CC BY
52
В. I. Борейко
академк АЕН Украти, д-р екон. наук Мiжнародний економко-гумантарний утверситет iменi академка Степана Дем 'янчука, м. Рiвне
НАПРЯМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФШАНСОВО! ДЕЦЕШТРАЛ1ЗАЦП В УКРА1Ш
Вступ. Складна фiнансово-економiчна ситуацiя, з яко! Укра!на не може вийти впродовж останшх восьми роив, зумовлюе необхiднiсть критично! оцшки вгт-чизняно! економiчноi полiтики та пошуку нових шля-хiв стимулювання розвитку нацюнально! економiки. Серед таких шляхiв нинiшнi полiтики, законодавцi та урядовщ бачать проведення децентралiзацii та надання фшансово! самостiйностi регiонам кра!ни. Проте, зде-бшьшого iхнi заяви та намiри носять декларативний характер, оскшьки, досi регiони не отримали достатнiх сум коштiв для фшансування регiонального сощаль-но-економiчного розвитку та реалiзацii швестицшно-iнновацiйних програм територш.
За таких пiдходiв хорошi намiри з фiнансовоi де-централiзацii в Укра!ш можуть залишитися не реалiзо-ваними.
Аналiз дослщжень зазначеноТ проблеми. Питания розширення фiнансових i адмiнiстративних повнова-жень регiонiв, як основи для забезпечення динамiч-ного розвитку нацюнальних економiк, дослiджували вiдомi свiтовi та вггчизняш вченi. Серед укра!нських економюта слiд видшити роботи О. I. Амош^ П. Ю. Бшенького, П. Т. Бубенка, М. П. Бутка, А. С. Галь-чинського, М. М. Габреля, В. М. Гейця, Б. М. Да-нилишина, О. I. Демюва, М. I. Долшнього, О. П. Ки-риленка, I. О. Лушно!, С. В. Мочерного, В. М. Степанова, В. С. Толуб'яка, А. А. Чухна, В. I. Чужикова.
Однак, низью темпи реалiзацii задекларовано! мети забезпечення фшансово! децентралiзацii в Укра-!ш зумовлюють актуальнiсть нашого дослiдження.
Вщповщно до наведеного, метою ще'Т статп визна-чено удосконалення пiдходiв до розширення фшансо-вих можливостей регютв Укра!ни, як основи для забезпечення динамiчного розвитку нацiональноi еконо-мiки.
Сформульована мета передбачае виршення таких завдань:
— дослiджения поглядiв вщомих вчених на необхщ-тсть розширення фшансово! самостiйностi регiонiв;
— ощнка забезпечення власними доходами видатюв мiсцевих бюджетов Украiни;
— розроблення заходiв для збшьшення доходно! ча-стини мiсцевих бюджетiв.
Результати дослдження. Проблема розподшу фь нансових потоков держави мае визначальний вплив на забезпечення динамiчного розвитку економiк кра!н. Однак, щодо цього питання в наукових та урядових колах юнують рiзнi погляди. При цьому, незважаючи на рекомендацii провiдних вчених, досить часто, урядовщ вама силами стараються зберегти за собою мак-симальнi можливостi з управлiння бюджетними ресурсами краiни, пояснюючи вс сво! невдачi неефектив-ною дiяльнiстю регiональних керiвникiв.
Мiсцевi керiвники в дшсносп можуть проявляти низьку шщатившсть та ефективнiсть управлiнськоi дь яльноси, а то й повну апатаю до сво!х посадових
обов'язюв, проте, вiрний шлях стимулювати !хню да-лову активнiсть полягае в розширеннi !х фiнансових повноважень.
Так, на думку О. П. Кириленка при визначенш прiоритетiв та механiзмiв реалiзацi! бюджетно! поль тики кра!ни акцент мае бути зроблений на удоскона-ленш розподшу ресурсiв у бюджетнiй системi Укра!ни в напрямi !хньо! децентралiзацii, змiцнения доходно! бази мiсцевих бюджета, запровадження механiзмiв по-долання регюнальних диспропорцiй, фiнансовiй тд-тримцi депресивних територш [1, с. 7].
Вщомо, що в процесi суспшьного виробництва створюеться нацюнальне багатство, яке перерозподь ляеться через Зведений бюджет кра!ни. Потребу в формуваннi державного та мiсцевих бюджета зумовлюе необхщшсть:
— фшансування загальнодержавних функдiй: уп-равлiння, науки, оборони та безпеки кра!ни, мiжиа-родних зносин i правоохоронних оргашв;
— фiнансового забезпечення непрацездатно! час-тини населення: пенсiонерiв, iнвалiдiв, сиргт та iн.;
— згладжування нерiвностi в доходах рiзних верств населення;
— створення умов для забезпечення вам верствам населення доступу до освгга, медицини, культури та спорту;
— фiнансування заходiв з усунення наслiдкiв загальнодержавних катастроф.
Усе зазначене вимагае зосередження в руках дер-жавних та мунщипальних оргашв влади великих сум кошта. Як зазначае С. В. Мочерний: сутшсть фшанмв розкриваеться через низку функцш, у тому чист шляхом розподшу значно! частини нацiонального доходу через державний бюджет з метою виконання рiзноманiтних функцш держави (економiчноi, сощально!, оборонно! та iн.) [2, с. 426].
Проте, далеко не ва функцп здатнi ефективно ре-алiзувати центральнi органи управлiння. Тому, слщ погодитися з О. I. Демювим, на думку якого: «... щоб створити реальнi можливостi для розвитку бюджетно! сфери, треба розширити дохщну базу бюджету розвитку районних i обласних бюджета» [3, с. 155].
Надходження коштiв до бюджета рiзних рiвнiв в основному здшснюеться через податкову систему. Ча-стково бюджети наповнюються також через реалiзацiю державного або мунiципального майна, виконання м1жнародних договорiв та зовнiшнi i внутрiшнi по-зички. Тому, саме перерозподш податкових надхо-джень м1ж бюджетами рiзних рiвнiв визначае !х здат-нiсть забезпечувати фiнансування вщповщних органiв влади та iнвестицiйно-iнновацiйних програм.
Оскшьки можливють розпоряджатися коштами виконуе також стимулюючу функщю, законодавче ре-гулювання руху грошових потоков та !х перерозподшу м1ж бюджетами рiзних рiвнiв розширюе або звужуе стимули, яю перебувають у руках центральних та реп-
32
В1СНИК ЕКОНОМИНО1 НАУКИ УКРА1НИ ф
ональних керiвникiв. При цьому, успшний економiч-ний розвиток краши можливий тальки за умови, коли буде забезпечений оптимальний розподш фiнансових ресурсiв держави м1ж бюджетами рiзних рiвнiв
Щодо цього питання, наприклад, В. Толуб'як за-значае: «Загальновiдомо: будь-яю реформи форми державного управлшня, його найкращi органiзацiйнi моделi приреченi на невдачу, якщо не буде досягнуто оптимального стввщношення м1ж певними повноважен-нями центральних i регiональних органiв влади, з одного боку, та мюцевим самоврядуванням — з шшого» [4, с. 22].
До того ж, як зазначае М. I. Долшнш: «... тальки квалiфiковано проведений мониторинг дозволить розме-жувати проблеми загальнодержавного та територiального рiвнiв i опрацювати першочерговi заходи щодо !х розв'язання» [5, с. 18].
Цей висновок е актуальним i сьогоднi, оскшьки основою для стабiльного функцiонування регюшв е адмiнiстративнi повноваження !х оргашв управлiння, капiтальнi активи та фiнансовi можливостi, iншими словами, база для самосгайного вирiшення вск питань, пов'язаних iз соцiально-економiчним розвитком тери-торiй.
Надання максимально можливо! самостайноста регiональним економiкам дозволяе бшьш широко ви-користовувати на територiальному рiвнi економiчнi закони та стимули розвитку, налагоджувати тiснiшу спiвпрацю регiонiв з шоземними партнерами, а значить, збшьшувати експорт та залучати бшьше швести-цiй, слугуе збiльшенню конкуренцп, обмеженню мо-нополiзму й усуненню диспропорцiй у розвитку тери-торш та посилюе вiдповiдальнiсть мiсцевого керiвни-цтва за юнцевий результат.
Тому мехашзми управлiння територiальним розвитком повинш базуватися на врахуваннi трьох ос-новних чинниюв, яю формують вiдносини м1ж цент-ральними органами влади та регюнами, — фшансово-економiчнiй самостiйностi регiонiв, розбудовi законо-давчо! бази ринково! економiки i партнерських вщно-синах м1ж центром i територiями. У ринкових умовах держава повинна сприяти постайному посиленню еко-
Таким чином, впродовж 2011—2014 роив бшьше 50% сво!х видатюв мiсцевi бюджети фiнансували за ра-хунок коштiв отриманих з державного бюджету. Зви-чайно в таких умовах говорити про адмшстративну, правову та фшансову самостiйнiсть регiонiв Укра!ни не приходиться.
При цьому слщ враховувати, що 100% надхо-джень вiд податку на додану вартасть, больше 99% над-
номiчноl самостайноста мiсцевих органiв самовряду-вання, у вщанш яких перебувае комунальна власшсть, через яку формуються економiчнi штереси населення регiонiв, а державне управлшня в таюй системi повинно вдагравати значно меншу роль, нж ранiше.
При цьому, для реалiзацil полiтики фшансово1 децентралiзацil, Укра'ш необхщно скористатися до-свiдом сво1х захщних сусiдiв. Так, М. I. Долшнш та Л. Т. Шевчук акцентують увагу на тому фактi, що: «Наприклад, у Польщi починали з реформування мюце-вого самоврядування, надаючи мiсцевим громадам бь льших повноважень у формуваннi власних бюджепв» [6, с. 7].
Натомють уряд Чесько1 Республiки розумiючи, що основним шструментом пiдтримки регiонiв висту-пае не отримання субсидiй вiд держави та европей-ських структур, а розвиток пщприемництва, апробував проект Мшютерства промисловоста й торгiвлi щодо створення промислових зон. При цьому перевага вщ-давалася депресивним регiонам, сшьсьюй мiсцевостi та малим мiстам [7, с. 77].
Вщповщно до вищенаведеного, як зазначае С. Князев: «... питання подальшо1 децентралiзацil бю-джетно1 системи вимагае забезпечення оптимального значення мюцевих бюджетiв у Зведеному бюджета вщ-повiдно до переданих органам мюцевого самоврядування державних функцш» [8, с. 67].
Таким чином, оскшьки на мiсцевi органи управлшня покладаеться все бшьша частина вщповщально-стi за виконання нащональних та регiональних про-грам економiчного розвитку (i це правильно), п необ-хiдно пiдкрiпити фiнансовими можливостями органiв мiсцевого самоврядування.
Однак цього в Укра'ш впродовж останнiх п'ят-надцяти роюв не спостерiгалося. Так, частка доходiв мiсцевих бюджетiв у Зведеному бюджета краши знизи-лася з 31,4% у 2002 рощ до 22,2% у 2014 рощ. Водночас частка видатюв мюцевих бюджета у Зведеному бюджета краши зросла за цей перюд з 41,1 до 42,7% (максимуму — 44,9% — цей показник досягнув у 2012 рощ). В результата, якщо у 2002 рощ власними доходами мiсцевi бюджети забезпечували себе на 78,4%, то у 2014 рощ цей показник знизився до 45,2% (табл. 1).
ходжень вщ податку на прибуток тдприемств та бь льше 80% неподаткових надходжень, як разом форму-вали бшьше 60% надходжень до Зведеного бюджету краши були закрiпленi за державним бюджетом, тсда як за мюцевими бюджетами, iз вагомих джерел надхо-дження, був закрiплений тальки податок на доходи фь зичних оаб, частка якого у Зведеному бюджета краши складала близько 15% (табл. 2).
Таблиця 1
Розподы доходiв i видаткiв Зведеного бюджету Укра'ши*_
Показники Роки
2002 2005 2010 2011 2012 2013 2014
Доходи державного бюджету, % 68,6 77,4 74,4 78,3 77,4 76,2 77,8
Доходи мюцевих бюджетiв, % 31,4 22,6 25,6 21,7 22,6 23,8 22,2
Видатки державного бюджету, % 58,9 63,2 59,8 57,2 55,1 56,9 57,3
Видатки мюцевих бюджетiв, % 41,1 36,8 40,2 42,8 44,9 43,1 42,7
Забезпечення власними доходами видатюв мюцевих бюджетiв, % 78,4 58,2 53,0 48,6 45,6 48,8 45,2
*Складено за даними [9].
Таблиця 2
Структура доходiв Зведеного бюджету Украши*
Показники Роки
2002 2005 2010 2011 2012 2013 2014
Усього, % 100 100 100 100 100 100 100
У тому числ1:
а) податок на додану вартють, % 21,7 25,2 27,4 32,6 31,2 29,0 30,5
б) податок на прибуток пщприемств, % 15,2 17,5 12,8 13,8 12,5 12,4 8,8
в) неподатков1 надходження, % 23,7 23,7 23,5 15,1 18,2 19,2 17,7
Разом а, б, в 60,6 66,4 63,7 61,5 61,9 60,6 57,0
— податок на доходи ф1зичних ос1б, % 17,5 12,9 16,2 15,1 15,3 16,3 16,5
* Складено за даними [9].
З метою збшьшення власних доход1в мюцевих бюджета, у грудш 2014 року законодавщ Украши внесли змши до Бюджетного кодексу Украши, якими закршили за мюцевими бюджетами 10% надходжень вщ податку на прибуток пщприемств та 25% доход1в вщ рентно'1 плати за користування надрами загально-державного значення. Проте, одночасно 25% податку на доходи ф1зичних ос1б, який ранше повшстю поступав до мюцевих бюджета (кр1м бюджета Киева та
Севастополя), було закршлено за державним бюджетом [10]. Тому значного впливу на наповнешсть мю-цевих бюджетiв зазначенi змши до Бюджетного кодексу Украши не вдаграють.
Отже, на нашу думку, для того щоб забезпечити фшансову самостшшсть мюцевих бюджетiв за ними потрiбно закрiпити всi надходження вiд податку на прибуток пщприемств (табл. 3).
Розрахунок забезпечення мгсцевих бюджета власними надходженнями при закршленш
Таблиця 3
Показники Роки
2002 2005 2010 2011 2012 2013 2014
Видатки мюцевих бюджета 24,8 52,1 152,0 178,3 221,2 218,2 223,5
Надходження до мюцевих бюджета 19,4 30,3 80,5 86,7 100,8 105,2 101,1
Надходження вщ податку на прибуток пщприемств до бюджету Украши 8,2 23,3 40,0 54,7 55,3 54,3 39,9
Можлив1 доходи мюцевих бюджета при закршленш за ними податку на прибуток пщприемств 27,6 53,6 120,5 141,4 156,1 159,5 141,0
Забезпечення власними доходами мюцевих бюджета при закршленш за ними податку на прибуток пщприемств, % 111,3 102,9 79,3 79,3 70,6 73,1 63,1
*Складено за даними [9].
Якби, в попередш роки надходження вщ цього податку були закр1плеш за мюцевими бюджетами, к наповнення у 2002 рощ становило б 111,3%, а в 2005 рощ — 102,9%. У 2011—2014 роках цей показник посту-пово знизився з 79,3 до 63,1%. Це зумовлено «заморо-жуванням», через фшансово-економ1чну кризу в кра-ïm та збитковють багатьох пщприемств, надходжень до державного бюджету вщ податку на прибуток пщпри-емств. Так, якщо видатки мюцевих бюджета зросли з 178,3 млрд грн у 2011 рощ до 223,5 млрд грн у 2014 рощ, або на 25,4%, то надходження вщ податку на прибуток пщприемств до державного бюджету впродовж цього часу залишилися незмшними — 141 млрд грн (табл. 3).
Тому, нестачу кошта у тсцевих бюджетах необхщ-но компенсувати за рахунок залишення в 1хньому роз-порядженш вс1х надходжень вщ податку на доходи ф1-зичних ос1б та збшьшення частки рентно'1 плани за ко-ристування надрами загальнодержавного значення яка направляеться до мюцевих бюджета.
Додатково слщ зазначити, що наведет вище роз-рахунки проводилися за сумами загальних доход1в та видатюв вс1х мюцевих бюджета. На практищ р1вень забезпеченост1 власними доходами обласних, район-них, м1ських, селищних та сшьських бюджет1в значно вщр1зняеться, тому вир1внювання наповнюваност1
конкретних бюджета слщ робити за рахунок податку на доходи ф1зичних ос1б, що вже робиться щодо бюджету м. Киева.
Проте, на нашу думку, таке вир1внювання повинно мати тимчасовий характер та передбачити пере-х1д в перспектив! бюджета вс1х областей, а згодом райошв та м1ст, на самоокупшсть, оск1льки, отримав-ши фшансову самостшшсть, регюнальш кер1вники бу-дуть зац1кавлен1 в залученн1 1нвестиц1й на пщконтрольну 1м територ1ю.
Висновки. Узагальнюючи результати проведеного досл1дження можна зробити висновок, що забезпечення фшансово1 децентрал1защ1 та самодостатност1 бюджет1в регюшв Укра1ни е важливою передумовою динам1чного розвитку нац1онально1 економ1ки. Тому бюджетна та податкова пол1тика в нашш кра'1н1 повинна бути направлена на те, щоб закршлеш за мюце-вими бюджетами податков1 надходження забезпечу-вали ф1нансування вс1х видатюв на певних територ1ях.
Першим кроком в цьому напрям1 повинно стати закршлення за м1сцевими бюджетами вс1х надходжень в1д податку на прибуток пщприемств, а нестачу або надлишок кошта регулювати за рахунок надходжень вщ податку на доходи ф1зичних ос1б та рентних плате-ж1в за надра загальнодержавного значення.
34
В1СНИК EKOHOMI4HOÏ НАУКИ УКРАÏНИ
ВЕНЖЕГА Р. В.
При цьому, стратепчним напрямом тако! бюд-жетно! та податково! полiтики держави повинно бути поступова вiдмова вiд бюджетного вирiвнювання та перехiд всiх регiонiв Укра!ни на самоокупнiсть, осю-льки, тгльки повна фiнансова самостiйнiсть може сти-мулювати дГлову активнiсть мiсцевих керiвникiв, яка мае бути направлена на залучення iнвестицiй, еконо-мiчний розвиток та тдвищення соцiальних стандартiв на певнш територи.
Список використаних джерел
1. Кириленко О. П. Удосконалення практики ро-зроблення бюджетних резолюцш / О. П. Кириленко // Фшанси Укра!ни. — 2007. — № 2. — С. 4—16.
2. Мочерний С. В. ЕкономГчна теорГя : Ш-дручник / С. В. Мочерний, М. В. Довбенко. — К.: Видавничий центр «Академiя», 2004. — 856 с.
3. Демюв О. I. Напрями подальшого удосконалення мГжбюджетних вщносин / О. I. Демюв // ФГ-нанси Укра!ни. — 2007. — № 1. — С. 153—157.
4. Толуб'як В. Проблеми Г перспективи фшансово! децентралГзацГ! / В. Толуб'як // ЕкономГка Укра!ни. — 2004. — № 2. — С. 22—27.
5. Долшнш М. I. Актуальт проблеми форму-вання регГонально! полГтики в Укра!ш / М. I. Долшнш // Регюнальна економГка. — 1999. — № 3. — С. 7— 18.
6. Долшнш М. Деяю пщходи до розв'язання проблем удосконалення адмистративно-територГального устрою Укра!ни / М. Долшнш, Л. Шевчук // ЕкономГка Укра!ни. — 2006. — № 11. — С. 4—11.
7. Чужиков В. Чеська модель регюнального розви-тку / В. Чужиков // ЕкономГка Укра!ни. — 2004. — № 7. — С. 72—78.
8. Князев С. Сучасний стан та особливоси регю-налГзацп бюджетно! системи / С. Князев // Регюнальна економГка. — 2006. — № 4. — С. 66—71.
9. Сайт Державно! служби статистики Укра!ни [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrstst.gov.ua.
10. Про внесення змш до Бюджетного кодексу Укра!ни щодо реформи бюджетних вщносин: Закон Укра!ни вщ 28.12.2014 року № 79—VIII [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://головбухбюджет.укр/ regulations/8186/8187/460519/.
Р. В. Венжега
1нститут економки промисловостi НАН Украти, м. Кшв
КОШЦЕПТУАЛЬШ1 П1ДХОДИ ДО ВИЗШАЧЕШШЯ ЕКОШОМ1ЧШИХ МОДЕЛЕЙ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТ1
Доiнцустрiальне суспГльство характеризуемся на-туральним сГльськогосподарським виробництвом. Вщ-сутнГсть суспГльного розподГлу працГ, замкнешсть, Гзо-льованГсть вГд зовнГшнього свГту, самозабезпеченГсть ресурсами, а також задоволення всГх (чи майже всГх) потреб за рахунок власних ресурсГв складали головнГ риси натурально! форми господарства.
Iндустрiальний розвиток прийшов на змшу тра-дицГйному суспГльству. Розвинеш кра!ни протягом Х1Х-ХХ ст. вступили в шдустрГальну стадГю, що зумо-вило формування свГтового господарства та промисло-востГ. Ключовими факторами ГндустрГалГзацп е полГ-тичнГ та законодавчГ реформи, наявнГсть природних ресурсГв, а також порГвняно дешевГ та квалГфГковаш трудовГ кадри. Однак, категорГя «ГндустрГалГзащя» неоднозначно визначена в Гсторичних, полГтологГчних та економГчних джерелах, що певною мГрою пов'язано Гз багатомаштшстю явищ Г процесГв у сутноси цього по-няття.
Iндустрiалiзацiя, неошдустрГалГзащя та постГнду-стрГалГзм як предмет дослГдження на сьогоднГ перебу-вае у полГ зору таких вчених як Л.Г Александровська
[1], О.I. Амоша, В.П. Вишневський, Л.О. Збаразська
[2], Н.С. Бабинцева [3], С. С. Губанов [9], А. О. Задоя [11], 6.М. Примаков [18], Е.В. Прушювська [19], О.О. Романова [20, 21] тощо.
Метою статп е поглиблення аналГзу концептуа-льних пГдходГв до економГчних моделей розвитку про-мисловосп як основи для формування вГдповщних стратегГй.
У загальному виглядГ термш «ГндустрГалГзацГя» можна розглядати як процес розвитку промисловосп, що зумовлюе структуры зрушення в економГцГ.
За загальноприйнятим пГдходом до iнцустрiалiза-цГ! Гсторики видГляють два !! етапи [10, с. 468]:
1 етап. ВитГснення ремюничого виробництва, що засноване на принципах ручно! працГ та мускульнш енергГ! (тварин, людини) фабрично-заводським на ос-новГ роботи машин та енергГ! небГологГчного похо-дження — промисловий переворот.
2 етап. Епоха шдустрГалГзацп, що характеризуемся стрГмким розвитком промисловостГ та викорис-товуе парову, а згодом Г електричну енерпю. Ознаками цього етапу були: випереджаюче зростання засобГв виробництва, переважно у важкш промисловостГ, порГвняно з виробництвом товарГв юнцевого споживання у харчовГй Г легкш промисловостГ; збГльшення частки населення, зайнятого у фабрично-заводськш промисловостГ порГвняно Гз аграрним виробництвом; а також переважання частки продукцп та послуг промислового характеру. Наслщком наведених процесГв стала транс-формащя суспгльства вГд традицГйного аграрного в Гн-дустрГальне суспгльство.
В Гсторичному аспектГ тд ГндустрГалГзацГею розу-мГють соцГальний процес, у ходГ якого виробничГ зу-силля спрямованГ на оптимГзацГю випуску продукцГ! за допомогою використання бгльш ефективного облад-нання з мехашчним двигуном та спецГалГзованою ро-бочою силою. В цьому плат !! як правило ототожню-вали з промисловим переворотом, що мав на увазГ
