CC BY
84ценностно-ориентационной сферы и диалогизации педагогического общения.
Обобщая сказанное, можно констатировать, что личность педагога, предопределяемая его харизмой (степень педагогической одаренности), является основным фактором результативности нравственного воспитания на основе ценностного содержания знаний.
Выводы.
В результате проделанной работы мы можем выделить следующие личностные качества педагога, которые представляются нам самыми главными: строгость, сдержанность, скромность, чуткость, искренность, интеллигентность, общительность, любовь к жизни. Стремиться таким быть для педагога очень важно. Он - посредник между учащимся и духовными ценностями прошлых и современных поколений. Эти ценности, знания, морально-этические нормы не доходят к учащемуся в стерилизованном виде, а несут в себе личностные черты преподавателя.
Данная работа не является завершенной, в дальнейших исследованиях планируется изучение влияния гуманизма личности педагога на процесс духовно-нравственного воспитания молодежи.
Литература
1. Архангельский Н.В. Нравственное воспитание. - М.: Просвещение, 1979. - 200с.
2. Бабанский Ю.К. Педагогика: Курс лекций. - М.: Просвещение, 1988. - 220с.
3. Божович Л.И. О нравственном развитии и воспитании детей// Вопросы психологии. - М.: Просвещение, 1975. - 240с.
4. Болдырев Н.И. Нравственное воспитание школьников. -М.: Просвещение, 1979. - 280с.
5. Дробницкий О.Г Проблемы нравственности. - М.: Про-свещение,1977. - 160с.
6. Марьенко И.С. Нравственное становление личности школьника. - М.: Просвещение, 1985. - 200с.
7. Рубинштейн С.Л. Психолого-педагогические проблемы нравственного воспитания школьников. - М.: Просвещение, 1981. - 260с.
8. Сухомлинский В.А. Избранные педагогические сочинения -М: 1980. - Т.2. - 300с.
Поступила в редакцию 05.11.2007г.
ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОСТІ СТУДЕНТІВ НА ЗАНЯТТЯХ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
Нестеренко Е. Ю.
Донецька філія Європейського університету
Анотація. У статті розглядається аспект духовного виховання студентів засобами фізичного виховання й спорту. Знайти шляхи впровадження духовності засобами спорту можна реалізуючи культурно-історичний підхід, пов’язуючи культуру спорту з національними традиціями філософії та виховання, Олімпійською ідеєю. Одним із шляхів формування духовності може бути формування світогляду на рухову активність. Цільові настановлювання занять спортом повинні включати не тільки педагогічні та психологічні компоненти, але ще й компоненти безперервного особистого самовдосконалення у аспектах духовної, моральної, етичної, естетичної, історичної, екологічної культури.
Ключові слова: духовність, культура, студент, виховання, традиції.
Аннотация. Нестеренко Е.Ю. Формирование духовности студентов на занятиях физического воспитания. В статье рассматривается аспект духовного воспитания студентов средствами физического воспитания и спорта. Найти пути внедрения ду-
ховности средствами спорта можно реализуя культурно-исторический подход, связывая культуру спорта с национальными традициями философии и воспитания, Олимпийской идеей. Одним из путей формирования духовности может быть формирование мировоззрения на двигательную активность. Целевые наставления занятий спортом должны включать не только педагогические и психологические компоненты, но еще и компоненты беспрерывного личного самоусовершенствования в аспектах духовной, моральной, этической, эстетичной, исторической, экологической культуры.
Ключевые слова: духовность, культура, студент, воспитание, традиции.
Annotation. Nesterenko E. Forming of spirituality of students on employments of physical education. In the article the aspect of spiritual education of students is examined by facilities of physical education and sport. To find pathes of a heading of spirituality agents of sports it is possible implementing the cultural - historical approach, binding crop of sports with national traditions of philosophy and education, Olympic idea. One of pathes of forming of spirituality can be sforming of outlook on a motor performance. Target manuals of occupations by sports should power up not only pedagogical and psychologic components, but also components of continuous personal selfimprovement in aspects of spiritual, intellectual, ethical, aesthetic, historical, ecological crop.
Keywords: spirituality, culture, student, education, traditions.
«Мы должны заново объединить узами законного брака давно разведенную пару - Тело и Разум. Их взаимопонимание длилось долго и было плодотворным. Но неблагоприятные обстоятельства разлучили их. Наша задача — снова соединить их!».
Пьер де Кубертен.
Вступ.
Проблема формування духовності є актуальною, і належить до проблеми соціального характеру, оскільки пов“язана с таким поняттям, як формування особистості. В наш час дуже часто можна почути заклики про підняття національної свідомості людини, та виховання справжнього громадянина. А поштовхом і основою для цього є, в першу чергу, виховання духовної особистості. Адже від ставлення молоді до надбань культури залежить нині духовне оновлення нашого суспільства, зміст її цінних орієнтацій і майбутнє.
Саме тому ця проблема є однією з головних у процесі виховання студентів. Адже суспільство й держава не можуть існувати, нормально виконувати свої функції без певної системи гуманістичних, духовних цінностей. Оволодіння студентами духовними цінностями підносять свідомість особистості на вищий щабель, наповнюють життя й діяльність високими громадськими цілями. Саме ВНЗ продовжує формувати майбутнє покоління, а від цього залежить розвиток і розквіт нашої держави. Основна мета фізичного виховання студентів - сформувати гармонійно розвинену, високодуховну й високоморальну особистість, кваліфікованого фахівця.
У літературі наводилися майже жахливі цифри, що понад 50% студентів мають або відбиті хвороби або хворобливий стан. Сучасні студенти зовсім не живуть за моральними законами, не прагнуть досягти високих цілей. І тому виховання людини, яка б про-
тистояла економічним труднощам, духовній деградації, моральному та фізичному виснаженню має на себе взяти не тільки школа, а і ВНЗ. Однак для пробудження і подальшого духовного розвитку індивіда потрібно створити відповідні умови. І питання це надзвичайно важливе, оскільки духовність визначає спрямованість усіх розумових, емоційно-чуттєвих, вольових якостей людини, її здатність до самоусвідомлення себе, як особистості. Пріоритети у домінуючих рисах майбутнього покоління ця дилема все гостріше постає перед освітою.
Взагалі проблеми духовності торкалися багато років тому. Про це свідчать праці педагогів минулого: Я.А.Каменського, Г.Г.Песталоці, В.О.Сухом-линського. На сучасному етапі проблемою духовності займаються багато вчених, серед яких:
О.Майкіна, ГСагач, Т.Зазюн, І.Зеліченко, Сидоров А. А. [2], Круцевич ТЮ. [3], Гончаренко М. С. [5], Єли-заров В.П. [6], Величко В.Н. [1].
Один із варіантів, що до формування духовності у студентів це духовна реабілітація особистості, яка може бути здійснена засобами культури та фізичної культури.
Робота виконана по плану НДР Донецької філії Європейського університету.
Формулювання цілей роботи.
Мета роботи - розглянути, яким чином предмет фізичного виховання може формувати духовність студентів ВНЗ, на рівні з розвитком знань, умінь та навиків, укріпленням здоров’я, та знайти деякі шляхи рішення проблеми.
Результати дослідження:
Поняття “духовність” завжди мало у філософії важливе значення, і відіграє визначну роль у ключових проблемах: людина, її місце й призначення у світі, зміст її буття, культура, суспільне життя. І тому такі філософи: Платон, Аристотель, Г. Сковорода вважали, що поняття «духовність» є похідним від слова «дух». Інше розуміння: Духовність це ідеал, до якого прагнула людина у власному розвитку, орієнтація на вищі, абсолютні цінності. На думку вчених поняття “ духовність” це категорія етики, яка визначає моральний вимір людської життєдіяльності, це живе джерело доброчесностей людини, її моральна спроможність та виша цінність. Такі філософи, як Мартін Бубер, Макс Шелер, Хосе Ортега та інші вважали: Духовність це загальнокультурний феномен, який уміщує в собі не тільки абстрактно-теоретичні цінності й ідеали, а й вчинки по совісті, істині і красі. Українські дослідники, як і їх попередники, наполягають, що: духовність це спосіб розбудови особистості. Філософський словник подає нам таке поняття духовності: духовність це ідеальний початок з якого походить творча сила, яка удосконалює і піднімає людину у світ чистий і цінний. В сучасній педагогіці виникло таке поняття, як «духовний потенціал особистості». Це поняття треба розуміти, як здатність інтегрувати дії, спрямовані на внесення гармонійної впорядкованості в оточуючий світ. Духовність - це індивідуальна вираженість у системі мотивів особистості двох фундаментальних потреб; ідеальної потреби пізнання й соціальної потре-
би жити, діяти для інших.
Структурними компонентами духовності вважаються:
1. Індивідуальна вираженість - це життєвий шлях людини у суспільстві, це свідомість і самопізнання людини, це коли особистість, як свідомий суб “єкт розуміє не тільки оточуючих, але й себе у своєму ставленні до оточуючих.
2. Духовна потреба людини - це внутрішній світ людини, її морально-етичні цінності. Це пошук істини і сенсу життя людиною. Це пізнання свого «я». Вміння оцінювати навколишній світ, людське оточення.
3. Пізнавальні потреби - це рівень розумового розвитку особистості, її жага до пізнання, підвищення свого інтелекту. Потреба людини у навчанні.
4. Соціальні потреби - це соціальний успіх людини, а звідси впевненість в собі у суспільстві. Це ще й прагнення допомогти іншим.
5. Потреба самоактуалізації - це потреба в розумінні особистого шляху, це реалізація своїх можливостей і здібностей. Людина, яка досягає рівня самоактуалізації, повністю реалізувавши свої здібності і можливості, постає як свідома особистість. Потреба самоактуалізації це і розуміння людиною своєї мети в житті і шляхів її досягнення.
6. Потреба діяльності - це потреба в організаційній роботі, розуміння задач, які ставить перед людиною суспільство, і в свою чергу виконання обо-в“язків, які постають перед людиною.
Усі ці особистісні потреби можуть знайти задоволення в сфері фізичної культури й виступають, як усвідомлене спонукання до занять фізичними вправами, іграми, спортом.
Критерії духовності, це: орієнтація людини на вищі естетичні цінності, вчинки по совісті; ставлення людини до громадської діяльності; прагнення особи до пізнання; розуміння людиною сенсу.
З’являючись частиною суспільної культури, її підсистемою, фізичне виховання перебуває в певних зв’язках, взаєминах з іншими соціальними підсистемами. Структура, ідеали, принципи, ціннісний склад, функції фізичного виховання визначаються потребами й конкретними формами громадської організації людей на певних етапах історичного розвитку.
Одним з таких етапів було зародження олімпійської ідеї, яка винайдена у стародавній античності, та є безперечним та істинним джерелом гуманізму та духовності. Перемога атлетів сприймається, як демонстрація сили нації чи країни. В Олімпійській Хартії передбачається перш за все поєднання, гармонія красоти та сили народних обрядів з чіткими правилами змагань, з лицарством та повагою до всіх.
Якщо реалізовувати сьогодні культурно-історичний підхід, то тільки за рахунок урівноваженого розгляду всіх ярких сторінок народного спорту у прийдешні та стародавні часи, олімпійського спорту в Україні, сучасних напрямів оздоровчої роботи, фізичного виховання молодого покоління, а також індивідуальних стилів здорового способу життя, народних розваг, ігор, рекреації та багато чого іншого, можна пов’язати культуру
спорту з національними традиціями філософії та виховання. Крім того це не просто продовжує, але й знаходе шляхи впровадження духовності засобами спорту, а також фізичного виховання та фізичної культури. Оскільки в процесі розвитку й удосконалювання педагогічних і соціальних систем фізичного виховання й накопичування духовних і матеріальних цінностей формується фізична культура - сукупність спеціальних, духовних і матеріальних цінностей та способів їхнього використання для фізичного виховання.
Похідною гіпотезою у такому пошуку стає необхідність формування світогляду на рухову активність як на частину гармонійного буття людини. Ідея гармонії фізичної та духовної культури присутня у різних проявах та трактуваннях в усі часи, у всіх народів, в більшості ідеологій. Вона увійшла і до принципів олімпізму.
Розуміння спорту або фізичної культури, потребує розгляд рухової активності не тільки як самоцілі вищого досягнення у спорті, а як поєднання руху із внутрішньою та зовнішньою гармонією буття людини. Тоді цільові настановлювання занять спортом повинні включати не тільки педагогічні та психологічні компоненти, але ще й компоненти безперервного особистого самовдосконалення у аспектах духовної, моральної, етичної, естетичної, історичної, екологічної культури.
Значна галузь людської культури, пов’язана з Китаєм, Індією, Японією, створила (в ряді випадків навіть раніше античного олімпізму) філософію здоров’я, що походила з найбільшої вагомості гармонії руху, дихання, свідомості (психіки). Тому цільові настанови рекомендували ціле коло засобів, ефективність яких сполучаться одночасно з фізичною підготовкою, моральною виправданістю, особистими характеристиками стилю життя. Звідси - особлива увага до взаємозв’язку роботи всіх систем організму з зовнішнім середовищем, а також результату діяльності - з системою особистих цінностей.
Заняття спортом виступають формою самовираження й самоствердження студента, визначаючи його спосіб життя, загальнокультурні й соціально значимі пріоритети. На передній план у спорті висувається прагнення до успіху, заохочується прагнення особистості до реалізації своїх можливостей. Результатом спільної навчальної й спортивної діяльності повинні стати правильно сформовані соціально значимі якості: соціальна активність, самостійність, упевненість у своїх силах, а також честолюбство. У сфері активного дозвілля реалізуються біологічні, соціальні й духовні потреби студентів у руховій активності, здоровому способі життя, одержання задоволення від занять різними формами фізичної культури.
Висновки.
1. Особистісні духовні потреби студента можуть знайти задоволення в сфері фізичної культури й виступати, як усвідомлене спонукання до занять фізичними вправами, іграми, спортом.
2. Знайти шляхи впровадження духовності засобами спорту, а також фізичного виховання та фізич-
ної культури можна реалізуючи культурно-історичний підхід, пов’язуючи культуру спорту з національними традиціями філософії та виховання, Олімпійською ідеєю, яка передбачає перш за все поєднання, гармонія красоти та сили народних обрядів з чіткими правилами змагань, з лицарством та повагою до всіх
3. Одним із шляхів формування духовності може бути формування світогляду на рухову активність, як на частину гармонійного буття людини. Розуміння спорту або фізичної культури, розглядаючи рухову активність не тільки як самоцілі вищого досягнення у спорті, а як поєднання руху із внутрішньою та зовнішньою гармонією людини. Цільові на-становлювання занять спортом повинні включати не тільки педагогічні та психологічні компоненти, але ще й компоненти безперервного особистого самовдосконалення у аспектах духовної, моральної, етичної, естетичної, історичної, екологічної культури.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем безперервного особистого самовдосконалення у аспектах духовної, моральної, етичної, естетичної, історичної, екологічної культури.
Література
1. Величко В.Н. Духовная личность под воздействием интернациональных идей //Педагогіка, психологія та меди-ко-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту // зб.наук.праць за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №10. - - С. 17-20.
2. Сидоров А.А., Прохорова М.В., Синюхин Б.Д. Педагогика: Учеб. для студ., асп., преп. и тренеров по дисц. «Физ. культура» - М.: «Терра-Спорт», 2000. - 272с., ил.
3. Теорія та методика фізичного виховання: навч. вид. за ред.. Т.Ю. Круцевич - К.: «Олімпійська література», 2003.- 391 с.
4. ЬИр://и8ег8 іці.
5. Гончаренко М.С., Куйдина Т.М., Новикова В.Е. Воспитание духовных ценностей в образовательном процессе //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту //зб.наук.праць за редакцією проф. Єрмако-ва С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. - №9. - - С. 33-36.
6. Елизаров В.П. Духовное развитие человека - основа формирования здоровья // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту //зб.наук.праць за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. - №9. - С.52-58.
Надійшла до редакції 01.11.2007р.
НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ З ФОРМУВАННЯ У СТУД ЕНТІВ МОРАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНИХ, ДУХОВНО-МОРАЛЬНИХ ТА ДУХОВНО-ЕСТЕТИЧНИХЯКОСТЕЙ
Ніколайчук І.Ю.
Східноукраїнський національний університет імені В.Даля
Анотація. У статті розкриті напрямки вдосконалення навчально-виховного процесу з формування у студентів духовно-фізичних якостей. Впроваджено заняття з аеробіки з акцентом на духовно-фізичний розвиток. Впровадження в навчально-виховний процес занять з аеробіки дозволили розвинути морально-естетичні, духовно-моральні та духовно-естетичні якості. Також зробити позитивний вплив на освітню, моральну, духовну, виховну сфери розвитку, на формування особистості студента.
