CC BY
9
УДК 616.45-008.61-089.843:611.35.45.018.72
О.С. Ларш, P.M. С1ч1нава, I.C. Турчин, 1.1. Дроздович*, Л.М. Сидоренко, М.О. Коваленко, О.Я. Гирявенко, I.O. Ковальська
Л1КУВАННЯ СИНДРОМУ НЕЛЬСОНА МЕТОДОМ КСЕНОТРАНСПЛАНТАЦП ТКАНИННИХ КУЛЬТУР НАДНИРКОВИХ ЗАЛОЗ I ПЕЧ1НКИ
УкраУнський науково-практичний центр ендокринноi xipypei'i, трансплантацп ендокринних оргашв i тканин МОЗ УкраУни
*Координацшний центр трансплантацп оргашв, тканин i клiтин МОЗ УкраУни, КиУв
ВСТУП
Ефектившсть застосування за хронтноТ наднирковоТ недостатност синтетичних препаралв глюко- та мшера-локортикоТдт або Тх комбшованих форм не завжди е задовтьною. Такий споаб л1кування мае емпфичний характер, вимагае тривалих термшт для досягнення компенсаций ¡нод1 супроводжуеться недостатшстю остан-ньоТ з явищами г¡покортицизму або передозування препарата. 1снують певн¡ труднощ¡ у добор¡ адекватних доз замкноТ терапп, визначенн¡ критерив компенсаций У хво-рих досить часто збер^аються окрем¡ симптоми ппокор-тицизму (слабость, г¡потенз¡я, меланодерм¡я тощо), а незвичн навантаження, травма, ¡нфекц¡я можуть при-звести до розвитку гостроТ наднирковоТ недостатност нав¡ть ¡з загрозою смерти
Oсоблив¡ труднощ¡ виникають у л^ваны хворих ¡з в¡дсутн¡стю надниркових залоз внаслщок тотальноТ адре-налектомп з приводу хвороби 1ценка-Кушинга [1], а також ускладнення останньоТ — синдрому Нельсона [2], який розвиваеться у 5-25% випадкт пкля видалення надниркових залоз [3]. 3 уах проявт синдрому Нельсона най-бтьше занепокоення викликае розвиток агресивноТ пух-лини аденоппофва (кортикотроп¡номи), що ¡нод¡ при-зводить до смерт¡ вщ самоТ аденоми [4]. Прогресування пухлини, за даними МРТ, можна чекати у половини па-ц¡ент¡в, як перенесли двоб¡чну адреналектом¡ю за хвороби Кушинга [3].
Ще 1958 року Нельсоном ¡ колегами було надано орипнальний опис макроаденоми ппофва, що супроводжуеться надм¡рним вмятом АКТГ у плазм¡ кров¡ та ппер-п¡гментац¡ею шк¡ри [5]. 3 того часу описано численн ана-лог¡чн¡ випадки, як¡ значно вщрвняються за тривал¡стю латентного пер¡оду (вщ адреналектоми до д¡агностики синдрому Нельсона): вш вар¡юе в¡д к¡лькох мкяцт до 29 рок¡в [3, 6-8].
Профтактична променева терап¡я п¡д час адреналектоми знижуе ризик прогресування синдрому Нельсона [9]. Переважно проводять хфурпчне л^вання аденоми (транссфеноТдальна резекцт) [10, 11], а в окремих випад-ках використовуеться гамма-н¡ж [12].
Отже, незважаючи на численн¡сть даних св^овоТ л¡тератури, синдром Нельсона залишаеться одшею з актуальних проблем ведення пащентш ¡з хворобою 1ценка-Кушинга шсля видалення надниркових залоз ¡ утворення АКТГ-продукуючоТ пухлини.
У попередн¡х наших дослщженнях вивчення гормонального забезпечення та клштного переб¡гу ппокорти-цизму в оаб ¡з хворобою 1ценка-Кушинга розроблено спос¡б л¡кування шляхом використання трансплантацп органноТ культури кори надниркових залоз новонарод-жених поросят [13]. Ознаки клштноТ ремюТ ппокорти-цизму, зменшення обсягу зам¡сноТ терапи, позитивна динамка вмкту стероТдних гормон¡в у кров¡ рецип¡ент¡в протягом 6-11 мкяцт е досить об'ективними доказами, що адренокортикоцити трансплантата значною мфою виконують функцю ендогенного забезпечення вщповщ-ними гормонами [14].
Присутшсть гепатоцит¡в у культур¡ ¡нших тканин сприяе бтьш вираженому терапевтичному ефекту остан-ых, а пересадка печ¡нки ¡ндукуе толерантшсть до ¡нших трансплантованих орган¡в [15]. Гепатоцити завдяки своТй висок¡й ¡муногенност здатн¡ концентрувати певну част-ку аутоагреси. Проведен¡ нами досл¡дження показали, що за умов сумкного культивування тканин ендокринноТ частини пщшлунковоТ залози та печшки новонародже-них поросят вщбуваеться посилення функцюнальноТ активност¡ р-кл™н, а п¡сля Тх сум¡сноТ ксенотранспланта-цГТ у хворих на цукровий д^бет значно подовжуеться тривал¡сть компенсаци захворювання або знижуеться доза екзогенного ¡нсулшу на 15-20% пор¡вняно з такою пкля трансплантацп' монокультури [16].
Мета роботи — вивчення можливосл застосування ксенотрансплантаци сум¡сноТ культури адренокортико-цит¡в ¡ гепатоцит¡в у комплекснш терапи синдрому Нельсона, а також як засобу попередження утворення аденоми ппофва.
МАТЕРА I МЕТОДИ
Дослщження проведено ¡з залученням двох груп хворих. Першу групу складали пафенти (90 ос¡б) п¡сля
тотально!' адреналектоми з приводу хвороби 1ценка-Кушинга. Проаналвовано окрем1 клштш характеристики (стушнь меланодерми) та гормональн показники (ртень кортикотропшу та кортизолу в плазм1 кровО напередодн та шсля ксенотрансплантаци тканинно!' культури надниркових залоз новонароджених поросят.
Другу групу складали пац1енти ¡з синдромом Нельсона (6 оаб), який було д¡aгностовaно п¡сля двобтно''' адреналектоми, перед ¡ п¡сля сумкно''' ксенотрансплантаци тканинних культур надниркових залоз ¡ печ¡нки. Визначення гормон¡в проведено в клшто-д^гностичнш лабораторп Украшського науково-практичного центру ендокринно' хфурги, трансплантаци ендокринних орга-н¡в ¡ тканин МОЗ Украши, мaгн¡тно-резонaнсну терaп¡ю (з контрастом) — в 1нститул нейрохфургп ¡м. А.П. Ромо-данова АМН Украши.
Тканинну культуру надниркових залоз Т печ¡нки отримували в¡дпов¡дно до галузевого стандарту Украши [17] ¡ розробленого методу [18].
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
Проведен¡ досл¡дження та aнaл¡з вщповщно''' лтера-тури показали, що в оаб ¡з хворобою 1ценка-Кушинга шсля тотально'' адреналектоми кл¡н¡чнa картина хрошч-но'' наднирково'' недостaтност¡ досить своерщна, а ¡нод¡ нетипова. IV розвитку передуе пперкортикощний стан, низка симптомт якого п¡ддaеться ¡нволюци протягом досить тривалого часу, а деяк взaгaл¡ не л¡кв¡дуються. Це насамперед стосуеться ппершгментаци шк¡ри та слизо-вих оболонок. Меланодермт у хворих шсля адреналектоми може бути не лише наслщком неадекватно'' корекци наднирково' недостaтност¡, а й св¡дченням наявност аденоми г¡поф¡зa, що не була д¡aгностовaнa рaн¡ше або виникла шсля попереднього и видалення (синдром Нельсона).
Проведений aнaл¡з частоти та ступеня меланодерми у пaц¡ент¡в ¡з хворобою 1ценка-Кушинга перед ¡ в р¡зн¡ термши п¡сля ксенотрансплантаци культури надниркових залоз (табл. 1) показав, що у 55% випадкт перед трансплантацию спостер¡гaлaся значна або пом¡рнa ппершгментацт шк¡ряно-слизового покриву, що можна вважати певною ознакою прояву синдрому Нельсона, тобто свщченням наявност кортикотроп¡номи.
Через 3 мкяц п¡сля ксенотрансплантаци вфопдно зменшувався (р<0,01) в¡дсоток хворих ¡з меланодер-м¡ею, що сл¡д розглядати як позитивний л^вальний вплив у попередньо прооперованих хворих — в 1,6 разу зросла юльюсть оаб ¡з вщсутшстю ознак ппершгментаци, вдв¡ч¡ зменшилася к¡льк¡сть хворих ¡з пом¡рно вира-женою г¡перп¡гментaц¡ею ¡ дещо зменшилася к¡льк¡сть 'х з¡ значною. В¡дсутн¡сть позитивних зсув¡в в останнш груп¡, можливо, пов'язано з наявшстю аденоми г¡поф¡зa,
Таблиця 1
Динамша прояву меланодерми у хворих перед I шсля ксенотрансплантаци культури тканини надниркових залоз
Стугмнь тгмен-таци Перед трансплан-тац1ею Термши обстеження тсля трансплантаци
п= 94 1 мк. 2 мк. 3 мк.
п= 60 п= 68 п =82
п % п % п % п %
Значний 15 16 10 17 7 10 8 10
Пом1рний 37 39 21 35 12 18 24 29
Вщсутня 42 45 29 48 49 72 50 61
ознаки яко' спостер¡гaлись у 5 хворих перед трансплантацию.
У пер¡од зниження функцюнально' aктивност¡ трансплантата прояв меланодерми посилювався, але не досягав показникт перед трансплантацию. Досить високим залишався вщсоток хворих, у яких ппершгментацт була в¡дсутня.
Отже, ксенотрансплантаци органно'' культури кори надниркових залоз для л^вання хворих ¡з хрон¡чним г¡покортицизмом п¡сля тотально'' адреналектоми справ-ляе певну протекторну д^ щодо розвитку синдрому Нельсона.
Важливим е з'ясування учасп ксенотрансплантаци культури тканини надниркових залоз у реалваци меха-н¡зму негативного зворотного зв'язку «нaднирков¡ зало-зи — aденог¡поф¡з». Мошторинг вм¡сту кортизолу у плаз-м¡ кров¡ хворих виявив досить високу секреторну актив-н¡сть aдренокортикоцит¡в трансплантата, завдяки якш п¡дтримувaвся певний ртень гормону (на тл¡ зниження доз замкно''' терапи) протягом 6 мкяцт (табл. 2).
Тотальна aдренaлектом¡я закономфно супровод-жуеться посиленням адренокортикотропно'' функци г¡поф¡зa, що проявляеться в неконтрольованому зрос-тaнн¡ вм¡сту кортикотроп¡ну у плaзм¡ кров¡. В ус¡х хворих перед трансплантацию проведен¡ досл¡дження виявили високий ртень кортикотроп¡ну, який в середньому перевищував вщповщний показник норми у 13,5 разу (табл. 2).
Через 1 мкяць шсля ксенотрансплантаци на ™ зрос-тання вм¡сту кортизолу спостер^алося зниження кон-центраци кортикотроп¡ну в 2 рази, але цей показник залишався бтьшим за норму в 6,2 разу. Через 3 мкяц нормальний ртень кортикотропшу збер¡гaвся у 14% випадкт (у 5 ¡з 36 ос¡б). Пор¡вняно з попередым терми ном досл¡дження позитивна динамка р¡вня кортикотро-п¡ну спостер¡гaлaся у 44% спостережень. Через 6 мкяцт ¡ндивщуальы показники були п¡двищеними в уах хво-
Таблица 2
Вмкт кортизолу та кортикотрошну у плазм! кров! хворих перед ! п!сля трансплантаци
Перед транс-
план- Пкля трансплантаци
Гормон Норма тацию
п=62 1 мк. (п=42) 3 мк. (п=39) 6 мк (п=48) 9-12 мк (п=17)
Кортизол (нмоль/л) 383,5±16,8 111,9±23,4 р<0,001 402,6±42,5 р>0,1 р1<0,001 327,7±30,6 р>0,1 р1<0,001 241,0±40,7 р<0,01 р1>0,01 172,8±19,3 р<0,01 р1 >0,05
Кортикотрогнн (нг/л) 56,0±4,7 758,4±82,3 р<0,001 365,4±46,1 р<0,001 290,1±34,7 р<0,001 592,2±39,6 р<0,001 653±98,5 р<0,001
р1<0,001 р1<0,001 р1>0,05 р1 >0,05
Примтка: р — пор!вняно з нормою; р1 — пор!вняно з вихщним р!внем.
рих, але у 20% випадк!в залишалися в 1,2-3 рази нижчи-ми, н!ж у попереднш терм!н. Тенденц!я до Тх зростання мала м!сце у 53% випадк!в, що практично сшвпадало з к!льк!стю хворих, у яких ознаки меланодерми були вира-жен!шими (табл. 1), тобто потенцшно визначався синдром Нельсона.
Через 9-12 м!сяц!в п!сля трансплантаци було обсте-жено 17 хворих, у яких збер!гався деякий клштний ефект (пом!рний астено-адинам!чний синдром, нормото-н!я, 50-75% вих!дноТ дози зам!сноТ терапи). 1х гормональ-н! показники практично не вщрвнялися в!д таких перед трансплантацию (табл. 2). Кр!м того, у хворих, яким про-тягом дек!лькох рок!в проводили повторы ксенотранс-плантацГТ (5-6 ! б!льше раз!в), не спостер!галося ознак синдрому Нельсона (вщсутш меланодерм!я, порушення зору та розм!р!в турецького с!дла; збер!гався пом!рно пщвищений р!вень кортикотрошну). Наведен! дан! св!д-чать, що за вщсутносл надниркових залоз ксенотранс-плантац!я Тх тканинноТ культури певною м!рою е чинни-ком, що стримуе р!ст або виникнення кортикотрошноми, тобто упов!льнюе розвиток синдрому Нельсона.
Другу групу складали хвор! ¡з синдромом Нельсона, спровокованим тотальною адреналектом!ею з приводу тяжкоТ форми хвороби 1ценка-Кушинга. Клштний стан
Таблица 3
Вмкт кортикотрошну (нг/л) у плазм! кров! хворих ¡з синдромом Нельсона перед ! шсля
сумкноТ ксенотрансплантацп
№ спостере- Перед Пкля трансплантаци
ження трансплантацию 1 мк 3 мк 6 мк 9-12 мк
1 >1750 1250 620 450 410
2 >1750 660 610 405 420
3 >1750 440 420 320 470
4 >1750 650 810 750 450
5 >1800 470 450 420 440
6 >1750 620 410 220 310
М±т 1758,3±8,3 681,6±119,9 553,2±6,3 427,5±72,9 416,6±23,0
пац!ент!в ! переб!г захворювання у спостереженнях №№ 1-4 були приблизно однаковими.
Так, у спостереженн! №3 хвора поступила до кл!н!ки з д!агнозом: постадреналектом!чний ппокортицизм, тяжка форма у стади медикаментозноТ субкомпенсацп. 17 рок!в тому виявлено хворобу 1ценка-Кушинга, через 1 р!к було виконано тотальну адреналектом!ю, п!сля якоТ про-тягом 16 рок!в проведено 11 ксенотрансплантацш: 5 — тканинноТ культури надниркових залоз, пот!м 6 — сум!с-но з тканинною культурою печшки. Комб!нована культура була ефективн!шою за монокультуру з досить вираже-ним позитивним кл!н!ко-гормональним ефектом, який спостер!гався протягом 9-12 м!сяц!в п!сля кожноТ трансплантаци. В аденоппофЫ виявлялися м!кроаденоми, але не спостер!галося Тх росту, тобто були в!дсутн! ознаки прогресування синдрому Нельсона. Аналопчш резуль-тати отримано ! в ¡нших трьох хворих ц!еТ групи. Результати мониторингу вм!сту кортизолу у плазм! кров! хворих наведено у таблиц! 3.
Вм!ст кортикотрошну у цих хворих значно знижував-ся вже через 1 м!с. шсля комбшованоТ ксенотрансплантацп (в!д 1,4 до 2,7-3,5 разу), ! це зниження утримувалося до 12 м!с. (майже у 4 рази нижчим, н!ж перед л!куванням).
Ще два спостереження з ц!еТ групи (№№ 5 ! 6) дещо в!др!знялися за переб!гом хво-роби Нельсона в!д поперед-н!х, оск!льки хвор! потрапили до кл!н!ки вже п!сля видален-ня кортикотрошноми. В анамнез! цих хворих — проведен-ня двоб!чноТ адреналектом!Т з приводу хвороби 1ценка-Ку-шинга. Через 1,5 року по опе-раци за клштними ! гормо-нальними показниками, а також МРТ головного мозку д!агностовано пухлину ппоф!-за д!аметром понад 10 мм, що
CBiflMMTb npo Ha^BHicTb CMHflpoMy HenbcoHa. Xbopmm npo-BefleHO TpaHCc^eHoïfla^bHe BMflaneHHa KopïMKoïponiHo-mm. BnpofloBW Tpbox M¡CAM¡B no onepaMiï bmíct koptmko-TponiHy y nna3M¡ KpoBi flopiBHroBaB 150-200 Hr/n, Mepe3 4 MicaMi (412,8±24,6 Hr/n) noMaB nocTynoBo niflBM^yBaTMCb i Mepe3 18 M¡caM¡B flocaraB nepeflonepaM¡MHoro. noBTopHe MPT BMaBMno peMMflMB KopïMKoïponiHoMM (fliaMeTpoM flo 10 mm). nicna noBTopHoro BMflaneHHa nyxnMHM cnocïepira-noca i noBTopeHHa KniHiMHoro nepeôiry 3axBoproBaHHa, a piBeHb KopTMKoTponiHy nepeBM^yBaB 1800 Hr/n. noflanbwe HeMpoxipypriMHe niKyBaHHa 6yno BM3HaHo HefloMinbHMM. Xbopmm npoBefleHo cyMicHy KceHoïpaHcnnaHïaMiro TKa-HMHHMx KynbTyp HaflHMpKoBoï 3ano3M Ta neMiHKM. 4epe3 1 Mic. Biflôynoca 3HaMHe 3HMweHHa piBHa KopïMKoïponiHy y KpoBi (Ta6n. 3) i noninmeHHa KniHiKo-naôopaTopHMx noKa3-hmkíb Ha Tni 3HaMHoro 3HMweHHa flo3M 3aMicHoï Tepaniï. TaK, aK^o nepefl TpaHcnnaHTaMiero xBopi oïpMMyBanM 35 Mr rifl-poKopTM3oHy Ha floôy, to Mepe3 1 MicaMb — 20 Mr, a Mepe3 3 MicaMi — 10 Mr. 4epe3 3 MicaMi BiflHoBMnaca npaMe3flaT-HicTb.
Oïwe, HaBefleHi flaHi CBiflMaTb, ^o cyMicHy KceHoïpaHcnnaHïaMiro TKaHMH KynbTyp HaflHMpKoBMx 3ano3 i neMiHKM Mo^Ha po3rnaflaTM aK hobmm MeTofl y KoMnneKCHoMy niKy-BaHHi CMHflpoMy HenbcoHa a6o nonepeflweHHi Moro bmhmk-HeHHa.
CeHC cyMicHoro 3acTocyBaHHa KynbTyp nonarae b ToMy, ^o oflHa 3 hmx e «ochobhmm» (HaflHMpKoBa 3ano3a), a flpyra — «flonoMiwHMM» (neMiHKa) KceHoTpaHcnnaHTaToM. Oc-TaHHiM BMKoHye ^yHKMiro iMyHoflenpecaHTa.
3a rinoKopnTMMM3My pi3Hoï eïionoriï TpaHcnnaHToBaHa KynbTypa HaflHMpKoBMx 3ano3 3flaTHa neBHMM Mac 3a6e3ne-MyBaTM noïpeôy opraHi3My b rnroKoKopTMKoïflax, 3HaMHo 3HM^yBaTM oôcar eK3oreHHoï 3aMicHoï Tepaniï. Cmmhtm-rpa^ia 3 19-MofloxonecTepMHoM-131l, aKMM Mae BMÔipKoBy aflpeHoTponHicTb, noKa3ana 3HaMHe Moro HaKonMMeHHa y 3oh¡ TpaHcnnaHTaTa, ^o e CBiflMeHHaM ^yHKMioHyBaHHa aflpeHoMMTiB [19].
HeoHaTanbHi renaïoMMTM 3aBflaKM cboïm bmcokím ¡MyHo-reHHocTi 3a6e3neqyroTb neBHe nocMneHHa ^yHKMioHanbHoï aKTMBHocTi TpaHcnnaHToBaHMx aflpeHoMMïiB i nponoHryroïb ïx WMTTe3flaTH¡CTb in vivo. KpiM Toro, renaïoMMTM BMflinaroïb neBHy KinbKicTb ByrneBofliB, aK¡ Mowyïb 6yTM floflaTKoBMM eHepreTMMHMM cyócrparaM flna KniïMH KceHoTpaHcnnaHTaTa.
CMHflpoM HenbcoHa xapaKïepM3yeïbca He nnwe HaaB-Hic™ AKTr-npoflyKyroMMx afleHoM (KopïMKoïponiHoM), a M ïx nocTiMHMM HoBoyTBopeHHaM i noflanbWMM poctom, ^o npoBoKye y xbopmx ¡3 xpoHiMHoro HaflHMpKoBoro Heflocïaï-Hic™ nocTiMHMM flywe bmcokmm piBeHb KopïMKoïponiHy y KpoBi. KpiM Toro, BiflôyBaeTbca BMxifl nyxnMHM 3a HopManb-h¡ aHaToM¡MH¡ Mewi Ta nopymeHHa $¡3¡onorÍMHMx noKa3HM-k¡b, y ToMy MMcni KpoBonocTaMaHHa, a ypaweHHa cyflMH e flwepenoM reMopariM, rino$¡3apHoí anonneKciï.
KopTMKoTponoMMTM b afleHorino^¡3¡ po3ïawoBaHo nepeBa^Ho flM$y3Ho, ane BM3HaMaeïbca TeHfleHMia flo ïx CKynMeHHa no6nM3y npoMiwHoï floni, a nooflMHoKi BM3HaMa-roïbca i b ocTaHHiM. Ha bmcotí po3BMTKy rinepKopTMKoïflHo-ro CTaHy rinepTpo^oBaHi KopïMKoïponoMMTM TpaHC^opMy-roTbca y TaK 3BaH¡ «KniTMHM aflpeHaneKToMiï», b aKMx ^e CMnbHime aKTMByeTbca CMHTe3 i BMBefleHHa aflpeHoKopTM-KoTponHoro ropMoHy. nicna HeMpoxipypriMHMx onepaM¡M ¡3 BMflaneHHa afleHoMM po3BMBaroTbca peMMflMBM, a nicna rino^Í3eKToM¡í BMHMKae naHrinoniTyïTapM3M, ^o Befle flo noBHoï ¡HBaniflM3aMiï xbopmx.
nicna cyMicHoï KceHoTpaHcnnaHTaMiï TKaHMHHMx KynbTyp HaflHMpKoBMx 3ano3 i neMiHKM y xbopmx ¡3 cmhapomom HenbcoHa cnocTepiraeTbca 3HaMHe noninmeHHa ^¡3¡onorÍM-Horo CTaHy, flocMTb CTaôinbHe 3HMweHHa BMicTy koptmko-TponiHy y KpoBi (toôto He po3BMBaeTbca peMMflMB koptmko-TponiHoMM), ^o poÔMTb flocMTb nepcneKTMBHMM 3acTocy-BaHHa Mboro MeTofly y KoMnneKCHoMy niKyBaHHi xbopmx i nonepeflweHHi BMHMKHeHHa CMHflpoMy HenbcoHa. noBTopHi KceHoTpaHcnnaHTaMiï 3a CBoero e^eKTMBHicTro He nocTyna-roTbca nonepeflHiM.
BMCHOBKM
1. CyMicHy TpaHcnnaHTaMiro TKaHMHHMx KynbTyp Hafl-hmpkobmx 3ano3 i neMiHKM HoBoHapofl^eHMx nopocaT Mo^Ha 3acTocoByBaTM aK hobmm MeTofl y KoMnneKCHoMy niKyBaHHi CMHflpoMy HenbcoHa. nicna cyMicHoï KceHoTpaHcnnaHTaMiï y xbopmx cnocTepiraeTbca BiporiflHe 3HM^eHHa BMicTy KopTMKoTponiHy y nna3M¡ KpoBi (ôinbwe, h¡^ y 4 pa3M) npoTaroM 12-15 M¡caM¡B.
2. noKa3aHo BMcoKy e^eKTMBHicTb noBTopHMx cyMicHMx KceHoTpaHcnnaHTaMiM, a TaKow ïx npoTeKTopHy fliro ^oflo HoBoyTBopeHHa MiKpoafleHoM afleHorino^¡3a.
^ITEPATYPA
1. íyK O.M., bo3hhk O. M., I103I0K B.O ma íh. CyMacHi nornaflM Ha eïionoriro, naïoreHe3 Ta Kn¡HÍMH¡ npoaBM xBopoÔM iMeHKa-KymMHra // HayK. bíchmk HaMioH. Mefl. yHiBepcMïeïy ¡m. O.O. BoroMonbMa. — 2009. — №1. — C.128-131.
2. Newell-Price J., Bertagna X., Grossman A.B., Nieman L.K. Cushing's syndrome // Lancet. — 2006. — Vol.367. — P. 1605-1617.
3. Munir A., Newer-Price J. Nelson's syndrome // Arguivos Brasil Endocrinol. Metabolog. — 2007. — Vol.51, №8. — P. 71-79.
4. Thompson S.K., Hayman A.V., Ludlam W.H., Deveney C.W., et al. Improved quality of life after bilateral laparoscopic adrenalectomy for Cushing's disease: a 10-year experience // Ann. Surg. — 2007. — Vol.245. — P. 790-794.
5. Nelson D.H., Meakin J.W., Dealy J.BJr., Matson D.D., et al. ACTH-producing tumor of the pituitary gland // N. Engl. J. Med. — 1958. — Vol.259. — P. 161-164.
6. Kemink S.A., Grotenhuis J.A., De Vries J., Pieters G.F., et al. Management of Nelson's syndrome: observations in fifteen patients // Clin. Endocrinol. (Oxf.). — 2001. — Vol.54. — P. 45-52.
7. Assie G., Bahurel H., Bertherat J., Kujas M., et al. The Nelson's syndrome revisited // Pituitary. — 2004. — Vol.7. — P. 209-215.
8. Assie G., Bahurel H., Coste J., Silvera S., et al. Corticotroph tumor progression after adrenalectomy in Cushing's Disease: A reappraisal of Nelson's Syndrome // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2007. — Vol.92. — P. 172-179.
9. Jenkins P.J., Trainer P.J., Plowman P.N., Shand W.S., et al. The long-term outcome after adrenalectomy and prophylactic pituitary radiotherapy in adrenocorticotropin-dependent Cushing's syndrome // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 1995. — Vol.80. — P. 165-171.
10. Ludecke D.K., Breustedt H.J, Bramswig J., Kobberling J., Saeger W. Evaluation of surgically treated Nelson's syndrome // Acta Neurochir. (Wien). — 1982. — Vol.65. — P. 3-13.
11. Кадашев Б.А. Аденомы гипофиза: клиника, диагностика и лечение // Москва, 2007. — C.268.
12. Mauermann W.J., Sheehan J.P., Chernavvsky D.R., Laws E.R., et al. Gamma Knife surgery for adrenocorticotropic hormone-producing pituitary adenomas after bilateral adrenalectomy // J. Neurosurg . — 2007. — Vol.106. — P. 988-993.
13. Лар'т О.С., Очшава P.M., Сидоренко Л.М., Шептуха С.А. Динамка ртня 17-ОКС та 11-ОКС у рецитвнт з хворобою 1ценка-Кушинга пщ впливом ксенотрансплантата органноТ культури надниркових залоз новонароджених поросят // Трансплантолога. — 2004. — Т.7. — №3. — С. 301-303.
14. Сiчiнава P.M. .ГНкування постадреналектомыного ппокор-тицизму методом трансплантаци органноТ культури надниркових залоз // Автореферат кандидатськоТ дисертацп.
— 2003. — C. 18.
15. Riordan S.M., WilliansR. Transplantation of primary and reversibly immortalized human liver cells and other gene therapies a cute liver failure and decompensated chronic liver disease // World J. gastroenterol. — 2003. — №5. — P. 636-642.
16. Турчин I. С., Лар'ш О. С., Дроздович I. I., Сидоренко Л. М., Сiчiнава P. М. та iн. Застосування комбЫованих органних культур ендокринних залоз для л^вання ендокринопатш: досягнення та перспективи // Трансплантолога. — 2007.
— Т.9. — №1. — С. 293-295.
17. Галузевий стандарт УкраТни ГСТУ 42.4-06-2003 «Органна культура наднирковоТ залози новонароджених поросят. Критерп визначення якосп та методика одержання».
18. UA №81884, патент на винахщ «Комплексний бютрансплантат, споаб одержання бютрансплантата для
л^вання цукрового дебету та споаб л^вання цукрово-го дебету», автори Турчин 1.С., Ларш О.С., Дроздович 1.1. та ¡ншЬ публ.11.02.2008, Бюл. №3. 19. Турчин I. С., Ларн О. С., Дроздович 1.1., Сидоренко Л. М. Нов¡ методи л^вання ендокринопатш та Тх ускладнень // Трансплантолога. — 2004. — Т.7. — №3. — С. 367-369.
РЕЗЮМЕ
Лечение синдрома Нельсона методом
ксенотрансплантации тканевых культур
надпочечных желез и печени
А.С. Ларин, P.M. Сичинава, И.С. Турчин,
И.И. Дроздович, Л.М. Сидоренко, М.А. Коваленко,
Е.Я. Гирявенко, И.О. Ковальская
Представлены данные относительно лечения синдрома Нельсона методом совместной ксенотрансплантации тканевых культур надпочечных желез и печени новорожденных поросят. После совместной ксенотрансплантации у всех пациентов уровень кортикотропина в крови оставался сниженным в течение 9-15 месяцев. Признаки гиперпигментации слабо выражены. Повторные ксенотрансплантации обладают протекторным действием относительно новообразования и роста кортико-тропином, провоцирующих развитие синдрома Нельсона.
Ключевые слова: синдром Нельсона, гипокортицизм, совместная ксенотрансплантация, тканевая культура, надпочечная железа, печень.
SUMMARY
The treatment of Nelson's syndrome by the method of xenotransplantation of adrenal glands and liver O. Larin, R. Sichinava, I. Turchin, I. Drozdovich, L. Sidorenko, M. Kovalenko, E. Giryavenko, I. Kovalska
The data about the treatment of Nelson's syndrome with combined xenotransplantation of tissue cultures of adrenals and liver of new born piglets are represented. After simultaneous xenotransplantation plasma ACTH levels of all patients were the long-term decreased (during 9-15 months). The signs of hyperpig-mentation decreased in all of them. The repeated xenotransplantations can prevent the new formation and growth of corticotroph tumors that provoke Nelson's syndrome.
Key words: Nelson's syndrome, hypocorticism, combined xenotransplantation, tissue culture, adrenal gland, liver.
Дата надходження до редакци 15.04.2010 р.
