CC BY
27
31. Ходаков В. Е. Высшее образование в Украине: взгляд со стороны и изнутри / В. Е. Ходаков. -
Херсон: Олди-плюс, 2001. - 214 с.
32. Altbach Philip G. Higher Education and the WTO: Globalization Run Amok / Philip G. Altbach //
International Higher Education. - 2001. - № 3.
33. Mason R. Globalizing Education: Trends and Applications / R. Mason. - London: Routledge Studies in
Distance Education, 1998.
34. Sadlak J. Globalization and Concurrent Challenges for Higher Education / J. Sadlak // The globalization
of higher education. - London: Open University Press, 1998. - Р. 100-107.
УДК 378 (477):37.091
О. I. ЮХНО
ОРГАН1ЗАЦ1Я НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ПОЛ1ТЕХН1ЧНИХ ШСТИТУТАХ УКРА1НИ (50- 80-Т1 РОКИ XX СТОЛ1ТТЯ)
Розглянуто oco6nueocmi оргатзацп навчального процесу в полтехтчних тститутах у 50—80-х роках XX ст. Констатовано тдвищення творчоЧ активностi cmydeHmie, змщнення ix зв'язюв з виробництвом, зростання наукових робт експериментального характеру, появу нових форм науково-дослiдноi роботи майбуттх фаxiвцiв — студентських конструкторських бюро, лабораторт, майстерень тощо. З'ясовано, що вiд 60-х роюв одним iз шляxiв удосконалення ефективностi навчального процесу було широке запровадження електронно-обчислювальних машин. Охарактеризовано процес оргатзацп виробничоi практики, самостiйноi навчальноi та науково-дослiдноiроботи студентiв. Показано основт недолжи оргатзацп навчального процесу у полтехтчних тститутах Украти в до^джуваний перiод.
Ключовi слова: навчальний процес, полтехтчний тститут, навчальт плани, спещальтсть, фундаментальт науки, самосттна робота, виробнича практика, тженерш кадри, науково-техтчний прогрес.
О. И. ЮХНО
ОРГАНИЗАЦИЯ УЧЕБНОГО ПРОЦЕССА В ПОЛИТЕХНИЧЕСКИХ ИНСТИТУТАХ УКРАИНЫ (50-80-Е ГОДЫ XX ВЕКА)
Рассмотрены особенности организации учебного процесса в политехнических институтах в 50— 80-х годах XX в. Отображено повышение творческой активности студентов, укрепление их связей с производством, увеличение научных работ экспериментального характера, появление новых форм научно-исследовательской работы будущих специалистов — студенческих конструкторских бюро, лабораторий, мастерских и т. д. Установлено, что с 60-х годов одним из путей совершенствования эффективности учебного процесса, было широкое внедрение электронно-вычислительных машин. Охарактеризован процесс организации производственной практики, самостоятельной учебной и научно-исследовательской работы студентов. Показаны основные недостатки организации учебного процесса в политехнических институтах Украины в исследуемый период.
Ключевые слова: учебный процесс, политехнический институт, учебные планы, специальность, фундаментальные науки, самостоятельная работа, производственная практика, инженерные кадры, научно-технический прогресс.
O. I. YUCHNO
THE ORGANIZATION OF EDUCATIONAL PROCESS AT POLYTECHNIC INSTITUTES OF UKRAINE (1950S - 1980S)
In this article peculiarities of the organization of educational process at polytechnic institutes in the 1950s— 1980s have been considered. An increase in students' creative activity and number of scientific works of experimental character, strengthening of ties with production, emergence of new forms of scientific and research work of students — student's design offices, laboratories, workshops, etc was stated in the paper. It has been discovered that starting with the 1960s broad introduction of electronic computers was one of the ways of improvement of efficiency of educational process. The process of the organization of work practice, students'
individual study, scientific and research work has been characterized. Major disadvantages in educational process organization at polytechnic institutes of Ukraine in the period being explored have been presented in this article.
Keywords: educational process, polytechnic institute, curricula, specialty, fundamental sciences, individual work, work practice, engineering staff, scientific and technical progress.
Реформування укра!нсько! освии з метою штеграцп 3Í свгговим науково-ocBÍTHÍM простором е стратепчним напрямом ii розвитку у XXI ст. Шдготовка штелектуально! елiти вiдiграe сьогоднi ключову роль при визначеннi статусу Укра!ни на свiтовiй аренi. Для кра!н Свропи характерною тенденцiею е процес професiоналiзаци вищо! освiти, коли прюритетного значения набувае професiйна пiдготовка науково-техшчно! елiти. Для кардинального оновлення освии в Укра!ш необхiдно враховувати не лише реалп i перспективи сощально-економiчного розвитку, освiтнi надбання розвинутих держав, а й власний юторичний шлях. Вивчення вiтчизияного досвiду тдготовки iнженерних кадрiв у полiтехнiчних шститутах е актуальним, адже саме його багатогранний аналiз сприятиме передбаченню тенденцш i перспектив подальшого розвитку вищо! полиехшчно! освiти в нашiй держава
Мета статт - висвiтлити особливосп оргашзацп навчального процесу у полиехшчних iнститутах в 50-80-х роках XX ст. Ввдповвдно до мети до^дження визначено так1 завдання:
• охарактеризувати навчальний процес тдготовки шженерних кадрiв у полiтехнiчних iнститутах Укра!ни в дослвджуваний перiод;
• окреслити новi органiзацiйнi форми навчально! роботи студенпв;
• виявити шляхи штенсифшаци навчального процесу в шститутах;
• встановити основш недолiки навчального процесу полиехшчних вишiв.
Основоположнi принципи рацюнально! оргашзацп навчального процесу у вищiй
техшчнш школi сформульованi у роботах Я. Ряппо, Я. Столярова, К. Симинського, Д. Петровського, I. Щербакова, А. Терпигорева, В. Осадчого, Д. Тиова, С. Кафтанова, В. Александрова, А. Реформатського, А. Реви, Н. Державша, Н. Карташева, А. Пронша, Н. Рождественського, А. Завалiшина, I. Кудрявцева, Б. Телешева, В. Завьялова й ш. У дисертацiйних дослiджениях В. Терентьева, Г. Волкотруб, А. Вороха, С Ховрича, G. Степанович мютяться матерiали щодо розвитку вищо! техшчно! освiти на рiзних iсторичних етапах. У фундаментальних працях Б. Gлютiна, Г. Таукач, Д. Зюзiна, О. Стояна А. Липовського аналiзуються яшсш i кiлькiснi оцiнки пiдготовки iнженерiв у технiчних вишах в до^джуваний перiод.
У першiй половинi 50-х рошв XX ст. виникла неввдповвдтсть мiж зростаючими потребами до якост пiдготовки спецiалiстiв та можливостями вишiв забезпечити високий рiвень !х навчання. Цi суперечностi поглиблювалися зi зростанням шлькюно! потреби суспiльства у квалiфiкованих спецiалiстах, у тому числi iнженерно-технiчного профiлю.
Можливост вишiв в удосконаленш навчальних планiв i програм та полшшенш всього навчального процесу розширювалися постановою Ради Мiнiстрiв СРСР ввд 12 квiтия 1956 «Про заходи полшшення науково-дослвдно! роботи у вищих навчальних закладах» i виданим на його основi iнструктивним листом № I-100 мшстерства вищо! освiти СРСР. Розширювалися права навчальних закладiв щодо внесення змiн до навчальних плашв, скорочення лекцiйних курсiв i змши практичних занять, за рахунок чого збшьшувався час на самостiйну роботу студенпв (СРС). Радам вишiв давалося право вводити факультативш курси з нов^шх досягнень науки i техшки, унiфiкувати навчальнi плани i програми з однойменних курсiв, як1 викладалися студентам рiзних спещальностей [12, с. 173].
У багатьох шститутах скоротилися лекцшш курси, поширилися курси, семшари та практикуми за вибором студенпв, бшьше стало проводитися факультативних курив з новишх науково-технiчних досягнень, розширилася фiзико-математична пiдготовка майбутнiх iнженерiв.
Удосконалення навчального процесу та розвиток СРС створювало умови для зростання науково-дослщно! дiяльностi та поеднання ii з навчальною. Тшьки за 1955-1956 рр. обсяг госпдоговiрних робiт з полиехшчних та машинобудшних вишах мiнiстерства вищо! освии СРСР зрiс з 70,2 до 1180 млн. крб. У результат збшьшувалася кiлькiсть курсових i дипломних робщ тематика яких була пов'язана з науковими проблемами кафедри i виробництва. Так, якщо
в 1955-56 навчальному роцi студенти радютехшчного факультету Львiвського полiтехнiчного iнституту (ЛП1) виконали на реальнi теми 22 курсових i 18 дипломних проекпв, то в наступному навчальному рощ реальне курсове та дипломне проектування стало домiнуючим на всiх кафедрах шституту [12, с. 175-176].
До середини 1960-х рошв порiвняно з 1945 р. чисельшсть студентiв полиехшчних iнститутiв зросла майже вдвiчi. Було впроваджено новi спецiальностi. Завдання педагопчних колективiв вишiв полягало не тшьки у тому, щоб дати студентам мщш знания з рiзних фундаментальних i спецiальних наук, а й прищепити !м навички самостшно! творчо! роботи. З цieю метою при складанш навчально-методичних планiв у 1960-п роки враховувалась необхiднiсть поглиблення фiзико-математично! i загально! iнженерно! пiдготовки, скорочення кiлькостi спецiалiзацiй з метою тдготовки iнженера широкого профiлю, розвиток дисциплш, що поглиблювали б знання в галузi управлiния виробництвом, засвоення студентами нових методiв, яю застосовуються в iнженерних i конструкторських розрахунках, створення умов для вдосконалення самостшно! роботи студенпв, залучення студентiв до дослвдно! роботи, самостiйного вирiшення практичних завдань тощо [11, с. 109].
Змщнення зв'язшв студентiв з виробництвом, зростання наукових робiт експериментального характеру, тдвищення творчо! активност студентiв призвели до виникнення нових форм науково! роботи майбутшх фахiвцiв - студентських конструкторських бюро, лабораторш, майстерень. З друго! половини 60-х рок1в у навчальний процес полтехтчних ВНЗ все бшьше вводять новi прогресивнi форми навчання, зокрема, програмоване навчання iз застосуванням к1бернетичних контрольно-навчаючих машин, а також iншi технiчнi засоби: телебачення, кшо, магнiтофоннi записи тощо, як1 у поеднанш з традицiйними формами навчання забезпечували вищу як1сть пiдготовки фахiвцiв [12, с. 178].
Вищi навчальт заклади стали бiльше уваги придшяти пошукам нових методiв i засобш навчання, ширше впроваджувати у навчальний процес принципи науково! органiзацi! пращ. Особлива увага надавалася удосконаленню оргатзацп навчального процесу студенпв молодших курив, л^щацп розриву, який iснував мiж вищою i середньою загальноосвiтньою школою, адже значний вiдсiв студентiв i низька успiшнiсть припадали саме на I курс. Мшстерство вищо! i середньо! спецiально! освiти УРСР запропонувало вжити заходи щодо покращення тдготовки майбутшх фахiвцiв на перших курсах з урахуванням кращого досвiду ряду ВНЗ, зокрема ЛП1. Розроблена цим ВНЗ програма заходiв була надюлана у вишi кра!ни як шструктивний лист, що свiдчить про високий ршень органiзацi! навчального процесу у полиехшчних вишах.
У ЛП1 було впроваджено плани-графiки навчальних занять на кожний семестр. 1х одержував кожен студент. В них були вщображеш вс види навчальних занять: лекци, практичнi та лабораторнi заняття, колоквуми, семiнари, домашнi завдання. В кожшй темi всiх видiв занять вказувалася обов'язкова та допомiжна лiтература з визначенням роздiлу, параграфу, номерiв задач i т. д. Приводився графш виконання обов'язкових завдань iз зазначенням илькосл годин, необхiдних для !х виконання. При складаннi завдань враховувався бюджет часу студента [1, арк. 30].
Ефектившсть виконання плашв-графтв досягалася системою контролю. У вишi було впроваджено журнал виконання обов'язкових завдань на кожну академiчну групу та встановлено контрольш строки перевiрки поточно! усшшносп студентiв з як1сними показниками. У вщповщну графу проти прiзвища студента в контрольний строк викладачем навчально! дисциплiни проставлялася залежно вщ обсягу i якост1 виконаних обов'язкових завдань певна кшьшсть бал1в. Так створювалася можливють своечасно проконтролювати поточну успiшнiсть кожного студента, студентсько! групи, курсу, успiшнiсть з окремих дисциплш, й оперативно впливати на виправлення недолiкiв. Крiм того, такий комплекс заходiв надавав змогу навчальнiй частиш, факультетам та кафедрам бiльш ефективно контролювати роботу не лише студенпв, а й викладач1в.
Досвiд роботи ЛП1 показав, що впровадження плашв-графтв i журналiв облiку виконання завдань значно сприяв полiпшенню успiшностi студенпв. Так, якщо в 1965-66 навчальному рощ абсолютна усшшнють студентiв I курсу радютехшчного факультету
шституту за наслiдками зимово! ceciï складала 79%, то в наступному навчальному роцi шсля впровадження згаданого комплексу заходiв - 89,4% [1, арк.31].
У березнi 1968 р. мшстерство провело республiканську мiжвузiвську науково-методичну конференщю з питань органiзацiï СРС. Рекомендацп конференцiï становили обгрунтовану систему заходiв, направлених на вирiшення таких завдань, як планування самостiйноï' роботи, ствввдношення обсягiв плановоï навчальноï i СРС, методика активiзацiï' та психолого-фiзiологiчнi проблеми СРС, напрямок i змют науково-дослiдних робiт в галузi оргашзацп СРС тощо [2; арк.86].
СРС мала за мету не тшьки закршити i поглибити знания програмного матерiалу, а й розвинути творчi навички майбутнiх фахiвцiв, навчити оргашзовувати свiй час, самостiйно розбиратися у потощ науково1' iнформацiï. Удосконалення оргашзацп СРС студенпв у полiтехнiчних шститутах проводилося за такими напрямками: покращення планування навчального процесу, приведення у ввдповвдшсть трудомiсткостi СРС з бюджетом часу, зв'язок курсових проектiв з аудиторною роботою. Оргашзащя виконання СРС проходила в рiзних формах. На бшьшосп спецiальних кафедр були проектш кабiнети, в яких студенти одержували необхiднi матерiали для курсових робт Крiм того, для СРС використовувалися робочi к1мнати в гуртожитках, обладнаш показовими посiбниками [10; с. 42, 46].
Аналiз архiвних документiв показуе, що з першого i до останнього курсу ретельно викладалися дисциплши навчального плану. У кожному з напрямшв юнувала система пiдготовки iнженерних кадрiв широкого профiлю, що орieнтувала на якiсну пiдготовку спецiалiстiв ввдповвдно до вимог науково-технiчного прогресу. З кожно1' спецiальностi розробляли «модель спещалюта», де було визначено обсяг знань, навичок, як1 повинен мати майбутнш фахiвець, визначено рiвень загальноприродничо1' i загальноiнженерноï пiдготовки спецiалiста певно1' галузi виробництва.
На основi «моделi спещалюта» розроблялися навчальнi плани кожно1' спещальносп з урахуванням пiдготовки спецiалiста широкого профiлю, що забезпечувалося б ушфшащею навчальних планiв у межах вишу для I—III курив i факультету (певно1' галузi промисловосп) -I—III курив.
Методичш комiсiï i навчальна частина вишiв працювали над вивченням ефективносп послiдовностi загальнонаукового, загальнопрофесiйного i спещального циклу дисциплiн, щоб студент постшно пам'ятав про необхiднiсть вивчення наступно1' дисциплiни i при вивченнi кожно1' з них розумiв ïï зв'язок з майбутшм фахом [10, с. 25].
На основi навчальних плашв розроблялися робочi навчальнi плани для вих спещальностей. Виклад дисциплiн, як правило, проводився згiдно з типовою програмою, затвердженою навчально-методичним управлiнням вищо1' освiти мiнвузу СРСР. З уих курсiв, що читалися в полтахшчних вишах на основi типових програм, кафедри розробляли робочi програми, ям раз в два навчальнi роки перезатверджувались. У розподiлi годин, яю вiдводилися СРС з усiх дисциплш, що вивчалися у вишi, включалися також години для органiзацiï науково-дослвдно1' роботи студеппв (НДРС) у процес навчання, лабораторнi та практичнi заняття, а також перелiк основно1' i допомiжноï лiтератури, яка рекомендувалася студентам. Для кожного заняття вказано техшчш засоби навчання i форми контролю за роботою студенпв [10, с. 25].
У полиехшчних шститутах Украши за до^джуваний перiод з багатьох дисциплш розроблялися i структурно-лопчш схеми, в яких було визначено матерiал з попередшх курсiв при вивченш кожного роздiлу або теми i застосування одержаних знань у дисциплшах, що будуть вивчатися пiзнiше. Завершення роботи над складанням структурно-логiчних схем з уих дисциплiн давало можливють створити сiтковий графiк навчального процесу на весь перюд навчання, в якому вiдтворювалися важливi питання лопчного зв'язку усiх курсiв, що читалися у виш^ 1'х оптимально!' послвдовносп тощо.
У 1975 р. в навчальний процес запроваджено систему НДРС. Основний змют цieï роботи спрямований на формування у студентiв спещальних дослiдницьких навичок, вивчення ними методики проведення наукових дослiджень з використанням технiчиих засобiв. У ïï рамках почато викладання курсу «Основи наукових до^джень» та навчальний практикум «Основи технiчноï творчостi». Розроблений комплексний план оргашзацп НДРС, був розрахований на
весь час навчання, i передбачав елементи наукових до^джень при виконаннi дипломних i курсових проектiв, лабораторних робщ проведеннi навчально! та виробничо! практик.
З метою ефектившшого залучення студенпв до науково! роботи з 1976-77 навчального року запроваджувалися на профшюючих кафедрах студентськ1 науковi семiнари. Робилися спроби проводити такi семiнари в шдроздшах науково-дослiдних iнститутiв i на промислових пiдприeмствах, з якими кафедри були пов'язанi розробкою науково! тематики [9, с. 41].
Про штенсифшащю навчального процесу свiдчило широке використання технiчних засобiв. Зокрема, великого значения надавалося створюванню з метою студенпв умов для набуття навичок роботи на електронно-обчислювальних машинах (ЕОМ). Використання невеликих лiчильних машин на практичних i лабораторних заияттях стало звичним для всiх кафедр. У 1978 р. в Кшвському полiтехнiчному шституп (КП1) кiлькiсть типiв невеликих лiчильних машин, що використовувалися у навчальному процес^ збiльшилася вдвiчi (з 545 до 1065). Для навчального процесу було створено 57 клаив лiчильноï техшки. У цьому ж рощ у навчальному процес використовувалися 4 класи для ЕОМ, що давало можливють вирiшувати понад 50 тис. студентських завдань урiк. Машинний час у 1978 р. на одного студента дещо збшьшився порiвияно з 1977 р. i складав 335 годин [3, арк. 58-60].
У 1980 р. у ЛП1 загальний осяг машинного часу становив 90562 години. За перюд з 1976 р. до 1980 р. парк ЕОМ у вишi збшьшився на 22 одинищ [7, арк. 62]. У Донецькому полиехшчному шституп у 1982 р. загальний обсяг машинного часу становив 80823 години [8, арк. 33].
Таким чином, у 70-80-i роки одним iз шляхiв удосконалення ефективносп навчального процесу з метою покращення якостi пiдготовки iнженерних кадрiв було широке запроваджения ЕОМ. Кафедри забезпечувалися потрiбною технiкою, з кожним роком зростала ïx к1льк1сть, збiльшувався машинний час на одного студента. Проте це не забезпечувало належноï якостi пiдготовки майбутнiх фахiвцiв. Виникали проблеми з використаниям ЕОМ, оскшьки машини часто псувалися, а ввдповшного обслуговуючого персоналу не було. Колективи iнститутiв, передусiм кафедри, почали залучати до цieï справи фахiвцiв з промислових пiдприeмств, хоча ця робота ïx не завжди приваблювала. Високорентабельна технiка у полiтехнiчних вишах використовувалася загалом неефективно, майбутнiй iнженер не одержував належноï машинноï практики, про що свiдчать достджуваш документи i матерiали [10, с. 42].
Особлива увага у полтехтчних тститутах придшялася фундаменталiзацiï навчального процесу. Цьому сприяв наказ мiнiстерства вищо!' i середньо!' спецiальноï освiти Украши № 51 ввд 30 сiчия 1976 року «Про призначення базових кафедр у вузiвськиx центрах» [3; арк.24]. Це було пов'язано з глибоким проникиениям фундаментальних наук у сферу iнженерниx курсiв. В цьому ж рощ визначено базовi кафедри Кивського вузiвського центру: це були кафедри КП1 -вищо!' математики, фiзики, теоретично!' меxанiки, опору матерiалiв. При вех базових кафедрах в шституп вiдкрилися предметнi аудиторп та кабшети. Проте базовi кафедри Киïвського вузiвського центру були недостатньо забезпеченi методичними матерiалами, оскiльки майже не мали розмножувальноï теxнiки [4, арк. 35].
У 1978 р. в КП1 на вих базових кафедрах було складено перспективш плани роботи на 1978-79 навчальний рш, плани обладнання кафедр, плани пiдготовки видания методичноï лiтератури тощо. Кафедра теоретичноï мехашки КП1 органiзувала консультаци провiдниx викладачiв для викладачiв кафедр теоретичноï мехашки шших вишiв Киева з наукових, методичних i методологiчниx питань, завершения роботи над створенням методичних вказiвок до проведения студентських наукових семiнарiв i оргашзаци науковоï роботи студенпв з теоретичноï меxанiки [3, арк. 23-24, 27].
У 80-х роках удосконалення фундаментальноï тдготовки студенпв проводилося у таких напрямках: тдвищення якосп проведения занять з фундаментальних наук (зокрема, застосування проблемного навчания), забезпечення наступносп у вивченнi фундаментальних, загальних iнженерниx i профiлюючиx дисциплiн тощо. Важливим фактором удосконалення пiдготовки майбутшх фаxiвцiв було тдвищення рiвня та якосп викладания, удосконалення педагогiчниx знань i методичноï майстерностi викладачiв. З щею метою, наприклад, у КП1 працював загальноiнститутськiй псиxолого-педагогiчний семiнар i методичш семiнари на кафедрах [5, арк. 16-17].
У до^джуваний перiод у полiтехнiчних шститутах Украши значна увага придiлялася практищ студентiв. 1снували три рiзновиди практики загальною тривалютю 24—36 тижиiв. На перших двох курсах у навчальних майстернях шституту проводилася навчально-виробнича практика, яка мала за мету тдготувати студенпв до спецiальноï виробничоï практики на робочих мюцях пiдприeмств. Перед завершенням навчання у вишi студенти проходили переддипломну практику.
Досвiд проведення практики вивчався безпосередньо на заводах i фабриках. Результати обговорювалися на засвданнях кафедр, вчених радах тощо. Робилися ввдповвдш висновки, вживалися заходи щодо рацiоналiзацiï розподiлу студентiв-практикантiв на виробництва, оргашзацп виробничоï практики, забезпечення керiвництва квалiфiкованими викладачами. Розроблялася навчально-методична документацiя практики з урахуванням ршня науково-техшчного прогресу, складалися наскрiзнi програми практики [10, с. 52].
Практика проводилась на передових шдприемствах Львова, Харкова, Запорiжжя, Марiуполя, Краматорська та iнших мiст. До 65% студентiв проходили практику на iнженерно-технiчних посадах, безпосередньо в цехах за профшем своeï майбутньоï професiï, що дозволяло ознайомитися з технолопею виробництва i набути необхвдний досвiд роботи. Методика проведення практики постiйно вдосконалювалась. Стало традищею проведення студентських наукових конференцш за пiдсумками практики [9, с. 37].
Поряд з цим в навчальному процес полiтехнiчних вишiв були ютотш недолiки, як1 негативно позначалися на якосп пiдготовки фахiвцiв, зокрема:
• загальний теоретичний i практичний рiвень пiдготовки багатьох випускпишв вишш вiдставав вiд темпiв науково-технiчного прогресу;
• були ввдсутш змiстовнi шдручники та навчальнi посiбники з багатьох дисциплш, особливо з новггшх галузей науки i технiки;
• шститути недостатньо придiляли уваги розробцi комплексних робщ створенню крупних наукових колективш iз спiвробiтникiв рiзних кафедр i факультепв для 1х виконання i проведення наукових до^джень на стиках наук;
• проводилася недостатня робота стосовно залучення кращих фахiвцiв виробництва до навчання в аспiрантурi, внаслвдок чого з бiльшостi спецiальностей прийом проводився без належного конкурсу;
• iснували недолiки в органiзацiï i проведеннi виробничоï практики. Не завжди характер роботи студенпв на робочих мiсцях ввдповвдав вимогам навчальних програм. Частина шдприемств використовували студентiв як допомiжну робочу силу i направляли 1х на вiдстаючi дiльницi з низьким рiвнем органiзацiï працi. Пiдприемства неохоче призначали студенпв-практикантiв старших курсiв на посади iнженерно-технiчних працiвникiв. Iнодi практикою керували малоквалiфiкованi спецiалiсти пiдприемств [6, арк. 95].
1з вищесказаного можна зробити так висновки:
1. У 50—80-х роках XX ст. у полиехшчних шститутах Украши здшснювався пошук шляхiв тдвищення ефективностi навчального процесу, що був спрямований на шдготовку iнженера широкого профiлю, добре обiзнаного з основами фундаментальних наук та зi сформованими практичними навичками роботи на виробництва
2. Змiцнения зв'язшв студентiв з виробництвом, зростання шлькосп наукових робiт експериментального характеру, шдвищення творчоï активностi студентiв призвели до виникнення новоï форми науковоï роботи майбутшх фахiвцiв — студентськ1 конструкторсьш бюро, лабораторiï, майстернi тощо.
3. 1нтенсифшащя навчального процесу у полиехшчних iнститутах досягалася шляхом використання ЕОМ. З другоï половини 60-х роив у вишах все бшьше вводять новi прогресивнi форми роботи, зокрема програмоване навчання з застосуванням шбернетичних контрольно-навчаючих машин, а також iншi технiчнi засоби: телебачення, кшо, магнiтофоннi записи тощо.
4. Основними недолшами органiзацiï навчального процесу були: ввдставання вiд темпiв науко-технiчного прогресу, ввдсутшсть навчальних посiбникiв з новишх галузей науки i технiки, недосконале проведення машинноï та виробничоï практики, недостатня робота щодо створення крупних наукових колективiв iз спiвробiтникiв рiзних кафедр i факультетiв для
розробки та виконання комплексных завдань та проведения наукових до^джень на стиках наук.
Л1ТЕРАТУРА
1. Центральний державний архiв вищих органiв влади та управлшня Укра1ни у Киевi (ЦДАОВУ). Ф. 4621,опис №13, спр. 326.
2. ЦДАОВУ. Ф. 4621, опис № 13, спр. 601.
3. ЦДАОВУ. Ф. 4621, опис № 13, спр. 4430.
4. ЦДАОВУ. Ф. 4621, опис № 13, спр. 3536.
5. ЦДАОВУ. Ф. 4621, опис № 13, спр. 6009.
6. ЦДАОВУ. Ф. 4621, опис № 13, спр. 1459.
7. Державний архiв Львiвськоl областа. Ф. 120, опис № 40, спр. 552.
8. Державний архiв Донецько! областа. Ф. 1087, оп. № 1, спр.4360.
9. Буцко М. I. Державний ушверситет «Львiвська пол^ехшка» 1844-1994 / М. I. Буцко, В. Г. Кипаренко. - Львiв: Вид-во держ. ун-ту «Львiвська полггехшка», 1994. - 145 с.
10. Волкотруб Л. М. Шдготовка шженерних кадргв у техшчних вузах Укра1ни (друга половина 70-х -перша половина 80-х роюв ХХ ст.): дис. ... канд. кт. наук: 07.00.01 / Л. М. Волкотруб - К., 1998. -194 с.
11. Ки1вський полггехшчний шститут: нарис юторп / [Беляков Г. Ф., Василенко в. С., Вшков М. Ф. та ш.]; Згуровський М. З. (гол. ред.). - К.: Наукова думка, 1995. - 320 с.
12. Трусь А. И. Техническая школа в условиях упрочнения социализма (1938-1958): монография / А. И. Трусь. - М.: Прометей, 1989. - 223 с.
УДК 796637(498.6) «Х1Х/ХХ»
О. Т. ВИННИЧУК
Ф1ЗИЧНА КУЛЬТУРА В ОСВ1ТН1Й ПРАКТИЦ1 БУКОВИНИ К1НЦЯ XIX -
ПОЧАТКУ XX СТОЛ1ТТЯ
Охарактеризовано процеси становлення та розвитку фiзичноi культури в школах Буковини в тнщ XIX — на початку XX ст. Визначено причини та охарактеризовано недолiки процесу становлення фiзичноi культури в освтнт полтиц Габсбурзькоi монархи. Доведено, що сощально-полтичне життя буковинщв у другiй половит Х1Х ст. сприяло запровадженню реформiстсько-iнновацiйних пiдходiв до народноi школи, ят вже були апробован в захiдноeвропейських крашах. Встановлено основн тдходи до реалiзацii змкту фiзичноi культури учтв шюл на Буковин в до^джуваний перiод.
Ключовi слова: фiзична культура, гiмнастика, народн школи, освтнт процес.
О. Т. ВИННИЧУК
ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА В ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ПРАКТИКЕ БУКОВИНЫ КОНЦА XIX - НАЧАЛА XX СТОЛЕТИЯ
Дана характеристика процессов становления и развития физической культуры в школах Буковины в конце XIX — в начале XX ст. Определены причины и охарактеризованы недостатки процесса становления физической культуры в образовательной политике Габсбургской монархии. Доказано, что социально-политическая жизнь буковинцев во второй половине XIX ст. способствовала внедрению реформаторско-инновационных подходов к народной школе, которые уже были апробированы в западноевропейских странах. Выделены основные подходы к реализации содержания физической культуры учеников школ на Буковине в исследуемый период.
Ключевые слова: физическая культура, гимнастика, народные школы, образовательный процесс.
