CC BY
236
Вкник Нацюнального ушверситету «Юридична академiя Украши iменi Ярослава Мудрого» № 3 (22)
2014
УДК 351.86(746.1)
Хайтам Шамах Рахiм, астрант
МАС-МЕД1ЙН1 ДИСКУРСИ ПОЛ1ТИЧНИХ ПОД1Й: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛ1З
У статт1 доводиться, що сьогодм мед1а поадають центральне м1сце у питаннях тформування громадян про поточм проблеми. Вони слугують не ттьки для передавання тформацп, а й для формування сустльног думки та презентацИ особливих верст реальност1. Через р1зт мед1аформи, в1д традищйног преси до нових електронних джерел, як яюсно р1зняться м1ж собою, зд1йснюеться значний вплив на масову св1дом1сть завдяки масштабнт присутност1 в тформацтному простор1.
© Хайтам Шамах Рах1м, 2014
В1дтак мед1а в1д1грають значну роль у артикуляцИ специф1чних дискурс1в / визначенм меж, у якихрозум1еться реальмсть, що стосуеться сощальних груп.
Ключовi слова: мед1адискурс, мед1апрезентац1я, полтизащя дискурсу, етноцентричний дискурс, дискурси домгнування та демошзацИ, гслам, мусульмани.
Актуальтсть проблеми. В умовах глобалiзащi роль та значення медiа рiзко зростають. Сьогодш вони перетворилися на розгалужену систему культурно-шформацшних монополш, як постають одшею з головних опор будь-яко1 держави [1, с. 30]. У процес розвитку масових комушкацш 1хш економiчнi, щеолопчш, пол^ичш та iншi складники постшно перепштаються i впливають на змют i форму сощокультурного життя. Як результат такого впливу медiа на суспшьство об'ективно сформувалася технология фрагментацп; пiд впливом пристосування до потреб масово'' публiки вщбулося «культурне збщншня», комодифiкацiя шформацп, впровадження психологи консьюмеризму в галузь щеального, творчого, що привело до створення «культурного медiапродукту» [2, с. 28]. Майже аксюматичним стало твердження про те, що медiа пiдвищуe пошформовашсть широких верств населення. Однак недостатня яюсть зростаючо'' кiлькостi повiдомлень мае загрозу вщвернути увагу людей вщ активно'' участi у соцiальних процесах i перетворити 'х на нейтральних або спотворено ангажованих спостерiгачiв. З шшого боку, iснуе небезпека надмiрноi пол^изацп шформацп, й свiдомого або несвщомого викривлення.
Усе це спонукае переосмислити характер, спрямовашсть i тенденцп у розвитку сучасних медiа.
Уже на початку 1970-х рр. у кранах Заходу були започатковаш дослiдження соцiологiчних та культурних значень медiа як единого дослщницького комплексу з концентрацiею уваги на управлшських, iдеологiчних i культурних аспектах маскомушкацшного впливу на людину i суспiльство [3]. Майже через твтора десятилiття американський дослiдник М. Шадсон визначив три напрями в дослщженнях мас-медiа: неовеберiанський аналiз ращональносп у «виробницта культури» (фокусування уваги на питаннях оргашзаци роботи мас-медiа й забезпечення рiвня професiоналiзму й збуту, необхщного в умовах конкуренцп); неомарксистський пiдхiд (вивчення символiчного значення повщомлень масово'1 комушкацп вiдповiдно до традицшно'1 культури Франкфуртсько'1 школи i ролi культурного апарату як iдеологiчного засобу пiдтримки пол^ично'1 гегемона); неодюркгеймiанськi дослiдження «публiчного сприйняття» (колективнi уявлення, що формуються за допомогою мас-медiа, розглядаються як спосiб об'еднання людей через утвердження у них почуття солщарносп [4, с. 46].
Однак щ пiдходи останнiм часом опинилися в очевиднш небезпецi. Сьогоднi ми можемо констатувати, що вщбуваеться потужна й цшеспрямована полiтизацiя мас-медiа. Останш займають унiкальнi можливостi щодо впливу на суспшьну думку, створення та модифшащю iмiджу окремих соцiальних груп, штерпретацп 1'хньо'1 поведiнки. При цьому об'ектами масштабних манiпуляцiй можуть ставати колективш iдентичностi [5]. Як зазначають експерти, медiа мають можливiсть пол^изувати питання, репрезентуючи 1'х у споаб, який не мають iншi шститути суспiльства. Вони працюють на велику аудитор^, вплив на яку не пщдаеться сумнiву [6, с. 51]. Деяю люди усвiдомлюють факт впливу медiа на суспiльство, однак вважають, що особисто вони не пщпадають пiд нього [7, с. 173]. Але, як правило, все вщбуваеться з точшстю до навпаки [8, с. 29].
Аналiз останнгх джерел i публЫацш. Питання пол^изацп медiа дослщжувалися такими вiдомими фахiвцями, як С. Кщвай, Б. Кландерманс, Л. Пштак, Д. Поттер, Е. Пул, Б. Омон та багато шших. Теорiю дискурсiв засобiв масово'1 шформацп, особливо стосовно мусульмансько-арабського свiту, активно вивчали С. Амел^ Н. Дешел, С. Марандi, З. Сардар, Е. Сейд, Р. Траст, С. Холл та деяю iншi вченi. При цьому слщ зазначити, що проблематика роб^, пов'язаних з мас-медiа, весь час поширюеться, зростае аналiтична щншсть узагальнюючих матерiалiв.
Формулювання щлей cmammi. У статп будуть проаналiзованi актуальнi мас-медiйнi дискурси сучасносп, зокрема щодо арабо-мусульманського
CBiTy.
Виклад основного Mamepiany. У теорiях медiапрезентацiй очевидно проглядаеться зв'язок з реальшстю, композицieю пол^ично'1 системи, яю враховують не тiльки кyльтyрологiчнi думки, але й беруть до уваги структури влади, владш вщношення мiж сyспiльними акторами, особливо з огляду на вiдношення мiж бiльшiстю та представниками меншин. У наyковiй лiтератyрi в багатьох випадках прiоритет належить питанню непорозyмiння, яке виникае при спробах побудувати дiалог на взаемовипднш основi. Однiею з суттевих причин цього явища е поганi (або недостовiрнi) комушкацп, небажання або нездатшсть ix правильно'1 оргашзацп. Водночас виникае лопчне запитання: якщо ми повсякчас стикаемося з хибними репрезентащями, то конче необхщно зрозyмiти причини цього явища. Насамперед виникае перша очевидна вщповщь — це наша нездатшсть описати реальшсть, наше внесення до об'ективносп сприйняття певних суб'ективних моментив або щось iнше.
Загальновiдомо, що нашi конструкцп реальностi значною мiрою залежать вiд попереднього сприйняття. Сучасш оцiнки проходять крiзь канали першого ефекту, отриманого вiд попереднiх, шших ефектiв. I це не фшсоване враження про все, що вщбуваеться у свiтi або нашiй свщомосп. Багато змiстовних специфiчних оцiнок залежить вщ особливостей аудитора та авторiв.
Для того щоб зрозyмiти специфшу медiпарепрезентацiй, необхiдно неупереджено подивитися на структуру дискурсу. Дискурсивний пщхщ до репрезентацп передбачае ii у формi взаемодiючого кола значень. Традицiйно значення е надання об'ектам «out there» св^у внутршнього сенсу та почутлв iндивiдiв.
Вiдповiдно до розyмiння структуралю^в значення — це, насамперед, ефект значущосп, i не свiтy та людей, а мови. 1ншими словами, ми те, що i як ми говоримо, як i свгт е те, що i як ми говоримо про нього [9, с. 93]. З шшого боку, на думку С. Холла, термш «дискурс» зазвичай використовуеться як лшгвютичний концепт, який пов'язуе написане, образне, мову або нав^ь сощокультурний контекст [10, с. 44]. А вщомий дослщник Н. Фокаулт розyмiе тд дискурсом групу тверджень, якi забезпечують можливiсть мови говорити про шлях репрезентацп знання на якусь специфiчнy тему в особливий юторичний момент. Таким чином, дискурс постае як продукщя знання певного юторичного перюду i культури посередництвом мови.
Сьогодш зазвичай видшяють три основних пiдходи щодо репрезентацп. Перший з них — «рефлексивний». Його iнодi вважають певною мiрою редукцiонистським розумшням репрезентацп. Вiдповiднi значення, а також смисли, яю необхiдно донести до того, хто 'х сприймае, лежать в об'ектi, персонi, ще1 або поди реального св^у i функщя мови — виступати як дзеркало, що вiдображае iстинне значення того, що iснуе.
Другий — «штенщональний пiдхiд», насамперед, фокусуеться на змют того, що автор вкладае в ньому ^зь унiкальне розумiння смислу посередництвом мови. При цьому великого значення набувае штонащя, асощативш зв'язки тощо. Незважаючи на несприйняття цього пщходу, важко не погодитися, що мова — це приватна справа кожно"1 особистостi.
Третiй пiдхiд — конструкщошстський, або пояснюючий. Це означае, що шхто не може зафшсувати iстинного значення того чи шшого явища (процесу) у мовi. Ми використовуемо систему мови або якусь шшу систему для того, щоб представити нашi концепцп. Таким чином, для того щоб щось зрозум^и, треба знайти домiнантнi дискурси [11, с. 11].
Очевидно, що ядро сучасних репрезентащй складае дискурсивна штерпретащя, яка е незворотною. При цьому щеолопчна репрезентацiя е одним iз найбiльш загальних сучасних трендiв дискурав, особливо коли розгляду пiдлягають релшйш, етнiчнi питання та проблеми влади.
У свт, що глобалiзуеться, щеолопчна репрезентащя, по сутi, виступае домшуючим дискурсом, що ставить у «прившейований стан» певнi ще", цiнностi, культури i навiть цившзацп, маргiналiзуючи та змiнюючи iншi, навiть виправдовуючи та легiтимiзуючи насильство проти них. Останшм яскравим прикладом цього е росшська агресiя в Криму пiд приводом захисту прав росшськомовного населення.
Слщ також зауважити, що iдеологiчна репрезентащя не завжди виступае проектом або ефектом сощально1 шженерп, але завжди йде слщом за впливами пол^ичних систем та iдеологii полiтичних елт При цьому слiдом зазначити, що щеолопчна репрезентащя може проявлятися у трьох основних взаемопов'язаних структурних дискурсах:
1. Етноцентричний дискурс, коли центральне мюце займае «сво1», «група» або «нащя». Зокрема, ми, европейцi (американщ, росiяни тощо), на противагу реш^ людей. Етноцентризм проводить чiтке розмежування мiж «ми» i «вони», що знаходило вщображення у гаслах XVIII ст. «або ви з нами, або загиньте» та XXI ст. «хто не з нами, той проти нас».
2. Дискурс домшування, який, головним чином, стосуеться влади й ефективносп п впливiв. Репрезентащя «ми» та «вони» набувае вигляду суттево"1 переваги «ми» над слабюстю та хибшстю iнших соцiальних груп. Це своерщна постiйна «перемога» бшьшосп над меншiстю з огляду не на
кшьюсть учасниюв соцiальних процесiв, а на стутнь дiевостi 1'х владних проекпв, можливостей 1'х реалiзацii.
3. I, зрештою, найбiльш брудний й агресивний дискурс демошзацп, що грунтуеться на безчестi, лицемiрствi та фаш^ях. Тут усе може вiдбуватися вщповщно до примх замовника. Цей дискурс руйнуе реальшсть майже абсолютно й тотально.
Релiгiефобiя та етнофобiя в цiлому та iсламофобiя зокрема представляють очевиднi результати цшеспрямованого й свiдомого перетворення певних сощальних груп на ворогiв. Iнодi в юламофобп водночас демонiзуються релiгiя та етшчнють. Це, зокрема, сьогоднi загальна практика захщних медiа стосовно пакистанщв, iракцiв або iранцiв.
Водночас юнуе загальна домiнантна репрезентацiя мусульман, яка описуе 1х та 1'хню релшю у дуже неакуратнiй i принизливш манерi. На думку А. Ахмеда, захщш медiа вже тривалий час систематично й послщовно приписують мусульманам негативш риси, якостi та впливи. Орiенталiстськi уявлення про мусульман, яю яскраво представленi у творах Е. Сейда [12], як пол^ичних анархю^в та домашнiх тиранiв, розповсюджуються в рiзноманiтних медiа i з часом перетворюються на усталеш стереотипи. Частогусто вс новини, пов'язанi з мусульманськими центрами, штерпретуються як негативнi поди [13, с. 9].
Особливо це стало поманим тсля терористичних акпв у США 11 вересня 2001 р. та початком так звано! антитерористично! вшни на теренах Афгашстану та 1раку. Саме в цей час у новинах захщних медiа почали домшувати ворожють, яка викривляе реальшсть та руйнуе ютину. При цьому головна деградащя стандартiв захщних медiа та журналiстики в цшому полягае в русi до окремих звукових моментiв, обривкiв, опису швидких подiй та уваги до екстремютського iсламу, який представлений доволi малою часткою мусульман на та понад 1 млрд оаб.
Вiдомий британський дослщник Б. Вiтейкер пiдкреслюе, що сьогодш iснуе принаймнi чотири стереотипи, яю циркулюють у британських медiа. Серед них нетерпимiсть, жiночофобiя, насильство або жорстокють та чужiсть до шших [14]. До цього слщ додати синергетичний ефект старих клше. Так, як справедливо зауважуе Т. Аббас, сьогодш iсламофобiя пiдживлюеться не тшьки стереотипами, але й упередженостями, пов'язаними з колонiалiзмом, мiграцiею та расизмом [15, с. 65]. Зокрема, релшйш коршня iсламу описуються в термшах небезпеки та iррацiональностi. На думку В. Конте, стосовно юламу використовуються ^ самi форми й образи, яю iснували десять, двадцять та навггь тридцять рокiв назад [16].
Особливо слщ звернути увагу на те, що систематичш повтори роблять шформащю майже аксюматичною для сприйняття пересiчних громадян. Деякi iмiджi та стереотипи так глибоко укоршеш у мас-медiа, що iсламофобiя вже сприймаеться як природний процес. Це яскраво видно у практищ американських та европейських медiа. Зокрема, Дж. Хензелл-Томас знаходить спшьне у стратеги та структурi дискурсiв, якi можна знайти в текстах стосовно юламу. Воно складаеться з повторiв, ппербол, висмiювань, метафор, звинувачень, некоректних припущень [17]. Цей новий «расизм» мае хитру та тонку природу — вш виявляеться у повсякденних текстах та звичних розмовах. Мусульмани показуються як внутршш вороги, ненадшш партнери, яю у будь-який момент можуть виступити як «п'ята колона», тощо.
Захiдному суспшьству тривалий час нав'язуеться думка, що мусульмани виявляють нещирiсть у 'х сприйняттi демократа, плюралiзму та розумшня прав людини. Уряд та пол^ики також використовують дискурси, якi потенцшно породжують страх та антипатiю щодо мусульман.
Необхщно також зазначити, що дуже часто некоректно використовуються певш слова. Зокрема пiд джихадом розумiеться зовсiм iнше, нiж те, що мають на увазi мусульмани. А дискуая навколо хiджабу е шшим iлюстративним прикладом обмеженостi мови й дискурсу, що веде читача до попередньо визначених висновюв, скорее шж до iстинних дебатiв. I таких прикладiв можна навести безлiч. До цього слщ додати також те, що в епоху глобалiзацii вщбуваються суш^ трансформацп у змiстi та формах культури. Так, М. Атчикова виокремлюе таю основш ознаки традицшно' культури: прюритет змiстового значення культурних текспв; прiоритет свiдомого над пщсвщомим; дистанцiя об'екта культури вiд глядача. У той же час сучасна культура набувае таких рис: прюритет вiзуального над словесним; вщмова вщ усталених форм; введення змiстових значень, що взят iз повсякденного життя; вiдмова вiд прiоритету рацiоналiзму й дидактизму, прюритету змiсту в культура прiоритет пiдсвiдомого над нацiональним; прюритет упливу занурення глядача; виявлення споживчих якостей у культурному продукт^ що викликае бажання його придбати [18, с. 25].
Таким чином, маншулювання суспшьною свщомютю стае значно проспшим i може мати значнi негативш наслiдки. Особливо очевидною ця загроза постае для тих держав, де контроль над медiа здiйснюеться цшеспрямовано й системно.
Перспективи подальших розвiдок у даному напрям1 Подальшi дослщження передбачаеться здiйснити у напрямах виявлення основних
змютовних та формальних викривлень подш, що вiдбyваються в кранах Близького Сходу, в захщних медiа.
Л1ТЕРАТУРА
1. Кириллова Н. Б. Медиакультура: От модерна к постмодерну / Н. Б. Кириллова.
- 2-е изд. - М. : Акад. Проект, 2006. - 448 с.
2. Зражевська Н. I. Феномен мед1акультури у сфер1 сощальних комушкацш : дис. ... д-ра наук ¡з соц. комушкацш : 27.00.01 / Н. I. Зражевська ; Черкас. нац. ун-т ¡меш Богдана Хмельницького. - Черкаси, 2012. - 427 с.
3. Терин В. П. Массовая коммуникация и социологические исследования в США /
В. П. Терин // Вопр. философии. - 1970. - № 12. - С. 12-32.
4. Schudson M. The Menu of Media Research / M. Schudson // Media, Audience and Social Structure / ed. by S. J. Ball-Rokeach, G. C. Cantor. - Newbury Park, 1986. -312 p.
5. Thompson John B. The Media and Modernity: A Social Theory of the Media / John B. Thompson. - Stanford, California : Stanford University Press, 1995. - 248 p.
6. Couldry N. The Place of Media Power: Pilgrims and Witnesses of the Media Age / Nick Couldry. - New York : Routledge, 2002. - 252 p.
7. Valdivia A. N. Latino/as in the Media / Angharad Valdivia. - Cambridge : Polity, 2010. - 216 p.
8. Hefzallah I. M. The New Educational Technologies and Learning / Ibrahim Michail Hefzallah. - Springfi eld : Charles C Thomas Publisher, 2004. - 312 p.
9. O'Sullivan T. Concepts in Communication and Cultural Studies, Second Edition / T. O'Sullivan, J. Hartley, D. Saunders, M. Montgomery, J. Fiske. - London : Routledge, 1997 . - 354 p.
10. Hall S. Representation: Cultural Representations and Signifying Practices / S. Hall. -London : Sage, 1997. - 403 p.
11. Ameli S. R. The British Muslims' Expectations of the Government / Saied R. Ameli, Syed Mohammed Marandi, Sameera Ahmed, Seyfeddin Kara, and Arzu Merali. -Islamic Human Rights Commission, Wembley, 2007. - 119 p.
12. Said E. Covering Islam. How the Media and the Experts Determine How we see the Rest of the World / Edward Said. - New York : Vintage, 1996. - 272 p.
13. Ahmed A. F. Post Modernism and Islam: Predicament and Promise / A. F. Ahmed. -New York : Routledge, 1992. - 294 p.
14. Whitaker B. «Islam and the British Press After September 11» / В. Whitaker. - 2002
- [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.al-bab.com/media/articles/ bw020620.htm.
15. Abbas T. «Images of Islam» / T. Abbas // Index on Censorship. - September/October 2000 - Vol. 29 (5). - P. 64-68.
16. Conte W. (2001) British Media Portrayals of Muslims. In the Wake of the September 11 Attacks [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://web.mit.edu/cms/reconstructions/ communications/ukmuslims.html.
17. Henzell-Thomas J. The Language of Islamophobia / J. Henzell-Thomas // Paper presented at the Exploring Islamophobia' Conference, University of Westminster, 29 September 2001 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.masud.co.uk/ ISLAM/misc/phobia.htm.
18. Атчикова М. С. Средства массовой коммуникации в системе современной информационной культуры : дис. ... канд. философ. наук : 24.00.01 / М. С. Атчикова. - Ростов-н/Д, 2002. - 196 c.
МАСС-МЕДИЙНЫЕ ДИСКУРСЫ ПОЛИТИЧЕСКИХ СОБЫТИЙ: ТЕОРЕТИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ
Хайтам Ниамах Рахим
В статье обосновывается, что сегодня медиа занимают центральное место в вопросах информирования граждан о текущих проблемах. Они служат не только для передачи информации, а и для формирования общественного мнения и презентации особых версий реальности. Через различные медиаформы, от традиционной прессы до новых электронных источников, которые качественно различаются между собой, осуществляется значительное влияние на массовое сознание благодаря масштабности присутствия в информационном пространстве. Поэтому медиа играют значительную роль в артикуляции специфических дискурсов и определении границ, в которых понимается реальность, относящаяся к социальным группам.
Ключевые слова: медиадискурс, медиапрезентация, политизация дискурса, этноцентрический дискурс, дискурс доминирования и демонизации, ислам, мусульмане.
MASS-MEDIA DISCOURSES OF THE POLITICAL EVENTS: THEORETICAL ANALYSIS
Haitham Niamah Rahim
The article confi rms, that media today occupies a pivotal position in society and its ubiquitous presence signifi es the enormous potential it has for informing people about
everyday issues. The media is seen not only as transferring information and ideas but also as shaping opinions and presenting particular versions of reality. Though different media forms, ranging from traditional press to new electronic sources, are qualitatively differentfrom one another, their overall impact is evident through their widespread presence and the reliance placed on them as authentic purveyors of news and information. Furthermore, the media holds a central position in articulating particular discourses and def ning frameworks within which we come to understand issues relating to social groups.
Key words: media discourse, media representation, politicized of discourse, Ethnocentric discourse, Domination discourse, Demonisation discourse, Islam, Muslims.
