CC BY
25Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия "Филология. Социальные коммуникации". Том 24 (63). 2011 г. №4. Часть 1. С.272-279.
УДК 655. 41: 070 (477)
МИКОЛА ЗЕРОВ - РЕДАКТОР I ВИДАВЕЦЬ
1ванюха Т. В.
Запор1зький нац1ональний ун1верситет, м. Запор1жжя, Украна
У стaттi розглянуто маловiдому стортку дiяльностi лiдера кшвського угрупування nоетiв-неокласикiв Миколи Зерова - його участь у видавничому процеа в Укран доби визвольних змагань i перших радянських рошв. Зокрема, до^джено участь науковця та поета в перюдичних виданнях i видавництвах 10-х-30-х рр., в оргатзаци та редагуванш художнтх, наукових i перекладних видань.
Ключовi слова: неокласики, укратське книговидання, перюдичне видання, видавництво, редактор, часопис.
В ютори укра!нсько! видавничо! справи ще багато малодослщжених сторшок i постатей, що особливо стосуеться доби визвольних змагань 1917-1920 рр. i перших пореволюцшних роюв. До таких належить i видавничо-редакторська дiяльнiсть групи ки!вських поепв-неокласиюв М. Зерова, М. Рильського, М. Драй-Хмари, П. Филиповича та О. Бургардта (Юрiя Клена), котрi в найважчi для Батьювщини часи докладали ушх можливих i неможливих зусиль, щоб «очистити авгiевi стайнi укра!нсько! лтератури» (Юрш Клен).
На «очищення» вiтчизняного письменства i культури неокласики спрямовували свою педагопчну й громадську дiяльнiсть, оригшальну поетичну творчiсть й iсторико-лiтературнi та лтературно-критичш публшацп, перекладацькi пошуки й полемiчнi публiчнi виступи, i зрештою, видавничу та редакторську дiяльнiсть. У^м, на нашу думку, у сучасному журналiстикознавствi та ютори видавничо! справи ще не придшено належно! уваги останшм двом галузям дiяльностi пое^в-науковщв: !хш прiзвища хiба що згадуються в працях, присвячених ютори книжкового руху (дослiдження Т. Кiвшар, С. Костика) або окремих видань (розвщки Т. Гринiвського, С. Петрова).
Так, Н. Зелшська, називаючи видатнi постап укра!нського наукового книговидання доби визвольних змагань i першого радянського десятилотя -М. Грушевського, В. Вернадського, А. Кримського, С. Сфремова - оминае кшвських неокласиюв як науковщв-видавщв [7].
У тдручнику М. Тимошика «Iсторiя видавничо! справи» зазначаються iмена двох неокласиюв - М. Драй-Хмари як автора, твори якого друкувалися видавництвом Кам'янець-Подiльського унiверситету та як учасника створення редакцiйного портфеля часопису «Нова думка» того ж навчального закладу [16, с.306] та М. Зерова, точшше, згадуеться редагований М. Зеровим критико-бiблiографiчний мiсячник «Книгар» i зазначаеться, що його засновником i видавцем протягом 1917-1920 рр. було видавництво «Час».
Отож, мета статтг - визначити роль видавничо-редакторсько! дiяльностi лщера неокласиюв М. Зерова у видавничому процесi в Укра!ш 10-х - 20-х рр. ХХ ст. Завдання: 1) розглянути основнi егапи видавничо! працi поега вiд юнацьких спроб до повноцшно! га розма!то! участ в укра!нському кульгурно-видавничому жиггi; 2) охарактеризувати провщш напрямки редакцшно! га видавничо! дiяльностi М. Зерова - участь в рiзноманiтних перiодичних виданнях i редагуваннi наукових i лтературних видань.
М. Зеров ще в пмназшш та студентськi роки виявив своерщний iнтерес до видавничо! справи, видаючи гiмназiйний журнал i шзшше власноруч «виготовляючи» книги. Так, у восьмому клас гiмназi! Зеров-юнак разом iз трьома однокласниками видавав опозицшний до гiмназiйно! адмiнiстрацi! журнал «Скучающий осмоклассник», в якому, за словами брата Миколи, Дмитра Зерова, мютилися сатиричш вiршi про гiмназiйних вчителiв. У 1915 р. двадцятирiчний студент «згутенбержив» тритомник «Почти полное собрание сочинений», до якого ввшшли переклади Горащя та власнi поезi! автора - росшськомовш та жартiвливi укра!номовш. Пiд час вчителювання в Златопшьськш гiмназi! майбутнiй поет i науковець брав участь у випуску збiрника «На пути к искусству», що видавався гiмназiйним гуртком «Любителей словесности». М. Зеров, до реч^ був единим викладачем серед його члешв, ^м керiвника Х. Бельського.
Справжнш вибух поетично!, редакторсько!, видавничо! та оргашзацшно! дiяльностi «чiльного неокласика» (А. Содомора) вщбувся по поверненнi до Киева в 1917 р.: молодий науковець, працюючи викладачем латини в Другш укра!нськш державнiй гiмназi! iм. Кирило-Мефодi!вського братства, а потiм - укра!нознавства -в Архiтектурному шституп, не мiг стояти осторонь бурхливого лтературно-мистецького життя й вже з початку 1918 р. почав активно виступати як лторатурний критик на сторшках журналу «Книгар». А з березня 1919 р. М. Зеров обшняв посаду редактора цього бiблiографiчного видання пiсля журналiста В. Королiва (Старого). Уперше молодий редактор тдписав 19 число «Книгаря» за березень 1919 р. i зразково вiв його до початку 1920 р., коли вийшов останнiй, 31-й номер журналу. М. Зеров, о^м здшснення загального редагування журналу, був як вщомий уже тодi юторик лiтератури та лiтературний критик i його активним дописувачем. Майже кожного числа вш виступае з публшащями: протягом року в «Книгарi» вийшли його 2 критичнi стаггi «Г. Чупринка» (№ 18) та «Леся Укра!нка» (№ 21), а також 30 рецензш на книжки молодих письменникiв Д. Загула, М. Мандрики, Я. Савченка, М. Семенка, Я. Тенянка та багатьох шших.
Як писала у «Спогадах про Миколу Зерова» Софiя Федорiвна Зерова, «вш знав усi книжковi новинки, стежив за всiма сучасними виданнями, не кажучи вже про старi, м^ подати будь-яку бiблiографiчну довiдку в галузi укра!нсько! лiтератури. Тепер Зеров почав писати статп, рецензi!, читав чужi працi, виправляв !х. Багато часу в нього як у редактора вщбирало приймання вiдвiдувачiв, розмови з якими часом тривали неймовiрно довго. Ставився вш до цього свого обов'язку дуже сумлшно, хоч це й заважало його творчш працi^» [11, с. 60].
Про роботу М. Зерова в якосп редактора «Книгаря» ми дiзнаемося також зi спогадiв В. Петрова «Болотяна Лукроза»: «Тут, у цiй стилiзованiй кiмнатi, що пiсля
сутужно! безпаливно! зими ще зберiгала незiгрiту весняним сонцем свiжiсть холодка... богував Зеров. Вш був тут жовтаво-блiдий буддiйський бог, якому в спокшнш величi було шдвладно все. Свiтло з вшна падало на нього i його стш. Усе iнше лишалося в темрявь.. Можливо, що саме тут слщ уже було б говорити про стиль роботи Зерова, про його увагу до деталiв, де дрiбне карбовано з однаковою ч^юстю, як i поважне, перший плян i заднiй виконувано з однаково графiчною, кресленою ревнiстю. В пращ для нього не було важливого i незначного; все було пдне пращ. Зеров школи не передоручав роботи шшим; усе вiн робив сам» [6, с. 260-261]. В. Петров став свщком виходу останшх номерiв «Книгаря», адже «вмирало мюто, вмирало культурне життя в мют^ вмер «Книгар» [6, с. 261].
Залишивши голодний Ки!в (поет у найскладнiшi роки вчителював у Баришiвцi з жовтня 1920 по вересень 1923 р.), Микола Костьович не вщходить вiд редакторсько-видавничих справ i продовжуе перебувати в центрi лiтературно-видавничого процесу. З 1921 р. молодий лтератор - член редакцп журналу «Голос друку», бере участь у «Лтературно-науковому вiснику» (1918-1919). У цей перюд М. Зеров познайомився з видатними представниками укра!нсько! штел^енцп: Г. Нарбутом, В. Модзалевським, С. Сфремовим, А. Нiковським, П. Зайцевим та ш., котрi створили своерщний гурток довкола iсторичного журналу «Наше минуле».
Пiзнiше його огляди видань укра!нських письменникiв та рецензi! виходили в таких часописах, як «Л^ературно-науковий вiсник» («Укра!нське письменство в 1918 рощ. - 1919. - № 3), «Музикант» («Щц осiннiми зорями» М. Рильського». -1919. - № 1-3), «Нова громада» («Укра!нська лгтература в 1923 р.». - 1924. - № 17-18), «Червоний шлях» («Нашi лiтературознавцi i полемюти». - 1926. - № 4) та шших. Навiть не перебуваючи в складi редакцi! цих видань, М. Зеров був не простим дописувачем, а вщгравав певну оргашзащйну, пiдтримуючу, «рятiвну» роль, не допускаючи до певного часу засилля соцреалютичних каношв.
Особливi зв'язки поеднували поета з останшм виданням i членом його редакцп М. Хвильовим. Невипадково саме в журналi «Червоний шлях» (1923 р., № 9) було опублшовано перший друкований вiрш уже тридцяти чотирирiчного поета - сонет «Скортон», адже «основна заслуга в тому, що в «Червоному шляху» друкувались твори М. Драй-Хмари, М. Рильського, П. Филиповича, О. Бургардта, М. Зерова, належить спiвробiтнику редакцi! М. Хвильовому» [15, с. 184]. Як вщомо, мiж митцями, котрi фактично належали до рiзних таборiв - пролетписьменниюв i акацемiстiв, - склалися довiрливi й шанобливi стосунки, а тд час лiтературно! дискусi! вони виступили однодумцями. А на початку редакцшно! дiяльностi в «Червоному шляху» М. Хвильовий постiйно закликае лщера неокласикiв до спiвпрацi: «Христом Богом прошу: оживгть наш журнал. Не можна ж в кожному номерi пускати Доленга», «... доки я числюсь в склада редакцiйно! колегп, доти Ви найдете в ньому мюце для сво!х творiв. Спроби зробити «Червоний шлях» марксистськи витриманим журналом поки що залишаться спробами...» [14, с. 844-846].
Якщо лiтературнi твори М. Зерова друкувалися переважно в журналах «Червоний шлях» та «Зоря», то лiтературознавчi розвщки середини 20-х рр. автор часто розмщуе на сторшках редагованого В. Пщмогильним журналу «Життя i револющя». На думку В. Брюховецького, 1925 р. можна вважати вершиною
лтературно-критично! дiяльностi М. Зерова. Тодi тшьки журнал «Життя i револющя» вмiстив 17 його матерiалiв. А ще були публшаци в шших часописах, виступи, лекцп перед студентами. I в наступи, скрутнi роки письменник продовжував спiвпрацю з цим виданням - чотири лiтературознавчi пращ М. Зерова, яю були написаш ним пiсля укомплектування збiрника «Вщ Кулiша до Винниченка» (вийшов 1929 р.) були опублшоваш в журналi «Життя й революцiя», а саме: «Кв^ка й пiзнiша укра!нська проза» (1928. - Кн. XII), «Лтературна позищя М. Старицького» (1929. - Кн. VI), «1ван Белоусов, росшський перекладач «Кобзаря» (1930. - Кн. II) i «У справi вiршованого перекладу» (1928. - Кн. IX).
У т ж роки поет-неокласик переймаеться i проблемою необхiдностi заснування серйозного бiблiографiчного часопису, «...який би займався виключно справами видавництва, був би спокшним i безстороннiм л^описом нашого письменства i давав би змогу кожному, кому близью штереси нашо! лтературно! творчостi, бути в курс ще! справи» [9, с. 3]. Мiркування Зерова з цього приводу та з шших проблем перюдичних видань викладеш в пращ «В справi критично-бiблiографiчного журналу» i потребують окремого ретельного вивчення.
Ще одним аспектом впливу М. Зерова на видавничий процес 10-х-20-х рр. ХХ ст. була редакторська шдготовка ним власних i перекладних художшх i лiтературознавчих видань, адже у програмнш для втизняно! неокласики статп «Ad йэи1е8!» М. Зеров як перше завдання тогочасно! лiтератури декларував «засвоення величного досвiду всесвiтнього письменства, тобто хороша лтературна освiта письменника, i вперта систематична робота коло перекладiв» [8, с. 580]. Ц завдання могли бути вирiшенi лише за умови виходу в св^ творiв вiтчизняних та зарубiжних класиюв, слово яких iз великими перешкодами доходило до укра!нського читача рщною йому мовою як у царсью, так i пореволюцiйнi часи. Отож, саме життя змушувало пое^в-неокласиюв шщювати, редагувати та видавати шедеври св^ово! класики в укра!нських перекладах, шдручники та хрестомати, часописи й науковi збiрники.
«Першими ластiвками» стали двi антологи - «Антологiя римсько! поези», що вийшла 1920 р. в ки!вському видавництвi «Друкар» i включала 22 переклади з Катулла (5 лiричних поезш), Вергiлiя (2 еклоги та V роздш «Ене!ди»), Горащя (6 од i сатири), Проперщя (елегiя), Овiдiя (елегiя) та Марщала (5 епiграм), та «Нова украшська поезiя», до котро! увiйшли твори украшських митцiв трьох генерацiй: вщ Лесi Укра!нки та Агатангела Кримського до Михайля Семенка та Максима Рильського.
Пюля повернення професора з Баришiвки до Киева в 1923 р. спостер^аемо другий сплеск у його видавничо-редакторськш дiяльностi. М. Зеров разом з П. Филиповичем, С. Сфремовим, Б. Якубським, А. Ншовським е членом видавництва «Слово», яке з самого початку свого юнування перебувало в «чорних списках» цензури, вважалося нащоналютичним i контрреволюцiйним.
Саме в «СловЬ> 1924 р. вийшла така очшувана й читачами, й колегами, i самим поетом «Камена», перша i едина збiрка перекладiв з римсько! поезi! i власних вiршiв М. Зерова. Того ж року у цьому видавнищи виходить перший випуск iсторичного нарису «Нове укра!нське письменство», у якому автор збирався охопити
найголовнiшi юторико-л^ературш факти всього Х1Х i перших двох десятитть ХХ столiггя. Намiр дати повний огляд ново! укра!нсько! лтератури М. Зеров здiйснив трохи шзшше. Не маючи можливостi реалiзувати таке солщне видання природнiм шляхом, професор обрав оригiнальний i безпомилковий спошб. На основi конспектiв лекцiй, читаних у Ки!вському iнститутi народно! осв^и в другiй половинi 20-х рр., матерiал збирався частинами i друкувався на циклостит, про що ми дiзнаемося зi спогадiв тодiшнього студента К1НО Г. Костюка: «Робота шшла споро i солiдно. Кожний з нас протягом двох рокiв записав три-чотири лекцi!. Уважно переписавши занотований матерiял, ми вручали його Миколi Костьовичу. Вiн вносив у нашi записи свiй «дух» i стиль, уточняв виклад, додавав джерела ^ дютаючи кожного разу дозвiл вщ окрлiту (тобто вiд цензури), здавав !х до друку. I коли лекци закiнчилися, всi ми мали на руках товстелезний (якщо пам'ять не зраджуе, понад 500 сторшок машинопису) курс iсторi! ново! укра!нсько! лiтератури, вiд кiнця XVIII столотя починаючи i кiнцем XIX столотя кiнчаючи. Хоч виданий вiн був на циклостил^ але виглядав дуже пристойно, а головне - це був перший справжнш ушверситетський курс нового укра!нського письменства. Тираж був, здаеться, всього 300 примiрникiв» [10].
Того ж року видавництвом «Сяйво» видано хрестоматда художньо! лiтератури для читцiв-декламаторiв «Сяйво», упорядковану М. Зеровим, до яко! увiйшли твори високо! художньо! значущостi вiд давньогрецьких пое^в, укра!нських i европейських письменникiв XVШ-ХIХ ст. до П. Тичини, В. Чумака, С. Плужника, Г. Косинки, а в «Книгоспшщ» - монографiя «Леся Укра!нка». 1з цими двома видавництвами поет також активно сшвпрацюе, редагуючи або пишучи передмови до видань творiв укра!нських класикiв. У цей час його творчють та методи роботи систематично шддаються критищ як такi, що нiбито суперечать вимогам часу, застарш. Незважаючи на тиск з боку офщюзу, М. Зеров продовжував брати активну участь у лгтературшй дискусiй 1925-1928 рр. Починаючи з 1926 р., вш виступав переважно як лтературний критик, зосередившись на перекладах та юторико-лтературних студiях (збiрка «До джерел», 1926).
З 1926 р. поет ствпрацюе з видавництвами «Рух», «Пролетарш», здiйснюючи редакторську пiдготовку творiв укра!нських письменникiв i переклацiв зарубiжних авторiв, готуючи передмови до цих видань. У другш половинi 20-х рр. М. Зеров активно перекладае захщноевропейських та росiйських поетiв Ж. дю Белле, I. Бутна, Ж. Ередiа, М. Лермонтова, А. Мiцкевича, Ф. Петрарку та шших. Як результат, у 1928 р. видавництво «Слово» анонсуе «Антолопю сучасно! французько! поезп», яку мали пiдготувати М. Зеров, О. Бургардт, М. Драй-Хмара, П. Филипович, Борис Тен та ш., переклади призначалися й для плановано! Зеровим ангологi! свiтового сонета, антологп новочасно! поезi! (мала з'явитись на початку 30-х за редакщею С. Савченка та М. Зерова), готувалася разом з П. Филиповичем i окрема збiрка П.-Ж. Беранже. Жодна з книжок iз вiдомих причин так i не побачила свгт.
Окрему сторiнку роботи неокласикiв iз засвоення вiтчизняним письменством свiтово! лторатурно! скарбницi становить участь М. Зерова, М. Рильського та Юрiя Клена у п'ятитомнш хрестоматi! захiдноевропейських i антично! лiтератур в укра!нських перекладах. 1928 р. О. Бшецький повщомив М. Зерову про свiй намiр
створити п'ятитомну хрестомапю захщноевропейських, у тому чи^ й антично!, лтератур i висловив побажання близько! участ укра!нського неокласика у цiй справi - порадами, вказiвками, а надто перекладами [2, с. 1]. Листування двох велетшв укра!нсько! фiлологi! протягом 1928-30 рр. (матерiали 1нституту рукопишв НБУ iм. В.1. Вернадського, фонд ХХХ^ од. зб. 438-452) i власне хрестоматiя «Антична лiтература» О. Бшецького, що вийшла у св^ вже 1937 р., демонструють нащадкам, що участь М. Зерова у цьому виданш була вирiшальною. Особливо тсдо, коли упорядник вiдчував загрозу його виходу, звертався у вщча! до свого незамiнного помiчника: «Заклинаю Вас нашей общей любовью к античности, нашим общим убеждением в неизбежности грядущего Возрождения античности, нашим общим стремлением содействовать росту украинской культуры - извините, что вынужден прибегать к такому неуклюжему пафосу - придите на помощь, посоветуйте, посодействуйте, поучаствуйте в этом деле» [4].
Як вщгук на прохання О. Бшецького та як вияв власного прагнення поета до розширення арсеналу укра!нського перекладознавства протягом 1928-30 рр. з-шд пера митця виходить низка перекладiв для хрестомати римських авторiв Вергiлiя («Георпки» та «Ене!да» («Ене!в щит»)), Овадя («Метаморфози»), Горацiя («Оди»), Ювенала («Сатири»), епiграми Марцiала, новi переклади Катулла, Проперщя, Намацiана. На думку О. Бшецького, саме М. Зеров повинен був взяти на себе вщповщальшсть перед нащадками за переклад «Ене!ди», а також перекласти твори Марщала у повному обсязi [3, с. 1; 1, с. 1-2], бо шхто шший, на його переконання, цього зробити не змiг би.
Власними перекладами внесок М. Зерова до цього видання не обмежився: вш надсилае О. Бшецькому переклади I. Стешенка («Ене!ди» та «Метаморфоз»), а також отримуе вщ редактора далею вiд досконалостi переклади «Лiсiстрати», Т. Франка («Збиточний Амор»), сатири Ювенала у перекладi Марi! Дико! з тим, щоб по можливост вщредагувати !х i в оновленому вигщщ помiстити у збiрнику. До того ж О. Бшецький сподiваеться отримати вiд поета-неокласика повний переклад «Ене!ди», «Послання до Пiзонiв» Горащя, «Римськi елегi!» Гете (оскiльки не дуже хо^в друкувати !х у перекладi П. Кулiша), дещо до грецько! антологi!.
Зрештою, у хрестоматн «Антична лтература» з вiдомих пол^ичних причин римськi поети у перекладах М. Зерова вийшли аношмно (О. Бшецький, виявивши неабияку для тих чашв мужнiсть, «взяв !х на себе»). Лише у виданш 1972 р. Г. Кочуровi та А. Бшецькому вдалося поновити викреслеш рашше прiзвища перекладачiв хрестоматi!.
У 1928 р. науковець береться за низку передмов до видань укра!нсько! класики з сери «Дешево! бiблiотечки красного письменства», пише тексти до альбому портре^в «Письменники Радянсько! Укра!ни». Наступного 1929 р. вийшла книжка «Вщ Кулiша до Винниченка», що практично не була оцшена критикою, а 1930 р. -два ретельно впорядковаш збiрники «Поети пошевченкiвсько! пори» та «Байка i притча в укра!нськш лiтературi Х1Х-ХХ ст.» з розлогими передмовами. Останш роки творчо! та редакторсько! дiяльностi М. Зерова - окрема, особлива iсторiя нездшснених проектiв, марних сподiвань i тотальних втрат. Однак навiть за умов постшного цькування i в Киев^ i в Москвi вiн творить, перекладае, редагуе, пише
рецензп, веде переговори з видавництвами. Вже на засланш - читае лекци, впорядковуе i редагуе переклади й антологi!, мае плани на 1937, 1938 i 1939 рр., яким так i не судилося реалiзуватися.
Висновки. Отже, в юторда укра!нсько! культури М. Зеров увшшов не тiльки як гешальний перекладач i поет, але i як видатний редактор i видавець, критик i укладач видань. Протягом 1917-1937 рр., незважаючи на вс перешкоди, що заклаценi в самих цих датах, вiн став автором i упорядником близько 20 видань -художшх i наукових, укра!нських i перекладних, не рахуючи тих, котрi супроводжував передмовами; був головним редактором, членом редколегш та натхненником, учасником й активним дописувачем багатьох перюдичних видань («Книгар», «Голос друку», «Лiтературно-науковий вiсник», «Музикант», «Нова громада», «Червоний шлях», «Зоря», «Життя i революцiя» та iнших); редагував книги, входив до складу видавництв «Слово», «Друкар», «Сяйво», «Книгоспiлка», «Рух», «Пролетарiй»).
У видавничо-редакторськiй роботi, як i у власнiй лiтературнiй творчосп, М. Зеров е взiрцем коштко! роботи iз засвоення вершин красного письменства захщноевропейських, слов'янських i схщних, новiтнiх i давнiх народiв. Оргашзоваш та здiйсненi ним видання слугували тдвищенню культурного та морального рiвня укра!нського читача в iсторично складш часи, згуртовували творчi сили укра!нства пiд час визвольних змагань i в радянську добу, перешкоджали ушфшацп та, зрештою, знищенню укра!нського слова та укра!нсько! книги.
Список л^ератури
1. Белецкий А. Зерову Н. Письмо 2 июня 1927 г. - Арх1в Нацюнально! б1бл1отеки Укра!ни ¡м. В.1. Вернадського. Iнсгигуг рукопиЫв (Дал1 - НБУ. 1Р.). - Фонд XXXV. - № 438.
2. Белецкий А. Зерову Н. Письмо 10 марта 1928 г. - НБУ. 1Р. - Фонд XXXV. - № 448.
3. Белецкий А. Зерову Н. Письмо 16 декабря 1929г. - НБУ. 1Р. - Фонд XXXV. - № 449.
4. Белецкий А. Зерову Н. Письмо 6 ноября 1929г. - НБУ. 1Р. - Фонд XXXV. - № 450.
5. Брюховецький В. С. Микола Зеров: л1тературно-критичний нарис / Вячеслав Брюховецький.
- К.: Рад. письменник, 1990. - 309 с.
6. Домонтович В. Болотяна люкроза. З приводу «Спогад1в про неокласиюв» / Вжтор Домонтович // Безсмертш: зб1рник спогад1в про М. Зерова, П. Филиповича 1 М. Драй-Хмару / редакщя тексив та примаки М. Ореста. - Мюнхен: 1нститут л^ератури ¡м. М. Ореста, 1963.
- С. 253-287.
7. Зелшська Н. В. Наукове книговидання в Укра!ш: ютор1я та сучасний стан: навч. поЫбн. для студ. вищ. навч. закл. / Над!я Зелшська. - Льв1в: Св1т, 2002. - 268 с.
8. Зеров М. Дё й^ез // Зеров М. Твори: в 2-х т. / Микола Зеров. - К.: Дншро, 1990. - Т. 2: 1сторико-л^ературш та л^ературознавч! пращ. - С. 568-588.
9. Зеров М. В справ! критично-б!блюграф!чного журналу / М. Зеров // Б!блюлопчш вюи. - 1925.
- № 1-2. - С. 118-123.
10. Зеров. М. Нове укра!нське письменство: юторичний нарис. Випуск перший [Електронний ресурс] / Микола Зеров.
- Мюнхен: 1нститут л^ератури, 1960. - Режим
доступу: http://www.utoronto.ca/elul/history/Zerov/Novepysmenstvo/Rozdil%201.html#slovo.
11. Зерова С. Спогади про Миколу Зерова / Соф1я Зерова // Слово I час. - 1995. - № 9-10. - С. 57-62.
12. Ювшар Т. Укра!нський книжковий рух як юторичне явище (1917-1923 рр.): [монографiя] / Та!ая Ювшар. - К.: Логос, 1996. - 344 с.
13. Костюк Г. М. Зеров, П. Филипович, М. Драй-Хмара // Укра'шська лтературна газета. - 1959.
- № 12 // Зеров. М. Нове укра'шське письменство: юторичний нарис. Випуск перший.
- Мюнхен: 1нститут л^ератури, 1960. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.utoronto.ca/elul/history/Zerov/Nove-pysmenstvo/Rozdil%201.html#slovo
14. Листи М. Хвильового до М. Зерова // Хвильовий М. Твори: [в 2 т.] / Микола Хвильовий.
- К.: Дншро, 1990. - Т. 2. - С. 844-846.
15. Лощинська Н. «Червоний шлях» i неокласики. З ютори одного з найпопулярнших часописiв 20-х роюв / Наталя Лощинська // Березшь. - 1999. - № 3-4. - С. 182-186.
16. Тимошик М. Iсторiя видавничо! справи: тдручник / Микола Тимошик. - 2-ге вид., виправлене.
- К.: Наша культура i наука, 2007. - 496 с. - (Серiя «Жблютека видавця, редактора, автора»).
Иванюха Т.В. Николай Зеров - редактор и издатель // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №4. Часть 1. - С.272-279.
В статье освещена малоизвестная страница деятельности лидера киевской группы поэтов-неоклассиков Николая Зерова - его участие в издательском процессе в Украине 10-х-30-х гг. В частности, рассмотрено участие ученого и поэта в периодических изданиях и издательствах, в организации и редактировании художественных, научных и переводных изданий.
Ключевые слова: неоклассики, украинское книгоиздание, периодическое издание, издательство, редактор, журнал.
Ivanyukha T.V. Mykola Zerov - an editor and publisher // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). -№4. Part 1. -P.272-279.
In the article a little-known aspect of activity of Mykola Zerov - the leader of Kyiv poetical group - is elucidated, his editorial and publishing work in 1910-30-ies. Particularly, his participation in many magazines and publishing houses, in organizing and editing of fiction, poetical, scientific and translated editions is investigated.
Key words: neo-classics, Ukrainian editing process, periodical, editing house, editor, magazine.
Поступила доредакцп 18.07.2011 р.
