CC BY
41МЕТОДИКА ТРЕНУВАННЯ ТРАВМОВАНИХ БІГУНІВ
Шульга М.П., Лізньова В.І.
ДВНЗ “Переяслав Хмельницький державний педагогічний університет імені Г ригорія СковородИ’
Анотація. Статтю присвячено висвітленню проблем організації процесу тренувань бігунів у період травм нижніх кінцівок. У статті розкриваються засоби та методи тренувань травмованих легкоатлетів-бігунів. Використання гумових трубок поплавків, поясів і жилетів для плавальних вправ, ходьби та бігу у воді дає можливість підтримати діяльність серцево-судинної і дихальної систем і швидкого відновлення фізичних здібностей спортсменів. Розкриті методи та засоби можуть сприяти вирішенню проблем організації процесу тренувань легкоатлетів-бігунів.
Ключові слова: тренування, засіб, біг, ходьба, плавання, метод, травми, легкоатлет
Аннотация. Шульга Н.П., Лизнева В.И. Методика тренировки травмированных бегунов. Статья посвящена проблемам организации процесса тренировок бегунов в период травм нижних конечностей В статье раскрываются средства и методы тренировок травмированных легкоатлетов-бегунов Использование резиновых трубок, поплавков, поясов и жилетов для плавательных упражнений, ходьбы и бега в воде дает возможность поддержать деятельность сердечно-сосудистой и дыхательной систем и быстрого восстановления физических способностей спортсменов. Раскрытые методы и средства могут оказывать содействие решению проблем организации процесса тренировок легкоатлетов-бегунов Ключевые слова: тренировка, средство, бег, ходьба, плавание, метод, травма, легкоатлет.
Annotation. Shulga M.P., Lizneva V.I. Procedure of training of injured runners.The article is devoted to the problems of organization of the runners’ training process in a period their traumas at the lower extremities. The means and methods of training the injured athletes-runners are open up in the article. Use of rubber tubes, floats, girdles and waistcoats for swimming exercises, walkings and run in water enables to support activity of cardiovascular and respiratory systems and fast regeneration of physical abilities of sportsmen. The uncovered methods and means can assist a solution of problems of organization of process of trainings of athletes - runners. Keywords: training, means, run, walking, swimming, method, trauma, athlete.
Вступ.
Процес підготовки спеціалістів у різних сферах людської діяльності завжди будується на принципах поступовості та доступності і розрахований на декілька років. Спроби форсувати період планомірної підготовки частіше всього призводять до того, що вихованці не опановують необхідними знаннями та навичками, а це в подальшому негативно впливає на рівень їх професійної підготовленості
На сьогодні в усьому світі, завдяки ранній спортивній спеціалізації, спостерігається тенденція зросту спортивних результатів із бігу. Звідси, загострюється конкуренція тренерів і спортсменів у боротьбі за перемогу. Тренери вперто шукають нові прийоми, методи тренування, залучаючи до спортивної орбіти спеціалістів суміжних і дуже віддалених, на перший погляд, сфер діяльності.
Лікарі, фізіологи, біохіміки, інженери, психологи, спеціалісти з кібернетики й статистики допомагають сьогодні тренерам і спортсменам у боротьбі за першість на світовій спортивній арені.
Аналіз статистичних даних і досліджень [1; 2; 9] свідчить про те, що пошук шляхів, які забезпечують успішне вдосконалення підготовки юних спортсменів при їх переході до дорослих груп, є проблемою світового спорту в цілому.
Застосування інтенсивного тренування в ранньому віці може містити серйозний ризик і нанести велику шкоду здоров’ю. Кожному тренерові, особливо тому, який працює в невеликому місті, де немає лікарняного диспансеру і навіть спортивного лікаря, без сумніву доводилось стикатись із проблемою травм вихованців. Може здатися, що такий вид рухової активності, яким є легкоатлетичний біг, не повинен призводити до травм, але все-таки вони трапляються В такому випадку тренер вимушений сам знаходити практичні методи та засоби тренування травмованих спортсменів із метою підтримки діяльності серцево-судинної й дихальної системи на достатньому рівні.
Аналіз теорії та практики доводить, що умови сьогодення викликають потребу дослідження та у досконаленняметодики тренування травмованих бігунів.
Робота виконана за планом ДВНЗ “Переяслав Хмельницький державний педагогічний університет імені Г ригорія Сковороди’.
Формулювання цілей статті.
Мета статті - вдосконалення методики тренувань травмованих легкоатлетів-бігунів.
Основними завданнями даної роботи є надання необхідних знань, методів і засобів тренування легкоатлетів-бігунів у період травм нижніх кінцівок.
Результати дослідження.
Аналіз останніх досліджень і публікацій в основному направлений на підготовку спортсменів високого класу, їх фізичну реабілітацію в умовах фізкультурнолікарняних диспансерів і центрів лікувальної фізкультури, проте недостатньо уваги приділяється проблемі тренування травмованих спортсменів в умовах малого міста.
Кожному тренерові, який працює в невеликому місті, де немає лікарняного диспансеру і навіть спортивного лікаря, без сумніву доводилось стикатись з проблемою травм у своїх вихованців Може здатися,
що такий вид рухової активності, яким є легкоатлетичний біг, не повинен призводити до травм, але все-таки вони трапляються.
У юних легкоатлетів переважають травми нижніх кінцівок - легкі травми (75,6 %). У бігунів на середні, довгі дистанції і стипль-чезистів найчастіше трапляються травми гомілковостопногосуглоба задньої поверхні стегна, травми ахіллового сухожиллі, біль у надкісниці.
Основні типові помилки тренерів і спортсменів, що призводять до травм: нераціональне чергування навантажень, коли наступне заняття проводиться на фоні вираженої втоми після попереднього; застосування надто тривалих дистанцій, що призводять до великої втоми ; надто висока інтенсивність, що не відповідає рівню адаптації м'язової, кісткової і волокнистої тканини; зловживання бігом по піску і пересіченій місцевості; недостатньо ефекти «на розминка; відсутність відновлювальних засобів (масаж, ванни, спеціальні розтирання та ін.) між окремими тренувальними заняттями з великим навантаженням; відсутність контролю за якістю спортивного взуття, одягу, харчування.
Цілеспрямована робота з усунення цих помилок здатна знизити травматизм серед бігунів в 3-4 рази.
Необхідно відзначити, що спортивно-педагогічна направленість профілактики захворювань і травматизму тісно пов'язана з ефективністю тренувальної й змагальної діяльності спортсменів, удосконаленнямправил змагань, якістю суддівства якістю спортивних спорудта інвентарю і т.д.
Ефективність профілактичної роботи спортсменів і тренерів знаходиться в прямій залежності від знань факторів ризику, здатних призвести до захворювань і травматизму. У сфері організації й методики підготовки до змагань у сучасному спорті необхідно враховувати наступні фактори ризику.
1. Матеріально-технічне забезпечення тренувально-організаційної змагальної діяльності:
- поганий стан спортивних споруд місць проведення тренувальних занять;
- низька якість спортивної форми й інвентарю;
- низька якість медичного забезпечення підготовкий змагань.
2. Погодні кліматичні і географічні умови:
- несприятливі погодні умови;
- висока температура;
- висока вологість;
- низька температура;
- різка зміна часових поясів.
3. Підготовленістьі функціональні можливості спортсменів:
- недостатні знання в області профілактики захворювань і травм;
- недостатня еластичність м'язів, зв'язок і сухожиль
- низький рівень координаційнихздібностей;
- непропорційний розвиток м'язів-антагоністів;
- наявність прихованих форм захворювань і не вилікуваних травм.
4. Система спортивної підготовки:
- невідповідність тренувальних завдань рівню підготовленості спортсмена;
- нераціональна спортивна техніка;
- недостатня й неефективна розминка;
- виконання складних тренувальних завдань в умовах явної втоми ;
- надмірні фізичні й психологічні навантаження;
- нераціональний режим праці й відпочинку,
- нераціональні методи і засоби підготовки
5. Харчування й відновлення :
- нераціональне харчування, що не відповідає специфіці виду спорту й характеру навантажень;
- недостача вітамінів і мікроелементів;
- нераціональний режим харчування,
- відсутність або нераціональне застосування засобів відновлення.
6. Організація й проведення змагань:
- недосконалість правил змагань;
- низька якість су ддівства
- грубі дії суперників,
- недостатня й неефективна розминка;
- використання недостатньо засвоєних прийомів і дій.
Існує ще багато різних причин і факторів, які можуть призвести до травм.
Коли бігун травмувався (особливо це стосується травм нижніх кінцівок), необхідно підтримувати діяльність серцево-судинної й дихальної систем на достатньому рівні. Для цього бігунам рекомендується виконувати “локальні вправи”, направлені на розвиток або підтримання досягнутого рівня витривалості -найбільш підходять для цього вправи без обтяжень, що виконуються у великій кількості (можливо в серіях). Дуже корисні також різноманітні вправи з гумовим джгутом, що виконуються з різним обсягом та інтенсивністю. Ці вправи також рекомендується виконувати серіями. Корисно доповнювати їх вправами на гнучкість.
Найкращим тренувальним засобом для травмованих бігунів буде плавання. Залежно від місця й характеру травми можна використовуватиплавання брасом, на спині.
Застосовується травмованими бігунами такий допоміжний засіб плавання: напівнадута гумова трубка обв’язується навколо грудей і під пахвами, у воді тіло повинне прийняти напіввертикальне положення так, щоб майже весь тулуб занурився у воду, руки й ноги рухаються енергійно, з тим, щоб можна було переміщуватись у воді. З цією ж метою можуть використовуватисяпоплавки, прикріплені до ременя. Цей пояс особливо корисний, коли травмована одна нога, бо він дозволяє переміщуватися у воді за допомогою роботи обох рук і тільки однієї ноги. Завдяки енергійній роботі руками й ногами у легкоатлета підвищується частота серцевих скорочень, забезпечуючи достатньо велике навантаження на киснево-транспортну систему.
Тренери й спеціалісти вважають доцільною ходьбу у воді (рівень води до талії), використовуючи роботу рук як при веслуванні.
Другий спосіб тренування у воді - використання плавучого жилета, котрий був розроблений американським ученим, в минулому бігуном, Гленом Макуотерсом Отримавши поранення в стегно під час в’єтнамської війни в 1970 році, позбавлений можливості бігати через появу сильного болю при поштовхах від землі, він експериментальним шляхом створив цей жилет. Таким чином, у нього з’явилася можливість бігати по воді, не торкаючись дна і не відчуваючи болю. Як потім з’ясувалось, такий біг дає прекрасний тренувальний ефект, і ризик травмуватись фактично виключається
Такі пояси й жилети можна виготовити з пінопласту по своїй фігурі і підігнати таким чином, щоб тіло було занурене у воду по шию.
При такому виді тренування можна досягти мінімального навантаження на суглоби й хребет, що дозволяє збільшити число тренувань. Спортсмен знаходиться немов у підвішеному, вертикальному стані, що дає можливість включати до роботи майже всі м’язи, відвернути дисбаланс у їх розвитку і значно збільшити виділення енергії, ефективно розвивати гнучкість. Для цього не потрібно високого рівня техніки бігу і великої майстерності. Жилет дозволяє виконувати у воді нахили, а також плавати у полегшених умовах Ефект такого виду тренування корисний і тим, що частота серцевих скорочень у воді на 10-20 ударів менша, ніж на суші Дуже полегшує виконання вправ виштовхуюча сила води. За 30 хвилин бігу у воді енергії витрачається навіть більше ніж при 45-30 хвилин бігу по доріжці стадіону.
Вправи з бігу або ходьби у воді (ноги при цьому не дістають дна) виконуються таким чином: трохи нахилившись вперед, рухи ногами (як при бігу або ходьбі на суші), зберігаючи рівновагу без зайвих рухів. Зігнуті під кутом 90 градусів руки виконують рухи вперед-назад. Якщо зігнути руки під більшим кутом для створення кращого опору, то посилиться навантаження на м’язи плечового поясу й зміниться швидкість пересування у воді.
Щоб бігти на місці, необхідно виконувати рухи, що нагадують рухи велосипедиста.
При підтримці жилету можна виконувати незвичайні вправи, що підібрані відповідно до поставлених завдань.
Серед таких вправ - вертикальні обертання тулуба (вліво, вправо), присідання (підтягування ніг до грудей), ходьба з опущеними вниз руками, рухи тулубому горизонтальному положенні (вліво, вправо) із зігнутими та підтягнутими до живота ногами, сплески руками попереду й позаду, горизонтальні стрибки або зведення та розведення рук і ніг, підтягування зігнутих у колінах ніг до грудей (почергово лівої, правої та обох разом), підтягування коліна до протилежного плеча, піднімання та опускання прямих ніг під кутом 90 градусів. Усі ці вправи виконуютьсяу вертикальному положенні
Орієнтовне дозування вправ для початківців - 10 хвилин бігу або ходьби, виконання перерахованих вправ, кількість повторів - до 10. На кожний наступний тиждень занять додається дві хвилини бігу або ходьби і два повторення кожної вправи, біг або ходьбу доводять до 30 хвилин і виконують 30 повторень вправ при трьох заняттях на тиждень. Дозування бігу більше 30 хвилин при 4-денних тренуваннях на тиждень несе в собі велике фізичне навантаження і застосовується лише в підготовці тренованих спортсменів.
Для спортсменів початковим дозуванням можуть служити 30 хвилин бігу і 30 повторень кожної вправи. Для створення сприятливого емоційного фону можна чергувати зазначені вправи з плаванням. Для підтримання працездатності можна використовувати також велосипед (або велоергометр), веслування, взимку - лижі й ковзани.
Висновки.
Використання напівнадутих гумових трубок, поплавків, поясів і жилетів для плавальних вправ, ходьби та бігу у воді в період травм нижніх кінцівок бігунів дає можливість підтримати діяльність серцево-судинної і дихальної систем й швидкого відновлення фізичних здібностей спортсменів. Розкриті методи та засоби можуть сприяти вирішенню проблем організації процесу тренувань легкоатлетів-бігунів у період травм нижніх кінцівок.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем тренування травмованих бігунів.
Література
1. Валик Б. Тренерам юных легкоатлетов - М.: Физкультураи спорт, 1974. - С. 5-16.
2. Волдков В. Тренеру о подростке - М.: Физкультураи спорт, 1973. - С. 77.
3. Еббетс Р. Подготовкастипль-чезиста // Трек техник, США. - 1987. - С. 82.
4. КулаковВ. Выход один - многолетняяподготовка// Легкая атлетика. -1985. - № 12. - С. 13.
5. КулаковВ. И все же объем // Легкая атлетика. - 1983. - № 6. - С.15.
6. Кялле У., Журбина А. Структура силовой подготовки// Легкая атлетика -1978. - № 5.- С. 13.
7. Платонов В.Н., Сахновский К.П. Подготовкаюного спортсмена. - К.: "Радянська школа", 1988. - С. 254.
8. Полунин А. Цель - выносливость // Легкая атлетика. - 1990. - № 12. - С. 14.
9. Филин В.П., Фомин Н.А. Основы юношеского спорта. - М.: Физкультураи спорт, 1980. - С. 20-25.
10. Шульга М.П. Підготовка юнаків у бігу з перешкодами: Навчальний посібник. - Київ: Вид-во ІIIІ
“Люксар”, 2005. - 180 с.
Надійшла до редакції 18.01.2008 р.
