CC BY
9
DOI 10.31718/2077-1096.19.2.196 УДК 378.147.016:616.1/.4-07:577.3 Микитюк О.П., Микитюк О.Ю.
М1ЖПРЕДМЕТНА 1НТЕГРАЦ1Я В МЕДИЧНОМУ УН1ВЕРСИТЕТ1: ПРОПЕДЕВТИКА ВНУТР1ШН1Х ХВОРОБ ТА МЕДИЧНА I Б1ОЛОГ1ЧНА Ф1ЗИКА
ВДНЗ УкраГни «Буковинський державний медичний уыверситет», Чернiвцi
В дан/й робот/ обговорюеться м/жпредметна iнтеграцiя навчальних дисципл/н медичного ун/вер-ситету - пропедевтики внутр/шн/х хвороб та медично)' / б'/олог/чно)' фiзики, як вивчаються студентами медичного / стоматолог/чного факультет'¡в. Показано, що iнтеграцiя названих дисципл/н найб/льше проявляеться при вивченн/ звукових метод/в досл/дження в клiнiцi, г/дро- / гемодинам/ки та )х рол!' при дiагностицi стану серцево-судинно)' системи, зокрема реологiчних властивостей кров!, г/дравл/чного опору судин та /н. Значна увага придляеться поясненню ф/'зичних основ елект-рокард/ограф'/')'. Зокрема, звуков/ методи досл/дження в клiнiцi, головним чином перкус/я / аускульта-ц/я, е дуже важливими для практично)' медицини, особливо при д/агностуванн/ бронхо-легенево)' системи. Студенти в процес вивчення пропедевтики внутр'шн'к хвороб оволод/вають важливими поняттями для зд/йснення методу перкуси i анал/зу особливостей отриманих звук/в: принцип резонансу, перкуторна сфера. Також важливим для д/агностики е метод пальпацИ голосового тремт/н-ня. Здатн/сть студента - майбутнього лiкаря - розумiти механiзми зм/н, що виникають при пев-них патологiях, створюе п/дфунтя для глибокого анал/зу динамки цих процес/в. Студенти анал/-зують особливост/ звук/в - р/зну /нтенсивн/сть, гучнсть, наявн/сть чи в/дсутн/сть музичного компоненту - як створюються тканинами р/зно)' щiльностi, в порожнинах або безпов/тряними органами у в/дпов/дь на поширення перкуторних звук/в. При вивченн/ методу аускультацИ студенти набу-вають знань / вм/нь диференц/ювати звуки - тони / шуми, що супроводжують функцонування вну-трiшнiх орган/в. Розд/л медично)' / б'/олог/чно)' фiзики, що стосуеться г/дро- та гемодинам/ки, е важливим для вивчення руху кров/ у серцево-судинн/й систем'! орган/зму людини / д/агностування та терапи захворювань ц/'е)' системи. Студенти д/знаються про причини виникнення турбулентно)' течи, функцональних / орган/чних шум/в в област/ серця та )х зв'язок з фазами серцево)'д/яльност/, засвоюють ф/зичн/ основи вим/рювання артер/ального тиску. У статт/ також показано /нтеграц/ю ф/'зичних основ електрокардограф'/')' у практичну медицину.
Ключов1 слова: пропедевтика внутр1шн1х хвороб, медична I бюлопчна ф1зика, м1жпредметна 1нтеграц1я.
Вступ
Подготовка компетентного, всебiчно розвину-того мапстра медицини, який володie не ттьки теоретичними знаннями, а також i вмшням Гх адекватного застосування на практик, е головним завданням сьогодення медичного ушвер-ситету. Воно передбачае формування у студенев сукупност знань з рiзних навчальних дисциплш, передбачених навчальними планами подготовки мапс^в медицини. Тому виникае потреба у використанн таких форм i методiв оргашзацп навчального процесу, як забезпечать високий рiвень та якють подготовки майбутшх лiкарiв [4]. Важливою у цьому аспект е реалiзацiя мiжпре-дметних зв'язш у навчальному процеа на вах факультетах медичного ушверситету.
ВОдомо, що важливою умовою сучасноГ науки е штегра^я, яка подолала iзольоване викладан-ня навчальних дисциплш i призвела до створен-ня таких навчальних програм, як орiентованi на те, що взаемозв'язки дисциплш здшснюються систематично на рiзних етапах навчального процесу, але при цьому не втрачаються вОднос-на самостшнють, лопчна структура предмета, послщовнють у засвоенн навчального матерiалу i забезпечуеться високий науковий рiвень ви-кладання. Важливою е та обставина, що навча-льна шформа^я не дублюеться, а використову-еться в навчальнiй дiяльностi студента з моти-вацiйною метою. Спостер^аеться поглиблене з'ясування сутностi явищ i процесiв, пОдвищуеть-
ся розумшня можливостi Гх моделювання. Слiд звертати увагу на те, що рiзнi навчальн дисцип-лiни повиннi використовувати аналопчш одиницi вимiрювань фiзичних величин та однаково по-значати рiзнi величини.
Мета дослiдження
Аналiз досвщу викладання дисциплiн «Пропедевтика внутршых хвороб» та «Медична i бюлопчна фiзика» на медичному i стоматолопч-ному факультетах медичного унiверситету.
Матерiали та методи дослiдження
Основнi методи: теоретичний аналiз науково-методичноГ л^ератури та власний досвiд викладання пропедевтики внутршшх хвороб та меди-чноГ i бiологiчноГ фiзики на медичному i стома-тологiчному факультетах.
Результати дослщження та 1х обговорення
Проблема мiждисциплiнарноГ iнтеграцiГ у медичному вишi залишаеться актуальною. Це пОд-тверджують численнi публiкацiГ останшх рокiв [2, 4, 5, 6, 8, 9]. На концептуальн засади штеграцп природничо-науковоГ та професiйно-практичноГ подготовки майбутнiх лiкарiв неодноразово звер-нуто увагу [7], i зазначаеться, що «наявнють фунтовних природничо-наукових знань та вмшь студентiв у медичнiй галузi е об'ективною основою для формування вОдповОдних професiйних компетенцiй».
Пропедевтика внутршшх хвороб за своГм
змiстом е навчальною дисциплiною, яка в тому чи^ фокусуеться на застосуваннi фiзикальних та iнструментальних методiв дослiдження стану бронхо-легеневоТ, серцево-судинноТ, травноТ систем i не тiпьки, а теоретичною основою таких доспiджень спугуе медична i бiопогiчна фiзика. Метою i завданнями пропедевтики внутрiшнiх хвороб е навчити студентiв дiагностичним методам дослщження: основним - опитуванню, огля-ду хворого, папьпацiТ, перкуси, аускультаци, а також i додатковим - лабораторно-iнструментапьним.
Медична i бюлопчна фiзика дае передумову розумiння сут явищ, якi пiкарю спiд зафксувати i оцiнити в процесi проведення фiзикального об-стеження: вивчае звуковi коливання, Тх об'ективнi (частота, штенсивнють, звуковий тиск, гармонiчний спектр) i суб'ективнi (висота тону, тембр, гучнють) характеристики, пояснюе зако-номiрностi i особпивостi поширення звукiв в пружних i повiтряних середовищах, тобто, мето-допогiчно обфунтовуе звуковi методи дослн дження в кпiнiцi, а саме аускультацш, перкусiю, фонокардiографiю. Студенти повинн засвоТти той факт, що змша пружностi тканини - фiзичноТ характеристики, обумовлена розвитком патоло-пчного процесу, призводить до змiни характеру звуку.
Розумшня фiзичноТ сутi змiни звуку над пев-ним органом, чи пальпаторних феномеыв до-зволяе не зазубрювати можливий перепiк пато-логш, при яких виникають тi чи iншi за формою звуки (особливо з урахуванням того, що все на-пам'ять не вивчиш, осктьки е багато складних i рщкюних нозопогiй), а власне розумiти на етап до проведення рентгенографiТ чи високоспе^а-пiзованих iнструментапьних доспiджень, з чим маемо справу: ущтьнення, пщвищення пов^ря-ностi, накопичення будь-чого у плевральнш (пе-рикардiапьнiй) порожнинi тощо. В окремих випа-дках це може бути критично важливим (напри-клад, при прогресуючому пневмотораксi дае шанс надати невщкладну допомогу), а за умов необхщносп розвитку навичок дiагностування в невiдкпадних польових умовах i ситуацiях при недоступностi на мюц подiТ рентген-апарату тощо - взагалi неоцiненно потрiбне студенту вмш-ня мислити i аналiзувати.
Основою методу перкусiТ е принцип резонансу. При перкуси грудноТ кпiтки поштовхи, викли-канi перкуторним ударом, поширюються не тть-ки в глибину, а й у сторони. Тому здшснюють коливання не ттьки частини грудноТ стшки безпо-середньо пiд мiсцем удару, а й т^ що розташо-ванi з бокiв. Всю цю область називають перкуто-рною сферою - область поширення звукових ко-ливань, яка при рiзнiй силi перкусiТ мае рiзнi ви-мiрнi параметри i дозволяе по сут сканувати всю поверхню на глибину до 5-7 см. Поняття пе-ркуторноТ сфери е ключовим для оволодшня методом порiвняльноТ перкуси i iнтерпретацiТ отри-маних результат.
Вiдомо, що при вистукуваннi в результат створених ударом механiчних коливань прослу-ховуються рiзнi звуки оргашв в залежностi вiд ступеня заповнення Тх пов^рям. Якщо повiтря в тканинах немае, то явище резонансу вщсутне, тому перкуая в област стегна дае звук глухий, тупий, а в област порожнин - наприклад, шлун-ка - голосний, дзвшкий (тимпанiчний). Тимпаыч-ний звук - це гармоншний музичний звук, в яко-му переважае основний тон, як це спостер^а-еться при ударi по барабану. Тональнють тим-панiчного звуку залежить вщ напруженостi стiнки органу, що мютить повiтря. При бiльшому напружены звук вищий (бiльшоТ частоти), а при зменшенн напруженостi тони знижуються (частота звуку менша). Тканини оргашзму, якi харак-теризуються рiзною щiльнiстю, масою, довжи-ною i напруженiстю, при перкусiТ не створюють музичних звукiв. Безповiтрянi органи великоТ щiльностi - серце, печiнка, селезшка, нирки, м'я-зи, кiстки при перкуси створюють тих^ високi, не-тривалi (короткi) звуки, якi акустика вщносить до шумiв - неперюдичних невпорядкованих коливань рiзноТ штенсивностк Легенi, шлунок, кишкн вник при перкуси створюють гучы, низькi, трива-лi (довгi) звуки [3].
При вивченн патологiТ органiв дихання в кур-сi пропедевтики внутрiшнiх хвороб студенти вчаться не лише розрiзняти особливост перку-торних звукiв, як супроводжують рiзнi варiанти i стади змiн пружностi i еластичностi легеневоТ тканини, ТТ ущiльнення, виникнення порожнинних утворень в легенях, накопичення в плевральних порожнинах рщини або повiтря, але й розум^и механiзми цих змш, а отже, глибше аналiзувати динамку переб^у патологiчних процесiв [1].
Пальпа^я голосового тремтiння - це метод оцшки проведення низькочастотних звукових коливань, що виникають при проголошенн хворим ^в, що мiстять звук «р» на поверхню грудноТ кл^ки. Визначення голосового тремтiння засно-ване на здатност тканин проводити коливання, що виникають при напружены голосових зв'язок. Вщчуття вiбрацiТ при пальпаци на поверхнi грудноТ кл^ки залежить вiд характеристики коливань голосових зв'язок, а саме ампл^уди, частоти та ш. i властивостей тканин, що проводять коливання до рук лкаря. Поширення коливань залежить вщ прохщносп бронхiального дерева, щтьносп легеневоТ паренхiми, наявностi пере-шкоди при переходi коливань iз тканин однiеТ щiльностi в тканини бтьшоТ або меншоТ щтьно-сп, тому аналiз голосового тремтiння дае дуже важливу дiагностичну iнформацiю, а ствстав-лення результатiв з даними перкуси та аускультаци допомагае з високою точнютю встановити тип патолопчного процесу в легенях патента.
Пюля вивчення акустики в кура медичноТ i бiологiчноТ фiзики студенти знають, що аускуль-тацiя - це вислуховування звуш, що супроводжують функцюнування внутрiшнiх органiв. Ц звуки мають рiзний характер в нормi i при пато-
логи. 1сторично першим пристроем для аускультаци був стетоскоп - розширена з одного кшця трубка, яку прикладали цим розширенням - куполом - до тта людини для вислуховування звуш, як створювали внутрiшнi органи. Фонендоскоп в^зняеться вiд стетоскопа тим, що мае натягнуту мембрану, яка пщсилюе звук. Через мембрану фонендоскопа в основному проходять високочастотн звуки, утворен в легенях, серц i судинах, а через купол стетоскопа - низькочас-тотнi (окремi шуми; звуковi коливання при робот кишкiвника). Зараз найчастiше використовують-ся прилади, як поеднують в собi можпивостi стетоскопа i фонендоскопа - стетофонендоско-пи, i завдання лкаря - знати характеристики очн куваних звуш над рiзними органами i бути здат-ними вибрати ту частину приладу, яку слщ за-стосувати в окремо взятих випадках.
При аускультаци легень в патолопчних умо-вах на фонi основних дихальних шумiв вислухо-вуються побiчнi, якi утворюються в трахеТ, бронхах, альвеолах, плевральних i патолопчних по-рожнинах легень у зв'язку з появою в них сто-роншх мас (ексудату, транссудату, кров^ гною, слизу, мокротиння). До побiчних дихальних шу-мiв вiдносяться: хрипи, кретта^я, шум тертя плеври. Волоп хрипи розрiзняють в залежностi вщ звучностi: звучнi (консонуючi), незвучнi (не-консонуючi). Звучнi вологi хрипи обумовлен на-явнiстю щiльноТ тканини навколо бронха з рщ-ким секретом або гладкостшноТ порожнини легешв, за рахунок кращого проведення звуку та одночасно його резонуванням у патолопчних порожнинах. Незвучн волоп хрипи вислухують-ся при набряку легешв i бронхiтах. Поява дзвш-ких хритв у нижнiх вiддiлах легешв може свщчи-ти про запалення легеневоТ тканини, що оточуе бронхи, а у верхшх — про наявнють туберкульо-зного iнфiльтрату або каверни. Патолопчне бро-нхiальне дихання - це грiзна дiагностична озна-ка, розумiти яку мусять лiкарi всiх профiлiв.
Вивчення гiдро- i гемодинамiки в курсi медич-ноТ i бiологiчноТ фiзики допомагае зрозум^и ме-ханiзми утворення серцевих шумiв. З гщродина-мiки вiдомо, що течiя рiдини може бути ламшар-ною (частинки рiдини рухаються поступально, без перемшування всерединi потоку рщини) i турбулентною (всерединi потоку рщини юнують завихрення). Ламiнарна течiя не супроводжуеть-ся звуковими коливаннями, а при турбулентнш течи завжди виникають звуковi явища внаслiдок коливань частинок при рiзкiй змiнi тиску. Частинки рщини рухаються зi швидкютю, яка безперер-вно i хаотично змшюеться, течiя не стацiонарна. Умова переходу ламшарноТ течiТ в турбулентну визначаеться числом Рейнольдса, яке залежить вщ властивостей рщини, швидкост ТТ течи, дiа-метра судини.
Гемодинамка вивчае рух кровi в судиннш си-стемi бiологiчного об'екту. Вивчення особливос-тей руху кровi в органiзмi важливе для дiагнос-тики рiзного спектру серцево-судинних захворю-
вань, осктьки рух KpoBi по судинах i особливо розподiл ТТ мiж рiзними частинами судинноТ сис-теми залежить не ттьки вщ роботи серця, але i вщ загального перерiзу судин i ïx мехашчних властивостей, кiлькостi кровi, ТТ в'язкосп, стану центральноТ нервовоТ системи.
В нормi течiя кровi в артерiяx ламiнарна, невелика турбулентнiсть виникае лише поблизу клапанiв серця. При розвитку окремих патолопчних процеав число Рейнольда може переви-щувати критичне значення i рух кровi стае тур-булентним. Тодi виникае потреба в додатковш енергiТ при руа кровi, що призводить до додат-ковоТ роботи серця. При дiагностицi вад серця вислуховують шуми, що супроводжують турбулентну течю Цi шуми прослуховують i на пле-човiй артерiТ при артеритах, аневризмах тощо. Iнтенсивнiсть шумiв пропорцшна до певного часу до рiвня стенозу чи регургiтацiТ. Але по мiрi критичного звуження (руйнування) клапана течiя знову стае ламшарною (нема перешкод) i штен-сивнють шуму зменшиться, що розцiнюеться як дуже несприятлива ознака. Тому основи гемо-динамки е передумовою устшного опанування дiагностики i лiкування серцево-судинних захво-рювань.
Рух кровi в передсердях, шлуночках i крупних магiстральниx судинах обертально-
поступальний, причому в обертальному руа спостер^аеться ламiнарний потiк, тобто форма руху гвинтова, а течiя - ламшарна. В мiкросуди-нах кров рухаеться рiвномiрно i з малою швидкн стю, а обертальний момент вщсутнш; при мiкро-циркуляци в системi кровообiгу виникають акус-тичнi коливання стiнок мiкросудин з ампл^удою < 1 мкм в дiапазонi вiд декiлькоx десяткiв Гц в каптярах i до 3-4 Гц в артерюлах i венулах, що обумовлено скорочувальною дiяльнiстю м'язових елеметчв артерiол i венул, вщ яких коливання передаються в каптяри. Порушення нормального потоку кровi може призвести до утворення тромбiв, якi можуть викликати порушення в шших життево важливих органах - головному мозку, печшц^ нирках, пщшлунковш за-лозi.
В кура пропедевтики студенти в першу чергу вивчають аускультацш серця. G 5 основних то-чок аускультаци клапашв i 5 додаткових. По сут^ всi клапани проектуються напряму на грудну CTi-нку насттьки близько один вiд одного, що головка стетоскопа покривае одномоментно область проекци одразу дектькох. При цьому треба вмн ти вщокремити явища на кожному з них. Тому за роки дослщжень розвинуто загальновизнану систему аускультаци, при якш клапани вислуховують по току кровi або по мюцях проведення звуку по товщi скороченого м'яза. Знання бiофiзич-них аспекпв даного факту дозволяе лкарю усвн домлено вибирати оптимальнi мюця для ауску-льтацiТ та дослщження iррадiацiï тонiв i шумiв. Так, юнують певш прийоми (повороту хворого на лiвий бiк при аускультаци за морального стено-
зу; прийом Вальсальви за морально! недостат-носп тощо: Bci вони базуються на бiофiзичних даних щодо гемодинамiки, проведення звукв тощо.
Рух кровi по колах кровооб^у в органiзмi лю-дини вiдбуваeться за рахунок роботи серця при його синхронних перюдичних скороченнях. Нер-вовий iмпульс, який зароджуеться в нервових клiтинах синусного вузла, передаеться до пе-редсердь, як скорочуючись, перекачують кров у шлуночки. Пiсля затримки в час порядку 0,1с нервовий iмпульс досягае шлуночкв. При скоро-ченнi шлуночкв кров iз лiвого шлуночка шд тис-ком - 120 мм рт. ст. виштовхуеться в аорту. 1з правого шлуночка кров шд тиском - 25 мм рт. ст. виштовхуеться в легеневу артерю Кшьмсть кровi, яка виштовхуеться в аорту за одне скоро-чення, називаеться ударним об'емом. В нормi ударний об'ем мютить 60-70 см3 кровк В пропе-девтицi внутршых хвороб розрiзняють декiлька видiв судин: мапстральы, резистивнi, капiлярнi, емнiснi та шунтуючi судини. Резистивнi судини (судини опору) включають у себе прекашлярш (дрiбнi артери, артерiоли) i посткаптяры (венули й дрiбнi вени) судини опору.
Студенти набувають додаткових знань в об-ластi гемодинамiки, важливих для дiагностуван-ня серцево-судинних захворювань. Зокрема дiз-наються, що турбулентна течiя може виникнути внаслiдок збтьшення кровотоку через незмше-ний перерiз судини, внаслiдок руху кровi через звужену чи розширену судину (наприклад при аневризмi аорти), при регурптацп кровi, яка ви-никае при недостатност серцевих клапанiв, при рус кровi через аномальнi з'еднання (наприклад, при наявност дефекту мiжшлуночковоl перегородки).
Так званi функцiональнi шуми в област серця можуть бути викликан значним збiльшенням кровотоку при вщсутносп органiчних захворювань серця - це функцюнальы шуми; невеликим збтьшенням швидкостi кровi внаслiдок змен-шення IT в'язкост - анемiчнi шуми; шуми вщнос-но1 недостатностi клапаыв або вiдносного зву-ження клапанних отворiв обумовленi рiзноманiт-ними порушеннями функци клапанного апарату, у тому чи^ у хворих з оргашчними захворю-ваннями серця.
При описаны кожного, у тому чи^ оргашчно-го шуму, дають його докладну характеристику. Для цього визначають: вщношення шуму до фаз серцево! дiяльностi (систолiчний, дiастолiчний); область максимального вислуховування шуму; проведення шуму; суб'ективн характеристики шуму - тембр, гучнють; форму шуму. У сукупнос-е, така iнформацiя стае вузькоспецифiчною для певно! нозологи i дозволяе майже безпомилково встановити правильний дiагноз. Тому для лкаря дуже важливо розум^и i причини виникнення, i характеристики, i можливу динамiку у випадку лкування.
В нормi еритроцити, як рухаються в потоцi
кровi, мають поверхневий заряд i вщштовхують-ся один вщ одного. При втрат електричного заряду вони можуть злипатися, що веде до змши в'язкост кровi. Здатнiсть еритроцитiв до агрега-цiГ (злипання) за рiзноманiтноГ патологiГ призво-дить до збтьшення в'язкосп кровi. Так, при бак-терiальних iнфекцiях спостерiгаеться зменшення в'язкосп кровi, а при втратах води (проноа, ште-нсивному потiннi) в'язксть збiльшуеться, тому цi змiни можуть бути непрямими дiагностичними критерiями для ряду нозологш або шдфунтям для прогресування патологш, приеднання комо-рбщних захворювань i ускладнень.
Для дослщження реологiчних властивостей кровi важливим е поняття гiдравлiчного опору течiГ рщини. Гiдравлiчний опiр течiГ рiдини прямо пропорцшний до в'язкостi рiдини, довжини судини i обернено пропорцiйний до радiусу судини в четвертому степеш. Тому найбiльший опiр при руа кровi в кровоноснiй системi буде в найтон-ших кровоносних судинах - артерюлах i каптя-рах. Проте опiр найтонших судин капiлярiв - все ж менший, шж артерiол, що пов'язано iз значно меншою довжиною капiлярiв у порiвняннi з ар-терiолами. Медична i бiологiчна фiзика вчить, що про величину опору рiзних судин можна су-дити по рiзницi тискiв на початку i в кшц судини. При збiльшеннi опору в судин потрiбна i бтьша сила для проштовхування кровi. В цьому випадку буде бтьшим i спад тиску по довжин цiеГ судини. Неоднакова i лiнiйна швидкiсть руху кровi по рiзних судинах кровоносного русла. Це е нас-лiдком об'ему кров^ вираженого рiвнянням не-перервностi струменя.
У зв'язку з тим, що кров не виткае з серця неперервним струменем, а видаеться окремими пор^ями, потк кровi в аорт^ артерiях i до деякоГ мiри в артерiолах мае пульсуючий характер. Еластичнють стiнок аорти i артери призводить до того, що в момент систоли кров, яка виштовхуеться iз шлуночкв серця, розтягуе стшки аорти, артерiй, утворюючи систолiчний тиск. В цей момент часу ц дiлянки кровоносноГ системи приймають бтьше кровi, нiж виткае з них до пе-риферичних судин. Пщ час дiастоли деформо-ванi судини проштовхують кров до периферич-них дiлянок i тиск в аорт спадае до м^муму. В момент систоли в аорт, артерiях поширюеться хвиля пiдвищеного тиску-пульсова хвиля. 1Г ви-користовують для визначення частоти серцевих скорочень. Визначення систолiчного i дiастолiч-ного тиску е важливим для дiагностичних цтей.
Перейдемо до обговорення мiжпредметноГ штеграцп при вивченн основного методу дослн дження серцевоГ дiяльностi - електрокардюгра-фiГ. Завданням медичноГ i бюлопчноГ фiзики е встановлення причини виникнення бюпотен^а-лiв серця i пояснення Гх динамки протягом сер-цевого циклу. Завдання пропедевтики внутрн шшх хвороб полягае в тому, щоб поставити дiаг-ноз на основi аналiзу електрокардiограми. Медична i бiологiчна фiзика оперуе поняттям елек-
тричного вектора серця, який являе собою су-марний дипольний момент вах струмових дипо-лiв, як в той чи шший момент часу юнують в се-рцевих м'язах. Електричний вектор серця по-стшно змiнюе свою величину i розташування у просторi, оскiльки збудження певним чином по-ширюеться в серцевих м'язах. Збуджен клiтини у певш фази кардюциклу стають незбудженими i навпаки, тому електричний вектор серця описуе в просторi три замкнутих петл^ що характеризуют процеси збудження передсердь, шлуночко-вий комплекс i процеси розслаблення в муску-латурi шлуночкв пiсля того, як кров виштовхнута в аорту. Дослщження положення електричного вектора серця дае спе^алюту важливу дiагнос-тичну iнформацiю. Електрокардiограма у вщве-деннi - це динамка змши проекцiТ електричного вектора серця на сторону трикутника Ейнтхове-на протягом серцевого циклу. У вщведенш ре-еструеться фiзична величина, а саме рiзниця потенцiалiв мiж точками накладання електродiв. Медична i бюлопчна фiзика пояснюе, чому елек-тричне поле серця можна рееструвати на вщ-сташ вiд нього i як внаслщок змiни положення вектора серця змшюеться величина проекцiТ на вщведення. По сутi, кожне вщведення характе-ризуеться особливостями амплiтуди зуб^в PQRST та Тх спiввiдношенням. Спе^алют, який стикаеться щоденно з розшифровкою ЕКГ у ве-ликiй кшькосп, звикае до них автоматично, але для лiкарiв широкого профiлю розшифровка ЕКГ е складним завданням. Тому уявлення про елек-тричну вюь, поширення iмпульсу, вектори тощо - ключовi у розумiннi того, чому рiзнi вiдведення виглядають по-рiзному, чому юнують реципрокт-нi змiни за певноТ локалiзацiТ проблем i де при рiзниx нозологiяx та анатомiчниx перебудовах шукати змiни набуваеться саме у процес вивчення медичноТ i бiологiчноТ фiзики.
Висновки
природничо-наукових дисциплш, зокрема медичноТ i бюлопчноТ фiзики i3 знаннями, яких вони набувають при навчаннi на ктшчних кафедрах. Базовi природничо-науковi знання полегшують оволодiння студентом i лкарем в майбутньому iнструментальних методiв дослщження, пщви-щують Тх професiйну культуру, пщшмають лiкаря на якiсно новий рiвень клiнiчного мислення, який дозволяе успiшно вирiшувати завдання медичноТ практики при постанову дiагнозу.
Лтература
1. Artemenko MV, Kalugyna NM. Analyz akustycheskykh shumov kak osnova dyfferentsyalnoy dyagnostyky sostoyanyya legkykh cheloveka [Analysis of acoustic noise as the basis for the differential diagnosis of the human lung condition]. Nauchnoe obozrenye. Medytsynskye nauky. 2016; 4: 9-24. (Russian)
2. Yegorova SYu, Bashmakov DG. Mizhpredmetna integratsiya u vykladanni medychnoyi mikrobiologiyi [Interdisciplinary integration in the teaching of medical microbiology]. Pivdennoukrayinskyy medychnyy naukovyy zhurnal. 2017; 17: 37-9. (Ukrainian)
3. Kovaleva YN, Kulakov YuV, Kovaleva LY. Ystoryya perkussyy legkykh ot slukhovogo do kompyuternogo analyza sygnalov [The history of lung percussion from hearing to computer analysis of signals]. Byulleten fyzyologyy y patologyy dykhanyya. 2005; 21: 88-92. (Russian)
4. Lysachenko OD. Rol mizhdystsyplinarnoyi integratsiyi u formuvanni klinichnogo myslennya studenta [The role of interdisciplinary integration in shaping the student's clinical thinking]. Visnyk problem biologiyi i medytsyny. 2012; 2(95): 1335. (Ukrainian)
5. Voloshchuk NI, Pashynska OS, Ivanytsya AO, Taran IV. Mizhdystsyplinarna integratsiya yak faktor udoskonalennya vykladannya farmakologiyi u medychnomu vyshi [Interdisciplinary Integration as a Factor for Improving Teaching of Pharmacology in Medical Higher Education]. Medychna osvita. 2016; 4: 8-11. (Ukrainian)
6. Shulgay AG, Fedonyuk LYa, Mudra AYe, Oleshchuk OM. Mizhdystsyplinarna integratsiya yak skladova problemno-oriyentovanogo navchannya u medychnomu universyteti [Interdisciplinary Integration as a Component of Problem-Oriented Learning at a Medical University]. Medychna osvita. 2018; 4: 1136. (Ukrainian)
7. Paykush M. A. Kontseptualni zasady integratsiyi pryrodnychonaukovoyi ta profesiyno-praktychnoyi pidgotovky maybutnikh likariv [Conceptual principles of the integration of natural sciences and the professional training of future doctors]. Problemy inzhenerno-pedagogichnoyi osvity. 2015; 48-49. (Ukrainian)
8. Popadynets OG. Efektyvnist mizhpredmetnoyi integratsiyi pry vyvchenni anatomiyi lyudyny [The effectiveness of inter-subject integration in the study of human anatomy]. Svit medytsyny ta biologiyi. 2014; 4: 210-2. (Ukrainian)
9. Chechotina SYu. Aktualnist uprovadzhennya mizhdystsyplinarnoyi integratsiyi pry vyvchenni farmakologiyi [Actuality of the introduction of interdisciplinary integration in the study of pharmacology]. Ukrayinskyy stomatologichnyy almanakh. 2013; 4: 86-9. (Ukrainian)
На основi проведеного дослщження можемо зробити висновки, що важливою складовою професшних компетентностей е штегрування знань i умшь студенев, отриманих при вивченш
Реферат
МЕЖПРЕДМЕТНАЯ ИНТЕГРАЦИЯ В МЕДИЦИНСКОМ УНИВЕРСИТЕТЕ: ПРОПЕДЕВТИКА ВНУТРЕННИХ БОЛЕЗНЕЙ И МЕДИЦИНСКАЯ И БИОЛОГИЧЕСКАЯ ФИЗИКА. Микитюк О.П., Микитюк О.Ю.
Ключевые слова: пропедевтика внутренних болезней, медицинская и биологическая физика, межпредметная интеграция.
В данной работе обсуждается межпредметная интеграция учебных дисциплин медицинского университета - пропедевтики внутренних болезней и медицинской и биологической физики, изучаемых студентами медицинского и стоматологического факультетов. Показано, что интеграция названных дисциплин больше всего проявляется при изучении звуковых методов исследования в клинике, гидро-и гемодинамики и их роли при диагностике состояния сердечно-сосудистой системы, в частности реологических свойств крови, гидравлического сопротивления сосудов и др. Также уделяется внимание объяснению физических основ электрокардиографии. Звуковые методы исследования в клинике, главным образом перкуссия и аускультация, очень важны для практической медицины, особенно при диагностировании бронхо-легочной системы. Студенты в процессе изучения пропедевтики внутренних болезней овладевают понятиями для осуществления метода перкуссии и анализа особенностей полученных звуков: принципом резонанса, перкуторная сфера. Способность студента - будущего врача - понимать механизмы изменений, возникающих при определенных патологиях, создает основу для
глубокого анализа динамики этих процессов. Студенты анализируют особенности звуков и шумов различной интенсивности, которые создаются тканями различной плотности, безвоздушными органами в ответ на распространение перкуторных звуков. При изучении метода аускультации студенты приобретают знания и умения дифференцировать звуки - тоны и шумы, сопровождающие функционирование внутренних органов. Раздел медицинской и биологической физики, в котором изучается гидро- и гемодинамика, является важным для изучения движения крови в сердечно-сосудистой системе организма человека и диагностирования и терапии заболеваний этой системы. Студенты узнают о причинах возникновения турбулентного течения, функциональных и органических шумов в области сердца и их связи с фазами сердечной деятельности. В статье также показано интеграцию физических основ электрокардиографии в практическую медицину.
Summary
INTERDISCIPLINARY INTEGRATION IN A MEDICAL UNIVERSITY: PROPEDEUTICS OF INTERNAL DISEASES AND MEDICAL AND BIOLOGICAL PHYSICS. Mykytiuk O.P, Mykytiuk O. Yu.
Key words: propedeutics of internal diseases, medical and biological physics, interdisciplinary integration.
This paper highlights the issues on interdisciplinary integration of the disciplines as the propedeutics of internal diseases and medical and biological physics studied by students of medical and dental faculties. It has been shown that the integration of these disciplines is the most pronounced when studying acoustic wave methods of investigation in the clinical practice; hydro- and hemodynamics and their role in diagnosing the cardiovascular diseases, and, in particular the rheological properties of blood, the hydraulic resistance of blood vessels. Considerable attention is paid to explaining the physical basics of electrocardiography. Acoustic wave investigation techniques in the clinical practice, percussion and auscultation first and foremost are very important test-timed techniques, especially when diagnosing the broncho-pulmonary system. While studying the propedeutics of internal diseases, students acquire concepts for applying the percussion and analysing the characteristic sounds heard: the principle of resonance, the percussion sphere. The medical students' ability to understand the mechanisms of changes that occur in certain pathologies creates the basis for a deeper analysis of the dynamics of these processes. Students analyze the characteristics of sounds and noises of varying intensity, which are created by tissues of different density, by airless organs in response to the amplification of percussion sounds. When studying the auscultation technique, the students acquire knowledge and skills to differentiate sounds, tones and noises produced by the functioning of internal organs. The section of medical and biological physics devoted to hydro- and hemodynamics is important for stronger understanding the blood circulation through the cardiovascular system in the human body and for diagnosing and treating diseases of this system. Students will learn about the causes of turbulent flow, functional and organic noise in the heart area and their connection with the phases of cardiac activity. The article has also demonstrated the integration of the physical fundamentals of electrocardiography into practical medicine.
