CC BY
28
2. Економпчний довiдник аграрника. В.1. Дробот, Г.1. Зуб, М.П. Кононенко та ш./ За ред. Ю.Я. Лузана, П.Т. Саблука. - К.: Преса Украши, 2003. - 800 с.
3. Бугуцький О. А. Аналiз ефективност сiльськогосподарського виробництва. - К.: Урожай, 1976-264 с.
4. Методические рекомендации по определению эффективности сельскохозяйственного производства. - М.: ВНИЭСХ. - 1996. - 68 с.
5. Емельянов А.М. Экономика сельского хозяйства. - М. Экономика, 1982. - 560 с.
6. Мегедш 1.В. Ефективнють використання земельних ресурав у нових умовах гос-подарювання// Економка АПК. - 1997, № 7. - С. 40-45.
7. Проблемы повышения эффективности сельскохозяйственного производства/ А. А. Никонов, С.С. Сергеев, М.И. Синюков и др.; Под ред. В. А. Добрынина. - М.: Агропро-миздат, 1986. - 335 с.
8. Экономические и социальные проблемы аграрно-промышленного комплекса. В 3 т. Т.1./ И.И. Лукинов, П.Ф. Веденичев, В.Ф. Кириченко и др. - К.: Наук. думка, 1985. - 320 с.
9. Буздалов И. Механизм рентных отношений// Аграрная наука. - 1998, № 2 - С. 4-6.
10. Зенец Н. Земельный налог в сельском хозяйстве// Вопросы экономики. - 1997, № 8 - С. 125-134.
11. Дема Д. Методолопчш змши в оподаткуванш сшьськогосподарських товарови-робниюв// Фшанси Украши. - 2001, № 2. - С. 19-23.
12. Дем'яненко М. Реформування податкових вщносин в аграрному секторi АПК// Економка АПК. - 1999, № 6. - С. 78-82.
13. Про фксований сшьськогосподарський податок: Закон Украши вщ 17 грудня 1998 р. № 320-XIY// Офщшний вюник Украши. - 1998, № 52.
14. Закон Украши про внесення змш i доповнень до Закону Украши "Про плату за землю"// Вщомосп Верховно! Ради Украши. - 1996, № 45.
15. Тулуш Л. Удосконалення мехашзму обчислення податку за сшьськогосподарсью угщдя// Економка АПК. - 2003, № 6. - С. 74-79.
16. Рекомендацн парламентських слухань про хщ реформування та заходи щодо по-лiпшення ситуацп на селi (Схвалено Постановою Верховно! Ради Украши вщ 6 лютого 2003 р. № 495 - IV)// Економка АПК. - 2003. № 2. - С. 14-18.
17. Кириленко I. Агропромисловий комплекс Украши: сучасний стан та погляд у майбутне// Економка АПК. - 2001, № 4. - С. 24._
УДК 332.37 Проф. АЯ. Сохнич1, здобувач М.В. Смолярчук - Львiвський
державный аграрний умверситет; здобувач О А. Сохнич -Швденнослов'янський тститут Кшвського славктичного умверситету
МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ЗАСАДИ ОПТИМВАЦП ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ
Розглянуто методолопчш засади onrnMÍ3a^i землекористування. Увагу придшено теорп оргашзацп та сутност i основним категорiям системного пщходу.
Ключов1 слова: управлiння системою землекористування, оптимiзацiя, теорiя оргашзацп, системний пщхщ.
Prof. A. Ya. Sohnych\ competitor M. V. Smolyarchyk - L'viv State Agrarian University; competitor ОА. Sohnych - Kyiv Slavistic University
Methodological Basis of Land Use Optimization
In the article methodological basis of land use optimization are described. Considerable attentions paid to the organization theory as well as to the sense and main categories of system approach.
Keywords: management of land use system, optimization, organization theory, system approach.
1 д-р екон. наук, академж АЕНУ i МАНЕБ (academician of AESU)
Складний характер взаемовщносин мiж суспiльством i природою вик-ликав до життя нову мiжгалузеву науку, яка аналiзуе i синтезуе рiзноманiтнi природознавчi i сощолопчт науковi данi з метою виявлення закономiрнос-тей взаемозв'язку природи i суспiльства, природи i людства, ощнки стану природного середовища, прогнозування i вироблення рекомендацiй щодо ре-гулювання i оптимiзащl еколопчно1 взаемоди людини i природи [4, 5].
Справедливо зазначае один iз основоположникiв геономiчноl теори Землi 1.В. Круть [2], що "Об'ектом вЫе1 розглядувано! проблематики е матерь альна взаемодiя природи i суспiльства. Але, оскiльки в об'ектно-предметну сферу дослiдження обов'язково включаеться i духовна приналежнiсть людини до природи, то у загальнш назвi теми у бiльш широкому розумшш йдеть-ся про взаемовщносини природи i людства (при цьому поняття взаемовщно-син включае поняття взаемоди) ".
Конкретизуючи об'ект проблематики взаемовщносин природи i суспшьства, ми розумiемо можливiсть !х штеграцн в екологiчну систему, само-регулюючий характер яко! для сощально1 форми життя суспшьства безсум-нiвний, у сучасний перюд виявився пiд питанням, а для майбутнього -життево необхщним. Тому ми вважаемо правильним називати вс тi питання, котрi пов,язанi з областю, яка розглядаеться, зокрема питання практичш, i те-оретичнi пов,язанi з екологiчною проблематикою, i сам науковий предмет знань - еколопею в найбiльш широкому розумшш, не забуваючи при цьому i про сощальну бiоекологiю, яка дослщжуе органiзми i бiоценози у природних екосистемах".
Радикальнi змiни еколопчного укладу в нашiй кршт i навколишньому для людини природному середовишд в умовах науково-технiчного прогресу та iндустрiального розвитку сучасного суспiльства викликали до життя новi напрямки поглибленого дослщження об'ективно дiючих у ньому закономiр-ностей, зумовили необхiднiсть по-шшому поглянути на багато аспектiв проб-леми взаемоди суспiльства i природи. Розвиток методолопчно1 основи шз-нання реально1 дiйсностi забезпечив подальше удосконалення методiв вив-чення природи i сусшльно1 свiдомостi, активiзував значення i розробку за-гальнонаукових питань методологи. Найбшьш iстотним досягненням у цьому напрямку варто визнати утвердження системного тдходу як найважлившого принципу уявлення i вiдображення об'ективно1 дiйсностi, який дае змогу роз-робити й усшшно застосувати програмно-цiльовий метод iз широким впро-вадженням новiтнiх ЕОМ i ефективного апарату системного аналiзу.
Нинi в науцi успiшно розвиваеться й аргументовано обгрунтовуеться теза про те, що все у природi та суспiльствi iснуе у формi систем, тобто обме-жених, внутршньо суперечливих едностей тiл або компоненлв. Завдяки свош системностi свiт доступний шзнанню. Тому не випадково фшософсью категори iснування ще1 реальностi - прос^р, час, рух - зараз поповнилися новими атрибутами - системмстю й оргашзовашстю.
Сучасш дослщження свщчать про те, що при визначенш поняття "система" виходять iз принципу фiлософського детермiнiзму - вщособленост i диференцiювання предметного оточення i розглядаеться пiд кутом зору кате-
горш необхщност i випадку, а також сшввщношення цiлого i частин, взаемозв'язку нижчих i вищих форм юнування.
Загальновiдомо, що вивчення об'екта з боку явища включае !х яюсний i кшьюсний описи та узагальнення найбiльш iстотних характеристик (параметрiв) i ознак. Ця форма наукового пiзнання об'екта вiдома як параметричний метод.
Наступним рiвнем дослiдження об'екта е визначення його складу, бу-дови. Визначаються взаемозв'язки властивостей, ознак цшого i частин, тому що всякий матерiальний об'ект мае незлiченну множину зв'язюв, а отже, i властивостей. Зв'язки - це те, що поеднуе об'екти i властивост в цше. Така форма наукового шзнання називаеться морфологiчним описом об'екта.
У рядi наук параметричний i морфолопчний описи давали змогу встано-вити, з яких компонентiв складаеться об'ект, як щ компоненти (елементи) взаемопов'язаш i взаемодiють, творячи його структуру. Структурно-аналтич-ний метод вивчення, у поеднанш з кторичним тдходом, спричинив ютотш зрушення у багатьох галузях природознавства i теори землекористування.
Подальше ускладнення наукового шзнання зумовлене з переходом вщ вивчення сшвюнування, компоненпв землекористування (системи) i елемен-™ структури до виявлення взаемоди мiж ними. Вже на початковiй стади дос-лiдження об'екта вдалося виявити взаемовщносини не тiльки мiж однорщни-ми компонентами, чи властивостями землекористування (системи), але вста-новити i кiлькiснi вiдношення мiж специфiчними величинами, пов'язаними з яюсно рiзними моментами в явишi, шшими словами - виявити параметри функцюнальног залежностi. Це закономiрнiсть теори землекористування.
Водночас iз доказом того, що властивост об'екта (системи) як цшого залежать вiд складу його частин, було встановлено принципову незвiднiсть властивостей системи до суми властивостей складових И компоненпв (шд-систем) i висновкiв щодо останнiх з властивостей цшого (тобто системи). Ви-никла нагальна потреба функцiонального опису об'екта. При цьому стали придшяти увагу не тшьки опису зовнiшнiх проявiв властивостей якого-не-будь об'екта (функцш) у конкретнiй системi вiдношень, але i характеризувати зв'язки мiж властивостями i станами матерiальних об'ектiв i явищ, мiж самими об'ектами (системами) в межах цшсно1 системи бшьш високого порядку. Функцюнальшсть, тобто властивють системи зберiгати себе, а через себе - i ту, бшьш обширну систему, до яко! вона входить як пiдсистема, стала одшею з найважливiших характеристик дослщжуваного об'екта в органiзацil земле-користування.
Принцип вивчення системи як цтого, тобто шдхщ до не1 ззовнi, iз середовища, в якому вона функцюнуе, як до частини деяко1 визначенос^ дае змогу представити необхiднi i достатнi для iснування цiеl системи (оргашчно властивi 1и) компоненти у виглядi пiдсистем, зумовлених вiдношенням кож-но! iз них до цшого, а значить i один до одного. З аналiзом компонентного складу системи пов'язаний структурний аналiз.
Вщносно стiйкий порядок просторових зв'язкiв мiж елементами (не-розчленованi абстрактнi одинищ системи, одержуванi при абстракцil вщ ем-пiричних властивостей компонентiв iз збереженням розрiзнення за якiстю),
що визначае функцiональне призначення системи i и взаемодда з зовнiшнiм середовищем, становить структуру системи. Такий шдхщ вважаеться описо-вим або функцiональним, тому що в ньому не розглядаеться внутршнш ме-ханiзм, що забезпечуе функщонування системи. Систему такого типу назива-ють "чорною скринькою", а и опис перебувае у встановленш зв'язку мiж мно-жиною сташв входу i множиною станiв виходу.
Система, як вiдомо, визначаеться заданням системних об'ек^в (вхiд, процес, вихщ, зв'язок i iн.). Входом вважаеться те, що передуе протжанню процесу; вхщ - спроможнiсть системи сприймати рiзнi впливи. Вихiд - це результат або кшцевий стан процесу, здатшсть системи до вщповщних реакцiй. Процес переводить вхiд у вихщ. Зв'язок визначае послiдовнiсть процеЫв, тоб-то вихiд одного процесу е входом визначеного шшого. Тому видшити систему в реальному свт - означае визначити и вхiд, процес i вихiд.
У бшьшост наук наголошуеться, що утвердження в них системного пiдходу як основного методолопчного принципу вiдображення об'ективно! дiйсностi як системи (наприклад, реально юнуючо! еколого-економiчноl системи землекористування) i 11 адекватного опису у виглядi шформацшно-теоре-тично! або економжо-математично! моделi е iстотним досягненням. Практика впровадження програмно-цiльового методу управлiння розвитком великих систем свщчить про неминуче значення закономiрностей теорй оргамзаци, що дають змогу встановити iстотнi взаемозв'язки основних компоненпв або як цшого i його внутршньо1" структури, виявити специфiчний спосiб взаемоди стану ще1" системи, 11 структури, поведiнки, функщонування i розвитку, зберь гання яюсно! визначеностi за допомогою управлiння, яке сприяе переходу системи у стан, найбшьш близький до заданого (оптимального). Стан системи, до якого вона прямуе тд впливом управлшня, становить 11 мету.
Все сказане вище мае прямий стосунок до системи землекористуван-ня. Приведення системи землекористування за допомогою землевпорядку-вання, еколопчних i iнших заходiв до заданого (умовно оптимального) стану означае процес коректування структури системи.
Управлшня виршуе цю задачу за допомогою шформаци, тобто за допомогою видшення (вiдображення) структури системи землекористування. Тому управлшня розглядають як специфiчну форму iнформацiйного регулюван-ня, при якому з керовано1 системи видiляеться керуюча пiдсистема. Управлшня як шформацшне регулювання здшснюеться на основi щеально1" (теоретично:, абстрактно1) моделi процесу, при наявност мети й алгоритму управлiння.
Проблема управлшня еколого-економiчною системою землекористування в Укра1ш полягае в науковш постановцi задачi, виходячи з принципу наявност притаманних системi властивостей в об'екп, який розглядаеться, вивчення або прогнозування (цшь, структура, параметри входу i виходу, зво-ротний зв'язок, тобто керовашсть), i у забезпеченш оптимального рiшення ще1" задачi на головних етапах:
• при формулювант цшей управлшня 1 визначент його об'екта;
• структурному синтез1 модел1 об'екта управлшня й щентифшаци 11 параметр1в;
• тд час визначення параметр1в модел1 об'екта (планування експерименпв) 1 синтез1 управлшня на цш основц
• реалiзацп управлiння з врахуванням корекцп моделi об'екта (системи земле -користування).
Наукова постановка задачi управлтня системою землекористування пе-редбачае:
• по-перше, формулювання бажано! (або необхщно!) цiлi (позначимо 11 у за-гальному виглядi через Z* у ситуацп S, що склалася), яка може бути вираже -на через критерп якостi управлiння;
• по-друге, визначення обмежень, зумовлених законами природи руху керова-но! системи (вщображаються обмеженнями першого виду - системою дифе-ренцiальних або рiзницевих рiвнянь);
• по-трете, визначення обмежень, зумовлених економiчними передумовами використання й охорони земельних ресуршв (вiдображаються обмеженнями другого виду, за допомогою алгебра!чних рiвнянь або нерiвностей).
Формулювання щлей управлтня i визначення об'екта вивчення
можливк за наявност природного середовища (X), за яким спостер1гаемо 1 з якого може бути видшена система землекористування, 1 шформаци про стан об'екта, а також при встановленш неконтрольованого впливу природного середовища (Е) 1 керуючого впливу суб'екта (и) на об'ект управлтня (систему землекористування). При цьому повинен бути вщомий алгоритм управлтня ]
(оператор для динам1чних систем або функцп Д для статистичних об'еклв,
як переробляють тформацш про середовище, об'ект 1 цш у керуючий вплив), що забезпечуе переведення системи землекористування у заданий стан (малюнок; використаш умовш позначення з роботи [3]).
Алгоритм^ Мета
Рис. 1. Схема управлтня системою землекористування
Отже, землекористування може бути визначене i представлене у виг-лядi складно1 iмовiрнiсноl системи, цiлеспрямований розвиток яко1 потребуе управлшня; ось чому цей об'ект вважають системою, що управляеться.
Для системи землекористування як об'екта управлшня (рис. 1) характеры три входи:
• I - за яким ведуться спостереження, тобто такий, що вим1рюеться, - кон-трольований (X);
• II - визначеност1 (Ц), тобто, який спостерйаеться (и°);
• III - такий, що не спостерйаеться (Е), неконтрольований вхщ (чинник непев-ност1, що виражаеться часто тшьки знанням 1мов1рност1 Де) р1зних статв природного середовища еСЕ).
Якщо вплив середовища, яке спостер^аеться, (вихщт параметри об'екта вивчення, результати використання землi i т.iн.) i середовища (природного), яке (стохастичш звичайт умови природи, невизначенiсть сощаль-но-економiчних, екологiчних й iнших ситуацiй), а також управлшський вплив (прогнозування розвитку землекористування i землеволодiння, скла-дання комплексу схем, програм, проек^в землевпорядкування i т.iн.) на цю систему прийняти за "входи", а стан об'екта управлшня у процес його фун-кцюнування вважати "виходом" системи землекористування, то форми зем-леволодшня i землекористування, вiд яких залежать стан i функцiонування об'екта управлшня, який розглядаемо, можна описати сукупшстю параметрiв упорядковано1 множини для числових значень.
У теорй множин, поряд iз поняттям множини як сукупност компонен-тiв (елементiв), вводимо поняття упорядковано1 множини, або кортежу, як та-ко1 послiдовностi елементiв, в якш сукупнiсть компонентiв займае визначене мюце; самi елементи множини називаються компонентами кортежу (перша компонента, друга компонента i т.ш.); число елеменлв кортежу називають його довжиною, а для позначення використовують спещальш < > або круглi дужки; кортежi довжини 2 називають парами або двшками, кортежi довжини 3 - тршками або упорядкованими трiйками i т.iн.; у загальному випадку кор-тежi довжини п називають п-ми i використовують при описi стану, рухiв i пе-ретворення систем, не проводячи над ними жодних обчислень.
Якщо прийняти, що Я - множина матерiальних чисел, то Е1 = Я^Я е мате-
3 • • ...
рiальною площиною, а Я = Я*Я*Я - тривимiрний матерiальний простер i т.iн. У загальному випадку стан об'екта описують формулою багатовимiрноl змшно1:
у = (у(1),^, у(г)^, у(п)). (1)
Отже, як бачимо, багатовимiрна змiнна може бути розглянута як точка
п
в п - мiрному (Я ) просторi (гiперпросторi, тобто просторi стану системи).
Змiнну "у" називають вектором стану об'екта управлшня. Множину ж допустимих 11 значень позначають грецькою буквою "у" i вважають допусти-мими множиною або простором ршень. Якщо сукупнiсть змшних мае число-ве значення, кожному стану системи землекористування вщповщае визначе-
п
на точка в уявному просторi Я ; цим наголошуемо, що опис деякого уСу е можливим ршенням задачi управлiння системою землекористування.
Значення yi звичайно не можуть бути якими завгодно, тому що на них накладаються, як було вщзначено вище, рiзнi обмеження виду (2):
Запис i = 1,m означае перерахування кiлькостi обмеження i = 1,..m.
Пiсля визначення об'екта управлiння (системи землеволодiння або землекористування вщповщного рангу) наступнi три етапи пов'язаш з конструюванням моделi об'екта (F), яка дае змогу побудувати управлiнський вплив, що переводить цю систему в цiльовий (необхщний) стан. Пiд моделлю об'екта управлшня розумiють залежнiсть F, що пов'язуе вихщ об'екта Y iз його входами - вимiряним i контрольованим Х i керуючий U. При цьому, на вщмшу вiд оператора об'екта F°, який невiдомий, модель об'екта F у загаль-ному випадку визначаемо деяким алгоритмом, який вказуе, як, маючи шфор-мащю про входи Х i U, визначити можливий вихiд системи землекористуван-ня Y, не звертаючись безпосередньо до реального об'екта.
У вивчент розвитку i функцюнування системи землекористування складним е процес синтезу Modmi об'екта, який включае вид залежност моделi F без врахування значень ïï конкретних параметрiв. Цей етап пов'язаний iз роз-робкою структурних моделей об'екта управлшня. Правда, тут визначаються тiльки вид i характер моделi F, який узагальнено описуеться у виглядi пари (3):
де: С(С1, ..., С к) - вектор параметрiв моделi (на даному етат не розгля-даеться); St - тип структури (лшшнють або визначенiсть залежностей явища; статичнють або динамiчнiсть процесу; дискретнiсть або неперервшсть пара-метрiв моделi; детермшованють або стохастичнiсть структури системи i т.ш.).
Визначення чисельних параметрiв моделi C(Q, . ••, С к) у режимi нормального (природного) функцiонування об'екта становить задачу iдeнmuфiкa-ци napaMempie Modmi F системи землекористування. Вихщною шформащею для щентифшаци е структура моделi (St) i данi спостережень (вивчення земель
- вщ ïхньоï зйомки, картографування й облiку до системи державного земельного кадастру) за поведшкою у час входу X(t) i виходу Y(t) загальноï системи землекористування (наприклад, продуктивнiсть земель, ефектившсть проекту землевпорядкування i т.ш.) при ïï взаемоди iз середовищем за перiод Т.
Рiшення задачi управлiння системою землекористування звичайно пов'язано з визначенням параметрiв моделi об'екта в умовах оргашзаци спещ-альних управлiнських впливiв на форми землекористування, як склалися, за допомогою комплексу державних заходiв, що плануються. Тому цей етап iменують плануванням eKcnepuMeHmie. Для одержання iдентифiкованоï мо-делi системи землекористування необхiдно волод^и вже бiльш повною ш-формащею як про стан середовища X, так i про його реакщю (для статичного об'екта в i-му експеримеш!) (4):
<bi
.
^h
(2)
F = <St, С>,
(3)
I, = < X, и, Уг >, г = 1, ..., N (4)
а для динамiчного об'екта - про програму змiни керованого входу об'екта в часi (5):
I = < Х(Г), щ}, У(Г) >, 0 < г > т. (5)
Вирiшують на базi апробовано1 моделi системи землекористування, задано1 мети 2*, опрацьовано1 шформацй про стан середовища X, з врахуван-ням ресурсiв, що видшяють для управлiння, якi обмежують управлшський вплив на об'ект вивчення. Цей етап iменуеться синтезом управлмня.
Враховуючи специфжу системи землекористування i визначеност змiни ситуаци у середовишд пiд дiею зовнiшнiх чинникiв, достовiрнiсть ш-формацп про стан середовища X й об'екта У, а також можливий розвиток або уточнення цшей 2* у сформованш до цього часу ситуаци 5, реал1защю управ-лшня системою землекористування iнодi пов'язують iз корекцiею прийнятого ршення й уточненням iнших етапiв управлшня цим складним об'ектом.
Для з'ясування того, як вщбиваеться мета 2* у просторi ситуаци {5}, достатньо, як вважае Л.А. Растригш, розглянути область 5*, яка визначаеться системою вЫх цшьових вимог (6):
О = аь 1 1,... ки
(6)
(к3 - кiлькiсть екстремальних цшьових вимог; функцй ¡, у, 1, а також числа аг
й Ьу, що 1х обмежують, задаються (визначаються) на стадн постановки (фор-мулювання) екстремально'1 задачi [3]. Цшьова точка або область Б* (за-даеться вектором), що визначае вс вимоги одночасно, i е тим станом середо-вища, якого можна домогтися за умови, якщо ми намагаемося впливати на нього i маемо для цього достатньо ресурсiв.
Системи землекористування як складний об'ект характеризуються функцюнальною рiзноманiтнiсть (за формами власност^ категорiями земель i групами землекористувачiв), вiдносною стiйкiстю i визначеною динамiчнiс-тю (трансформацiя угiдь i змша складу земель, землевласникiв i землекорис-тувачiв). Вони можуть бути усшшно вивченi тiльки на базi програмно-цшьо-вого методу, що реалiзовано в ефективному апарат системного аналiзу за до-помогою сучасних ЕОМ.
Для встановлення характеру внутршньо1" оргашзацн об'екта користу-ються фiлософською категорiею "структура". У "Фшософському словнику" вiдзначаеться, що структура - це будова i внутршня форма оргашзацн системи, що виступае як едшсть стшких взаемозв'язкiв мiж 11 компонентами.
Якщо вивчаються специфiчнi особливостi будови систем землекористування, природа 1х властивостей i взаемодiй, то на перший план виступае матерiальний змiст структури, тобто сукупнiсть складових компонентiв системи в 1х взаемозв'язку. Наприклад, грунт е постiйною i единою основною характеристикою у матерiальному складi систем землекористування, хоча 1х структура може бути рiзною, залежно вiд характеру зв'язкiв елементiв, 1х роз-ташування у просторi, киматичних зонах тощо.
Збершання якiсноï визначеностi системи землекористування можливе, як вже зазначалося, за допомогою управлтня, яке сприяе переходу системи у стан, найбшьш близький до заданого. Суттю процесу управлтня е подолання опору шерци статично1' структури або виникаючого протирiччя мiж стшюстю i мiнливiстю нових зв'язкiв системи, тому управлтня можна вважати го-ловним засобом (знаряддям) оргашзаци. Вона спрямована на створення системно:' упорядкованост об'екта, а управлшня переборюе отр у процес взаемоди системи, неузгоджешсть дшсного i заданого сташв. Таким чином, управлiння як атрибут системи регулюе упорядкування, доводить його до оптимального стану. Заданий стан, до якого прагне система, становить ïï цшь. Реалiзацiя цього стану в економiчних системах стае можливою завдяки ште-ресам, як е мотивованою моделлю для певних дш. Вщображення процесу, що випереджае досягнення системою заданого стану, характеризуе динамiч-ну функцш органiзацiï, яка розвивае початкову систему до заданоï [1].
Основш функцiï органiзацiï (структурна, динамiчна, регуляцiйна) та-коï функцiонально-економiчноï й екологiчноï системи як землекористування, в едност iз земельним устроем як структурою землекористування, можуть бути розглянут у зв'язку з розкриттям головних принципiв теорiï органiзацiï.
Науковi основи оптимiзацiï вiдносин мiж суспшьством i природою ви-ходять iз необхiдностi встановлення збалансованого спiввiдношення мiж ви-користанням, полiпшенням i консерващею природного середовища, оргашза-цiï рацiональноï експлуатацiï потенцiйних можливостей, тенденцiй i законо-мiрностей, закладених у самш природi.
Л1тература
1. Андриишин М.В., Магазинщиков Т.П. Эффективность организации использования земельных ресурсов. - Львов: Вища шк., 1981. - 172 с.
2. Круть И.В., Забелин И.М. Очерки истории представлений о взаимоотношении природы и общества. - М.: Наука, 1988. - 414 с.
3. Растрыгин Л.А. Современные принципы управления сложными объектами. - М. : Сов. радио, 1980. - 264 с.
4. Сохнич А.Я. Еколопчш аспекти землекористування. - Льв1в: НВФ "Украшсью технологи", 1998. - 44 с.
5. Сохнич А.Я. Оптим1защя землекористування в умовах реформування земельних вщносин. - Льв1в: "Украшсью технологи", 2000. - 108 с.
УДК 330.322.5 К.В. 1лляшенко - Тавршська державна агротехшчна академш
еВРОПЕЙСЬК1 ПЕРСПЕКТИВИ С1ЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАШИ ЗА УМОВ 1НВЕСТУВАННЯ В АГРОЕКОЛОГ1Ю
Зроблено анал1з еколог1зац11 с1льського господарства в крашах GC. Висв1тлено основш еколопчш проблеми у в1тчизняних п1дприемствах АПК. Проанал1зовано вплив ш-вестиц1й в еколог1ю на европейсью перспективи с1льського господарства Укра1ни. Ключов1 слова: еколог1я, GC, с1льське господарство, швестицп.
