Мохообразные (Bryobionta) настенных обрастаний большой Ялты Текст научной статьи по специальности «Биологические науки»

S. taurica - редкий малочисленный вид, который находится под угрозой сокращения до критического уровня, поэтому требует охраны и заповедания.

Выводы

Таким образом, популяция S. taurica произрастает в Предгорье и в западной части ЮБК. Популяция эндемичного крымского вида малочисленна и находится под угрозой сокращения. S. taurica рекомендована к внесению в Красную книгу Крыма.

Список литературы

1. Атлас Автономной Республики Крым / Ред. Н.В.Багров, Л.Г.Руденко. - Киев -Симферополь, 2003. - 76 с.

2. Голубев В.Н. Биологическая флора Крыма. - Ялта: НБС - ННЦ, 1996. 2-е изд. -126 с.

3. Пичугин В.С. Распространение видов рода Scutellaria L. сем. Lamiacae Juss. в Крыму // Биологические науки: современное состояние, проблемы и перспективы исследований в Крыму: Научно-практический семинар молодых ученых и студентов Крыма, 22 апреля 2010 г. - Ялта, НБС-ННЦ, 2010. - С. 95-97.

4. Подгородецкий П.Д. Крым. Природа. - Симферополь: Таврия, 1988. - 192 с.

5. Шишкин Б.К., Юзепчук С В. Флора СССР. - М.-Л.: АН СССР, 1954. - Т. ХХ. -С. 129-130.

Рекомендовано к печати д.б.н., проф. Работяговым В.Д.

МОХОПОД1БН1 (BRYOBIONTA) НАСТ1ННИХ ОБРОСТАНЬ

велико! ялти

*М.е.РАГУЛША;

В.П. 1С1КОВ, доктор б1олог1чних наук *Державний природознавчий музей НАН Украши, Львiв Нштський боташчний сад - Нащональний науковий центр

Мохоподiбнi е невщ'емними компонентами мюьких флорокомплекав, де вони формують рясш полiвидовi обростання на рiзноманiтних субстратах природного та антропогенного походження, е важливими чинниками тдтримки бiорiзноманiття та стшкосп урбашзованого середовища [8, 9].

Незважаючи на бшьш як 100^чну юторш дослщження мохоподiбних Шв-денного Криму, тдсумовану працею Л.Я.Партики «Брюфлора Криму» [7], синантропш мохоподiбнi як окрема фракцiя флори дотепер не розглядались. Це обумовило актуальшсть проведення екофлористичних дослщжень брюфлори урбанiзованих територiй Пiвденного Криму (на прикладi епштно! субстратно! групи в межах Ялтинського регюну).

Метою нашо! роботи було визначення флористично!, географiчноi, еколопчно!, бюморфолопчно! та статево! структури настшних обростань Велико! Ялти та з'ясування 1'хнього созологiчного значення.

Об'екти та методи досл1джень

Мохоподiбнi настшних обростань Велико! Ялти дослщжували впродовж 20082010 рр. Матерiали збирали методом флористичного облшу оселищ [12] в межах

паркових зон санатор^ «Гурзуф», палацових комплекав у Масандр^ Лiвадii, Алупцi та арборетуму НБС. Обстежували такi настiннi мiкрооселища: поверхш мурiв, огорож, бордюрiв, сходiв тощо, складенi з природних (вапняк, дiабаз) або штучних (цегла, бетон, цемент) матерiалiв. Зiбранi зразки (близько 150 одиниць збер^ання) передано до гербарпв ДПМ НАНУ (LWS) та НБС-ННЦ (YALT).

Специфiку дослщжувано'1' брiофлори визначали шляхом проведення структурного аналiзу за схемою М.Ф.Бойка [3].

Назви таксономiчних одиниць наведено за «Чеклютом мохоподiбних Украши» [1].

Результати та обговорення

В результат дослiджень у складi настiнних обростань обстеженого репону вияв-лено 45 видiв мохоподiбних, з яких до вiддiлу Marchantiophyta належать 3 види 3 родiв, приналежних до 3 родин, до вщдшу Bryophyta - 42 види 33 родiв, приналежних до 16 родин.

Список вид1в мохоподiбних настiнних обростань Велико! Ялти

MARCHANTIOPHYTA Marchantiaceae (Bisch.) Lindley

1. Marchantía polymorpha L. * Porellaceae Cavers

2. Porellaplatiphylla (L.) Pfeiff. * Frullaniaceae Lorch

3. Frullania dilatata (L.) Dum.*

7. Ceratodonpurpureus (Hedw.) Brid. Funariaceae Schwägr.

8. Funaria hygrometrica Hedw. Pottiaceae Schimp.

9. Barbula unguiculata Hedw.

10. B. convoluta Hedw.

11. Bryoerythrophyllum recurvirostrum (Hedw.) Chen

12. Didymodon vinealis (Brid.) Zander

13. Gymnostomum calcareum Neel & Hornsch.*

14. Syntrichia ruralis (Hedw.) F.Weber & D.Mohr

15. Tortella tortuosa (Jur.) Limpr. *

16. Tortula muralis Hedw.

17. Eucladium verticillatum (Brid.) BSG*

Grimmiaceae Arn.

18. Grimmiapulvinata (Hedw.) Sm.

19. Schistidium apocarpum (Hedw.) Bruch & Schimp.

Bryaceae Schwägr.

20. Bryum argenteum Hedw.

21. B. caespiticium Hedw.

22. B. capillare Hedw. Orthotrichaceae Arn.

BRYOPHYTA Fissidentaceae Shimp.

4. Fissidens bryoides Hedw.

5. F. dubius P. Beauv.* Encalyptaceae Schimp.

6. Encalypta vulgaris Hedw. * Ditrichaceae Limpr. Neckeraceae Schimp.

28. Neckera complanata (Hedw.) Huebener*

29. N. besseri (Lob.) Jur.* Leskeaceae Schimp.

30. Leskeapolycarpa Hedw. Anomodontaceae Hook. & Taylor

31. Anomodon attenuatus (Hedw.) Huebener *

32. A. viticulosus (Hedw.) Hook.&Tayl.*

33. Pterogonium gracile (Hedw.) Sm.* Amblystegiaceae Kindb.

34. Amblystegium serpens (Hedw.) Schimp.

35. Hygroamblystegium. varium (Hedw.) Monk.

Brachytheciaceae Schimp.

36. Brachytheciastrum velutinum (Hedw.) Ignatov & Huttunen

37. Brachythecium rutabulum (Hedw.) Schimp.*

38. Homalothecium sericeum (Hedw.) Schimp.

39. H. phillipeanum (Spruce) Schimp.*

40. Rhynchostegium confertum (Dicks.) Shimp.*

23. Orthotrichum diaphanum БсИгаё. ех Бпё.

24. O. cupulatum Бпё.

25. O. anomalum Неё'. Ьеисоёои1асеае 8сЬ'ае§г.

26. Leucodon sciuroides (Неё'.) Schwagr.*

Ьер1оёои1асеае БсЫшр.

27. Leptоdon smithii (Неё'.) Web.&Mohr.*

41. Я. murale (Неё'.) Shimp.

42. Cirriphyllum crassinervium (Тау1ог) Ьое8ке&Б1еп8ск*

Нурпасеае Schimp.

43. Нурпит cupressiforme Неё'.

44. Campylophyllum с^сжеит (Сгипё'.& Nyho1m) Hedenas*

45. Pylaisiaро1уип^о. (Неё'.) Shimp.

Визначенi 45 видiв репрезентують 26,1% вiд числа видiв брiофлори Пiвденого Криму та 50,5% вщ числа видiв епштно! субстратно! групи природних мiсцезростань в межах приморського поясу [7].

У спек^ 10 провщних родин вивчено! брiофлори першi позицп посiдають Pottiaceae (9 видiв / 20,0%), ВгаЛуШеаасеае (7 видiв / 15,5%), Вгуасеае, Orthotrichaceae та Anomoёontaceae (по 3 види / 6,6%), Fissiёentaceae, Gгimmiaceae, Neckeгaceae, Amblystegiaceae та Нурпасеае (по 2 види / 4,5%). Кожна з шших 9 родин представлена 1 видом. Розподш у флористичному спек^ е типовим для брюфлори Пiвденного Криму [7] та в цшому вiдповiдае структурi брiофлор твденнопалеарктичного типу [3].

У географiчнiй структурi дослщжувано! брiофлори перше мiсце зi значним вiдривом посiдають види неморального елементу (44,4%), наступш позицп представ-ленi мультизональним (20,0%), аридним (15,6%), давньосередземноморським (11,1%), бореальним (6,7%) та аркто-монтанним (2,2%) елементами. Частка евритопних мультизональних видiв у дослiджуванiй флорi (20,0% проти 6,8%) помiтно вища, вiдносно природно! брiофлори Пiвденного Криму [7]. Це, очевидно, зумовлено процесами синантротзацп, характерною рисою яких е замщення вузькоспецiалiзо-ваних груп видами широко! екологл [8].

Щодо специфши еколопчно! структури дослщжувано! брiофлори, у спектрi гелiоморф переважають гелiосцiофiльнi види (44,4%), менш численними е гелюф^и (42,2%) та сцiофiти (13,4%). У спектрi гiгроморф провiдне положення посщають ксеромезофiти (44,4%), наступнi позицп представлен ксерофiтами (35,6%) та мезофiтами (20,0%). Таким чином, аналiзована флора може бути охарактеризована як ксеромезофшьно-сщотолерантна, натомють брiофлора природних кам'янистих вщсло-нень е переважно гелюксерофшьною [7]. Такий розподш обумовлений специфшою мiкроклiматичних режимiв настiнних оселищ, розташованих в межах паркових зон, зазвичай обладнаних системами штучного зрошення та притiнених щшьним шатром деревних насаджень, що створюе умови, вщповщш екологiчним преференцiям зазначених груп.

Бюморфолопчний спектр характеризуеться рiвними частками акрокарпних та плеврокарпних форм росту ^асг^р1е = 1:1) за переважання щшьноденистих та плетивних бюморф (по 24,4%), що пiдтверджуе ксеромезофшьний характер дослщжувано! брiофлори.

Статева структура настшних обростань репрезентована рiвними частками дводомних та однодомних видiв 1:1). Дводомнi мохоподiбнi представленi

переважно евритопними та рудеральними субстрат-неспецифiчними видами (з родин Ditrichaceae, Pottiaceae, Вгуасеае, ВгаЛуШеаасеае), однодомнi - спецiалiзованими представниками епштно-етф^но! групи (з родин Enca1yptaceae, Gгimmiaceae, ОгШо-trichaceae, Leskeaceae).

Здатнють до yтворeння cпeцiалiзованиx органiв неетатевого розмноження, що найповшше рeалiзyeтьcя y природно та антропогенно порyшeниx оceлищаx з екстре-мальними щодо брiобiонтiв yмовами [10], притаманна для 44,4% видiв брiофлори; одночаоте поеднання y життeвомy циклi статевого та cпeцiалiзованого нестатевого розмноження - для 24,4% видiв. Значнi частки пропагyлоноcниx та cyпeрфeртильниx видiв y доcлiджyванiй брiофлорi cвiдчать про втоокий рeпродyктивний потeнцiал [4, 11] ïï cкладовиx як адаптацiю до icнyвання в yрбоeкотопаx.

Серед 45 виявлeниx видiв 20 (позначeнi y оттоку зiрочкою) е новими для отнантропно'1 фракцп брiофлори Украши [2]. Уа брiофiти та один маршантiофiт (Frullania dilatata) можуть бути вщнеаеш до групи eвeнтапофiтiв, оcкiльки вони оаеляютьая лише на cyбcтратаx, аналогiчниx природним (нeоброблeнi вапняк та дiабаз), за умов достатнього затiнeння та зволоження, що iмiтyють ïx нативш отелища. Два iншi пeчiночнi моxи (Marchantía polymorpha та Porella platiphylla), яю нeрiдко трапляютьая у аклад! обростань бeтонниx оторуд, можуть бути зараxованi до групи гeмiапофiтiв, як таю, що тяжшть до cyбcгратiв антропогенного поxоджeння.

Созолопчну цiннicть мають 6 вид!в. П'ять з ниx - Gymnostomum calcareum, Leptodon smithii, Neckera besseri, Leskea polycarpa та Rhynchostegium murale - e регионально рщкюними для територи Криму. G. calcareum було виявлено на тдтрнш стшщ, вимyрyванiй з вапняку, на територп арборетуму HЕС, L. smithii - на тдтрнш стшщ, викладенш дiабазовими блоками, в Aлyпкiнcькомy парку, N. besseri - на стшщ штучного гроту в Aлyпкiнcькомy парку, R. murale - на бетонному дорожньому обмeжyвачi у Лiвадiйcькомy парку. Один вид - Pterogonium gracile - занетено до Червоно1 книги Украши [6]. Вш був знайдений у натвприродному ландшафтно-арxiтeктyрномy комплекс Малий Хаоc (Aлyпкiнcький парк), на б1чнш повeрxнi cxодiв з нeполiрованого дiабазy.

Один вид - Rhynchostegium confertum - е новим для брюфлори Криму. Вш був неодноразово вiдмiчeний у фертильному cтанi у наcтiнниx оброcтанняx бeтонниx та вапняковж cпорyд на територп Лiвадiйcького та Гурзуфоткого паркiв, а також арборетуму HffiC Також цей моx часто зателяе окоренки i cтовбyри cтариx дерев, тiла трyтовиx гри6!в. Сдиний вщомий ранiшe локалiтeт наводитьcя для територи заповщника «Медобори» (Тeрнопiльcька обл.) [5].

Висновки

Вперше було доcлiджeно настшну брюфлору Велико1 Ялти та встановлено ïï такcономiчний cклад. Виявлено, що до^л^жена брiофлора прeдcтавлeна 45 видами брюбюнпв, що належать до 36 род1в 19 родин двоx вщдшв. За cпeктром провiдниx родин та гeографiчниx eлeмeнтiв доcлiджeна флора може бути оxарактeризована як cинантропний варiант пiвдeннопалeарктичного типу брюфлор.

Виявлено, що за cвоeю eкологiчною cпeцифiкою до^л^жена брiофлора мае кceромeзофiльно-cцiотолeрантний xарактeр.

Сптоок вид!в cинантропноï фракцп брюфлори Украши доповнено 20 новими видами.

У cкладi наcтiнниx оброcтань доcлiджeного рeгiонy вiдмiчeно п'ять рeгiонально рiдкicниx та один новий для територп Криму вид, а також один вид, занетений до Чeрвоноï книги Украши.

Список лггератури

1. Бойко М.Ф. Чеклют моxоподiбниx Украши. - Хeрcон: An^rn; 2008. - 232 c.

2. Бойко М.Ф. Синантропна брюфлора Украши // Чорноморотк. бот. журн. -2005. - Вип. 1, № 2. - С. 24-32.

3. Бойко М.Ф. Анализ бриофлоры степной зоны Европы. - К.: Фитосоциоцентр, 1999. - 180 с.

4. Бойко М.Ф. Мохообразные в ценозах степной зоны Европы. - Херсон: Айлант, 1999. - 160 с.

5. Данилюв 1.С., Рабик 1.В. Мохоподiбнi (Bryophyta) природного заповщника «Медобори» // Чорноморськ. бот. журн. - 2007. - Вип. 3, № 1. - С. 85-99.

6. Партика Л.Я. Птерогонш гращозний - Pterogonium gracile (Hedw.) Sm. // Червона книга Украши. Рослинний свгг / За ред. Я.П. Дщуха. - К.: Глобалконсалтшг, 2009. - С. 726.

7. Партыка Л.Я. Бриофлора Крыма. - К.: Фитосоциоцентр, 2005. - 170 с.

8. Прудникова Л.Ю. Особенности формирования городских бриофлор (на примере г. Екатеринбурга) // Автореф. дисс. ... канд. биол. наук. - Екатеринбург, 2004. -23 с.

9. Seaward M.R. Lower plants and the urban landscape // Urban ecology. - 1979. -Vol. 4, № 3. - P. 217-225.

10. Riss S. Rhizoid gemma in mosses // Lindbergia. - 1987. - Vol. 13, № 3. - P. 111126.

11. Longton R.E., Schuster R.M. Reproductive biology // New Manual of Bryology / Ed. R.M. Schuster. - Nichinan: The Hattori Botanical Laboratory. -1983. - Vol. 1. - P. 386462.

12. Newmaster S.G., Belland R.J., Arsenault The ones we left behind: Comparing plot sampling and floristic habitat sampling for estimating bryophyte diversity // Diversity and Distributions. - 2005. - Vol. 11, № 1. - Р. 57-72.

Рекомендовано к печати д.б.н., проф. Корженевским В. В.

КРАТКИЙ ОБЗОР РАСТИТЕЛЬНОГО МИРА ПРИБРЕЖНОЙ ЧАСТИ КУРИЛЬСКИХ ОСТРОВОВ (СОВРЕМЕННЫЙ АСПЕКТ)

ВВ. ЧЕРНИЦЫН Никитский ботанический сад - Национальный научный центр

Введение

Курильские острова - архипелаг вулканических островов на границе Охотского моря (с субокеаническим дном) и Тихого океана - довольно удаленная и обособленная территория. Труднодоступность не способствует развитию туризма, что благоприятно сказывается на сохранении первозданной природы островов. Огромное количество вулканов, термальные источники, разнообразный рельеф, своеобразные метеорологические условия способствовали формированию интересной флоры и поистине уникальной растительности.

Многообразие прибрежно-абразионных форм рельефа четко прослеживается уже от базиса многих островов. Клиф на большей части берегов активный и обрывистый. Склоны вулканов сложены застывшей лавой, пемзой и уплотненным вулкани -ческим пеплом, расчленены барранкосами, где по эрозионным врезам формируются скопления глыб и щебня. Довольно часто встречаются осыпи, а на побережье -аккумулятивные формы, сложенные песком.

Целью нашей работы было исследовать флору, сформированную при этих неоднородных и суровых абиотических факторах среды (рис. 1).