнологп та iншi маломатерiало-мiсткi види продукцп.
Зусього цього виходить, що потрiбно остаточно визначити енергетичну стратепю Укра!ни на трива-лий термiн, встановивши прiоритети, напрями i об'еми енергозбереження, потенцiал розвитку нетра-дицiйних вiдновлювальних енергетичних ресуретв (НВЕР) i нового вигляду виробництв по перетворен-ню вугшля на iншi види палива.
Свтовий паливно-енергетичний баланс i його тенденцп. Не дивлячись на кризовi явища, що почас-тiшали останнiми роками, у свгговш енергетицi, зростання цш на вуглеводневе паливо i зростаючу загрозу вичерпання природних джерел енергп за останш двадцять роив радикальних змiн у структурi спожи-ваних ресурсiв не сталося. Прискорений розвиток атомних i гiдроенергетичних джерел у минулому сто-лiттi був приурочений до нових наукових досягнень, реалiзованих в технолопях i машинобудуванш. Судячи з публiкацiй можна чекати чергового сплеску в споживанш цих i ранiше масштабно використовува-них НВЕР. У гiдравлiцi — це може бути хвилева енер-гетика (серфери), високоенергетичний синтез-газ, що видшяеться при дп на водш розчини електричного розряду (дуг), в атомнш енергетицi — високобезпечнi атомш реактори та iнше.
Нижче (табл. 3) наведена динамжа свiтового споживання первинних енергетичних ресуретв за значний час.
Таблиця 3
Свггове споживання первинних енергоресурсiв
Роки Усього Свпове споживання первинних
млн т енергоресурсш, млн т у.п
у.п. вугшля нафта газ ГЕС АЕС
1900 700 661 26,0 10 3 -
1920 1525 1321 144 30 30 -
1940 2464 1878 441 113 73 -
1950 2536 1534 672 244 86 -
1960 4322 2206 1358 584 173 1
1970 7038 2418 2936 1368 296 20
1980 8910 2624 3835 1836 443 172
1990 11085 3207 4074 2659 599 546
1995 11720 3504 4108 2905 636 567
2000 12417 3670 4232 3290 650 575
2010 17300 3858 6107 3996 1073 398
2030 23300 5150 8248 6011 1002 512
Аналiз даних табл. 3 дозволяе зробити наступи висновки. Упродовж усього столитя (крiм перiоду свiтових воен) спостер^аеться зростання споживання первинних енергетичних ресурав. При цьому збшь-
шилася не лише Гх маса (у 17,7 раза), але й темпи 11 приросту. Особливо високими темпи були в перюд з 1960 по 1980 р. (229 млн т у.п./рж).
Весь цей час, не дивлячись на висок! темпи зро-стання споживання нафти, газу, електроенергп, ви-роблюваноГ АЕС, споживання вуг1лля постшно зрос-тало темпами, що прискорюються (у середньому 4,5% на рщ), i зб1льшилося за столiття в 5,5 раза. Що сто-суеться змiни структури паливно-енергетичного балансу, то останшми роками тут спостерпаеться змiна тенденцiй:
1. Частка вугшля в структурi споживання пер-винних енергетичних ресурсiв до 1980 р. падала з деяким прискоренням, пот1м зупинилася на вiдмiтцi 30% i подальшi двадцять рокiв залишалася стабшь-ною (29,5%).
2. Частка нафти в 1980 р. досягла максимуму (43%) i в подальший перюд виявляе тенденцп до не-значного зниження з 36,8 до 34,1%.
3. Частка природного газу в структурi виявляе тенденцию до деякого зниження темшв зростання.
4. Збтьшення частки електроенергп ддроелект-ростанцiй у структурi в 1960-1990 рр. в1дбулося в результатi нарощування потужностей в СРСР, кра-Гнах Скандинавп. Подальше зростання, на думку фа-х1вщв, украй обмежене через вiдсутнiсть втьного стоку рiчок.
5. Частка енергп, що виробляеться АЕС, досягла максимуму в 1990 рощ, i за прогнозам МЕА вектор розвитку цього виду виробництва енергп неодно-
Динамжа св1тового
значний у зв'язку з небезпекою i проблемами захо-ронення вiдходiв.
Для запобiгання загрозi планетарноГ енергетич-ноГ i еколопчно'Г кризи м1жнародне спiвтовариство пiд ег1дою ООН шшдювало i вс1ляко пiдтримуе, активно просувае програми по створенню i освоенню НВЕР, необхдних для юнування i стiйкого розвитку земноГ цившзацп. В 1х числi — водневе паливо, вгт-рова, сонячна, геотермальна, бюлопчна енергетика, мала г1дроенергетика, шахтний i сланцевий газ. За дослдженнями, виконаними МЕА, у ц1лому в1дносне зростання НВЕР (табл. 4) [8] не виявляло тенденцш прискорення в перюд з 1970 по 2001 р.
Таблиця 4
Середньор1чн1 темпи зростання НВЕР (%)
Джерела 19701980 рр. 19801990 рр. 19902001 рр.
Вiдновлюванi 3,2 2,4 1,2
Ыомаса 3,5 3,0 1,6
Гщроенерпя 2,6 0,7 0,4
Геотермальна енергiя 8,3 9,4 0,4
Вiгряна/сонячна енергiя 6,4 23,5 23,1
Джерело: Мiжнародне енергетичне агентство.
Загальш тенденцп в динамщ енергоспоживання у загальних рисах збереглися i на початку ХХ столггтя (табл. 5).
Таблиця 5
енергоспоживання
Джерела енергп Структура т н. е, % Середньор!чш темпи п риросту, %
2000 р. 2005 р. 2010 р. 2011 р. 2000-2005 рр. 2005-2010 рр. 2011 р. до 2010 р.
Всього: т.н.е % 9382 100 10755 100 11978 100 12275 100 2,9 2, 3 2, 5
Нафта т.н.е % 3572 38,1 3902 36,3 4032 33,7 4059 33,0 1,8 0,7 0,7
Вугшля т.н.е % 2400 25,6 2982 27,7 3532 29,5 3724 30,3 4,9 3,7 5,4
Атомна енерпя т.н.е % 584 6,2 625 5,8 626 5,2 599 4,9 1,4 0 -4,3
Гщроенерпя т.н.е % 599 6,4 662 6,2 779 6,5 792 6,5 2,1 3,5 1,7
В1Е т.н.е % 51 0,5 84 0,8 166 1,4 195 1,6 12,9 19,5 17,5
З аналiзу даних, наведених у табл. 5, випливае:
- споживання енергп за перюд з 2000 по 2011 р. у середньому щороку збшьшувалось на 2,8% i досягло 12275 млн т н.е. (130,8%);
- абсолютш темпи приросту споживання вугле-водневого палива виявляли тенденщю до зростання — нафти з 3572 до 4059 млн т н.е. (13,6%), газу з 2178 до 2906 млн т н.е. (33,5%). Однак у структурi джерел частка вуглеводневого палива знизилась з 61,3 до 54%;
- загальний прирют споживання вуплля стано-вив 55,2% i його частка в структурi джерел енергп збтьшплась з 25,5 до 30,3%, тобто зросла на 11,8%;
- споживання нетрадицшних в1дновлюваних джерел енергп збтьшплось у 3,8 раза, однак у струк-турi джерел енергп його частка (1,6%) залишалась найнижчою.
За прогнозами СЕК, сонячна фотоелектрична i вгтряна енергетика i нада^ розвиватимуться найбшь-шими темпами. Однак, незважаючи на висок! темпи Гх приросту, частка енергп бюмаси, вгтру, Сонця i геотермальних джерел навряд чи у 2030 р. досягне 10%. НВЕР поки е лише допом1жними, здатними, не порушуючи балансу енергетичноГ безпеки, i задово-
льняючи еколопчш вимоги, задовольнити в найбли-жчi 20 рокiв невелику частину потреб економжи роз-винених краГн. Кр1м того, замiщаючи вуг1лля i нафту регенеративними енергоресурсами, сл1д враховувати неминучють виникнення екологiчних i економiчних проблем, не менш серйозних шж енергетичнi. На-приклад, масове виробництво бюпалива, зiставне за масштабами з традицшними джерелами, в умовах дефщиту продуктiв харчування в рядi краГн практично неможливе через перенаселешсть планети, оск1ль-ки воно вимагае залучення до господарського обороту нових великих площ родючих стьськогосподарсь-ких земель для виробництва бюмаси. Не кажучи про дефiцит таких площ на територп багатьох держав, це вимагатиме скорочення площ, вже використовуваних для виробництва стьгосппродукив, що призведе до порушення бюлопчно'Г рiвноваги в регiонах, вимагатиме додаткових витрат на збереження ландшафту i в1дтворення виснажених Грунтiв, на виробництво добрив, пестицидiв, гербiцидiв, на здшснення заходiв щодо захисту навколишнього середовища в1д Гх шкодливо! дп i т.д. Про це свдаить, наприклад, досв1д реалiзацlí менш грандюзних проектiв — крупних вгт-рових, гхдроенергетичних i гелiоенергетичних проек-
т1в (акустичне «забруднення» атмосфери, складнощi монтажу i ремонту масивних вггроенергетичних агре-гатiв, замулювання рiчок, засолення грунту i втрата земельних угiдь у мiсцях гдроспоруд i т.д.). I, що важливо, при вс1х цих недолiках це ще i непостш-нiсть природних, погодних i змiна клiматичних умов,
що призводить до нестабiльностi об'ем1в вироблюва-но1 енергii. Поряд з цим вхдновлюваш, особливо б1о-лопчш, енергоносп в бiльшостi випадкiв не можуть конкурувати з традицшними 1 вимагають значно б1-льших державних дотацш (рис. 1) [7].
I 100 п
? 90 80
о.
£ 70 н ф
§. 60 н
а> 50
i 40 т
н 30
х
ю
& ю н
ш
20 -
т 5 4,5 4
3,5 3
2,5 2
1,5 1
0,5 0
н
га
ш и
Ш С!
о а
(О 2 С1
о
2000
2002
2004
2006
2008
2010
Рис. 1. ДинамКа виробництва електроенергп (1) i додаткових витрат (2) на генерацЮ нетрадицшних вiдновлюваних джерел енергп
Варт1сть електроенергп, виробленоi на баз1 реге-неративних енергоресурс1в у 4,5 раза вище н1ж з тра-дицшних (9 1 2 центи за кВт.г, в1дпов1дно). Загальш державш субсидп уряду Н1меччини на покриття зби-тк1в виробник1в, що становили у 2005 р. 9% загально-го об'ему виробленоi електрики, становили близько 3,3 млрд евро [там же, 7].
Концепця можливоХ диверсифжаци енергетики. Не дивлячись на значш усшхи у вдосконаленш тех-нологш використання енергп твердого палива 1 на сприятлив1 еколого-економ1чш умови для його кон-версп в синтетичне паливо 1 матер1али, у свгтовш сп1-льнот1 вуплля продовжують вважати «брудним» пали-вом, продукти згоряння якого загрожують озоновому шару атмосфери. При цьому еколог1чн1 проблеми, пов'язаш з видобутком, переробкою нафти 1 спалю-ванням и продуклв, 1гнорують, хоча насл1дки забруднення лггосфери в зонах нафтопромисл1в, нафтопе-реробних завод1в 1 в1д повсюдного спалювання мазуту, моторних палив не поступаються вупллю. За сво-iм генезисом 1 вм1стом в них х1м1чних елемент1в (табл. 6) нафта 1 вуплля под1бн1, а iх здатн1сть до конверсп в моторне паливо практично однакова [9].
Технолопчними перевагами нафтопродуклв е iх природний фазовий стан: витягання нафти 1з земних надр не вимагае спорудження кап1талом1стких шахт, дае значш технолопчш 1 лог1стичн1 переваги при транспортуванш, збер1ганн1 1 переробщ р1дких 1 супутнгх газопод1бних речовин видобутку. М1ж тим тривал1сть життевого циклу шахт у межах г1рничих
в1двод1в вугльних родовищ значно вища н1ж нафто-конденсатних д1льниць, а буре вуплля видобуваеться в1дкритим способом (розр1зами). Тому соб1варт1сть одинищ тепловоi енергп на порядок нижча за соб1ва-рт1сть 1нших вид1в оргашчних палив.
Якщо абстрагуватися в1д лог1стичних переваг нафти 1 ор1ентуватися на шновацп в енергетищ, то за своiми параметрами синтетичш палива з викопного вуплля здатш за споживними якостями стати в перспектив! р1вноц1нним аналогом нафтопродуклв. У зв'язку з цим доктрина нащонального енергетичного розвитку Украши може бути повшстю ор1ентована на власш природн1 ресурси, вхдповхдати принципам енергетичноi незалежност1 1 умовам ст1йкого сощаль-но-економ1чного розвитку сусп1льства на тривалу перспективу. Додатковим аргументом на користь ди-версиф1кацп вугiльноi галуз1 служать оц1нн1 вартост1 одинищ тепловоi або електричноi енергп первинних енергоноспв, наведеш на сайт1 [email protected] Т.К. Крушневичем (1нститут газу НАН Украши). Так, при вартост1 нафти $ 90-95 за баррель (158,588 дм3) роз-рахункова ц1на 1 кВт/т генерованоi з неi енергп ста-новить 5,16 цента, а генерованоi з рядового кам'яного вуплля енергетичних марок при його ни-шшнш щш в УкраМ в середньому $ 50 за тонну становить 1,14 цента за 1 кВт/т. 1накше кажучи, цша нафти у 12 раз1в вище за ц1ну вуплля, а розрахункова варт1сть 1 кВт/т виробленоi з вуплля енергii в 4,5 раза нижче. Отже, нав1ть при зростанн1 ц1н на вуплля до р1вня св1тових його переваги в теплоенергетиц1 досить висок1, особливо при впровадженш в промис-лов1сть шновацшних технологш, 1 диверсиф1кацп паливно-енергетичного сектора економ1ки.
Диверсифтащя виробництва. У широкому розу-мшш диверсиф1кащя — це поширення господарськоi д1яльност1 на нов1 сфери, що пов'язане з1 структурною перебудовою виробництва окремих тдприемств, територш 1 сум1жних галузей економ1ки на р1вн1 дер-жави. Найчаст1ше диверсиф1кащя виробництва спря-мована на перехд в1д реал1зацп однотипного товару
Таблиця 6
Х1м1чний склад первинного природного палива_
Вид палива Вм1ст елемент1в, % Теплотворна здатшсть, МДж/кг
Сг Нр мр
Нафта 82-87 11-14 0-1,7 43,5-46,0
Вуплля кам'яне 83-90 3,0-5,5 1,0-1,8 36,0-33,3
буре 65-70 3,8-6,0 25,5-29,6
до багатопрофгльного виробництва. Процеси дивер-сиф1кацп виробництва з'явилися в економщх розви-нених кашталютичних краГн у 1950-1960 рр. 1х штен-сивне поширення було обумовлене розвитком ринко-воГ економiки 1 високими темпами збiльшення попи-ту на нов1 види товару, виникненням великого числа нових галузей 1 ринк1в продукцп. У цих умовах диве-рсифiкацiя давала можлив1сть компенсувати падшня попиту на одному ринку за рахунок збiльшення його збуту на 1нших. Завдяки цьому диверсифжоваш шдп-риемства в ц1лому виявляються стшкшими i конку-рентоспроможнiшими в пор1внянн1 з вузькоспещаль зованими, оскгльки швидко проникають в нов1 для себе сфери д1яльност1 i розширюють асортимент то-варiв, що випускаються. Диверсифщуючи власне ви-робництво, пгдприемства (ф1рми) також сприяють перетiканню кашталу в найбiльш при6утков1 галузi. Власне, л1квГдац1я нацюнально'Г вуггльноГ галузi в за-хгдноевропейських краГнах н1 що шше, як акт масш-табноГ диверсиф1кацп, за допомогою якого дотування i вiдтворення капiталомiсткого вуг1льного виробництва за рахунок платника податкгв було перекладене на 1нш1 вуглевидобувш краГни (Австралiя, Пiвденна Америка, Польща), де кращi природн1 умови родо-вищ i немае дефiциту робочоГ сили. При цьому Н1ме-ччина, Великобритангя, Францiя зберегли за собою значний сектор продукцп важкого машинобудування на св1товому ринку. Так, в цих краГнах був створений резерв кошт1в для каштал1зацп наукомiстких галузей виробництва.
Бгльш поширена форма конкурентноГ боротьби в сучасних умовах — це диверсиф1кац1я продукцп, тобто збiльшення числа модиф1кацш одного виду товару. Хоча це 1 не вГдповгдае можливостям тради-ц1йно монотоварноГ галузi, але може бути здiйснено ГГ кооперащею з 1ншими галузями, або шляхом оргаш-зацп власного виробництва нетрадицшно'Г продукцп широкого призначення з вугглля i супутн1х його ви-добутку i збагаченню ресурс1в конверс1ею в синтети-чне паливо. У розглядуваному нами випадку кiнцева мета будь-якоГ диверсиф1кацп — рентабельнiсть галу-з1. Саме такий шлях вгдкривае можлив1сть п1двищити при6утков1сть галузi i змшити статус вуг1лля як сиро-винного ресурсу. Чи досить постав для цього?
За видами 1 масштабами модершзацп вуггльноГ галузi (з урахуванням задоволення попиту традицш-них споживач1в) пгдприемства, що беруть участь в диверсиф1кацп, умовно пiдроздiленi на групи (табл. 7) [8].
До першоГгрупи входять д1юч1 вуглевидобувнi пгдприемства будь-якоГ форми власност1, пiдлеглостi i оргашзацп господарських вгдносин (державна, приватна, змшана, оренда, концесгя, корпорацiя 1 т.д.), вiдiбранi для задоволення попиту традицшних спо-живачiв вуг1лля з урахуванням перспектив розвитку економiки УкраГни.
До другоГ групи входять теплоелектричш i кон-версiйнi пгдприемства нового типу, призначеш для комплексноГ переробки сировинних джерел вуг1льних родовищ (перш за все неперспективш для модершзацп i поставленi на консерващю шахти, що мають вгд-повхдш розкрит1 запаси вуг1лля) i генерацГГ вуг1лля в синтетичне вуглеводневе паливо з високою доданою варт1стю.
Третя група (табл. 8) — це спещал!зоваш госпо-дарськi пГдроздгли у склад! дшчих шахт або самос-т1йн1 позагалузевi територiальнi приватнi виробництва по з переробки попутних i вторинних мшерально-енергетичних ресурс1в i техногенних родовищ, що утворилися в процес1 видобутку вугглля.
Таблиця 7
Принципи групування шахт при диверсифжацн
виробництва вупльно! промисловост1_
Вид виробництва
1. Д1юч1 пщприемства 2. Теплоенергетичш 1 конверс1йн1 п1дприемства нового типу
Призначення
Задоволення потреб у вуггльнш продукцГГ ба-зових галузей економ1ки Часткове задоволення потреб у вуглеводнево-му газопод1бному 1 рГд-кому палив1 засоб1в ру-хомого транспорту, теплоенергетичних установок
Сировинне джерело:
Вуггльн родовища в межах г1рничих вгдведень: ша-хтний метан, вуглевмiснi пальш г мiнеральнi вгдхо-ди виробництва, геотермальш джерела
Р1вень виробничо! ¡ерархи:
Шахти 1 збагачувальн1 фабрики вуггльноГ галуз1 Комплекси по вироб-ництву тепло- 1 елект-роенергГГ, синтетичних хгм1чних продукт1в 1 палив
Р1вень 1 спос1б диверсифжацн
Частковий. Утил1зац1я шахтного метану, низькокалорш-них в1дход1в вуггльного виробництва, геотермально! енергГГ для влас-них потреб Повний. Перетворення вугглля, шахтного метану 1 низь-кокалор1йних вГдход1в вуггльного виробництва на синтетичне паливо 1 х1м1чн1 продукти бага-топрофгльного призначення, на електричну 1 теплову енерг1ю.
Диверсифiкацiя д1ючих шахт передбачае скоро-чення витрат виробництва на обслуговування об'екив i навiть отримання додаткового прибутку вгд передачi в оренду комерцшними структурами потенцiйних джерел додаткових ресурс1в, що утворилися в процес1 виробничоГ д1яльност1 (вгдвали, накопичувачi вГдход1в збагачення вугГлля, техногеннi водоймища, а також водш, газоповiтрянi i вуглепородш потоки д1ючих пiдприемств).
Зазначимо, що як первинш так i вторинш при-родн1 ресурси у своему натуральному стан (у надрах) становлять собою едине цгле — штегральний ресурс. Тому, розглядаючи систему управлшня ВПР з позицп повноти витягання мiнерального сировинного потен-цiалу вуггльних родовищ, або безвiдходностi виробництва, у сферу функцюнальних д1й цього державного мехашзму, перш за все, слГд включати вугглля. Проте його перетворення на теплову i електричну енерггю, а також сам видобуток i збагачення вугглля пов'язаш з втратами, бiльша частка яких непоправна. Тому абсолютно природно виникае питання про замшу юнуючих технологш шшими, досконалiшими, здатними понизити втрати, збгльшити продуктивн1сть вугглля як джерела енергп i мшерально'Г сировини, розширивши сферу його споживання.
I найважливше. Такий пГдхгд вiдповiдае особли-востям технологiчного розвитку промислових пгдпри-емств, якими, на думку футуролопв, найближчим часом можуть стати пбридш утворення, що виникли на стику р1зних галузей економiки i як! здатш кардинально зм1нити виро6нич1 процеси i номенклатуру товарiв, що випускаються.
Таблиця 8
Напрями диверсифкаци продукцп на 6a3i вторинних мiнеральних pecypciB вугiльних тдприемств_
Р е с у р с
енергетичний водний земельний мшеральний
Промисловий видобу-ток метану з вуглега-зо- вих. родовищ, скупчень у геолопч-них порожнечах i за-критих шахтах Часткова демшерал1защя шах-тних вод для агротехшчних цшей Опрюнення 1 водопщготовка шахтних вод В1дстоювання 1 розбавлення шахтних вод атмосферними опадами 1 р1чковими потоками в безст1чних водоймищах для зрошування Опр1снення 1 водоп1дготовка шахтних вод з одночасною виробничою утил1зац1ею х1м1-чних розсол1в Рекультиващя i використання промплощадок, площ, що вившьнюються вщ породних вiдвалiв, накопичyвачiв, схо-вищ; рекреацшних цшей i розмщення гeнepатоpiв вгг-рово'г i сонячног енергп Виробництво бyдiвeльних, вог-нетривких, в'яжучих матepiа-лiв, глинозему Промислова роз-робка породних вiдвалiв рудно'1 i нерудног сировини
Висновок. Позици вугшля у свгтовш структур1 енергоспоживання стшю 1 тенденцп його випере-джаючого зростання у виробництв1 електрики 1 тепла збер1гаються, тод1 як НВДЕ поки вдаграють допом1-жну роль у забезпеченш комунальних потреб суспшь-ства 1 без зовншшх субсидш за соб1варт1стю не кон-курентоспроможш з традицшним паливом. В Украш, де в надрах зосереджеш значш запаси вугшля 1 вкрай обмежен1 розв1дан1 запаси вуглеводневого палива, у структур1 споживання первинних вид1в енергп на долю газу 1 нафти припадае близько 60%, з яких тшьки третина належить до власних ресурс1в. Це ви-магае значних витрат з обмежених запас1в валютних кошт1в. Для лжвщаци негативного сальдо власних джерел вуглеводневоi сировини в паливно-енергетич-ному баланс 1 забезпечення енергетичноi безпеки потр1бна кор1нна диверсиф1кац1я нац1онального ринку. Це збшьшить попит на вугшля 1 створить мотива-ц1ю для вкладення приватного кап1талу у виробниц-тва з комплексноi переробки невикористовуваних ниш ресурс1в вугшьних родовищ, дозволить скороти-ти деф1цит державного бюджету, а також стимулюе розвиток вугшьно!!, металургшно!!, машинобудiвноi та шших базових галузей промисловосп, стимулюючи вщновлення 1 розвиток усiеi шфраструктури регюну.
У сучасних умовах можливосп диверсиф1кувати паливно-енергетичний баланс шляхом реформування всiеi системи нацiональноi енергетики вкрай важко. Але подготовка до масштабноi перебудови економ1ки Украши на законодавчому р1вш 1 коригування ств-вщношення експортно-iмпортноi полгтики згщно з европейськими нормами енергом1сткост1 ВВП сл1д розглядати як своечасш 1 необхщш. Кризова ситуа-щя, яка склалася у глобальнш економщ, явище цик-л1чне 1 тимчасове. Тому потр1бно своечасно виконати шдикативш прогнози розвитку нацiональноi еконо-
мiки згщно з власними джерелами енергетичних pecypciB i мicткicтю внyтpiшнього та мiжнаpодного па-ливного ринку.
Список використаних джерел
1. О результатах глобального раунда международных сопоставлений ВВП [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://kpukit-edu.kiev.ua/ index.php.? id=5558 view=article.
2. Ингульский В. Глобальный гамбит [Электронный ресурс] / В. Ингульский// Еженедельник «2000». — 23.10.2009. — Режим доступа: http//2000.net.ua /2000/ forum /puls/ 47885.
3. Европейская Экономическая Комиссия ООН. Новые риски для глобальной экономической безопасности: [Серия публикаций по энергетике]. — Нью-Йорк, Женева, 2007. — № 36. — 114 с.
4. Ширнин И.Г. Энергетическая безопасность в мире / И.Г.Ширнин, В.А. Палкин, В.И. Дубницкий // Уголь Украины. — 2007. — № 11. — С. 6-11.
5. Ширнин И. Г. Угольные энергетические ресурсы мира и Украины / И.Г. Ширнин, В.И. Дубницкий // Уголь Украины. — 2007. — № 1. — С. 5-9.
6. Ivanov A., Matveev I. Market Research Institute. [Электронный ресурс] / A.Ivanov, I.Matveev — Режим доступа: http // burnetf.ru/ archive/ inssues/ 2013-01/1.
7. Беерманн В. Немецкая энергетическая политика в процессе обсуждения — будущая роль регенеративных видов энергии в наборе энергоносителей / В. Беерманн // Глюкауф. — 2008. — №1. — С. 67.
8. Майдукова С. С. Трансформування мeханiзмiв управлшня мшерально-енергетичними ресурсами вугшьно! промисловость Дис. канд. економ. наук: 08.00.06 / С.С. Майдукова. — Дншропетровськ, 2014. — 171 с.
