CC BY
129
УДК 81.246.3
БАГАТОМОВН1СТЬ ТА КОНЦЕПТУАЛЬНА КАРТИНА СВ1ТУ
Н. Г. Омелян-Скирта; А. Скирта ,студ.
Ключовi слова: багатомовмсть, концептуальна картина св1ту, мовна ситуация, мовна картина св1ту, державна мова, консол1дац1я, лтгво-еттчна фтсащя, пол^еттчне сустльство.
Постановка проблеми. Пол^ична воля як позамовний фактор, котрий втшюеться в мовнш полчищ, може зруйнувати мовну едшсть, коли вона стае перешкодою на шляху до нащонального самовизначення, суперечить штересам нових спiльнот та !х правлячих елгг. Теперiшня мовна ситуацiя в Укра1ш е результатом тривало! вiйни проти нацюнально1 iдентичностi та державностi. Так сталося на територп Югославп, де колишня сербсько-хорватська мовна едшсть еволющонувала у бiк розпаду, тобто утворення двох окремих мов. Якщо немае чiткого полiтичного вибору, то сама по собi мова як зашб спiлкування та форма культури не може стати чинником нащонально! консолщаци.
Аналiз публiкацiй. Сфера мови як невщ'емна складова культури завжди привертала увагу рiзних науковцiв. Сутшсть та природу, функци та властивост мови аналiзують у сво!х працях i фiлософи, й iсторики, i соцiологи, i лiтератори, i лшгвюти, i культурологи. До питань вщродження мови та наци зверталися Я. Радевич-Винницький, В. 1ванишин, Г. Ивторак, К. Савойська.
Мовна ситуацiя в Укра1ш дослiджуеться в роботах О. Ткаченка, Л. Масенко, О.Куця.
Перспективи вдосконалення законодавства щодо мовно1 пол^ики Укра1ни дослiджують А. Емiрова, В. Свтух, В. Колiсник, Т. Кононенко, О. Майборода, А. По^бний, О. Рафальський, Л. Руденко, М. Феллер, Д. Шелест, М. Юрченко. Проблеми оргашзацшно--правового забезпечення виконання в Укра1ш вимог Свропейсько1 хартп регюнальних мов i мов меншин висв^люються у публiкацiях В. Карташкiна, С. Лукашово1, В. Мармазова, I. Пшяева, А. Погрiбного та iн.
Мовш проблеми у Свропейському Союзi дослщжували Р. Фiллiпсон, В. Василенко.
Мета статт - виявити шляхи подолання мовно1 проблеми, враховуючи мовну та концептуальну картини свiту.
Виклад матерiалу. Процеси, якi визначають мовну ситуащю у свiтi, пiдтверджують думку про те, що мова - це живий органiзм. Поступове звiльнення вщ залежностi характеризувалося появою бшьшо1 кшькосп нацiональних держав, а вiдповiдно державних i офiцiйних мов. Тiльки у Сврот з 1815 р. (13 мов) до 1945 р. (35 мов) !х кшьюсть збiльшилася утричь Такий же процес вiдбуваеться й на шших континентах. А з поступовим переходом людства до шформацшного суспiльства питання про роль мови як основного засобу сощально1 взаемоди та взаемовплив мов набувають першочергового значення.
Зазвичай багатомовнiсть розглядають у межах одше1 кра1ни чи виа земно1 кулi. Дослiдники розрiзняють краши, де iснуе чiтка мовна бшьшють та одна або багато меншинних мов, i кра1ни, де тшьки i е меншиннi мови без бшьшосп. Перша модель домiнуе в Сврот та в нових европейських державах. Як приклад - Свропа iз трьомастами мовами i Нiгерiя iз чотирмастами, якi бiльшiстю е рщними тiльки в цiй кра1ш. Попри багатомовнiсть народiв, необхiдно вибудовувати конкретш мовнi мости мiж ними. Виникае проблема вибору - як мови в цьому допоможуть. Питання доволi болюче, бо сильнiшi, розвиненiшi та прогресивнiшi мови можуть витискувати слабю подекуди аморальними i нелюдськими методами терору як то етногеноциду чи штелектогеноциду [5]. Можна згадати часи, коли з багатонащонального Радянського Союзу формували единий «радянський народ». Головними чинниками консолщаци виступали едина щеолопя, соцiальна унiфiкацiя i домшування росшсько1 мови, а також спланована стратепя, яка в етнологи одержала назву лшгво-етшчно1 мшсаци (постiйне вимщування людей з метою зменшення питомо1 ваги корiнного населення). Iсторичнi факти вказують на те, що таю дп можуть спричинити зникнення як мови асим^тора, так i самого асимшятора. Провiдники подiбних iдей повинш про це пам'ятати. Мовнi вшни велись i ведуться, що викликае нестабшьнють та призупиняе розвиток [4].
Унаслщок глобалiзацil свiтових процешв та iнформацiйного простору вiдбуваеться розширення та прискорення полiтичних, економiчних та культурних обмшв. Наразi нацiональний шформацшний простiр уже не розглядають як щось обмежене кордонами, бо
важливою його ознакою стала вщкритють до глобальних iнформацiйних потокiв. Глобалiзацiя нiчим не загрожуе там, де нацiональний продукт i нацiональна мова переважають в шформацшних обмiнах. Цього не можна сказати про Украшу, адже доефiрний час теле- i радiостанцiй ще досi активно заповнюеться не укра!номовним продуктом. Подекуди (АР Крим, Луганська й Донецька обласп) укра!номовного мовлення взагалi немае.
Сучасна мовна ситуащя характеризуеться тим, що, незважаючи на велику кшьюсть мов свiту (близько п'яти тисяч мов, якими послуговуеться людство на п'яти континентах), спостершаеться тенденщя до значного поширення п'яти - семи так званих свггових мов. Серед них видiляють англшську, iспанську, французьку, арабську, португальську та росшську. Цi мови е нацюнально негомогенними, тобто розподiляють сво! функци, обслуговуючи рiзнi наци i рiзнi культури. Мовець повинен розглядати знання цих мов як необхiдну реальшсть та iнструмент для досягнення певних щаблiв професiоналiзму. Власна мова виступатиме гарантом збереження нацюнально-культурно! iдентичностi.
Св^ове спiвтовариство через мiжнароднi оргашзаци захищае iдею збереження всiх iснуючих мов, навт тих, що не мають офiцiйного статусу в державi, бо е мовами етшчних меншин. ЮНЕСКО та Рада Свропи неодноразово приймали вщповщш резолюци. Свропейська хартiя регюнальних мов та мов нацiональних меншин передбачае можливють використання цих мов як засобу офщшного спiлкування на регюнальному рiвнi. Свропейський Союз фшансуе спецiальний проект «Меркатор», основним прюритетом якого е пiдтримка мов етшчних меншин у рiзних кра!нах Свропи.
Таю кроки невипадков^ адже концептуальна картина свггу завжди рухливiша, шж мовна. Звичайно ж, кожна етнокультура мае спiльне й вiдмiнне щодо iнших етнокультур. Виявити це можна через мережу понять, яка утворюе концептуальну базу будь-яко! мови. Прослщковуеться схожiсть мовно! та концептуально! картин св^у. Однак повно! тотожностi мiж ними не iснуе, бо концептуальна картина св^у змiнюеться швидше за впливу позамовних факторiв, наприклад, сощально-юторичних [9, с. 9].
Як правило, виникнення нових реалiй зумовлюе появу нових концепт1в. Для вирiшення ще! проблеми використовуються або власнi ресурси, або запозичення. За приклад можна взяти угорську мову, представники яко!, опинившись у центрi Свропи, вщчули потребу щодо розвитку всiх наук. 1х сприйняття свiту було сформоване тими умовами, яю сприяли заняттям рибальством, мисливством, оленярством, бо цим займалися !хш предки - ненщ. Змiнена концептуальна картина !хнього св^у вимагала змiни мовно! картини, шакше вони були б асимiльованi шшими народами.
Мовна ситуацiя у свт стае дедалi динамiчнiшою та складшшою. Майже в одному мiсцi можуть юнувати рiзнi мови з рiзним культурним минулим i сьогоденням. Наприклад, на будь-якiй вулицi французького мiста пануе французька мова, але, зайшовши до крамницi, яку тримае арабомовна родина, почуете арабську. Причому школи щею мовою будуть спшкуватися не тiльки тi, для кого ця мова е рiдною, а й навт деякi франкомовнi громадяни, якi живуть поруч i за роки свого життя вивчили декшька фраз арабською. Вiрогiдно, що i за прилавком стоятиме людина, яка спшкуеться обома мовами. Як правило, використання пе! чи iншо! мови в спшкуванш не викликае конфлш^в. Звичайно, мiжетнiчнi стосунки, у тому чи^ й мовнi, ще не досягли повно! гармони навт у цившзованих кра!нах. Зокрема, представники захщноевропейських кра!н часто скаржаться на недостатню штегращю деяких етнiчних груп. Звюно, причиною тут е не мова, адже абсолютна бшьшють складаеться з бшнгав та мультилiнгвiв, якi повсякденно переключаються з однiе! мови на шшу залежно вiд ситуацi! спшкування (родина, побут, робота, навчання, адмшютращя тощо). Якщо першi двi сфери закршлюються за рiдною мовою, а решта побслуговуеться однiею-двома европейськими, то реальною причиною мiжетнiчних конфлiктiв виступають чинники не мовного, а пол^ичного та сощального плану. Рiвень толерантносп також вiдiграе ключову роль за таких умов [9].
Сьогодш й Укра!на е прикладом для шших колишнiх радянських республiк, оскшьки вона характеризуеться толерантнiстю в мовних питаннях. В Укра!нi можна звернутися на вулищ iз запитанням одшею мовою, отримати вiдповiдь iншою, i при цьому нiхто не почуваеться себе ображеним. Конфлiкти здебiльшого провокують полiтики, особливо у зв'язку з виборами.
Функци та властивосп мови дають повне право констатувати, що у державотворчому процеш нацюнальнш мовi належить чiльна роль, бо спшьна мова е одним iз головних факторiв, якi забезпечують солiдарнiсть населення та стабшьшсть держави, особливо у багатомовному сусшльсга.
Правдиве твердження, що мови - це справдi продукти людсько1 дiяльностi. Вони слугують пiдrрунтям для нацюнальних рухiв, але водночас залежать вiд результатiв нацюнально-державного будiвництва. Коли йдеться про багатонацiональну державу, то питання мовно1 полiтики ... е одним iз складникiв поступу до стаб^заци суспiльства, формування едност полiетнiчного народу, досягнення мiжнацiональноl згоди [5, с. 31].
Зазначимо, що визнання украшсько1 мови державною - це вагомий доробок украшського народу на шляху до нацюнального самовизначення i свободи. Розтлумачуючи статтю 10 Конституци Укра1ни, вищий судовий орган нашо1 держави наголосив, що надання статусу державно1 мовi украшськш повнютю вiдповiдае державотворчiй ролi укра1нсько1 наци, яка юторично проживае на територи Укра1ни, складае абсолютну бiльшiсть И населення i дала офiцiйну назву держава I варто пам'ятати, що св^ова спiльнота сприймае кра1ну за державною мовою, а остання е основною мовою держави.
Важко не погодитися з тим, що у цих статтях домiнуе принцип урiвноваження, збалансування. Але, на жаль, практика показуе шше. Адже коли мова йдеться, наприклад, про те, що поряд з украшською можуть використовуватися шш^ то чомусь часто замють «поряд» використовуеться «замють». Такий стан справ i викликае мовш пристрастi, що не втихають в Укра1ш [1].
Прюритетом держави е органiзацiя, регулювання та контроль економiчного, культурного та пол^ичного життя. Використання одше1 мови полегшуе цей процес i слугуе стабшзацп та розвитку суспiльства. Вiдповiдно мова наци вважаеться найбшьш ефективною моделлю мовного спшкування, за умови вшьного використання рщно1 мови нацiональними меншинами.
У державотворчому процес нацiональнiй мовi вiдводиться провiдна роль, бо об'еднати та вщокремити - це двi головнi функци, якi вона виконуе. Об'еднати населення всередиш кра1ни, вщокремити зовнi, вiд сусiдiв. Полiтики намагаються сьогодш та намагалися протягом вшв знайти якiсь чинники суспшьно1 консолщаци, але.. .ефектившшого засобу, анiж поширення загальнонацюнально1 мови, вони не знайдуть [6, с. 7]. Адже спшьна мова е тим фактором, що може забезпечити як солщарнють народу, так i стабшьнють держави. Мабуть, недарма, коли спшкування виявляеться неплiдним, звертаються до фразеолопчного звороту «вони говорять рiзними мовами». А тому нацюнальну мову часто розглядають як найголовшший чинник нацiонального будiвництва, бо для модерно1 ютори нацiональних держав виршальним фактором об'еднання населення в межах одше1 кра1ни виступае мова.
Оскшьки лише лiтературна мова, якою користуеться значна кшькють людей в усному i писемному спiлкуваннi, мае сталу норму (писемно зафшсований стандарт), вона здатна максимально об'еднати мовщв у нацюнальну спшьноту на певнiй територи. Час показуе, що не вшм европейським нащям вдалося розвинути власну мову. У Свропi iснуе чимало великих i малих мовних ареалiв, але не кожен iз них збтаеться з державними кордонами. Це стосуеться, зокрема, англомовного, нiмецькомовного, франкомовного та росшськомовного ареалiв. Деякi народи вщмовилися розвивати власну лiтературну мову i прийняли мову сво1х юторично близьких сусадв. Так сталося, наприклад, iз фламандцями, якi зробили вибiр на користь шдерландсько1 л^ературно1 мови. Iншi обрали шлях офщшно1 двомовносп, за яко! потужна сусiдня мова, котра водночас е мовою мiжнародного спшкування, витюняе власну нацiональну мову (англшська в Iрландil, росiйська в Бшоруш). Слiд зазначити, що вибiр мови (автохтонна чи iноземна) на територи краши чи регiонiв часто зумовлюеться рiвнем розвитку лiтературноl мови.
Бачимо, що брак пол^ично1 влади i ваги може мати негативнi наслщки не тiльки в планi сощального функцiонування мови, а й у кожному з мовних аспекпв: правописi, вимовi, словнику та граматищ. То про яку тодi вже говорити об'еднавчу функщю? Допомагае лiтературна норма (стандарт) як один iз мовних контекстiв, що юторично був обраний спшьнотою за зразок або еталон, i забезпечуе, з одного боку, збереження характеру мови, а з шшого - виконання нею об'еднавчо1 функцп в суспшьствь
Висновок. Наразi сучасне суспшьство е полiетнiчним, а тому, породжуючи багатомовнють, вимагае дiалогу. Якщо бшьшють гарантуе права i свободи меншоси, включаючи право на задоволення сво1х мовних i культурних iнтересiв, а меншють, у свою чергу, поважае право бшьшоси на проведення свое1 власно1 культурно1 i мовно1 пол^ики, тодi виникае гармонiя у суспшьство За умови толерантного ставлення до потреб кожного на рiвнi державного управлшня можливо вибудувати громадянське суспшьство.
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА
1. Конститущя Укра!ни: Прийнята на п'ятш cecii' Верховно! Ради Укра!ни 28 черв. 1996 р. 1з змiнами, внесеними Законом Укра!ни вiд 8 груд. 2004 р. № 2222- 1У - К. : Офщшне видання, 2006. - 126 с.
2. ¡ванишин В. Мова i нацiя / В. 1ванишин, Я. Радевич-Вiнницький. - Дрогобич : Вщродження, 1994. - 218 с.
3. Ковальова Т. В. Державне регулювання мовних вiдносин в умовах глобалiзацi! / Т. В. Ковальова // Стратепчш прiоритети. - 2009. - № 2. - С. 132 - 138.
4. Корж I. Мова i нащя як важливi чинники безпеки держави / I. Корж // Вiче. - 2009. -№ 13. - С. 36 - 38.
5. Лопушинський I. Державна мова як чинник нацюнально! безпеки Укра!ни за умов посилення процесу глобалiзацi! / I. Лопушинський // Вюник державно! служби Укра!ни. - 2005.
- № 1. - С. 28 - 31.
6. Масенко Л. (У)мовна (У)кра!на / Л. Масенко. - К. : Темпора, 2007. - 87 с.
7. Саенко С. Г. Рада Свропи: мовна пол^ика на зламi столт / С. Г. Саенко // Мови, культури та переклад у контекст европейського сшвробггництва. - К., 2001. - С. 406 - 411.
8. Саенко С. Г. Еволющя мовних прав у Сврош та право кожно! наци на переклад / С. Г. Саенко - К. : 1ртнь, 2004. - С. 268 - 271.
9. Чередниченко О. I. Мови i переклад у сучасному свт. Мовш i концептуальш картини свггу / О. I. Чередниченко // Вюник Ки!в. ун-ту iм. Т. Шевченка. 1ноземна фшолопя. - 2002. -Вип. 32. - С. 5 - 9.
10. Шевельов Ю. Укра!нська мова в першш половит двадцятого столггтя (1900-1941): стан i статус / Ю. Шевельов. - Чершвщ : Рута, 1996. - 215с.
SUMMARY
Statement of the problem. Political will as extralinguistic factor, which is embodied in language policy could destroy linguistic unity when it becomes an obstacle to national self-determination is contrary to the interests of the new communities and their ruling elites. The current language situation in Ukraine is the result of a long war against the national identity and nationhood. It happened on the territory of Yugoslavia, where former Serbo-Croatian linguistic unity evolved towards disintegration, ie the formation of two separate languages. If there is no clear policy choices, the language itself as a communication tool and a form of culture can be a factor of national unity..
The aim of the paper is identify ways to overcome the language problem, given the linguistic and conceptual world view.
Conclusions. Currently, modern society is multi-ethnic and is creating multilingual requires dialogue. If the majority guarantees the rights and freedoms of minorities, including the right to meet their linguistic and cultural interests and the minority in turn respect the right of the majority to conduct their own cultural and linguistic policy, then there is harmony in the society. If tolerance to the needs of each level of government may build a civil society.
REFERENCES
1. Konstitucija Ukrai'ni: Prijnjata na p'jatij sesi! Verhovno! Radi Ukra!ni 28 cherv. 1996 r. Iz zminami, vnesenimi Zakonom Ukra!ni vid 8 grud. 2004 r. № 2222- IU - K. : Oficijne vidannja, 2006.
- 126 s.
2. Ivanishin V. Mova i nacija / V. Ivanishin, Ja. Radevich-Vinnic'kij. - Drogobich : Vidrodzhennja, 1994. - 218 s.
3. Koval'ova T. V. Derzhavne reguljuvannja movnih vidnosin v umovah globalizaci! / T. V. Koval'ova // Strategichni prioriteti. - 2009. - № 2. - S. 132 - 138.
4. Korzh I. Mova i nacija jak vazhlivi chinniki bezpeki derzhavi / I. Korzh // Viche. - 2009. -№ 13. - S. 36 - 38.
5. Lopushins'kij I. Derzhavna mova jak chinnik nacional'no! bezpeki Ukra!ni za umov posilennja procesu globalizaci! / I. Lopushins'kij // Visnik derzhavno! sluzhbi Ukra!ni. - 2005. - № 1.
- S. 28 - 31.
bíchhk njAEÁ
6. Masenko L. (U)movna (U)kraina / L. Masenko. - K. : Témpora, 2007. - 87 s.
7. Saenko S. G. Rada Gvropi: movna politika na zlami stolit' / S. G. Saenko // Movi, kul'turi ta pereklad u konteksti evropejs'kogo spivrobitnictva. - K., 2001. - S. 406 - 411.
8. Saenko S. G. Evoljucija movnih prav u Gvropi ta pravo kozhnoi' nacii na pereklad / S.G.Saenko - K. : Irpin', 2004. - S. 268 - 271.
9. Cherednichenko O. I. Movi i pereklad u suchasnomu sviti. Movni i konceptual'ni kartini svitu/ O.I.Cherednichenko // Visnik Kiivs'kogo un-tu im. T. Shevchenka. Inozemna filologija. - 2002. - Vip. 32. - S. 5 - 9.
10. Shevel'ov Ju. Ukrains'ka mova v pershij polovini dvadcjatogo stolittja (1900-1941): stan i status / Ju. Shevel'ov - Chernivci : Ruta, 1996. - 215 s.
y^K 81.272
MOBHA CHTyA^fl B yKPAIHI
Xpucmn O. B., EondapenKO A., Kapamm K.
nocTaHOBKa npo6.neMH. MoBa e ogHHM i3 Ba^jHBHx hhhhhkíb KoHConiga^i i po3BHTKy Hapogy. npo6neMH, ^o TaK a6o iHaKme TopKaroTbCa MOBHoro nmaHHa 3anumaroTbCa aKTyanbHHMH gna 6araTbox KpaiH i Ha nonaTKy XXI CTomira.
AHa^Í3 ny6.mKa^H. AHani3y mobhoi Cmya^i b pi3HHx acneKTax npuCBaneHo BenuKy KijbKiCTb HayKOBHx прaцb. O3Hanem npo6neMH goCnig^yBanH O. noTe6Ha, ro npagig, H. MaceHKO, O. noHOMapbOB, r. GBceeBa, T. naHbKO, A. norpi6HuH, I. HonymuHCbKHH, O. BumHaK, P. Ho3HHCbKHH Ta iHmi.
MeToro CTaTTi e ornag cynacHo! mobhoi CHTya^l'i Ha TepeHax YKpaiHH.
BuKnag MaTepia^y. flo CborogHi onaHyBaHHa yKpaiHCbKoi mobh BciMa rpoMagaHaMH He3ane^Hoi YKpaiHH 3ajumaeTbCa aKTyanbHHM nHTaHHaM, ag^e MoBa e ogHiero 3 HaHCTiHKimHx o3HaK Hauii, ogHHM 3 ochobhhx eneMemÍB Ha^oHanbHoi KyjbTypu Ta hhhhhkom ^opMyBaHHa H po3BHTKy Ha^i. no3HTHBHHx pe3ynbTaTiB y ^oMy пpoцeсi Mo^Ha goCarra jume 3a yMoBH CBigoMoro CTaBneHHa rpoMagaH go rngHBigyajbHoro MoBjeHHeBoro po3BHTKy.
Y 2005 - 2006 poKax HayKoB^MH HflI yKpaiHo3HaBCTBa 6yno npoBegeHo aHKeTyBaHHa, ^o oxonnroBano bcí perioHH YKpaiHH, y 3axogi B3ajH ynacTb 2824 pecnoHgeHTH. OnmyBaHHa mKonapiB nepeg6ana.no BuaBjeHHa CTpyKTypu MoTHBa^i go onaHyBaHHa yKpaiHCbKoi mobh MonoguMH yKparn^MH. Pe3yjbTaTH goCnig^eHHa geMoHCTpyroTb TaKi nornagu Monogi: BijbHe BonogiHHa mobom 3apagu 3agoBoneHHa noBCaKgeHHux KoMyHiKaTHBHHx noTpe6 e Ba^nuBHM gna 68% onuraHHx, 82% ynmB BH3Hae Bary mobhoi KoMneTeH^i b ycnimHiH npo^eCiHmH giajbHoCTi, gna 81% pecnoHgeHTiB 3HaHHa yKpaiHCbKoi mobh Heo6xigHe gna Toro, ^o6 BignyBaTH ce6e cnpaB^HiMH rpoMagaHaMH YKpaiHH [3; 264].
EijbmicTb pecnoHgemÍB aHKeTyBaHHa, npoBegeHoro 3anopi3bKHMH BneHHMH, po3yMiroTb, ^o copoMHo He 3HaTH yKpaiHCbKoi', ane, Ha ixHro gyMKy, mKijbHoro nporpaMoro nepeg6aneHo HegocTaTHro KijbKicTb roguH yKpaiHCbKoi mobh Ta niTepaTypu. Ha ^anb, TaKoi gyMKH goTpuMyroTbca 85% onmaHHx a6iTypieHTiB BH3. Ane bohh BneBHeHi, ^o y bh^hx HaBnanbHux 3aKjagax Mo^Ha 3go6yTH Heo6xigHHH gna npo^eciKHoi giajbHocTi piBeHb 3HaHb 3 yKpaiHCbKoi mobh [3; 285].
npoMoBHCTi gaHHi ^ogo mobhoi Cmya^i y HamiH KpaiHi nogaHo b rpymoBHoMy gocnig^eHHi, aKe AKageMia HayK YKpaiHH npoBoguna npoTaroM KijbKox pokíb [1]. flani HaBoguMo pe3ynbTaTH ujei po6oTH. TaK 2006 p. eTaTye yKpaiHCbKoi mobh aK eguHoi gep^aBHoi npu 3a6e3neneHm npaB ycix rpoMagaH Ha po3bhtok i CnijKyBaHHa pigHoro mobow nigTpuManu 63,1% rpoMagaH, He nigTpuManu - 31,2%, He BH3HanHjHCa - 5,8%, CTaTyC poCiHCbKoi mobh aK gpyroi gep^aBHoi nigTpuManu 45,0%, He nigTpuManu - 44,7%, He BH3HanHjHCa - 10,3%, CTaTyC poCiHCbKoi mobh aK o^í^hhoi b oKpeMux perioHax nigTpuManu 34,8%, He nigTpuManu - 46,7%, He BH3HanHjHCa - 18,5%.
3rigHo 3 MaTepianaMH goCnig^eHHa 2007 p. CTaTyC yKpaiHCbKoi mobh aK eguHoi gep^aBHoi npu 3a6e3neneHHi npaBa bcím rpoMagaHaM Ha CnijKyBaHHa 6a^aHoro (nuTaH - poCiHCbKoro) mobow nigTpuMajH y TpaBHi 2007 p. 71,6% rpoMagaH (He nigTpuManu - 20,3%, He BH3HanHjHCa - 7,1%), CTaTyC poCiHCbKoi mobh aK gpyroi' gep^aBHoi b YKpaiHi nigTpuManu 48,6% (He nigTpuManu -40,0%, He BH3HanHjHCb - 11,4%), CTaTyC poCiHCbKoi' mobh Ta mob нaцioнaJbннх MeHmuH aK o^í^hhhx b oKpeMHx perioHax YKpaiHH nigTpuManu 42,5% (He nigTpuManu - 38,2%, He
