CC BY
66
УДК 316.7
В. В. Міхеєва, кандидат історичних наук, доцент МОЛОДЬ У ВІДТВОРЕННІ ДУХОВНОГО ЖИТТЯ
Проаналізовано процес духовного відтворення та роль у ньому молоді, суб ’єкт та об ’єкт духовного виробництва, його кінцева мета. Розглянуто питання про духовне споживання як процес освоєння духовних цінностей. Сформульовано основні функції молоді в духовному відтворенні.
Ключові слова : духовність, молодь,, суспільство, духовне життя, відтворення, функції.
Актуальність проблеми вивчення духовного відтворення і ролі у ньому молоді не може викликати сумнівів. Інтегруючись у громадські стосунки, молодь реалізує в них відтворювальну функцію. Ідентифікуючись з одними соціокультурними зразками, відкидаючи інші, індиферентно ставлячись до третіх, молоде покоління сприяє відтворенню відповідних потреб, ідей, норм та цінностей, реалізації тих або інших інтересів, формує власні цілі і засоби їх досягнення. У цьому процесі молодь реалізує сутнісні соціальні функції -спадкоємності та інновації, виступаючи найважливішим суб’єктом громадського відтворення. Цей процес, як і духовне життя в цілому, набуває своїх особливостей під впливом соціально-історичних умов, тієї ролі, яка відводиться молоді, і тим, на що орієнтована сама молодь. За характером участі молоді в різних аспектах духовного життя, її відтворенні і споживанні можна судити про особливості становлення соціальної суб’єктності молоді в цій сфері.
Метою статті є дослідження функцій молоді в духовному відтворенні.
Аналіз останніх джерел і публікацій вказує на те, що проблематика духовного життя посідає важливе місце в системі соціологічного знання. Її розроблення бере свій початок ще в роботах Г. Гегеля, Г. Спенсера, Е.
Дюркгейма. Цілісна концепція духовного життя міститься в марксистському підході. Розробленню проблем духовного життя, що цікавлять нас, присвячено праці наших сучасників М. Кагана, Л. Когана, Ф. Минюшева.
У широкому плані процес відтворення є «постійним повторенням, безперервним відновленням процесу громадського виробництва, покликаним забезпечувати розвиток суспільства і окремих його груп як цілісної системи» [1, с. 212]. Тому відтворення зовсім не означає лише самозбереження і самовідновлення соціальних систем, яке відрізняє їх просте функціонування, репродукцію досягнутого стану. Такою ж невід’ємною частиною процесу відтворення є й соціальна динаміка - перехід соціальної системи або її елементів до нового кількісно-якісного стану. Тому у відтворювальному механізмі присутні процеси стабілізації, і процеси розвитку.
Залежно від характеру відтворення може бути деструктивним, що виражається у відставанні рівня компетентності, відповідальності і кваліфікації порівняно із зростанням складності проблем, простим -прагнення адаптуватися до умов, що склалися, або розширеним, при якому громадське виробництво поновлюється в масштабах, що все збільшуються [2, с. 212-213]. Це збільшення досягається або екстенсивним шляхом, за рахунок чисельного зростання продуктивних сил, включених в той або інший процес, або інтенсивним, при якому основу прирощення складають і кількісні, і якісні зміни відтворювального процесу. Інтенсивне відтворення досягається за рахунок зростання соціального потенціалу, підвищення кваліфікації, розширення соціальних компетенцій, зміцнення етичної складової діяльності і т. д.
Суб’єкт духовного виробництва матеріалізує свою діяльність в продукті, при цьому в цьому разі не істотно, чи цей продукт виступає в речовій формі, чи у вигляді самого акту діяльності. У кожному продукті духовного виробництва в «згорнутому», кристалізованому вигляді представлені усі компоненти процесу духовного виробництва [3, с. 67]. Тому в духовному відтворенні виявляється єдність суб’єкта і об’єкта - самого учасника і того, що
їм відтворюється. Продукти духовної діяльності у зв’язку з цим є опредмечуванням духовних сутнісних сил людини, а розкриття через продукти праці - постійним процесом самоствердження людини.
Кінцевою метою духовного виробництва є певна спільність людей, на яку впливає суб’єкт духовного виробництва, що дозволяє представити його як «оброблення людей людьми» [4, с. 35]. В той же час процес духовного виробництва є загальним універсальним взаємозв’язком і доповненням в цьому універсальному взаємозв’язку власною творчістю творчої діяльності іншого суб’єкта духовного виробництва. Вияв творчого начала, вираженого в здатності бути не тільки об’єктом впливу, а й активним суб’єктом дії на самого себе і навколишній світ, становить основу соціальної суб’єктності в духовній сфері.
Продукт духовного виробництва виступає носієм закладеного в ньому певного духовного змісту і своєї завершеності він набуває в системі споживання, яке відбувається на основі когнітивного, чуттєвого, емоційного перероблення духовного змісту духовного продукту. Духовне споживання має не менш активний і творчий характер, обумовлений обранням, оцінюванням продуктів духовного виробництва в процесі їх освоєння, причому це оцінювання справляє безпосередній вплив на самого суб’єкта духовного виробництва [4, с. 17-18], освоєнням результатів духовного виробництва, якщо вони виражені в речовій формі та інтеріоризацією, тобто включенням у свій внутрішній світ, якщо ми маємо справу з ідеями, цінностями, потребами, інтересами. Отже, духовне споживання як освоєння духовних цінностей є духовно-перетворювальним процесом, тобто тим полем, на якому так само реалізується соціальна суб’єктність.
В процесі виробництва і споживання, взятих у єдності, відбуваються продукування і репродукціювання ціннісно-нормативних контурів, світоглядних горизонтів молоді, адекватних новим реаліям соціокультурного життя, що міняються, а також активізується формування картини світу, що в сукупності регулює соціальну діяльність молодого покоління і визначає
параметри її духовної культури. Остання «об’єднує усю сферу духовних цінностей, образів, оцінок, норм, уявлень, символів, що набувають особливої значущості у практичних галузях діяльності, соціальних стосунках та міжособовій взаємодії» [5, с. 529]. Будучи продуктом діяльності окремих індивідів, духовна культура у свою чергу формує особу кожного конкретного індивіда - його світогляд, погляди, настанови, ціннісні орієнтації як елементи свідомості молоді. Тому духовне виробництво як виробництво свідомості виступає в певній громадській формі [6, с. 195].
У теоретичній концепції, розробленої В. Чупровим [7], з суб’єктністю у відтворенні суспільства пов’язується сутнісна характеристика молоді як особливої соціально-демографічної групи. Зміна поколінь супроводжується не тільки процесом простого відтворення (спадкоємності) соціальної структури, а й оновленням усієї системи громадських стосунків (інновацією), а також передаванням оновленого сукупного громадського досвіду від одного покоління до іншого (трансляцією). Тим самим опосередкують основні соціальні функції молоді - відтворювальну, інноваційну та трансляційну. В результаті простого відтворення вона наслідує соціокультурний досвід, відтворюючи той, що склався на момент її власного становлення як суб’єкт соціального життя характер і структуру громадських стосунків. А в перебігу розширеного відтворення оновлює його з урахуванням соціальних умов, що змінилися, і нового досвіду, транслюючи сприйнятий та оновлений досвід новим поколінням. Завдяки такому поєднанню функцій забезпечуються безперервність і циклічність відтворювального процесу, збереження цілісності та розвиток суспільства.
Таким чином, як висновок зазначимо, що при цьому концептуальному підході до молоді реалізується діяльністно-активістська парадигма в дослідженні духовного відтворення і духовного життя, висхідна до ствердження К. Маркса про те, що люди народжуються в одних умовах, але, впливаючи на них у процесі своєї життєдіяльності, перетворюють ці початкові обставини. У тому, як саме реалізується цей зустрічний процес, складається
уявлення про взаємовідносини між об’єктивними умовами суспільно-історичного буття і роллю соціальних агентів, які своєю практичною діяльністю змінюють і соціальні інститути, і самих себе. Відмітимо, що в сучасній соціології діяльністно-активістська парадигма активно розвивається стосовно широкого спектру соціальних проблем сучасних динамічних суспільств [8, с. 112]. При аналізуванні соціальної суб’єктності молоді ця парадигма видається особливо продуктивною.
ЛІТЕРАТУРА
1. Российская социологическая энциклопедия / под ред. Г. В. Осипова. -М. : НОРМА - ИНФРА, 1998.
2. Радаев, В. В. Социальная стратификация / В. В. Радаев, О. И. Шкаратан. - М.: Аспект Пресс, 1996.
3. Энгельс, Ф. Происхождение семи, частной собственности и государства / Ф. Энгельс. - М.: Прогресс, 1991.
4. Маркс, К., Энгельс, Ф. Сочинения. - Т. 3.
5. Орлова, И. Б. Культура духовная / И. Б. Орлова // Социологическая энциклопедия: в 2 т. Т. 1 / Нац. обществ.-науч. фонд ; рук. науч. проекта Г. Ю. Семигин; гл. ред. В. Н. Иванов. - М.: Мысль. - 2003.
6. Барулин, В. С. Социальная философия: учебник. - Изд. 2-е / В. С. Барулин. - М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000.
7. Чупров, В. И. Развитие молодежи: концептуализация понятия / В. И. Чупров // Молодежь России: социальное развитие. -М.: Наука, 1992; Чупров В. И. Социальное развитие молодежи. Теоретические и прикладные проблемы / В. И. Чупров. - М.: Социум, 1994; Чупров В. И. Развитие социальное //
Социологическая энциклопедия: в 2 т. / В. И. Чупров. - М.: Мысль, 2003. - Т.
2. - 305.
8. Ядов, В. А. Современная теоретическая социология как концептуальная база исследования российских трансформаций: курс лекций / В. А. Ядов. - Спб.: Интерсоцис, 2006.
Молодежь в воспроизводстве духовной жизни Михеева В. В.
Проанализированы процесс духовного воспроизводства и роль в нем молодежи, субъект и объект духовного производства, его конечная цель. Рассмотрен вопрос о духовном потреблении как процессе освоения духовных ценностей. Сформулированы основные функции молодежи в духовном воспроизводстве.
Ключевые слова: духовность, молодежь, общество, духовная жизнь, воссоздание, функции.
The youth in reproduction of spiritual life Mikheeva V. V.
The process of spiritual reproduction, youth’s role in it, subject and object of spiritual production, its final aim are analised in the article.
The question of spiritual consumption is examined as the process of developing spiritual valuables. The main youth functions in spiritual reproduction are formulated.
Key words: spirituality, youth, society, spiritual life, reproduction, functions.
