CC BY
39
О.А. Жамойда
Л1ЗИНГ ЯК 1НСТРУМЕНТ П1ДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТ1 В1ТЧИЗНЯНИХ П1ДПРИСМСТВ
З моменту становлення в нашш державi ринкових вщносин досить акту-альним постае питання оргашзаци ращ-онального й ефективного використання суб'ектами господарювання наявних ресурав i капiталу у грошовш формi, постiйного пiдвищення конкурентоспро-можност дiяльностi на всiх рiвнях вщносин.
Ефективним засобом пщвищення рiвня конкурентоспроможносп, а також досягнення бiльш високих фшансових результатiв через рацiональне використання ресурав е лiзинг.
Практика вггчизняного
господарювання свiдчить, що сьогоднi юнуе нагальна потреба в аналiзi та ощнщ впливу лiзингових операцiй на формування рiвня
конкурентоспроможностi нацiональних промислових пщприемств.
Таким чином, основними завданнями фшансових аналгтиюв у найближчому час е:
визначення особливостi вичизнянох' практики використання лiзингових операцiй;
аналiз i прогноз основних тенденцiй розвитку свiтового лiзингового ринку;
виявлення переваг i недолiкiв лiзингу порiвняно з шшими альтернативними шляхами вкладання капiталу;
оцiнювання впливу лiзингових операцш на показники
конкурентоспроможностi.
При активному впровадженш лiзинг через властивi йому можливосп мае бути потужним iмпульсом технiчного i технологiчного
переозброення виробництва, структурно'1' шновацшно'!' перебудови економiки в
цшому, насичення ринку високоякiсними конкурентоспроможними товарами.
Вивченню питання використання лiзингу як iнструменту пiдвищення ефективностi присвячеш науковi працi видатних зарубiжних i вiтчизняних уче-них-економiстiв, зокрема: В.А. Гайдука, В.М. Хобти, Т.1. Балабанова, С.Я. Бо-ренця, В.Д. Газмана, В.В. Гончарова, А.П. Кисельова, В.В. Козик, Ю.В. Макогона [1-7] та ш. Але бшьш-менш повного зв'язку мiж основними завданнями лiзингу, iсторieю його розвитку та особливостями практичного
використання в сучасних умовах вггчизняного бiзнесу як шструменту пiдвищення конкурентоспроможностi згадаш джерела не мютять.
Термiн "лГзинг" (вщ англ. "to lease") означав "орендувати" або "брати в оренду". ЛГзинг розпочав свое iснування в англомовних крашах i вже скоро став досить поширеною операцiею: у США у л1зингу знаходиться 45% виробничого обладнання, у Япони - 33%, у ФРН -18%. Уперше цей термш зв'язували з операщями телефонно'1 компани "Белл", керiвництво яко'1 у 1877 р. прийняло ршення не продавати сво'1 телефоны апарати, а здавати ix в оренду. Однак перше товариство, для якого л1зингов1 угоди стали основою д1яльносп, було створено тшьки у 1952 р. у Сан-Франциско з
назвою "Юнайтед стейтс л1зинг корпорейшн". Саме тому батьювщиною цього бiзнесу справедливо вважаеться США.
Радянсью громадяни
познайомилися з поняттям лГзингу тшьки пщ час друго'1' Свггово'1' вшни завдяки постачанню США союзникам збро'1',
© Жамойда Олексш Анатолшович - кандидат економ1чних наук, доцент.
Державний ушверситет економ1ки i торпвл1 1м. М.1. Туган-Барановського, Донецьк.
ISSN 1562-109X
продовольства, автомобшьно'1' техшки, лiтакiв тощо. Однак зразу ж тсля вiйни поняття '^зинг" зникло з радянсько'1' економжи бiльш нiж на чотири десятилгття.
У 1995 р. розпорядженням Президента Украши був пiдготовлений наказ про лiзинг сшьськогосподарсько'1' технiки, але його не було пщписано. У 1997 р. Верховна Рада Украши прийняла Закон "Про лiзинг"[8], який 16 грудня 1997 р. було пщписано Президентом Украши
Л. Кучмою (на даний час дie в останнш редакцп вщ 16.01.2004 р.).
Згщно з законом 1997 р. без доповнень i коректив, зроблених у наступних роках, лiзинг визначався як пщприемницька дiяльнiсть, спрямована на швестування власних або залучених коштiв, де основою е надання лiзинго-давцем у виключне використання на визначений термш майна
лiзингоодержувачу, яке е власнютю лiзингодавця або купуеться ним у власнють за дорученням та узгодженням з лiзингоодержувачем у вщповщного продавця майна, за умови сплати лiзингових платежiв.
В останнiй редакци закону поняття '^зинг" ототожнюеться суто з "фшансовим лiзингом" як видом цившьно-правових вiдносин, що характеризуеться тривалим термшом контракту (вiд 5 до 10 роюв) та амортизацiею вае'1' або бшьшо'1" частки вартостi обладнання. Фактично фшансовий лiзинг являе собою форму довгострокового кредитування. При закшченш термiну дп договору орендар може повернути об'ект лiзингу шляхом продовження контракту або складанням нового, а також придбанням його за залишковою вартiстю.
Забезпечення зростання
конкурентоспроможностi як суб'екта господарювання, так i лiзинговоi
компанп грунтуеться на практичному впровадженш ефективного мехашзму фiнансyвання лiзингових контракпв i погашення заборгованостi за ними. Завданнями лiзингоодержyвача та лiзингодавця е пошук найбiльш зручного за термшом i po3MipoM платежiв фiнансового плану. При цьому е два основних чинники, за яких обраш умови та схема платежiв будуть ефективними для обох сторш:
розмiр лiзингових платежiв мае забезпечити лiзинговiй компани прибуток не нижче середньо'' норми прибутку на вкладений каттал та покриття всiх витрат, пов'язаних i3 виконанням та обслуговуванням контракту;
цiна лiзингy для лiзингоодержyвача не мае бути вищою за цшу банкiвського кредиту на придбання вщповщного майна.
Методи розрахунку лiзингових платежiв слiд базувати на використаннi теори змiни вартостi грошей у час (через дисконтування). Для всiх схем розрахунюв основною вимогою мае бути рiвнiсть теперганьо'' вартостi всiх лiзингових платежiв i вартостi майна, яке пропонуеться у лiзинг (у тому чист з використанням у моделi розрахунку факторiв шфляцп, ризику, об^овосп коштiв та iн.).
Лiзинг як повноцшний фiнансовий iнстрyмент набув свгтового розповсюд-ження наприкiнцi 70-х роив минулого столiття. У цей перюд спочатку було налагоджено загальносвiтовy статистику проведення лiзингових операцiй. Най-бшьшу активнiсть у цiй справi вияви-ла компанiя "London Financial Global Leasing Report". Протягом багатьох роюв у цiй компани аналiзyеться шформащя про розвиток нацiональних лiзингових ринюв (насамперед, тенденци розвитку базуються на даних 50 найбшьших). На пiдставi ще' шформаци аналiзyються данi
про континентальш i свiтовi обсяги У таблищ представлено динамiку
лiзингу, тенценцп розвитку лiзингового змiн загальносвiтових обсягiв проведення бiзнесу, його стратегiчнi перспективи. лiзингових операцiй протягом 20
останшх рокiв [9, 55]. Таблиця. Обсяги лгзингу устаткування у свт1 у 1986 -2005 рр., млрд. дол. США
Рiк Швшчна Америка Свропа Азiя Швденна Америка Австралiя та Нова Зеландiя Африка Усього в свт
1986 24 7,9 4,8 0,3 3,6 0,2 40,8
1987 29,8 11,9 5,9 0,8 4,3 0,3 53
1988 37,7 13,2 6,3 1,5 4,4 0,5 63,6
1989 48 16 8,5 1,6 4,7 0,8 79,6
1990 50 16,7 10,5 1,6 4,9 1 84,9
1991 52,5 17,4 15,9 1,7 4,8 1,1 93,5
1992 64 18,1 20,9 1,6 4,4 1,2 110,2
1993 80,8 24,7 25,9 1,6 3,9 1,2 138,1
1994 87 41,2 36,5 1,5 5,4 1,8 173,4
1995 101,3 64,6 50,2 1,4 5,6 2,1 225,2
1996 117 80,1 63,6 3,2 7,1 2,8 273,8
1997 126,8 98 65,3 2 7,3 3 302,4
1998 125,4 117,9 77,5 1,9 5,1 3,8 331,6
1999 130 120 83,4 3,5 4 4,4 345,3
2000 127,6 99,5 80,8 6,3 4,2 4,8 323,3
2001 132,5 81 79,9 9,3 4,9 2 309,6
2002 148 87,5 99,2 11,1 5,9 4,7 256,8
2003 69,3 100 104,8 15,1 6,2 5,7 401,1
2004 177 117,7 105,8 15 7,3 5,3 428,1
2005 212,4 132,5 112,0 17 9,2 5,2 488,3
Даш таблищ свщчать, що за два десятки роюв щорiчнi обсяги лiзингу у свiтi збшьшилися бiльш нiж у 10 разiв. Однак потрiбно розумiти, що номiнальне зростання у 10 разiв мае бути скореговане, як мЫмум, на розмiр шфляцп у провiдних крашах свпу за цей перiод. Якщо свгговий розмiр шфляцп цього перiоду прийняти за 3%, то бшьш реальним е зростання лiзингового бiзнесу у 6 разiв. Така динамiка свщчить, що середньорiчнi темпи зростання лiзингових операцiй у свiтi за 1986-2005 рр. становили близько 10%.
Рiвень i глибину розвитку лiзингу в будь-якiй кра'1ш свiту визначають таю макрочинники:
нормативно-законодавча база;
державне регулювання; макроекономiчнi умови, стан iнвестицiйного ^мату (наявнiсть iнвестицiйних пiльг, середнiй рiвень банкiвського вiдсотка, рiвень шфляцп тощо);
нащональна система
бухгалтерського i податкового облжу.
Деякi краши Захщно'1 Свропи (Великобриташя, Нiмеччина, Данiя) не мають спещально'1 нормативно-законодавчо'1 бази з питань лiзингу, а розглядають його в межах звичайного комерцiйного права (так звана концепция економгчного власника), у той час як, наприклад, Франщя, Португалiя, Швещя мають спецiальне законодавство, де чгтко визначенi права лiзингодавця i
лiзингоодержувача, 1'х взаемини з виробниками майна, що надаеться в лiзинг (концепщя юридичного власника).
Крiм того, частина краш Захщно'1 Свропи займае стосовно юридичного аспекту промiжне положення, маючи у своему законодавствi елементи, харак-тернi як для так i для шшо'1 правово'1 системи.
У Бельги, 1тали, Франци обов'язковою умовою лiзинговоi угоди е продаж майна тсля закiнчення термiну угоди за попередньо погодженою цiною - опщон. Опцiон у Великобритании, США не е умовою лiзингу, де в угодi передбачаеться оренда з наступним продажем. При цьому у США лiзинг мае форму фшансово'1 угоди, що використовуеться на рiвнi з кредитом або iншими позиками.
Рiзноманiтнiсть форм економшо-правових взаемин мае мюце у деяких крашах свпу. Так, наприклад, законодавством Великобритании Франци багато угод трактуються як лiзинговi; у той же час у Имеччиш вони можуть вщповщати поняттю угоди з виплат. У Франци лiзинговi угоди, що передбачають пiсля закiнчення обговореного термiну можливють опцiону, належать до угод типу "кредит-оренда", причому таке розходження мае принципове значення, оскшьки угоди типу "кредит-оренда" регулюються державою шшими методами. Французький уряд не дозволяе виготовнику майна здшснювати лiзинговi операци (лiзинг е специфiчною функщею банкiв).
Державне регулювання лiзинговоi дiяльностi у кожнiй кра'1ш мае сво'1 особливостi. Там, де лiзинг е специфiчною функцiею комерцiйних банкiв (Iталiя, Францiя), держава не тiльки регулюе
банювську дiяльнiсть у цiлому, але i здiйснюе окремий активний контроль за лiзинговими операцiями. У
Великобритани i Нiмеччинi банки здiйснюють монпоринг лише т1е'1 частини лiзингових операцш, що проводяться пiдвiдомчими до них структурами. В шших крашах €С монiторинг лiзинговоi дiяльнiстi з боку держави порiвняно з банкiвськими операщями значно спрощений.
Законодавствами Iталii, США, Франци передбачеш спецiальнi вимоги до здшснення лiзингового механiзму. Лiзинговi угоди пщлягають реестрацii в судових органах з метою оповщення визначеного кола оаб, передбаченого законодавством, про власника майна, переданого в лiзинг.
У Великобритан11, Нiмеччинi, Данii, Нщерландах лiзингова дiяльнiсть, як правило, не регулюеться i не обмежуеться з боку держави.
Як показуе досвщ, специфiчне законодавство не е визначальним для динамiчного розвитку лiзингу. Домiнуючими е макроекономiчнi умови краши, рiвень державно'1 пiдтримки iнвестицiйноi дiяльностi i лiзингу в цiлому.
Найбшьш сприятливi умови для розвитку лiзингового ринку сьогоднi створенi у Великобритании, Нiмеччинi, 1рланд11, Норвег11, США i деяких iнших розвинутих кра'1'нах свпу.
Так, наприклад, в 1рланди для стимулювання лiзингу компанiям надаються державш субсид11, можливiсть використовувати прискорений режим амортизац11 у податковому облжу та iншi умови, що в цшому стимулюе розвиток лiзингового ринку. Завдяки
стимулюванню лiзингу Iрландiя стала свiтовим центром лiзингу лгтаюв, у краiнi ефективно функцiонуе Мiжнародний центр з надання фiнансових послуг.
У той же час юнують краши, де розвитку лiзингу перешкоджають деякi суттевi обмеження. Наприклад, у Греци заборонений лiзинг нерухомостi, а також
вантажного автотранспорту й автобуав. Гальмом розвитку ринку лiзингових послуг е прийнят норми амортизаци у бухгалтерському i податковому облiку, що регулюються державою.
1нфраструктура ринку лiзингових послуг в Укра1ш цiлком сформувалася за останш чотири роки. За даними вп^чизняно'! економiчноi статистики найчаспше лiзинг використовуеться на ринку вантажних автомобшв, сшьськогосподарсько1 технiки,
устаткування для харчово"1 промисловостi i переробки сшьськогосподарсько1 продукци, а також у малому бiзнесi, де недостатнiсть обiгових кош^в вiдчуваеться найбiльш гостро.
Таким чином, лiзинг як ефективний фiнансовий шструмент до даного часу не використовуеться повною мiрою вiтчизняними господарниками.
За оргашзацшною структурою i спектром послуг нащональш лiзинговi компани можна роздшити на:
холдинговi компани, якi створеш найбiльшими украшськими та iноземними комерцшними банками;
спецiалiзованi комерцiйнi лiзинговi компани, створеш за участю шоземного катталу в статутному фондi;
вiддiлення промислових, транспортних i комерцiйних тдприемств, що ре-алiзують лiзинговi проекти.
Залежно вщ джерела фiнансування украшсью лiзинговi компани можна роздiлити на три типи (вщ вартостi залученого компанiею капiталу залежить вартiсть i умови лiзингового проекту):
державнi компани, орiентованi на потреби агропромислового комплексу (надають у лiзинг сiльгосптехнiку). Джерело 'х фiнансування - Державний лiзинговий фонд, що надае кошти на порiвняно вигiдних умовах;
приватш компани, що працюють у режимах вшьних економiчних зон (ВЕЗ). За рахунок пшьгових умов ВЕЗ вартють
лiзингових послуг ненабагато вiдрiзняеться вiд державних компанiй, але проводити лiзинговi операци можна тiльки у межах ВЕЗ;
лiзинговi компани, фшансоваш комерцiйними банками (в Укршш по суп е iхнiми дочiрнiми структурами). Для зменшення кредитних ризикiв банки найчастше або самi створюють комерцшш структури (промислово-фiнансовi групи), або входять до складу 1х акцiонерiв. Високi ставки оподаткування i нестабшьнють законодавчо"1 бази на практицi ютотно обмежують дiяльнiсть цих компанiй.
Активiзацii лiзингових процесiв в Украiнi сприяло створення у 1997 р. Всеукра1нсько1 асощацп лiзингу "Укрлiзинг", що е членом Свропейсько"1 федерацii нацiональних лiзингових асоцiацiй "LEASEUROPE". Асоцiацiя активно займаеться консультацшною дiяльнiстю, маркетинговим аналiзом, втшенням
власних iнформацiйних проектiв i програм з питань лiзингу, розробкою пропозицш щодо вдосконалення евро-пейського лiзингового законодавства.
Головнi фактори, що гальмують повноцшне використання лiзингу як ефективного шструменту пiдвищення конкурентоспроможностi в Украш^ - це недостатне фiнансування лiзингових проектiв з боку комерцiйних банюв i недосконалiсть законодавства.
Основними проблемами
законодавства з питань лiзингу, що вимагають невщкладного вирiшення, на нашу думку, такк
1. Фiнансовий лiзинг встановлюе жорстку залежнють термiну
користування предметом лiзингу вiд термiну амортизац11. Iснуючi норми амортизаци е причиною невиправдано затягнутих термЫв лiзингових угод i, вщповщно, 1х низько"1 економiчноi привабливостi. Така тверда залежнють на
практищ може призвести до виникнення ситуацш, коли складений i пiдписаний у читай вiдповiдностi до законодавства лiзинговий договiр у визначений момент вступить у протирiччя з чинним законодавством, а це означае, що вш може бути визнаний недшсним.
2. Визначення суб'екпв лiзингу через поняття суб'ектiв пщприемницько'1 дiяльностi спричиняе рiзке обмеження числа учасникiв лiзингових угод i фактично встановлюе заборону на пiдписання угод мiжнародного лiзингу з нерезидентами.
3. Вiдсутнiсть наявностi шституту сублiзингу в Законi "Про лiзинг" обмежуе як свободу комерцiйних ршень, так i доступ нерезидентiв на ринок Украши, а в тому випадку, якщо угоди сублiзингу все-таки укладаються (що прямо не заборонено законом), юнуючий закон не мютить правила, права та обов'язки учасниюв сублiзингу.
4. Лiзингоодержувач не мае юридичних тдстав вимагати вiд постачальника лiзингового майна виконання зобов'язань щодо якостi монтажу й обслуговування останнього.
5. Повернення предмета лiзингу лiзингодавцю дозволено у позасудовому порядку лише у разi несплати двох чергових платежiв. Однак на практищ варiантiв порушення лiзингоодержувачем умов угоди, що збшьшують ризики л> зингодавця, значно бшьше.
6. Нечiткiсть визначення бази ПДВ при переходi права власносп наприкiнцi термiну лiзингу: юнуе впевненiсть, що податковi органи будуть розглядати саме першочергову вартiсть предмета лiзингу як базу для стягнення ПДВ.
Список уах положень закону, що вимагають уточнення або доповнення, не вичерпуеться цими пунктами i настшьки великий, що не залишае сумнiву в тому,
що мова йде про практично повний його перегляд.
В украшському парламентi минулого скликання активно проходило обговорення щодо законопроекту про внесення змiн до Закону "Про лiзинг". Однак результати таких обговорень не можна визнати позитивними для розвитку лiзингу як шструменту пiдвищення конкурентоспроможностi. Проти законопроекту традицшно голосували комунiсти, якi визначають у поправках насамперед можливють фшансового лiзингу землi. Законодавцi висловлюються також проти сублiзингу (на 1хню думку, ланцюжок "посередниюв" удорожчуе лiзинг). Залишаються суперечки щодо процедури безперечного вилучення предмета лiзингу у лiзингоодержувача у разi невиконання умов угоди (законодавщ вважають, що
лiзингоодержувачi можуть опинитися незахищенними юридично).
Проте як украшсью, так i зарубiжнi експерти вважають лiзингову дiяльнiсть в Укра'1ш перспективною. Серед факторiв, що сприяють розвитку ринку лiзингових послуг, слiд видiлити такi:
привабливють лiзингу як фiнансового iнструменту швестування в реконструкцiю i технологiчне вщновлення виробництва (особливо в умовах обмежених можливостей залучення довгострокових кредита). Наприклад, близько 70% автопарку i бшьш нiж 80% парку
сiльськогосподарських машин в Укра'1'ш вимагають повного вщновлення (щорiчно 70-90% вантажних автомобiлiв купуеться саме на умовах лiзингу);
можливють залучення пщ лiзинговi угоди бшьш дешевих кредитних ресурсiв захiдних фшансових шститута;
поява у кра'1ш платоспроможних покупщв;
наявнють податкових пiльг за певних умов господарювання.
У найближчий час можна прогнозувати активiзацiю лiзингових послуг у сферах оновлення промислового устаткування, транспортних засобiв (для вантажних i пасажирських перевезень), а також у технолопях зв'язку.
Переваги, що формують
конкурентоспроможш позици для кожного з учасниюв лГзингово'1' угоди, такi:
1) для л1зингоодержувача: можливють користуватися
необхщним обладнанням без одночасно'1' мобiлiзацГï на це власних чи позичених коштГв;
звГльнення вГд одночасно'1' повно'1' сплати вартосп майна;
строки i розмГри виплат за лГзинговими платежами е предметом взаемно'1' домовленостi сторГн, i тому можуть бути досить гнучкими, тобто такими, що враховують штереси обох сторш на кожному етапi ствпращ;
платежi можуть сплачуватися не лише грошима, а частково чи повнютю товарами або послугами;
лгзинговг платежi повнгстю
вГдносяться на собiвартiсть продукци, що зменшуе оподатковуваний прибуток;
лГзинговГ платежi (банкiвськi i страховi) не обкладаються податком на додану вартГсть.
2) для виробника обладнання: згщно з укладеною лГзинговою
угодою одразу одержуе 100-процентну передплату за обладнання;
передача майна за лГзинговою угодою не е об'ектом оподаткування за ПДВ.
3) для л1зингодавця:
розширюе перелш банкГвських операцГй, збГльшуе кГлькГсть клГентГв i, як наслщок, рГвень фшансово'1' стГйкостГ;
зменшуеться ризик
неплатоспроможносп клГента, оскГльки при порушенш умов угоди можна вимагати повернення обладнання, наданого в користування;
лГзинговГ платежГ стосовно амортизацГйних нарахувань е складовою витрат лГзингодавця, що зменшуе оподатковуваний прибуток;
розмГр лГзингових платежГв може перевищувати розмГр процентГв за кредит.
Початок динамГчного розвитку лГзингу вимагае приведення дшчо'1' законодавчо'1' бази до потреб сьогодення, швелювання в нормативних актах протирГч, а то i зовсГм абсурдних положень, що досить часто ввдрваш вГд реалГй економГчного сьогодення.
Так, наприклад, згщно зГ ст. 4 Закону Украши "Про лГзинг" при фшансовому лГзингу право викупу об'екта лГзингу у лГзингоодержувача виникае не рашше, нГж замортизуеться 60% об'екта лГзингу. 1з цим положенням можна б було погодитися, якби у ст.18 цього закону не було б зазначено, що амортизацшш вщрахування на майно, передане в лГзинг, нараховуються вщповщно до чинного законодавства Украши. 60% - це практично 6 роюв, i вже сама ця обставина перекривае можливосп розвитку лГзингу в Украшь
ЛГзинг - по суп майновий кредит, i в нишшшх умовах комерцшш банки не погодяться надавати такий кредит строком на 6 рокГв i бшьше. Тут, окрГм усього шшого, слГд враховувати те, що лГзингоодержувач мае ризик, пов'язаний Гз моральним старГнням обладнання, i якщо лГзингоодержувач вГдмовляеться вГд викупу цього майна, то що з ним
робитиме лiзингова компашя - невiдомо. Сво'х 40% вартостi вона вже, напевно, школи не поверне.
Щоб виршити це протирiччя, доцiльно було б дозволити учасникам лiзингових угод самостшно
встановлювати строки угод i методи нарахування амортизаци на об'ект лiзингу, що е ринковим механiзмом. Якщо фшансовий стан ль зингоодержувача задовшьний, то вiн буде зацiкавлений у високому рiвнi амортизацiйних вiдрахувань, оскшьки це в цiлому зменшуе величину лiзингових платежiв за перiод угоди. В шшому випадку суми амортизацшних
вiдрахувань мають бути зменшенi з подальшим 1х зростанням до кшця строку угоди. Реалiзацiя цих положень усуне штучш перепони на шляху устшного розвитку лiзингу в Украшь
Ще одне суттеве заперечення, яке стримуе розвиток лiзингу, виходить з того, що операци, пов'язанi з увезенням на митну територш Украши товарiв за угодою лiзингу, не звшьняються вiд сплати ПДВ. Проте саме висока питома вага мiжнародних угод лiзингу змогла б забезпечити формування засад конкурентоспроможносп нацiональних пiдприемств через придбання
прогресивно1 та шновацшно1 технiки.
1з практичного досвщу вiдомо, що новостворенi тдприемства, як правило, перших 3-5 роюв е збитковими, тобто не сплачують податок на прибуток. Якби вгтчизняним законодавством було передбачено, що тдприемства, яю починають свою дiяльнiсть iз використанням обладнання, придбаного згiдно з договором фiнансового лiзингу, на 2-5 рокiв звiльняються вщ сплати податку на прибуток, то це активiзувало б як створення, так i функцiонування таких тдприемств i одночасно
реанiмувало б роботу вгтчизняних товаровиробникiв.
Таким чином, на сучасному етат розвитку лiзингових операцiй в Укра'].ш маемо ушкальний шанс ефективного поеднання результатiв дослщжень з iсторГi становлення лiзингових вщносин з об'ективними умовами функцiонування лiзiнгу в межах нацiонального ринку, встановлення адекватного мехашзму державного регулювання лiзингу з метою повноцiнного його використання як потужного шструменту управлiння конкурентоспроможнютю вiтчизняних пiдприемств.
Л1тература
1. Хобта В.М., Гайдук В.А. Проблемы и перспективы развития лизинга в Украине / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2000.
2. Балабанов Т.И., Балабанов А.И. Внешнеэкономические связи. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 504 с.
3. Боренець С.Я. Мiжнароднi фшанси. - К.: Знання-Прес, 2002. - 311с.
4. Газман В.Д. Лизинг: теория, практика, комментарии. - М.: Фонд "Правовая культура", 1997. - 189 с.
5. Гончаров В.В. Специфика управления важнейшими ресурсами. - К.: Л1БРА, 1998. - 358 с.
6. Кисельов А.П. Теорiя i практика сучасного бiзнесу. - К.: Л1БРА, 1995. -С. 142-144.
7. Козик В.В. Мiжнароднi еконо-мiчнi вщносини. - К.: Знання-Прес, 2003. - 381 с.
8. Закон Украши "Про фшансовий лiзинг" №723/97-ВР вщ 16.12.1997 р. (Ъ змшами i доповненнями, внесеними законами Украши).
9. Украина в мировой экономике / Ю.В. Макогон и др. / Под ред. В.Ю. Макогона. - Донецк, 1999. - 496 с.
