CC BY
35
1. Л1СОВЕ ТА САДОВО-ПАРКОВЕ ГОСПОДАРСТВО
УДК 630*502.7 Проф. В.П. Шлапак, д-р с.-г. наук - Нащональний
дендрологiчний парк "Софйвка", НД1НАН Украти;
В.В. Шлапак - Нащональний аграрний утверситет, м. Кит
Л1СОВ1 КУЛЬТУРИ ПРОФ. З.С. ГОЛОВ'ЯНКА НА ЧИГИРИНЩИН1
Розкриваються потенцшш можливосп вирощування культур сосни в умовах пристепових 6opiB на прикладi культур створених на початку минулого столбя проф. З.С. Голов'янком.
Ключов1 слова: лiсовi культури, Чигиринськш 6iр, проф. З.С. Голов'янко.
Prof. V.P. Shlapak - National dendrological park "Sofiyivka", SRI NAS of Ukraine;
V.V. Shlapak - National agrarian university, Kyiv
Forest cultures of professor Z.S. Golovyanko of Chygyryn
The potential possibilities of the pine cultures forming in conditions of the steppe grove on the example of the professor Z.S. Golovyanko last century cultures are given in this work.
Keywords: forest cultures, Chyhyryn pine forest, prof. Z.S. Golovyanko.
Лшвники працюють з 6агатор1чними рослинами i вивчають !х сшвю-нування. Тому лiсiвник, пошяв чи посадив лiсовi деревш породи, не може 6а-чити результати свое! пращ. Проте, результати !хньо! дiяльностi нерщко бу-вають дуже навчальними, оскiльки вони вщображають вдачi i невдачi багато-рiчного досвiду i повиннi використовуватись лiсiвниками наступних поко-лiнь з цшлю вирощування високопродуктивних i бюлопчно стiйких лiсових насаджень та збшьшення видового складу рослин у кожнш клiматичнiй зонi. У лiсi вщбуваються складнi 6iологiчнi процеси, змiну яких у просторi i в час важко уловити, а тим бшьше встановити строгi закономiрностi у сти^ тер-мiни не завжди можливо. Лiсовi культури на вiдмiннiсть насадженням природного походження характеризуються великим рiзноманiттям початкових параметрiв, якi дають дослщнику можливiсть точно! прив'язки до них i встановити точш змiни i !х динамiку. У цьому питанш мае велике значення нас-тупнiсть в наукових дослщженнях.
Най6iльш вiдомi в Укра!нi та за !! межами бори - Бузулуцький, Хре-новський у Роси, 1зюмський, Черкаський та Чигиринський в Укра!ш. Остан-нiй найменше освоений у лiсiвничiй лiтературi. Проте, за сво!м значенням в iсторi! освоення шщаних масивiв Укра!ни, накопиченому люокультурному досвiду мае видне мiсце. Пристеповi бори, до яких вiдноситься Чигиринський бiр е iнтрозональними природними формащями, якi утворенi рiчковими (алювiальними) пiсками. На вiдмiну вiд рш Полiсся, долини яких слабо вира-женi, долина рiчки Тясмин сильно i глибоко розчленовуе мiсцевiсть рядом устушв-терас. З правого боку за течiею рiки розташований високий коршний
берег, з лiвого безпосередньо до меженного русла прилягае заплава, яку нази-вають також заливною, лучною, або I (вщ русла рiки) терасою. За I терасою в напрямку до вододшу розташована II (надлучна, пiщана, борова), бiльш висо-ка тераса, яка вже не заливаеться розливами рш. На I терас (у заплавi) вщ-кладенi сучасш рiчковi пiски, що виносяться з рiчки Тясмин, за наших чаЫв, майже щорiчно водами весняних розливiв, iнодi й лiтнiх повеней. На II терас пiски вiдкладенi стародавньорiчковими водами в той час, коли ця тераса була ще заплавою. У долинi рiчки Тясмин рiчковi пiски розташованi тiльки на I i II терасах. Вони простягаються вздовж Тясмина смугами рiзноl ширини - вiд десяткiв сотень метрiв у верхiв,ях до 3-5 км - бшя гирла. Чигиринський тщаний масив простягнувся вiд м. Чигирина вздовж лiвого берегу ржи Тясмин на вщстань бiльше 50 км i закiнчуеться у Черкаському райош окремим масивом сосни Чернявського люництва, площею бiля 3000 га. Саме на базi цього люо-вого масиву, який був шдпорядкований у той час Черкаському староству у 1902 р. розпочалось освоення рухомих тсюв, пiсля того, як люництво очо-лив З.С. Голов'янко, згодом вiдомий учений-ентомолог, професор Кшвського лiсогосподарського iнституту, нинi Кшвський Нащональний аграрний уш-верситет.
Доречно послатися на досить докладний опис П. Алепського, К.Я. Гшь-дебрандта, Альберта Вiмiна [11]. Так, П. Алепський, описуючи побут у столищ гетьмана Чигиринi та прийняття у Б. Хмельницького, пише: "У понедь лок нас повезли в монастир за мютом, вiн зветься Тро1цьким. Замок Чигирин не мае собi рiвнi на всю козацьку землю щодо свого простору та великих ль сiв та болiт, що кругом нього". Про iснування лiсiв та болiт на Чигиринщинi вказують К.Я. Гiльдебрандт, який вiдвiдав щ мiсця у 1556-57 рр., Альберт Вь мiна, що був у Чигириш у 1650 р., та шш^ але ми нiде не зус^чаемо в лгге-ратурних джерелах про юнування рухомих пiщаних земель бшя Чигирина на плошд бшя 16 тис. га. Таким чином, Чигиринський сосновий бiр, на вщмшу вщ iнших вiдомих борiв Украши, на картi лiсiв з'явився зовшм недавно, до того ж у мюцевост з досить жорсткими умовами мюцезростання. За даними Г.I. Редька, П.! Мороза, В.П. Шлапака [10, 11, 18] у лках мшютерства державного майна береги багатьох рiчок повсюди були оголенi на великш вщ-станi, де були товст дерева у зв'язку з пошуковими рубками корабельного ль су, таку ж участь стткали i лiси Чигиринського повiту, особливо Тясминсь-ко! гряди, про що шдтверджують пеньки дубiв дiаметром бiльше 60-100 см, як знаходили пiд покривом шску. Розорювання рихлого грунту i випасання худоби, що продовжувались майже не регульовано, а також утворення безлiчi дор^ привело до того, що тд дiею вiтру, шски розпочали рух iз швидкiстю до 3-х метрiв у рiк на навколишш чорноземи та села.
Рухомi пiски рiчки Тясмина пiд дiею вiтрiв сформували своерiдний горбистий мезорельеф, який утворив численш горби та кучугури висотою до 10 i бiльше метрiв. Гiдрологiчнi умови Чигиринського бору з середини ХХ ст. особлив^ бо паралельно проходить берегова смуга Кременчуцького водойми-ща, а заплава Тясмина, на шщанш терас яко! росте бiр, сьогоднi осушена. Проте, на початку ХХ ст. пдролопчш умови були бшьш сприятливими.
Рис. 1. Загальний вигляд тщаноХ тераси ЧигиринськоХ гряди
(арх1вне фото 1952 р.)
У Чигиринському бору переважають дерново-слабкошдзолист шщаш грунти, що займають близько 70 % плошд шщано! тераси бору, решта - дер-нов^ боровi, слаборозвиненi грунти. Перезволоженi дшянки лучно! i прите-расно! частини заплави складаються з лучно-болотних i торфоболотних грун-тiв. Смуга листяного люу, що оточуе бiр з правого берега Тясмина, росте на Ырих i темно-сiрих лiсових грунтах з рiзним ступенем змитостi.
Бори охоплюють крупно та середньогорбистi слабо задернш та не задернш пiски тераси. Грунтовий покрив у борових мюцях зростання розвину-тий слабо, а на задернших перевдаваних пiсках вiн взагалi вiдсутнiй.
У табл. 1 наводимо лiсовi культури сосни звичайно!, посаджено! проф. З.С. Голов'янком пiд час його роботи люничим Чернявського лiсництва Чер-каського держшсгоспу. У 1950 р. це люництво перейшло до складу Чигиринсь-кого держлiсгоспу, який було оргашзовано на базi Чигиринського лiсництва Свггловодського держлiсгоспу.
№ кв. № вид. Пл., га Склад наса-дження Рк посадки Середт Бот-тет Тип умов м1сце зростання Повнота Запас, м3/га
висота, м д1аметр, см
13 20 13,0 10С 1904 29,2 34,2 1А В2 0,7 460
13 26 7.3 10С 1904 26,4 З2,7 I В1 0,7 370
14 9 21,0 10С 1902 26,8 29,6 I В1 0,7 390
23 3 15,0 10С 1904 24,7 26,2 II В1 0,6 280
23 13 25,0 10С 1903 27,5 28,4 I В2 0,6 320
22 2 30,0 10С 1903 24,6 24,7 II В1 0,6 370
22 17 28,5 10С 1904 25,8 37,4 II В1 0,7 360
Аналiзуючи таблицю, необхiдно вщмггити, що iз 500 га культур сосни звичайно!, створених З.С. Головянком з 1902 по 1905 рр. станом на 2002 р., залишилось на плошд 139,8 га. Культури, створеш у сухих та свiжих суборо-вих умовах мiсцезростання. Загалом суборовi типи лiсу охоплюють 51,3 % плошд бору.
На сухi субори (В1) припадае 65,0 % !х плошi, на свiжi - 35,0. Наса-дження цього типу люу представленi переважно культурами сосни. Грунтовий
покрив представлено дерново-слабошдзолистими пiщаними грунтами. Таю грунти мiстять незначну кiлькiсть поживних речовин, через що культури сосни вщносно зрiдженi i ростуть у сухих пгротопах по II i III класу бонiтету. Проте, культури посаджеш З.С. Голов'янком у кв. № 13 вид. 26, кв. № 14 вид. 9, на плошд 28.3 га зростають за I боштетом, а у кв. № 23 вид. 3, кв. № 22 вид. 2, кв. № 22 вид. 17 на плошд 82,5 га - за II боштетом. Це можна пояснити тшьки використанням посадкового матерiалу мюцево! репродукци та агротехшкою створення культур з врахуванням густоти посадки. Люова шдстилка через су-хють повггря i грунту слабо заселена мжрофлорою, мiкро та мезофауною, через що 11 мiнералiзацiя проходить дуже повiльно, Трав'яна рослиннiсть бшьш розвинута, густiша, нiж у борах, i представлена злаковими - кострицею Бекке-ра, суничником наземним, келерiею сизою, житняком пухнастоквiтковим, тонконогом бульбастим, а також трапляеться полин тщаний та гвоздика пщана.
Рис. 2. Навiяна пщана гряда тдступила до околиц села Худоливки (арх1вне фото 1952 р.)
Другим типом умов мюцезростання е свiжi субори (В2). Щ едатопи охоплюють хвиляст та бiльш вирiвнянi пiшанi масиви тераси. Грунти - в основному дерново-слабошдзолист шщаш. На цих грунтах ростуть культури сосни по Г та I5 боштетах. У кв. № 13 вид. 20 i у кв. № 23 вид. 13 культури сосни створеш проф. З.С. Голов'янком, зростають вщповщно по Г та I боштетах, що у межах продуктивност культур у даному тиш мюцезростання. ПiдГрунтовi води залягають на глибиш вiд 4 до 6 метрiв. Повнота насаджень значно вища, внаслщок чого i маса люово! тдстилки у насадженнях також вища. Простежуеться i бiльш iнтенсивна 11 мiнералiзацiя. Трав'яний покрив розвинений, проте на площд розташований не рiвномiрно. У трав'яному пок-ривi, окрiм рашше згадуваних видiв характерних для сухих суборiв, особливо, у насадженнях старшого вшу, трапляеться медунка вузьколиста, сунищ лiсовi, сон-трава. У шдлюку з'являються зiновать днiпровська та росшська, зазвичай, у прогалинах намету i бiльш зрiджених мiсцях насадження.
Лiсовi культури сосни, створенi проф. З.С. Голов'янком на початку ХХ ст., в борових умовах тдтверджують, що яюсть культур тюно пов'язана з густотою посадки у 10-15 тисяч посадкових мютить на площд у 1 га. Не мало-
важне значення мае двшний суцiльний обробiток грунту для захисту сосни вщ хруща та покращення 11 енергп росту. Обробггок грунту виконаний у травш - першiй половинi червня першого року та передпосадковий наступ-ного року забезпечив створення високопродуктивних та бюлопчно стiйких культур. Так, у сухих суборових умовах мюцезростання запас деревини зна-
3 3
ходиться у межах 280-390 м /га, вщповщно у свiжих умовах - 320-450 м /га при повнот насаджень 0,6-0,8.
У кшщ XIX ст. недосконалють агротехшки i вщсутшсть мiсцевого ль сокультурного досвiду в минулому дуже часто вело до масово! загибелi культур сосни, як створювались на рухомих шсках. Наприклад, за даними М.А. Пивоварова, 1916 р. [14], у перюд до 1902 р. загинуло 97 % культур, що були посаджеш на шсках у минулi роки по царськш Роси. За словами З. Пршемецького, 1909 р. [16] з початком широкомаштабного залюнення шс-юв лiсiвники зiткнулись з хрущем як основним фактором, перешкоджаючим, поряд з засухами, вщновлення лiсу люокультурним шляхом. Проте, З.С. Го-лов'янко, 1901, 1905 рр. [5, 6] у вказаних двох працях констатуе на проблемах, з якими стикаються практики-лiсiвники у повсякденнш роботь Автор зводить щ проблеми до наступного: одшею з важливих причин загибелi та поганого росту культур сосни в умовах Чернявського люництва е малосприятливi умо-ви вологозабезпечення внаслщок заростання посадок трав'яною рослиннiстю; другою, не менш важливою причиною е пошкодження культур протягом перших трьох-п'яти роюв ентомологiчними шкiдниками ^ особливо, хрущами; третьою причиною е вплив несприятливих кшматичних факторiв, потрави культур дикими та свшськими тваринами та порушення агротехшки створення люових культур у тому чи^ способу обробггку грунту та густоти культур.
Проте, юнують досить полярш точки зору на причини усихання культур сосни. А.П. Тольський, 1926 р. [24] заперечуе виршальне значення посу-хи в усиханш культур i приписуе це личинкам травневого хруща. П. Шувалов, 1926 р. [26] шдтверджуе висновки Тольського, що хрущ е основною причиною загибелi культур, а роль посухи вш зводить до ослаблення ошрност культур до нападу личинок. Ними заперечуеться також шюдливий вплив шд-юрного соснового клопа i погано! техшки посадки.
Рис. 3. Фрагмент виду л^ових культур З.С. Голов'янка
(арх1вне фото 1952 р.)
Е.Д. Годнев, 1932 р. [2] замовчуе про хруща як причину усихання культур, а вважае першопричиною загибелi - "нестшюсть самих культур". На про-тивагу думщ А.П. Тольського, вш констатуе, що густота не зберпае культури вiд загибел^ "...гинуть дiлянки, засадженi за вЫма правилами люокультурно! агротехнiки, i площд зi штучно деформованими коренями. Бшьш удалими ви-явилися тiльки посадки сосни з домшкою берези".
ПХ Чуднiков, 1925 р. [25] не погоджуеться з думкою Тольського й ен-томолопв, а заражешсть в кiлькостi 18 личинок на 1 м вважае неправдопо-дiбною, помилковою, а ймовiрною причиною загибелi культур називае де-формащю коренiв.
П.А. Положенцев, 1932 р. [15], цшком роздiляючи точку зору Тольського, вщзначив присутнiсть соснового шдюрного клопа у посадках, особливо на шдвищених мiсцях, але через одночасне пошкодження коренево! системи тих же сосонок личинками хруща. Вш не називае шюдливий вплив клопа першопричиною суховершинност сосни.
У бшьш шзтх роботах А.П. Тольський, 1939, 1940-а, 1940-б [20, 21, 23] трохи змшив погляди на причини усихання культур i визнав значення аг-ротехнiки i технiки посадок (сшзнша посадка, деформацiя коренiв, неправильна обробка задернших грунтiв, низька яюсть посадочного матерiалу, не-достатшсть догляду). В останнiй роботi А.П. Тольський, 1940-в [22], вважае безпосередньою причиною загибелi культур посуху i хруща i не спостерпа-ючи всихання природних молодняюв, робить висновок, що в розладi культур винт самi вирошуванi сосни, тому що володшть занадто сильно розвинутою кроною i слабко розвинутою кореневою системою.
На думку З.С. Головянка, 1928 р. [7], причину нестшкост штучних насаджень варто шукати в особливостях сосни, що тут зростае, i до того тд впливом бщност i сухостi грунтiв формуеться слабка поверхнева коренева система. Вш вважае, що сосш пiсля змикання важко перебудовувати кореневу систему, при поверхневш же кореневiй системi, чим бшьша зiмкнутiсть культур i чим вони старше, тим сильшша конкуренщя дерев за вологу та простежуеться ослаблення культур.
АХ Ахромейко, 1950 р. [1] думав, що найменша стшюсть до посухи густих культур сосни у 20-25-лггньому вщ обумовлюеться настанням у цей час кризи в розвитку кореневих систем насадження i рекомендував вчасно проводити прочищення i прорщжування з досить високим ступенем вибiрки, що повинно привести до значного ослаблення кризи в розвитку корешв i до рiзкого шдвищення стiйкостi проти посухи.
ВХ Рутковский, 1950 р. [19] вважав, що першою й основною причиною загибелi культур - е динамiчнiсть клiматичних умов.
В.Г. Нестеров, 1959 р. [13], аналiзуючи лггературу з питання усихання культур у борах i використовуючи матерiали сво1х спостережень, дiйшов вис-новку, що посухи е першопричиною i головною причиною масово! загибелi сосни у Бузулукському борь
У роботах Л.Е. Годнева, !М. Незорова, 1970, 1971 рр. [3, 4], !М. Невзорова, Л.Е. Годнева, В.В. Миронова, 1971 р. [12] основне значення надаеться
зiмкнутостi культур як головному факторовi стiйкостi до шдюрного клопа, якого вважають найбшьш розповсюдженою i первинною причиною всихання культур.
Вивчаючи пристеповi бори Укра!ни, Г.I. Редько, М.I. Гордiенко, П.! Мороз, В.П. Шлапак [8, 10, 11, 17] та iншi вказують, що головними причинами загибелi культур сосни, не залежно вщ вологостi та родючостi грунту е пошкодження ентомолопчними шкiдниками та хворобами ^ у першу чергу, це хрущами та клопом, ураження кореневою губкою; порушення агротехшки створення культур сосни. Автори наводять приклади створених бюлопчно стшких та високопродуктивних культур, як забезпечуються дотриманням науково-обгрунтовано! густоти насаджень протягом !х життя, конкретно до умов мiсцезростання в тому чи^ i культури проф. З.С. Голов'янка.
Таким чином, серед дослщниюв про причини усихання посадок сосни в борах не було едино! думки, але т науковi напрацювання З.С. Голов'янка, якими вш збагатив науку е i в наш час актуальними як у практичному, так i в теоретичному аспектах.
Люогосподарська дiяльнiсть проф. Зiновiя Степановича Голов'янка, [9] як творця зразкових люових культур знана не тшьки на Чигиринщиш, але i в Бердянському, Трипшьському лiсництвах, Дарницькiй люовш дослiднiй станцi!, де з 1924 р. вш працював на посадi директора. Протягом 1905 по 1910 рр. вш вiдомий у Кам'яно-степному та Боровому дослщних лiсництвах Воронезько! i Самарсько! губернiй у Роси. З 1931 р. З.С. Голов'янко працюе у ВНЗах люового господарства Харкова та Киева.
Усшшне залюнення рухомих пiскiв Чигиринщини на початку та сере-динi XX ст. е одшею iз славних сторшок лiсокультурно! справи в Укра!нi. Результата дослщжень дадуть змогу дати науково-практичну оцшку досвь ду З.С. Голов'янка i показати його значення не тшьки в вторичному аспект^ але i в царинi задач сучасно! лiсово! науки i практики.
Лiсовi культури З.С. Голов'янка на Чигиринщиш це прекрасна база для наглядного прикладу розкриття тих потенцшних можливостей вирощу-вання рукотворних лiсiв, якi закладенi у синтезi природних умов мюцезрос-тання та класичних прийомiв лiсокультурно! справи.
Лiтература
1. Ахромейко А.И. Физиологическое обоснование разведения сосны в степях/ В кн.: Бузулукский бор. - М.-Л.: Гослесбумиздат. - 1950, т. 3. - 263 с.
2. Годмев Е.Д. Опыты с посевами сосны на дюнных песках в Бузулукском бору/ В кн.: Итоги опыт-исслед. работ Борового оп. лесн-ва за 25 лет (1903-1938 гг.). - Москва-Самара: ОГНЗ, 1932. - 38 с.
3. Годмев Е.Д., Невзоров И.М. Влияние раннего смыкания крон на устойчивость сосны в Бузулукском бору// Лесн. хоз-во. - 1970, № 11. - С. 35-41.
4. Годмев Л.Е., Невзоров И.М. Лесоводственные и агротехнические приемы повышения устойчивости культур сосны в Бузулукском бору/ В кн.: Защитное лесоразведение и лесные культуры. - М.: Лесн. пром-сть, 1971. - С. 22-63.
5. Голов'янко З.С. К характеристике лесокультурных условий на песках Чернявского лесничества. Влажность почвы// Лесной журнал. - 1904, вып. 4. - С. 622-631.
6. Голов'янко З.С. К характеристике лесокультурных условий на песках Чернявского лесничества. Июльский хрущ// Лесной журнал. - 1905, вип. 3. - С. 378-392.
7. Голов'янко З.С. Хрущ и культуры// Лесн. хоз-во. - 1928, № 7-8. - С. 32-37.
8. Горд1енко М.1., Шлапак В.П. Пристепов1 бори Укра!ни: Монограф1я. - Льв1в: Престиж Тнформ, 1998. - 265 с.
9. Державний apxiB м. Киева. Киевский лесохозяйственный ин-т главного управления технических вузов Министерства высшего образования. Фонд № Р-1073. оп.2., справа № 32, 1999. - 62 с.
10. Мороз П.И., Шлапак В.П. Комплексное освоение Среднеднепровских песчаных массивов/ Под ред. проф. П.И. Мороза: - Львов: Престиж Информ, 2000. - 256 с.
11. Мороз П.И., Шлапак В.П. Приднепровские песчаные массивы: природные условия и проблемы рационального использования/ Под ред. проф. П.И. Мороза: Монография. -Львов: Престиж Информ, 2001. - 248 с.
12. Невзоров И.М., Годнев Л.Е., Миронов В.В. Анализ влагообеспеченности чистых сосновых культур и обоснование их целесообразности в сухих островных борах/ В сб.: Защи-теое лесоразведение и лесные культуры. - М.: Лесн. пром-сть, 1971. - С. 76-99.
13. Нестеров В.Г. Причины уменьшения площадей сосняков и пути восстановления последних/ В сб.: Бузулукский бор. - М.-Л.: Гослесбум-издат. - 1959, т. 2. - С. 57-88.
14. Пивоваров М.А. К вопросу об учете успешности культур/ В сб. статей по лесн. хоз-ву в честь 25-летней деятельности проф. Орлова. - СПб., 1916. - С. 31-39.
15. Положенцев П.А. Результаты работ Борового опытного лес ничества по изучению майского хруща и других вредителей леса/ В сб.: Итоги опыт.-исслед. работ Борового оп. лесн-ва за 25 лет (1903-1928 гг.). - Москва-Самара: ОГНЗ, 1932. - 89 с.
16. Пршемецкий З. Майский жук в Бузулукском бору/ Тр. по лесн. опыт. делу в России. - 1909, вып. Х1Х. - 23 с.
17. Редько Г.И., Невзоров В.М., Невзоров И.М. Хиров А.А. Лесные культуры в Бузу-лукскому бору: Учебн. пособ. - Л.: ЛТА, 1986. - 86 с.
18. Редько Г.И., Шлапак В.П. Корабельны лыси Украши. - К.: Либщь, 1995. - 336 с.
19. Рутковский В.И. Влияние динамики климатических и гидрологических условий на лесные культуры/ В кн.: Бузулукский бор. - М.-Л.: Гослесбумиздат. - 1950, т. 4. - 295 с.
20. Тольский А.П. Культуры сосны в Бузулукском бору/ Сб. тр. Поволжского лесотехн. ин-та. - Йошкар-Ола: ПЛТИ. - 1940-а, № 2. - С. 76-88.
21. Тольский А.П. Состояние культур сосны в сухих борах Поволжья в зависимости от способов закладки сплошных рубань/ Сб. тр. Поволжского лесотехн. ин-та. - Йошкар-Ола: ПЛТИ. - 1940-б, № 2. - С. 34-51.
22. Тольский А.П. Строение корней в посадках как одна из причин неустойчивости культур/ Сб. тр. Поволжского лесотехн. ин-та. - Йошкар-Ола: ПЛТИ. - 1940-в, № 7. - С. 3-15.
23. Тольский А.П. Техника закладки культур сосны на сухих дюнных песках Среднего Поволжья/ Сб. тр. Поволжского лесотехн. ин-та. - Йошкар-Ола: ПЛТИ. - 1939, № 1. - С. 15.
24. Тольский А.П. Усыхание Бузулукского бора (Самарской губернии)// Лесоведение и лесоводство. - 1926, вып. 2. - С. 14-32.
25. Чудников П. Труды по лесному опытному делу Талицкого опытно-показательного лесничества при Талицком лесном техникуме. - Свердловск: Изд. Талицкого лесотехникума, 1925. - С. 33-45.
26. Шувалов П. К вопросу о причинах гибели сосновых культур в боровом опытном лесничестве Самарской губернии. - Изд. Казанского ит-та с.-х. и лесовод. - 1926, вип. VI. - С. 36-61.
УДК 581. 527.7 Доц. М.1. Сорока, канд. с.-г. наук - НЛТУ Украти, м. Львiв
ГЕНЕЗИС АСОЦ1АЦ1Й Л1СОВО1 РОСЛИННОСТ1 РОЗТОЧЧЯ ТА ДИНАМ1ЧН1 ТЕНДЕНЦП У НИХ
Дослщження люово! рослинносп природного регюну Розточчя проводилися з допомогою методики Браун-Бланке. Зроблено спробу вщтворити можливi шляхи генезису люових асощацш регюну. Дослщжено динамшу люових фiтоценозiв та зроблено прогнози 1х подальшого розвитку.
Assoc. prof. M.I. Soroka - NUFWT of Ukraine, L'viv Genesis of associations of forest vegetation of Roztocze and dynamic tendencies
Researches of forest vegetation of natural region of Roztocze were conducted with the help of method of Braun-Blanquet. An attempt to reproduce the possible ways of gene-
