CC BY
349Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 25 (64) № 1. Часть 1.С.199-203.
УДК 81'33
Моделi комушкацшного процесу Широких О.В.
Горл'вський державний педагог '!чний iнститут, м. Горл'вка, Украна
У cmammi проанал1зоват основт модел1 м1жособист1сного стлкування, а саме лШйна, ттерактивна, трансакцтна, об 'емна. Була зроблена спроба виявити недо-лiки в кожнт i3 зазначених моделей
Ключовi слова: комуткащя, лiнiйна модель, iнтерактивна модель, трансакцтна модель, об 'емна модель, елемент комуткативного акту.
Метою статтi, що пропонусться до вашо! уваги, е ан^з юнуючих пiдходiв до тлумачення явища комушкаци та спроба на його основi виявити т аспекти в кожному i3 зазначених пiдходiв, яю можуть стати основою штегрованого тлумачення зазначе-ного феномену. Такий шдхщ не отримав належного розвитку в сучаснш наущ, що зу-мовлюе актуальтсть пропонованого до^дження. Уся рiзноманiтнiсть концепцiй, на наш погляд, може бути штегрованою у чотири шдходи - лшшний, iнтерактивний, трансакцiйний та феноменологiчний
Лшшний пщхщ розглядае комушкащю як дда, в межах яко! вiдправник кодуе ще! та почуття в певний вид повщомлення, а потiм вщправляе його одержувачу, викорис-товуючи рiзнi канали, наприклад, усне мовлення, письмо тощо. Цей пiдхiд представлено в роботах Г. Лассвелл, К. Шеннон, Р. Якобсон. Дослщження комушкаци як типу взаемодп мiж людьми пею чи iншою мiрою реалiзуеться в межах класично! лшшно! моделi комунiкативного акту, найбiльш чiтко представлено! в роботах Г. Лассвелла, який саме й вивiв формулу, що задае формат опису комушкаци: «Who says what to whom in which channel with what effect?» («Хто та що говорить яким каналом, кому та з яким ефектом?»). Зазначену формулу можна трансформувати у лшшну модель «комушкатор ^ звернення ^ носш звернення ^ одержувач ^ зворотнiй зв'язок», що вщображае як структуру комунiкативного процесу, так i спосiб дослiдження цьо-го процесу, його структури та окремих елементiв. Але недолiком ще! моделi е не-врахування штерактивност учасникiв комушкаци, тобто здатностi кожного з них у процес комушкативного акту мiнятися мiсцями.
Класичну лшшну модель Г. Лассвелла вдосконалили К. Шеннон з В. Вiввером. До п'ятьох елеменпв, що розташоваш у лшшнш послiдовностi новим було введення по-няття «джерела шуму», тобто впливу рiзних завад у процес комушкаци. Наприклад, в нормальнiй обстановщ люди бувають неуважнi, !м можуть заважати якiсь звуки, вони можуть просто недочути, що було сказано.
В лшгвютищ ще! К. Шеннона були особливим чином штерпретоваш Р. Якобсоном. В моделi комушкаци, за Р. Якобсоном, адресант, використовуючи засоби мовно-го коду, формуе повiдомлення та з його допомогою встановлюе контакт з адресатом у
межах конкретного контексту [1]. Контекст в моделi Р.Якобсона пов'язано зi змютом повщомлення, з шформащею, що передавалась ним. Поняття контакту мае зв'язок з регулятивним аспектом комушкаци. Ця модель в рiзних И варiантах застосовуеться в лшгвютищ як для аналiзу функцiй мови в цшому, так i для аналiзу функцiонування окремих його одиниць.
Ю. Лотман критикуе схему Р. Якобсона за замiну поняття «мова» поняттям «код», оскiльки вважае, що код не мае ютори. Саме тому можна зобразити адресанта та адресата як таких, що мають цшком однаковi коди та зовшм не мають пам'ятi. Автор стверджував, що мова е сукупнiсть коду та його ютори. Дiалог саме тому i цiкавий, бо дае можливють передати те, що не перехрещуеться в кодах, не перекладаеться при перекладi. Переклад створюе новi повiдомлення, як це бувае при перекладi з мови прози, наприклад, мовою кiно [9].
В основi лшшно1 моделi покладено модель Г. Лассуелла, хоча i досить спрощену, яка вiдображае характерну особливють раннiх моделей комушкаци - вона передба-чае, що комунiкатор завжди намагаеться вплинути на реципiента. Внаслщок цього комунiкацiя повинна трактуватися як процес переконання. Це припущення орiентуе модель на застосування насамперед у галузi аналiзу полггично1 пропаганди.
Лшшна модель комушкаци зараз все бшьше замiнюеться iнтерактивною мо-деллю комушкаци, для яко! характерним е актуалiзацiя активностi учасникiв спш-кування, тобто необхвднють наявностi зворотного зв'язку. 1нтерактивний характер спiлкування у свiй час обгрунтував М. Бахтiн [3, с. 3-4]. За його думкою, по-перше, необхщною ознакою будь-якого висловлення е його зверненють, адресованiсть - без слухача нема i мовця, без адресата нема й адресанта; по-друге, будь-яке висловлення набувае змюту тшьки у контексп, у певний час та у конкретному мющ. М.Бахтш на-полягав на тому, що будь-яка комушкащя е реакцiею на попереднш вислiв i, в свою чергу, передбачае комушкативну реакцiю на себе [4]. На вщмшу вщ лшшно1 моделi, iнтерактивна концепщя обмiну шформаци вiдстоювала iдею обов'язково1 наявностi дiалогiчноl комушкаци.
1нтерактивна модель комушкаци в^^зняеться вiд лшшно1 наявнютю зворотного зв'язку, що дозволяе учасникам такого спшкування бути як джерелом шформаци, так i И приймачем. У якостi прикладу можна навести таю форми взаемозв'язку мiж людьми, як бесща чи iнтерв'ю, протягом яких за законом жанру учасники весь час мiняються ролями. До того ж ця модель все частше використовуеться у електронних засобах комушкаци. Наприклад, телебачення iнколи включае в сво! публiцистичнi передачi телефош опитування телеглядачiв та регулярно у ходi програми повщо-мляе результати цих опитувань. Таким чином, телевiзiйна аудиторiя стае активним учасником передача У процесi реалiзацil штерактивно1 моделi в цьому випадку телебачення виступае як основне джерело шформаци, а глядачi - як едина аудиторiя, що забезпечуе зворотнiй зв'язок [8]. Отже, штерактивна модель як обов'язковий еле-мент комунiкативного процесу вводить у свою структуру зворотний зв'язок, наочно демонструючи колоподiбний характер комушкаци: вщправник i одержувач повщо-млення послiдовно мiняються мiсцями.
Необхщно зазначити, що пiд зворотнiм зв'язком у лшшнш моделi маеться на ува-зi зворотна реакцiя на прочитане чи сказане. В штерактивнш модел^ в свою чергу, цей термш позначае процес обмiну шформащею, що, в свою чергу, дае можливють учасникам спшкування бути як джерелом шформаци, так й И приймачем одночасно.
На лiнiйнiй моделi К. Шеннона та В. BiBBepa основана трансактивна модель В. Шрамма. Автор вводить поняття «перекладача» (interpreter) та «зворотного зв'язку» (feedback), що дозволило зробити модель наближеною до реальност люд-сько1 взaeмодiï в комунiкaцiï. Включення зворотного зв'язку на правах повноправного елемента в модeлi таких, здавалося б, одностороншх процеав, як телебачення, радю-мовлення, преса, на перший погляд видасться проблематичним. Але слiд pозpiзняти зворотний зв'язок першого порядку, коли комушкатор може отримувати повщомлен-ня у ходi впливу, i опосередкований зв'язок другого порядку, що отримусться на осно-вi оцiнки результата впливу. Кpiм того, комунiкaтоp починае отримувати зворотний зв'язок не тшьки вiд peципiентa, але вже вщ самого повiдомлeння (наприклад, вiд звуку чи зображення на монiтоpi). Це дае тдставу стверджувати, що комушкативний процес е безперервно циркулюючий.
За таких умов комушкащя перетворюеться на процес склaдноï та бaгaтовeктоpноï взаемоди адресанта та адресата, якi виконують зaзнaчeнi комунiкaтивнi функцiï од-ночасно [5, с. 87-91]. На вщмшу вщ iнших моделей, що зображують комунiкaцiю як низку дискретних акпв та мають початок i кшець, у яких вiдпpaвник дeтepмiнуе ди одержувача, тpaнсaкцiйнa модель зображуе комушкащю як процес одночасного вщ-правлення й одержання повiдомлeнь комунiкaтоpaми. У кожен конкретний момент ми можемо отримувати i декодувати повщомлення шшо1' людини, i в той самий час шша людина одержуе нaшi повiдомлeння i вiдповiдaе на них. Таким чином, комушкащя являе собою процес, у якому люди взаемоддачи формують певш вiдносини мiж собою.
Комунiкaцiю на piвнi особи вщтворюе трансактивна модель К. Барнлунда. ïï складовими е особа (комушкант), повiдомлeння, процеси кодування-декодування та чотири типи сигнaлiв: сигнали суспiльного piвня (вплив на особу piзних чинниюв навколишнього середовища й техногенно1' цившзаци), особистого piвня ^жособис-тiснa взaемодiя мiж людьми, якi входять у комушкативний проспр) i два типи по-вeдiнкових сигнaлiв (вepбaльнi та невербальш). Сигнали повeдiнкового piвня — це реакщя особи, зумовлена впливом на не1' сигнaлiв суспiльного та особистого piвнiв. Усi групи сигнaлiв перебувають у постiйнiй взaемодiï [6].
Отже, трансактивна модель комушкаци в^^зняеться вщ iнтepaктивноï модeлi не тшьки кшьюстю людей, якi одночасно беруть участь у процес спшкування, але й постшною змiною ролей, що виконуеться учасниками комунiкaцiï. Вони по чepзi ви-ступають чи в pолi джерела iнфоpмaцiï, чи в pолi того, хто приймае ïï, причому змiст наступного повщомлення враховуе результати зворотного та залежить вщ них. Саме ця модель найширше вiдобpaжaе ситуaцiю та тип комушкаци, яю мають мiсцe шд час дiлових зустpiчeй. Будь-який приклад iз комунiкaтивною дiяльнiстю будуеться на основi peaлiзaцiï тpaнсaктивноï модeлi, оскшьки усi учасники публiчноï комунiкaцiï в piвнiй мipi зaцiкaвлeнi як в отриманш iнфоpмaцiï, так i в ïï обговоренш та пpийнятi ршення, якщо це нeобхiдно.
Серед шших концeпцiй комунiкaцiï вiдзнaчaються так зваш o6'cmhï моделi Т. Нью-кома, С. Бейкера, Ф. Денса, Б. Весли, М. МакЛин та шшь
В загальному вигщщ модель Т. Ньюкома створюють три взаемозв'язаш точковi об'екти, до яких належать комушкатор, адресат та об'ект, про який щеться. За умови позитивного взаемного ставлення комушкатора та адресата, вони так само ставити-муться i до об'екта. Схематично це можна зобразити як збалансований трикутник, в двох кутах якого комушкант та комушкатор, на вершиш трикутника - сощальна
ситуащя, у якш вщбуваеться комунiкативний акт. У випадку загального негативного ставлення до об'екту тобто незбалансований варiант, необхiдний пошук засобiв для змiни такого ставлення.
Розвитком комушкацшного трикутника Т. Неткома стала модель Б. Ве^ та М. МакЛша. Автори додали до трьох елеменпв моделi Т. Неткома четвертий, так звану «редакторську» функцiю в комушкаци. Це дае визначення того, що та яким чином включати в канал комушкаци. В заиропонованш моделi е й п'ятий елемент -функщя зворотного зв'язку, що робить модель безперервно циркулюючою.
Модель комушкаци С. Бейкера в^^зняеться вщ попереднiх тим, що це куб, який складаеться з маленьких кубиюв. Чотири гранi куба вiдповiдають елементам кому-нiкативного процесу, а саме: джерелу, одержувачу, зверненню та каналу комушкаци. Ус кубики перебувають у безперервнш взаемодп мiж собою, щоразу стикаючись усi-ма чотирма гранями.
Лiнiйнi та циркулярш моделi комушкаци, на думку Ф. Денса, мають загальний недолiк — вони використовують замкнений комунiкативний цикл. Тому Ф. Денс за-пропонував спiральну модель комушкаци, яка дае геометричш докази того, що кому-нiкацiя просуваеться вперед, повторюючи пройдет шляхи розвитку на новому рiвнi.
Висновки. Таким чином, науковцi намагалися зробити спробу аналiзу особливос-тей процесу стлкування. Оскшьки цей процес е досить багатогранним, то жодна iз запропонованих моделей не дае повного та об'емного опису його особливостей. Однак результатом появи нових форм передачi шформаци е новi засоби стлкування, а це, в свою чергу, призводить до появи шших моделей з урахуванням характерних властивостей та особливостей спiлкування. Комушкаци ^зь призму 1нтернет-про-стору е перспективою нашого дослiдження.
Список лггератури
1. Бахтин М. М. Искусство и ответственность / М. М. Бахтин // Литературно-критические статьи. - М. : Худож. лит., 1986. - С. 3 - 4.
2. Бацевич Ф. С. Основи комушкативно! лшгвютики : [тдручник] / Ф. С. Бацевич. - К. : Видавничий центр "Академiя", 2004. - 334 с.
3. Волошинов В. Н. (М. М. Бахтин). Марксизм и философия языка : основные проблемы социологического метода в науке о языке / В. Н. Волошинов. - М. : Лабиринт, 1993. - 190 с.
4. Габермас Ю. Фшософський дискурс Модерну / Ю. Габермас. - К. : Четверта хвиля, 2001. - 424 с.
5. 1щук С. М. 1нтернет-комушкащя: шформацшний змют та ировий характер / С. М. 1щук // Вюник НАУ : Фшософы. Культурологи. - 2008. - № 2 (8). - С. 87-91.
6. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации / Г. Г. Почепцов. - М. : "Рефл-бук", К. : "Ваклер" - 2001. - 656 с.
7. Социальные коммуникации [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://ref. co.ua/70058-Social_nye_kommunikacii.html
8. Иванова К. Бесценные советы для настоящего PR-менеджера [Электронный ресурс] / К. Иванова. - СПб. : Питер, 2006. - 144 с. - Режим доступа : http://tid.com.ua/ tid1/addonres.php?id=8622
9. Семютичш моделi комушкаци [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// uareferats.com/index.php/referat/details/17967
Широких О.В. Модели коммуникационного процесса // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» - 2012. - Т.25 (64). - № 1. Часть 1. С.199-203.
В статье проанализированы основные модели межличностного общения, а именно линейная, интерактивная, транзакционная, объемная. Была сделана попытка определить недостатки в каждой из отмеченных моделей.
Ключевые слова: коммуникация, линейная модель, интерактивная модель, объемная модель, элемент коммуникативного акта.
Shyrokyh O. V. The models of communication process // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communications». - 2012. - V.25 (64). - № 1. Part 1. - P. 199-203.
The basic models of the interpersonal communication, namely linear, interactive, transaction and volumel, have been analysed in the article. The attempt has been made to discover defects in each of the models under consideration.
Key words: communication, linear model, interactive model, transaction model, volumel model, element of communicative act.
Поступила до редакци 18.03.2012р.
