CC BY
0Л1ТЕРАТУРА И АНЕКДОТ: ДЕЯК1 6ВРЕИСЬК1 ОБРАЗИ У ТВОРАХ 1ВАНА ФРАНКА
К.ф.н, доцент Стоколос-Ворончук О. О.
Украгна, м. Льв1в, ВНКЗ ЛОР Льв1вська медична академ1я ¡м. Андрея Крупинського
DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_ws/28022020/6940
ARTICLE INFO
Received: 19 December 2019 Accepted: 11 February 2020 Published: 28 February 2020
KEYWORDS
folklore, anecdote, image literature, mutual influence, ethnotype.
ABSTRACT
In this article, we will try to analyze the integration of Jewish images and motives, peculiar of folk humorous works, throughout the period from the 17th to the 19th century. Therefore, arises another problem, namely how and from which perspective the Jewish ethnotype and its relationships with the Ukrainians are presented in literary works of the specified period and which criteria should we utilize for the analysis of such works, along with folk anecdotes. Finally, our third assignment is to determine the interrelation between folklore and literature in terms of its expression and levels on the basis of Ivan Franko's works.
Citation: CroKonoc-BopoHHyK O. O. (2020) Literature and Anecdote: Jewish images in the works of Ivan Franko. World Science. 2(54), Vol.2. doi: 10.31435/rsglobal_ws/28022020/6940
Copyright: © 2020 CTOKo^oc-BopoH^yK O. O. This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (CC BY). The use, distribution or reproduction in other forums is permitted, provided the original author(s) or licensor are credited and that the original publication in this journal is cited, in accordance with accepted academic practice. No use, distribution or reproduction is permitted which does not comply with these terms.
Вивчення рiзних напрямюв народно! смiхово! культури загалом i в переломленш И крiзь жанрову "лшзу" анекдоту зокрема, а вщтак у показi його, анекдоту, полiфункцiональностi в рiзних тематичних пластах i конкретшше - у сферi мiжетнiчних взаемин - е назршою потребою сучасно! фольклористично! науки. Важливе значення для нас мали роботи втизняних та зарубiжних дослщниюв у галузi генологи, смiхово! культури, лторатурознавства, психологи, етики й естетики, яю стосуються тих чи шших моментов побутування анекдоту про етнотипи, зокрема еврейсью, характеру та особливостей його зв'язку з художньою лггературою. Це пращ В. Гнатюка, М. Максимовича, М. Драгоманова, I. Франка, М. Костомарова, О. Потебш,
0. Веселовського, П. Чубинського, I. Манжури, Б. Грiнченка, М. Грушевського, М. Сумцова, М. Петрова, С. Ефремова, О. Баранникова, Л. Махновця, Ф. Лаврова, Е. Курганова, Г. Нудьги,
1. Денисюка, Р. Кирчiва, В. Давидюка, I. Юмакович, Р. Мних, Я. Грицак.
Згадаймо, скшьки видатних укра!нських митщв у сво!й творчосто зверталися до скарбниць народно! мудросто, видобували звiдти самородш перли i сво!м талантом, своею майстершстю ограновували, шлiфували !х, поглиблюючи змiст та удосконалюючи форму. Серед цих митцiв — I. Котляревський i Ганна Барвiнок, М. Гнатюк, М. Драгоманов, Марко Вовчок i М. Старицький. Не забуваймо i про епохальну школу М. Гоголя з його "Вечорами на хуторi бiля Диканьки" i "Вiем", як наскрiзь просоченi народною мiфологiею та обрядовютю. Усе це — класична лтоература XIX ст. Вона постала на певному грунто — сощально-полтоичному, культурно-економiчному, етногенетичному, фольклорному, врештi-решт.
На кожному юторичному етапi стосунки етношв, що проживають на однiй територп, складаються по-рiзному. У XIX ст. сусшльно-полтоична ситуацiя на Укра!нi була далеко не однозначною, що й спричинилося до певного ускладнення взаемин мiж, зокрема, укра!нцями та евреями [2; 5; 8; 21;29]. I найправдивiшим свiдком такого стану речей стала укра!нська художня лiтература — саме в нш знаходимо найповшш^ найширшi описи традицiй, звича!в, свтооглядних засад, характеру i вчинив людей рiзних нацiональностей, яю населяли укра!нсью землi на той час, у тому чи^ еврейсько! [3; 8; 13; 26 ] Але, безперечно, жоден письменник не надавав тако! пильно!
уваги проблемi украшсько-еврейських взаемин i висвiтленню особливостей побутування евре!в серед украшщв, як це зробив у сво!х творах I. Франко. Можемо сказати, що саме вш став одним iз виразникiв мистецького, рiзнобiчно-аналiтичного, а не полгшчно упередженого погляду на еврейство, адже у Франкових творах вщображено усю багатограннiсть стосункiв мiж украшцями та евреями, а також проаналiзовано причини саме тако! ситуацп [9; 10; 31; 32; 39; 40] Не мг Франко не торкнутись ще! теми з багатьох причин. Перш за все тому, що сам зростав у мютечку, в якому, ^м украшщв, жили i евре!, i поляки, i рошяни, i нiмцi, i вiрмени. У сво!х спогадах письменник згадував, що ще змалку частенько зустрiчався з "жидами" (як на той час було прийнято називати евре!в). Найперша згадка: мати приносить додому жцщвську паску (песах) i, роздiливши И мiж усiма дiтьми, наказуе И з'!сти. Другий спогад Франка пов'язаний з гендлярем Фавлем, який пршжджав у !хне село обмiняти деяк речi. I старшi, i молодь з пошаною ставились до нього, хоча парубки (звичайно, позаочi) глузували [41; 339].
У Ясеницькiй народнш школi, де навчався малий 1ван, його оборонцем, заступником був еврейський хлопчик Авраам, бо "я, як малий, надзвичайно несмшивий хлопець, багато мушв витерпiти вiд сваволi шших учшв" [Там само, с. 340]. Але найбшьше, найповнiше 1ван затзнався з евреями, навчаючись у Дрогобицькш пмназп. У сво!х спогадах Франко перелiчуе дуже багатьох, за його ж висловлюванням, "знайомих жцщв" [Там само, с.341], з якими вш дружив чи приятелював, яких розумiв i поважав, i цi стосунки згодом знайшли свое вiдображення у творах письменника.
Можливо, в такому позитивному ракурс Франко змальовував би евре!в завжди, якби не було деяких суспiльно-полiтичних чинникiв, що вщчутно псували стосунки двох народiв, породжували мiж ними неприязнь, недовiру, навт антагонiзм. Серед цих чинниюв найсуттевший
— росiйський i польський антисемитизм, який тiльки почав зароджуватися i використовувався цими тогочасними державами з щеолопчною метою: мовляв, чи ви не бачите, слiпе холопство, що ва вашi бiди — вщ глтшв-жцщв, гендлярiв та корчмарiв, як висмоктують вашi грошики i п'ють вашу кров. Знайти "крайнього" — давнш i перевiрений метод, вш "спрацював" i в цьому разк жиди стали винними в ушх негараздах украшщв, стосунки мiж двома етносами погiршилися. Саме тому в творах Франка нам трапляються рiзm, часто суперечливi еврейськ образи [32; 39; 41], але всi вони "списаш" з людей, котрих письменник, за його ж твердженням, коли-небудь знав, тут вщображеш "дшсш факти, на котрi я дивився або про котрi чув вiд свщюв... В такiм розумiнню — вш вони частки мое1 автобюграфп" [41; 252].
Треба зазначити, що загалом iудейською тематикою 1ван Франко щкавився упродовж усього свого творчого життя. Спочатку це були студи над iсторiею давнiх евре1в та Бiблiею. Згодом
— переклади з Вельгавзена ("Iсторiя жидiв", "Цiгтелевi книжочки") [32; 41] та Е. Рейса ("Бiблiя. Новий переклад з введенням i поясненням") [32]. Цiкавився письменник i народною творчiстю про евре1в: у його етнографiчнiй збiрцi "Галицько-Руськ приповiдки" [16] знаходимо чимало таких, що стосуються нашо1 теми. Прикметно, що в цих фольклорних творах евре1 змальованi такими, якими !х знали i сприймали украiнцi, а тому тут немае навпъ натяку на антагонiзм.
У бiльш зршому вiцi Франко узявся за грунтовне аналiтичне осмислення еврейськ' теми, написав декшька серйозних дослiдницьких статей, як-от: "Сем^изм i антисемiтизм в Галичиш", "Сврейська держава" та "Мо! знайомi жиди" (до речi, вони не ввшшли до 50-томного видання, а були надрукованi у книжщ "Мозаiка" (2001 рiк) [41]). Ще кшька творiв — рецензii Франка на "Енциклопедда юдаiстики" та на п'есу Г. Зудермана "Загибель Содоми", стаггi "Питання жидiвське", "Мозес Мендельсон — реформатор жцщвський", "Жиди про жцщвське питання" — автори-упорядники "МозаЛки" З.Т. Франко i М.Г. Василенко не включили до збiрки. Як зазначено в передмов^ "актуальнiсть i нацiленiсть на "крамолу" не давала змоги включити !х [перелiченi вище твори] i сюди" [41; 11].
Звичайно, не можемо не згадати ми i етапний, хрестоматшний твiр I. Франка на бiблiйну тематику — поему "Мойсей". Тут щкавими е, з огляду на предмет нашого дослщження, як образ самого пророка, так i образи шших "гебреiв". Риси та особливостi, якими над^е !х письменник, не вигадаш ним, а грунтуються на його власних життевих спостереженнях i, частково, запозичуються з фольклорних творiв, у яких вщбиваеться народне бачення еврейсь^' проблеми i ставлення украiнцiв до рiзних представникiв цього етносу.
Сврейсь^' теми Франко торкаеться ще у багатьох сво!х поетичних i прозових творах — цикт вiршiв "Жидiвськi мелодii" [41], оповiданнях та повютях "Навернений грiшник",
'TanHUbK o6pa3KH", "CaM coöi BHHeH", "^b 3enenyxa", "EopucnaB cMieTbca", "nepexpecHi CTe^KH", "CypKa" Ta caTHpHHHiö noeMi "fflBHgeneca napxeH6niTa BaHgpiBKa 3i cena flepuxnonu go AMepHKH i Ha3ag" [40]. CBpeöcbKi o6pa3H b цнx TBopax HacTinbKH pi3HOMaHiTHi, 6araTonnaHoBi, ^o b paMKax Hamoi' po6oTH HeMo^nHBo 6yno 6 onncaTH ö y3aranbHHTH yci BHBegeHi OpaHKOM Tunam ö xapaKTepn, ane Ha ogHOMy 3 Ha3BaHHx TBopiB mh 3ynuHHMoca geTanbHime — HagTo BiH opuriHanbHHH, "KpaMonbHHö", HeogHo3HaHHHH.
MaeMO Ha yBa3i ManoBigoMy noniTHHHo-carapuHHy noeMy "fflBHHgeneca napxeH6niTa BaHgpiBKa 3i cena flepuxnonu go AMepuKH i Ha3ag". noeMa no-cnpaB^HboMy 3a^KaBnroe ko^hoio BgyMnHBoro, Heynepeg^eHoro HHTaHa. Ha Hamy gyMKy, go цboгo 6e3 nepe6inbmeHHa Bugaraoro, HeopgHHapHoro TBopy Mo^Ha no-pi3HoMy cTaBHTuca Ta o^HroBaTH, ane b ^ogHoMy pa3i öoro He cnig 3aMoBHyBaTH, 3a6yBaTH, irHopyBaTH. Ag^e, no-nepme, noeMa (i цe gy^e Ba^nHBo) Mae goKyMeHTanbHy ocHoBy. no-gpyre, ^ö TpagH^ÖHHH gna OpaHKoBoi TeMaTHKH TBip e ^nKoM opuriHanbHHM 3a ^opMoro i cnoco6oM TpaKTyBaHHa eBpeöcbKoro nuTaHHa. no-TpeTe, 3aimpHroBye Te, ^o "napxeH6niTa" He BMicranu (He HaBa^unuca BMicTHTH!) b ^ogHy (!) i3 36ipoK OpaHKoBux TBopiB, noeMa no6aHHna cBiT ogHH-egHHHÖ pa3 — 1882 poKy b ranH^Kiö ra3eTi "HoBe 3epKano" i, go peHi, 3anumunaca He3aBepmeHoro. HoMy? HaöiMoBipHime — Hepe3 noniTHHHy цeнзypy. B iHcTHTyTi niTepaTypu [10], yBa^Ho npornagaroHH pyKonucu TeKcTy noeMH, mh 3HaömnH iH^opMa^ro, ^o roTyBanoca go gpyKy oKpeMe BHgaHHa "fflBHHgeneca" HaKnagoM y 500 npuMipHHKiB. Ane hh no6aHHna ua KHH^eHKa cBiT i ^o 3 Hero cranoca — Hige He 3HaxogHMo BignoBigi.
nepm h™ nonaTH aHani3 цboгo TBopy, bhchobhmo geaKi BnacHi npuny^eHHa ^ogo öoro reHe3H. iBaH OpaHKo BenHKoro Miporo 6yB npuHeTHHH go TBopnocTi CTenaHa PygaHcbKoro: BiH HHTaB, pegaryBaB i ony6niKoByBaB öoro cmBoMoBKH. Y ToMy Hucni ö ryMopecKy 'TyMeHHHö" (PygaHcbKHH npo Hei 3a3HaHaB: "BoHa gaToBaHa BoceMHaroaToro oKTa6pa 1857 p., aKa 6yna HagpyKoBaHa OpaHKoM y ^ypHani "3opa" 1888 poKy, Hepe3 micTb poKiB nicna 3'aBH "fflBHHgeneca napxeH6niTa". Ane HaM 3anumaeTbca TinbKH ragara, hh 6yB OpaHKo 3HaöoMHH 3 ryMopecKoro PygaHcbKoro ^e go HanucaHHa "napxeH6niTa" i nepeÖHaB 3BigTH geaKi igei (^o ManoÖMoBipHo), hh nepeg HaMH — goBoni pigKicHe, 6eзпpeцeнgeнтнe aBH^e b icTopii yKpaiHcbKoi KynbTypu — TaK 3BaHa poкoiнцннgeнцia TBopHoro MucneHHa (3ragaÖMo 3HaMeHHTHH Bipm "fflBaHKa" n. rpa6oBcbKoro ö aHanoriHHHH y M. CTapu^Koro — gy^e cxo^i 3a igeÖHo-TeMaTHHHHM HanoBHeHHaM, o6pa3aMH, i BogHoHac 3oBciM pi3Hi). Ma6yTb, цe npuTaMaHHo BenHKHM MaöcTpaM cnoBa — 6aHHTH ö o3ByHyBara Te, ^o TinbKH 3apog^yeTbca b cycninbcTBi, BigHyBaTH ö onucyBaTH Ti TeHgeH^i, BiaHHa, HacTpoi, Hag aHani3oM aKHx Tenep naMaroTb ronoBH цini aHaniTHHHi iHcTHTyTH.
^ 3ayBaru цinкoм cTocyroTbca ö OpaHKa. HanpuKnag, y Ha3BaHux BH^e TBopax HgeTbca npo npuHHHH TaKoro MacoBoro Ha noHaTKy XX cToniTTa aBH^a, aK eмiгpaцia Ha AMepuKaHcbKHH KoHTHHeHT, Togi aK y 1850—1870 poKax цboгo aBH^a ^e He 6yno. Ocb aK iBaH OpaHKo Ha3HBae npuHHHy, Hepe3 aKy öoro repoeBi BKpaö Heo6xigHo BHixaTu: "I a MyciB Topr po6ura KpuxoTKy — KpageHHMH peHaMH, — i gy^e 6oroca" (npuMiTKa Ha nonax 3-i rnaBu) [ 40;III, rn. 3]. MaeMo gBi HaönomupeHimi npuHHHH eMiipa^i' 3a KopgoH — 6a^aHHa noKiHHHTu 3i 3nugHaMH i nparHeHHa yHHKHyTH BignoBiganbHocTi 3a cKoeHe npoTunpaBHe giaHHa.
Ane, noBepHiMoca go "napxeH6niTa". KoMycb Mo»e 3gaTuca, ^o цa caTupuHHa noeMa — caMe TaK BH3HaHae y nig3aronoBKy ii cyTHicTb aBTop — Mae aHTueBpeöcbKy cnpaMoBaHicTb. Mh ^ cTBepg^yeMo, ^o цeн TBip — npo "ronoBHi 6oni" ToroHacHoi yKpaiHcbKoi' giöcHocTi, 6inbmicTb 3 aKHx nonarana aKpa3 y Mi^eTHiHHux npoTupiHHax, 3oKpeMa Mi^ yкpalнцaмн Ta eBpeaMH, yкpalнцaмн i nonaKaMH, eBpeaMH i nonaKaMH [2; 6; 9; 11; 22] TaKo^ OpaHKo TopKaeTbca TaKux Ba^nuBHx acneKTiB, aK мicцe yKparn^B y gep^aBHoMy ^HTTi, pyco^inbcTBo Ta yKparncbKe nuTaHHa, 3pemToro, HgeTbca TyT i npo HeogHo3HaHHi cTocyHKH Mi^ caMHMH eBpeaMH [30; 33]
noTpi6Ho BH3HaTH ^e ogHe: 3aranoM eBpeöcbKi nocTaTi rycTo 3aciaHi b TBopax OpaHKa, ane nig TaKHM rocrpHM caTupuHHHM KyToM, aK y "napxeH6niTi", ix He 3o6pa^eHo b ^ogHoMy 3 hhx. Ane caMa no co6i eBpeöcbKa TeMa b ^h noeMi — nume 3aci6, 3a gonoMororo aKoro aBTop gocarae ronoBHoi MeTH: bhkphth HeraTHBHi pucu MeHTaniTeTy yKpaiHcbKoro Hapogy, aKi 3aBa^aroTb HoMy y ganbmoMy cycninbHo-noniTHHHoMy nocTyni. Cepeg цнx "TarapiB" — He3rypToBaHicTb Ha^i, npuTaMaHHe 6araTboM yкpalнцaм BigHyTTa MeHmoBapTocri, BigcTopoHeHicTb Ta 6aögy^icTb 6inbmocTi go rpoMagcbKoro ^HTTa, MoBnaB, "Moa xaTa cKparo". OpaHKo HaMaraeTbca goBecTH, ^o ganeKo He eBpei BHHHi b 6igax Hamoro Hapogy, aK ^ HanonernuBo BToBKMaHyBanoca b yKpaiHcbKi ronoBH pociöcbKHMH Ta nonbcbKHMH moBiHicTaMH, — a caMi yкpalнцi HHManoro Miporo noripmyroTb
собi життя. Ось приклад: у головного героя поеми, Швинделеса, за кума е украшець, який намовляе шинкаря на грабiж вшта, аби провчити того за "вшьш" думки, а ще щоби корчмар свш товар продати змп, — то хто ж тут шдступний та меркантильний?
У "час непорозумшня рiзноi нацюнально! ще].', рiзного настрою i бажання" (I. Франко) [41, 221], що було спричинене подшом Украiни мiж двома iмперiями, Каменяр у сво!й "еврейськш" поемi виступае не проти евреев, а за згуртування укра!нсько! наци. Наче ^зь рентгенiвський апарат, Франко глибоко аналiзуе сучасну йому дшсшсть i дае !й свiй сатиричний присуд: украшщ мусять позбутися рiзних крайнiх орiенгацiй i мати едину мету — нацiональну.
Але чому для розкриття таких серйозних, засадничих iдей Франко обрав таку, здавалося б, легковажну форму, як "мац^вка"? Вона ж, як вiдомо, передбачае несподiванi зустрiчi з рiзним людом, уаляк пригоди. Саме вони i е сюжетними вузликами саморозвiнчання Пархенблтта. На перший погляд, мандрiвка — це несерйозний, розважальний жанр, для якого характернi вигаданi, казковi сюжети, штриги, авантюри. Пригадаймо, для прикладу, подорож Енея, притчу про вiчного еврея чи нашi лiтописи, у яких описуються мандри до святих мiсць i рiзнi пригоди. Але в лiтературi знаходимо й чимало серйозних документальних нотатюв, оформлених у жанрi мандрiвки, — це i "Путевые письма» Кельаева, i "Путешествие по Острожскому уезду Волынской губернии в 1864/5 году" Рафальського, "Письма русского путешественника Н. Карамзина" тощо. У принцит, вибiр Франком саме такого, "мандавного", жанру — зрозумший: вiн дае можливiсть усебiчно розкрити характер головного героя у найрiзноманiтнiших ситуацiях, як трапляються з людиною у тривалiй подороже З iншого боку, такий жанр дае можливють вводити в сюжет i документально реальнi факти, якщо вони лопчно вписуються в канву розповiдi i допомагають розкрити головну iдею твору.
Iвановi Франку на час написання поеми було 26 рокiв. А молодють, як вiдомо, ще не мае досвщу, але володiе допитливим, швидким розумом, спостережливiстю i чшкою пам'яттю. Молодий письменник, багато читаючи i уважно спостерiгаючи навколишне життя, вщтворюе в сво!й поемi вiдомi йому ситуацп, поди, описуе реальних людей. Тому можемо стверджувати, що поема мае документальне шдгрунтя.
Так, у книзi Васишя Кельсiева "Галичина и Молдавия, путевие письма" [17, 133] С.Птб, 1868, 352с. знаходимо зампку, що в одному з львiвських сiл священик подае пропозищю створити хлiбнi магазини, щоб полегшити життя селян. Сврей, вчувши про це, бiжить до пана, у якого вш орендуе корчму, i скаржиться: "I что ж то буде, ясновельможний пане? I як то буде?.. Попи бунтуют народ — я разоряюсь, i пан розоряеться... Хлот не будуть у мене брати хлеба, когда !м нужно, а я х1ба горшкою панскую живу? Я живу тем, що хлопам хлеба даю весною, а восени назад одбираю з небольшим процентом. За корец — полтора корця..." Пан заспокоюе шинкаря: 'Тди, iди, нiчого не буде. Я во Львув напишу. Я зроблю так, що тчого i не буде" [Там само. с. 134]. Дотичну сюжетну ситуащю маемо i в поемi Франка: "У недшю вiйт Григоре / Розказало . А горiвка — чорта справка!
Бщне нарiд бунтувати, / А минi хлiб одбирати!" [40; III, гл. II, с2]
Це тiльки один iз документальних епiзодiв Франкового твору, але й вш показовий: крiзь сатиричне тло, на якому зображуються жиди та пани, пробиваеться реальна, далеко не весела картина життя простих людей. Власне це "задзеркалля" i е головною темою поеми: трапчний образ села Дерихлопи, де вже сама назва говорить бшьше, шж усi пояснення, е збiрним образом укра!нського селянства — безпорадного, знедоленого, безправного. Ми бачимо його очима головного героя — корчмаря Швинделеса, який не надто переймаеться проблемами селян, а лише мрiе про кращi (для себе) часи: Тож то буде славно жити, Як будуть жидам служити Рускш хлоп i польскiй пан. [40; II, с. 4]
Вже у перших рядках поеми маемо автопрезентащю Швинделеса — лицемiра i хвалька: "Я собi жидок убогий / З то! корчми край дороги Що пошита з околт.. / Я сидшо л^ пiв копи — У громадi Дерихлопи, / I велося меш гiт." [40; III, с. 2]
Звершмо увагу на очевидну суперечшсть:корчмар, за звичкою, прибiдняeться, лукавить (оксюморон "жидок убогий"), але й не похвалитися не може ("Велося меш riT"). З кожним наступним рядком зримшають ще й iншi його не вельми привабливi риси: глитай, пiдлабузник, злочинець ("Що вно вкрало, то продав я"), боягуз ("Вай, наскочив страх на мене. / Я лГтаю як скажене" [40; 26]), хабарник ("Hi, а що мнi з того буде?" [40;26]), полякофоб i водночас укра!нофоб ("Жадне страх не так великий / Як скажений русюй гой" [40;26]), — i весь цей "букет" негативу викликае в читача не стiльки смiх, скiльки спiвчуття i жалощi до ще! людини.
Проте образ еврея Швинделеса не е однозначно негативним. Шинкар, наприклад, дуже любить свою сГм'ю i дбае перш за все про не!. Тут на згадку приходить шший лiтературний герой — Пузир, укра!нець-глитай iз сатирично! комедп I. Карпенка-Карого "Хазя!н". Коли Карпенко-Карий зправ цю роль, критика назвала Пузиря "чортом у людсьюй подобi", для якого характернi безмiрна жадiбнiсть i, водночас, батькiвська ласка i турбота. Сврей Швинделес iз того ж тiста: в однш сценi — "Трошки грошi позичав я / На стодвадцять пять перцент...", а в другiй — "Будь здорова, майне Малке, — /Поцшуй дрiбне кавалке!" [40; III, c. 5].
Отже, Франко, виводячи цю колоритну еврейську постать, не мав намiру створити антигероя, що втшював би тiльки зло та грГх. Швинделес — це, можна сказати, збiрний образ негативних рис укра!нського еврейства, великою мiрою зумовлених, по-перше, його "промiжним" становищем (мГж простолюддям та панством) в укра!нському суспiльствi XIX столiття i, по-друге, непростою економiчно-полiтичною ситуацiею, що склалася на той час у роздшенш, шдневшьнш Укра!нi [ 19; 21;23].
Думаеться, що останнiм названим чинником 1ван Франко переймався найбiльше. I найпреконливше свiдчення тому — фшал твору. Втiм, фiналом його можна назвати лише умовно, оскшьки поема про Швинделеса ПархенблГта (яка, нагадаемо, друкувалася в газетi "Нове зеркало" окремими роздiлами) обриваеться на сьомому, а поруч з ним опублшовано ще два твори Франка: "Воротзащя" (укра!нською мовою) i "Piesn o uobywateleniu zydow" (польською). Саме вони i стали, на нашу думку, лопчним продовженнням, чи, точнiше сказати, доповненням поеми.
"Piesn o uobywateleniu zydow" мае орипнальну, дво!сту форму. Автор подшив свою "Piesn" на двi умовт частини: в першш висловлюе таю думки, про яю можна говорити "вголос", не боячись цензури, а в другiй — про яю треба мовити "тихо", помiж сво!ми. Вголос говориться те, що допдно можновладцям, а про себе — зовам iнше: "Wielki kredyt, maly procent..." або "Glowna zecz nie zydzi sami..." [40; V, с. 133]. Останню фразу можна було б винести в етграф "Пархенблгга", бо в нш — головна думка цього твору: не в жидах наша проблема.
Другий "фшальний" твГр теж вельми промовистий. Вш мае назву "Ворошзащя" i за сво!м змютом е байкою, оскшьки тут розповщаеться про вшну ворон i сорок. Але тдтекст — суто полГтичний: йдеться про протистояння двох iмперiй, яю колонiзували Укра!ну, — Польсько! та Росшсько!. 1хня мета — упокорити укра!нщв, а евре!, з огляду на сво! традицiйнi заняття й становище в сустльсга, е для цього чудовим знаряддям. Меншi сестри добровольно, Ми !х змусимо насильно Зараз воронiзуватись! [40; IV, с. 133]
Пщсумовуючи розгляд сатирично-полГтично! поеми I. Франка "Швинделеса ПархенблГта вандрiвка зГ села Дерихлопи до Америки i назад", можемо констатувати, що у нш молодий письменник виявив свою громадянську позищю, "дГагностувавши" основну проблему роздшено! Укра!ни. I! суть — у заключнш строфГ "Ворошзацй". Адже поки ворони i сороки (читай: евре! та укра!нщ) чубилися мГж собою, з'ясовуючи, хто з них лшший, справжнГ хижаки зробили свое лихе дшо:
А мГж тим шулГки й каш Власш гнГзда !х напали, Яйця !х повипивали, ДГти з'!ли на снГдане. [40;С. 133]
Цим Франковим твором ми й завершуемо розгляд теми олггературнення фольклорних еврейських образГв та мотивГв. ВГд усГх зразк1в ця поема вщрГзняетъся своею документальною основою: зображеш тут постатГ (багато з яких — евре!) мали сво!х реальних прототипГв, котрих автор
добре знав. Але серед рис, притаманних Франковим "евреям", бшьшють нам уже добре знайомi з давньо! комедiйно! лггератури, спiвомовок Руданського i особливо — з народних анекдотов, тож можемо говорити про вплив останнiх на спошб висвiтлення Франком еврейсько! теми. До того ж у змалювант еврейства письменник дотримуеться основного принципу, закладеного ще у фольклорних творах: не принизити, не зневажити, не зробити ворогом "номер один", а через смiх розвiнчати, викрити и вади людини, вiд яких потерпають i навколишнi, i вона сама.
Л1ТЕРАТУРА
1. Андр1анова - Перетц В.П. З ютори сатирично!' гумористично!' лтоератури ХУП - ХУШ ст. // Радянське лтоературознавство. - 1939. - №4. - 81-84с.
2. Афанасьев-Чужбинский А. Поездка в Южную Россию А.Афанасьева-Чужбинскаго. Ч.1- Изд.2-е. СПб. Базунов, 1863. Ч.1.Очерки Днепра. - 465.П.с.
3. Беньковский И. Из народных рассказов характеризующих национальные типы // КСт., 1890, т.30, год.8.-С.324-326.
4. Б1блюграф1я укра!нського народознавства: У 3 т. /З1брав 1 впорядкував М. Мороз. - Льв1в: Iнститут народознавства НАН Украни, 1999. - Кн.1. - 494 с.; кн.2. - 1097с.
5. Брик О. Украшсько-еврейсьш вщносини.- Вшншег: накл. автора, 1961.- 383./Т/с.
6. Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. Энциклопедический словарь. Т.1-41; СПб,1890-1904.- Т.11. Домицин-Жилон, 1894.- 958с., 12л. илл.
7. Булашев Г. Укра!нський народ у сво!х легендах, релишних поглядах та в1руваннях. - К.: Дов1ра, 1992. - 414 с.
8. Быт подолян. Издаваемый К.Шейковским.- К.,Губ.тип., Т.1., Вып.1, 1860.-71с.; Вып.2, 1860.-74с.
9. Вертш О. Народш джерела творчосп I.Франка.- Тернотль, 1998.- с.
10. Вщдш рукопис1в Iнституту лггератури 1м.Т.Г.Шевченка/ Франко I. Швинделес Пархенблгг..., ф.3, № 749, арк.1.
11. Вовк Ф.К. О сельських ярмарках и о значении их для изучения ремесленной и кустарной промышленности./ СПб/, 1873.- 25с.
12. М. Возняк /З рукописно!' спадщини // газ.: Дшо. - 1936. - № 117. - 28. V. - С 5 - 6; № 118. - 29. V. -С. 5 - 6; № 119. - 30. V. - С. 5 - 6
13. Воропай О. Звича!' нашого народу. Етнограф1чний нарис. - К.: Обери, 1991. - Т. 1. - 456 с.
14. Галицко-русская Матица: Научно-литературный сборник/ Ред. Дедицкий Б.А. - Львов: Ставропигийская типография, 1868. - В.1 - 1У.- 386с.
15. Галицько-Русьш народш легенди / З1брав В.Гнатюк // Етнограф1чний зб1рник. - Льв1в, 1902. -Т.ХП.- 215 с;-Т.ХШ.-287 с.
16. Галицько-русьш народш приповщки. - Т.П., Вип! (Дли - Кпити).- Упорядник: I.Франко. - Льв1в, 1907. - 300с. /ЕЗ., Т.23.
17. Галичина и Молдавия, путевые письма Василия Кельсиева / СПб., Тип. Головина, 1868.- 1У, 351с.
18. Гнатюк В.Галицько-русьш анекдоти // ЗНТШ, т.У!.-Льв1в,1899.-370с.
19. Горовский Ф., Я.Ханисгман. Евреи Украины. / Краткий очерк истории. - Международнш соломонов университет. - К., 1995. - ч.2- 290с.
20. Гринченко Б.Д. Из уст народа / Малорусские рассказы, сказки и проч.- Чернигов, Земская тип., 1901.-УШ, 488с.
21. Грица С.И. Межэтнические связи в фольклоре пограничий: Методологические проблемы изучения межэтнических связей в фольклоре // Национальные традиции и процесс интернационализации в сфере художественной культуры. - К.: Наукова думка, 1987. - с.73-114.
22. Грушевський М. Як жив укра!нський народ / Худ. оформл. Ю.Кудя.- К.: Веселка, 1992.-109с.
23. Дашкевич Я. Свто. 1991, №3-4.- С.25 // Матер1али мiжнародноl науково!' конференций "Проблеми украшсько-еврейських в;дносин", 7-9червня 1991р., Ки!в/.
24. Денисюк I.О. Розвиток украИнсько!' мало!' прози XIX - поч. ХХст.- Львiв: Академ1чний експрес, 1999.- 277с.
25. Дикар1в Митрофан. Чорноморськ1 народн1 казки й анекдоти.- Льв1в, ЕЗб, Т.1-Н, 1896р.
26. Драгомашв М. Розв1дки про украшську народню словесн1сть 1 письменство. -Т.1-4- Льв1в, 1899-1900.-Т.1, 1897.-260с.; Т.2.-238с.
27. Драгоманов М. Евреи и поляки в юго-западном крае // ВЕ, 1875, Т.4, №7.- С.134-179.
28. Драгоманов М. Турецкие анекдоти в украинской народной словесности.- К., 1886.- 49с.
29. £вре!' в Украшц Науково-допом1жний б1блюграф1чний покажчик 1917-1941: У 2-х ч.// Книжкова палата Укра!ни; Укл. Н.А.Дехтярьова та ш.; Перекл. з 1диш: Ю.З. Вшницький, - К., 1999-/Етноси Укра!'ни: ЧТ -1999-185с.,Ч.П.- 2000.-240с.
30. Сврейська 1стор1я та культура в Укра!'н1: матер1али конференцЦ Ки!в 8-9грудня 1994 /Г.Аронов.-Ки!в, 1995.- 232с.; Ки!в 22-23листопада 1993 /Г.Аронов.- Ки!в, 1994.-204с.
31. Жид1вська тематика: / Вир1зки 1з 1ноземних пер1одичних видань / з1брав О.Корчак - Городинський. - Ч1каго, 1986.- ненум.л1т.
32. Зб1рник праць еврейсько! 1сторично-археограф1чно! комюп.- Т.П. // Кудрявцев П. Сврейство, евре! та еврейська справа в творах ГФранка.- С.1-76.
33. Историческая правда о поляках и евреях в Польше // Польская вольность / Перепечатано из «Нов. Пролома»/.-Я.Г.-Львов, 1883.-32с.
34. Казки, байки, оповщання про юторичш особи, анекдоти / З1брав: Володимир Гнатюк. - Льв1в, 1898.
- 254с.- // ЕЗ.-Т.4.
35. Юкмакович I. Традицшний анекдот у контекст см1хових явищ укр. культури // Дис. канд. фшол. наук.- К., 1996.- 248с.
36. Ковалько П. Очерки национальных типов в украинской народной словесности. Черты типа еврейского// КСт., 1883.-Ш.- С.667-672.
37. Костомаров М. !удеям .// "Основа".- К., 1862, №1.- С.38-50.
38. Котляревський I. Ене!да. / На укр. мову перелицьована з передшм словом та примгтками Б.Лепкого. З ш. Та заставками Я. Шпрен.- Р1вне: Просвгта, 1998.-111с.; ш.
39. На перехресних стежках: !ван Франко та еврейське питання у Галичиш» // Матер1али науково! конференцп у Ввденському ушверситеп / Упоряд. А.Вольдан, О.Тертц. - К., 2016. - 184 с
40. Швинделеса Пархенблгта вандр1вка з села Дерихлопи до Америки 1 назад./ Написав Юранко, шюстрував К.Устиянович. //Льв1в- "Нове зеркало",1884.-№5-15.-с.2., не зашнчено.
41. Франко !ван. Моза!ка: Iз твор!в, що не ввшшли до З16р. тв. у 50 т./ упоряд. З. Франко, М. Василенко.
- Льв1в: Каменяр, 2001. - 434 с.
