CC BY
17
Науковий огляд
Scientific Review
МЕДИЦИНА
НЕВ1ДКЛАДНИХ СТАН1В
УДК 616.008.8.81-089 DOI: 10.22141/2224-0586.8.103.2019.192368
Бгняк П.1., Гомон М.Л., Креньов К.Ю.
Внницький нац1ональний медичний унверситет 1м. М.1. Пирогова, м. В1нниця, Укра'на Старокостянтин1вська районна л1карня, м. Старокостянтин/в, Хмельницька область, Укра'на
Мгсце пероральних репдратацмних розчишв у структурi протокол ERAS (огляд лiтератури)
Резюме. У cmammi проведено комплексну оцтку використання перорально1 регiдраmацiйноi терапи врiзних галузях медицини, мсця пероральнихрегiдратацiйнихрозчитв у структурi протоко-лiв ERAS та iх впливу на корекцЮ електролтних порушень, оскыьки корекщя водно-електролт-ного балансу е обов'язковим компонентом перiоперацiйноi iнтенсивноi терапи хiрургiчних хворих та входить до европейських протоколiв ERAS (Enhanced Recovery After Surgery). Устаттi опи-сат основт бiологiчнi мехатзми тдтримки та сталостi гомеостазу, основт види його порушень. Водне середовище становить близько 60 % в органiзмi дорослоiлюдини. Функщями води е участь у формувант внутршньоклтинних структур, формувант просторових конформацш молекул бы^в (вторинноi, третинноi), участь у хiмiчних реакщях гiдролiзу, гiдратацii, окиснення, вiд-новлення тощо, транспортна функщя та виведення з оргатзму продуктiв розпаду. Невiд'емною частиною водного обмту е обмш електрол^в, що створюе стабыьний гомеостаз внутршнього середовища iз здаттстю до авторегуляци при значних коливаннях умов зовншнього середовища, токсичних або вiрусно-бактерiальних впливах. Водний та електролтний баланси оргатзму ткно взаемопов'язат. Стшкарiвновага осмотичного тиску плазми кровi, iнтерстицiйноi та внутрш-ньоклiтинноiрiдини е одтею з головних умов нормальноi життедiяльностi клтин. Коротко ха-рактеризуючи основт юни, можна вказати на те, що вмст калю в органiзмi становить близько 160 г. Це основний внутршньоклтинний катюн, основним депо якого слугуе м'язова тканина. Вт бере участь у тдтримщ осмотичного тиску та кислотно-основного стану в клтинах, разом з юном натрт створюе рiзницю потенцiалiв по обидва боки клтинних мембран, залучений до бю-синтезу блка, глжогену. Також у сmаmmi висвтлено використання пероральнихрегiдратацiйних розчитв у рекомендащях Всесвimньоi оргатзаци охорони здоров'я (ВООЗ). Згiдно з рекомендащ-ями ВООЗ, в уах випадках при лшувант зневоднення перевагу необхiдно надавати пероральному введенню рiдини. Згiдно з даними ВООЗ, при використант пероральноiрегiдраmацiiрозчинами iз збалансованим складом необхiднiсmь у внутршньовентй терапи зменшуеться на 33 %. Визначет переваги пероральноiрегiдраmацiйноi терапи.
Ключовi слова: пероральна регiдраmацiйна тератя; водно-електролтний баланс; ERAS
Корекцiя водно-електролггного балансу е обов'язковим компонентом перюперацшно! штен-сивно! терапи х1рурпчних хворих та входить до европейських протокол1в ERAS (Enhanced Recovery After Surgery; рис. 1), протоколу прискореного вщновлення тсля операцш, де передоперацшна
волем1чна шдготовка та скорочення термш1в го-лодування мають важливе значення. Вщновлення перистальтики дозволяе запоб1гти стазу та бактерь альнш транслокацИ, внаслщок чого спостер1гаеться зменшення частоти полюрганно! недостатносп в х1рурпчних пащенпв [11].
© «Медицина невщкладних сташв» / «Медицина неотложных состояний» / «Emergency Medicine» («Medicina neotloznyh sostoanij»), 2019 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2019
Для кореспонденцГГ: Bii^K Павло 1ванович, кафедра анестезюлоги, штенсивно'Г терапи та медицини невщкладних сташв, Вшницький нацюнальний медичний ушверситет iM. М.1. Пирогова, вул. Пирогова, 56, м. Вшниця, 21018, УкраГна; e-mail: ferenzvarosh@gmail.com
For correspondence: Pavlo Bignyak, Department of anesthesiology, intensive therapy and emergency medicine, National Pirogov Memorial Medical University, Pirogov st., 56, Vinnytsia, 21018, Ukraine; e-mail: ferenzvarosh@gmail.com
Водне середовище становить близько 60 % в ор-ганiзмi доросло! людини. Цей вмiст коливаеться за-лежно вiд вiку та юлькост! жирово! тканини. Функцiями води е участь у формуванш внутршньо-клггинних структур; формування просторових кон-формацш молекул бiлкiв (вторинно!, третинно!); участь у хiмiчних реакцiях гiдролiзу, пдратаци, окиснення, вiдновлення тощо; транспортна функ-цiя та виведення з оргашзму продуктiв розпаду [6, 7]. Розподш води регулюють гiдростатичний та осмотичний тиск. Невщ'емною частиною водного обмшу е обмiн електролiтiв, що створюе стабiльний гомеостаз внутрiшнього середовища iз здатнiстю до авторегуляцп при значних коливаннях умов зо-внiшнього середовища, токсичних або вiрусно-бак-терiальних впливах. Зазначений стан мае назву вод-но-електролггно! рiвноваги. Гострий дефiцит рщини та електролiтiв спричиняе дегiдратацiю, основними причинами яко! е блювання, дiаре!, вве-дення дiуретикiв, високi кишковi норицi та цен-тральнi розлади гормонально! регуляц!! (нецук-ровий дiабет тощо), збiльшення вмiсту в циркуляцшному руслi гiперосмолярних речовин (наприклад, при кетоацидозi та гiперглiкемГi) або зменшення продукцп альдостерону також призво-дять до водно-електролiтних змiн. Регуляц1я водно-мiнерального обмiну забезпечуеться центральною нервовою системою (антидiуретичний гормон гшо-таламуса, що депонуеться в заднiй частщ гiпофiза та впливае на стшки дистальних канальцiв нирок), наднирниками (альдостерон впливае на рiвень на-трш в плазмi кровi), нирками (ренш декретуеться у вiдповiдь на зменшення об'ему внутршньосудин-но! рiдини та зниження артерiального тиску), де
вщбуваються також процеси фшьтраци та реабсорб-цп [8]. Сталiсть об'ему й осмолярносп позаклггин-но! рщини тдтримуеться регуляторними мехашз-мами, основним ефекторним органом яких е нирки. Основними мжроелементами людського органiзму е натрш, калiй, кальцiй, фосфор, магнiй. Бюлопч-ними ефектами цих мiкроелементiв е бюелектрич-ний (розвиток потенцiалу дл та спокою), осмотичний (регулювання осмотичного тиску), структурний (входять до складу складних бiлкiв та нукле!нових кислот), регуляторний (регуляцiя активностi фер-ментiв та передача гормонального сигнала), транс-портний (транспорт електронiв за допомогою залiза цитохромiв у дихальному ланцюгу), енергетичний (синтез макроергiв — АТФ, ГТФ), синтетичний (синтез гормошв, наприклад йод у складi гормошв щитоподiбно! залози), механiчний (входять до складу юсток). Коротко характеризуючи основш iони, можна вказати на те, що вмют калiю в оргашз-мi становить близько 160 г. Це основний внутрш-ньоклiтинний катюн, основним депо якого слугуе м'язова тканина. Вш бере участь у шдтримщ осмотичного тиску та кислотно-основного стану в клгги-нах, разом з юном натрш створюе рiзницю потен-цiалiв по обидва боки клггинних мембран, залучений до бюсинтезу бiлка, глiкогену, АТФ, креатинфосфату, ацетилхолшу, передачi збудження по нервовому та м'язовому волокнах. Загальний вмют натрш в органiзмi становить 105 г, вш е голо-вним катюном позаклггинно! рiдини органiзму, до складу яко! входить 50 % вщ вше! кiлькостi натрiю. Бюлопчна роль натрiю полягае в пвдтримщ осмотичного тиску, кислотно-основного стану, вш бере участь у передачi збудження по нервовому волокну.
Вщмова вiд пiдготовки кишечника
Обмеження використання НА
Вщмова вщ НГ зонда
Профтактика ТГВ
Анестетики коротко! дм
Швидке видалення дренажiв
Рання моб^за^я
ERAS
Перiоперацiйне харчування
Запобiгання непрохщност^ прокiнетики
Епiдуральна анестезiя
Пероральнi НПЗЗ
Контроль Ыфузп
Профiлактика нудоти/ блювання
Вщмова вщ премедикаци
Рисунок 1
32
Медицина нев^кдадних стаыв, ISSN 2224-0586 (print), ISSN 2307-1230 (online)
№ 8 (103), 2019
Кaльцiй, що мiститься в KpoBi, мае юшзовану форму (46 %), форму, що пов'язана з альбумшом (44 %). Кальцш пов'язаний з шшими анiонами (10 %), такими як гщрокарбонат, цитрат, фосфат, сульфат. Бере участь у регуляцп серцевого ритму i транспор-туванш поживних речовин крiзь мембрану, проце-сах згортання кровi, функцiонування нервово! та м'язово! системи; також забезпечуе рiвновагу м1ж процесами збудження та гальмування в корi мозку, знижуе рiвень холестерину та активiзуе процеси розщеплення глiкогену в печiнцi, бере участь у про-цесах подшу клiтин, секрецп гормонiв (зокрема, ш-сулiну) тощо. Магнiй в органiзмi людини мiститься в кiлькостi 20—30 г, у ферментативних реакц1ях за участю АТФ i АДФ справжшми субстратами е комплекси MgАТФ та М§АДФ, також iони магнiю активiзують ферменти фосфотрансферази, нуклео-тидилтрансферази, фосфатази та ш., що необхiднi для синтезу холестерину та нуклеотвддв, стабшзацй нуклешових кислот, рибосом, хроматину, пщтри-мання скелетно! збудливостi. Хлор е головним аш-оном позаклггинно! рщини, його бiологiчна роль полягае в пщтримщ осмотичного тиску, кислотно-лужного стану позаклггинно! рiдини, газообмшно! функцп еритроцитiв, утвореннi HCl шлункового соку та активацп амшази. Порушення обмшу води й електролiтiв прийнято подшяти на дегiдратацiю та гiпергiдратацiю. Зневоднення (дегiдратацiя) розви-ваеться в раз^ коли видiлення води перевищуе ll надходження в органiзм (негативний водний баланс). Причинами можуть бути порушення надходження рщини в органiзм (водне голодування, кома, атрезiя стравоходу) або пiдвищеннi втрати рь дини (пронос, блювання, потовидiлення, гшервен-тиляцiя, полiурiя тощо) [9, 10]. Водний та електро-лiтний баланси оргашзму тiсно взаемопов'язанi [2, 10]. Стшка рiвновага осмотичного тиску плазми кров^ штерстицшно! та внутршньоклггинно! рщини е одшею з головних умов нормально! життедь яльностi клггин. У разi зневоднення насамперед втрачаються iони натрiю та позаклiтинна рщина, а при бiльш тяжкому його ступеш — калiй та вну-трiшньоклiтинна рiдина. Дегiдратацiю подiляють на iзо-, гiпо-, гiперосмолярну. 1зоосмолярна деп-дратац1я розвиваеться в разi екивалентних втрат води та електролiтiв. Спостертаеться при гострiй крововтратi, холерi, отках. Характеризуеться змен-шенням об'ему екстрацелюлярно! рщини без змiн ll осмолярность Лабораторнi показники характеризу-ються пщвищенням гематокриту, вмiст електроль тiв ютотно не змiнюеться або наявна легка ппокаль емiя. Гiпоосмолярна дегiдратацiя розвиваеться переважно в разi втрати солей, передуам за рахунок втрати секрепв шлунка та кишечника (пронос, блювання), при хворобi Аддiсона. Зниження осмотичного тиску в позаклггинному просторi призво-дить до переходу рщини в клггини за градiентом концентрацп, внаслiдок чого прояви дегщратацй, гемоконцентрацй та розлади гемодинамiки ще бшьш поглиблюються [1, 3, 4]. Такий тип зневод-
^т
нення швидко призводить до змiн кислотно-луж-ного стану, що проявляеться гiпохлоремiчним алкалозом (переважнi втрати шлункового соку, що мютить хлор) чи видшьного ацидозу (втрата пан-креатичного або кишкового соку, що мютить натрiй та гiдрокарбонати). Гiперосмолярна дегiдратацiя розвиваеться в разi, коли втрати води перевищують втрати електролтв (передуам натрiю). Це вщбува-еться переважно при гшервентиляцп, гарячцi, по-силеному потовидшенш, зменшеннi вживання води. Особливо драматично дегiдратацiя розвиваеться в дггей та осiб похилого вжу i характеризуеться швидким зривом компенсаторних механiзмiв [5]. Факторами ризику зневоднення, зокрема, у дiтей iз блюванням е: дiти першого року життя, особливо до 6 мюящв, дгги з низькою масою тша при народжен-нi, тi, що мають нервово-артритичну аномалго кон-ституцп [1, 4, 5], iз зафжсованими трьома та бiльше епiзодами блювання протягом доби, п, що не отри-мували достатньо! кiлькостi рщини, вщлучеш вщ грудного вигодовування на час захворювання [5]. Пероральна регiдратацiйна терапiя як метод лжу-вання шфекцшних дiарей була рекомендована Всесвiтньою оргашзащею охорони здоров'я (ВООЗ) у 1979 р. [15, 16]. Згщно з ощнками ВООЗ, викорис-тання цього методу при л^ванш дiарей дозволило, зокрема, знизити дитячу смертшсть iз 4,6 мiльйона в 1980 рощ до 1,5 мшьйона у 2000 рощ. Первинно для лжування дiарей були рекомендованi розчини першого поколшня, якi мають бшьш високий рь вень осмолярностi (331 мосм/л), шж плазма кровi (285—295 мосм/л), але ефективно купрують прояви дегщратацй та метаболiчний ацидоз. Натомiсть у 2014 рощ були опублжоваш новi рекомендацп, в яких було обГрунтовано використання гшоосмо-лярних розчинiв (до 245 мосм/л) iз бiльш низькою концентращею хлориду натрiю (до 75 ммоль/л) та глюкози (до 75 ммоль/л) [15]. Вщповщно до реко-мендащй ВООЗ оптимальним складом розчину для перорально! регщратацп слугуе такий: натрш — 60 ммоль/л, калiй — 20 ммоль/л, бжарбонат (цитрат) — 10 ммоль/л, глюкоза — 110 ммоль/л. Рекомендована осмолярнють мае бути наближеною до тако!, що юнуе в просвiтi кишки — 250 мосм/л. В уах випадках при л^ванш зневоднення перевагу необхщно надавати пероральному введенню рщи-ни. Згщно з даними ВООЗ, при використанш перорально! регщратацп розчинами iз збалансованим складом необхiднiсть у внутршньовеннш терапп зменшуеться на 33 %, а частота блювання — на 30 %. Пероральна регщратац1я здшснюеться у два етапи: I етап — регщратац1я з метою лжвщацп штоксика-цп, що наявна, зневоднення та втрати солей. I! три-валiсть — зазвичай 4—6 годин, i у 80—84 % випадюв цього етапу достатньо для отримання стiйкого кль нiчного ефекту [12, 13]. II етап в деяких пащенпв тривае до 48—72 годин i становить собою регщрата-цiю з метою лжвщацп втрат, що тривають, а також штоксикацшного синдрому, частота становить 14— 18 % на другу та 2 % на третю добу. Об'ем перораль-
но! регiдрaтaцГi визначаеться ступенем депдратацп та масою тiла пацiента [13, 14]. Визначають чотири ступеня зневоднення: перший — втрата рiдини до 3 % маси т!ла, другий — втрата 4—6 %, третш — втрата 7—9 % та четвертий — некомпенсоване зневоднення (втрати перевищують 10 % маси тша). Зазви-чай у хворих iз харчовими токсикоiнфекцiями середньо! тяжкостi iз зневодненням II—III ступеня розчини перорально! репдратацп використовують в об'емi 40—70 мл/кг. У пащенпв iз вираженою шток-сикацiею, але за вщсутносп зневоднення — в об'емi 30—40 мл/кг. Як вже було зазначено, сум1ш1 для перорально! репдратацп под!ляють на дек!лька поко-лiнь [15]: I поколшня — сумiш ВООЗ концентрова-на (311 мосм/л), нестшка i використовувалась до 2004 року: на 1 лир води 3,5 г натрго хлориду, 1,5 г калго хлориду, 2,5 г харчово! соди, 20,0 г глюкози. За умови вододефщитного ексикозу може погли-блювати гiпернатрiемiю. II поколiння — розчини з осмолярнютю 260 мосм/л, в яких замiсть соди, що е нестшкою в розчинах, наявний натрiю цитрат, який за участю ферментiв печшки перетворюеться в соду. III поколшня — сум1ш1 iз зниженою осмолярнютю (200—250 мосм/л), !х склад вщповщае потребi в л1-куваннi iзотонiчних, вододефiцитних, гшонатр1е-мiчних зневоднень. IV поколшня — розчини з до-датковими речовинами, амшокислотами тощо для полшшення всмоктування [15, 16]. Взагалi вода та електролiти краще засвоюються в кишечнику з ri-поосмолярних розчишв, ан1ж iз розчинiв ВООЗ, рщше виникае необхiднiсть у переходi на iнфузiйну терапiю, дiарея та блювання були менш вираженi, не виникало значимих випадкiв гшонатр1емп [15, 16]. У проведених дослщженнях використання пероральних репдратацшних сумiшей у склад! реп-дратацшно! терапи в перед- та шсляоперацшний перiод сприяло швидшому вiдновленню перистальтики та меншим коливанням електролггно! рiвноваги.
Зпдно з рекомендацiями ВООЗ, в ус1х випад-ках при лiкуваннi зневоднення перевагу необхщно надавати пероральному введенню рщини. зг1дно з даними ВООЗ, при використанш перорально! репдратацп розчинами !з збалансованим складом необ-хщнють у внутрiшньовеннiй терап!! зменшуеться на 33 %. Пероральна регiдратацiя е ф1з1олог1чним ме-дикаментозним л1куванням. На вщмшу в!д парентерально! (внутршньовенно!) репдратацп пероральна регiдратацiя — простий, безболюний, економiчно вигщний метод л1кування, що не вимагае спешаль-но! п1дготовки, застосування якого не супроводжу-еться порушенням ц1л1сност1 тканин. кр1м того, на тл1 перорально! репдратацп швидше вiдбуваеться процес одужання — у 6!льш раннi термши вщбува-ються вiдновлення концентраций калш, натрiю в си-роватцi кров!, рання активацiя перистальтики та ш
Конфлжт ÍHTepecÍB. Автори заявляють про вщсут-н1сть конфл1кту !нтерес1в та власно! фшансово! за-ц1кавленост1 при пщготовщ дано! статт1.
Список лператури
1. Волосовец А.П., Кривопустов С.П., Кожина А.Н., Щербинская Е.Н. Ацетонемический синдром у детей: современный взгляд на проблему. Здоровье ребенка. 2009. № 6(21). С. 17-21.
2. Георгиянц МА, КорсуновВ.А. Современная инфузион-ная терапия критических состояний у детей. Открывают ли новые инфузионные препараты новые терапевтические возможности?Укр. хiмiотерапевт. журн. 2008. № 1—2(22). С. 21-25.
3. Горелов АВ, Милютина Л.Н., Усенко Д.В. Лечение острых кишечных инфекций у детей: Руководство для врачей. Москва, 2002. 48 с.
4. Жидков Ю.Б., Колотилов Л.В. Инфузионно-трансфу-зионная терапия при инфекционных болезнях у детей и взрослых. Москва: МЕДпресс-информ, 2005.
5. Захаренко С.М. Пероральная регидратационная терапия при острых кишечных инфекциях. Журнал инфектоло-гии. 2009. Т. 1. № 2-3. С. 5863.
6. Мазанкова Л.Н., Горбунов С.Г., Павлова Л.А Совершенствование патогенетической терапии острых кишечных инфекций у детей раннего возраста. Лечение и профилактика. 2013. № 4. С. 54-57.
7. Попутников Д.М., Меленчук Е.В., Висмонт Ф.И. Нарушения водно-электролитного обмена (патофизиологические аспекты): Учебно-методическое пособие. Минск: БГМУ, 2011. С. 37.
8. Руснак 1.Т., Тащук В.К., Iбрагiмов Е.Ю. Роль води в органiзмiлюдини, ризики зневоднення. Молодий учений. 2013. Т. 1. № 1. С. 107-110.
9. Коритнюк Р.С., Давтян Л.Л., Борисенко Т.А. та т. Роль полйоннихрозчишв в шфузшнш терапН (огляд). Фармацевт. журн. 2012. № 4. С. 37-42.
10. Погорелов М.В., Бумейстер В.1., Ткач Г.Ф. та ш. Сучасш уявлення про водно-сольовий обмн (огляд лтерату-ри та методи власних до^джень). Вкн. пробл. бол. та мед. 2009. № 2. С. 8-14.
11. Чернш В.1., бвсеева В.В. Перспективи застосування протоколiв ERAS у барiатричнiй хiрургii. Pain, anesthesia & intensivecare. 2018. № 82(1). Р. 29-34.
12. Acute diarrhea in adults and children: a global perspective. World Gastroenterology Organisation Global Guidelines, 2012.
13. Bellemare S., Hartling L., Wiebe N. et al. Oral rehydration versus intravenous therapy for treating dehydration due to gastroenteritis in children: a meta-analysis of randomised controlled trials. BMC Med. 2004. Vol. 2. № 11.
14. Fonseca B.K., HoldgateA., Craig J.C. Enteral vs intravenous rehydration therapy for children with gastroenteritis:a metaanalysis of randomized controlled trials. Arch. Pediatr. Adolesc. Med. 2004. Vol. 158. № 5. P. 483-490.
15. WHO/UNICEF. WHOUNICEF Joint statement on the clinical management of acute diarrhea. — Geneva, Switzerland: World Health Assembly, 2004.
16. World Health Organization, author. Diarrhoea Treatment Guidelines Including new recommendations for the use of ORS and zinc supplementation for ClinicBased Healthcare Workers. 2005.
Отримано/Received 06.10.2019 Рецензовано/Revised 15.10.2019 Прийнято до друку/Accepted 18.10.2019 ■
m
Бигняк П.И., Гомон М.Л., Кренев К.Ю.
Винницкий национальный медицинский университет им. Н.И. Пирогова, г. Винница, Украина Староконстантиновская районная больница, г. Староконстантинов, Хмельницкая область, Украина
место пероральных регидратационных растворов в структуре протоколов ERAS (обзор литературы)
Резюме. В статье проведена комплексная оценка использования пероральной регидратационной терапии в различных областях медицины, места пероральных регидратационных растворов в структуре протоколов ERAS и их влияния на коррекцию электролитных нарушений, поскольку коррекция водно-электролитного баланса является обязательным компонентом периоперационной интенсивной терапии хирургических больных и входит в европейские протоколы ERAS (Enhanced Recovery After Surgery). В статье описаны основные биологические механизмы поддержки и устойчивости гомеостаза, основные виды его нарушений. Водная среда составляет около 60 % в организме взрослого человека. Функциями воды является участие в формировании внутриклеточных структур, формировании пространственных конформаций молекул белков (вторичной, третичной), участие в химических реакциях гидролиза, гидратации, окисления, восстановления и т.п., транспортная функция и выведение из организма продуктов распада. Неотъемлемой частью водного обмена является обмен электролитов, который создает стабильный гомеостаз внутренней среды со способностью к ауторегуляции при значительных колебаниях условий внешней среды, токсичных или вирусно-бактериальных воздействиях. Водный и электролитный балансы орга-
низма тесно взаимосвязаны. Устойчивое равновесие осмотического давления плазмы крови, интерстициальной и внутриклеточной жидкости является одним из главных условий нормальной жизнедеятельности клеток. Кратко характеризуя основные ионы, можно указать на то, что содержание калия в организме составляет около 160 г. Это основной внутриклеточный катион, основным депо которого служит мышечная ткань. Он участвует в поддержании осмотического давления и кислотно-основного состояния в клетках, вместе с ионом натрия создает разность потенциалов по обе стороны клеточных мембран, выполняет биосинтез белка, гликогена. Также в статье освещено использование пероральных регидратацион-ных растворов в рекомендациях Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ). Согласно рекомендациям ВОЗ, во всех случаях при лечении обезвоживания предпочтение необходимо отдавать пероральному введению жидкости. Согласно данным ВОЗ, при использовании пероральной регидратации растворами со сбалансированным составом необходимость во внутривенной терапии уменьшается на 33 %. Определены преимущества пероральной регидратационной терапии.
Ключевые слова: пероральная регидратационная терапия; водно-электролитный баланс; ERAS
P.I. Bihniak, M.L. Homon, K.Yu. Kreniov
National Pirogov Memorial Medical University, Vinnytsia, Ukraine Starokostiantyniv District Hospital, Starokostiantyniv, Khmelnytskyi region, Ukraine
The place of oral rehydration solutions in the structure of ERAS protocols
(literature review)
Abstract. The article provides a comprehensive assessment of the use of oral rehydration therapy in various fields of medicine, the place of oral rehydration solutions in the structure of Enhanced Recovery after Surgery (ERAS) protocols and their impact on the correction of water-electrolyte disorders, since the correction of water-electrolyte balance is a mandatory component of perioperative intensive care of surgical patients and is included in European ERAS protocols. The article describes the basic biological mechanisms of support and sustainability of homeostasis, the main types of its disorders. The water environment is about 60 % in the body of an adult. The functions of water are to participate in the formation of intracellular structures, to form the spatial conformations of protein molecules (secondary, tertiary), to participate in chemical reactions of hydrolysis, hydration, oxidation, recovery, etc., transport function and excretion of decay products. An integral part of water exchange is the exchange of electrolytes, which creates a stable homeostasis of the internal environment with the ability of autoregulation with significant fluctuations in environmental conditions, toxic or viral-bacterial influences. The water and
electrolyte balances of the body are closely interrelated. The stable equilibrium of the osmotic pressure of blood plasma, interstitial and intracellular fluid is one of the main conditions of normal cell life. Briefly characterizing the major ions, it can be pointed out that the potassium content in the body is about 160 g. It is the main intracellular cation, the main depot of which is the muscle tissue. It is involved in maintaining the osmotic pressure and acid-base balance in cells; together with the sodium ion, it creates a potential difference on both sides of the cell membranes involved in biosynthesis of protein, glycogen. The article also discusses the use of oral rehydration solutions in the recommendations of the World Health Organization (WHO). According to the WHO guidelines, oral fluid administration should be always preferred in the treatment of dehydration. According to the WHO data, when using oral rehydration solutions with balanced composition, the need for intravenous therapy is reduced by 33 %. Advantages of oral rehydration therapy are determined.
Keywords: oral rehydration therapy; water-electrolyte balance; Enhanced Recovery after Surgery
