CC BY
43
УДК 330.564
ПРО РОЛЬ 1НСТИТУТ1В У ФУНКЦЮНАЛЬНОМУ РОЗПОД1Л1 НАЦ1ОНАЛЬНОГО ДОХОДУ
З.В. Приймак
Львiвський нацiональний унгверситет 1мет 1вана Франка, Львiв, Украта
Приймак З.В. Про роль iHcmumymie у функцгональ-ному розподiлi нащонального доходу.
Обгрунтовано необхдають урахування у фун-кцюнальному розподЫ нацiонального доходу разом з працею та капiталом ще iнституцiйного чинника, який, на думку автора, е рiвноправним з цими традищйними чинниками. Для цього використано результати аналiзу iнституцiйного середовища та шфраструктури багатьох кра1н свiту. Розглянуто трьох-факторну модель еконо-мiчноl рiвноваги, яку доцiльно використовувати у разi вивчення розподiльних вдаосин в Украш.
Ключом слова: функцiональний розподiл, на-цiональний доход, iнституцiйний чинник, трьох-факторна модель
Прыймак З.В. О роли институтов в функциональном распределении национального дохода.
Обоснована необходимость учета в функциональном распределении национального дохода вместе с работой и капиталом еще институционального фактора, который, по мнению автора, является равноправным с этими традиционными факторами. Для этого использованы результаты анализа институциональной среды и инфраструктуры многих стран мира. Рассмотрена трехфакторная модель экономического равновесия, которую целесообразно использовать в случае изучения распределительных отношений в Украине.
Ключевые слова: функциональное разделение, национальный доход, институциональный фактор, трех-факторная модель
Pryimak Z.V. On a role of institutes in functional distribution of the national income.
It is proved the necessity of taking into account for the functional distribution of the national income together with the labor and the capital one more institutional factor which, in author's opinion, is equal with these traditional factors. For this purpose the results of the institutional environment and infrastructure analysis in many countries of the world were used. Considered three-factorial model of economic balance which is expedient for using in case of the distributive relations studying in Ukraine.
Keywords: functional distribution, national income, institutional factor, three-factorial model
Зрозвитком ринкових вшносин в Укра!ш перед вичизняними науковцями постало питання дослщження р1зноманггних про-цеав, яш виникли в умовах ринково! трансформацп економ1ки. Актуальною серед них е проблема розподшьних вшносин, увага до яко! була привернута в сустльстш ще калька тисяч рошв тому. Зокрема, у Новому Завт вказано: «... кожен отримае свою нагороду за своею працею». Людство давно щкавить вшповшь на питання вшповшносп отримано! винагороди пра-щвником за вкладену ним працю. Чи справедливо розпод1ляються отримаш вш вироблено! продукцп та наданих послуг доходи м1ж власниками факто-р1в виробництва, тобто, як вшбуваеться функцю-нальний розподш доход1в м1ж суб'ектами вка-заного процесу в сучаснш економщ?
У зв'язку з цим все часпше дослшники тдт-мають глибинну проблему рол1 пращ i катталу в розподш доходiв i пошуку збалансованого ств-вiдношення мiж ними. Однак виникае питання: чи урахування тшьки цих двох фага^в буде рацю-нальним у разi вивчення проблеми розподшьних вшносин? Чи включення в загальну схему таких дослiджень якихось шших факторiв, наприклад iнституцiйного чинника, тдвищить !х ефектив-нiсть? Тому актуальним напрямом наукових до-слiджень е вивчення ролi iнститутiв у функцю-нальному розподiлi нацiонального доходу. Анaлiз останшх дослiджень та публiкацiй
Науковими дослщженнями функцiонального розподiлу доходiв вш виробництва товарiв чи надання послуг займалися багато зарубiжних i вичизняних вчених, яких можна подiлити на двi групи. Однi з них дотримувались марксистського погляду на цей розподш. Зпдно з цим поглядом, сукупний дохiд суспiльства створюеться лише працею. Iншi фактори виробництва доходу не створюють, а лише беруть участь у привласненш того, що створила праця. Однак, бiльшiсть вчених-економiстiв погоджуються з неокласичною теорiею розподiлу, згiдно з якою ва фактори виробництва створюють дохiд i беруть участь у його привласненш. Зокрема, праця привласнюе частину сукупного доходу у формi заробино! плати, каттал - у формi процента, а земля -ренти.
Для детального аналiзу функцюнального роз-подiлу доходiв неокласики використовують
ЕКОНОМ1КА: реалП часу
№5(15), 2014
ECONOMICS: time realities
виробничу функцiю, яка показуе максимальний обсяг продукцп, який може виготовити конкурентна фiрма за будь-якого заданого набору ре-сурсiв. Найчастiше як фактори виробництва виби-рають працю i каштал, припускаючи, що всi iншi потенцшш фактори, так чи iнакше штегроваш в кiлькiснi i якiснi характеристики цих двох факто-^в [1].
Однак, сучасна економ1чна теор1я потребуе розширення ц1е! модел1 функцюнального розпо-далу доход1в населення. Зокрема, деяш науковщ вказують на необхщшсть врахування ниш шсти-туцшного чинника, який суттево впливае на цей розподш. Так, £.В. Балацький вважае, що потр1б-но узагальнити концепщю р1вноваги введенням у не!, крт риншв пращ i кашталу, третього - ринку шститупв [2].
Стабшьшсть i ефектившсть шститупв е основою для розширення швестицш та розвитку шдприемництва. Якщо класична i неокласична теорп економiчного зростання як фактори цього зростання видiляють швестицп в основний i людський капiтал, розвиток знань та шновацш, то шституцшний пiдхiд розглядае швестицп як наслшок формування та ефективного функщо-нування iнститутiв. Безумовно, що вiдсутнiсть в кра!ш надiйно! системи захисту прав власносп вiдлякуватиме потенцiйних iнвесторiв вкладати власнi капiтали для розвитку економiки ц^е! краши. Нестабiльна чи неприйнятна для iнвесторiв податкова система теж негативно впливатиме на обсяги швестицшних вкладень. Тому iнституцiйний чинник вщграе суттеву роль у функцiональному розподш доходiв в економiцi Украши.
У разi врахування ролi iнституцiйного чинника в розподшьних вiдносинах доцiльно згадати про поняття «яшсть соцiально! шфраструктури», яке ввели Р.Е. Холл i Ч.1. Джонс дослiджуючи вплив шститупв на економiчне зростання [3]. Пд соцiальною iнфраструктурою вони розумiють шститути i полiтику, як1 заохочують швестицп i виробництво на противагу споживанню i невиробничiй дiяльностi. На думку Д. Ромера, вшмшносп у доходах населення рiзних кра1н в цшому також можна пояснити вiдмiнностями у 1хшх соцiальних iнфраструктурах [4].
Немае сумшву в тому, що шституцшне сере-довище i iнфраструктура суттево впливають на виробництво i розподш доходiв мiж iншими його факторами. Незбалансовашсть ринку шститу-цiйних благ негативно впливае на загальну еконо-мiчну рiвновагу i посилюе змщення рiвноважних цiн на iнших ринках, зокрема ринку пращ i ринку кашталу.
Метою cmammi е обгрунтування необхiдностi урахування при розподiлi нацюнального доходу разом з працею та катталом ще iнституцiйного чинника, який ниш е, якщо не найважлившим, то, в крайньому раз^ рiвноправним з традицiйними факторами виробництва, а також висвгглення трьохфакторно1 моделi економiчно! рiвноваги для
оцiнювання рiвноважних щн на ринках працi, капiталу та шститупв.
Виклад основного матерiалу
Правильне розумшня механiзмiв розподiлу до-ходiв мiж учасниками виробничого процесу мае важливе значення для використання !х у сприяннi прогресивного розвитку економiки в цiлому. «Маемо констатувати, що практично ва еконо-мiчнi теорп та !хш течп (вiд класично! i до сучасних, новiтнiх) розглядали i розглядають розподiльнi вiдносини як одну з провшних ланок суспшьного розвитку» [5].
Про важливiсть правильного розв'язання проб-леми розподiлу доходiв для учасник1в виробництва вперше заявили представники класично! школи политично! економi!. Вони сформували струнку систему поглядiв на цю проблему i розробили теорiю заробiтно! плати, яка впродовж тривалого часу була популярною серед еконо-мiстiв. Проблему функцiонального розпод^ до-ходiв дослiджували марксисти, маржиналюти, iнституцiоналiсти та науковцi iнших напрямiв економiчно! теорi!.
Результат наукових дослщжень значною мiрою залежить вiд методологи, яку для цього вико-ристовують, зокрема, вiд такого !! складника як сучасш математичнi методи та моделi [6, 7]. Кiлькiсна ознака дослщжуваного явища чи процесу разом з яшсною пiдсилюе отримаш висновки, дае можливiсть оцiнити проблему на вищому науковому рiвнi.
Економшо-математичш методи, зокрема апа-рат виробничих функцiй, при дослiдженнi функцiонального розпод^ доходiв активно використовували представники неокласичного пiдходу в економщ. Причому, як зазначалось вище, вони припускали, що ва iншi потенцшш фактори виробництва так чи шакше штегроваш в кшьшсш i яшсш ознаки тiльки двох з них: пращ i капiталу. Не зважаючи на те, що така двофакторна модель цшком задовiльно описуе реальш процеси [8], нинi появились науковi публiкацi! автори яких пропонують розширити !! за рахунок iнституцiйного чинника.
Залежнiсть темшв економiчного зростання в кра!нi ввд розвитку iнститутiв вивчае неошсти-туцшна економiка, основи яко! були закладеш Дугласом Нортом, який до шституцш вiдносить «правила гри в суспшьсга, або, точнiше кажучи, придуманi людьми обмеження, як1 спрямовують людську взаемодш у певне рiчище» [9]. Розрiзняють формальнi i неформальнi iнститути. До перших з них вшносять закони, конституцп i контракти, а до друго! - звича!, традицi! i кодекси поведiнки. 1нститути можна розглядати з двох сторiн: у вузькому розумшш як деякий набiр формальних норм i в широкому - як набiр меха-нiзмiв i правил, що забезпечують перерозподiл ресурав в економiцi. Iнституцiйне середовище -це основш полiтичнi, соцiальнi i правовi норми, як1 е базою для виробництва, розпод^, обмiну i
споживання. Протягом тривалого перiоду становления економiчно! науки було отримано незаперечш докази значущостi iнститутiв, !х стабшьносп i ефективностi для розвитку виробництва i пiдприемництва, розширення iнвестицiйних вкладень.
На те, що iнститути i полiтика держави впливае на величину i розподiл !! доходiв наводять багато фактiв. Зокрема, це досвщ так званих кра!н, що роздшилися: Нiмеччини i Коре!. До под^ !х на двi частини вони мали однаковi майже всi змшш, як1 могли би мати вплив на дохщ. Однак, неоднакова шфраструктура в подальшому розвитку привели до вщмшностей у доходах населения цих кра!н. Кра!ни, яш були зорiентованi на ринковi вщносини виявились економiчно набагато успiшнiшими, шж комунiстичнi. Так, пiсля возз'еднання Шмеччини у 1990 р. випуск на одного пращвника в Захiднiй Шмеччиш був при-близно в 2,5 рази вищим, нiж у Схвднш. Випуск на одного працiвника у Гонконз^ пiсля повернення у 1997 р. його до Китаю був приблизно в 10 разiв вищим, шж на основнiй територi!. Подiбна ситуацiя i з Тайванем. Ще бiльша рiзниця в доходах на одного пращвника в Швденнш i Пiвнiчнiй Коре! [4].
Актуальною е шституцшна теорiя в дослщ-женнях функцiонального розподiлу доходiв в економщ Укра!ни. «Кейнаанство, неокейн-аанство та iнституцiоналiзм якраз i вщдзерка-люють шституцшно-конституцшну роль держави в забезпеченш стабiльного функщонування нацю-нально! економiки. Подолання сощально-економiчних насладив сьогоденно! кризи, як свiдчить аналiз досвiду антикризово! полiтики в зарубiжних кра!нах, у черговий раз тдтвердило генеруючий та продукуючий вплив шститупв держави на активiзацiю iмпульсiв розвитку економши» [10].
Якщо здiйснити аналiз ввдмшностей в доходах домогосподарств у рiзних кра!нах, то стае очевидною !х залежиiсть вiд державних шсти-туцiй. В кра!нi з поганими шституцшними умова-ми, витрати ко^ несуть економiчнi суб'екти на тдтримання нормального iнституцiйного середо-вища та шфраструктури, не вiдповiдають тому, що вони натомють отримують. Зокрема, у кра!нах з низьким рiвнем захисту прав власносп i слабими фшансовими iнститутами зменшуються як вiддача ввд iноземних iнвестицiй, так i доходи тд-приемцiв. У розвинутих кра!нах зi стабiльними правовими iнститутами швестицшш вкладення використовують ефективнiше.
Для порiвняльного аналiзу кра!н за рiвнем !хнього iнституцiйного розвитку потрiбно мати вщповщш кiлькiснi оцiнки цих як1сних сутностей. Слщ зауважити, що останнiм часом активiзу-вались науковi дослiджения з розроблення порiвияльних к1льк1сних iидикаторiв якосп функщонування iнститутiв. Особливiсть побудови цих iидикаторiв полягае у тому, що вони вщобра-жають певнi яшсш характеристики кра!н. Тому
вiдсутнi однозначш пiдходи до розрахунку узагальнюючих штегральних показник1в оцiнювання рiвня iнституцiйного розвитку краш У лiтературних джерелах регулярно публшуються величини мiжнародних iндексiв i рейтингiв, як1 вiдображають певнi нащональш iнституцiйнi аспекти, зокрема, як1сть та ефектившсть державного управлiння, стушнь економiчних i полиич-них свобод, рiвень корупцii, iнвестицiйних i шдприемницьких ризик1в та iн.
Науковцi пропонують чотири основних способи вимiрювання шституцшних характеристик [11]:
— на основi макроекономiчних показник1в; даний споаб застосовують в основному для ощню-вання рiвня розвитку фiнансового сектора (наприклад, на основi розмiру баншвських кредитiв, як1 виданi приватному секторов^ в процентах до ВВП; капiталiзацiя ринку цiнних паперiв, в процентах до ВВП, i т. п.);
— на основi опитувань шдприемщв i населения як користувачiв державних послуг;
— на основi опитувань експерпв;
— на основi прямих вимiрювань конкретних як1сних ознак, таких як, наприклад, яшсть освiти (з використанням стандартних тестiв) чи конкурентоспроможшсть виборiв (статистика голосування).
ОЕСР, Свгговий банк, iншi мiжиароднi органь заци, а також незалежиi дослiдницькi центри i громадсьш органiзацii, приватнi консалтинговi компанii i рейтинговi агентства перюдично висвгг-люють для громадськостi величини вщповщних iндикаторiв якостi вибраних сторш iнституцiйного розвитку краiн. Серед них можна назвати iнди-катори ^ндекав) якостi державного управлiния (World Bank Worldwide Governance Indicators), алгоритми розрахунки яких грунтуються на дослiджениях 1нституту Свiтового банку i Дослщ-ницького вщд^ Свiтового банку.
Сiмейство Worldwide Governance Indicators (WGI) охоплюе 6 основних аспекпв державного управлiния в 215 крашах свiту, кожний з яких вщображаеться вiдповiдним агрегованим iндика-тором: ефективнiсть органiв державного управ-лiния; як1сть регулятивних iнститутiв; яшсть правових iнститутiв; антикорупцiйний контроль; права громадян i пiдзвiтнiсть державних оргашв; стабiльнiсть полiтичноi системи i вщсутшсть насильства. Значения кожного з цих iндексiв належить iнтерваловi (-2,5; 2,5). Причому бiльшому значению iндикатора вщповщае вища як1сть державного управлiння.
За величиною майже вах цих iндикаторiв Украiна знаходиться в групi краш з найпршими !'х значениями. Для прикладу наведемо значения iндикатора ефективносп органiв державного управлiння (Governance Effectiveness), який визна-чае як1сть послуг, що надае держава, як1сть державно!' служби i рiвень ii незалежносп вiд полiтичного тиску, як1сть вироблення полiтики та ii виконання тощо (рис. 1).
Phc. 1. iHgeKc e^eKTHBHocTi opraHiB gep®aBHoro ynpaBniHHa WGI b yKpaiHi Ta geaKux mmux KpaiH y 2000-2012 pp.
ffwepeno: no6ydoeaHO aemopoM Ha ocHoei [19]
Binbme 3HaneHHH iHgeKcy BignoBigae e$eK-THBHimin CHCTeMi gep®aBHoro ynpaBniHHa.
y 3aranbHoMy cepeg ycix KpaiH, gna aKux 6yno BHKoHaHo po3paxyHKH uboro iHgeKcy gna 2012 p., Haft6inbme ftoro 3HaHeHHa Manu ®iHnaHgia (2,214) i CiHranyp (2,152), a HaftMeHme - CoMani (-2,225). yKpaiHa b uboMy poцi Mana 3HaHeHHa iHgeKcy -0,583. ^Kpa3 b uboMy poцi Big6ynoca ftoro 36inbmeHHa, aKe 3MeHmyBanoca go 2011 p. BKnro-hho.
BnnuB rncTHTyuiHHoro HHHHHKa Ha ^yHKuiHHHH po3nogin goxogiB o6rpyHTOByroTb TaKo® MipKy-BaHHa gocnigHHKiB couianbHoi rn^pacrpyKTypH. Igea npo Te, ^o iHCTHTyTH i noniTHKa gy®e Ba®nHBi gna ^yHKuioHyBaHHa eKoHoMiKH 6epe noHaTOK Big AgaMa CMiTa. Xona He TaK gaBHo Ha Hei 3HoBy 3BepHynu yBary. BigMiraoro pucoro цнх HegaBHix gocnig®eHb e cnpo6u HagaTH eMnipuHHi goKa3H BenuKoi poni couianbHoi iH$pacrpyKTypH. 3oKpeMa, PoMep Haronomye Ha TOMy, ^o BigMiHHocTi b goxogax HaceneHHa KpaiH BH3HaHaMTbca ixHiMH couianbHHMH iH^pacTpyKTypaMH [4]. Ha ftoro gyMKy, Bci CKnagHHKH couianbHoi iH^pacTpyKTypu Mo®Ha noginuTH Ha rpu rpynu: oco6nuBocTi gep®aBHoi ^icKanbHoi' noniTHKH; hhhhhkh, ^o BH3HaHaroTb cepegoBH^e, b aKoMy yxBanMMTb npHBaTHi pimeHHa; peHToopieHToBaHi (nepepo3-noginbHi) gii caMoi gep®aBH.
AKTyanbHHM gna yKpaiHH Ta geaKux iHmHx KpaiH e gocnig®eHHa couianbHoi iH$pacrpyKTypH, aKi cTocyMTbca BHnagKy a6conMTHoro gHKTaTopa, nogo-naHHa Kopynuii, piBHa eTHiHHoi Ta peniriftHoi pi3Ho-MaHiTHocTi HaceneHHa, ycnagKoBaHHx rocnogapcb-khx rpagHuift Ta KynbTypHo-MopanbHHx 3acag пpaцiвннкiв, BH3HaneHHa noniTHKH Ta iHcTHTyTiB, aKi Kpa^e nigxogaTb gna eKoHoMiHHoro po3BHTKy.
A6conMTHHH gHKTaTop Mae 3Mory cnpuaTH 36inb-meHHM 3ao^ag®eHb HaceneHHa i po3BHTKy пigпpнeмннцтвa, ^o no3HTHBHo no3HaHHTbca Ha eKoHoMinHoMy 3pocTaHHi Bciei KpaiHH i, BignoBigHo, go6po6yTi caMoro gHKTaTopa. Xona gna uboro ftoMy, Mo®nHBo, goBegeTbca 3By3HTH cboi noBHoBa®eHHa. Ha пpaктнцi, ^o6 He BHHHKano pH3HKy noBHoi BTpaTH BnagH, gHKTaTopH yHHKawrb Mo®nHBocTi o6Me®HTH cboI noBHoBa®eHHa i noninmyMTb cBift MaTepianbHHH cTaH Hepe3 eKcnponpiauiro MaTe-pianbHHx uiHHocreH, aKi HarpoMag^em iHmHMH iHgHBigaMH. Po3yMiHHa цbOгo Bege go 3MeHmeHHa HarpoMag®eHHa uiHHocreH цнмн iHgHBigaMH i, aK HacnigoK, go 36igHiHHa Bciei eKoHoMiKH.
nogi6Ha cнтyaцia 3 iHgHBigaMH, aKi Ha6nH®eHi go gHKTaTopa, hh thmh, ^o orpHMyMTb BHrogy Big uiei gHKTaTypu. Be3 hhx ua cucreMa ^yHKuioHyBaTH He Mo®e, a bohh 3auiKaBneHi b ii ^yHKuioHyBaHHi i BHKopHcToByMTb Bci cboI Mo®nHBocTi gna ii 36epe®eHHa. To6to, ^o 6inbme b cycninbcTBi po3-noBcrog^eHa Kopynuia, to cKnagHime 3 Hero 6opoTHca.
HeBenuKy Biggany Big iHBecmuiH Ta iHmoi gianb-HocTi, ^o nigBH^ye o6car HauioHanbHoro Bupo6-HHUTBa, MaroTb KpaiHu b aKux He 6oprorbca 3i 3noHHHHicTro, ftge rpoMagaHcbKa Bifea hh iHo3eMHe BToprHeHHa. KpiM uboro, Ha po3nogin goxogiB BnnHBae Mo®nHBocri no6iwBaHHa neBHHx iHTepeciB, nigKyny gep®aBHHx hhhobhhmb to^o. Pi3Hi «npa-Buna rpu» b gep®aBax 3 uempani3oBaHoro cHcreMoro nnaHyBaHHa i po3noginy hh thx, ^o KepyMTbca onirapxaMH a6o guKTaTopaMH, hh 3 cucTeMow 6nu3bKoM go aHapxii. 3HaHHHH BnnuB Ha couianbHy iH^pacTpyKTypy cnpaBnae KynbTypa, peniria, MeHTanbHicTb, ciMeftHi Tpaguuii Ta ix BigMiHHocTi b HaceneHHa KpaiHu. ^ oco6nuBo cTocyeTbca
Укра!ни, яка протягом багатьох рок1в була пошматована рiзними державами, що позначилося на !! соцiальнiй iнфраструктурi. Говорячи про цю проблему, С. Злупко вiдзначае: «Не важко примь тити господарсьш особливостi захщноукра!н-ського репону, населения якого нiколи не (або етзодично) перебувало у складi Росшсько! iмперi!, значно пiзнiше вiд наддшпрянщв було загнане у колгоспно-радгоспну систему, мало тiснiшi контакти iз захадноевропейською культурою, у тому чи^ й через посередництво численно! укра!нсько! дiаспори в Gвропi та Америщ Завдяки цим та iншим чинникам населения репону зумшо зберегти трудовi та господарсьш нацiональнi традицi!, може легше адаптуватись до загальноцивiлiзованих еконо-мiчних вiдносин з !х ринковими мехашзмами, загальнолюдською культурою» [12].
Однак, найбшьш нагальною для Укра!ни е проблема подолання в кра!ш насладив диктатури колишньо! «сiм'!», зокрема, усунення зловживань державною владою задля власно! наживи, тобто проблема боротьби з корупщею. «Корупцiя вклю-чае в себе не тшьки хабарi i «вщкати», але i практики бiльш високого рiвня: «захоплення держави» (вплив груп iнтересiв на формування державно! политики) i «захоплення бiзнесу» (встановлення неформального контролю держави над рiзними секторами економiки через пряме адштстративне втручання чи незахищенiсть прав власносп)» [13].
Науковi дослiдження корупцi! науковщ проводить вже бiльше половини столптя. Дослiдженням пiдданi рiзнi сторони ще! складно! проблеми. Значну частину наукових публiкацiй присвячено результатам боротьби з корупщею, виявленню чинник1в, яш !! обумовлюють. Зокрема, В. Танзi [14] визначальним !! чинником вважае
стутнь державного втручання в економжу, уточнюючи, що вирiшальне значения мають регулювання, оподаткування, державнi видатки, яшсть бюрократii i рiвень iнституцiйного контролю. Натомють Д. Трейсман [15] до головних чиннишв корупцii вiдносить рiвень економiчного розвитку, релiгiйну традицiю, полиичну децентралiзацiю, ступiнь лiбералiзацi!' зовнiшньоi торпвл^ природнi ресурси та досвiд демократичного правлшня. Деяк1 науковцi вказують ще на iншi чинники.
Подамо результати виконаного нами кореля-цiйного аналiзу залежностi корупцi!' вiд полiтично!' стабшьносп в краiнi. Корупцiя вимiрювалась з допомогою агрегованого iндексу "Control of Corruption", а полиична стабiльнiсть - вдексу "Political Stability and Absence of Violence", яш побудованi на основi iндикаторiв Свiтового банку i "Transparency International".
Для розрахуншв використано значения цих вдекав у 210 кра!нах за 2012 рiк. Розрахунки проведено для лiнiйноi i калька видiв нелiнiйних кривих парноi регресп. В результатi було отримано таке лшшне рiвняння регресiйноi залежностi корупцп вiд полiтичноi стабiльностi:
y = 0,7542х + 0,0076, (1)
де y i х - значения агрегованих iндексiв корупцii та политично! стабшьносп вщповщно. Коефiцiент детермiнацii R2 для моделi (1) становить 0,5682. Тобто лшшна регресiя здатна пояснити розподш бiльше половини показник^в.
Серед дослщжених нелiнiйних залежностей найбiльший коефщент детермiнацii виявився для квадратичноi функцп
y = ax2+bx+c. (2)
Причому коефiцiенти a, b i c в моделi (2) вiдповiдно дорiвнюють 0,2175; 0,881 i -0,2073 (рис. 2).
Рис. 2. Залежшсть рiвня корупцii вщ рiвня полiтичноi стабiльностi в 2012 р.
Джерело: побудовано автором на основi [19]
no6ygoBaHoi Mogeni napa6oniHHoi niHii perpecii Man®e gBi rpeTHHH cyMapHoi gucnepcii iHgeKcy Kopynuii noacHMeTbca BapiauieM iHgeKcy noniTHHHoi cTa6inbHocTi (Rt2 = 0,6334), a pemTa gucnepcii npunagae Ha eK3oreHHi hhhhhkh, aKi He BpaxoBaHi B Mogeni.
Ha uboMy pucyHKy Han6inbme KpaiH 3ocepeg®eHo y nepmoMy i TpeTboMy KBagpamax rpa^iKa. y HeTBepToMy KBagpami KpaiH 3HaHHo MeHme, a b gpyroMy TinbKH BiciM KpaiH.
roBopaHH npo KopynuiM cnig 3ayBa®HTH, ^o ii Mo®Ha po3rnagaTH aK «rncrHTyumHy nacrKy» -Hee^eKTHBHy crinKy piBHoBary, 3a aKoi Hi b Koro HeMae crHMyniB gna 3MiHH cBoei noBegiHKH, HaBiTb aK^o Big uboro Bci BurpaMTb. ^h TepMiH 3anpoBagHB y HayKoBHn o6ir B. nonTepoBHH [16]. ^k npuKnagu iHCTHTyumHHx nacToK, KpiM Kopynuii, BiH BKa3ye Ha 6apTep, HennaTe®i, yHHKaHHa cnnaTH nogaTKiB to^o.
3 nomupeHHaM y KpaiHi Kopynuii 3MeHmyeTbca HMoBipHicTb noKapaHHa gna Ko®Horo oKpeMoro KopynuioHepa. BHacnigoK uboro Kopynuia ^e 6inbme nomupweTbca. B. nonTepoBHH Ha3HBae ue e^eKToM KoopgHHauii. noganbme 3aKpinneHHa Hee^eKTHBHoi HopMH noBegiHKH, Ha noro gyMKy, Big6yBaeTbca nig BnnHBoM Tpbox MexaHi3MiB. CnoHaTKy KopynuiHHa gianbHicrb ygocKoHanMeTbca, BHHHKaMTb KopynuiHHi iepapxii, po3BHBaeTbca TexHonoria gaBaHHa xa6apa (e$eKT HaBHaHHa). ^ani Hee^eKTHBHa HopMa BMoHToByeTbca y cucTeMy rnmux HopM. HanpuKnag, Kopynuia noB'a3aHa 3 yHHKHeHHaM cnnaTH nogaTKiB i no6iMBaHHa 3aKoHiB. Цe ^e 6inbme ycKnagHMe 6opoTb6y 3 HeM (e$eKT cnpa®eHHa). HacaMKiHeub Kopynuia cTae HacrinbKH 3bhhhom Ta oHiKyBaHoM, ^o BigMoBa Big Hei cnpuHMaeTbca aK nopymeHHa 3aranbHonpuHHaToro cTaHy peHen: BMHKaeTbca MexaHi3M KynbTypHoi iHepuii. B pe3ynbTaTi Hi y Koro He 3anumaeTbca cTHMyniB gna 3MiHH cBoei noBegiHKH, ag®e TpaHcaKqiftHi BHTpaTH KopynuinHoi noBegiHKH 3MeHmyMTbca, a rpaHc^opMauinm BHTpaTH nepexogy go anbTepHaTHBHHx $opM noBegiHKH 36inbmyMTbca. CucreMa gocarae piBHoBaru -iHcTHTyuiHHoi nacTKH. nicna Toro, aK nacTKa c^opMyBanaca, noBepHeHHa go noHaTKoBHx (gope^opMeHux) yMoB He npu3Bege go ii pyHHyBaHHa, ocKinbKH icHye TaK 3BaHHn e$eKT ricrepe3Hcy [17]. yKpaiHy BHBena 3 iHcTHTyuiHHoi nacTKH, b aKy BoHa norpanuna, peBonMuia rigHocTi i He3ane®HocTi Big Pocii. npoTe, 3aBoMBaHHa peBonMuii noTpi6Ho BMiTH «3axucTHTH», 3aKpinHTH b po3yMax nMgen i nepe3aBama®HTH Bnagy.
B aHani3i ^yHKuioHanbHoro po3noginy HauioHa-nbHoro goxogy Ha BunyHeHHa gep®aBoM HacTHHH cTBopeHoi gogaHoi BapTocTi y BHgi nogaTKiB Tpe6a gHBHTucb He aK Ha BHKoHaHHa npocToi ^icKanbHoi nepepo3noginbHoi gii, a aK Ha oTpHMaHHa HeM uiHH 3a cbom «po6oTy», aKa nonarae y 3a6e3neHeHHi HopManbHoro ^yHKqioHyBaHHa Bciei cucTeMH iHcru-TyTiB Ta gep®aBHoi rn^pacrpyKTypH. O6caru nogaTKiB i, BignoBigHo, craH mcrHTyumHoro cepego-BH^a Ta rn^pacrpyKTypH 3ane®aTb Big cyKynHoi cTaBKH onogaTKyBaHHa. I3 nigBH^eHHaM uiei CTaBKH
nogaTKoBi Hagxog®eHHa 3a nocrinHoi 6a3H onogaTKyBaHHa TaKo® 6ygyTb 36inbmyBaTHMyTbca. OgHaK, TaKe 36inbmeHHa Big6yBaTHMeTbca go neBHoi Me®i, 6o i3 36inbmeHHaM cyKynHoi nogaTKoBoi cTaBKH 3MiHMBaTHMeTbca 6a3a onogaTKyBaHHa. npunoMy ua 6a3a 6yge 3MiHMBaTucb b HanpaMKy 3MeHmeHHa i3-3a hh3kh npuHHH, 3oKpeMa Toro, ^o geaKi nignpueMcTBa nepengyTb y TiHb, 6ygyTb niKBigoBaHi to^o.
nepeg HayKoBuaMH nocTae ^oHanMeHme gBa nHTaHHa. nepme 3 hhx cTocyeTbca onTHManbHoi cyKynHoi nogaTKoBoi cTaBKH. IcHye neBHa BenuHHHa uiei cTaBKH 3 nepeBH^eHHaM aKoi nogaTKoBi Hagxog®eHHa 3MeHmyBaTHMyTbca. 3MeHmeHHa nogaTKoBHx Hagxog®eHb Big6yBaTHMeTbca He TinbKH 3a paxyHoK niKBigauii hh nepexogy b TiHb HacTHHH cy6'eKTiB rocnogapMBaHHa, a 3pocTaHHa cryneHa HepiBHoMipHocTi po3noginy nogaTKoBoro Tarapa Mi® oKpeMHMH nnaTHHKaMH 3a paxyHoK HegocTaTHbo o6rpyHTOBaHoro ninbroBoro pe®HMy onogaTKyBaHHa gna geaKHx 3 HHx.
,3pyre nHTaHHa cTocyeTbca 3MeHmeHHa o6cariB TiHboBoi eKoHoMiKH b KpaiHi. 6inbme
nignpueMcTB nepexogHTb b TiHb i yxunaeTbca Big cnnaTH nogaTKiB, To MeHma 6a3a onogaTKyBaHHa i MeHmi o6caru Hagxog®eHb go gep®aBHoi cKap6HHui. OgHaK, npuHHHoM TiHboBoi eKoHoMiKH e He TinbKH HegocKoHanicTb nogaTKoBoi cHcTeMH, a n nparHeHHa geaKHx nignpHeMuiB B3arani He nnaTHTH nogaTKH 3a 6ygb-aKoi BenuHHHH nogaTKoBoi cTaBKH. KpiM Toro, b KpaiHax 3 nepexigHoM eKoHoMiKoM icHyMTb cboI cneuu^iHHi npuHHHH yHHKHeHHa nogaTKiB. ,3,o ronoBHHx npuHHH nepeopieHTauii eKoHoMiKH b uhx KpaiHax Ha He^opManbHy rocnogapcbKy gianbHicTb cnig BigHecTH pi3Ke 3MeHmeHHa peanbHHx goxogiB goMorocnogapcTB BHacnigoK 3HH®eHHa peanbHoi 3apo6iTHoi nnaTH i cKopoHeHHa po6oHux Micub Hepe3 cTpyKTypHi nepeTBopeHHa, 3MeHmeHHa i HeBHacHi BHnnaTH couianbHux rpaHc^epiB, a TaKo® BigcyTHicTb ageKBaTHoi cHcTeMH couianbHoro 3axHcTy.
BHKoHyBaTH HayKoBi gocnig®eHHa npo6neM, aKi noB'a3aHi 3 riHboBoM eKoHoMiKoM, gocuTb cKnagHo. noB'a3aHo ue 3 thm, ^o npuxoBaHHH xapaKTep TiHboBoi eKoHoMiKH He gae Mo®nHBocri tohho ouiHHTH MacmTa6u uboro aBH^a. HayKoBuaMH i npaKTHKaMH po3po6neHo HH3Ky MeTogiB i npuHoMiB BHMipMBaHHa o6cariB TiHboBoi eKoHoMiKH Ta ouiHKH ii BnnHBy Ha 3aranbHHH cTaH eKoHoMiKH b uinoMy. OgHaK, pe3ynbTaTH po3paxyHKiB 3a ko®hhm i3 hhx Bigpi3HaMTbca ogHi Big ogHHx. ToMy cTBepg®yBaTH ix cToBigcoTKoBy gocToBipHicTb HeMo®nHBo.
3a po3paxyHKaMH geaKux 3apy6i®HHx HayKoBuiB, eKoHoMiKa yKpaiHu e HaH6inbm TiHi3oBaHoM b GBponi. Ha ix gyMKy, napanenbHo o^iuinHin eKoHoMiui yKpaiHu b TiHi npauMe npuxoBaHa eKoHoMiKa o6carH aKoi e 6inbmHMH nonoBHHH o^iuinHoi [18].
Ctocobho nHTaHHa BH3HaHeHHa Kpa^oi noniTHKH Ta iHcTHTyTiB gna eKoHoMiHHoro po3BHTKy, to 6inbmicTb HayKoBuiB HagaMTb nepeBary pHHKoBin cucTeMi rocnogapMBaHHa. nicna ^pyroi cBiToBoi BinHH BigHocHi nepeBaru phhkobhx hh gupeKTHBHo-
планових систем не були достатньо усвщомлеш Якщо кра!ни з ринковою економшою тiльки що пережили Велику депресш i були у значнiй скруп, то Радянський Союз вийшов iз стану вiдстало! економiки i став за дешлька десятирiч однiею з великих свггових iидустрiальних кра!н. Тому у цей перюд серед учених не було однозначно! думки щодо кращо! системи госпо-дарювання.
Отже, в аналiзi розпод^ нацiонального доходу необхщно враховувати не тiльки працю i капiтал, а й iнституцiйний чинник, що потребуе вмiнь моделювания цих процеав. Для розв'язания цього завдання скористаемось пiдходом, який запропонував £.В. Балацький. На його думку, витрати, як1 несуть економiчнi суб'екти на тд-тримку нормального iнституцiйного середовища та шфраструктури не вiдповiдають тому, що вони отримують замiсть цього. 1накше кажучи, цiна iнституцiйних благ, яку економiчнi суб'екти пла-тять державi у виглядi податк1в, не вщповщае кiлькостi i якостi наданих державою послуг. Подiбна незбалансованiсть ринку шституцшних благ негативно впливае на загальну економiчну рiвновагу i посилюе змiщения рiвноважних цiн на ринках пращ та катталу. Iнституцiйнi блага як i будь-який iнший економiчний ресурс, мають сво! рiвноважнi щни, як1 в процесi господарсько! дiяльностi можуть змiщуватись в той чи шший бiк i, отже, вносити помиш збурения в рiвноважну структуру щн.
Пiсля введения в концепщю рiвноваги крiм ринк1в працi i капiталу третього - ринку шсти-тутiв, отриманий в результатi виробництва чистий дохiд (Х) можна виразити так [2]:
X = т + г1 + Т, (3)
де W - середньорiчна заробiтна плата найманих працiвникiв;
I, - шльшсть зайиятих;
г - середньорiчний рiвень прибутку на вкла-дену одиницю iнвестицiйних засобiв;
1 - обсяг швестицш в основнi фонди;
Т - сума всiх податшв, як1 сплачують виробники.
Формула (3) показуе, що дохщ розподiляеться мiж трьома економiчними суб'ектами: шдприем-цями (катталом), найманими працiвниками (пра-цею) i державою (iнститутами). В цьому випадку держава у виглядi податк1в отримуе плату за свою «працю», яка полягае у забезпеченш нормального функцюнувания всiе! системи iнститутiв i сощаль-но! iнфраструктури.
Саме за це шдприемщ дiляться з державою сво!ми доходами, так як без нормального шституцшного середовища здiйснения повно-цiнно! господарсько! дiяльностi е надзвичайно
ускладненим. При цьому шституцшний фактор виступае як повноцшний фактор виробництва.
Вимiряти за допомогою шльшсних показник1в iнституцiйний вклад держави у виробництво не-можливо, тому потрiбно використовувати екс-пертш данi. Зменшения чи збiльшения податшв завжди неявно передбачае полiпшения чи попр-шения якостi iнституцiйного забезпечення. Тому потрiбно вмiти вимiрювати яшсть iнституцiйного середовища. Виходячи з цих мiркувань, Е. Балацький пропонуе використовувати показник якосп iнституцiйного середовища G, яке забезпечуеться податками Т, що дозволяе визначити фактичну щну q - деяко! одиницi якостi: q=T/G. Зрозумшо, що цiновий вираз залежить вiд обрано! шкали якостi шституцшного забезпечення. Тодi дохiд (X) можна виразити так:
Щодо питания про вимiрювання якостi iнститутiв G в формулi (4), то в даний час, швидше за все, просто неможливо запропонувати рацюнальний спосiб об'ективно! оцшки шститу-цiйного середовища. Варто скористатися дещо шшою методологiею, яка останшм часом знаходить все бiльше застосування в макроекономiчнiй дiагностицi.
Як правило, це методи оцшки, засноваш на вибiркових обстежениях. Як рiзновиди такого шдходу можна використовувати результати соцюлопчних опитувань про ступiнь задово-леносп пiдприемцiв як1стю iнституцiйного середовища. Незважаючи на певну варiативнiсть обчисления параметра якосп iнститутiв, сама можливiсть отримання вiдповiдних чисельних оцiнок у цш сферi не викликае сумнiвiв.
В даний час практика побудови шституцшних iндикаторiв стае все бшьш поширеною, так що обчислювальнi проблеми не можуть служити серйозною перешкодою для впровадження узагальнено! трифакторно! схеми економiчно! рiвноваги.
Висновки
Як показали дослщження, iнституцiйне сере-довище i iнфраструктура суттево впливають на виробництво i розподiл нацiонального доходу. Тому при вивченш функцiонального розподiлу доходу потрiбно враховувати разом з працею та капiталом ще iнституцiйний чинник, який е рiвноправним з цими традицшними чинниками. Розглян^ту в робоп трьохфакторн^ модель еконо-мiчно! рiвноваги доцiльно використовувати у разi вивчення розподiльних вiдносин в Укра!нi.
В подальших дослiджениях варто зосередити увагу на виршенш проблеми вимiрювания якосп шституцшного середовища кра!ни, що дасть змогу практично оцшити змiщения рiвноважних цiн на ринку iнститутiв.
Список л^ератури:
1. Паичишин С. М. Макроекономша: [навч. посiб.]. / Степан Михайлович Панчишин. - К.: Либщь, 2005. - 616 с.
ЕКОНОМ1КА: реалП часу
№5(15), 2014
ECONOMICS: time realities
2. Балацкий Е. В. Неравновесныецены и гибкостьэкономическихрынков / Е. В. Балацкий // Проблемы прогнозирования. - 2006. - № 6. - С. 67 - 82.
3. Hall R. E. Why do some countries produce so much more outputper worker than others? / R. E. Hall, Ch. I. Jones // Quarterly Journal of Economics. - 1999. - Vol. 96. Oct. - P. 921 - 947.
4. Ромер Д. Высшая макроэкономика: учебник / Давид Ромер; [пер. с англ. под. науч. ред. В. М. Полтеровича]. - М.: Изд. Дом Высшей школы экономики, 2014. - 855 с.
5. Колот А. До проблеми розвитку теорп розподшьчих вщносин / А. Колот // Укра!на: аспекти пращ. - 2008. - № 8. - С. 3 - 12.
6. Приймак В. I. Математичш методи економiчного аналiзу: [навч. поаб.] / В. I. Приймак. - К.: Центр учбово! лггератури, 2009. - 296 с.
7. Skorupka D. Neural Networks in Risk Management of a Project / D. Skorupka // AACE International Transaction (CSC. 1.51-CSC. 1.57). - The Association for the Advancement of Cost Engineering, USA, Washington, 2004.
8. Панчишин С. Про рiвноважний розподш доходу мiж працею i катталом в економшах Укра1ни та Польщi / Панчишин С., Голубник О., Приймак З. - Формування ринково! економши в УкраМ. - 2012. - Вип. 28. - С. 7-12.
9. Норд Дуглас. 1нституцп, шституцшна змша та функщонування економiки / Норд Дуглас. -К.: Основи, 2000. - 198 с.
10. Малий I. Й. Вступне слово / I. Й. Малий // Матерiали мiжнародноi' науково-практично! конференцп «Державне антикризове управлшня економжою в умовах глобалiзащi». - К.: КНЕУ, 2013. - С. 3 - 5.
11. Фрейнкман Л. М. Аналiз институционной динамики в странах с переходной экономикой / Фрейнкман Л. М., Дашкеев В. В., Муфтяхетдинов М. Р. - М.: ИЭПП, 2009. - 252 с.
12. Долшнш М. I. Сощально-трудовий потенцiал: теорiя i практика / [Долiшнiй М. I., Алупко С. М., Бандур С. I. та ш.]. - У 2 ч. - К.: Наук. думка, 1994. - Ч. 1. - 264 с.
13. Лазарев Е. А. Коррупция и политическая стабильность: инстуциональная перспектива / Лазарев Е. А. // Полития. - 2011. - № 1. - С. 50 - 68.
14. Tanzi V. Corruption around the World: Causes, Consequences, Scope and Cures / V. Tanzi. - IMF Working Paper № WP/98/63. - Washington. - 1998. - 39 p.
15. Treisman D. The Causes of Corruption: A Cross-National Study / D. Treisman. -Journal of Public Economics, 2000. - Vol. 76. - № 3. - P. 399 - 457.
16. Полтерович В. М. Институциональные ловушки и экономические реформы [Електронний ресурс] / В. М. Полтерович // Экономика и математические методы. - 1999. - Т. 35. - Вып. 2. - Режим доступу: http://www.cemi.rssi.ru/publicat/e-pubs/ep99001.zip.
17. Полтерович В. М. На пути к новойтеории реформ [Електронний ресурс]: [перераб. текст доклада, 31.05.1999 г.] / В. М. Полтерович. - Режим доступу: http://www.rusref.nm.ru.
18. Приймак В. I . Нечггке ощнювання рiвня економiчного добробуту домогосподарств / В. Приймак // Економжа: реали часу. - №1(1). - 2011. - С. 149 - 158.
19. Worldwide Governance Indicators [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.worldbank.org.
Надано до редакцп 04.08.2014
Приймак Зоряна BacraiBHa / Zoriana V. Pryimak
zpryimak@gmail com
Посилання на статтю /Reference a Journal Article:
Про роль iHcmumymiB у функ^ональному po3noörni на^онального доходу [Електронний ресурс] / З.В. Приймак // Економiка: реалН часу. Науковий журнал. — 2014. — №5 (15). — С. 152-159. — Режим доступу до журн.: http://economics. opu. ua/files/archive/2014/n5. html
