Моделювання ризиків у сфері страхування Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

УДК 519.81

Г.В. СОЛОДОВНИК, В.Л. ЛЕМЗЯКОВА МОДЕЛЮВАННЯ РИЗИКІВ У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ

Аналізуються джерела виникнення неповноти інформації у сфері страхування, виявляються чинники ризику у страховому бізнесі. Наводиться класифікація ризиків за сферою виникнення та співвідношення між ними. Методами кількісного аналізу визначаються кількісні оцінки ризиків за їх зонами, що обмежені певними величинами збитків. В даному випадку кількісна оцінка визначає ризик як імовірність перевищення збитків їх граничної величини. Модель визначення кількісної оцінки програмно реалізується у середовищі електронних таблиць. Надаються рекомендації щодо початку нового виду діяльності на підставі розрахованих кількісних оцінок ризику за цим видом діяльності.

Вступ

Ризикований характер суспільного виробництва - головна причина занепокоєння кожного власника майна і товаровиробника за власний матеріальний добробут. На цьому ґрунті закономірно виникла ідея відшкодування матеріального збитку шляхом солідарної його розкладки між зацікавленими власниками майна. Страхування майнових ризиків так само, як і розширення страхування відповідальності, спрямовані на підтримку розвитку комерційної діяльності. Від її стану залежить задоволення потреб споживачів матеріальних благ, наповнення дохідної частини бюджету.

Страхування, маючи великі можливості маневрування резервами, є важливою ланкою формування всієї системи економічної безпеки. Така роль стає реальною тільки за належного рівня розвитку страхової справи [1].

Водночас зростання ступеня впливу ризиків на результати діяльності компанії пов’язане зі швидкою зміною економічної ситуації і кон’юнктури ринку, розширенням сфери фінансових відносин підприємства, появою нових технологій, фінансових інструментів та іншими факторами.

Метою роботи є аналіз ролі страхового бізнесу в економіці та суспільстві, визначення чинників ризику у сфері страхування, розрахунок кількісної оцінки ступеня ризику для прийняття рішення стосовно початку нової ланки діяльності в страховій компанії.

1. Виявлення джерел ризиків

Сьогодні страхування виконує дуже важливі функції для економіки, головні з яких -регулююча та функція перерозподілу коштів між галузями економіки з надлишком капіталу в галузі з його нестачею.

Головні напрямки прояву позитивного впливу страхування у ринковій економіці [2]: надає впевненості в розвитку бізнесу (жодний власник не інвестує свого капіталу в розвиток виробництва, не врахувавши можливого ризику втрати авансованих ресурсів); сприяє появі та впровадженню нової техніки та технологій, наукових розробок; відіграє суттєву роль в аграрному секторі, де надзвичайно багато ризиків, зумовлених природними факторами, що призводять до великих втрат; сприяє розвитку міжнародного бізнесу (страхування вантажів, туристів, транспортних засобів, інвестиційних проектів); дає змогу оптимізувати ресурси, спрямовані на організацію економічної безпеки; забезпечує раціональне використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм; створює можливості накопичити кошти для виплати майбутніх пенсій, придбання житла та реалізації громадянами інших своїх можливостей та потреб (у такому разі зменшується навантаження на державний бюджет, а контроль за раціональним використанням коштів переноситься безпосередньо на споживача соціальних послуг і виплат).

Слід зазначити, що у загальному випадку страхова компанія має справу з двома видами ризиків - тими, що надходять від страхувальників, та ризиками, зумовленими діяльністю самого страховика.

Ризик страховика - це ймовірність недостатності коштів страхової організації для виконання покладених на неї обов’язків, у першу чергу страхових.

77

Ризик страхувальника - це ймовірність появи збитку (втрат, пошкодження та знищення), вираженого у грошовому вимірі.

Отримуючи страхові внески, страховик бере від страхувальника на себе відповідальність за ризики і для виконання страхових зобов’язань, тобто для покриття ризиків страхувальників, формує страхові резерви.

У більшості випадків ризики страхувальників стають причиною виникнення технічних ризиків страховика, пов’язаних з поточним виконанням страхових операцій. Варто зазначити, що діяльності страхової компанії притаманні три групи ризиків: технічні, інвестиційні та нетехнічні. Подібна класифікація була розроблена Європейським комітетом зі страхування (рис.1) [3].

Рис. 1. Співвідношення між ризиками

У процесі своєї діяльності на ринку страхова компанія наражається на ризики, кожна група яких містить певний набір небезпек, що загрожують фінансовому стану і можуть призвести до зміни грошового потоку страхової компанії (таблиця).

Таблиця 1

Т ехнічні ризики Інвестиційні ризики Нетехнічні ризики

Поточні ризики: - знецінення активів; - управління;

- недостатність тарифів; - неліквідність активів; - ризик, пов’ язаний з

- відхилення; - невідповідність невиконанням зобов’язань

- недостатність активів зобов’язанням; перед третіми особами;

страхових резервів; - відсоткові ставки; - недоотримання коштів

- перестрахування; - оцінка інвестицій; від третіх осіб;

- операційні втрати; - вкладення в інші - загальний ризик

- великі збитки; - катастрофи або кумулятивний ризик Спеціальні ризики: - зростання; - ліквідаційний компанії; - ризик, пов’ язаний з використанням похідних фінансових інструментів бізнесу

Загалом ризики класифікують на дві великі групи [4]:

1) страхові;

2) не страхові (не включені в договір страхування).

Найбільш численну групу складають ризики, які можна застрахувати. Щоб встановити, чи є певний ризик страховим, застосовують такі критерії:

- високий рівень ймовірності;

- небезпека не повинна бути відома ні в просторі, ні у часі, ні за розміром;

- настання страхового випадку не повинно залежати від волевиявлення страховика або інших зацікавлених осіб;

- страхова подія не може мати розмірів катастрофічного лиха.

Ухвалення ефективних рішень неможливе без кількісної оцінки ризику.

78

2. Кількісна оцінка ступеня ризику

Чим досконалішими є методи визначення кількісної оцінки ризику, тим меншим стає чинник невизначеності. У ряді випадків, зокрема в страхуванні, величину (ступінь) ризику визначають як ймовірність настання небажаних наслідків.

В цьому випадку:

W = Рн , (1)

де рн — ймовірність настання небажаних наслідків; W — величина ризику.

В прикладних проблемах економічного ризику для оцінки його розміру широко використовується ймовірність перевищення заданого рівня збитків. Ця ймовірність обчислюється за формулою:

W(x) = 1 - P(X < x) = 1 - F(x). (2)

Виділяють три такі найважливіші базові показники ризику.

Показник допустимого ризику:

дп = W (Хдп) = P(x > Хдп) = !, (3)

де W№ - ймовірність того, що збитки виявляться більшими, ніж їх гранично допустимий рівень хдп.

Показник критичного ризику:

W^ = W (x кр) = P(x > Хкр) = !, (4)

тут кр ймовірність того, що збитки виявляться більшими, ніж їх гранично допустимий

критичний рівень хкр .

Показник катастрофічного ризику:

де WCT

Wкт = W (Хкт) = P(x > Хкт) = !,

(5)

ймовірність того, що збитки виявляться більшими, ніж їх гранично допустимий

катастрофічний рівень хкт [5].

Знання цих показників дає змогу виробити міркування щодо можливості прийняти рішення відносно здійснення певної підприємницької діяльності. Але для остаточного прийняття рішення інформації про значення названих показників недостатньо — необхідно ще задати (встановити, прийняти) їх граничні величини, щоб не потрапити в зону неприйнятного ризику. Такі величини називають критеріями відповідно допустимого, критичного та катастрофічного ризику — ; k^; kCT.

Загалні умови прийнятності рішення у загальному виді:

W (^д^ < ; W (x^) < kкр ; W (xкт) < k^. (6)

Органу управління страховою компанією необхідно ухвалити рішення про відкриття нового напрямку страхування бізнесу. На основі статистичих данних страхова компанія встановила для себе такі граничні критерії ризику: k^ =85%; kKP =65%; kKT =50%. Треба вирішити чи можна відкривати новий напрямок страхування, якщо після додаткових досліджень були отримані можливі рівні збитків: хдп =35%; хКР =49%; хКТ =7% (дані про граничні критерії ризиків та розміри можливих збитків надані у відсотковому виражені від розрахункової суми прибутку за проектом).

Було встановлено, що інтегральна функція розподілу величини, яка визначає рівень очікуваних збитків, може бути апроксимована функцією вигляду:

x, якщо x < 0,75;

F(x) =

x + 0,6, якщо 0,75 < x < 0,8;

0,55, якщо x > 0,8.

(7)

79

За формулою (2) були розраховані показники ризиків та отримані такі результати: ^^7 дп = О,65; = 0,51; Wкр = 0,3 .

3. Програмна реалізація

Модель прийняття рішення була автоматизована у середовищі електронних таблиць. Використані формули для обрахунків та функція ЕСЛИ() для реалізації (7) -ЕСЛИ(Б1<=0.75;Бі;ЕСЛИ(Б1>=0.8;0.55;Б1+6)), а також подання результатів у текстовому вигляді - ЕСЛИ(B4<D1;”Відкривати”;”Не відкривати”). Результати автоматизації розрахунків наведені на рис. 2.

F2 - .. З* І =ЕСЛИ(В2<= 0.75;В2;ЕСЛИ(В2>=0.8;0.55;В2+6))

А В С D Е ■ F ■

1 Хдп 0 35 Кдп 0.85 0.351

2 ІХкр 049 Ккр 065 F(x) І 0.490

3 Хкт 0 7 Ккт 0 5 І 0.7|

4 Wfln 065

5 Wkp 0 51

6 Wkt 0 3

7 Відкривати

3 Відкривати

9 Відкривати

1П Г

Рис. 2. Екранна форма автоматизації розрахунків

Маючи значення трьох показників ризику та критеріїв граничного ризику, робимо висновок, що потрібно відкривати новий напрямок страхування бізнесу: 0,65 < 0,85; 0,51 < 0,65; 0,3 < 0,5, тобто (6) виконується.

Висновок

Страховий бізнес всебічно сприяє стабілізації та розвитку економіки та суспільства. Через тісний зв’язок цієї сфери з ризиком на функціонування компанії впливає багато зовнішніх та внутрішніх ймовірносних чинників, які проаналізовані та класифіковані у роботі. Проведено кількісний аналіз ризику з метою підвищення ефективності управлінських рішень стосовно відкриття нововго напрямку діяльності компанії, зокрема розраховані показники ризику, на підставі яких прийнято позитивне рішення. Наукова новизна: застосовані методи отримання кількісних оцінок ризиків за зонами можливих збитків для сфери надання страхових послуг. Результати роботи можуть застосовуватися для прийняття управлінських рішень щодо відкриття нового напрямку в страхуванні бізнесу.

Список літератури: 1. Россоха В.В. О некоторых подходах и методах выбора решений и проектов с рисковой составляющей // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр./ ДНУ. 2009. Вип. 103. С. 58-63. 2. Кочетков В.Н., Шипова Н.А. Экономический риск и методы его измерения: Учебное пособие. К.: Европ.ун-т финансов, ин-форм. систем, менеджм. и бизнеса, 2008. 68 с. 3. Мельников А.В. Риск-менеджмент: стохастический анализ рисков в экономике финансов и страхования. М.: Анки, 2010. 159с. 4. Івченко І.Ю. Економічні ризики: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2009. 304 с. 5. Новожилова М.В., Солодовник Г.В. Моделювання управління комерційним ризиком: Навчально-методичний посібник. Харків:ХНУБА, 2011. 81 с. 6. Матвійчук А.В. Аналіз і управління економічним ризиком. Навч. посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2008. 224 с.

Надійшла до редколегії 26.11.2013 Солодовник Г анна Валеріївна, канд. техн. наук, доцент кафедри економічної кібернетики та інформаційних технологій Харківського національного університету будівництва та архітектури. Наукові інтереси: математичне моделювання, дослідження економічних та інформаційних ризиків. Захоплення та хобі: наукова фантастика, футбол. Адреса: Україна, 61172, Харків, вул. О.Зубарєва, 45, 71, (050) 364-01-92.

Лемзякова Вікторія Леонідівна, студентка 4-го курсу Харківського національного університету будівництва та архітектури. Наукові інтереси: дослідження економічних ризиків. Захоплення та хобі: література, спорт. Адреса: Україна, 63700, Харківська обл., Куп’янськ, вул. Фрунзе, буд.46/11.

80