CC BY
116
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
УДК 340.11
МЕТОДОЛОГИИ ПЕРЕДУМОВИ
ВИНИКНЕННЯ АКТУАЛЬНИХ П1ДХОД1В ДО РОЗУМ1ННЯ ПРАВА
I. В. ГЕТЬМАН,
канд. юрид. наук, старший науковий ствробтник, завiдувачка сектору порiвняльного правознавства, Науково-до^дний тститут державного будiвництва та м^цевого самоврядування НАПрН Украгни, м. Харшв
У статп подано наукознавчий доробок, що слугуе методолопчним фундаментом для формування нових, вщмшних вщ традицшних, mдходiв до розумшня права. На основi аналiзу праць М. Фуко, Е. Аннерса, Л. Фрщмена, Г. Дж. Бермана узагальнено специфiчнi ознаки, притаманш римському праву чи праву чаав Просвiтництва, що пщтвердило наявнiсть у правi тих чаав ознак консенсуальностi, примирювальних та погоджувальних механiзмiв, змiщення акценту в розумшш феномену права в бш людини, а не примусових важелiв держави.
Ключов1 слова: методологiчнi тдходи до розумiння права, традицiйне праворозумшя, захiдна традицiя праворозумiння, плюралiзм пiдходiв до розумiння права, iнтегративне розумшня права, примирювальш та погоджувальнi мехашзми в правi.
У нишшшх умовах сусшльного життя формуються нов1, вщмшт вщ традицшних, методолопчш пщходи до праворозумшня, як намагаються надати йому характеристику, визначити динамшу розвитку певних сощальних та
§ § к Ш /1 71 11 1 1 1 1 1 ■■
правових шститупв. Це пояснюеться тим, що сьогодш юридична практика вимагае вщ теори права постшного вдосконалення методологи. Пошук ново! методологи праворозумшня виявляеться актуальним саме зараз, коли сучасне суспшьство поступово перебудовуеться як шформацшне, яке характеризуеться динам1змом, ускладненням сощально-економ1чних, комушкацшних, м1жособист1сних зв'язюв, запровадженням нових управлшських метод1в, посиленням значущост так званого «людського» фактора, еколопчних та полггичних вимог. До друго! половини XX ст. шлю дискуси не могли
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
похитнути впевненосп в побудовi абсолютно ютинних mдходiв до праворозумшня. Нинi ситуацiя змiнилася, традицшт пiдходи до праворозумiння все бшьше не вiдповiдають потребам теперiшнього часу, коли вщбуваеться перехiд до яюсно iншого стану, який часто називають постiндустрiальним суспiльством. Сьогоднi претендувати на абсолютшсть й iстиннiсть не можуть ш юридичний позитивiзм, нi концепщя природного права, нi iсторична школа права, ш соцiологiя права. Yd вони з якогось одного боку розглядають феномен права, заперечують альтернативш доктрини, а тому можуть мати тшьки вiдносну iстиннiсть. Новi шдходи дають можливiсть бiльш адекватно реаиям сучасного суспiльства пiдiйти до розумшня права.
Загальносвiтову тенденцiю популяризаци нових пiдходiв у розумiннi права тдтримують вiтчизнянi та зарубiжнi вченi-правники. Так, втизняний
евристичний доробок представлений працями М. I. Козюбри, який акцентуе
/ -ii; W J ill / \ Г / \ II \\л . ^ \
увагу на винайденш нових методiв i пiдходiв для дослщження об екту
загальнотеоретично! юриспруденцп. «Загальнотеоретична юриспруденцiя за
таких обставин мае не лише методолопчно переозброюватися чи
доозброюватися, а й повертатися до переусвщомлення, або ж принаймш до
уточнення, свого предмета», - зазначав вш [3, с. 7]. М. В. Цвш наголошував на
необхщност единого iнтеграцiйного праворозумiння, яке виключае «табу» на
жоден iз рiзноманiтних поглядiв на право [11, с. 89]. С. I. Максимов у ходi
дослщження феномену права висловлюе рiзнi точки зору: про поеднання
позитивних рис природного i позитивного права або !х розгляд як рiзних
Я Я g i 7 1 I g ■ М И Ш 1
сощокультурних утворень; про необхiднiсть вiдмови вщ протиставлення природного й позитивного права, оскшьки будь-яке право за своею природою е позитивним, або !х розгляд як взаемодоповнюючих сторiн у змют права [4, с. 82]. П. М. Рабшович констатуе подолання укра!нською загальнотеоретичною юриспруденцiею свiтоглядно-фiлософського мошзму, притаманного адмiнiстративно-команднiй системi радянського перюду, вiдхiд вiд низки положень едино дозволено! на той час iсторико-матерiалiстичноl парадигми, як не виправдали себе повшстю навiть у тодiшнiй практищ, та запровадження у
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
дослщницью пошуки, спираючись на дорадянський i зарубiжний досвщ, таких фшософсько-правових пiдходiв, котрi рашше розглядалися як об'ект нишдвно! критики з огляду на !х суб'ективно чи об'ективно-щеалютичне пщгрунтя. Автор наголошуе, що саме завдяки таким процесам вщбулась плюралiзацiя фiлософсько-правових пiдходiв i концепцiй [6, с. 38-39], яка у тепершнш час виступае необхщною передумовою об'ективностi пiзнання державно-правових явищ, поступального розвитку юридично! науки, свободи науково! творчостi [5, с. 82]. А. П. Заець вiдмiчае, що завдяки зусиллям вiтчизняних вчених (серед цих вчених - В. Казимiрчук, М. Козюбра, Г. Мальцев, В. Нерсесянц, Л. Явич) наполегливо торуе дорогу плюралiзм у тдходах до розумшня права, бшьш того, формуються поряд з нормативютським вченням, iншi правовi течи [8, с. 235]. Акцентуючи увагу на активiзацil фшософських дослiджень, плюралiзмi
фiлософських iдей, змшах у пiдходах до фiлософського осмислення дшсност^
/ ж / 1 I / \ f \ 111 \ NX т^.
го
якi впливають на поняття права, визначення джерел i сутностi останнього [8, с. 225], вчений видшяе в якост найголовнiших правових шкiл, якi розвиваються з них: нормативну, соцiологiчну (на базi феноменологи), природно-правову [8, с. 232-234].
Евристичною метою дослщження е шюстращя наукознавчого доробку, що виступае методолопчним фундаментом для формування нових, вщмшних вiд традицiйних, пiдходiв до розумшня права й доведення факту зародження щей про нове бачення правово! картини св^у не тшьки на прикладах, що мютяться вщповщно до хронолопчно! послiдовностi в римському прав^ правi
Ny ш t j Г~71 ■ 1 и |1 1 ^щ/
часiв Середньовiччя, захiдноевропейському правi, але й за допомогою звернення до прикладiв вггчизняно! ютори (в першу чергу, мова йде про пам'ятки Кшвсько! Русi).
М. Фуко зробив спробу простежити витоки становлення захщноевропейського права, починаючи з чаЫв античностi, й провести його порiвняння з правом епохи Середньовiччя. Згiдно з його поглядами, давне германське право, яке послужило фундаментом для майбутнього захщного права, можна було схематично охарактеризувати наступним чином. По-перше,
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
у ньому був вщсутнш публiчний позов [10, с. 79]. Це означае, що в сусшльсга перевага надаеться iндивiдуальним штересам, а представники влади, як виразники волi держави, не втручаються у процедури ix захисту. Давне заxiдноевропейське право не оперуе поняттям суспшьно небезпечностi дiяння iндивiда, це означае, що будь-якими неправомiрними дiями особа ставить тд загрозу чшсь шдивщуальт, а не державнi iнтереси. Це положення пояснюе той факт, що давне захщне право не оперуе поняттям правопорушення чи злочину.
Схожа ситуащя простежуеться не лише у захщнш традицп права. Ii аналог можна знайти у правових пам'ятках Кшвсь^' Русь Наприклад, перший звщ законiв Русi - Руська правда (коротка та просторова редакцй) [7], князiвськi статути (Статут князя Володимира Святославовича про десятини, суди i людей церковних, Новгородський статут великого князя Всеволода про
церковш суди, людей i мiрила торгов^ [Там само] використовують поняття б ■
образа замiсть поняття правопорушення.
/ ^ ЖШт\\ тШ/А
По-друге, заxiдноевропейське право за давшх часiв виконувало здебiльшого роль упорядкованого заходу ведення вшни [10, с. 80], а суд являв собою впорядковане, ритуалiзоване продовження цiеi вшни [Там само, с. 84]. Судове дiзнання являло собою виконавчий мехашзм права, передавальну ланку мiж силою i правом, здiйснюючи переведення сили в право [Там само, с. 85]. Тому, оскшьки вшна i право не протистоять одне одному, завжди ■снуе можливiсть дiйти згоди, тобто перервати впорядковаш военнi дй. Як правило, з цiею метою, двое противниюв зверталися до третейського судд^ який у згодi з
Jtlf if я И Ш1 /1 11 1 к 11 I ^к/ /
ними та ix спiльною домовленiстю встановлював грошову суму, яка складала викуп [Там само, с. 81]. За чаЫв раннього Середньовiччя Фуко констатуе вщсутшсть судовоi влади, владнання взаемних претензш вiдбувалося безпосередньо мiж шдивщами [Там само, с. 88], шзшше, на вiдмiну вiд цiеi ситуацй, правосуддя починае зверху керувати шдивщами, якi тепер повиннi йому тдкорятися. У процесi з'являеться прокурор - представник суверена, короля чи господаря. Це означае, що пол^ична влада i суверен починають дублювати й поступово замщати жертву [Там само, с. 89]. У правi виникае
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
нове поняття - правопорушення, яке приходить на змшу поняттям «шкоди» i «образи». Його поява означае, що протиправне дiяння особи ставить пiд загрозу в першу чергу штереси держави, як превалюють над iндивiдуальними iнтересам. Подiбна ситуацiя спостерiгаеться у сучасному вггчизняному законодавствi. Так, у ст. 11 Кримшального кодексу Украши як одна з перших ознак злочину вказуеться його суспшьна небезпечшсть.
Актуальнiсть ново! методологи праворозумшня пiдкреслювалася й
вщомим шведським вченим Е. Аннерсом. Вш намагався видiлити характернi
риси права родового ладу захщноевропейського права в перюди Раннього i
Пiзнього середньовiччя та за часiв доби Просвггництва. Аналiзуючи право
родового ладу, вчений вщзначав зацiкавленiсть племен у встановленш миру
мiж родовими групами, оскшьки внутрiшнi вiйни тiльки послаблювали силу
племеш, що сприяло легкому завоюванню племеш зовнiшнiми ворогами [1,
...
с. 14]. З метою припинення внутршшх вшн плем'я формувало вщповщну
\МШж\. СГ . МШЖ1
владну iнстанцiю у формi народних зборiв, яка могла заключити мир мiж ворогуючими сторонами. Саме на пiдставi таких переговорiв про мир починае формуватися примирювальне право, яке спочатку являло собою договiр про укладення миру мiж ворогуючими сторонами. З часом цей договiр став представляти правила, правовi норми, як передбачали вiдповiдальнiсть за заподiяння шкоди особi чи майну племенi тд час внутрiшнiх суперечок [Там само, с. 14].
Римське право завжди користувалося повагою серед правниюв. Його
я я g i 7 1 I g 1 щ м \ % ^^ /
вихiдним пунктом був Закон дванадцяти таблиць, датований 451-450 рр. до н. е. Позитивне значення цього джерела римського права полягае в тому, що за допомогою нього право допомогло виршити у цившзований спо^б класову боротьбу мiж патрицiями i плебеями завдяки наданiй можливостi захистити плебе!в вщ свавiлля патрицив у судовому порядку [Там само, с. 73]. Крiм того, з метою подолання конфлж^в за допомогою процесуальних форм у Римi з'являються двi примирювальнi судовi процедури: «legis actio per condictionem», згiдно з якою процедура досягнення домовленост мiж
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
сторонами спрощувалася за допомогою взаемних клятв, та «legis actio per judicis arbitrive postulationem», вщповщно до яко! в процесi виршення спору мiж сторонами використовувався третейський суддя [1, с. 74]. Аннерс, подiбно Фуко, звертав увагу на той факт, що кримшальне право тих часiв вбирало в себе ознаки приватного права i тшьки тi дiяння, якi прямо ставили тд загрозу iнтереси всього суспшьства (наприклад, державна зрада, релтйт злочини), каралися як суспiльно небезпечш злочини [Там само, с. 84-85].
За чаЫв Пiзнього середньовiччя ситуащя у Захiднiй Gвропi була
• гЛ • TL.
ускладнена мiсцевими протирiччями, якi приводили до знищення культурних та економiчних цiнностей. Церковна та державна влади намагалися подолати це негативне явище. Так, за допомогою спещальних законодавств, якi називалися мировими, вони намагалися обмежити вс конфронтацшш дп. У цьому аспектi церква проповщувала Pax Dei (Мир у Богов^ або Treuga Dei (Союз церкви з Богом). Державна В лада, у свою чергу, використовувала закони про мир у
/ t Л \\ \ У \
державi, якi передбачали суворi покарання за розповсюдження свавшля та насильства у суспiльствi [Там само, с. 192-193]. Концепщя, яку часто називають «природним правом» справила великий вплив на формування особливостей захщноевропейського права. Ця концепщя е фiлософiею, яка пояснюе мюце людини в суспiльствi та в ушверсум^ вказуючи на можливють пiзнання людиною правил спшьного проживання, що розповсюджують власну дда на все суспiльство [Там само, с. 217]. При чому щ правила повинш сприяти подоланню природного стану «вшни всiх проти вЫх», та затвердити мир та
\ Jt"T? || а ш /1 7 1 ■ g 1 I 11 I ...••'
гармонiю у суспiльствi. Для виконання цього завдання природна школа права затвердила конструкцш суспшьного договору, яка закрiплювала щею про невiд'емну свободу та рiвнiсть людей та виступала ефективним заходом у щеолопчнш боротьбi проти абсолютизму та привше!в [Там само, с. 217-221]. За чаЫв Просвiтництва Аннерс вщзначае суттевi змiни, що вщбулися в рiзних галузях права Захщно! ввропи. Так, наприклад, сiмейне право набувае ознак консенсуальносп через виникнення шституту шлюбного договору (consensus facit nuptias), в основi якого знаходиться досягнення домовленостей мiж
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
подружжям у Bcix сферах 1х спшьного життя [1, с. 231]. Революцшш змiни у сферi державного права стосувалися розподшу влади мiж монархом, народними представниками i судами, вiдносини мiж якими будувалися на основi системи взаемних стримувань та противаг [Там само, с. 231-232].
На початку XIX ст. сощальш та економiчнi змши, що вiдбулись у бiльшостi розвинених кра1н Захщно! Свропи, викликали змши у правовш сферi. Особливо це стосувалося вiдносин по вирiшенню правових конфлжлв у сферi виробництва та торпвль Сторони все частiше почали вдаватися до втьних переговорiв мiж сво1ми юридичними представниками з метою виршення конфлжтно! ситуацй. Ця примирювальна технiка значно пщсилила необхiднiсть у професiйних правових консультащях та пiдняла статус адвоката [1, с. 322323].
Заслугою вщомого американського правника Л. Фрiдмена е його спроба
/ W /1 / \ II \ 11 \ \л . ^ \
узагальнити сощальш та примирювальш сторони права в контекст захiдноl традици праворозумiння. Так, автор у своему дослщженш вщразу наголошуе на соцiальному характерi права, вказуючи з цього приводу, що «...право - це продукт суспшьства...» [9, с. 236]. Тому право динамiчно змшюеться вiдповiдно до сощальних трансформацiй та потреб часу. Право виконуе важливу роль по наданню нормативного закрiплення певним варiантам поведшки, якi в результатi цього стають бiльш суворими, непорушними i бшьш точно визначеними. У цьому разi цим нормативно закрiпленим взiрцям поведшки повинш слiдувати всi без виключення iндивiди, оскiльки право володiе не
я я g i 7 1 I g 1 щ м \ % ^^
тiльки власною моральною основою та законнiстю, але й i силою примусу [Там само, с. 210]. Але зазначене вище не означае, що основний акцент вчений робить на примусовш характеристик права. Вщповщно до цього Фрщмен зауважуе, що «... неправильно вважати право павутиною заборон ...» [Там само, с. 8], оскшьки бшьшють законiв призначеннi для того, щоб зробити життя бiльш легким, безпечним, щасливим. У разi, коли закони дшсно щось забороняють, це здшснюеться заради чие1сь користi [Там само, с. 8].
Право покликано полегшити життя, шж створити якiсь перешкоди, воно
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
сприяе людям, забезпечуе простий i легкий шлях для досягнення поставлених цшей, пропонуе стандарты способи-шаблони для досягнення цiлей [9, с. 8]. «...Правова система, образно кажучи, е агентством по виршенню конфлжта у тi же самi мiрi, як i агентством по врегулюванню спiрних питань...», -шдсумовуе все викладене вище Фрiдмен [Там само, с. 14].
Окремо вчений придшяе увагу характеристик примирювальних компонента у правi. Так, вiн вщзначае той факт, що захiдна традищя права тяжiе до неформального виршення всiх розбiжностей за допомогою внутршшх, приватних процедур, не втягуючи в цей процес офщшне правосуддя. На допомогу у цьому особам приходять третейськ суди, трудовi асощаци, професшш союзи, арбiтраж, якi уповноваженi проводити позасудове врегулювання спору [Там само, с. 24-25, 63-64]. Кожна iз перелiчених iнстанцiй сама створюе власш правила i способи проведення 1х в життя з метою врегулювання конфлшту. Безспiрним являеться те, що вс вони прагнуть
I \\
привести сшрш справи до розумного компромiсу, поновлення гармони,
Л \\ W .//,
примирення та добровшьно! згоди сторш [Там само, с. 25]. Велика питома вага у захщнш традици права припадае на виршення спiрних питань за допомогою арбггражу. Оскiльки доволi часто при укладанш контракту, комерцiйнi структури включають до нього положення про арбгграж. Це означае, що в разi виникнення сшрних питань, сторони звертаються для !х вирiшення не до суду, а до арбггра - неупереджено! третьо! сторони, яку контрагенти визначили у контракт ранiше [Там само, с. 25]. Популяршсть позасудового врегулювання
| | я Я Н | 7 и ■ ^ 1 № 11 '
спiрних питань мiж сторонами викликана, перш за все, високою цiною процесуального ведення справ у судах, що стимулюе сторони до вмшня домовитися з приводу виршення дрiбних питань [Там само, с. 64]. За таких умов змшюються професшш звички адвоката, як все рщше з'являються у залах судового засщання, вони здебшьшого дають сторонам правовi консультаций виступають !х посередниками й утримують противниюв вiд судового розгляду [Там само, с. 191].
Офщшний розгляд справи по суп починаеться на Заход^ як правило, в
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
мировому суд^ який являе собою основу всього «правосуддя» i мае тенденщю завершувати розгляд справи досягненням згоди мiж сторонами i укладанням з цього приводу мирово! угоди [9, с. 51-52]. Майже в у^х судах традицй загального права основний наголос робиться на усному розглядi справи в контекст змагального процесу, оскiльки суди вщдають перевагу сказаному слову ашж написаному документу: «... слово - це рушшна сила, серце слухання у судах загального права, живе свщчення, що виголошуеться живою людиною...» [Там само, с. 60].
Не дивлячись на примусову природу кримшального права, Фрщмен вiдзначае i в його рамках елементи примирення та порозумшня. Про це повною мiрою свiдчать iнститути звiльнення на поруки, умовного звшьнення, умовно-дострокового звiльнення. Всi вони мiстять у собi певний компромiс мiж
засудженим i державою в особi суду, оскшьки кожна сторона робить при цьому
... . . крок назустрiч шшш. З одного боку, засуджена особа поводить себе вщповщно
/ ^ vZ^7 V
до визначених вимог, а суд звiльняе особу рашше строку пiд вiдповiдальнiсть поручителя, звшьняе вiд вiдбування покарання, встановлюючи !й iспитовий строк, звiльняе перспективних засуджених рашше строку звшьнення тд нагляд тощо [Там само, с. 143-144].
Г. Дж. Берман наводить положення про необхщнють вдаоду вщ полггично! та аналогично! юриспруденцй («позитивiзм») або виключно фшософсько! i морально! юриспруденцй («теорiя природного права»), чи виключно юторично! й соцiоекономiчно! юриспруденцй («юторична школа
\ Jt"T? || а ш /1 7 1 ■ g 1 I 11 I ■■
права», «соцiальна теорiя права») [2, с. 16-17]. При визначенш права автор наполягае на необхщносл розглядати його у взаемодп духу i матерi!, оскiльки традицiйне розумшня права не узгоджуеться з дослщженням транснацiонально! правово! культури. З огляду на це говорити про захщну традицш права означае затверджувати поняття права не як корпусу правил, а як процесу, в якому правила мають змют тшьки в контекеп шститутв i процедур. За таких умов право набувае нових ознак, таких як: - дiалогiчний характер;
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
- нацшешсть на суб'екпв спшкування для забезпечення !х потреб та штере^в;
- налагодження зв'язюв мiж суб'ектами, сприяння !х порозумiнню;
- наявнiсть в правi значно! кiлькостi примирних процедур з метою запоб^ання правовому конфлiкту;
- автономшсть права, тобто вiдокремленiсть його перш за все вщ полггики та релiгi!, а також й вщ iнших видiв суспiльних шститутв;
- право стае бiльш фрагментарним, суб'ективним, спрямованим на
i\ U^ ■
забезпечення зручностi, злагоди та миру в суспшьста [2, с. 51].
Необхщнють саме в такому праворозумшш, на думку Г. Дж. Бермана, викликана кризою, яку переживае захщна традицiя права. Сутнiсть останньо! можна простежити у таких напрямках. Так, починаючи з XX ст., все бшьше вiдносин регулюються положеннями адмшютративного права, не залишаючи
/ I \ If
майже нiчого на долю iндивiдуального (договiрного) регулювання. Наприклад,
Щ\\. С/ . ч Ъл
договiрне право, яке у всiх захiдних правових системах вважалося зводом правил для виконання добровшьних угод згiдно до намiрiв сторiн, у XX ст. адаптуеться до нових реалш життя, вщповщно до яких детальнi умови найважливших видiв договорiв спецiально визначаються у законодавствi чи перераховуються у стандартних формах, що пропонуються крупними компанiями без дозволу будь-яких переговорiв по !х змш [Там само, с. 49]. К^м того, думка про те, що право вiдмiнне вiд держави починае звшьняти мiсце уявленню про право як про шструмент держави, тобто за^б виконання
\ Jt"T? О в ш /1 71 ■ g 1 I 11 I "
волi тих, у кого в руках пол^ична влада [Там само, с. 52]. На пiдставi цього автор висловлюе свое занепокоення з приводу того, що в^ щ радикальш змiни представляють серйозний виклик традицiйним захiдним установам, процедурам, цшностям, поняттям i образу думок. Вони загрожують об'ективностi права, через те, що держава стае невидимою стороною у^х суспшьних вiдносин, нав^ь тодi, коли !! участь у цьому не потрiбна [Там само, с. 51].
Проведене дослщження дозволило реалiзувати визначеш евристичнi
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
завдання та сформулювати таю висновки. Перш за все, встановленим е факт виникнення методолопчних передумов формування нових пiдходiв до розумшня права ще за чаЫв античносп, Середньовiччя, Просв^ництва, Ки1всько1 Русь По-друге, передумови, що викликають до життя нове бачення права, обумовили становлення останнього спочатку в теорп захщноевропейського права. По-трете, перiод транзици, який переживае нинi Укра1на, сприяе трансформащям у правовому життi нашо! держави та пояснюе змiни в методолопях праворозумiня, оскiльки, як вже вказувалося вище, традицiйне праворозумшня все бiльше не вiдповiдае умовам i потребам теперiшнього часу, коли вщбуваеться перехiд людства в яюсно iнший стан, який часто називають постiндустрiальним суспiльством. По-четверте, критика радянського й пострадянського праворозумiння наголошуе, що останне не
тшьки являе собою вщлуння традицшно! правосвiдомостi, але i веде до цшо! ■ ■ ■ " К ■
низки наслiдкiв, якi зараз прийняти неможливо. Крiм того, акцентуеться, що не
/ И "AL/i \ \ //I^O^- \
всi суспiльнi вщносини потребують нормативно! регламентацii, однак за
правом залишаеться функцiя встановлення рiвноваги мiж погрозами й
обiцянками. Таким чином, право за сучасних умов все частше розглядаеться як
таке, що покликане стати стабiлiзатором i гарантом соцiальностi.
Список л1тератури:
1. Аннерс Э. История европейского права (пер. со швед.) / Э. Аннерс / Ин-т Европы. -М. : Наука, 1994. - 397 с.
2. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Г. Дж. Берман ; пер. с англ. - 2-е изд. - М. : Изд.-во МГУ ;Изд. группа ИНФРА М - Норма, 1998. - 624 с.
3. Козюбра М. I. Загальнотеоретична юриспруденщя: радянська традищя та европейська перспектива / М. I. Козюбра // Укр. право. - 2005. - № 1. - С. 7-21.
4. Максимов С. I. Природне 1 позитивне право як елементи правово! реальносп / С. I. Максимов // Вюн. Акад. прав. наук Украши. - 2002. - № 1. - С. 82-92.
5. Рабтович П. М. Метод олопя правознавства: проблеми плюрал1зацп / П. М. Рабшович // Вюн. Акад.прав. наук Украши. - 1995. - № 3. - С. 81-88.
6. Рабтович П. М. Методология в1тчизняного загальнотеоретичного право-державознавства: сучасш тенденцп / П. М. Рабшович // Бюл. Мш-ва юстицп Украши. - 2003.
- № 1 (15). - С. 37-45.
7. Российское законодательство Х-ХХ векав : в 9 т. Т. I: Законодательство Древней Руси. - М. : Юрид. лит., 1984. - 432 с.
8. Теор1я держави 1 права. Акад. курс : тдруч. / за ред. О. В. Зайчука, Н. М. Ошщенко.
- К. : Юршком 1нтер, 2006. - 688 с.
9. Фридмэн Л. Ведение в американское право / Л. Фридмэн ; пер. с англ. ; под ред.
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) / 2014
До 210^ччя Ушверситету
М. Калантаровой. - М. : Изд. группа «Прогресс-Универс», 1993. - 286 с.
10. Фуко М. Интеллектуалы и власть: Избранные политические статьи, выступления и интервью. Ч. 2 / М. Фуко ; пер. с франц. И. Окуневой ; под общ. ред. Б. Н. Скуратова. - М. : Праксис, 2005. - 320 с.
11. Цвгк М. В. Сучасне праворозумшня - методолопчна основа правово! науки / М. В. Цв1к // Матер1али м1жнар. наук. конф., 13-14 груд. 2002 р. / [упоряд. : М. I. Панов, Ю. М. Грошевий]. - Х. : Право, 2003. - С. 88-91.
Гетьман И. В. Методологические предпосылки возникновения актуальных подходов к пониманию права.
В статье представлены научные наработки, которые выступают методологическим фундаментом для формирования новых, отличающихся от традиционных, подходов к пониманию права. Исследовательская деятельность обращена к эпохам античности, Раннего и Позднего Средневековья, Просвещения, Киевской Руси, завершаясь хронологическими этапами формирования правопонимания на европейском континенте в XIX-XX вв. и нынешним положением перехода современной Украины от традиционного советского понимания права к интегративному. Поставленные в статье задачи реализованы благодаря научному потенциалу учёных - исследователей западной традиции понимания права: М. Фуко, Э. Аннерса, Л. Фридмэна, Г. Дж. Бермана. Анализ их научных трудов дал возможность обобщить специфические признаки, характерные, например, римскому праву или праву эпохи Просвещения, что стало историческим подтверждением наличия в праве тех периодов консенсуального характера, примирительных и согласительных механизмов, смещения акцентов при понимании феномена права на сторону индивида, вместо принудительных рычагов государства.
Ключевые слова: методологические подходы к пониманию права, традиционное правопонимание, западная традиция правопонимания, плюрализм подходов к пониманию права, интегративное понимание права, примирительные и согласительные механизмы в праве.
Getman I. V. Methodological preconditions of the occurrence actual approaches to understanding the law.
The article is illustrated by scientific achievements which are methodological foundation for the formation new, different from the traditional approaches to understanding the law. Research activities turned to antiquity, the early and late the Middle Ages the Enlightenment, the Kievan Rus, ending chronological stages of formation of law on the European continent in the XIX-XX centuries, and the present state of transition from the traditional modern Ukraine Soviet understanding of the rights to the integrative. Objectives set out in article implemented through the scientific potential of scientists - researchers Western tradition of understanding the law: M. Foucault, E. Annersa, L. Friedman, J. G. Berman. Analyze their scientific achievements made it possible to generalize the specific features characteristic, for example, the Roman law or the law of the Enlightenment, that acted as historical proof of the existence in the law those periods the consensual nature, reconciliatory and consensus mechanisms, shifting the focus in understanding the phenomenon of law on the side of the individual, instead of forced tools of the state.
Key words: methodological approaches to the understanding of law, traditional law understanding, the Western tradition understanding the law, pluralism of approaches to understanding the law, an integrative understanding of the law, reconciliatory and conciliation mechanisms in the law.
Розширена анотащя
статп Гетьман 1рини Володимирiвни на тему: «Методолопчш передумови виникнення актуальних пiдходiв до розумiння права» Getman I.V., Candidate of Law, senior researcher, head of the comparative law sector Research Institute of the State Building and Local Government, National Academy of Legal Sciences of Ukraine, Kharkiv
An extended abstract of a paper on the subject of: «Methodological preconditions of the occurrence actual approaches
to understanding the law»
Problem setting. In the current context of social life formed a new, different from the traditional methodological approaches to law understanding, that try to give it the characteristic, determine dynamics of development some social and legal institutions. It is because, that present legal practice demands from the theory of law continuous improvement of methodology. Search the new methodology understanding the law turns out important now, when modern society is gradually being rebuilt as information. Today qualify for absolute and truth neither can legal positivism, or the concept of natural law or historical school of law or sociology of law. Today qualify for absolute truth and neither can legal positivism, or the concept of natural law or historical school of law, sociology or law. They are all from of any one side considering the phenomenon of law, denying alternative doctrine, and therefore may have only a relative truth. New approaches make it possible more adequately to the realities of modern society approach to understanding the law.
Recent research and publications analysis. A worldwide tendency popularization of new approaches to understanding the law supported by national and foreign scientists-lawyers. M.V. Zwick noticed the importance of unified integrative understanding of the law, which eliminates the «a taboo» in any of a variety of views on the law. S. I. Maximov, during analysis of the phenomenon law expresses the
different views: the combination of the positive features of natural and positive law or consideration them as a different social and cultural formation. P.M. Rabinovich ascertains the overcoming by Ukrainian general theoretical jurisprudence of ideological and philosophical monism inherent to the administrative-command system of the Soviet period. A.P. Zayets observes that through the efforts of of national scientists (among these scientists - W. Kazymirchuk, M.Koziubra, G. Maltsev, V. Nersesyants, L. Yavych) strongly paves the way pluralism of approaches to understanding the law, moreover, are formed along with normative doctrine other legal trends.
Paper objective. The purpose of research is the illustration of scientific heritage, which is a methodological foundation for creating a new, different from traditional approaches to understanding the law and to prove the emergence ideas of a new vision the legal world view.
Paper main body. Michel Foucault, attempted to trace the origins of the formation of Western law, from the time of antiquity and to spend it compare with the law of the Middle Ages. In his view, the ancient Germanic law, which served as the foundation for the future of Western law can be schematically described as follows. First, there was no public claim. This means that society is preferred to individual interests and government officials, as an expression of the will of a State shall not interfere with the procedures for their protection. Second, the Western European law in ancient times served mostly part orderly event of war. The Swedish scientist E. Anners also tried to allocate the characteristics of the tribal system law, Western law in the early and late periods of the Middle Ages and in the time of the Enlightenment. Analyzing the law of the tribal system, scientist pointed out interested in establishing peace between tribal groups as internal wars only weakened the power of the tribe, which facilitated easy conquest tribe the external enemies. In order to stop internal wars tribe formed the relevant authorities in the form of the national assembly, which could conclude peace between the warring parties. It is on the basis of peace negotiations begins to form conciliation law, which originally was the treaty of peace between the warring parties. Over time, this agreement became present
rules, regulations. The concept, often called «natural law» had a great influence in shaping the features of Western law. This concept is a philosophy that explains the individual's place in society and in the universe, pointing to the possibility of man's knowledge of the rules of living together, distributing its own influence on society. Moreover, these rules should help to overcome the natural state of «war of all against all». To perform this task, the natural law school approved the construction of public agreement. The merit of the famous American lawyer L. Friedman serves his attempt to generalization social and conciliatory sides of law in context of the Western tradition of law understanding. For example, he notes the fact that the Western tradition of law gravitates to informal resolution of all disagreement by internal, private procedures are not pulling in the process formal justice. Great share in the Western tradition of law is necessary on settling disputes by means of arbitration. G. J. Berman cites the provisions of the need to move away from the political and analytical jurisprudence («positivism») or purely philosophical and moral law (the «theory of natural law»), or exclusively historical and socioeconomic jurisprudence («historical school of law», «social theory of law»).
Conclusions of the research. First of all, the set is a fact of methodological prerequisites of new approaches to the understanding of the law in the time of antiquity, the Middle Ages, the Enlightenment, the Kievan Rus. Second, the premise that brings to life a new vision of law caused the formation of the last, first in Western theories of law. Thirdly, the era of transitions, which is now Ukraine, promotes transformation in the legal life of our state, and explains the changes in law understanding methodology. In the Fourth, critique post-Soviet legal thinking emphasizes that the latest are not only is the echo of traditional justice, but also leads to a variety of consequences, which is impossible to accept. In addition, accented that not all social relations need of normative regulation.
Key words: methodological approaches to the understanding of law, traditional law understanding, the Western tradition understanding the law, pluralism of approaches to understanding the law, an integrative understanding of the law, reconciliatory and conciliation mechanisms in the law.
