CC BY
19
Всник Нацюнально!' юридичноУ академн УкраУни ¡мен1 Ярослава Мудрого № 10, 2011
УДК 1(091):15+111.32
Л. В. Стор1жко, доктор фГлософських наук, доцент
МОЗКОВА Д1ЯЛЬН1СТЬ ЯК СТРИЖЕНЬ ЛЮДСЬК01 ПОВЕД1НКИ
Одтею з найбыъш актуальных сучасних проблем е дослгдження рол1 лобовых часток як л1дера мозку. У лобовых частках закладено ттенцштстъ 1ндив1дуума, вони принципово важлив1 для вищог св1домост1, судження, уяви, емпатгг, гдентичностг «душг». Лобовг частки е найбыъш специф1чно людсъкими з ус1х мозкових структур г в1д1граютъ виршалъну роль в успгху чи невдачг людсъких починанъ. Змщнення тзна-валъних г захист духовних функцш вгд згасання сучасна нейронаука пов'язуе з д1ялъ-тстю саме лобових часток.
Ключов1 слова: мозок, лобовг частки, людина, св1дом1стъ, мозкова д1ялътстъ.
Актуальнгсть проблемы. Коли йдеться про такий складний «предмет» дослГдження, як людина, необхГдна ГнтеграцГя багатьох галузей знання, таких як антропологГя, фГлософГя, ГсторГя, ГсторГя релГгп, бГологГя, фГзГологГя, генетика тощо. На особливу увагу заслуговують дослГдження у галузГ вивчення мозку людини. Саме нейрофГзюлоггчнГ показники еквГвалентнГ як негативним виявам людсько! натури, таким як деструктивнГсть, садизм, нарцисизм, так Г вищим 11 виявам, таким як творчГ стани, осяяння, конструктивна поведГнка, пов'язана з управлГнням, керГвництвом, плануванням та Гн. Про необхГднГсть комплексного вивчення психГки та поведГнки людини говорив вГдомий до-слГдник у галузГ психологи та нейрофГзГологп Р. В. ЛГвГнгстон: «С багато галузей, в яких необхГдна спГльна робота дослГдникГв мозку та фахГвцГв у цари-нГ поведГнки. Але ми не досягнемо бГльшого розумГння, доки не внесемо змГн до наших нинГшнГх концепцГй. А для цього також потрГбнГ талановитГ до-слГдники та теоретики» [4, р. 152].
Анал1з останнгх джерел г публгкацт свГдчить про те, що, незважаючи на солГдну дослГдну базу мозково! дГяльностГ людини, Гснуе неоднозначнГсть в 11 тлумаченнГ, особливо це стосуеться ролГ лобових часток як лГдера мозку. Тому мета статтГ - дослГдження мозково! дГяльностГ як стрижня людсько! поведшки.
Одним Гз талановитих дослГдникГв у галузГ нейрофГзГологп та дГяльностГ мозку е американський нейрофГзГолог росГйського походження, учень О. Лу-ри Е. Голдберг. Метою його дослГджень е виявлення залежностГ, особливостей та змГн у поведГнцГ людини вГд дГяльностГ певних дГлянок мозку. Особливу увагу Е. Голдберг придГляе роботГ лобових часток мозку Г показуе, що саме 1хня дГяльнГсть визначае «стрижень» особистостГ, того, що ми називаемо «душею» людини. Разом з тим мозок розглядають як едине цГле, як систему, Г ясно, що жоден з елементГв цГе! системи, взятий окремо, не в змозГ пояснити поведГнку людини.
32 © СторГжко Л. В., 2011
Однгею з найбгльш актуальних сучасних проблем е дослгдження ролг лобових часток як лгдера мозку. Центральна роль лобових часток полягае саме в тому, що органгзм звгльняеться вгд фгксованих репертуаргв г реакцгй, стають можливими виявлення альтернатив, а також уява та воля. Головна гдея - роз-гляд лобових часток як керуючих головного мозку, здатного бачити згори всг гншг функцп' мозку г координувати ''х, мов диригент, який координуе тисячу гнструментгв мозкового оркестру. Але насамперед лобовг частки - це лгдер мозку, який веде гндивгдуума до новизни, винаходгв, пригод життя. Пгдкрес-люючи виргшальне значення розвитку лобових часток, Е. Голдберг говорить про те, що без колосального розвитку лобових часток людського мозку (спо-лученого з розвитком мовних зон) нгколи не могла б виникнути цивглгзацгя.
У лобових частках закладена гнтенцшшсть гндивгдуума, вони принципо-во важливг для вищо'' свгдомостг, судження, уяви, емпати, гдентичностг «душг».
На вгдмгну вгд людей з масивними ушкодженнями лобових часток, якг демонструють нерозумгння свого стану, люди, якг страждають на хворобу Парк1нсона, або на синдром Туретта, або на обесивно-компульсивний розлад, або на синдром дефщиту уваги, або на гшерактивнють, або на аутизм, можуть описувати 1 найчаст1ше дуже акуратно анал1зувати, що з ними вщбуваеться. Тому вони можуть розповюти те, як насправд1 почувае себе зсередини люди-на, яка мае в1дм1нност1 та особливост1, що належать до функцп' лобових часток.
Особливе значення мае дослщження д1яльност1 та функц1й право'' та л1во! п1вкуль мозку. Праву твкулю мозку розглядають як особливе оснащення для того, аби мати справу з новими ситуащями та р1шеннями, а л1ву п1вкулю мозку - як особливе оснащення для того, аби мати справу з рутинними речами та процесами. За науковими даними, юнуе неперервна циркулящя шфор-мацп, яка йде в1д право'' твкут до л1во!. Це суперечить класичн1й концепцГ', в1дпов1дно до яко' лГва пГвкуля е «домгнантною», а права - «субдомГнантною», але вгдповгдае клгнгчним даним, коли виявляеться, що ушкодження право' пгвкулг може мати набагато бгльш незвичайнг г глибокг наслгдки, нгж поргв-няно зрозумглг ефекти, якг настають у результат! ушкодження «домгнантно!» лгво' пгвкулг.
У зв'язку з переважанням право! пгвкулг над лгвою виникае творча актив-нгсть, таке ж спгввгдношення характеризуе г вияв психгчних захворювань та захворювань центрально! нервово!' системи. Шизофренгя, аутизм, дисплексгя, синдром дефгциту уваги - усгх !'х характеризуе надзвичайно велика кглькгсть лгвш. У такий спосгб проблема, поставлена З. Фрейдом про пограничнгсть стану генгальностг та божевглля, пгдтверджена в сучаснгй нейропсихологг'1': г генгальнгсть, г божевглля е вгдхиленням вгд статистично'' норми, вони зумов-ленг спгввгдношенням право'' та лгво! пгвкуль. Саме цглгснгсть так звано'' «другорядно''» право'' пгвкулг г цглгснгсть лобових часток дають виргшальне вгдчуття свого «Я», свое'' гдентичностг.
Веник Haцioнaльнoï юридичнй/' aKadeMîi Укрэ/ни iмeнi Яpocлaвa Мудpoгo № 10, 2011
Якщo poзглядaти ф^го^ф^ку тозищю E. Гoлдбepгa, тo вiн cTOnb та то-зицп Бeнeдиктa Cпiнoзи, визтаючи йoгo piвняння тiлa тa дyшi. Цe вiдiгpaлo виpiшaльнy poль y фopмyлювaннi йoгo тoчки зopy в нeйpoпcиxoлoгiï i дoпo-мoглo уникнути фaтaльнoгo poзщeплeння тiлa тa пcиxiки, дyaлiзмy, який Aнтoнio Дaмaзio нaзивae «тамилтою Дeкapтa». Cпiнoзa нe ввaжaв, щo люд-cький poзyм з того шляxeтнoю ycтaнoвкoю тa пpaгнeнням якимocь чинoм peдyкyeтьcя i знeцiнюeтьcя внacлiдoк oпepaцiй мaтepiaльнoгo нociя. Tpeбa paдшe, гoвopив вiн, зaxoплювaтиcя живим т^гом - йoгo чyдecними i мaйжe нeзбaгнeнними нюaнcaми тa cклaднicтю. I тiльки зapaз, нa cвiтaнкy XXI cт., y зв'язку з дocягнeннями cyчacнoгo пpиpoдoзнaвcтвa, фiлocoфiï тa пcиxoлoгiï ми пoчинaeмo ocягaти товну мipy цieï cклaднocтi взaeмoдiï дyxy i мaтepiï, бaчити, як взaeмoдiють пpиpoдa i кyльтypa i як мoзoк i пcиxiкa пopoджyють oднe oднoгo. Caмe цими пpoблeмaми зaймaютьcя тaкi вiдoмi aвтopи, як Джe-paльд Eдeльмaн, Aнтoнio Дoмaзio. Дo цьoгo oбpaнoгo кoлa, бeзпepeчнo, мae бути зapaxoвaний i Eлxoнoн Гoлдбepг.
E. Гoлдбepг дocлiджye ту чacтинy мoзкy, якa визнaчae нaшy caмoбyтнicть i мicтить нaшi пoтяги, нaшi aмбiцiï, нaшy ocoбиcтicть тa ташу cyтнicть: лo-бoвi чacтки мoзкy. Дocлiдник пoкaзye, щo пpи yшкoджeннi iншиx чacтин мoзкy нeвpoлoгiчнe зaxвopювaння мoжe виявлятиcя в yтpaтi мoви, пaм'ятi aбo cпpийняття pyxiв. Пpoтe cyтнicть iндивiдyyмa, ядpo ocoбиcтocтi зaлишaeтьcя нeзaчeплeним. yce цe змiнюeтьcя, якщo зaxвopювaння вpaжae лoбoвi чacтки. Te, rn;o втpaчaють y цьoмy ^o^ci, i e Rama дyшa, Rama cyтнicть, нaшe «Я». Лoбoвi чacтки e нaйбiльш cпeцифiчнo людcькими з ycix мoзкoвиx cтpyктyp i вiдiгpaють виpiшaльнy poль в ycпixy aбo нeвдaчi людcькиx пoчинaнь.
Cьoгoднi мaлo xтo iз cyчacниx людeй cyмнiвaeтьcя в тoмy, щo мoвa, pyx, cпpийняття, пaм'ять лoкaлiзoвaнi в мoзкy. Пpoтe aмбiцiï, пoтяги, пepeдбaчeння, ocяяння - влacтивocтi, якi визнaчaють ocoбиcтicть i cyтнicть людини, бaгaтo xto poзглядae як «пoзaчepeпнi», кoтpi шбито нe e aтpибyтaми нaшoï бioлoгiï. Aлe цi людcькi якocтi тaкoж кoнтpoлюe мoзoк, зoкpeмa йoгo лoбoвi чacтки.
Лoбoвi чacтки peaлiзyють вишд i нaйcклaднiшi функцп мoзкy, тaк звaнi кepyючi функцп. Boни пoв'язaнi з iнтeнцiйнicтю, цiлecпpямoвaнicтю тa yxвa-лeнням cклaдниx piшeнь. Лoбoвi чacтки дocягaють знaчнoгo poзвиткy тiльки y людeй. З пeвнoю чacткoю ютини мoжнa cкaзaти, щo caмe вoни poблять нac людьми. Одним з TOprnra дocлiдникiв лoбoвиx чacтoк був pociйcький ro^o-лoг О. Лypiя. Лoбoвi чacтки - цe кoмaндний пункт мoзкy. Boни кoopдинyють rnrni нeйpoннi cтpyктypи в yзгoджeнi дп.
Moтивaцiю, iнiцiaтивy, пepeдбaчeння, a тaкoж яcнe yявлeння пpo cвoï цМ - вce, щo e пiдcтaвoю для ycпixy в бyдь-якiй цapинi життя, тaкoж шнт-poлюють лoбoвi чacтки. Здaтнicть дocягaти cвoeï мeти зaлeжить вiд нaшoï здaтнocтi ^шич^ oцiнювaти cвoï дп тa дп iншиx людeй. Ця здaтнicть тaкoж Гpyнтyeтьcя нa лoбoвиx чacткax. ïxto yшкoджeння пopoджye кaтacтpoфiчнy cлiпoтy в cyджeнняx.
ЛобовГ частки вГдГграють вирГшальну роль Г у таких чинниках людсько! дГяльностГ, як талант та успГх, а також в особливо важливГй царинГ сучаснос-тГ - талантГ лГдерства. 3 усГх форм таланту здатнГсть вести за собою, змушу-вати Гнших людей об'еднувати навколо себе е найбГльш загадковою Г найбГльш глибокою. У людськГй ГсторГ! талант лГдерства якнайбГльше впливае на долГ Гнших людей та особистий успГх. ЗрозумГло, неповноцГннГсть функцГй лобових часток особливо згубна для людини.
1нтелект Г творчГсть також нерозривно пов'язанГ з дГяльнГстю лобових часток. Проте творчГсть вГдрГзняеться вГд Гнтелекту вмГнням схоплювати новизну. ВирГшальну роль у роботГ з новизною вГдГграють саме лобовГ частки.
ЛобовГ частки мають вирГшальне значення для будь-якого успГшного про-цесу навчання, мотивацп та уваги. СьогоднГ ми дедалГ бГльше дГзнаемося про складнГ синдроми, якГ заторковують Г дГтей, Г дорослих, - синдром дефГциту уваги (СДУ) та синдром дефГциту уваги з гГперактивнГстю (СДУГ). Е. Голдберг описуе, як СДУ та СДУГ викликаються найтоншими дисфункцГями лобових часток Г провГдних шляхГв, якГ з'еднують 1х з Гншими частинами мозку.
3мГцнення пГзнавальних Г захист духовних функцГй вГд згасання сучасна нейронаука пов'язуе з дГяльнГстю саме лобових часток.
ДГяльнГсть людсько! психГки неможливо зрозумГти до кГнця, не розГбрав-шись у структурГ Г дГяльностГ матерГального носГя психГки та власне душГ -мозку. Людський мозок - найбГльш складна природна система у вГдомому нам ВсесвГтГ. Про актуальнГсть Г необхГднГсть дослГджень у цГй галузГ говорить те, що подГбно до того, як перша половина XX ст. була добою фГзики, а друга половина XX ст. - добою бГологп, так XXI ст., яке тГльки починаеться, е добою науки про мозок Г психГку.
Головним керуючим, генералом мозку е лобовГ частки. ТочнГше, ця роль покладена тГльки на частину лобових часток, так звану «префронтальну кору». Однак для стислостГ використовують Г термГн «лобовГ частки».
У ходГ еволюци лобовГ частки з'явилися порГвняно пГзно. Будучи найбГльш специфГчно «людськими» з усГх компонентГв мозку, вони е осередком Гнтен-цГйностГ, передбачення та планування. С такий вислГв «без царя в головГ», який найточнГше характеризуе поводження людини, в яко1 ушкоджено лобовГ частки.
Центральну роль у формуваннГ цГлей та завдань, а потГм у розробленнГ планГв Г дГй, потрГбних для досягнення цих цГлей, вГдГграе префронтальна кора, яка е часткою головного мозку. Вона обирае когнГтивнГ вмГння, коорди-нуе !х з вГдповГдними планами Г потГм застосовуе у правильному порядку. I нарештГ, лобова частина головного мозку вГдповГдальна за оцГнювання наших дГй з точки зору успГху або невдачГ наших намГрГв.
ОднГею з найскладнГших проблем людсько! дГяльностГ е планування та цГлепокладання. ПГзнавальна дГяльнГсть людини завжди спрямована вперед Г завжди дуже сильно опосередкована певною мотивацГею. Нею рухають
плaни, aмбiцiï, мpiï, i ви вoни cпpямoвaнi в мaйбyтнe, a то в минyлe. Toбтo лoбoвi чacтки e тим мexaнiзмoм, який здiйcнюe дiяльнicть кoгнiтивниx здiб-TOCTe^ Для здiйcнeння мexaнiзмy плaнyвaння мoзoк пoвинeн мaти здaтнicть бpaти товш eлeмeнти пoпepeдньoгo дocвiдy i пepeтвopювaти ïx нa cпociб, який то вiдпoвiдae цьoмy пoпepeдньoмy дocвiдy. Aби зpoбити цe, мoзoк мae вийти зa мeжi фopмyвaння внyтpiшнix yявлeнь, пoвинeн нaбyти здaтнicть мaнiпy-лювaти цими мoдeлями i тpaнcфopмoвyвaти ïx, тобто мoзoк мycить пpaцювa-ти з мeнтaльними yявлeннями. Moвa, функщя якoï пepeвaжнo звoдитьcя дo cтвopeння нoвиx кoнcтpyктiв, тaкoж зaлeжить вщ ^eï здaтнocтi. «Здaтнicть мaнiпyлювaти внуфшшми yявлeннями i peкoмбiнyвaти ïx виpiшaльним чинoм зaлeжить вiд лoбoвoï чacтини гoлoвнoгo мoзкy, i виникнeння ^eï здaтнocтi йдe пapaлeльнo eвoлюцiï лoбoвиx чacтoк» [1, c. 49].
Taким чинoм, мoвa - зaciб для cтвopeння нoвиx мoдeлeй, a кepyючi функ-цiï - зaciб для мaнiпyлювaння з мoдeлями i пpoвeдeння oпepaцiй нaд ними. Toбтo виниктоння лoбoвиx чacтoк бyлo нeoбxiдним для викopиcтaння влac-тивocтeй мoви гeнepaтивнoï здaтнocтi.
Цiлeпoклaдaльнa дiяльнicть людини i фopмyвaння цiлeй e нaйбiльш cyб'eктoцeнтpичними, ocкiльки пpи цiлeпoклaдaннi йдeтьcя то ^o тe, щo «пpaвильнo», a ^o тe, щo «мeнi пoтpiбнo». Toмy здaтнicть фopмyлювaти мeтy бeзпepeчнo мae бути пpив'язaнa дo виниктоння мeнтaльниx yявлeнь пpo «Я». ^му ж фopмyвaння caмocвiдoмocтi тaкoж мoжнa poзглядaти y зв'язку з eвo-люцieю лoбoвиx чacтoк. «Уci щ фyнкцiï мoжнa poзyмiти paдшe як мeтaкoгнi-тивнi, нiж як кoгнiтивнi, ocкiльки вoни нe нaлeжaть дo якoгo-нeбyдь пcиxiч-нoгo вмiння, a з^днують вceocяжнy opгaнiзaцiю ïx ycix» [1, c. 50]. Toмy бa-гaтo aвтopiв oпиcyють фyнкцiï лoбoвиx чacтoк як «кepyючi функцп».
Ha cьoгoднi вcтaнoвлeнo пeвний зв'язoк мiж cтpyктypoю тa фyRкцieю кopи гoлoвнoгo мoзкy. Kopa cклaдaeтьcя з двox пiвкyль, кoжнa пiвкyля cклaдaeтьcя з чoтиpьox чacтoк: пoтиличнoï, ^м^то]", cкpoнeвoï тa лoбoвoï. Tpaдицiйнo то-тиличта чacтинa пoв'язaнa iз зopoвoю iнфopмaцieю, cкpoнeвa - iз звyкoвoю, пм'ята - з тaктильнoю. ФyRкцiя лiвoï пiвкyлi пoв'язaнa з мoвoю, пpaвoï - з ^o-cтopoвим aнaлiзoм. Пpoтe ocтaннiм чacoм цi ra^ora вкopiнeнi пoгляди мину-лoгo пocтaвлeнo пiд cyмнiв нoвими пoглядaми тa тeopiями. Дaвнo вiдoмo, щo лiвa пiвкyля тicнo пoв'язaнa з мoвoю, пpoтe виникae зaпитaння: чи e ця фyRкцiя eдинoю? Пocтyлaт yнiкaльнocтi пiвкyльнoï cпeцiaлiзaцiï y людини тaкoж cyne-peчить зaгaльнoмy poзyмiнню в^то^н мiж cтpyктypoю тa фyRкцieю.
Двi пiвкyлi мoзкy нe e дзepкaльними вiдoбpaжeннями oднa oднoï. Пpaвa лoбoвa чacткa шиpшa, нiж лiвa, i тpoxи зa нeï «випиpae». Лiвa пoтиличнa чacткa шиpшa, нiж пpaвa, i тpoxи зa нeï «випиpae». Цю пoдвiйнy acимeтpiю нaзивaють «зpyшeння Якoвлeвa».
Бioxiмiя мoзкy тaкoж acимeтpичнa. Heйpoтpaнcмiтep дoфaмiR тpoxи пepeвaжae в лiвiй пiвкyлi, a нeйpoтpaнcмiтep нopeпiнeфpин - y пpaвiй. Heйpoгopмoнaльнi ecтpoгeннi peцeптopи тeж бiльшe пepeвaжaють y пpaвiй пiвкyлi, н1ж y лiвiй.
Таким чином, виявляеться, що двГ пГвкулГ розрГзняються як структурно, так Г бГохГмГчно.
У 1974 р. Е. Голдберг висунув Гдею про те, що розходження мГж двома мозковими пГвкулями Грунтоване на розходженнГ мГж когнГтивною новизною та когнГтивною рутиною, оскГльки новизна та звичнГсть - визначальнГ характеристики психГчного життя будь-яко! Гстоти, здатно! до навчання. У вищих тварин, включаючи людину, мозок надГлено могутньою здатнГстю до навчання. На вГдмГну вГд Гнстинктивного поводження навчання е змГною. ОрганГзм зГштовхуеться Гз ситуацГею, для яко! вГн не мае готового ефективного рГшення. На раннГй стадГ! будь-якого процесу навчання органГзм зГштовхуеться з «новизною», а фГнальною стадГею процесу навчання е «рутинГзацГя» або «фамГль-яризацГя». ПерехГд вГд новизни до рутини - унГверсальний цикл нашого внутрГшнього свГту. Це ритм наших розумових процесГв, якГ розгортаються у рГзних масштабах часу.
ОскГльки теорГя е спрощеною моделлю реальностГ, з настанням доби по-тужних комп'ютерГв стало можливим поеднувати дедуктивнГ та експеримен-тальнГ методи в одному обчислювальному пГдходГ. Модель дослГджуваного об'екта створюють у виглядГ комп'ютерно! програми, яку потГм запускають на комп'ютери, ГмГтуючи поводження. Таким шляхом можуть бути спроекто-ванГ експерименти з моделлю, Г динамГчнГ властивостГ моделГ можна встанов-лювати шляхом вивчення и фактичного становища. 3 усГх нових напрямГв когнГтивно! науки розвиток обчислювальних методГв - найбГльш багатообГ-цяючий.
Особливо привабливими серед них е формальнГ нейроннГ мережГ, скла-денГ з великих сукупностей вГдносно простих одиниць. «НейроннГ мережГ» вкрай «мозкоподГбнГ». Вони можуть нагромаджувати Г зберГгати зв'язки Гз сво!м оточенням за умови, що одержують зворотний зв'язок про свое поводження. Вони насправдГ навчаються.
Прив'язування новизни до право! пГвкулГ, а когнГтивно! рутини - до лГво! призводить до зовсГм нового розгляду мозку. ТрадицГйне розумГння ролей пГвкуль у пГзнавальнГй дГяльностГ було статичним Г не враховувало ГндивГду-альних розходжень. 3 другого боку, новизна та рутина е вГдносними. Те, що сьогоднГ е новим, завтра, за мГсяць або за рГк стане рутиною. Тому вГдносини мГж двома пГвкулями мають бути динамГчними, характеризуватися поступовим зрушенням центру когнГтивного контролю завдання вГд право! пГвкулГ до лГво!. БГльш ймовГрно, що внутрГшнГ моделГ розвиваються в обох пГвкулях Гнтер-активно, але швидкостГ !хнього формування е рГзними. Вони формуються радше у правГй пГвкулГ на раннГх стадГях когнГтивного навчання, але радше у лГвГй пГвкулГ на пГзнГх стадГях. Тому ролГ двох пГвкуль у пГзнавальнГй дГяль-ностГ е динамГчними, вГдносними та ГндивГдуалГзованими.
Багато свГдчень на користь динамГчних вГдносин мГж двома пГвкулями було отримано простими засобами. ЦГ засоби спиралися на базовГ властивос-
т пpиcтpoю нepвoвoí мepeжi. Бшьшють ceнcopниx пpoвiдниx шляxiв ^pe-тинaeтьcя: iнфopмaцiя з лГво'' половини зовшшнього cвiтy cпoчaткy пoтpaпляe y пpaвy пiвкyлю, a iнфopмaцiя з пpaвoí половини зoвнiшньoгo cвiтy cпoчaткy пoтpaпляe в лiвy пiвкyлю. Цe cпpaвeдливo для тaктильнoí', зopoвoí i мeншoю мipoю для aRyc^^'ï iнфopмaцiï. Haпpиклaд, пepepoблeння музично'' iнфop-мaцií i cпpийняття обличчя пociдaли пoчecнe мю^ y пpaвoпiвкyльнoмy оттеку. Дшото, нeдocвiдчeнi y мyзицi люди cпpиймaють музику здeбiльшoгo пpaвoю пiвкyлeю. Пpoтe люди, якi oтpимaли музичну ocвiтy, cпpиймaють музику здeбiльшoгo лiвoю твкугею.
Пoдiбнi вiдкpиття були зpoблeнi i етошвно poзпiзнaвaння обличчя. Цi дaнi пiдтвepджeнi зa допомогою динaмiчниx eкcпepимeнтaльниx зacoбiв. Як пpи poзпiзнaвaннi обличчя, тaк i пpи poзпiзнaвaннi cимвoлiв зiткнeння з дазта-йомими об^кгами cyпpoвoджyвaлocя зpocтaнням aктивaцГí пpaвoí потилично'' зони. Ha пpoтивaгy цьому зpocтaння oзнaйoмлeння з oб'eктaми було пoв'язaнo зГ змeншeнням пpaвoï потилично'1 a^ma^'i i збiльшeнням лГво'' потилично'1 a^ma^'i. У дiйcнocтi кoжнa пГвкуля мозку зaлyчeнa до вcix кoгнiтивниx ^о-цeciв, aлe ïxm вiднocнa мipa зaлyчeння кopeлюe з пpинципoм «новизни - py-тини». E. Гoлдбepг у зв'язку з цим poбить пpипyщeння, що вcю icтopiю люд^ко!' цивiлiзaцií' xapaктepизye вiднocнe зpyшeння когнГтивного нaгoлocy з пpaвoí' пГвкулГ до лГво'' внacлiдoк нaгpoмaджeння гoтoвиx prne^ щодо зa-cтocyвaння «шaблoнiв» piзнoгo poдy.
Упpoдoвж дeкiлькox ocтaннix po^ з'явилиcя потужнГ мeтoди функцГо-нaльнoï' нeйpoвiзyaлiзaцií', якГ змГнили нaпpям нeйpoнayки. Як було пoкaзaнo, цГ мeтoди включaють пoзитpoннo-eмiciйнy тoмoгpaфiю, кoмп'ютepнy одинич-нофотонну eмiciйнy тoмoгpaфiю i о^бливо фyнкцioнaльнe мaгнiтнo-peзo-нaнcнe cкaнyвaння. Вони дaють змогу бeзпocepeдньo cпocтepiгaти piзнi фopми фГзГологГчно'' aктивнocтi в piзниx чacтинax мозку пГд чac poзв'язaння людиною кoгнiтивниx зaвдaнь. Фaктичнo вeликa чacтинa нaшиx пcиxiчниx пpoцeciв ^ вимaгae зycиль i пepeбiгae aвтoмaтичнo. Ha пpoтивaгy цьому пiзнaвaльнi зaвдaння, якГ вимaгaють зycиль i кoнтpoлюe cвiдoмicть, cклaдaють тГльки мaлy чacтинy нaшoгo пcиxiчнoгo життя.
Ocoбливa poль, яку вiдiгpaють лобовГ чacтки i пpaвa пГвкуля в oбpoблeн-ш новизни, a лiвa пГвкуля - у викотанш pyтини, дae змогу пpипycтити, що динaмiчнi змГни, яю acoцiюють з нaвчaнням, e подвшними. Mipoю нaвчaння «вoгнищe» когнГтивного кошролю зpyшye з пpaвoí' пГвкулГ до лГво'' i вГд ло-бовж чacтoк до зaднix вГддГлГв ю^и.
Висновки. У cтapiй лiтepaтypi пpaвy пГвкулю нaзивaли «дpyгopяднoю пiвкyлeю», a лобовГ чacтки - «бeздiяльними чacткaми». Hинi ми знaeмo, що щ cтpyктypи нe e нГ дpyгopядними, нГ бeздiяльними, xoчa í'xнi функцп бyвae вaжкo визнaчити. ФункцГ' пpaвoï' пГвкулГ мeнш oчeвиднi, нГж функцп лГво'', i функцП' лoбoвиx чacтoк мeнш oчeвиднi, нГж функцП' зaднix вГддГлГв кopи, caмe тому що пepшi мaють cпpaвy Гз cитyaцiями, якГ нe пiддaютьcя лeгкiй
кодифшацп та зведенню до алгоритму. Необхщно було, щоб пройшов трива-лий час, аби ощнити щ функцп, i тшьки тепер ми починаемо розумгги 1хню справжню складнють i центральну роль, яку вони вдаграють у наших них процесах, а також у формуванш несвщомого.
Л1ТЕРАТУРА
1. Голдберг Э. Управляющий мозг: лобные доли, лидерство и цивилизация / Э. Голд-берг. - М. : Смысл, 2003. - 333 с.
2. Голдберг Ф. Психологические ловушки / Ф. Голдберг, М. Гаустон. - СПб. : Питер Пресс, 1997. - 208 с.
3. Лурия А. Р. и современная психология. - М. : Изд -во Моск. ун-та, 1982. - 256 с.
4. Livingston R. How Man Looks at His Own Brain. An Adventure Shades by Psychology and Neurology / R. Livingston // Biologically Orienyed Fields Psychology. F Study of a Science / ed. by s. Koch. - N. Y., 1962. - 384 p.
МОЗГОВАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ КАК СТЕРЖЕНЬ ЧЕЛОВЕЧЕСКОГО
ПОВЕДЕНИЯ
Сторижко Л. В.
Одной из наиболее актуальных современных проблем является исследование лобных долей как лидера мозга. В лобных долях формируется интенциональность индивида, они принципиально важны для высшего сознания, суждений, представления, импатии, идентичности «души». Лобные доли - наиболее человеческие из всех мозговых структур и играют решающую роль в успехе или неудаче человеческих начинаний. Укрепление познавательных функций и защиту духовных функций от затухания нейронаука связывает именно с деятельностью лобных долей.
Ключевые слова: мозг, лобные доли, человек, сознание, мозговая деятельность.
CEREBRAL ACTIVITY AS BAR OF HUMAN CONDUCT
Storizhko L. V.
To one of most aktual'nikh of modern problems is research offrontal stakes as leader of brain. In the frontal stakes of frmiruetsya intencional'nost' individual, they are on principle important for higher consciousness, sudzheniy, presentation, impatii, identity of the «soul». Frontal stakes of yavlyayut'sya most chelovecheskimiiz of all cerebral structures and play a decision role in success or failures of the human undertaking. Strengthening of cognitive functions and defence of dukhovnikh funkc3y from zatukhannya neyronauka binds exactly to activity of lobnikh of stakes.
Keywords: brain, frontal stakes, man, consciousness, cerebral activity.
