CC BY
91ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЮНИХ БІГУНІВ НА СЕРЕДНІ ДИСТАНЦІЇ
Жалій Р.В., Омельяненко В.М.
Полтавський національний технічний університет ім. Юрія Кондратюка
Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г Короленка
Анотація. В статті розглянуті принципи, характерні для організації та підготовки спортсменів-легкоатлетів, які спеціалізуються в бігу на середні дистанції. В спортивній практиці досить рідко зустрічаються спортсмени із достатнім рівнем розвитку всіх необхідних якостей. У кожного є провідні і відстаючі якості. Але практиці також відомо, що відстаючі якості також повинні бути розвинуті до певної межі щоб у подальшому не бути перепонами у змагальній діяльності. Виявити цю відстаючу якість можливо за допомогою оцінки результатів тестування по набраних очках.
Ключові слова: Індивідуальна підготовка, максимальний .результат, змагальна діяльність, тактичне рішення, прикмети, психомоторіка, етапи тренування, фізіологічний аспект, методика оцінки, „відстаюча” якість, оцінка фізичних якостей. Аннотация. Жалий Р.В., Омельяненко В.Н. Индивидуализация тренировочного процесса юных бегунов на средние дистанции. В статье рассмотрены принципы, характерные для организации и подготовки спортсменов-легкоатлетов, которые специализируются в беге на средние дистанции. В спортивной практике довольно редко встречаются спортсмены с достаточным уровнем развития всех необходимых качеств. У каждого есть ведущие и отстающие качества. На практике также известно, что отстающие качества также должны быть развиты к определенной границе, чтобы в дальнейшему не быть преградами в соревновательной деятельности. Обнаружить это отстающее качество возможно, с помочью оценки результатов тестирования по набранным очкам.
Ключевые слова: индивидуальная подготовка, максимальный результат, соревновательная деятельность, тактическое решение, приметы, психомоторика, этапы тренировки, физиологический аспект, методика оценки, „отстающая ” качество, оценка физических качеств
Annotation. ZhaHy R.V., Omel’yanenko V.N. Individualization of training process of juvenile runners on average longitudinal separations. This article attacks the problem of organization and preparation principles for the field and track athletes who are major in middle distances. The sportsmen with rather good developed level of necessary qualities are very rare in every-day life. Everybody has their own drawbacks. Taking into account the existing experience in this matter it should be mentioned that all the qualities even weak ones have to be developed up to the possible level or otherwise these drawbacks can inhibit the future race possibilities. These drawbacks can be determined by testing and evaluated with the help of received points.
Key words: !ndividual training, maximum result, race, training stages, tactical decision, psychomotor, physiological aspect, evaluation methodology, weakness, physical state evaluation.
Вступ.
Стрімкий розвиток спорту, що спостерігається за останній час, вимагає якісного підходу до системної підготовки спортсменів. Навчитися бігати не важко, але навчитися бігати швидко — завдання не легке.
Високий рівень досягнень в сучасному спорті обумовлений необхідністю пошуку нових форм підготовки. Спеціалісти впевнені у неможливості безкінечного збільшення загальних навантажень і постійно відшукують нові шляхи вдосконалення тренувальної практики. Одним із таких шляхів є індивідуалізація
тренувального процесу. Її слід сприймати як процес що включає психічні, фізіологічні, морфологічні особливості у розвитку фізичних якостей.
Безумовно, для цього слід орієнтуватися в суміжних наукових дисциплінах, на основі яких будується тренувальний процес.
Його ефективність підвищується, коли навантаження, запропоноване спортсмену буде адекватним його стану.
Оптимізація навантаження викликає психічну рівновагу, намагання продовжувати заняття й досягти максимальні результати (тобто, реалізувати можливості спортсмена на більш високому рівні).
На групових заняттях, як правило, спортсмени виконують однозначне на вантаження, незважаючи на динаміку розвитку їх фізичних якостей і стан організму. У спортивній практиці досить рідко зустрічаються випадки коли спортсмен має високий рівень розвитку всіх фізичних якостей, необхідних для досягнення високого результату, тобто у кожного є свої провідні й відстаючі якості. Саме їх тренери й повинні мати на увазі розробляючи тренувальні плани, лише такий підхід сприяє реалізації всіх резервів спортсмена.
Проблема індивідуалізації підготовки значно слабкіше розроблена у порівнянні із загально-груповою, що в повній мірі відноситься й до підготовки бігунів на середні дистанції.
Робота виконана за планом НДР Полтавського національного технічного університету ім. Юрія Кондратюка.
Формулювання цілей роботи.
Мета досліджень — виявлення нових принципів, характерних для раціональної організації і проведення спортивної підготовки бігунів на середні дистанції, а саме: застосування індивідуалізації тренувального процесу на основі нерівномірного розвитку основних фізичних якостей спортсмена.
Методи та організація досліджень. Дослідження ґрунтувалися на теоретичному аналізі спеціальної літера тури, практичного досвіду роботи наукових закладів у сфері фізичної куль тури І спорту. Дослідження проводилися в лабораторних та природних умовах, в яких брали участь спортсмени, що спеціалізуються в бігових видах спорту.
Результати досліджень та їх обговорення.
Індивідуалізація в системі багатолітньої підготовки бігунів на серед ні дистанції здійснюється в залежності від умов в яких спортсмен тренується від педагогічної майстерності тренера і від кількості спортсменів у навчальній групі.
Тренер у своїй роботі повинен враховувати той акт, що спортсмен виконує тренувальні навантаження з метою досягти максимального результату. Поза тим, високі результати передбачають необхідність заторможувати розвиток деяких особливостей, щоб вони не протидіяли змагальній діяльності (наприклад, хвилювання перед стартом, схильність до недооцінки супротивника, тощо) з іншого боку він повинен розвивати такі навички як здатність застосовувати (в залежності від обставин)
різні тактичні варіанти, максимально використовуючи наявні фізичні якості.
Біг на середні дистанції має свої специфічні особливості, які відрізняють його від інших легкоатлетичних спеціалізацій. До цих особливостей відносять високу швидкість, психічну напруженість й часове обмеження протягом якого бігун повинен обрати вірне тактичне рішення щодо обрання найбільш вигідної позиції фінішування. Виходячи із цього ми спробували виявити головні особистісні характеристики бігунів на середні дистанції. До них нами було віднесено наступні: незалежність, схильність до ризику, вміння сконцентрувати сили в потрібний момент спортивної боротьби, здатність віддати всі сили для досягнення перемоги.
Виходячи із особистісних якостей бігунів С.М. Дідковський (1981) та Й.Безак (1984) відмічають небезпечність тривалої монотонної роботи. С.С. Крачек (1986) наголошує, що питання про те які якості слід вважати пріоритетними щодо індивідуалізації процесу підготовки бігунів на середні дистанції поки що не вирішено. Тому він ці прикмети розподіляє на декілька груп (табл. 1).
Ф.П. Суслов (1986, 1987) та інші, високо оцінюють вагові та ростові показники, зазначаючи що від Олімпіади до Олімпіади відмічається тенденція незначного збільшення росту і зниження ваги бігунів.
В працях В.С.Фарфеля (1977) і Б.А.Нікітюка (1985) теж помітною є думка про те, що морфологічні показники слід вважати суттєвими.
Стосовно функціональних і фізіологічних можливостей організму можна визначити, що їх врахування в тренувальному процесі сприяє підвищенню його надійності, але практичне їх застосування може здійснюватися лише за участю спеціаліста із спортивної медицини, що в практиці тренувальної роботи надзвичайно проблематично.
З нашої точки зору індивідуалізація тренувального процесу на основі врахування рівня фізичних якостей с найбільш доступною на практиці. В наш час існує велика кількість тестів і рекомендацій з проведення тестувань у різних вікових групах.
Проводячи індивідуалізацію тренувального процесу на основі визначення рівня розвитку фізичних якостей ми в першу чергу визначали сильні і слабкі сторони спортсмена. Спираючись на отримані дані ми в подальшому здійснювали диференційований підхід до кожного учня. Але при цьому ми пам’ятали про те, що однією із вимог індивідуальної підготовки має бути схожість індивідуальних планів з груповими, про що застережував Н.ГОзолін.
Знаючи яка якість відстає (витривалість чи швидкість), можна визначити необхідну направленість тренувального процесу.
Ми визначали відстаючу якість на суміжних дистанціях за результатом на основній дистанції. З цією метою для кожної пари суміжних дистанцій 400800 м, 800-1500 м застосовували рівняння лінійної регресії:
1 Т400 = 2,7 Т200 - 8,7
2. Т800 = 2,43 Т400 - 7,3
3. Т1500= 2,08 Т600 + 0,3
Таким чином, поставивши результати на окремих дистанціях позначених у формулах ми визначимо не лише рівень розвитку фізичних якостей, а й спрогнозуємо результат на змагальній дистанції.
Прогнозований результат на 800 м і 1500 м від так званої „допоміжної дистанції" (відповідно 400 1800 м.). Цей підхід не новий, але із використанням поняття „провідної" і відстаючої" якості дає більш-менш точні прогнози результатів у бігунів з різним, розвитком швидкісних можливостей.
Залежність показників у бігу на 800 м і 1500 м від результатів на 400 м та 800 м від рівня розвитку швидкісних можливостей дає нагоду розподілити спортсменів за трьома групами (табл. 2).
Можливий і інший підхід до побудови тренувального процесу. Його основою є поєднання різних методів для розвитку всіх фізичних якостей. Найбільша його придатність вбачається на початку освоєння спеціалізації, такий підхід дає можливість позбавитися монотонних тренувальних завдань при не значних навантаженнях. Але згодом, коли спортсмени починають виконувати більші за об’ємом та інтенсивністю навантаження така система може привести як до перенапружень, так і до частих травматичних пошкоджень.
Ми розуміємо, що для досягнення запланованого результату всі фізичні якості повинні знаходитися на певному рівні. Але дослідження, проведені, наприклад, М.Гайковою та В.Селігер показують, що витривалість (як якість) має генетичний характер і це можна виявити при проведенні першочергового відбору дітей. Складність цієї ситуації підтверджує в своїх працях А.Н. Маторін (1978). Він під час класифікації індивідуальних особливостей виділяв наступні: по-перше, індивідуальні особливості фізичної підготовки, по-друге динаміку фізичної підготовки, по-третє, - психологічні особливості спортсмена. Виходячи із цього засоби фізичного виховання підбираються у відповідності до двох перших факторів, а методи - з урахуванням психологічних особливостей спортсменів.
В.І.Міхальов (1985) І А. Д. Солдатов (1985) приводять факт, коли спортсмени виконують однозначну за об’ ємом та інтенсивністю тренувальну роботу, але на змаганнях мають різні результати. Це означає, що однозначне навантаження у одних спортсменів впливає на їх сильні сторони розвитку, а у інших на слабкі сторони в розвитку фізичних якостей. Саме тому, на нашу думку слід диференціювати підхід до спортивної підготовки. На прикладі бігу видно, що індивідуальний профіль фізичної підготовленості у різних спортсменів не збігається. Порівняння спортивних результатів із модельними характеристиками свідчить про те, що ліквідація слабких сторін підготовленості призводить до покращення технічних результатів.
Ми вважаємо, що при реалізації принципу індивідуалізації у підготовці бігунів на середні дис-
Значимість показників фізичних якостей за періодами підготовки (у %)
Періоди Фізичні якості
бистрота швидкісна сила швидкі на витривалість сила силова витривалість спец, витривалість загальне витривалість
ПІДГОТОВЧИМ 12,8-19,2 16,0-22,1 13,9-29,4 36,1- 29,4 19,9-35,6 16,1-24,2 28,8-29,2
ЗМАГАЛЬНИМ 30,7-37,3 33,6-28,3 32,9-33,9 19,7- 14,8 27,1-18,2 28,9-30,9 21,4-20,4
Таблиця 2
Залежність результату на 800 м і 1500 м у зв'язку із рівнем розвитку швидкісних можливостей
Результат Рівень розвитку швидкісних можливостей
високий середній низький
400м 800м 800м 1500м 800м 1500м 800м 1500м
52,0 1 55 1 54 3:52,0 1 55,0 3:54,2 1 57,0 3:56,4
51,0 1 51 1 51 3:47,7 1 53,4 3:49,9 1 54,9 3:52,1
50,0 1 51 1 49 3:43,3 1 51,4 3:45,5 1 52,9 3:47,7
49,0 1 50 1 47 3:41,1 1 49,4 3:43,3 1 50,9 3:45,5
48,0 1 49 1 45 3:38,9 1 47,4 3:41,1 1 48,9 3:43,3
47,0 1 48 1 43 3:36,9 1 45,3 3:38,9 1 49,8 3:41,1
Таблиця 3
Результати тестування
Бігуни ТЕСТИ
60 м з ходу 100 м з ходу 10 разовий стрибок 10 разовий стрибок 600 м 1000 м X 3 X 400м 6000м критична швидкість
А 8 8 10 10,5 12 11 9 10 11
Б 6 5 5 6 3,5 2 2,5 3 4
ОЧКИ
__ ■■■ N V N \ \ N в
1 23456789
Рис. 1. Співвідношення очкового балансу бігунів з різним рівнем розвитку основних фізичних якостей.
танції перш за все необхідно вдосконалювати сильні сторони, забезпечуючи найвищу результативність даного індивідуума. Загалом же нераціонально тренувальний процес орієнтувати на високий рівень роз витку всіх якостей. Досить підтягнути до середнього рівня відстаючі якості щоб вони не слугували перепонами у змагальній діяльності, а потім, підтримую-
чи їх, сконцентрувати увагу на вдосконаленні провідних якостей, які забезпечать високу результативність змагального процесу.
Таким чином, щоб тренер міг побудувати тренувальний процес із урахуванням нерівнозначного розвитку фізичних якостей, йому необхідно, перш за все, визначити провідні й відстаючі якості.
З цією метою ми рекомендуємо виконати наступний алгоритм дій:
1. Визначити найбільш Інформативні тести з допомогою яких можна визначити швидкісні можливості, швидкісно-силові якості, спеціальну та загальну витривалість.
2. Провести тестування бігунів на початку навчального року.
3. Оцінити отримані дані в очках.
4. Побудувати графіки для кожного бігуна (на осі „X” показуючи порядок тестів, що використовуються, а на осі „У” — очки, з допомогою яких тести оцінюються).
5. Визначити провідні і відстаючі якості на основі даних цього графіка
Зупиняючись на методиці використання цього алгоритма варто зазначити, що ми пропонуємо використовувати наступну батарею тестів із загальноприйнятим порядком їх застосування:
1. 60 м з ходу;
2. 100 м з ходу;
3. 10 разовий стрибок з місця;
4. дистанцію 100 м на кількість стрибків та час їх виконання;
5. 600 м;
6. 1000 м;
7. три повторних пробігання дистанції 400 м (з відпочинком між повтореннями — 5 хвилин);
8. 6000 м;
9. біг на утримання критичної швидкості.
Вважаємо, що названі тести достатньо інформативні і надійні щодо визначення розвитку фізичних якостей бігунів на середні дистанції.
Тестування слід проводити на початку річного тренувального циклу (щоб воно було його складовою частиною). Оптимальною буде наступна комбінація тестів: а) 60 м з ходу, відрізок 100 м, який долається стрибками на час, б) пробігання 100 м з ходу, 10 разовий стрибок 18 місця, в) 600 м, г) 1000 м, д) з пробігання дистанції 400 м (5 хвилин відпочинку між серіями), є) біг із утриманням критичної швидкості, ж) 6000 м.
Приведену комбінацію тестів слід провести протягом тижня. Отримані результати варто оцінити в очках. Наприклад, в групі із 12 бігунів кращий результат слід оцінити 12-ма очками, другий результат -11-ма і т.д. Тоді всі бігуни наберуть певну кількість очок по кожному тесту (табл. 3).
Для більшої наочності відносно оцінки результатів тестування ми склали графік (рис1).
Із рис. 1 видно, що у бігуна „А” „ведучою” якістю с витривалість, а у бігуна „В” — швидкісні можливості.
Визначальним вважається співвідношення очків набраних кожним бігуном у тестах що визначають швидкісно-силові якості з оцінкою тестів які визначають рівень спеціальної і загальної витривалості.
Достовірність простого способу оцінки фізичних якостей по очковій системі була перевірена факторним аналізом на 36 бігунах (табл. 4).
Т аблиця 4
Результати способу оцінки фізичних якостей
Бігуни Фактор — І Фактор — II Провідна якість
1 -0,578 -1,022 В
2 -0,337 -1,797 В
3 -0,437 0,350 Ш
4 0,283 1,271 В
5 0,512 0,909 В
6 0,791 -1,238 В
7 -1,148 0,068 Ш
8 -0,466 0,342 Ш
9 2,130 0,290 Ш
10 1,094 1,096 В
11 1,167 0,669 Ш
12 -0,976 0,879 Ш
Із цього числа у 5 бігунів не підтверджено розподілення „ведучої” і „відстаючої” якості, які ми отримали використовуючи очкову систему. Це були ті бігуни, у яких немає контрастно вираженої різниці в розвитку основ них фізичних якостей.
Висновки:
1. Основою індивідуалізації тренувального процесу слід вважати психологічні, морфологічні та функціональні особливості організму та рівень роз витку фізичних якостей спортсмена.
2. Практика передбачає застосування диференційованого підходу до проведення занять, тому що незалежно від віку і спеціалізації у спортсменів проявляються тенденції до різних режимів роботи.
3. Відстаючі у своєму розвитку фізичні якості повинні бути розвинуті до певного заданого рівня, щоб не являтися перепоною у змагальній діяльності.
4. Виявити відстаючу якість і її рівень у кожного бігуна можна за допомогою оцінки результатів тестування за очками, як це показано у цій статті.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем індивідуалізації тренувального процесу юних бігунів на середні дистанції.
Література
1. Астранд П.О. Фактори, обусловливающие выносливость спортсмена // Наука в олимпийском спорте. — 1994.- № 1. — С. 43- 47.
2. Антонов Ю.С. Индивидуальные различия в физической подготовленности лыжников-гонщиков.- Лыжный спорт, вып. 1-й, 1984. - 200с.
3. Ашмарин Б.А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании. — М.: ФИС, 1978. —160с.
4. Богородский СВ. Индивидуализация тренировки бегунов на основе изучения психологических особенностей. Ав-тореф. дис. ...канд. пед. наук: 13.00.04. М., 1974. - 20с.
5. Дедковский СМ. Экспертные оценки значимости индивидуальных особенностей бегунов на средние дистанции.
— В кн.: Актуальные Вопросы методики подготовки квалифицированных спортсменов. Сборник научных трудов,-Л., 1976, С 28-32.
6. Дема А.Н. Функциональные возможности спортсменов.
— Л.: Прогресс, 1990.—250 с.
7. Сячин В.Д. Прогнозирование перспективности достижения высоких результатов в беге на средние дистанции на этапе начальной и углубленной специализации: Автореф. дис. ...канд. пед. наук. — М., 1983. - 20с.
8. Травин Ю.Г Исследование закономерностей возрастных изменений выносливости и построения многолетней тренировки юных бегунов на средние дистанции: Автореф. дис. ...докт. пед. наук. — М., 1975. — 36с.
Надійшла до редакції 17.11.2007р.
