CC BY
144
УДК 316.7
В. В. Мiхеeва, кандидат юторичних наук, доцент
ДУХОВНЕ ЖИТТЯ МОЛОД1: СОЦ1ОЛОГ1ЧНЕ РОЗУМ1ННЯ
Розглянуто найважлившу частину життедгяльностг сустльства, групи, людини - духовне життя. У сустльствг воно забезпечуе умови г засоби духовноI дгяльно-стг, реалгзацж його ттелектуально-духовних потреб. Поставлено питання про тлумачення г соцюлоггчне розумтня цього поняття р1зними авторами.
Ключовi слова: духовне життя, сустльство, молодь, цтностг, свгдомгсть.
Актуальшсть проблеми вивчення духовного життя сустльства зумовлено тим, що ця сфера охоплюе найважлившу частину життедаяльносп сустльства, групи, людини, яка е функцюнуючою системою, покликаною забезпечити умови i засоби духовно! даяльносп, реалiзацiю !х iнтелектуально-духовних потреб.
Метою статп е дослiдження сутностi духовного життя молодь
Анальз наукових джерел i публшацш сввдчить про те, що проблематика духовного життя молодi посвдае особливо важливе мiсце у системi соцiологiчного знання. До розгляду питання про специфiку духовного життя зверталися ще так1 стовпи соцюлопчно! науки XIX ст., як О. Конт i Е. Дюркгейм. За О. Контом, духовне життя вщбивае едшсть таких елементiв духовного свиу взаемодiючих груп, як вiрування, переконання та моральнi почуття. Зпдно з шшим класиком соцюлоги Е. Дюркгеймом у духовнш сферi складаються моральш шдстави сощально! солiдарностi в и органiчнiй формi - кооперацп, сприяннi, взаемодопомозi, взаемно! пiдтримцi, як1 на iндивiдуально особовому рiвнi знаходять свое мюце у структурi соцiальних потреб особистосп - взаеморозумiннi, любовi, дружбi тощо.
Для впчизняно! соцюлопчно! i сощально-фшософсько! лiтератури бiльш характерною е практика ототожнення духовного життя з поняттям «духовна культурам», або «суспшьна сввдомкть» [1]. У сучаснiй соцюлоги акцент робиться на те, що не можна обмежуватися позавиробничою д1яльтстю, оск1льки у будь-якому матерiальному виробницга присутне духовне начало. Проте не можна ототожнювати духовне життя i духовну культуру. Духовна культура - це е i сума накопленнях духовних цiнностей, i активна людська дiяльнiсть щодо !х освоення i створення нових. А духовне життя включае освоення i розвиток духовно! культури, а також духовнi потенци виробництва, масовi засоби поширення культури та духовного стлкування. Тому духовне життя - це реальний процес функцiонування культури в цьому суспшьста у конкретно-iсторичний перiод.
У процес соцiалiзацi! молодi, !! залучення до культури i створення власного культурного пласту формуеться молодiжна групова свщомють. Вона е типом суспiльно! сввдомосп, що видiляеться у складi суспшьно! свiдомостi i пов'язана з дiяльнiстю рiзноманiтних груп. Його структура, оформляючись спочатку на рiвнi буденно!, а попм спецiалiзовано! свiдомостi за участю рiзного роду лiдерiв груп поступово придбавае цiлiснiсть, закiнченiсть та несупе-речнють, а зв'язки мiж членами групи - певну «жорстшсть».
Групова свщомють - вдеальний аспект культури, це багатий i складний аспект двох рiвнiв. З одного боку, вде!, погляди, переконання продукуються звичайними людьми в процеа !х життедiяльностi, а з другого -потрапляючи у поле зору шших людей, вони стають надiндивiдуальними i входять у свщомють iнших членiв суспiльства.
Першим джерелом формування групово! свiдомостi молодi е побутове мислення, або мислення на рiвнi здорового глузду, тобто це розпорошеш в цiй сшльносп спонтаннi iнту!тивнi переконання, що е результатом рiзного досвiду. Досвiд молодi об'ективно обмежений, нестiйкий, невпорядкований, що призводить до суперечливого характеру сввдомосп молодi.
Другим джерелом е громадська думка, притаманна данiй спiльностi, комплекс поглядiв на громадськД проблеми. У сучасному свт вона формуеться молодiжними засобами масово! шформацп, чия дiя справляе далеко не-однозначний вплив на формування духовного вигляду молодi.
Третiм джерелом е наукове знання, тобто переконання i погляди, оцiненi в категорiях ютинносп i брехливостi, доведених у процеа наукових дослдджень за допомогою системно вживаних методiв.
Четверте джерело - ще! i уяви, що належать до понадприродного мiстичного свiту та з'являються у вiдповiдь на ушверсальш потреби, як1 виникають з невизначеносп, туманностi перспектив життя молодих людей, i спроб за цих умов прогнозування i конструювання свого майбутнього.
П'ятим джерелом е iдеологiя, що виступае системою Ддей, як1 надають докази, легiтимнiсть яким-небудь приватним груповим штересам або закрiплюють групову щентичтсть, мiстять певну негативну шформацш, що стосуеться iнших груп, як1 сприймаються як загроза сво!м iнтересам та власнш вдентичност!
Шосте джерело - мистецтво, лггература, музика як ввдповщь на потребу молодi у творчостД, екстерналДзацп сво!х емоцiйних та естетичних потреб.
За А. Спiркиним, сввдомють е не просто формою внутршньо! активностi суб'екта i його орДентацп у свiтi та в самому собД, вона робить можливою також антиципацiю, що припускае передбачуванiсть шнцевого результату власних учинк1в, здiйснення дш з огляду на об'ективний сенс вирiшуваних життевих завдань та у вщповвдносп з ними [3].
У процеа формування свщомосп у молодi виробляеться здатнiсть до постановлення цшей i пошуку способiв !х досягнення, а також до рефлекси - вмшня контролювати сво! почуття i вчинки, спiввiдносити !х з сощальною шкалою оцiнювань, передбачати наслiдки сво!х дiй, так само як i здатнiсть до постiйного самовдосконалення i саморозвитку. Саме свiдомiсть дозволяе молодш людинi емоцiйно забарвлено оцiнювати дшсшсть, контролювати поведiнку i управляти нею, розбиратися i в оточуючому, i у внутрiшньому духов-ному свiтi. У такому розумшш свiдомiсть виступае Ддеальною формою дiяльностi молодi, орiентованою на ввддзеркалення i перетворення навколишньо! дшсносп як знання про зовнiшнiй i внутрiшнiй свiт, про самих себе. На рiвнi свiдомостi протiкае процес конструювання реальностi молодими людьми з подальшим вибудовуванням алгоритму практично! дiяльностi, що припускае 1! планування, проектування, обрання та спрямування на якусь мету, в чому повною мiрою реалiзуеться духовне самовизначення молодi.
У процеа самовизначення молодь сприймае тД чи iншi соцiокультурнi зразки, з яких виростають iндивiдуальнi (груповi) потреби, штереси, цiнно-стi, мотиви, iдеали, тобто мотивацшна сфера свiдомостi.
Мотивацiя формуеться в ходi визначення молодими людьми свого мюця у структурi суспшьства, обрання життевих стратегiй, адаптаци до нових умов. У iндивiдуально-психологiчному плаш мотивацiйна сфера свiдомостi виступае базою формування тДе! чи шшо! спрямованосп особи, яка у свою чергу визначаеться спiввiдношенням отримуваних молодим поколшням вiд суспiльства матерiальних i духовних цiнностей та внеском, що робиться самою молоддю у розвиток сустльства [4].
Поняття «потреби» випливае iз сутност1 самого життя i виражае спрямованiсть людини до свпу та охоплюе як суб'ективний стан людини, Г! запити i очшування, так i об'ективне ставлення речей i процесiв свiту до людини. При цьому виникнення у молодо! людини ле! чи iншо! потреби сввдчить про те, що щ речi набули для не! сенсу стимулу спонукаючого до дд!. Можна стверджувати, що не т1льки людина управляе речами, а й вони певною мiрою управляють нею.
духовнд потреби молодд розвиваються у суспдльствд на основд «соцiальних властивостей» речей д предмепв, що породжують !х символДчне значення. ТДею мДрою, якою потреби усвддомлюються людиною, вони набувають характеру штересу. 1нтереси утворюють складну рухливу ДерархДчну структуру, здатну до звуження Д
розширення, причому останне виступае умовою розвитку особистосп, збагачення ïï духовного життя, формою вияву духовно! р1зноман1тност1.
Цшносп е сукупшстю настанов на вищ1 життев1 принципи, щеали, вщбип у щлях життед1яльност1 i засобах ïx досягнення, що мютяться в колективних уявленнях про належне, важливе, значуще. В шдивщуально-груповому сенс цшносп вщповвдають за свгтоглядне, смислове наповнення життед1яльност1 молодг З точки зору сощетального сенсу найбшьш фундаментальною основою для типологп цшностей е розр1знення термшальних та шструментальних цшностей, де термшальш (щльов^ цшносп узагальнено виражають життевий сенс та вдеали людей, а шструментальш цшносп репрезентують схвалюваш у цьому сусп1льств1 засоби досягнення цих цшей при вщносно б1льш1й стшкосп i значимшому статуа термшальних цшностей. Термшальш, або смислов^ цшносп вказують, в 1м'я чого живе i д1е людина, як1 з цшностей мають для неï самодостатне значения. Базов1 цшносп, що становлять основу цшшсно1 свщомосп молодих людей i приховано впливають на ïx учинки в р1зних сферах життя, розташовуються в межах двох-чотирьох десятков [5]. Формуючись у перюд первинноï сощал1заци i збер^аючи достатню стаб1льн1сть, вони зазнають значних змш лише в критичш для 1ндив1да або сустльства перюди. Змша ж ïx сенсу полягае в ïx цшшснш агрегаци (иерарxiзацiï) в 1ндив1дуальн1й, груповш або громадськш сввдомосп.
При цьому цшшсне сприйняття дiйсностi виявляеться змiстовним унаслвдок того, що соцiальнi властивостi речей стають предметом оброблення i перетворення в процесi духовно1' творчостi. Саме тут простежуеться головна вiсь взаемоди мiж iнтересами i цiнностями як особливими продуктами духов-но1' дiяльностi людини, у переб^ яко1' певним чином перетворюються i демонструються соцiальнi властивосп речей. ïx юнування пов'язане з щншсним сприйняттям дшсносп, що породжуе мотивацш дай i вчиншв, засновану на цiннiсниx стосунках, як1 доповнюють i збагачують мотивацiю, засновану на потребах та штересах молодого поколшня [6].
Вiдтворюваиi молоддю мотивацiйнi структури лягають в основу ментальностi, що охоплюе глибинний рiвень колективно1' i шдив1дуально1' свiдомостi, сукупнiсть стiйкиx, поширених у соцiальнiй групi iнтелектуально-псиxологiчниx настанов i уявлень, що виражають особливе, своерщне бачення (усвiдомления) людьми, яш входять до не1', навколишнix реалш i орiентуючиx соцiальну поведiнку iндивiда; едину синкретичну форму свiдомостi людей, що належать однш соцiальнiй системi [7].
Висновок. Духовне життя вщбивае орiентацiю iндивiдiв i груп на вищi цiнностi, життевi принципи, що вщповвдають за свiтоглядний, смисловий змют життедiяльностi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Тощенко Ж. Т. Социология / Ж. Т. Тощенко. - М. : Прометей, 1994. - С. 225.
2. Коган Л. Н. Духовная жизнь общества и его структура / Л. Н. Коган // Духовное развитие личности. - Свердловск : Изд-во Свердл. ун-та, 1967. - С. 5.
3. Спиркин А. Г. Сознание и самосознание / А. Г. Спиркин. - М. : Политиздат, 1972. - С. 82.
4. Чупров В. И. Социальное развитие молодежи: теоретические и прикладные проблемы / В. И. Чупров. - М. : Социум, 1994. - 355 с.
5. Формирование мировоззренческой культуры молодежи / под ред. Табачковско-го В. Г. - К. : Наук. думка, 1990. -321 с.
6. Здравомыслов А. Г. Потребности. Интересы. Ценности / А. Г. Здравомыслов. - М. : Политиздат, 1986. - С. 164-166.
7. Ирхин Ю. В. Ментальность / Ю. В. Ирхин // Социологическая энциклопедия : в 2 т. / Национальный общественно-научный фонд / рук. научн. проекта Г. Ю. Семигин ; гл. ред. В. Н. Иванов. - Т. 1. - М. : Мысль, 2003. - С. 616-617.
ДУХОВНАЯ ЖИЗНЬ МОЛОДЕЖИ: СОЦИОЛОГИЧЕСКОЕ ПОНИМАНИЕ
Михеева В. В.
Рассмотрена важнейшая часть жизнедеятельности общества, группы, человека - духовная жизнь, которая в обществе обеспечивает условия и средства духовной деятельности, реализацию его интеллектуально-духовных потребностей. Поставлен вопрос о трактовках и социологическом понимании этого понятия различными авторами.
Ключевые слова: духовная жизнь, молодежь, ценности, сознание.
THE YOUTH'S SPIRITUAL LIFE: SOCIOLOGICAL UNDERSTANDING
Mikheeva V. V.
An important part of life and group activity, a person's spiritual life is examined in the article. In the society it can provide conditions and means of spiritual activity, the realization of its intellectual and spiritual demands. The question of the versions and sociological understanding of the current conception is raised by different authors.
Keywords: spiritual life, youth, values, consciousness.
