CC BY
47
СОЦ1ОЛОГ1Я
УДК 316:328.184
Л. М. Гераста, доктор сощолопчних наук, професор
ПРАКТИКИ ЛОБ1ЗМУ В ПОЛ1ТИЧНОМУ ПРОЦЕС1 УКРА1НИ ТА СВ1ТУ: ПОЛ1ТИКО-СОЦ1ОЛОГ1ЧНИЙ АСПЕКТ
У статт1 досл1джено практики лоб1ювання, що склалися в пол1тичному про-цеС крат сучасного св1ту та Украгни. Лоб1зм представлено як систему 7 практику реал1зацИ ¡нтереЫв р1зних соц^альних груп, стлок, асоц^ацт громадян, субстрат / субел1т, б1знес-груп 7 корпоращй. Узагальнено соц^альш функцп лоб1: соц^альне по-середництво; сприяння обм1ну 1нформац1ею; вплив на ршення державног влади; агрегащя та рац1онал1зац1я сустльних оч1кувань. Проанал1зовано суттев1 риси 7 практики, якг в1др1зняють плюрал1стичне, корпоратив1стськелоб1 та т.; виявле-но гх суперечлив1 характеристики. Зд1йснено оценку св1тового досв1ду законодавчо-го врегулювання лоб1стськог д1яльност1, визначено тенденцИ7 перспективи социально-правового розвитку лоб1зму в Украгм.
Ключовi слова: лоб1зм; тактики пол1тичного тиску; плюрал1стичне, корпора-тив1стське, ¡ноземне лоб1; законодавче, виконавче, судове, галузеве 7 рег1ональне лобгювання.
Актуальтсть проблема. У пол^ико-правових практиках сучасно1 демократа важливу, хоч i своерщну роль ввдграють групи пол^ичних ште-реав, що використовують тактику й технологи поличного тиску. Зокрема, Ф. Трумен так диференщюе основш групи штереав у захщних демократсях: певш сощальш субстрати (початковий «суспшьний матерiал») та групи со-щально-пол^ичного тиску - лоб1, яю е шститущональним вщображенням перших. Найбшьш повну i збалансовану характеристику «лобiзму» дае «Британська енциклопедiя». II змiст мютить «будь-якi спроби iндивiда чи
6
© Герасша Л. М., 2016
групи приватних штереав впливати на ршення влади; у початковому значены - вказуе на дп, що корегують результати голосування законодавщв» [1, р. 301]. Пiдкреслено, що лобi групуються поза законодавчими палатами, а лобшвання у певнiй формi присутне в будь-якш полiтичнiй системь
Виходячи iз цього, лоб1зм представляють як систему i практику реалiза-цп соцiальних iнтересiв рiзних груп, спшок та об'еднань громадян, субстрат i субелiт, бiзнес-груп i корпорацiй, котрi дiють шляхом цiлеспрямованого впливу на законодавчу владу та державш адмшютративш структури [2, с. 389-392]. Але, з шшого боку, лобшвання нерiдко пов'язане з незаконним тиском на представниюв влади, iз корупщею, хабарництвом. З ще'1 дiалек-тично'1 дилеми i випливае суспiльне ставлення до лобiзмy
Аналiз остантх джерел i публшацш. Слiд зазначити, що питання ло-бютсько'1 дiяльностi ще недостатньо детально вивчено у втизнянш науцi. Незважаючи на наявнiсть низки наукових дослщжень iз вказано'1 тематики, зокрема робгг А. €вгешево'1, К. Манжула, О. Молодцова, В. Нестеровича, I. Нттчука, О. Порфiмовича, можна впевнено стверджувати, що окремi складовi риси зазначеного явища суспiльно-полiтичного життя ще недостатньо дослщжеш.
Звщси метою статт1 е: дослiдити, по-перше, наскiльки вплив та ор-гашзований тиск на парламент або органи виконавчо'1 влади, що здшсню-еться лобютськими угрупованнями, забезпечуе лише корпоративш iнтереси i кон'юнктурно визначенi цшц по-друге, чи дiйсно лобiзм також сприяе реалiзацii певних консолiдованих громадських штереав.
Виклад основного матерiалу. Дослщники лобiзму ХХ ст., соцiологи, пол^ики А. Бентлi та Ж. Мейно вважали його специфiчною рисою практич-ну вiдсутнiсть правово'1 регламентацп подiбноi дiяльностi. Але незважаючи на те, що статус лобютських груп часпше нелегiтимний, практики i мехашз-ми 1'хшх дiй не слiд ощнювати виключно негативно, адже вони е природним породженням плюралютично'1 демократа: акцентують, фiксують, агрегують багатоплановi iнтереси члешв диференцiйованих суспiльств i фактично за-проваджують дiевi технологи сощально-пол^ично'1 активность
Полiтичне виправдання i призначення лобiзму, за Ж. Мейно, полягае у функщональному сприяннi досягненню суспiльного консенсусу завдяки:
1) сощальному посередництву мiж громадянським суспiльством i державою ^ж впливовими групами iнтересiв, фшансовими корпорацiями, комерцiйними установами, громадськими об'еднаннями, пол^ичними пар-тiями та державними органами влади); це - функщя «згоди - участi», тобто узгодження штереав стосовно заходiв, якi плануе уряд;
2) наданню поличному керiвництву краши (на парламентськi слухання, в урядовi комiтети) найбiльш грунтовно'1 та оперативно'1 шформацп; це -
функщя сприяння «обмгну тформац1ею» в процес законотворчосп для розширення шформацшно'1, оргашзацшно'1 бази прийнятих ршень, актуа-лiзацii прюритетних проблем;
3) впливу на управлшсью рiшення opганiв державно'1 влади, коли 1'м надаеться необхiдна динамiка та вiдбуваеться «посилення тонусу гнучкостг»;
4) виконанню функцп «каналгзацИ вимог», коли лобi надае владi послу-гу каналiзацii та рацiоналiзацii суспiльних очшувань, якi потенцiйно могли б набути форм безладу i насилля [3].
Французький пол^олог М. Дюверже вщзначав, що законодавцi демокра-тичних краш намагаються легалiзувати лобiзм, тобто перевести його з «кри-мiнального шляху до шформацшного»; малось на увазi подолання прямого пiдкупу та скупки голоав завдяки непрямому впливу об'ективно'1 шформацп, яка пiдтверджуе обгрунтованiсть прагнень i вимог щодо очiкуваних ршень влади. Лобi безпосередньо виконують сощальну роль «торговцiв шформаць ею», забезпечуючи нею органи держави (парламент, уряд, мюцеву владу) з того або шшого питання, яке волiе виршення; i таким чином «iнформують законодавця про те, що вщбуваеться на найнижчому суспшьному рiвнi (i на шших рiвнях)» [4, с. 90]. Адже тд час розробки та прийняття законiв при iнтерпретацii урядовцями законодавчих або шших нормативних акпв важ-ливу роль вiдiграють не тшьки iхнi знання i професiоналiзм, а й характер та обсяг шформацп, яка надiйшла.
Зазвичай пол^ика лобi проводиться на користь:
а) окремих сощальних i полiтичних сил; так, свое лобi в парламент мо-жуть мати профспiлки, представники окремих секторiв економiки або реп-ошв, бiзнес-групи, директори пiдприемств, антивоенш рухи та iн.;
б) посилення лептимносп парламенту, допомоги його становленню як вщкритого, представницького органу (так, у Конгреа США законодавцi офщшно взаемодiють iз лобiстськими кадрами, що свщчить про зрiлiсть парламентаризму i постiйний зв'язок депутатiв iз виборцями);
в) упровадження стратегш вирiшення загальносощальних чи глобальних проблем (наприклад, технократизм проти еколопзму чи антиглобалiзму);
г) окремих краш чи регюшв (наприклад, протистояння в Конгреа США китайського i тайванського лобi) тощо [5, с. 146].
У пол^ико-правовому лексикош Укра'1'ни термiн «лобiзм» нинi викорис-товуеться все частiше, але в попередш роки вiн асоцiювався виключно з по-няттями «пiдкупу, хабарiв i корупцii». Цей стереотип пов'язаний з питан-ням - чи був лобiзм у СРСР? Офшшно вважалося, що не було i не могло бути, оскiльки дане явище характерне тшьки для буржуазного суспшьства. Проте у практищ радянського партшно-бюрократичного керiвництва при-хований лобiзм iснував, але маскувався пiд фразою-щеологемою: «е думка»
схвалити, надати, зняти, вщхилити тощо. Фактично, домшуючою моделлю представництва штереав у СРСР був бюрократичний корпоративiзм, що базувався на тiснiй взаемодп партiйно-державних верхiв та iнституцiйних груп штереав (добровiльних органiзацiй громадян), яю лишались рiзно-видом державного корпоративiзму. Отже, лобiзм був латентно монополiзо-ваний КПРС, адмiнiстративно-полiтичними структурами, регюнальними елiтами, якi вирiшували господарськi, вiйськовi та iншi сощально-економiч-нi завдання.
У наш час абстрактш пол^ичш практики i технологи не актуальш, кож-на з них е досить конкретною, оскшьки мае забезпечити взаемодп рiзних полiтичних сил i державних структур для вирiшення нагальних питань. Полiтичнi практики лобiзму багатоплановi за змiстом i специфiчнi за характером, багатоаспектш за умовами здшснення, складом виконавцiв та проблемами, що потребують свого виршення.
Сучасний процес лобiювання в будь-якш кра!ш зазвичай технологiчно здiйснюеться невеликою групою людей, тому на практищ е чимало ризикiв з вщхилень до корисливих, вузькогрупових iнтересiв. 1деалютичне уявлен-ня щодо лобiзму зникае, якщо згадати про такi гучш мiжнароднi скандали, як «Уотергейт», «1рангейт», справа «Локхiд», до яких були залучеш певнi лобiстськi оргашзацп та впливовi посадовi особи. Крiм того, у перюд при-йняття державного бюджету зростае тенденщя лобiстського тиску регюшв, галузей промисловостi, окремих мшютерств i вiдомств на законодавцiв.
Проте це не зводить нашвець потенцшну соцiальну користь лобi, адже процес агрегацп групових iнтересiв i потреб усередиш нього здiйснюеться за демократичною процедурою, яка виражаеться в пол^ичних ршеннях, де легалiзовано складну систему стримувань i противаг щодо мiжгрупових та мiжкланових протирiч. Лобiзм втшюе в собi принцип свободи сощальних недержавних структур: громадських органiзацiй, професшних асоцiацiй, дiаспор нацiональних i расових меншин, регiональних спiльнот; отже, е специфiчною формою соцiально-полiтичного плюралiзму. Головна ж щн-нiсть лобiзму - створення лептимно! можливостi спiвучастi «защкавлених» груп у розробцi й прийнятт державних рiшень iз залученням висококомпе-тентних фахiвцiв.
Один iз титв лобiювання - плюралгстичний, коли групи штереав здiй-снюють тактику тиску на законодавчу чи виконавчу владу «знизу вверх» з метою прийняття певних рiшень, закрiплення преференцiй, переваг або тльг, апелюючи при цьому до сощально! пiдтримки зацiкавлених верств населення. Плюралютичне лобi (як група штереав) органiзуеться спонтанно, часто не мае постшних iнституцiональних форм, але висувае сво!х лще-рiв i рушить до визначених цшей у полiтичнiй боротьбi з шшими силами.
Таким чином, лобiзм виступае шструментом самооргашзацп громадянсько-го суспшьства i протидп бюрократа, завдяки чому мобшзуеться суспiльна тдтримка або опозицiя певним законопроектам i владним рiшенням, здш-снюеться громадський вплив на полпику. На законодавчий процес плюра-лiстичне лобi найчаспше впливае через депутатськi запити, шщативи та пропозицп; на урядовi структури та iншi органи виконавчо'1 влади - через дп активiстiв-лобiстiв, волонтерiв протестного або пiдтримуючого характеру тощо.
1нший варiант лобiзму полягае в тому, що чинна влада i «защкавлена» група (наприклад, елiта, певнi бiзнес-кола, галузева спiлка) нiбито «уклада-ють» мiж собою явну чи латентну угоду. Зпдно з 11 контекстом держава отримуе в обмш на свш протекцiонiзм i гарантованi привше!' лояльнiсть вiд ще'1 сощально!' групи (чи галуз^ та певнi гаранта сприяння урядовим ршен-ням i дiям. Це - корпоративгстське лоб1, яке формуеться з не дуже числен-них груп iнтересiв, але функщонально й iнституцiйно формалiзованих (за категорiями iнтересiв); усерединi воно iерархiзовано за статусами, iнколи -це субел^и (олiгархiчнi, кримiнальнi). 1хш лобютсью дп здебiльш е формою прояву сощально!' несправедливостi: так, результативнiсть лобiзму великого бiзнесу через фiнансовi можливостi незрiвнянно вища, нiж у груп штере-сiв iз середнього класу. Ця ситуащя постiйно вщтворюеться i в розвинутих, i у транзитивних кра'нах, веде до дисбалансу штереав i соцiальноi напру-женосп. Держава, що йде на угоду з корпоративютським лобi, нiби визнае за ним монопольне право на представництво «специфiчних штереав», але в обмш на п право здшснювати вiдбiр лiдерiв та встановлювати порядок задоволення вимог, що актуалiзованi сощумом i лобi.
Аналiзуючи змiст лобютсько'х дiяльностi, слiд зазначити П ключовi характеристики. По-перше, наявнiсть суб'ек^в (лобi-груп) i об'ектiв впливу (як правило, це законодавч^ виконавчi органи влади, 1'хш посадовi особи та пра-цiвники апарату). По-друге, лобютська дiяльнiсть ведеться на користь «за-цiкавлених» груп, таким чином, лобюти виконують посередницьку функцiю мiж структурами бiзнесу i фiнансiв, громадсько-полiтичними об'еднаннями, партiями та органами державно!' влади. По-трете, лобiзм передбачае вiдсто-ювання iнтересiв окремих осiб, груп громадян та iхнiх об'еднань, котрi можуть мати як спiльнi, так i суперечливi iнтереси (рiзноспрямованiсть цiлей та кон-куренцiя iнтересiв - неодмшна умова цивiлiзованого лобiзму). По-четверте, лобiзм надае можливiсть тим групам громадян (що не мають сво'х представ-ник1в у владi) опосередковано впливати на юридичне оформлення i реалiзацiю полiтико-правових рiшень, вiдстоюючи власнi штереси [6, с. 15-17].
Процес лобшвання здiйснюеться в рiзних сферах життедiяльностi та спрямований на тi або iншi рiвнi держуправлiння. Найважливiшi стратепч-
ш ршення, як вiдомо, приймають вищi ешелони влади; i залежно вщ того, у якiй галузi державного регулювання мае вирiшуватися актуальне питання, групи тиску здшснюють законодавче, виконавче або судове лобшвання. Утсм лобiзм iнодi суттево заважае стабшьнш та оперативнiй державнiй полчищ, адже може бути спрямований на постшний перерозподiл бюджету, на кон'юнктурну змшу прiоритетiв, на змiцнення позицш одше! гiлки влади при одночасному послабленш шшо! тощо. Галузеве лоб^вання вщбу-ваеться на рiвнi мiнiстерств, вiдомств, держкомiтетiв, департаментiв та ш. Мiсцевi органи влади нерщко самi дiють як лобiсти, виборюючи необхщш регiонам (громадам) переваги, субвенцп чи пiльги, - цереггональне лобш-вання.
Крiм того, майже в уах кра!нах iснують «гноземнг лобЬ> - не тiльки дiа-спори, що складаються з мiсцевих нащональних меншин, корiнних «малих» етносiв, а й з представниюв закордонних держав, що офщшно лобiюють сво! штереси. Звiдси «клiентами» професiйних лобiстiв можуть виступати не тшьки окремi бiзнес-групи та фiрми, а й цш кра!ни. Так, значна частина з 15 тисяч професшних лобiстiв, яю дiють у Сполучених Штатах, представ-ляе iнтереси iноземних держав: це - так зваш «iноземнi агенти», звiт про дiяльнiсть яких щорiчно представляе Мiнiстерство юстицii США. Iнодi лобiзм використовують як «непатрiотичний» зааб, тобто iнструмент прiо-ритетного задоволення шоземних iнтересiв на шкоду штересам власно'1 держави i суспiльства.
Сучасш практики лобiювання передбачають комплекс можливостей, щоб донести свiй iнтерес або «нав'язати» компетентнiй структурi чи пол^ичнш персонi, що приймае рiшення, той !х формат i змiст, який влаштовуе лобi. Це залежить вщ низки умов:
- близькостi до пол^ично! фiгури або держструктури, вщ яких залежить очiкуване рiшення;
- наявносп матерiальних i нематерiальних ресурав, що забезпечують реалiзацiю даного штересу;
- PR можливостi з популяризацп чи компрометацii владно! структури та II дiяльностi в очах громадсько! думки в афiльованих до лобi ЗМ1;
- вiд практик економiчного тиску чи примусу: погрози щодо припинен-ня сплати податкiв, невиплати вщрахувань, блокування дiйсно потрiбних управлшських рiшень, вимог господарчо! автономii, лщензш, зняття квот;
- зрештою, можливосп завдавати полiтичний тиск (у тому чи^ неле-гiтимний) у межах чинно! сощально-пол^ично! конфiгурацii.
Об'ективно ощнюючи лобiзм, слiд вiдзначити його сощально-правовий потенцiал: лобiювання певним чином доповнюе конституцшну систему демократичного представництва, дозволяючи впливати на прийняття та
реалiзацiю пол^ичних ршень тим групам сощуму, яю позбавлеш можли-вост артикулювати власнi штереси через сво'1'х депутатiв [7, с. 47]. Так, парламент Украши формуеться ниш за пропорцшним принципом, але при цьому штереси деяких суспшьних груп залишаються поза межами партш-ного представництва. Але розширення кола активних учасниюв пол^ично-го процесу завдяки лобi може позитивно вплинути на розвиток громадян-ського сустльства в Украш.
1сторично iз виникненням лобiзму з'явилася i проблема його правового впорядкування. Лобюти вперше почали дiяти на цiлком законних тдставах у Сполучених Штатах, коли першою поправкою до Конституци США 1789 р. було серед шшого гарантовано право «звертатися до уряду з проханнями». У 1876 р. був прийнятий закон «Про лобютську дiяльнiсть», згiдно з яким кожен лобют, дiючи вiд свого iменi або за дорученням третьо'1 особи, мав офшшно зарееструватися в Палатi представниюв Конгресу.
Нинi чинний прийнятий у 1946 р. федеральний закон США «Про регу-лювання лобiзму»; вш закрiпив процедури реестрацп й винагороди лобютсв, зобов'язав ix звiтувати про свою дiяльнiсть, чим зробив процес лоб^вання бiльш вiдкритим для Конгресу i американського суспiльства. Проте на рiв-нi 7 штатiв (Арканзас, Джорджiя, Лу'1^ана, Мiчиган, Монтана, Юта, Вайо-мiнг) узагалi вiдсутнi будь-яю юридичнi обмеження лобiзмy Порушення ж закошв щодо лобiзму, як правило, вважаеться незначними провинами i ка-раеться штрафом вiд 100 до 10 тис. доларiв.
Зрештою, у грудш 1995 р. Сполученi Штати прийняли ще Закон про вщ-критiсть лобiзму (Lobbying Disclosure Act), покликаний удосконалити ло-бiстську дiяльнiсть, лiквiдувати «тiньовi схеми» ще'1 практики, тож лобiзм у США легалiзований цiлком [8, р. 509]. Вш орiентований на бiльшу вщ-критють права захисту iнтересiв громадян i вважався базовим для здшснен-ня масштабно! пол^ично! реформи в кра'1'ш та покращення ii полiтичного ^мату на початку ХХ1 ст. Статистичш данi про кiлькiсть лобiстiв у США вщкрип - тiльки в Сенат й Конгресi в цшому на початку 2000-х рр. дiяло понад 12 тисяч агентiв. У тому чист: близько 3 тис. у сферi оподатковуван-ня; 2700 - з бюджетних питань; близько 2 тис. - з оплати пращ; 2400 впли-вали на сферу охорони здоров'я; 2 тис. - на торпвлю. За шшими даними, тсля 2000 р. на вах рiвняx американсько! влади д^ть майже 19 тис. ло-бютських агенцiй [9].
Рiзнi краши св^у через особливостi чинних демократичних шститутв i норм прагнуть знайти свш шлях упорядкування лобютсько! дiяльностi. Так, у Канадi дiе Закон про реестращю лобiстiв (1988 р.), де зроблений акцент на тому, що реестращя не мае перешкоджати вiльному i вiдкритому доступу до уряду. Закон передбачае двi категорп лобiстiв: професiйнi та
шшц !'хню реестрацiю здiйснюе спещальний реестратор при Федеральнiй службi реестрацп актiв громадянського стану Канади, який регулярно готуе i направляе доповщь про лобiстiв у кожну палату парламенту.
У бшьшосп кра!'н Захщно!' Свропи закони про лобiзм не приймались, але лобютсью практики там регулюються на пiдставi норм, яю регламентують, зокрема, статус депутата, дiяльнiсть виборних органiв влади, добровiльних асощацш, проведення виборiв чи референдумiв [10]. У Великобритании де пануе правовий прецедент, депутати парламенту повинш щорiчно офiцiйно звiтувати про сво!' доходи; це змушуе !'х юридично регламентувати контакти з лобiстами. У Лондон iснують близько 40 невеликих лобютських фiрм, !'хня мета - впливати на законодавщв i журналiстiв (зокрема, проведен в Англп соцопитування з'ясували, що 48 % лобютських розмов з депутатами стосувалися розвитку промисловосп).
Имеччина не мае спещального закону про лобiювання, але е ряд тдза-конних нормативних акпв, спрямованих на регулювання лобiстських дш. 1мпульсом до прийняття Положення «Про реестращю союзiв та !'х пред-ставникiв при Бундестазi», що регулюе дiяльнiсть лобiстiв у парламентi, став полпичний скандал 1970 р. (так звана «Гельднер-афера»). Лобiстська дiяльнiсть представлена численними союзами i асоцiацiями громадян, ко^ презентують державi певнi суспшьш iнтереси. Державнi органи Нiмеччини нерщко залучають до роботи над законопроектами позавщомчих експертiв i консультантiв, створюють рiзнi дорадчi структури, якi можуть не мати ч^кого правового статусу.
В Австрп ж, Францп та Голландп пiшли шляхом створення спещального шституту - «соцiально-економiчноi ради», що мае чпкий юридичний статус i виконуе роль своерiдного «лобiстського парламенту». Цей iнститут виступае як консультативно-дорадчий орган, але й може бути надшений правом виршального голосу в законотворчому процеа.
В Укра'ш законодавчо лобiзм майже не врегульований, хоча ряд статей чинно!' Конституцп становить правову базу для ще'1 дiяльностi. Фундамен-тальнi засади закршлеш в ст. 5, де народ Укра'ни проголошений единим джерелом влади, здшснюе цю владу безпосередньо та через органи державно!' влади i мiсцевого самоврядування; ст. 38 Конституцп проголошуе право громадян брати участь в управлшш державними справами. А в ст. 40 зазна-чено, що «уа мають право направляти шдивщуальш чи колективнi письмовi звернення або особисто звертатися до оргашв державно! влади, opганiв мюцевого самоврядування та посадових i службових оаб цих opганiв, що зобов'язаш розглянути звернення i дати обгрунтовану вiдповiдь у встанов-лений законом строк» [11]. Але цього явно недостатньо для того, щоб лобiзм
як полпико-правовий шститут функцюнував вщповщно до вимог демократично!' держави.
Хоча в Укра'ш лобютська дiяльнiсть законовдавчо не врегульована, але реально вона юнуе в широкому дiапазонi: лобiзм затвердився як домшуюча стратегiя тиску бiзнес-груп; став синонiмом специфiчних форм захисту корпоративних штереав у вiдносинах з владними структурами. На жаль, вщсутшсть закону з регламентацп лобiзму заохочуе дестабiлiзуючi й еконо-мiчно шкiдливi для суспiльства контракти, плодить корупщю i кримiналiзуе полiтику [12; 13]. Так, на частку виконавчо'1 влади припадае понад 90% на «ринку лобютсько!' корупцп», тому укра'нський бiзнес намагаеться конт-ролювати не тшьки законодавчий процес, а й зайняти ключовi посади в органах виконавчо'1 влади, вiд яко'1 залежить доступ до необхщних pecypciв i можливють впливати на дiяльнiсть конкуpeнтiв iз власною користю.
Практики лобiзму виростають в Укра'ш з конкурентних мiжгрупових вiдносин i пiд впливом специфiчноi полпично!' традицп. У нашiй кра'ш лобiстським вважають просування будь-якого ршення, якщо це пов'язано iз тиском, корисливютю, корупцiею, «обмiном послугами». Привертае ува-гу, що iнтереси та основш цiлi лобiстських структур Украши концентрують-ся навколо - митних тльг, приватизацп пiдприемств, участi в тендерах за спещальною схемою, отримання державного тльгового кредиту або дер-жавних iнвестицiй, кадрових призначень тощо.
Найактившше лобiюють сво'1 iнтереси групи, що д^ть у сферi певних галузей економши, передусiм в аграрному, енергетичному, хiмiчно-про-мисловому та машинобудiвному секторах; i «бюджети» цих лобi чималi. За оцiнками експертiв, залежно вщ кiнцевого результату депутатська група лобюпв може отримати вiд десяти тисяч до мшьйона доларiв. Через хро-нiчний брак pecypciв i фiнансiв в украiнськiй економiцi встановились ло-бiстськi практики закрiплення на рiвнi закону прiоритетних напрямiв роз-витку, тобто узаконення «вiльних економiчних зон». Крiм того, через зв'язки iз лобiстськими структурами вiдбуваеться ротащя регiональних «лiдерiв» кра'1'ни: ранiше Дншропетровська i Харкiвська областi тримали прюритет завдяки ВПК i важкiй промисловосп; пiзнiше 1'х «посунули» Донбас i част-ково Крим; а ниш вектор домшуючого лобiювання змiстився до Киева i за-хiдних мют (Львова, Вiнницi, Чернiвцiв). Отже, в Укра'ш мае мicцe як га-лузевий, так i регiональний лобiзм. Узагалi, неабияке значення в кра'ш завжди мала система мiсцевих «клашв» i земляцтв, якi просували сво'1'х представникiв на ключовi посади, формуючи мюцеву i центральну «елiту влади». Однак попри внутршш суперечностi регюнальш «елiти» сьогоднi, за умов реформи з децентралiзацii, виступають як природш лобiсти сво'1'х мiст та областей.
Доцшьно також акцентувати увагу на наявносп «латентного» лобiзму в Укра!ш з боку iноземних держав i транснацiональних корпорацiй; його вплив i масштаби вже створюють загрозу нацюнальнш безпецi нашо'1 дер-жави. Уся складна й дуже незбалансована система лобiзму формувалася з перюду пострадянсько'1 перебудови i до цього часу, але поки що не стала чинником стимулювання соцiально-економiчних i пол^ичних реформ в Украшу
Висновки. Безперечно, лобiзм - дieвий механiзм громадянського суспшь-ства, отже, вiн мае бути своерщним «супутником демократл». За умов розви-тку народовладдя лобi в Укршш мають дiйсну перспективу перетворитися на необхщний соцiально-полiтичний шститут. У процесi демократизацп украш-ського сустльства кiлькiсть дiючих суб'ектiв лобютсь^' дiяльностi буде поступово збiльшуватися; якщо цей процес вiдбуватиметься в умовах кон-курентноï боротьби, його результатом стане бшьш об'ективне врахування штереав i потреб рiзних соцiально-економiчних i пол^ичних груп соцiуму.
Практики нащонального лобiзму мають бути чiтко юридично регламен-тованi, тодi вiн буде здатен сприяти: забезпеченню гласностi та передбачу-ваностi полiтичних процесiв; цившзованому контролю за сферами дiяль-ност апарату державноï влади (до бiльшоï «прозоросп» й вiдкритостi); зменшенню бюрократизацп та волюнтаризму в прийняттi ршень; сошаль-ному контролю над взаемодiею приватних iнтересiв та органiв влади, ство-ренню додаткових перепон на шляху корупцп. Таким чином, лобiзм як система цивiлiзованих вiдносин, як ефективна пол^ична дiяльнiсть, без-сумшвно, зможе вплинути на вдосконалення пол^ичного управлiння i ста-бiлiзацiю сустльства.
Л1ТЕРАТУРА
1. Encyclopedia Britannica. - 15th edition. - L., 1980. - Vol. 7.
2. Полгголопчний енциклопедичний словник / уклад.: [Л. М. Герасша, В. Л. По-грiбна та in.] ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2015. - 816 с.
3. Meynaud J. Nouvelles etudes sur les groupes de pression en France / J. Meynaud. -Paris : Librairie Armand Colin, 1962. - 448 p.
4. Фридмэн Л. Введение в американское право : пер. с англ. / Л. Фридмэн. - М. : Прогресс, 1992. - 286 с.
5. Юридическая энциклопедия / под ред. М. Ю. Тихомирова. - Изд. 5-е, перераб., доп. - М. : Юринформцентр, 2014. - 972 с.
6. Любимов А. П. Лоббизм как конституционно-правовой институт / А. П. Любимов. - М. : Ин-т государства и права РАН, 1998. - 270 с.
7. Бятец М. В. Лоббизм в правотворческой деятельности / М. В. Бятец // Правоведение. - 1998. - № 1. - С. 46-52.
8. Interest Group Regulation Across The United States: Rationale, Development And Consequences // Parliamentary Affairs A Journal of Comparative Politics. - October 1998. - Vol. 51, No. 4. - P. 509.
9. Белоусов А. Б. Современная практика лоббизма в США / А. Б. Белоусов // Науч. ежегодник Ин-та философии и права Урал. отд-ния РАН. - 2013. - № 2, т. 13. -С.69-77.
10. Аравина Т. И. Лоббизм: национальные образцы и степень социальной приемлемости / Т. И. Аравина, Ю. Ю. Кузнецов // Социс. - 2000. - № 9. - С. 61-70.
11. Конститущя Украши : офщ. текст. - К. : КМ, 2013. - 96 с.
12. Кулш А. Правове регулювання лобiзму як складова розвитку конституцшно-за-конодавчого процесу в Укра!ш / А. Кулш // Зб. наук. пр. Укр. акад. держ. упр. при Президентовi Украши. - 1999. - № 1. - С. 40-48.
13. Нестерович В. Ф. Конституцiйно-правовi аспекти лобдавання у правотворчому процес Украши : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / В. Ф. Нестерович ; Кшв. нац. ун-т внутр. справ. - К., 2008. - 31 с.
ПРАКТИКИ ЛОББИЗМА В ПОЛИТИЧЕСКОМ ПРОЦЕССЕ УКРАИНЫ И МИРА: ПОЛИТИКО-СОЦИОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ
Герасина Л. Н.
В статье исследуются практики лоббирования, сложившиеся в политическом процессе государств современного мира и Украины. Лоббизм представлен как система и практика реализации интересов социальных групп, союзов, ассоциаций граждан, субстрат и субэлит, бизнес-групп и корпораций. Обобщены социальные функции лобби: социальное посредничество; содействие обмену информацией; влияние на решения власти; агрегация и рационализация общественных ожиданий. Проанализированы сущностные черты и практики, которые отличают плюралистическое, корпоративистское лобби и пр., выявлены их противоречивые характеристики. Проводится оценка мирового опыта законодательного урегулирования лоббистской деятельности, определены тенденции и перспективы социально-правового развития лоббизма в Украине.
Ключевые слова: лоббизм; тактики политического давления; плюралистическое, корпоративистское, иностранное лобби; законодательное, исполнительное, судебное, отраслевое и региональное лоббирование.
PRACTICES OF LOBBYISM ARE IN POLITICAL PROCESS UKRAINE AND WORLD: POLITICAL AND SOCIOLOGICAL ASPECT
Gerasina L. М.
In the article practices are probed lobbying, folded in the political process of the states of the modern world and Ukraine. Indisputably, lobbyism is an effective mechanism of civil society, consequently he must be «satellite of democracy». Lobby is presented as a system and practice ofrealization of interests of taskforces, unions, associations of citizens,
substrates and subelites, business-groups and corporations. The sociologists of policy A. Bentli and Zh. Meyno considered a specific line of lobby - practical absence of legal regulation of activity.
The socialfunctions of lobby are generalized: social mediation; assistance an exchange by information; influence on the decisions of power; consolidation and rationalization of public expectations. Modern process of lobbying usually technologically carries out small group ofpeople, that is why in practice there are risks of abuses through mercenary, narrowly group interests. A main value of lobbyism is creation of legitimate possibility of participation of the «interested» groups in development and acceptance of state decisions with bringing in of competent specialists.
Essence lines and practices which distinguish pluralistic, corporate lobby and others are analysed, their contradictory descriptions are exposed. In relation to the higher echelons ofpower ofgroup ofpressure carry out the legislative, executive and judicial lobbying. Of a particular branch lobbying takes a place at the level of ministries, departments, state committees, departments. Local authorities quite often operate as lobbyists, obtaining in a fight necessary regions (to societies) advantages, subsidies or privileges - is the regional lobbying.
Socially-legal potential of lobbyism: he complements the constitutional system of democratic representative office, allows to influence on acceptance and realization of political decisions those groups of societies, which are deprived possibility to articulate own interests through deputies. Practices of national lobbyism must be expressly legally regulated, instrumental in providing ofpublicity and progress in a political process. The estimation of world experience of legislative settlement of lobbyist activity is conducted, tendencies and prospects of socially-legal development of lobbyism are certain in Ukraine. At the terms of development of democracy of lobby in Ukraine must an actual prospect grow into a necessary socio-political institute.
Key words: lobbyism; tacticians of political pressure; pluralistic, corporate, foreign lobby; legislative, executive, judicial, of a particular branch and regional lobbying.
