CC BY
29
УДК 328.184
1.С. Ворчакова
ЛОБ1ЗМ ЯК СОЦ1АЛЬНО-ПОЛ1ТИЧНИЙ ФЕНОМЕН: ТЕОРЕТИЧН1
П1ДХОДИ
В статт1 розглянутий лоб1зм в р1зних науково-полтичних ¡нтерпретащях. Поданий анал1з багатоматтност1 тдход1в до визначення поняття «лоб1зм» у втчизнянт та закордоннт науковт лтератур1. Враховуючи теоретичш науков1 тдходи до визначення лоб1зму подано його авторське трактування. Представлен теоретичш аспекти лоб1стсько1 д1яльност1. На основ1 систематизаци наукових доробок удосконалена класифтащя лоб1зму.
Ключовi слова: лоб1зм, лоб1стська д1яльн1сть, групи впливу, защкавлеш групи, об 'ект лобЮвання, суб 'ект лобЮвання, методи лобЮвання.
Лобiзм в Укршш е найбшьш ефективним i часто единим в нишшшх умовах способом домогтися реалiзащi групових цшей. Необхщшсть вивчення поличного лобЮвання диктуеться ще й тим, що в сучаснш Укршш, виходячи з особливостей пол^ично"1 культури, участь у дiяльностi або шшо1 групи тиску е найбшьш поширеною формою прояву пол^ично"1 активностi iндивiда. Виходячи з пол^ично', економiчноi, сощо-культурно1 ситуацп, яка склалася на сьогоднiшнiй день в Укршш, дослiдження лобiзму, як своерщного полiтичного механiзму ухвалення ршень, мае величезне теоретичне, практичне та прогностичне значення. Тим самим вивчення основних факторiв, способiв, моделей i механiзмiв лобiювання в полггичнш сферi життя укршнського суспiльства сьогодш стае особливо актуальним.
Розвиток шститупв громадянського суспiльства завжди повинен супроводжуватися включенням 1х в процес вироблення та прийняття пол^ико-управлiнських ршень. Це можливе за умови функщонування цивiлiзованого лобiзму у державi. Однак в Укршш на сьогоднiшнiй день такий феномен не набув iнституцiоналiзованого характеру, тому що представляе протирiчливу, складну, багатофункщональну систему, що розвиваеться одночасно в сферах тшьово"1 i публiчноi полiтики.
Лобiзм у рiзних формах iснуе в кожнiй держава В Укршш вiн асоцiюеться з тшьовими формами взаемодп влади i бiзнесу.
Широкий спектр проблемних питань явища лобiзму з кожним роком посилюе увагу науковцiв, полiтикуму, громадськосп. Бiльшiсть праць вiтчизняних вчених присвячено шститущоналiзащi лобiзму, виходячи з того, що саме цей аспект мае найбшьш дискусшний характер. Однак, враховуючи те, що такий складний феномен не набув в нашш кршш легалiзованого практичного значення вш мае багато векторiв для наукового пошуку. В контекстi нашо"1 роботи нас щкавить фокус уваги науковцiв щодо пiдходiв до штерпретаци лобiзму як протирiчливого соцiально-полiтичного явища. Для аналiзу та узагальнень ми взяли пращ таких укршнських науковцiв як I. Бщзюра, Д. Виговський, Ю. Ганжуров, Т. Горбняк, В. Сумська, ставлячи за мету показати пошуковi варiацii щодо аналiзу заявленого об'екта в нашш робота Обгрунтованим е i представлення класичних наукових пiдходiв зарубiжних вчених до поняття лобiзму.
На сьогодшшнш день вiдкритими залишаються питання не тшьки шститущоналiзащi лобiзму в Укршш, механiзмiв його застосування, форм його функщонування, але й проблеми теоретичного обгрунтування.
Враховуючи актуальнiсть даного дослщження необхiдно визначити його мету та завдання. Метою роботи е систематизащя теоретичних наукових пiдходiв до поняття лобiзм як соцiально-полiтичного феномену. Для досягнення дано! мети передбачаеться виршення наступних основних завдань:
- визначити стан наукових пiдходiв до штерпретацй лобiзму як сощально-пол^ичного явища;
- на основi систематизацй наукових доробок надати авторське визначення поняттю «лобiзм» та його класифшащю.
Слово «лобiзм» походить вiд англшського «lobby» - вестибюль, фойе, кулуари. Поняття «лобют» виникло в другш половинi XIX ст. у Великш Британй. Окремi пiдприемцi постiйно збиралися в кулуарах законодавчих палат перед сеаями з метою вплинути на парламентарий через надання шформацй щодо законопроектiв, якi обговорюються. Саме тому, що «прохачi» перебували в кулуарах, вони й отримали назву лобютсв (вщ англ. lobby - кулуари).
У 1946 рощ у Сполучених штатах легалiзували лобiзм. Першим законодавчим актом, що регулюе лобiзм у США, став закон «Про реоргашзащю законодавчих оргашв». Вiн передбачае реестращю фiрм, якi надають лобiстськi i консультацiйнi послуги, а також оприлюднення фiнансових результатiв лобютсько! дiяльностi. У 1995 рощ прийняли Акт про вщкрите лоб^вання. В ньому ч^ко окреслили професiйнi функцй лобiстiв. Тобто «лобютом» визначають особу, яку наймае ^ент за фiнансову або шшу винагороду для надання послуг, що включають бiльше нiж один лобютський контакт. У 1976 роцi Законом про лоб^вання недержавними громадськими оргашзащями регламентували здiйснення лобiзму громадськими (недержавними) оргашзащями. Цей нормативно-правовий акт надае останшм право вiльно лобiювати сво'1 iнтереси, iнтереси громади чи фiзичних осiб, яких вони представляють.
Iснуючi у вiтчизнянiй лiтературi визначення лобiзму не можна назвати достатньо вичерпними. Наприклад, неповним е визначення лобiзму тшьки через дй представникiв недержавних органiзацiй пiд час контактiв iз представниками державних органiв влади i органiв мiсцевого самоврядування з метою домогтися прийняття або неприйняття органами влади ршень вiдповiдно до штереав спецiальних груп, якi цi оргашзацй представляють. Тому до суб'ектiв лоб^вання вiдносимо не тiльки представникiв недержавних оргашзащй, але й, як вщомо, лобiювати iнтереси можуть представники оргашв влади i не обов'язково вони будуть представляти якусь групу, а можуть просувати власш олiгархiчнi штереси.
Класичним визначенням лобiзму е формулювання Д. Трумена: «Групи iнтересiв -це групи, що складаються з людей, яю керуються певними штересами i поглядами, з метою здшснення впливу на iншi соцiальнi групи. Групи, яю користуються для досягнення сво'1'х цiлей допомогою урядових оргашзащй, е пол^ичними групами iнтересiв» [7, с. 31]. Особливютю його визначення е те, що вш окремо видшяе полiтичних лобiстiв.
Науковиця В. Сумська, на основi проведеного грунтовного теоретичного аналiзу, подае широке визначення лоб^вання. Зокрема, вона представляе його «як дiяльнiсть фiзичних осiб, у тому чист фiзичних осiб-пiдприемцiв, ix об'еднань, консультативно-дорадчих органiв, створених при органах державно! влади або органах мюцевого самоврядування, юридичних оаб та ix об'еднань, що здшснюеться у спосiб, не заборонений законом, i спрямована на здiйснення легального впливу на органи державно'1' влади та органи мюцевого самоврядування, ix посадових i службових осiб тд час прийняття (участi у прийнятп), внесения змiн, скасування ними ршень, крiм iндивiдуальниx, з метою закршлення в них власних iнтересiв лобютсв або iнтересiв третix осiб» [6]. Очевидним е те, що в даному визначенш вчена представляе лоб^вання
180
як легалiзовану форму. Однак, необхщно не забувати, що у бiльшостi краш лобiзм не мае iнституцiоналiзованого статусу, однак завжди юнуе там, де е владш вiдносини.
Професор I. Бiдзюра наголошуе, що лобiстське явище необхiдно трактувати у подвшнш якостi. По-перше, в якост специфiчного засобу «динамiзацii» та «тдживлення» дiяльностi i «центрiв поличного впливу», i неформальних «центрiв прийняття полiтичних рiшень». По-друге, лобiстське явище трактуеться в якост ситуацiйних «мстюв зв'язку» мiж соцiальними iнститутами низовонародного суспшьства та полiтичними iнститутами i3 «нiш» i структур правлячого поличного класу краши» [1, с. 90].
Ю. Ганжуров визнае лобiзм явищем, необхiдним у взаемовiдносинах держави i суспшьства: «лоб^вання мае розглядатися як невщ'емна складова пол^ично'1' комушкацп, що передбачае мехашзм прямого i зворотного зв'язку суспшьства i держави. Процеси формування ршень, мехашзму впливу на громадську думку, захисту власно'1' позицп - все це, в широкому розумшш, може сприйматися як явище, що кореспондуеться з поняттям «лоб^вання» [3, с. 50-51].
Проаналiзувавши теоретичш науковi пiдходи до визначення лобiзму спробуемо надати авторське трактування. На нашу думку, в широкому значенш лобiзм - це система i практика впливу защкавленими групами чи окремими шдивщами на прийняття ршень певними органами влади чи деякими ix представниками задля реалiзацii визначених потреб (штереав).
Тому визначаючи лобiзм ми повиннi враховувати, що вш може бути не тiльки iнституцiоналiзованим, але й тiньовим i корупцшним.
Д. Виговський зробив окреслення певних меж термша «лобiзм»:
1. Лобшвання зв'язано винятково з прийняттям державних ршень. Рiшення, що приймаються приватними особами, оргашзащями чи корпорацiями, можуть також перебувати тд впливом штереав певних зацiкавлениx груп, але такий вплив не прийнято називати лобiзмом.
2. Всi види лобiзму мотивоваш бажанням здiйснити вплив. Багато дш чи подiй можуть впливати на прийняття державних ршень, але якщо вони не викликаш бажанням чинити вплив, ix не можна називати лобiзмом.
3. Лобiювання вимагае посередника або представника як зв'язного мiж групою громадян та офiцiйними державними органами. Якщо громадянин за сво'1'м бажанням i користуючись доступними йому методами прагне вплинути на державного чиновника, вiн не може вважати себе лобютом.
4. Будь-яке лоб^вання завжди пов'язано з встановленням контакпв для передавання повiдомлень, оскшьки це единий шлях, яким можна здшснювати вплив [42, с.45].
Кореспондувати з поняттям лоб^вання можна як позитивш явища, такi як засiб самооргашзацп громадянського суспiльства, меxанiзм артикуляцп прав меншосп, так i негативнi - шструмент неправомiрного впливу на органи влади, захист окремих iнтересiв олiгарxiчниx груп, просування недемократичних полiтичниx ршень тощо.
Не можна грунтовно дослщити поняття лобiзму без концентрацп уваги на основних його складових - суб'ектах i об'ектах лоб^вання, предмет i методах.
Для того, щоб здшснити лобiстську процедуру необxiдно в першу знайти виконавщв цього процесу. Тобто потрiбно залучити об'ектiв i суб'екпв лобiювання.
Об'ектами лобiювання можуть бути представники оргашв влади та ix регюнальш представники (президент, урядовщ, депутати центральних та регiональниx рад, чиновники рiзниx рiвнiв, суддi). Тобто, об'екти лоб^вання - це т особи чи структури, на яких здiйснюють вплив зацiкавленi групи i яю мають реальнi повноваження для
реалiзащi питань, що необхiдно вирiшити. Виходячи з цього i розрiзняють законодавчий, виконавчий та судовий лобiзм.
На основi грунтовного аналiзу рiзних наукових пiдходiв до класифшацп суб'eктiв лобiювання, приходимо до висновку, що класифшувати останнiх необхщно, враховуючи ступiнь iнститущоналiзащi лобiювання у держава Якщо лобiзм в кршш е узаконеним явищем, то суб'ектами там як правило бувають професшш лобiсти, тобто спецiально навчанi фiзичнi особи чи структури, якi е компетентними у можливостях впливу на органи влади. В державах, де легалiзований лобiзм практично ус шфраструктури, великi корпорацп, бiзнес-структури, пiдприемницькi союзи, рiзнi спецiалiзованi оргашзацп, профспiлки мають у своему складi особливi тдроздши, що займаються тiльки лобiстською дiяльнiстю, i нараховують (у залежностi вщ фiнансових можливостей органiзацiй) до декшькох десяткiв i навiть сотень людей.
Якщо лобiзм не мае легалiзованоi форми, то суб'ектами лобiювання може бути будь-яка особа, що мае можливосп впливати на владш структури i представити необхiднi iнтереси у вщповщних органах. Лобiстами можуть бути навт представники влади, якi виршують особистi питання в iнститутi, який представляють.
М. Дюверже в свош роботi «Поштичш партп» пише про так зваш pressure groups -групи впливу. На думку вченого вони <одють у ч^ко обмежених областях. Групи впливу не прагнуть пов'язувати себе з певною партсею: вони вол^ть працювати з групою парти, щоб направляти ix у сприятливому сенсi для сво'1'х штереав. В силу обставин, однак загальний зб^ мiж цiлями груп тиску i полiтичною орiентацiею партп може призвести до того, що першi почнуть особливо щкавитися другою i грати постiйну роль в керiвництвi» [5].
Дослiдник О. Горбняк лобютсв, що е представниками влади в Укрш'ш називае «внутршшми лобiстами». Зокрема, вш вiдкреслюе, що ними е не лише чиновники рiзного рiвня, але й найвищi посадовi особи. Прямим наслщком тако'1' залежностi, велико'1' ролi особистого фактора у взаемостосунках державно'1' бюрократа та груп тиску стало значне поширення корупцп та прямих способiв впливу на прийняття рiшень у данiй сферi [4, с.16].
Найчастiше в лобiстськiй практищ застосовують прямi та непрямi методи.
Прямий лобiзм передбачае безпосереднi («обличчям до обличчя») контакти представникiв груп штереав з представниками iнститутiв державноi влади в цiляx досягнення потрiбниx лобiсту рiшень. Пряме лобiювання включае наступш форми: органiзацiю каналiв зв'язку для спшкування, призначення та проведення зус^чей з лiдерами i представниками адмшютрацп, персональнi листи i телефоны дзвiнки, налагодження неформальних вiдносин, встановлення ^ентелютських i корупцiйниx зв'язкiв та ш.
Непрямий лобiзм передбачае вплив на процес прийняття пол^ичних ршень через мобiлiзацiю громадсько1 думки на користь (або проти) або шшо'1 позицп. Непряме лобiювання включае таю форми, як реклама на тдтримку свое! позицп, органiзацiя кампанш телефонних дзвiнкiв, масова розсилка лисив, факсiв, електроннох пошти, органiзацiя публшацш у засобах масовоi шформацп, мобшзащя профспiлок, релiгiйниx органiзацiй та мюцевих асоцiацiй у пiдтримку сво'1'х поглядiв, органiзацiя прес-конференцiй, публiчниx зустрiчей, збору пiдписiв, демонстрацiй, пiкетiв i т. д.
Морiс Дюверже писав з цього приводу, що групи штереав, що д^ть на двох рiзниx рiвняx: «З одного боку, вони здшснюють прямий тиск на урядовi органи - кабiнет мiнiстрiв, членiв парламенту та високопоставлених чиновниюв. З iншого боку, вони надають непрямий тиск на громадсьюсть з метою створення громад^^ думки, яке, в свою чергу, буде впливати на глав урядiв, завжди прислушивающихся до нього» [5].
В реальнш практищ прямi та непрямi методи лобiзму використовуються в найрiзноманiтнiших поеднаннях. Наприклад, найбшьш поширеними методами лобiювання у США е: виступ на слуханнях у ком^етах конгресу з викладом позищй зацiкавлених сторiн; надання шформацп з обговорюваного питання з акцентом на очшуваш наслiдки прийнятого або вщхиленого законопроекту; надання результатiв дослщжень; складання i пропозицiю проектiв закошв; вплив на полiтикiв через контакти лобюта з впливовими виборцями; оргашзащя пропагандистських кампанiй на користь або проти ршення, що пiдготували, i кампанiй «тиску з мюць» (потоки лисив, телеграм, телефонних дзвiнкiв на адресу законодавщв, особистi вiзити впливових мюцевих виборцiв до сво!'х депутатсв); фiнансування виборчих кампанiй кандидатiв до конгресу; надання можливосп потрiбним пол^икам виступити з публiчною лекцiею i отримати натомiсть щедрий гонорар; оргашзащя для посадових оаб органiв державно!' влади рiзного роду розваг за рахунок защкавлено!' оргашзацп.
Таким чином, методи здшснення такого впливу на органи влади можуть бути рiзнi, вщ цiлком правомiрних - пщготовка альтернативних проектiв нормативно-правових актiв, надання шформацп з необхщного питання, Ыщювання вiдкритого обговорення через ЗМ1, до вщвертого пiдкупу, шантажу, погроз.
На нашу думку, бшьш повну штерпретащю дефшщп «лобiзм» можна дати через окреслення багатовекторностi його предметного поля. Дану задачу можна виршити визначившись з його класифiкацiею. Спробуемо виконати завдання через систематизащю наукових доробок в цьому аспектi i представлення авторсько!' класифшацп лобiзму за наступними ознаками:
1) за характером дiяльностi суб'екпв лобiювання (професiйний, непрофесiйний)
2) за територiальною специфiкою (центральний, регюнальний, мiсцевий)
3) за ступенем лептимацп (iнституцiоналiзований, нелегальний)
4) за щлепокладанням (полiтичний, економiчний, культурний, соцiальний, правовий тощо)
5) за спрямовашстю на об'ект лобiзму (урядовий, парламентський, судовий)
6) за груповою приналежнiстю суб'ектiв лобiювання (пользований -представники полiтичних об'еднань, бiзнес-структур, олiгархiчних угрупувань; соцiальний - представники недержавних оргашзащй, профспiлок; корпоративний -фiнансовi та промисловi корпораци, галузевi iнфраструктури)
7) за способами та методами впливу (прямий, опосередкований та внутршнш)
8) за часом дп (спланований, спонтанний, перманентний).
Виходячи з вищеокресленого доведеною е обгрунтованiсть розглядати „лобiзм" як окремий предмет наукового аналiзу. Доцiльнiсть вивчення лобiзму зумовлена тим, що вш е необхщним атрибутом пол^ично!' демократично'!' системи. Подальше вивчення i аналiз полiтичного явища лобiзму мае перспективу, виходячи з того, що вщкритими залишаються питання iнституцiоналiзацii, вiдкритостi, прозоростi та практичного значення лобютсько!' дiяльностi в нашш державi. На сьогоднiшнiй день ми не маемо на державному рiвнi досвщу функцiонування легального лобiзму, тому поки що науковщ можуть висувати тшьки гiпотези щодо можливих наслщюв узаконення лобiзму. Однак, дiяльнiсть вщ такого процесу в розвинутих кранах свiту мае бiльше позитивних результат, нiж негативних наслiдкiв.
Список використано1 л1тератури 1. Бiдзюра I. Позаiнституцiйнi механiзми лобiювання iнтересiв у полггичнш сферi / I. Бiдзюра // Освгга регiону. - 2012. - № 2. - С. 89-93 ; Bidziura I. Pozainstytutsiini
mekhanizmy lobiiuvannia interesiv u politychnii sferi / I. Bidziura // Osvita rehionu. - 2012. -№ 2. - S. 89-93.
2. Виговський Д. Суть лобiзму як категорп пол^ично'1' науки / Д. Виговский // Украшська нацiональна iдея: реалГi та перспективи розвитку. - 2008. - Вип. 20. - С. 42-48 ; Vyhovskyi D. Sut lobizmu yak katehorii politychnoi nauky / D. Vyhovskyi // Ukrainska natsionalna ideia: realii ta perspektyvy rozvytku. - 2008. - Vyp. 20. - S. 42-48.
3. Ганжуров Ю. Парламентське лобiювання в контекст пол^ично'1' комунiкацГi / Ю. Ганжуров // Пол^ичний менеджмент. - 2005. - № 4. - C. 50-62. ; Hanzhurov Yu. Parlamentske lobiiuvannia v konteksti politychnoi komunikatsii / Yu. Hanzhurov // Politychnyi menedzhment. - 2005. - № 4. - C. 50-62.
4. Горбняк О. В. Специфша використання лобютських технологий у Кабiнетi Мiнiстрiв Украши / О. В. Горбняк // Полгголопчш студп. - 2011. - Вип. 2. - С. 11-18 ; Horbniak O. V. Spetsyfika vykorystannia lobistskykh tekhnolohii u Kabineti Ministriv Ukrainy / O. V. Horbniak // Politolohichni studii. - 2011. - Vyp. 2. - S. 11-18.
5. Дюверже М. Политические партии [Электронный ресурс] / М. Дюверже; пер с фр. Л. А. Зиминой. - 4-е изд. - Москва : Академический проект; Трикста, 2007. - 540 с. -Режим доступа : http://fanread.ru/book/8588347/?; Dyuverzhe M. Politicheskie partii [Elektronnyy resurs] / M. Dyuverzhe; per s fr. L. A. Ziminoy. - 4-e izd. - Moskva : Akademicheskiy proekt; Triksta, 2007. - 540 s. - Rezhim dostupa : http://fanread.ru/book/8588347/?
6. Сумська В. В. Теоретичш тдходи до визначення поняття "лоб^вання" [Електронний ресурс] / В. В. Сумська // Державне будiвництво. - 2010. - № 2. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/DeBu_2010_2_26.pdf ; Sumska V. V. Teoretychni pidkhody do vyznachennia poniattia "lobiiuvannia" [Elektronnyi resurs] / V. V. Sumska // Derzhavne budivnytstvo. - 2010. - № 2. - Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/DeBu_2010_2_26.pdf.
7. Truman D. The Governmental Process : Politikal Interests and Public Opinion / D. Truman. - New York : ^fred A. Knopf, 1951. - P. 31.
Стаття надшшла до редакцп 07.03.2016 р.
I. Vorchakova
LOBBYING AS A SOCIO-POLITICAL PHENOMENON:THEORETICAL
APPROACHES
The article describes lobbyism in different scientific and political interpretations. Given the substantive burden of the research, the following range of work:
First, it presents the analysis of the various approaches to the definition of "lobbying" in domestic and foreign scientific literature. It is shown that generally scientists are lobbying as institutionalised phenomenon, considering that in most countries it has a latent form. Therefore, the paper emphasizes that in the interpretation of lobbying must take into account that it can be not only legal, but also shady and corrupt. Thus, on the basis of studied scientific sources proved the existence of variable approaches to the interpretation of this concept.
Secondly, given the theoretical scientific approaches to the definition of lobbying presents the author's interpretation, which defines it as systems and practices, the impact of interest groups or individuals on the decisions of certain authorities or some of their representatives to accomplish specific needs (interests).
Thirdly, the theoretical aspects of lobbying activities. Considering the lobbying we must remember that it can be formalized in legal terms. In Ukraine lobbying, in most, developing where the issues of redistribution of economic resources, ownership, monopolization of infrastructure, privatization of business corporations.
Fourthly, on the basis of extensive analysis of different scientific approaches to the classification of the subjects of lobbying, it is concluded that to classify the latter is necessary,
184
ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНЮЕРСИТЕТУ
_СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2016, ВИП. 15
given the degree of institutionalization of lobbying in the state. Thus, divided on professional lobbyists (legal), unprofessional (illegal) and "internal", i.e. representatives of authorities that are dealing with personal issues at the Institute that they represent.
Fifth, given the multi-faceted nature of the subject matter of the investigated phenomenon, presents author's classification of lobbying. Namely: by the nature of activity of subjects of lobbying (professional, Amateur); territorial specificities (Central, regional, local); the degree of legitimation (institutionalized, illegal); goals (political, economic, cultural, social, legal, etc); on the orientation to the object of lobbying (governmental, parliamentary, judicial); by group membership of the subjects of lobbying (politicized representatives of political associations, business structures, oligarch groups; social - representatives of nongovernmental organizations, trade unions; financial and industrial corporations, industrial infrastructure); for the ways and methods of impact (direct, indirect and internal); time of the action (planned, spontaneous, permanent)
Sixthly, made the goal and objectives of the study: the systematic theoretical approaches to the concept of lobbying as a socio-political phenomenon; the state of scientific approaches to the interpretation of lobbying as a socio-political phenomenon; on the basis of systematisation of scientific research the author's definition and classification of lobbying.
Keywords: lobbying, lobbying, influence groups, interest groups, the object of lobbying, the subject of lobbying, lobbying methods
УДК 327.7 BRICS (045)=111
N. Gavrilova, Y. Ryabinin
BRICS: THE HISTORY OF FORMATION AND DEVELOPMENT PROSPECTS
The present article deals with such a new form of international cooperation as BRICS. Nowadays lots of experts and sciences analyze this structure that is in the process of institutionalization. BRICS consists of such states as Brazil, Russia, India, China and South Africa. The authors emphasize that above-mentioned countries don't have political, economical, civilization similarities, but they united to overcome the consequences of the 2008 financial crises and decided to present their view of further global development. It is underlined that these countries try to oppose the domination of the Western model of the world development and it is possible that lots of countries will support BRICS model of global cooperation. It is necessary to underline that in 2015 at BRICS summit the states-members of this organization launched their own Bank of development that can really influence the global transformation of the financial system. Besides in 2016 these countries got the right to influence the IMF policy. It allows us the authors to say that we observe radical changes not only in financial system but also in the world order that is becoming multipolar. There are two different viewpoints concerning the development of BRICS, some experts believe that it would collapse in some years and it is an objective of the Western world. Another experts and scientists believe that this organization will develop and would really oppose the dominance of the western countries that have already led the financial system into the deadlock.
Key words: BRICS, foreign affairs, globalization, financial crisis, summit.
The situation in the contemporary world in the XXI century is developing very dynamically. The architecture of the modern system of international relations is in the process of transformation, which is extremely dramatic, generating both global economic and political crises. In the context of further globalizing of the growth of interdependence of states,
185
