CC BY
32
науковосп, послвдовносп, доступности системностi, rpyHTOBHOCTi та мщносл знань, Ha04H0CTi, емоцiйностi, що пiдтримyвало використання вiдповiдних методiв навчання.
Самобутшсть езу1тсько1' системи навчання латинсько! мови забезпечувалась активним використанням методiв стимулювання i мотиваци тзнавально! дшльносп yчнiв (диспути, декламацп, повторения, змагання мiж студентами, академп, шкшьний театр, нагороди). Щ методи е перспективними для впровадження в сучасний освгшш процес. Особливiстю було й те, що навчання латисько! мови передбачало не лише вивчення класичних авторiв, а й було джерелом ерудицп.
Напрямками подальших дослiджень можуть бути теми, як стосуються навчання латинсько! мови в шших закладах освии.
Л1ТЕРАТУРА
1. Ratio studiorum: Уклад студш Товариства 1сусового. Система езу'тсько! освiти (серiя: Studia rationis) / Пер. з лат. Р. Паранько, пер. з англ. А. Маслюх. - Л^в: Свiчадо, 2008. - 252 с.
2. Циглер Т. История педагогики / под ред. С. А. Ананьина. /Т. Циглер. - Петербург; К.: Сотрудникъ, 1911. - 501 с.
3. Alvares E. De institutione grammaticae libri tres / Alvares Emmanueles. - Edition nova correctior. -Leopoli: Typis Pauli Golczewski S. R. M. Typogra: Anno Domini, 1737. - 160 p.
4. Alvarus E. Grammaticarum institutionum. Libri primi epistome / E. Alvarus. - Wratislaviae: Typis Acad. Coll. Soc. Jesu, 1731. - 160 р.
5. Alvarez E. De octo partium orationis constructione de concordantiis / E. Alvarez. - Calissi: [s. n.], 1773. - 228 p.
6. Bednarski S. Upadek i odrodzenie szkol jezuickich w Polsce: studjum z dziejow kultury i szkolnictwa polskiego / S. Bednarski - Krakow: Wydawnictwo ksi^zy jezuitow, 1933. - 538 s.
7. Cnapius G. Synonyma seu dictionarium polono-latino / G. Cnapius - Varsaviae: Typis Curiae S.R.M. a P. Prae : Mag. Justi: Juventutis, 1793. - 375 p.
8. Cnapius G. Thesaurus polono-latino-graecus / G. Cnapius - Cracoviae: Typis Francisi Caesarii, 1632. - T. 3: Continens Adagia Polonica. - 1388 p.
9. Darowski R. Przepisy dotycz^ce nauczania filozofii w uczelniach jezuickich w Polsce w XVI wieku / R. Darowski // Studia z historii filozofii: Wydzial Filozoficzny Towarzystwa Jezusowego. - Krakow, 1980. - S. 47-85.
10. Encyklopedia wiedzy o jezuitach na Ziemiach Polski i Litwy (1564-1995). -Krakow: WAM, 1996. -882 s.
11. Jezuicka ars historica. - Krakow: Wydawnictwo WAM, 2001. - 702 s.
12. Piechnik L. Akademie i uczelnie jezuickie / L. Piechnik // Dzieje teologii katolickiej w Polsce. -Lublin, 1975. - T. 2, cz. 2. - S. 53-101.
13. Piechnik L. Gimnazjum w Braniewie w XVI w. Studium o pocz^tkach szkolnictwa jezuickiego w Polsce / L. Piechnik // Nasza Przeszlosc. - Krakow, 1958. - T. 7. - S. 5-71
14. Piechnik L. Powstanie I rozwoj jezuickiej Ratio studiorum (1548-1599) / L. Piechnik - Krakow: Wyd. WAM: Wyzsza Szkola Filozoficno-Pedagogiczna «Ignatianum», 2003. - 264 s.
15. Ratio studiorum et Institutiones Scholasticae Societas Jesu per Germaniam olim vigentes collectae, concinnatae, dilucidatae f G. M. Pachtler S. J. - Berlin: A Hofmann & Comp., 1887-1894. - Т. 1. -1887. - 460 р; Т. 2. - 1887. - 524 р; Т. 3. - 1890. - 486 р.
16. The Jesuit Ratio studiorum: 400th anniversary perspectives / edited by Vincent J. Duminuco. - New York: Fordham university press, 2000. - 307 p.
17. Z dziejow szkolnictwa jezuickiego w Polsce (Wybor artykulow) / wst^p, wybor i oprac., mapki, wykaz szköl, bibliografia, indeks Jerzy Paszenda. - Krakow: Wydaw. WAM: Ksi^za Jezuici, 1994. - 259 s.
УДК 37.091.3"19"
В. Б. СОП1ГА
МЕТОДИЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 ВИКОРИСТАННЯ НАОЧНИХ ПОС1БНИК1В НА ЗАНЯТТЯХ АВТОСПРАВИ У 50-80-Т1 РОКИ ХХ СТОЛ1ТТЯ
Розкрито доцтьтсть використання наочностг на заняттях iз автосправи та методичт особливостг застосування наочностi у 1950—1980-i роки. До^джено iсторичнi аспекти застосування техтчних засобiв навчання у якостi наочних поЫбниюв. Визначено та охарактеризовано два етапи
розвитку методики застосування HaouHocmi у процеci тдготовки фахiвцiв i3 автосправи: накопичення емтричного доcвiду (50—60-i роки) та узагальнення емтричного доcвiду (70-80-i роки ХХ ст.). Обгрунтовано доцыьтсть використання в сьогодент окремих аcпектiв тдготовки фахiвцiв i3 автосправи.
Ключовi слова: автосправа, навчання, наочтсть, етап.
В. Б. СОПИГА
МЕТОДИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ НАГЛЯДНЫХ ПОСОБИЙ НА ЗАНЯТИЯХ АВТОДЕЛА В 50-80-Е ГОДЫ ХХ ВЕКА
Раскрыта целесообразность использования наглядности на занятиях автодела и методические особенности применения наглядности в 1950-1980-е годы. Исследованы исторические аспекты применения технических средств обучения в качестве наглядных пособий. Определены и охарактеризованы два этапа развития методики применения наглядности в процессе подготовки специалистов по автоделу: накопление эмпирического опыта (50-60-е годы) и обобщения эмпирического опыта (70-80-е годы ХХ ст.). Обоснована целесообразность использования в настоящем отдельных аспектов подготовки специалистов по автоделу.
Ключевые слова: автодело, обучения, наглядность, этап.
V. B. SOPIGA
METHODOLOGICAL FEATURES OF APPLICATION OF THE VISUAL GUIDE IN TRAINING OF DRIVERS IN 50-60 YEARS OF THE ХХ CENTURY
The article reveals the feasibility of using visual aids in the classroom with training of drivers and methodical peculiarities of clarity in the 1950-1980-th. The historical aspects of the application of technical training as visual aids are investigated. The two stages of development methods use visual aids in the training of training of drivers are identified and characterized: accumulation of empirical experience (50-60-th years) and synthesis of empirical experience (70-80-th years of the twentieth century.). The appropriateness of the present certain aspects of training with drivers is proved.
Keywords: training of drivers, training, presentation, stage.
Освиня полиика Укра1ни спрямована на створення умов навчання фахiвцiв ввдповвдно до свиових стандарпв. Це вимагае вдосконалення тдготовки педагопчних кадрiв i науково-педагопчних пращвнишв.
Змши у сучасному суспiльствi та збшьшення шлькосп автотранспорту вимагають покращення тдготовки водив, розробки ефективно! методики викладання автосправи та тдвищення рiвня компетентносп майбутшх учителiв.
Традицшно тдготовка фахiвцiв автосправи передбачае використання рiзноманiтних форм i методiв роботи, забезпечення навчального процесу засобами реалiзацi! змюту програм. Одним i3 засобiв, як сприяють засвоенню навчального матерiалу, е наочтсть. Для розробки ефективно! методики використання наочних поибниюв необхвдно вивчити досввд учителiв i викладачiв, яш здшснювали тдготовку водив у попередш роки.
Окремi методичш аспекти використання наочносп тд час трудово!, полтахшчно! тдготовки розкрито у працях Д. О. Тхоржевського, В. М. Мадз^она, А. I. Дьомша та ш. Особливосп застосування наочних посiбникiв на заняттях з автосправи дослiджували К. А. Лощаков, В. П. Беспалько, В. Е. Рублях, Н. М. Стеблов та ш.
У концепци професшно! освiти Укра1ни зазначено, що iснуюча система пiдготовки педагогiчних пращвникш недостатньо зорiентована на роботу в нових соцiально-економiчних умовах i вимагае вдосконалення. З огляду на це особливо цшним е вивчення та систематизащя досвiду використання наочних поибнишв у процесi пiдготовки фахiвцiв iз автосправи. Це дасть змогу порiвняти рiвень iнновацiйних дидактичних проектiв минулого та сучасност1 i вiднайти найкращi способи вдосконалення навчально-виховного процесу, яш доцiльно використовувати в умовах сучасного освинього простору.
Мета статп полягае у виявленнi особливостей використання наочних посiбникiв на заняттях автосправи у 50-80-i роки ХХ ст.
Реалiзацiя зазначено! мети передбачае виршення таких завдань:
- розкрити доцшьшсть використання наочних посiбникiв у до^джуваний перiод;
- виявити та охарактеризувати етапи розвитку методики використання наочних поибниюв iз автосправи у 1950-1980-i роки.
У процесi тдготовки водив першорядне значения мае наочтсть, осшльки вона дозволяе демонструвати детал^ механiзми i прилади, як1 треба вивчити [8, с. 11]. Використання демонстративного матерiалу дае змогу вчителевi зробити процес навчання цiкавим, привабливим, видiлити в ньому аспекти, на яш потрiбно звернути увагу тд час вивчення тiеï чи шшо1 теми. Тому загальновизнано, що використання наочних поибнишв сприяе тдвищенню рiвня засвоення навчального матерiалу.
У дослвджуваний перiод засоби наочного навчання науковщ подiляли за тими ж ознаками, що й сьогодш, а саме: пошбники натуральнi (деталi, механiзми, прилади, шструменти, пристосування та iн.) i поабники зображувальнi (схеми, креслення, дiаграми, плакати, фотографiï, дiапозитиви, макети, моделi та iн.). Зображувальнi посiбники роздали на об'емнi та площинт. До перших ввдносили макети i модел^ до других - схеми, плакати, креслення, фотографiï, малюнки i таблищ [8, с. 19].
На думку Н. М. Стеблова, у процес тдготовки майбутшх фахiвцiв iз автосправи метод пояснення, вiдiрваний вiд показу натуральних деталей, не можна вважати зашнченим етапом повiдомления матерiалу, тому що тд час вивчення окремих тем е багато питань та положень, для яких характерно те, що вони вимагають засвоення конструкци або принципу роботи конкретних механiзмiв чи приладiв. Розповiдь викладача повинна супроводжуватися й органiчно зливатися з демонструванням механiзму. Окрiм того, у процес пiдготовки водiïв, повiдомления навчального матерiалу е по сутi поясненням будови чи роботи предмета, який демонструеться [8, с. 18-19]. Це дае тдстави стверджувати, що домогтися едносп теоретичних знань i практичних навичок краще вдаеться тодi, коли ефективно використовуються методи, засоби i прийоми застосування наочних посбнишв.
У цей перюд дослiдники вирiшують питання щодо доцiльностi використання технiчних засобiв для унаочнення дидактичного матерiалу. Цшеспрямоватсть впровадження технiчних засобiв навчання (ТЗН) у процес тдготовки фахiвцiв, вважае С. I. Архангельський, зумовлено такими основними завданнями навчання:
• забезпечення штенсивносп навчання;
• пiдвищения штересу та мотивацiя навчальноï дiяльностi;
• перехвд на бiльш високий стутнь iнтелектуального i творчого розвитку;
• забезпечення ращонально1' системи органiзацiï навчального процесу [2, с. 13-14].
У процес розвитку дидактики у другш половит ХХ ст. постшно розширювалася сфера застосування ТЗН разом з шшою наочнiстю, що було зумовлено необхвдшстю вдосконалення професiйноï пiдготовки майбутшх учителiв до практичного застосування такого необхвдного засобу засвоення знань.
У багатьох наукових працях дослiджуваного перiоду, в яких порушувалося питання теорiï навчання, розкривалася проблема наочних поабнишв. Можна стверджувати, що використання демонстративного матерiалу на заняттях автосправи у другш половиш ХХ столтя мало першорядне значення, оскшьки в бiльшостi випадк1в предметом вивчення були натуральш посiбники. Проте важливим було й застосування технiчних засобiв навчання.
Дослiджения особливостей використання наочних поабнишв у 1950-1980-i роки дозволило виявити та охарактеризувати два етапи розвитку методики 1'х використання (у тому чи^ ТЗН) на заняттях автосправи.
Етап накопичення емтричного досв^ - 50-60-ri роки ХХ ст. Розвиток дидактики у цей час спрямовувався партшними постановами та визначеними ними завданнями, яш формулювали керiвники педагогiчноï науки в Украши. Бшьшють дослiджень того часу мала на мел розробку методiв та засобiв навчання, у тому числi з використанням наочностi. Але тодi ще не було проведено фундаментальних, системно-охоплюючих до^джень щодо згаданого аспекту педагопчно!' науки [1, с. 201].
OKpeMi науковцi видiляють середину 50-60-х рокв як окремий етап у зв'язку з виникненням технолопчного пiдходу та створенням теоретично! бази, в основу яко! була покладена iдея програмованого навчання. У цей перюд були розробленi спецiальнi аудiовiзуальнi засоби навчання, спрямованi на реалiзацiю пiзнавальних цiлей, створенi електроннi класи, лiнгафоннi кабiнети, засоби зворотного зв'язку, навчальш машини, тренажери тощо [10, с. 201-202].
Осшльки не було фундаментальних до^джень щодо методики використання ТЗН пiд час занять iз автосправи, викладачi, як правило, накопичували емпiричний досвiд.
Разом з шшою наочнiстю у навчальному процесi застосовували проекци статичного зображення. Для цього використовували: проекцшш лiхтарi для скляних дiапозитивiв; апарати для пл1вкових дiапозитивiв - фiльмоскопи; апарати, в яких непрозорий об'ект, освiтлений джерелом свила, ввдбиваеться у дзеркалi та через об'ектив дае зображення на екраш -епiдiаскопи. Саме епiдiаскопи були найбшьш доступними й унiверсальними апаратами. Вони створювали на екраш проекци малюншв, фотозшмшв, iлюстрацiй iз книг та шших зображень, зроблених на площиш [8, с. 22-24]. Так ТЗН надавали можливють використовувати велику шльшсть iлюстративного матерiалу та насичувати навчальний процес наочними посiбниками, не порушуючи методично! цiлiсностi занять, а iнодi й покращуючи ïï.
Поступово накопичувався досвiд розповсюдження ТЗН. Так, ввдповвдно до iнструкцiï заступника мшстра освiти УРСР П. Миргородського ввд 15 сiчня 1966 р. для забезпечення закладiв освiти навчальними та науковими фшьмами вводилась едина система кинопрокату та створювалися спецiальнi фонди [6, с. 16].
Серед навчальних фiльмiв було багато таких, як могли використовуватися на заняттях iз автосправи, а саме: «Автомобшь «Москвич» i його техшчне обслуговування» (1962 р.), «Вантажш автомобiлi «З1Л» (1961 р.) [6, с. 17].
Окрiм кiнофiльмiв, розповсюджувалися к1нокурси. Зокрема, для занять iз автосправи був розроблений кшокурс «Автомобшь», який складався з таких роздшв: 1) Двигун; 2) Карбюращя; 3) Електрообладнання автомобiля; 4) Трансмю1я; 5) Гальмування; 6) Ходова частинна. Також був розроблений шнокурс «Трактор», який мав аналопчну структуру [6, с. 21-23].
Фшьми використовували переважно пiсля засвоення вiдповiдного навчального матерiалу. Перед показом фiльму школи проводили бесiду, в як1й повщомляли про кiнострiчку, вiдзначали мюця, що потребують особливоï уваги, пропонували перелш питань, на котрi учням необхвдно вiдповiсти пiсля перегляду. Кiнофiльм спочатку показували повнiстю, а пiсля цього проводили беседу з загальних питань теми. Повторно фшьм демонстрували частинами з беседою тсля кожного питання. У заключнiй бесiдi аналiзували весь змют кiнострiчки [8, с. 22-25]. Учителi пропонували й iншi варiанти органiзацiï перегляду фiльмiв, але в будь-якому разi навчальнi цiлi краще досягалися тодi, коли учням вдаодили активну роль.
У процесi етапу накопичення емпiричного досвiду основна увага дослвдниюв була звернена на розробку методiв навчання, в тому чи^ методики демонстрування наочностi iз застосуванням ТЗН. На заняттях iз автосправи використовувалися шюстрацп, кiнофiльми та шнокурси, в яких розкривалася будова автомобшв, правила 1'хнього технiчного обслуговування та особливосп ремонту.
Етап узагальнення емтричного досвiду (70-80-i роки ХХ ст.). Характерною ознакою цього етапу було збшьшення кшькосп науковцiв, як1 до^джували питання наочностi, вiдповiдно зросла чисельнють публiкацiй, локальних дослiджень, що створювало умови не тшьки для накопичення, а й узагальнення науково1' шформацп [1, с. 201-202]. В украшськш науцi у цей час працювали дидакти (П. Я. Дзюба, М. С. Жаров, В. П. Беспалько, С. I. Архангельський, А. Л. Гринь, К. А. Лощаков та ш.), яш сво1'ми працями забезпечували теоретичне обгрунтування та практичне функцюнування закладiв освiти.
Характерним для 70-х рошв був iнтенсивний розвиток нових техшчних засобiв навчання. Було розроблено багато методичних рекомендацiй, якi полягали у спрямованосп на програмоване навчання, використання аудiовiзуальних засобiв, автомобiльних тренажер1в тощо. Так, згiдно з до^дженням П. Я. Дзюби, найвища усшшшсть студентiв (майбутнiх учителiв автосправи) та учшв середнiх загальноосвiтнiх шк1л досягалася тод^ коли в процесi тдготовки використовувалися елементи програмованого навчання. Застосування елеменпв
програмованого контролю i ТЗН мобшзувало увагу, активiзувало та iнтенсифiкувало навчальний процес, що в кшцевому результатi сприяло тдвищенню успiшностi студентiв та учшв [3, с. 28-30].
Щодо методики використання ТЗН, то в закладах освии, де готували фахiвцiв iз автосправи, iсиувала практика створения i використання пристро1'в, у яких поеднувались тренажери i к1нопроектори. Разом з цим юнувала недооцiнка можливост самостшного застосування одних та iнших. У методичних рекомендащях зазначалося, що на заняттях пiд час перегляду кiнофiльмiв у бiльшостi випадк1в доцiльно використовувати не весь фшьм, а окремi його фрагменти. Однак, на думку А. А. Костша, пiд час вступних i перших занять нових роздшв програми краще демонструвати весь фшьм в^азу [4, с. 20]. Вважаемо, що щ рекомендацiï необхвдно врахувати у процесi пiдготовки водив у сучасних умовах.
У наукових працях В. Е. Рубляха зазначено, що штерес до занять значно зростав, якщо школярi брали участь у заходах позакласно1' роботи, у тому чи^ у виконаннi завдань з виготовлення навчально-наочних посiбникiв [7, с. 5-6]. Це дае тдстави стверджувати, що защкавлешсть заняттями зростала завдяки використанню наочних посiбникiв не тшьки п1д час демонстрацiï, а й у процес 1'х виготовлення.
У цей перюд продовжував накопичуватися досвiд використання наочних посiбникiв, перелш яких затверджувався централiзовано. Зокрема, наказом мшстра освiти СРСР № 101 ввд 16 червня 1976 р. був затверджений перелiк навчального обладнання та навчально-наочних посiбникiв для кабшетш автосправи середнiх загальноосвiтнiх шк1л [5, с. 13]. Зазначалося, зокрема, що у школах, де ввдбуваеться тдготовка водив, кабiнети автосправи треба забезпечити обладнанням i навчально-наочними посбниками (протягом 1976-1980 рр.), до перелiку яких входили:
• обладнання, пристро1' та шструменти (деталi автомобiля, iнструменти для розбирання та ремонту тощо);
• навчально-наочнi посбники (моделi - однодисково1' муфти щеплення, синхронiзатора коробки передач, центрального гальма, мiжосьового диференцiала, одноцилiндрового карбюраторного двигуна, свiтлофорiв, а також дорожнi знаки, фиури i перехрестя дорiг);
• таблищ (будова автомоб^, технiчне обслуговування автомобiля, ремонт автомобiля, технiка безпеки при обслуговуванш автомобiлiв, правила руху автотранспорту, безпека руху автотранспорту, шструкцшш картки зi складально-розбiрних робiт);
• екранш засоби навчання (кiнофiльми та дiафiльми) [5, с. 14-15].
Для 1980-х роив характерним було виникнення комп'ютерних лабораторш, розвиток програмних засобiв навчання [10, с. 204]. Це був своервдний пiдсумок розвитку радянсько1' дидактики. У цей час збереглася тенденщя переважно1' орiентацiï дослiджень на проблеми методiв, засобiв та загальнотеоретичних засад пiдготовки майбутнiх фахiвцiв [1, с. 202].
Зпдно з твердженням А. Я. Сичова та В. А. Мостакова наочтсть необхвдно використовувати не тшьки для безпосереднього навчання практичному водшню, а й для закршлення знань (вивчення правил дорожнього руху в реальнiй ситуацiï тощо) [9, с. 7]. На нашу думку, щ методичш рекомендацiï доцшьно використовувати в сучасних умовах.
Отже, характерним для етапу узагальнення емтричного досв^ були аналiз i синтез шформаци, здобуто1' на попередньому етат. Це становило основу для розробки та впровадження нових методичних рекомендацш щодо застосування тренажерiв, кiнофiльмiв i програмованого навчання у процес тдготовки фахiвцiв iз автосправи.
Використання наочносп на заняттях iз автосправи у 1950-1980-i роки сприяло пiдвищению рiвня засвоення знань, вмiнь i навичок, давало змогу активiзувати пiзнавальиу дiяльнiсть та емоцiйний вплив на учшв. У розвитку методики використання наочних посбниюв на заняттях автосправи у до^джуваний перюд простежуеться два етапи: накопичення емтричного doceidy, тд час якого впроваджувалася практика використання дiапозитивiв, кiнофiльмiв тощо, та узагальнення емтричного doceidy, який характеризуеться збiльшениям кшькосп рекомендацiй з розробки та впровадження нових методик використання ТЗН у процес тдготовки майбутшх фахiвцiв iз автосправи.
Л1ТЕРАТУРА
1. Адаменко О. Перюдизац1я розвитку дидактики в Украш в другiй половиннi ХХ стсшття / О. Адаменко // Гумашзащя навчально-виховного процесу : науково-методичний збiрник. - 2010. -Вип. 51. - С. 196-203.
2. Архангельський С. И. Состояние и перспективы использования ЭВМ в учебном процессе высшей школы / С. И. Архангельсий // Технические средства обучение : сборник трудов. - М.: Москов. гос. пед. ин-т. им. В. И. Ленина , 1975 - С. 3-18.
3. Дзюба П. Я. Научно-педагогические основы подготовки учителя трудового обучения в педагогических институтах (на материале специальности «Автодело»): автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Теория и история педагогики» / Дзюба Павел Яковлевич ; Киев. госуд. пед. ин-т. им. А. М. Горького. - К., 1973. - 31 с.
4. Костин А. А. Использование средств кино в обучении автоделу / А. А. Костин // Школа и производство. - 1972. - № 6. - С. 17-20.
5. Про затвердження перелжу навчального обладнання та навчально-наочних поЫбниюв для кабшетав автосправи середшх загальноосвггшх шкш, в яких проводиться ввдповщне навчання учшв старших клаЫв // Збiрник наказ1в та шструкцш Мшстерства освгга УРСР. - 1976. - № 17. -С. 12-17.
6. Про проведення едино! системи прокату навчальних та наукових фiльмiв системи кшопрокату // Збiрник нак^в та шструкцш Мшстерства освгга УРСР. - 1966. - № 9. - С. 16-24.
7. Рублях В. Э. Изучения правил дорожного движения в школе : пособие для учителей / В. Э. Рублях, Л. Н. Гончаренко. - Изд. 2-е, перероб. и доп. - М.: Просвещение. - 1976. - 192 с.
8. Стеблев Н. М. Методика обучения шоферов / Н. М. Стеблев. - Изд. 3-е, перероб. и доп. - М.: ДОСААФ, 1960. - 502 с.
9. Сычев А. Я. Вождения автомобиля : метод. пособие / А. Я. Сычев, В. А. Мостаков. - 2-е изд., перероб. и доп. - М.: ДОСААФ, 1981. - 144 с.
10. Хоменко В. В. Сутшсть поняття техшчних засобiв навчання та етапи !х розвитку / В. В. Хоменко // Педагопка формування творчо! особистост у вищш i загальноосвггаш школах: зб. наук. пр. -2011. - № 13. - С. 200-205.
УДК 37+091+371.71+261.5
В. М. ДИДИК
ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ'Я УЧН1ВСЬКО1 МОЛОД1 В ПЕР1ОДИЧНИХ ВИДАННЯХ ЗАХ1ДНО1 УКРА1НИ 1900-1939 РР.
Стаття присвячена аналiзу публжацт украшських громадських дiячiв та педагогiв з проблеми формування здорового способу життя учтв у перiодичних виданнях в 1900—1939 рр. Розкрито саmтарно-гiгiemчm вимоги, як висувалися до навчально-виховних закладiв. Описано змiст та форми пропаганди культури здоров'я в до^джуваний перiод у навчальних закладах на захiдноукраiнських землях.
Ключовi слова: здоровий споЫб життя, культура здоров 'я, перiодичнi видання, учтвська молодь, украшомовна перiодика.
В. М. ДЫДЫК
ПРОБЛЕМЫ КУЛЬТУРЫ ЗДОРОВЬЯ УЧАЩЕЙСЯ МОЛОДЕЖИ В ПЕРИОДИЧЕСКИХ ИЗДАНИЯХ ЗАПАДНОЙ УКРАИНЫ 1900-1939 ГГ.
Статья посвящена анализу публикаций украинских общественных деятелей и педагогов по проблеме формирования здорового образа жизни учащихся на страницах периодических изданиях 1900— 1939 гг. Раскрыты санитарно-гигиенические требования, которые предъявлялись к учебно-воспитательным учреждениям. Проанализированы содержание и формы пропаганды культуры здоровья у исследуемый период в учебных заведениях на западноукраинских землях.
Ключевые слова: здоровый образ жизни, культура здоровья, периодические издания, учащаяся молодежь, украиноязычная периодика.
