CC BY
74
УДК 330.1:504(73) Докторант Т.Ю. Туниця, канд. екон. наук - 1нститут ceimoeoi економжи i мiжнародних вiдносин НАН Украти, м. Кит
М1ЖНАРОДН1 АСПЕКТИ ПРОБЛЕМ ЕКОЛОПЗАЦП ЕКОНОМ1КИ
Розглянуто деякi теоретичш питания еколонзацп м1жнародних економ1чних вщ-носин Украши у контекст щей сталого розвитку св^ового господарства. Показано значения процеав еколонзацп економши у реад1зац1'1 стратегп сталого розвитку Украши.
Dr. T.Yu. Tunytsya - Institute of World Economy and International Relations, Kyiv International aspects of economy ecologyzation problems
Some theoretical questions of ecologization international economic relations of Ukraine are examined in the context of ideas of sustainable development of the World economy. The role of processes of economy ecologization in realization of strategy of sustainable development of Ukraine has been shown in the article.
Розглядаючи актуальну проблему еколопзацп економжи як шстру-менту сталого розвитку, не можна оминути увагою одну iз важливих ii скла-дових, а саме еколопзащю зовиiшиьоекоиомiчиих вщносин.
Нагальна потреба еколопзацп мiжнародних економiчних вiдиосии Украши диктуеться передусiм иацiоиадьиими штересами та ii прагненням увiйти в европейський i свiтовий екоиомiчиий прос^р. На цьому просторi щораз жорстюшим стае екодогiчиий iмператив. Екодогiчиа сертифжащя тех-иодогiй, товарiв i послуг е обов'язковим атрибутом коикуреитоспроможиостi кожного з учасниюв мiжиародиого подiду пращ. Як вщомо, сьогодиi на свь товому ринку вже практично неможливо реадiзувати продукцiю чи послуги, котрi не мають вщповщно!" екодоriчиоi сертифжацп. Це означае, що вся еко-иомiчиа система, зокрема ii складова - природокористування - мусять зазна-ти радикальних реформ.
З точки зору ново!" екодого-екоиомiчиоi парадигми, Украша ще не мае достатньо позитивного досвщу, який допомiг би !й стати повноправним кон-курентоспроможним учасником мiжиародиих екоиомiчиих вiдиосии. Одиiею з головних причин цього е недостатньо глибоке наукове обгрунтування необ-хщносл включення в iииовацiйиу модель розвитку нацюнально!" екоиомiки саме екодогiчиого iмперативу. Тому мiжиародиi екоиомiчиi вiдиосиии Украши розвиваються здебiдьшого однобоко, часто без належного врахування усiх чинниюв i теидеицiй, якi притамаииi високорозвинутим крашам свiту. Крiм того, нацюнальна подiтичиа едiта, провiдиi вiтчизияиi менеджери та крупиi бiзиесмеии не надто переймаються iдеями сталого розвитку, як одна-ковою мiрою вiдображають як традицшш екоиомiчиi iитереси, так i не менш важливi екодогiчиi потреби людини.
А проте, коицепцiю сталого розвитку офщшно визнано свiтовою спшьнотою. Iмпдемеитацiю цiеi коицепцii вважають едино можливою запо-рукою збереження життя на Земдi, подолання бiдиостi i важких захворювань, вирiшеиия iиших ключових проблем сучасно!" цивiдiзацii та ii стабiдьиого довготривалого розвитку.
На яких принципах необхщно формувати коицептуадьиi засади i парадигму екодогiзацii мiжнародних екоиомiчиих вiдиосии? Питання надзви-чайно складне. Адже воно водночас торкаеться проблеми тдвищення конку-
Науковий вкник, 2005, вип. 15.6
рентоспроможност Укра!ни на зовнiшнiх ринках та втшення в життя реально! стратеги сталого розвитку. Вироблення цих принцишв неможливе на ос-новi поверхових суджень та неквалiфiкованих, непрофесшних дiй.
Укра!на прагне реформувати свою економжу в такий спосiб, щоб у можливо короткi термiни перейти до сталого розвитку, а це потребуе розроб-лення i запровадження шструменпв еколопзаци всього спектра виробничих вiдносин, зокрема еколопзаци мiжнародних економiчних вiдносин, як iстотно впливають на нащональш виробничi вiдносини. Цiлком очевидно, що Укра!на може виглядати бшьш привабливою для iноземних iнвесторiв, якщо вона гар-монiзуе свое законодавство, зокрема господарське право, i всю економiчну сферу вiдповiдно до европейських i свiтових екологiчних стандартiв. Для цього необхщно всебiчно удосконалювати не тшьки економiчну, але й еколо-го-економiчну систему як едину взаемозалежну i суперечливу метасистему.
Проблеми шдвищення ефективностi нащонально! економiки необхщ-но розглядати через призму еколопчного iмперативу свiтового господарства, шукати шляхи оптимального функцюнування едино! еколого-економiчно! системи у контекст проблем сучасно! глобалiзацi!. При цьому необхщно пам'ятати, що природна або еколопчна система, яка охоплюе усе довкшля та його сировинну складову - природнi ресурси, е загальною спадщиною цивь лiзацi!. Отже, природна система планети не належить i не може належати цш-ковито тiй чи iншiй окремш державi або нацi!. Згiдно з цим постулатом i повинно здшснюватися збалансоване природокористування у вЫх державах свiту, а також мiжнародне економiчне спiвробiтництво. А це покладае велику вiдповiдальнiсть на всi суб'екти господарсько! (економiчно!) дiяльностi за ра-цiональне використання, охорону i вщтворення якостi умов довкiлля.
Природнi ресурси як загальноцившзацшну спадщину необхiдно вико-ристовувати з дотриманням принципу рiвних прав нинiшнього та майбутнiх поколшь на доброякiсне природне життеве довкшля й достатню кшьюсть i яюсть природних ресурсiв. Цей принцип, як вщомо, було проголошено ще на першш Свiтовiй конференцi! з проблем довкшля, яка вщбулася у Стокгольмi у 1972 р. Його актуальшсть було пiдтверджено також у доповад Мiжнарод-но! комiсi! з довкшля i розвитку пiд назвою "Наше спшьне майбутне", яку було схвалено Генеральною Асамблеею ООН у 1987 р. i скеровано вшм урядам i мiжнародним органiзацiям з рекомендащею враховувати положення цiе! до-повiдi пiд час формування власно! економiчно! та екологiчно! полiтики [1]. Принцип рiвного права нинiшнього i майбутнiх поколiнь на доброякiсне природне довкшля та ресурси було тдтверджено i консенсусом 179 кра!н свiту на конференцi! ООН з проблем довкшля i розвитку у Рю-де-Жанейро у 1992 р., а також на свггових форумах "Рю+5" (Нью-Йорк, 1997) та "Рю+10" (Йоганнесбург, 2002).
Наслщки використання природних ресуршв i довкiлля на територi! ^е! чи iншо! кра!ни заторкують не тшьки суто !! нацiональнi штереси. Вони впливають на iнтереси шших держав, особливо сусiднiх. Адже еколопчш ефекти (змiни умов природного довкшля, зокрема ресурЫв) неможливо обме-жити державними кордонами. Кра!ни-сусщи мусять узгоджувати мiж собою
кожну бшьш-менш масштабну акцiю щодо використання природних ресурЫв та впливу виробничо! дiяльностi на стан природного життевого довкшля, особливо на прикордонних територiях. Ус люди планети проживають в спшьному космiчному кораблi, як образно можна назвати взаемопов'язану i взаемозалежну еколопчну систему Землi. В умовах глобалiзацi! ця взаемоза-лежнiсть та брак взаемно! вiдповiдальностi стають дедалi вiдчутнiшими.
Ця теза не е новою. У згаданш вище доповiдi "Наше спшьне майбутне" [1] наголошено на необхщносл створення глобально! програми змш, метою яких е вирiшення спшьних найголовнiших завдань у контекстi комплексного виршення проблем довкiлля i природних ресуршв та сощаль-но-економiчного розвитку. Деградащя природного життевого довкiлля, яку спочатку розглядали як проблему розвинутих кра!н i як побiчний ефект про-мислових успiхiв, згодом переросла у глобальну. По сутi, це е складовою час-тиною взаемопов'язано! еколого-економiчно! кризи, в якiй опинилися найбщ-нiшi кра!ни свiту [1, с. 9].
Г.Х. Брундтланд зазначае [1, с. 9], що у 1982 р., коли складався почат-ковий варiант структури ще! доповщ, дехто з членiв М1жнародно! комюи ООН пропонував, щоб коло !! питань обмежувалося тiльки проблемами природного довюлля. "Це було б непоправною помилкою, - заявила тодi Г.Х. Брундтланд, - навколишне середовище не iснуе в iзоляцi! вщ дiяльностi людини, вiд потреб i бажань людей". Природне довкiлля, - наголошувалося у документi, - це "мюце нашого життя, а розвиток - це нашi дi! стосовно нашого добробуту у ньому. Обидва щ поняття неподiльнi". Недосконалi форми i мето-ди промислового розвитку неминуче спричиняють порушення рiвноваги в еко-лого-економiчнiй системi. Для того, щоб забезпечити довготривалий прогре-сивний економiчний розвиток, необхiдно виправити дисбаланс, який юнуе мiж природною та економiчною пiдсистемами едино! еколого-економiчно! систе-ми. Нова ера економiчного зростання можлива тiльки за умови оптимального використання, охорони i вiдтворення природно-ресурсного потенщалу.
У згаданiй доповiдi також звернуто увагу на те, що криза природного довкшля та проблеми економжи - це взаемопов'язаш мiж собою явища. Вони спричинили "виникнення нових зв,язкiв мiж глобальною економжою та еко-логiею. У минулому нас турбували наслiдки економiчного зростання для довкшля. Зараз нас тривожать наслщки еколопчного стресу - попршення якостi грунлв, водного режиму, стану атмосфери i лiсiв - для економiчного розвитку в майбутньому. Зовшм нещодавно нам довелось констатувати рiзке зростання економiчно! взаемозалежностi кра!н свiту. Зараз ми повинш звикати до такого поняття як прискорений розвиток еколопчно! взаемозалежност кра!н. Екологiя та економiка дедалi бiльше переплiтаються мiж собою - на мюцево-му, регiональному, нацюнальному i глобальному рiвнях, - формуючи склад-ний комплекс причин та наслщюв" [1, с. 16-17].
Зазначена теза залишаеться актуальною i на сьогодш, коли ставиться завдання прискорено! екологiзацi! економiки. Адже причинно-наслiдковi взаемозв'язки мiж рiвнем iнтенсивностi використання природних ресурЫв та рiвнем деградацi! природного довкшля, з одного боку, а також рiвнем еконо-мiчного розвитку i якостi життя, з iншого, стають дедалi очевиднiшими.
Науковий вкмик, 2005, вип. 15.6
Автори доповщ наполягли на миеобхiдиостi налагодження ефективно-го мiжиародиого спiвробiтиицтва для оптимального регулювання едемеитiв екодогiчиоi та економiчноi взаемозадежиостiм [1, с. 21], оскшьки "промисло-во розвииутi краши вже витратили значну частину еколопчного капiталу планети" [1, с. 17]. Все це св^ить про зростаючу роль еколопзацп мiжиа-родних економiчних вiдиосии, якi повиииi будуватися на нових засадах з ура-хуванням екодогiчиоi компоненти екоиомiчиого зростання.
Загалом екодогiзацiя екоиомiки, на нашу думку, - складний, багатог-ранний i суперечливий процес максимально можливого наближення господаре^' дiядьиостi до таких форм життедiяльностi, якi iсиують у природнш системi без участi людини. У процесi життедiядьиостi природних систем не утворюються вщходи. Екскременти одних видiв бiодогiчио вiдиовиих ресур-Ыв (як рослинного, так i тваринного походження) стають поживними речови-нами для iиших видiв екосистеми. Тобто у природних системах юнуе замкне-не коло, яке американський вчений Баррi Коммонер свого часу назвав колом життя [2]. До реч^ головною причиною екодогiчиоi кризи, на думку Баррi Коммонера, е те, що людина розiмкиуда коло життя i зробила його дiиiйиим. Йдеться, зокрема, про те, що внаслщок виробничо! дiядьиостi утворюеться велика кшьюсть вiдходiв, в т.ч. токсичних, як не утидiзуються i забрудню-ють природне життеве довкiддя.
Тому сьогодш мова повинна йти про реашмащю розiмкиеиого кола життя. Конкретизуючи цей фшософський висдiв, иеобхiдио наголосити на не-обхiдиостi створювати на кожнш окремо взятiй територii чи в акваторп такi господарськi комплекси, у межах функцюнування яких виробиичi вщходи одних пiдприемств ставатимуть повноцшною сировиною для виробничо! дiядь-ност iиших. Звичайно, нереально було б ставити питання про абсолютно без-вiдходие виробництво, бо сучасна людина практично вже не мае змоги цшком замкнути коло життя, яке юнувало на иашiй пдаиетi до виникнення роду Homo Sapiens або на первюному етапi (самих початках) людсько! цивiдiзацii. Але ю-нуе цiдком реальна техиiчиа i технолопчна можливiсть зменшити кiдькiсть ви-робничих вiдходiв до мiиiмуму, налагодити !х переробку, докорiиио полшши-ти всю систему природокористування, запроваджувати матерiало- та енерго-ощадиi техиодогii, тобто максимально еколопзувати екоиомiчиу систему з метою замши лшшних виробничих процешв на кодоподiбиi.
Екодогiзацiя екоиомiки необхщна для реалiзацii коицепцii сталого розвитку, яка е дороговказом у майбутне свгтово1 екоиомiки. Водночас уже спостер^аеться теидеицiя розчарування свiтового спiвтовариства у можли-востях реально стати на шлях сталого розвитку. I цьому повинна активно протидiяти наука.
У raroi вщомого американського вченого в галузi екодогiчиоi еконо-мiки Германа Дейлi "Поза зростанням" [2] переконливо доведено, що проблема спшьного виживання людства може бути виршена тiдьки за умови переходу до моделi сталого розвитку. Але це вимагае досягнення суспiдьиого консенсусу i соцiальиоi справеддивостi як всередиш краiи, так i шляхом пе-ренесення цих прииципiв на рiвень мiжиародиих вiдиосии. У домiиуючiй
сьогоднi eKOHOMÏ4Hrn моделi екологiчнi витрати B3arani не беруться до уваги, вони не включаються у виробничу функцiю i не враховуються у ВВП. Однак, на думку Германа Дейт, виробництво по сутi споживае природний каштал i зараховуе його на поточш рахунки. Вчений доводить, що вичерпування природного кашталу е такими ж виробничими витратами, як i сировина, енерпя, зарплата тощо i тому мае враховуватися у мaкросистемi нащональних рахун-кiв та мiжнaродному бaлaнсi плaтежiв. Iнтернaлiзaцiя екологiчних витрат (включення 1х у собiвaртiсть i щну продукци) змушуватиме платити за природний каштал виробниюв, як забруднюють або збiднюють природне життеве довкiлля [3, с. 5-6], тим бшьше, що, на думку вченого, сьогодш Mдефiцитними чинниками стають вже не засоби виробництва, створеш людьми, а природний каштал, що залишився; тобто не рибальськ човни, а популящя риби, що зали-шилась у морiм [3, с. 9]. Звщси робимо висновок, що стратепя економiчноï дь яльностi теж повинна кардинально змшюватися i на щ позитивнi змiни вщпо-вiдним чином може вплинути тiльки радикальна еколопзащя економiки.
На пiдстaвi сказаного зрозумшо, нaскiльки складним у реaльнiй прак-тицi буде процес екологiзaцiï мiжнaродних економiчних вiдносин Укрaïни. Адже у ддачш у нaшiй держaвi системi iснуе ще багато невирiшених проблем, це зокрема, вщсутшсть вiдповiдноï нiшi на свiтовому ринку технологш, товaрiв i послуг; слaбкiсть мiжнaродних iнвестицiйних процесiв; диверсифь кaцiï iмпорту природних енергоресурсiв (нафти й газу); диверсифжацп ек-спортного потенцiaлу тощо.
Тому, з прагматично!' точки зору, еколопчний чинник (з урахуванням складност багатьох трaдицiйних проблем зовнiшньоекономiчноï дiяльностi Украши, пiдсилених нестaбiльною полiтичною ситуащею) може видатися зайвою i нав^ь непотрiбною ланкою у сукупностi проблем удосконалення та реформування економiки Украши. З огляду на це, необхщно продовжувати цiлеспрямовaнi грунтовш нaуковi дослщження з проблем екологiзaцiï в^чиз-няноï економiки, зокрема й у сферi ïï зовнiшньоекономiчноï дiяльностi.
Лiтература
1. Наше общее будущее: Доклад Международной комиссии по окружающей среде и развитию (МКОСР)/ Пер. с. англ. - М.: Прогресс, 1989. - 376 с.
2. Коммонер Б. Замыкающийся круг. - Л.: Гидрометеоиздат, 1974. - 278 с.
3. Дейл1 Г. Поза зростанням. Економ1чна теор1я сталого розвитку/ Пер. з англ. 1н-т сталого розвитку. - К. : 1нтелсфера, 2002. - 312 с.
УДК 332 Доц. М.1. Гайковський, канд. кт. наук - НЛТУ Украши
РЕЛ1Г1Я ТА ЕКОЛОГ1Я
Релшя - союз-л1га людини з Богом 1 людини з природою. Порушення цього союзу - причина всесв1тньо! катастрофи, в тому чист еколопчно!. Спроби окремих мислшетв вщновити первюну гармошю м1ж людиною 1 природою поверненням до первюних форм рел1гп 1 вщмовою вщ моноте!зму даремш 1 безперспективш. Като-лицька Церква пропонуе долати глобальш проблеми сучасносп шляхом християнсь-кого солщаризму 1 сощального реал1зму.
Ключов1 слова: Бог, людина, природа, первюш культи, промете!зм, моноте!зм, еколопя.
