CC BY
51
Оригшальж дослiдження
Original Researches
УДК 616.34-008.314.4-08-053.3
КОЛОСКОВА О.К., 1ВАНОВА Л.А., ГАРАС М.Н., МАРУСИК У.1. Буковинський державний медичний унверситет, м. 4epHiBц
On^Mi3A^q ПАТОГЕНЕТИЧНОГО ЛкУВАННЯ СЕКРЕТОРНИХ ^АРЕЙ У ДПЕЙ ГРУДНОГО В^У
Резюме. Метою досл'!дження було вивчення т^чно/ефективност пероральноiрепдратацйноiтерапйз ви-користанням сумiшi Ill поколiння в лiкуваннi секреторних дарей у дтей грудного BiKy. Для цього на базi нфек-цйного боксованого в^ддлення (кишковихiнфекцiй) обласно'1 дитячоiклiнiчноiлiкарнi(м. Чернiвцi) обстеженi 116 дтей грудного в<ку, вибран випадковим методом, як страждали вД гострого гастроентериту та надхо-дили до стацюнару з ознаками ексикозу внаслщок розвитку секреторних дарей. Серед обстежених па^ен-тв 73 (67,5 %) дитини з метою перорально'1 регiдратацiйноi терапй' отримували репдратацйну сумш, а 35 (32,4 %) хворих одержували iншi регiдратацiйнi розчини. Проведений монторинг за динамкою стану па^ен-~пв дав змогу стверджувати, що за умови використання як основного компонента перорально'1 репдратацйно'! терапй' сумiшi Ill поколння темпи позитивно'i динамки з боку клнчного стану пац!енпв були вiрогiдно большими, зокрема, вiрогiдно ра^ше нормалiзувалися температура тла, частота й характер випорожнень, зникало блювання. У дтей, як отримували репдрата^йну сумш Ill поколiння, порiвняно з патентами, як отримували 1нш'1 регiдратацiйнi розчини, с^ввщношення шанав при обмеженн лише пероральною репдрата^ею стано-вило 3,7(95% Д1 0,4-38,9) при абсолютному ризику уникнути потреби в нфузйнй терапй' — 11 %. Ключовi слова: секреторна дiарея, дти, пероральна регщрата^я, регщрата^йна сум'1ш.
Вступ
За даними ВООЗ, у свт щорiчно рееструеться близь-ко 2 млрд хворих на госщ кишковi шфекцй (ГК1), але це лише 10 % вщ реально! юлькоси випадив, що пов'язано з наявшстю легких та субклЫчних форм захворювання, яю, як правило, залишаються поза увагою лiкарiв [1, 2]. Щороку в УкраМ офщшно рееструеться 45—50 тис. випадюв ГК1 серед дтей. У структур дитячо! смертносп шфекцшш захворювання в Укра!ш традицшно посщають п'яте мюце, а серед шфекцшних причин втрат ГК1 займа-ють чтьш позицй [3].
Синдромом у патогенезi ГК1, що загрожуе життю дитини та потребуе невщкладних лкувальних заходiв, е зневоднення. За даними Дитячого фонду ООН, щорiчно близько 1,5 млн датей вшом до 5 роив вмирають вщ зневоднення, пов'язаного з гострою шфекцшною дареею. Тяжюсть ГК1 в длей в основному визначаеться об'емом втрати рщини, тому основним принципом ведення таких хворих е швидке вщновлення втрат рщини й солей, а також збтьшення буферно! емностi кровi [4]. При про-веденнi регщратацшно! терапй перевагу необхщно вщда-вати оральнш регщратацй. Оральна регщратащя е висо-коефективним, простим, доступним у домашн1х умовах i недорогим методом. Необхщно пiдкреслити, що оральна рег!дратац1я найбтьш ефективна при Г! застосуваннi з перших годин вщ початку захворювання [5]. м!жжрод-на практика застосування орально! регщратацй, широко впроваджувана з 1970-х рр., дозволила зменшити кшь-юсть випадив госпи^зацй та знизити летальшсть у пе-дiатричнiй практищ [4].
У 1970 р. для орально! регщратацй ВООЗ рекомендува-ла розчини iз загальною осмолярнiсгю 311 ммоль/л (роз-
чини I поколшня). Водночас головним недолiком указа-них базових розчинiв е вiдсутнiсть позитивного впливу на дарейний синдром. Осмоляршсть вказаного розчину була вищою порiвняно з плазмою кровi. Це могло спри-чиняти розвиток гшернащемй, не впливало на об'ем калових мас при даре!, що особливо актуально в дней першого року життя [6]. Тому роботи iз створення нових сучасних формул, здатних впливати на частоту й об'ем випорожнень, були продовженi та реалiзувалися у вигляд розчинiв з осмолярнютю 260 мосм/л та зменшеним вмю-том глюкози [7].
Наразi одним iз напрямюв оптимiзацi! складу та власти-востей розчин1в для орально! регщратацй', за рекомендаця-ми ВООЗ, стало зниження !х осмолярносп до 245 ммоль/л, концентрацй натрш до 75 ммоль/л i глюкози до 75 ммоль/л (розчини III поколшня). Застосування розчишв зi зни-женою осмолярнiсгю для орально! регщратацй оптимиуе всмоктування води та електролшв у кишечнику порiвняно з використанням г1перосмолярних розчин1в. Кр1м того, ц пацiенти рщше потребували iнфузiйно! терапй, виражешсть дарейного синдрому та блювання у них були меншими, не було зареестровано випадав клiнiчно значущо! ппонатре-мй [8]. Максимально швидке вщновлення втрат рщини та електролтв у 20 % випадав повшстю нормалiзуе стан паць ентiв, а оральний метод замiсно! терапй е бтьш фмолопч-ним без побiчних дй, що притаманнi iнфузiйнiй терап!!, та сприяе частковому вiдновленню запаав енергетичних речо-вин, замiнюючи окремi продукти харчування [9, 10].
© Колоскова О.К., 1ванова Л.А., Гарас М.Н., Марусик У.1., 2014 © «Актуальна шфектолопя», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
Орипнальж дослiдження / Original Researches
Мета роботи — дослщити клЫчну ефективнють перорально! регщратацшно! терапй з використанням регь дратацшно! сум1ш1 III покол1ння в л1куванн1 секреторних дарей у д1тей грудного в1ку.
Мaтерiaл i методи дослщження
На баз1 1нфекц1йного боксованого вщдтення (кишко-вих 1нфекц1й) обласно! дитячо! клЫчно! лшарт (м. Чер-н1вц1) обстежен1 116 дней грудного в1ку, вибран1 випадко-вим методом, як1 страждали вщ гострого гастроентериту та надходили до стацюнару з ознаками ексикозу внаслщок розвитку секреторних д1арей. Середн1й в1к пац1ент1в ста-новив 9,2 ± 0,8 м1с. Бгльшють хворих д1тей були жителями ольсько! мюцевосп (58,7 %), у м1ст1 проживали 41,3 % хворих. У бгльшосп обстежених д1тей (55,0 %) частота ви-порожнень перевищувала 6 раз1в на добу, в 1/5 (21,1 %) па-ц1ент1в — 3—5 раз1в, у решти д1арейний синдром був менш вираженим. У третини пац1ент1в (39,5 %) спосгер1гався гастральний синдром у вигляд1 блювання, у 27,5 % хворих дтей воно е багаторазовим.
Ознаки ексикозу I ступеня тяжкосп спостерйалися в 51,9 % дней, II — у 48,1 % хворих. У 57,8 % пащенпв верифь ковано в1русний характер ет1олог1чного чинника д1арейного синдрому секреторного характеру (частка рота- та аденовь рус1в становила 2 : 1), у 31,2 % спостережень вщзначалися функц1ональн1 розлади травления, а в 5,5 % випадав го-стрий гастроентерит мав в1русно-бактер1альну природу.
Серед обстежених пащеш1в 73 (67,5 %) дитини (I клшч-на група) з метою перорально! регщратацшно! терапй отри-мували регщратацшну сум1ш, а 35 (32,4 %) хворих (II кш-тчна група) — шш1 рег1дратац1йн1 розчини. За основними клЫчними характеристиками групи були порiвиянними.
Уйм дiтям проведено комплексне обстеження, oдержанi результати проаналiзовано з використанням методов варiацiйноl статистики [11] та з позицш клЫчно! епщемюлог!! [12]. Ефекгивнiсть проведеного лкування оцiнено за кл1н1чними показниками (нормалiзацiею за-гального стану, характеру й частоти випорожнень, вщнов-ленням маси тла, зупинкою блювання), полiпшенням гщратац!! за констеляцiею балiв. Зокрема, зменшення вираженосп основних симптом1в гастроентериту вщ-повщало зменшенню загально! суми бал!в. Динамiчну оц1нку клЫчно'! тяжкост1 стану дней грудного в1ку про-
ведено протягом 7 д1б стац1онарного лкування шляхом констеляци бал1в: 1) порушення загального стану хворого (3 бали — тяжкий, 2 бали — середньотяжкий, 1 бал — стан малопорушений); 2) тяжшсть даре! (1—3 бали); 3) вираже-н1сть блювання (1—3 бали).
Результати дослщжень та Тх обговорення
Проведений мон1торинг динамки стану пац1ент1в створених кд1н1чних груп дав змогу стверджувати, що за умови використання як основного компонента перорально! регщратацшно! терапй сумЫ1 III покол1ння позитивна динам1ка клЫчного стану пац1ент1в була в1рогщно кра-щою (рис. 1).
Таким чином, в1рогщно ран1ше в пащенпв, як! отри-мували пероральний регщратацшний розчин, нормал1зу-валися температура тла, частота i характер випорожнень, зникало блювання.
Наведена на рис. 2 динам1чна оц1нка тяжкост1 стану обстежених хворих дала змогу дшги висновку, що, почи-наючи з 3-го дня госштатзацй, д1ти, як! отримували для перорально! регщратацшно! терапй' сум1ш III поколшня, вир1знялися в1рогщно крашими клЫчними показниками.
Анал1з динам1ки вщновлення втрачено! маси тла впродовж 7 д1б л1кування в стац1онар1 д1тей клЫчних груп пор1вняння дав змогу виявити в1рогщш вщмшносп, як1 свщчили, що за умови використання сумЫ1 для перорально! регщратаци III поколшня в дтей грудного в1ку середня прибавка маси тла становила 103,5 ± 10,2 г проти 78,5 ± ± 8,7 г (Р = 0,05).
Важливим i необхщним моментом ретельний монь торинг стану хворого впродовж I етапу перорально! регщратацшно!' терапй' та оцшка !! ефективност через 4— 6 год 1з визначенням подальшо! тактики проведення щодо II етапу регщратаци. За умови виявлення ознак ефективност перорально! рег1дратац1! у вигляд1 зменшення та/або зникнення ознак зневоднення слщ про-довжувати дану терапш в пщтримувальному режим1. Водночас за умови наростання прояв1в ексикозу слщ розпочинати регщратацш шляхом 1нфуз1!. Виходячи з цього, необхщнють проведення шфузшно! терапй в дь тей, яи отримували пероральну рег1дратац1ю на I етат, напевно, можна розглядати як вщображення ефектив-
43,532,521,51 -0,50
1,2
3,65
0,9
1,34
0,75
1,43
День припинення День нормалЬацп День припинення fliapei температури блювання
■ I кл1шчна група □ II кл1н1чна група
с го
ld
1-й день 2-й день 3-й день 4-й день 5-й день 6-й день 7-й день
■ 1 група 5,06 3,35 2,9 1,9 1,7 1 0,8
■ II група 4,98 4,02 3,9 2,6 2,4 2,01 1,8
□ P > 0,05 > 0,05 < 0,05 < 0,05 > 0,05 < 0,05 < 0,05
*
*
*
Рисунок 1. Темпи кл¡н1чного полпшення стану дтей кл1н1чних груп порiвняння (дш) Примака: * — в1рогщн1сть вщмшностей, P < 0,05.
Рисунок 2. Динам1ка бально/ оц1нки кл1н1чного
стану дтей груп порiвняння
Примтка: P < 0,05— Bipo^^^b в'щм'шностей.
12
Актуальна Ыфектолопя
№ 1 (2) • 2014
Орипнальш досл1дження / Original Researches
ност1 останньо!. Нами встановлено, що в I клЫчнш гру-ni пащенпв, тобто в тих д1тей, ят отримували репдрата-ц1йну сумiш III поколшня, порiвняно з представниками II клшчно! групи спiввiдношення шансiв обмежитися виключно оральною регiдратацiею становило 3,7 (95% Д! 0,4—38,9) при абсолютному ризику уникнути потреби в шфузшнш терапй' — 11 %.
Висновки
1. Використання з метою перорально! регщратацшно! терапй' сумiшi III поколшня характеризуеться порiвняно позитивною клiнiчною динамшэю у вигляд в!рогщно ко-ротшого термiну дiаре!, бтьш ранньо! нормалiзацi! темпе-ратури тiла, припинення блювання та кращих темпiв вщ-новлення втрачено! маси тiла.
2. Ефективнють перорально! регщратаци з викорис-танням регiдратацiйно! сумМ пщвищуе шанси уникнути необхщносп шфузшно! терапй' у 3,7 раза.
Список лггератури
1. Воронкна I.A. Деяш питання гострих кишкових тфекцш та мжроекологи /I.A. Воронкта//Анали Мечниковського imcmu-туту. — 2006. — № 3. — C. 56-60.
2.. АндрейчинМ.А., КозькоВ.М., КопчаВ.С. Шигельоз. — Тер-нопль: Укрмедкнига, 2002. — 362 с.
3. Монторинг циркуляци збуднишв сальмонельозу на те-ритори Тернополя протягом 2009—2010 рошв / В. О. Патчев,
С.1. Климнюк, О.В. Покришко [та rn.] // 1нфекцшш хвороби. — 2011. — № 4. — С. 48-50.
4. Горелов А.В. Современные подходы к патогенетической терапии острых кишечных инфекций у детей / А.В. Горелов, А.А. Плоскирева, Д.В. Усенко//Инфекционные болезни. — 2013. — Т. 11, № 1. — С. 87-92.
5. Наказ МОЗ Украши № 803 вiд 10.12.2007року «Про внесения змш до наказу МОЗ в0 09.07.04№ 354. Протокол лкування гострих кишкових тфекцш у ^тей» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: htp://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20071210_803.html
6. UNICEF: New formulation of Oral Rehydration Salts (ORS) with reduced osmolality. Retrieved 2009-02-16.
7. Гострi кишковi гнфекцй/ Л.1. Чернишова, Д.В. Самарн, С.О. Крамарев. — К.: Червона Рута Турс, 2007. — 164с.
8. Hahn S., Kim Y., Garner P. Reduced osmolarity oral rehydration solution for treating dehydration due to diarrhoea in children: systematic review//BMJ. — 2001. — Vol. 323, № 7304. — Р. 81-5.
9. Managing acute gastroenteritis among children: Oral rehydration, maintenance, and nutritional therapy//MMWR. — 2003. — Vol. 52(R).
10. Nur H. Alarm et a symptomatic hyponatriemia during treatment of dehydrating diarr^al diseases with reduced osmolarity oral rehydration solution / H. Nur// JAMA. — 2006. — № 296. — P. 567-573.
11. Rosner B. Fundamentally of biostatistics / B. Rosner. — Belmont: Duxbury Press, 2003. — 682p.
12. Бюстатистика: [заред. проф. В.Ф. Москаленка]. — К..: Книга плюс, 2009. — 184 с.
Отримано 12.12.13 □
Колоскова Е.К., ИвановаЛ.А., Гарас Н.Н., Марусик У.И. Буковинский государственный медицинский университет, г. Черновцы
ОПТИМИЗАЦИЯ ПАТОГЕНЕТИЧЕСКОГО ЛЕЧЕНИЯ СЕКРЕТОРНЫХ ДИАРЕЙ У ДЕТЕЙ ГРУДНОГО ВОЗРАСТА
Резюме. Целью исследования была оценка клинической эффективности пероральной регидратационной терапии с использованием смеси III поколения в лечении секреторных диарей у детей грудного возраста. Для этого на базе инфекционного боксированного отделения (кишечных инфекций) областной детской клинической больницы (г. Черновцы) обследованы 116 детей грудного возраста, выбраных случайным методом, страдающих острым гастроэнтеритом, которые поступали в стационар с признаками эксикоза вследствие развития секреторной диареи. Среди обследованных пациентов 73 (67,5 %) ребенка с целью пероральной регидратационной терапии получали регидратаци-онную смесь, а 35 (32,4 %) больных получали другие регидрата-ционные растворы. Проведенный мониторинг динамики состояния пациентов позволил утверждать, что при использовании в качестве основного компонента пероральной регидратационной терапии смеси III поколения темп положительной динамики со стороны клинического состояния пациентов был достоверно более быстрым, в частности, достоверно раньше нормализовались температура тела, частота и характер стула, исчезала рвота. У детей, получавших регидратационную смесь, по сравнению с пациентами, получавшими другие регидратационные растворы, соотношение шансов ограничиться лишь пероральной регидратацией составило 3,7 (95% ДИ 0,4—38,9) при абсолютном риске избежать потребности в инфузионной терапии — 11 %.
Ключевые слова: секреторная диарея, дети, пероральная реги-дратация, регидратационная смесь.
Koloskova O.K., Ivanova L.A., Garas N.N., Marusik U.I. Bukovinian State Medical University, Chernivtsi, Ukraine
OPTIMIZATION OF PATHOGENETIC TREATMENT OF SECRETORY DIARRHEA IN INFANTS
Summary. The aim of the research was to access clinical efficacy of oral rehydration therapy using III generation solutions in the treatment of secretory diarrhea in infants. To achieve this aim, on the basis of infectious box unit (enteric infections) of regional clinical hospital (Cher-nivtsi) we examined 116 infants, randomly selected, with acute gastroenteritis, who admitted to the hospital with signs of exycosis due to secretory diarrhea. Among examined patients, 73 (67.5 %) children with the purpose of oral rehydration therapy received rehydration solutions, and 35 (32.4 %) patients received other rehydration solutions. Monitoring of the dynamics of patients' state enabled to state that, when we used III generation mixture as a main component of oral rehydration therapy, rate of positive dynamics in terms of clinical status of patients was significantly faster, in particular, body temperature, frequency and nature of bowel movements normalized significantly earlier, vomiting disappeared. In children treated with rehydration solutions, compared with patients receiving other rehydration solutions, odds ratio to confine only oral rehydration was 3.7 (95% CI 0.4—38.9) with an absolute risk to avoid the need for infusion therapy — 11 %.
Key words: secretory diarrhea, children, oral rehydration, rehydra-tion solution.
