CC BY
140
УДК616.379-008. 64:616.69
лучицький в.е.
ДУ «1нститутендокринолоп!та обм'нуречовин iM. В.П. Комсаренка НАМН Украни», м. Ки!в
ЛкУВАННЯ ЕРЕКТИЛЬНОТ ДИСФУНКЦП В ЧОЛОВШВ, ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ^АБЕТ 2-го ТИПУ
Резюме. АктуальнСть. Одним з найчастших ускладнень цукрового дабету в чоловiкiв е еректильна дисфункщя. 1нпбтори фосфод'юстерази 5-го типу (1ФДЕ-5) — силденафл, варденафл / тадалафл — препарати вибору для лiкування еректильноI дисфункцИ Мета роботи — дослiдження ефективност та безпеки лiкування еректильно1 дисфункцИ iнгiбiторами фосфод'юстерази 5-го типу в чоловiкiв, хворих на цукровий дабет 2-го типу. Матерiал i методи дослдження. Обстежено 89 чоловiкiв вком 39-69 роюв, хворих на цукровий ^абет 2-го типу, з еректильною дисфункщею, тривалсть Дабету 1-12 роюв. Обсте-жен/ були в стан/ компенсаци цукрового Дабету, середнй рiвень глiкованого гемоглобину в них становив 7,3 ± 1,1 %. Результати. Застосування силденафлу в доз/100 мг за необхдност перед статевим актом протягом 12 тижнiв призвело до вiрогiдного зростання показника домену «еректильна функщя» на 10,54 бала. Силденафл був ефективним у 76,2 % па^енлв. Прирст показника еректильноI функцИ в динамiцi лiкування тадалафiлом становив 9,81 бала. Ефективнсть застосування тадалафлу склала 73,1 %. Застосування варденафлу призвело до вiрогiдного полiпшення показника «еректильна функ^я» в серед-ньому до 25,22 ± 1,80 бала. Ефективнсть застосування варденафлу в наших па^енлв становила 76,2 %. Висновки. Проведене досл^ення пдтвердило високу ефективнсть трьох 1ФДЕ-5 як препаралв першо1 лн в лiкуваннi еректильноIдисфункцИ в чоловiкiв iз цукровим д1абетом. Ус три препарати використо-вувалися в максимальних дозах, осюльки меншi дози не завжди е досить ефективними. Ус':м патентам з/ зниженими рiвнями загального тестостерону в кров/ необх'щно призначати замсну терапiю препаратами тестостерону до досягнення рiвнiв гормону в межах нормальних коливань. Необхiднi подальшi досл^ення ефеклв 1ФДЕ-5 у чоловiкiв iз цукровим д1абетом 2-го типу для пдвищення ефективност цих препаратов.
Ключовi слова: цукровий д1абет 2-го типу, еректильна дисфункщя, фосфо^естераза 5-го типу.
о Fl P ® Практикующему эндокринологу
/To Practicing Endocrinologists/
International journal of endocrinology
Робота виконана в рамках науково-доЫдног роботи «Вивчити стан еректильноI функци, статевих залоз та нирок у чоловтв, хворих на метаболiчний синдром 1з цукровим дiабетом 2-го типу, з метою оптим1защ лку-вання та профлактики», номер державноI реестрацп 0110и001185.
Цукровий дiабет (ЦД) 2-го типу — поширене ен-докринне захворювання, яке характеризуемся по-рушенням метаболiзму глюкози, що призводить до хрошчних ускладнень i попршення якост життя чоловтв [1, 2]. Одним iз найчастших ускладнень ЦД у чоловтв е еректильна дисфункшя (ЕД). Еректильна дисфункщя — нездатнють чоловшэм досягти та/або шдтримувати ерекцт статевого члена, достатню для здшснення задовшьного статевого акту. Частота ЕД у чоловтв iз ЦД дорiвнюе 35—90 %, за дани-ми рiзних авторiв [3]. Тяжысть ЕД у таких пашенпв асоцшована з тривалютю ЦД, наявшстю хрошчних ускладнень ЦД (ангюпатп, нейропати), коморбщних сташв (ожиршня, артерiальна гiпертензiя, андроген-
ний дефщит, дислiпiдемiя), вшом. ЕД призводить до попршення якост життя чоловтв i незадоволеност подружжям [4].
Вважають, що у хворих на ЦД зi збтьшеними рiвнями глюкози натще (> 10 ммоль/л) i показни-ком гшкованого гемоглобшу (НЬА1с) >8,1 % зро-стае ризик будь-яких хрошчних ускладнень ЦД, а ЕД корелюе з рiвнями глiкемiчного контролю у хворих на ЦД, периферичною нейропапею i НЬА1с, як е незалежними предикторами розвитку ЕД. У той же час немае вщповщ на питання, чи може полшшення глiкемiчного контролю покращити еректильну фун-кцт. Натомють автори вважають, що хоча регуляшя
Адреса для листування з автором: Лучицький Вггалш бвгенович E-mail: vitaliyluchytskiy@gmail.com
© Лучицький В.6., 2015
© «М1жнародний ендокринолопчний журнал», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
глiкемiчного контролю е важливою для лшування ЦД, можливо, iснують й iншi чинники розвитку ЕД у чоловтв iз цим захворюванням [5].
Судинш та неврологiчнi порушення е найважливь шими чинниками розвитку ЕД, але мультиварiантний аналiз засвiдчив, що бiльш важливим чинником розвитку оргашчно! ЕД в осiб iз ЦД е судинний, осыль-ки ураження судин спостеркалися у 18,8 % випадыв серед хворих на ЦД вком до 60 роыв i у 45,1 % — т-сля 60 рокiв, тодi як нейропатiю дiагностовано в 7,7 % випадыв у вшовш груш до 60 роыв i у 4,7 % — понад 60 роыв. Суттеву роль у патогенезi ЕД у чоловтв iз ЦД 2-го типу вщграе зниження рiвнiв андрогенiв [6].
Досягнення сучасно! кшшчно! медицини при-звели до розробки нових консервативних методiв лiкування ЕД. З 1998 року використовуеться перший препарат iз групи iнгiбiторiв фосфодiестерази 5-го типу (1ФДЕ-5) силденафiл, згодом було синтезовано тадалафт i варденафт, що ознаменувало настання ери медикаментозно! терат! ЕД. У низцi кшшчних дослiджень доведено ефективнiсть iнгiбiторiв ФДЕ-5. Поява препаратiв iнгiбiторiв ФДЕ-5 ютотно шдвищи-ла ефективнiсть консервативно! (медикаментозно!) терапи ЕД у чоловiкiв i сприяла отриманню нових да-них про мехашзми ерекци та патофiзiологiю ЕД.
Iнгiбiтори ФДЕ-5 (силденафiл, варденафт i та-далафiл) на даний час е препаратами вибору для лшування ЕД, осыльки вони зручш для приймання, добре переносяться та високоефективш Вони е се-лективними конкурентними шпбггорами ферменту ФДЕ-5, який руйнуе цикшчний гуанозинмонофос-фат (ц-ГМФ) у рiзних тканинах. Клiнiчна ефектив-нiсть 1ФДЕ-5 становить 60—97 %, тодi як плацебо — 20-30 % [7].
За результатами обстеження 293 чоловтв iз ЦД i ЕД, iз давнiстю основного захворювання 0,5-29 рокiв i давнiстю ЕД 0,5-12 роыв, виявлено, що частота андрогенного дефщиту в них зростала з вшом вiд 12,0 до 54,7 % i в них був вiрогiдно вищим бал за опитувальником симптомiв старiння чоловшв AMS. Терапiю 1ФДЕ-5 призначали 103 пащентам iз ЦД: силденафiл у дозi 50 мг приймали 45 ошб, 100 мг — 59 ошб; тадалафiл у дозi 10 мг — 21 особа, 20 мг — 30 чоловтв; варденафт у дозi 10 мг — 104 чоловши, 20 мг — 115 ошб. Середнш показник позитивного ефек-ту вiд приймання силденафту 50 мг, тадалафiлy 10 мг i варденафiлy 10 мг становив 43,7 ± 4,9, 46,7 ± 7,4 i 71,3 ± 3,7 % вiдповiдно, а в максимальних дозах — 57,3 ± 4,9, 66,7 ± 7,2 i 79,3 ± 2,9 % вiдповiдно. Ефек-тивнiсть лiкування трьо-ма препаратами помггао знижувалася зi збiльшенням вiку пащенпв. Найви-щий показник ефективностi препарапв у пацiентiв iз ЦД та ЕД визначено для варденафту. Дослщження ефективностi, безпечностi та толерантностi варденафту в пащенпв iз ЦД й АГ було проведено в 6027 хворих на дiабет i 10 080 пащенпв з АГ [8]. Перед початком приймання варденафту лшувалися силдена-фiлом 1501 пащент iз ЦД i 2414 — з АГ. ЕД полшши-лася в 92,1 % випадыв серед ошб iз ЦД та у 93,6 % — з
АГ. Загальну ефектившсть/толерантшсть оцiнено як задовтьну або дуже задовiльну в 90,7/98,4 % випадыв серед хворих на ЦД i у 92,2/98,3 % — серед пащенпв з АГ. Показники побiчних ефекпв становили 1,31 % для пацiентiв iз ЦД i 1,50 % — з АГ. Втдали перевагу постшному прийманню варденафiлу 84,7 % пащенпв iз ЦД i 86,1 % — з АГ.
Мета роботи — дослщження ефективносп та без-пеки лiкування еректильно! дисфункцп шпбггорами фосфодiестерази 5-го типу в чоловтв, хворих на цу-кровий дiабет 2-го типу.
Матерiал i методи дослщження
Обстежено 89 чоловiкiв вiком 39-69 рокiв, хворих на ЦД 2-го типу, з ЕД, тривалють ЦД 1-12 роыв. Обстежеш були в сташ компенсацп ЦД, середнш рь вень НЬА1с у них становив 7,3 ± 1,1 %. У 81 пацiента (91,0 %) дiагностовано хронiчнi ускладнення ЦД 2-го типу та супутш захворювання: мшро- та макроангю-пати — у 37 (41,5 %), АГ — у 39 (47,2 %), ожиршня — у 56 (62,9 %), андрогенний дефщит — у 39 (43,8 %), хрошчний простатит — у 39 (43,8 %), доброяысну гшерплазш передмiхурово! залози — у 21 (23,6 %) особи. Тривалють ЕД у вшх обстежених становила понад 1 рк:.
1ФДЕ-5 призначали на тлi компенсацГ! ЦД i те-стостеронзамiсно! терап!! пацiентам iз симптомами дефщиту тестостерону i зниженими його рiвнями в кровi.
Дослiдження ефективносп застосування препа-ратiв 1ФДЕ-5 у чоловтв, хворих на ЦД 2-го типу, проводили за схемою приймання препарату на ви-могу: силденафт 100 мг, варденафт 20 мг i тадалафт 20 мг за 40-60 хв перед статевим актом, не частше двох разiв на тиждень, протягом трьох мюящв: 26 хворих отримували тадалафiл, 21 пацiент — варденафт i 42 пацiенти — силденафт. Ефектившсть проведено! терапГ! оцшювали за результатами опитувальника мiжнародного шдексу еректильно! функцГ! (М1ЕФ) домену «Еректильна функцiя» (1-ше — 5-те та 15-те запитання). Опитування проводили напередодш та через 2-2,5 тижня шсля закiнчення лiкування.
Результати дослiдження
Лкування ЕД у чоловiкiв iз ЦД 2-го типу мае бути комплексним з огляду на множиншсть патогене-тичних механiзмiв виникнення ЕД у хворих на ЦД: метаболiчнi порушення, дiабетичнi мiкро-, макроан-гiопатi!, нейропати та гормональнi зсуви. Вагоме зна-чення мають також психогеннi чинники. Тому лшу-вання ЕД починали шсля досягнення компенсацГ! або субкомпенсацп метаболiчних порушень, корек-цГ! андрогендефщитного стану, лiкування хронiчних ускладнень (ддабетично! ангiопатГ! та нейропатГ!).
Силденафiл у дозi 100 мг одноразово за схемою на вимогу було призначено 42 чоловшам втэм 46-65 роыв (середнш вк: 57,0 ± 8,4 року), хворим на ЦД 2-го типу. Тривалiсть ЦД до 5 роыв втзначалася в 12 па-цiентiв, 5-10 рокiв — у 8, понад 10 роыв — у 12 хворих.
Таблиця 1. Показники м1жнародного ¡ндексу еректильно/ функцИ в чолов1к1в iз ЦД 2-го типу в динамiцi терапИ' силденафлом 100 мг (M ± m)
Питання анкети М1ЕФ Контроль Перед початком лiкування Р Пюля л^ування Р Pi
Досягнення ерекци (М1ЕФ 1) 4,21 ± 0,20 1,91 ± 0,32 < 0,05 3,96 ± 0,20 > 0,1 < 0,05
Ерекщя пщ час сексуально! стимуляци (М1ЕФ 2) 4,93 ± 0,27 2,24 ± 0,24 < 0,05 4,22 ± 0,22 > 0,1 < 0,001
Достатнють ерекци (М1ЕФ 3) 4,91 ± 0,27 1,86 ± 0,29 < 0,05 3,60 ± 0,20 > 0,2 < 0,001
Збереження ерекци (М1ЕФ 4) 4,83 ± 0,33 1,91 ± 0,32 < 0,05 3,68 ± 0,26 > 0,1 < 0,001
Ерекщя до заюнчення статевого акту (М1ЕФ 5) 5,11 ± 0,22 2,08 ± 0,36 < 0,05 3,60 ± 0,26 > 0,1 < 0,001
Упевненють у досягненнi та збереженнi ерекци (М1ЕФ 15) 4,62 ± 0,28 2,24 ± 0,24 < 0,05 3,86 ± 0,20 > 0,1 < 0,001
Еректильна функцiя 26,75 ± 0,79 12,68 ± 2,10 < 0,05 23,22 ± 1,40 < 0,05 < 0,05
Примтки: р — порiвняно з показником контрольно/ групи; р1 — порiвняно з вихдним показником.
Таблиця 2. Показники мiжнародного iндексу еректильно/ функци в чоловiкiв iз ЦД 2-го типу в динам'1ц '1 терапИ' тадалафлом 20 мг (M ± m)
Питання анкети М1ЕФ Контроль Перед початком л^вання Р Пюля л^ування Р Pi
Досягнення ерекци (М1ЕФ 1) 4,21 ± 0,20 2,08 ± 0,44 < 0,05 4,08 ± 0,20 > 0,1 < 0,05
Ерекщя пщ час сексуально! стимуляци (М1ЕФ 2) 4,93 ± 0,27 2,44 ± 0,63 < 0,05 4,18 ± 0,26 > 0,1 < 0,001
Достатнють ерекци (М1ЕФ 3) 4,91 ± 0,27 2,19 ± 0,46 < 0,05 3,70 ± 0,20 > 0,2 < 0,001
Збереження ерекци (М1ЕФ 4) 4,83 ± 0,33 2,19 ± 0,46 < 0,05 3,40 ± 0,26 > 0,1 < 0,001
Ерекщя до заюнчення статевого акту (М1ЕФ 5) 5,11 ± 0,22 2,44 ± 0,63 < 0,05 3,40 ± 0,26 > 0,1 < 0,001
Упевненють у досягнены та збережены ерекцií (М1ЕФ 15) 4,62 ± 0,28 2,44 ± 0,63 < 0,05 3,76 ± 0,20 > 0,1 < 0,001
Еректильна функцiя 26,75 ± 0,79 13,37 ± 2,0 < 0,05 23,18 ± 1,30 < 0,05 < 0,05
Примтки: р — пор1вняно з показником контрольно/' групи; р1 — пор1вняно з вихдним показником.
Результати обстеження пащенпв, яы отримували силденафш 100 мг зпдно iз зазначеними вище реко-мендащями, наведено в табл. 1.
Середнш сумарний показник домену «Еректиль-на функщя» (1-5-й, 15-й показники М1ЕФ) стано-вив перед початком лшування 12,68 ± 2,10 бала, що свiдчить про наявнiсть у частини обстежених еректильно! дисфункцп середнього ступеня. Приймання препарапв силденафту в дозi 100 мг на вимогу перед статевим актом протягом 12 тижшв призвело до зро-стання цього показника на 10,54 бала та його вiро-пдного полiпшення. Силденафiл був ефективним у 32 iз 42 (76,2 %) пащенпв iз ЦД 2-го типу та ЕД. Окремо проведено аналiз шдивщуальних показникiв домену «Еректильна функщя» в обстежених, який за-свщчив, що в 10 (23,8 %) пащенпв iз ЦД 2-го типу та ЕД не вщбулося вiрогiдного полiпшення еректильно! функци пiсля приймання 100 мг силденафту протягом 12 тижшв. Аналiз впливу запропоновано! схеми приймання силденафiлу на пенетрацшну здатнiсть в обстежених (Q3), здатшсть зберiгати та пiдтримувати ерекцiю протягом статевого акту ^4 i Q5) показав, що приймання 100 мг силденафту перед статевим
актом не частше двох pa3iB на тиждень протягом трь-ох мiсяцiв вiрогiдно полiпшувало середнi показники пенетрацiйноi здатност (з 1,86 ± 0,29 до 3,60 ± 0,20 бала; р1 < 0,001), а також можливють пiдтримувати та зберiгати ерекцiю до завершення статевого акту (з 1,91 ± 0,32 до 3,68 ± 0,26 бала та з 2,08 ± 0,36 до 3,60 ± 0,26 бала вiдповiдно; р1 < 0,001). У пащен-тiв вщзначено вiрогiдне зростання показника Q15 з 2,24 ± 0,24 до 3,86 ± 0,20 бала (pt < 0,001), яке прояв-лялося посиленням упевненостi у своiх можливостях досягати ерекци та зберiгати ii.
Побiчнi реакци у виглядi почервонiння обличчя, закладеност носа, болю голови та пирхоти в горлi ви-никали у 6 (14,3 %) iз 42 обстежених, мали легкий сту-пiнь та не потребували припинення приймання препарату. Щ даш збiгаються з лiтературними даними.
Тадалафт у дозi 20 мг призначали 26 чоловiкам вiком 39—64 роки (середнш вк 54,6 ± 6,1 року), хворим на ЦД 2-го типу в стад!! субкомпенсацй, iз ЕД. Тривалiсть ЦД до 5 роыв мали 9 хворих, 5—10 роив — 7, понад 10 роив — 10 хворих. Результати наведено у табл. 2.
Середнш сумарний бал домену «Еректильна функщя» (1-5-й, 15-й показники М1ЕФ) становив перед
Таблиця 3. Показники м1жнародного ¡ндексу еректильно/ функцп в чолов1к1в iз ЦД 2-го типу в динамц терапИ' варденафлом 20 мг (M ± m)
Питання анкети М1ЕФ Контроль Перед початком л^ування Р Пюля л^ування Р Pi
Досягнення ерекци (М1ЕФ 1) 4,21 ± 0,20 2,16 ± 0,31 < 0,05 4,12 ± 0,20 > 0,1 < 0,05
Ерекщя пщ час сексуально! стимуляци (М1ЕФ 2) 4,93 ± 0,27 1,98 ± 0,29 < 0,05 4,44 ± 0,20 > 0,1 < 0,001
Достатнiсть ерекцп (М1ЕФ 3) 4,91 ± 0,27 2,28 ± 0,31 < 0,05 4,22 ± 0,15 > 0,2 < 0,001
Збереження ерекцп (М1ЕФ 4) 4,83 ± 0,33 2,28 ± 0,31 < 0,05 4,12 ± 0,20 > 0,1 < 0,001
Ерекщя до закiнчення статевого акту (М1ЕФ 5) 5,11 ± 0,22 2,12 ± 0,29 < 0,05 4,44 ± 0,20 > 0,1 < 0,001
Упевненiсть у досягнены та збереженнi ерекцй (М1ЕФ 15) 4,62 ± 0,28 2,28 ± 0,31 < 0,05 4,06 ± 0,20 > 0,1 < 0,001
Еректильна функцiя 26,75 ± 0,79 13,69 ± 1,90 < 0,05 25,22 ± 1,80 > 0,5 < 0,05
Примтки: р — пор1вняно з показником контрольно/ групи; р1 — пор1вняно з вихщним показником.
початком лкування 14,37 ± 2,0 бала, що свщчить про наявшсть ЕД середнього ступеня. Застосуван-ня тадалафшу в дозi 20 мг на вимогу перед статевим актом протягом 12 тижшв призвело до вiрогiдного полшшення показника «еректильна функщя», який зростав у середньому до 23,18 ± 1,30 бала (р1 < 0,05). Прирют показника еректильно! функци на 9,81 бала в динамщ лшування тадалафiлом, хоча й не призвiв до нормалiзацil (26,75 ± 0,79 бала в контрольны групi) середшх показникiв у групi обстежених, але дозволив у частини пащенпв знизити вираженiсть ЕД до легкого ступеня. Аналiз iндивiдуальних показникiв домену «Еректильна функщя» в обстежених показав вiрогiдне полiпшення в 19 iз 26 чоловiкiв, тобто ефектившсть застосування тадалафiлу становила 73,1 %. У 7 обстежених (26,9 %) не вщбулося суттево-го полшшення еректильно! функци. Показники ан-кети М1ЕФ у них пiдвищувалися, але незначно. Ура-ховуючи, що одним iз провiдних механiзмiв розвитку ЕД у чоловтв iз ЦД 2-го типу е корпоральна вено-оклюзшна дисфункцiя, ми окремо проаналiзували вплив запропоновано! схеми приймання тадалафiлу на пенетрацшну здатнiсть (Q3) i здатшсть зберiгати та пiдтримувати ерекцiю протягом статевого акту ^4 i Q5). Встановлено, що приймання тадалафiлу вiро-гiдно полiпшило середнi показники пенетрацшно! здатностi (з 2,19 ± 0,46 до 3,70 ± 0,20 бала; р1< 0,001), можливiсть пiдтримувати та збериати ерекцiю до за-вершення статевого акту (з 2,19 ± 0,46 до 3,40 ± 0,26 бала; р1 < 0,001). Полшшення цих показниыв, у свою чергу, призвело до шдвищення в обстежених впев-неностi у сво!х можливостях досягнення та збере-ження ерекци (Q15) з 2,44 ± 0,63 до 3,76 ± 0,20 бала (р1 < 0,001).
Побiчнi реакци у виглядi почервонiння обличчя, закладеност носа, болю голови та пирхоти в горлi ви-никали у трьох (11,5 %) iз 26 обстежених, мали легкий ступiнь та не потребували припинення приймання препарату.
Варденафш у дозi 20 мг застосовували за тради-цiйною схемою на вимогу у 21 чоловша вшом 41—69
рокiв (середнiй вiк 56,7 ± 9,1 року), iз ЦД 2-го типу в стади субкомпенсаци та зi скаргами на ЕД. Три-валiсть ЦД до 5 роыв мали 3 пацiенти, 5—10 роыв — 10, понад 10 роыв — 8 хворих. Результати наведено у табл. 3.
Середнш сумарний бал домену «Еректильна функщя» (1—5-й, 15-й показники М1ЕФ) у чоло-вiкiв iз ЦД 2-го типу та ЕД становив перед початком лшування 13,69 ± 1,90 бала, що, як i в попереднiх двох групах пащенпв iз ЦД 2-го типу, свшчить про наявнiсть ЕД середнього ступеня в бшьшосп обстежених. Застосування варденафшу призвело до вiро-гiдного полiпшення показника «еректильна функщя» в середньому до 25,22 ± 1,80 бала (р1 < 0,05). Аналiз iндивiдуальних показникiв домену «Еректильна функщя» в обстежених засвщчив, що в 5 (23,8 %) iз 21 пащента не вщбулося суттевого полш-шення еректильно! функцп на тлi приймання 20 мг варденафшу протягом 12 тижшв. Отже, ефектившсть застосування варденафшу в наших пащенпв становила 76,2 %.
Також проаналiзовано вплив запропоновано! схеми приймання варденафшу на пенетрацшну здатшсть в обстежених ^3) i здатшсть збериати та пщ-тримувати ерекцш протягом статевого акту (Q4 i Q5). Установлено, що приймання варденафшу 20 мг через 12 тижшв вiрогiдно полшшило середнi показники пенетрацшно! здатносп (iз 2,28 ± 0,31 до 4,22 ± 0,15 бала; р1 < 0,001), показники можливосп пiдтримува-ти та зберiгати ерекцш до завершення статевого акту з 2,28 ± 0,31 до 4,12 ± 0,20 бала (р1 < 0,001) та з 2,12 ± 0,29 до 4,44 ± 0,20 бала (р1 < 0,001) вшповшно. Полiпшення даних показникiв, у свою чергу, призвело до шдвищення в обстежених впевненосп у сво!х можливостях досягнення та збереження ерекци ^15) з 2,28 ± 0,31 до 4,06 ± 0,20 бала (р1 < 0,001).
Побiчнi реакци у виглядi почервонiння обличчя, закладеносп носа, болю голови та пирхоти в горлi виникали у трьох (14,3 %) iз 21 обстеженого, мали легкий стушнь та не потребували припинення прий-мання препарату.
Обговорення
Вщомо, до ЦД часто асощюеться з ЕД, що приз-водить до редукци залежно! вщ оксиду натрiю вазо-дилатацп. У пащенпв iз ЦД швидко розвиваються зсуви ендотелiально! функцй, агресивний атеросклероз. Дiабетична ендотелiальна дисфункцiя е результатом дисбалансу мiж пiдвищеними рiвнями реактивних кисневих продуктiв (ROS) i знижени-ми продукцiею та доступшстю оксиду азоту, а та-кож пщвищеними рiвнями вазоконстрикторiв [9]. Ендотелiальна дисфункцiя вiдiграе ключову роль у патогенезi атеросклерозу та мiкро- й макроанпо-патiй в осiб iз ЦД. Судиннi ураження та нейропатп у хворих на ЦД призводять не лише до мехашчного порушення кровообiгу, але й до попршення про-дукци первинного медiатора ерекцй оксиду азоту у зв'язку з вираженим зниженням активност NO-синтетази. Оксидативний стрес у чоловшв iз ЦД призводить до зниження активност NO-синтетази та концентраци оксиду азоту, який вившьняеться нейронами, ендотелiальними клгганами i, можли-во, корпорально гладком'язими клгганами стате-вого члена у вщповщь на сексуальну стимуляцiю. Оксид азоту е первинним месенджером (медiа-тором) релаксацп гладком'язих клiтин трабекул й артерiальних судин, дiю якого опосередковано вторинним месенджером цГМФ. Сексуальна сти-мулящя через первинний сигнал призводить до вившьнення оксиду азоту парасимпатичними, не-адренергiчними, нехолiнергiчними нейронами й ендотелiальними клiтинами кавернозних тш. Оксид азоту пiдвищуе рiвень клiтинного цГМФ, що призводить до релаксацп гладеньких м'язiв кавернозних тш та артерiй статевого члена, посилення кровообпу в синусо!дальних просторах кавернозних тш, одночасного посилення тумесценци члена й оклюзи венозного вщтоку та ерекцй статевого члена.
Аналiз рандомiзованих дослiджень механiзму дп 1ФДЕ-5 у пацiентiв iз ЦД 2-го типу та ЕД (476 чоловшв iз ЦД, iз них приймали силденафш 239 чоловiкiв, 237 оаб склали групу плацебо) показав вiрогiдне пiдвищення опосередковано! кровообь гом дилатаци судин статевого члена в середньому на 2,19 %, але з високою гетерогеншстю (95% Д1 0,48—3,9) [10]. Метааналiз декiлькох рандомiзова-них дослiджень засвiдчив, що тривале приймання препарату приводило до полшшення не лише ге-модинамiчних параметрiв, а й бiохiмiчних мар-керiв. В обстежених пiсля курсу лкування вiрогiд-но знижувалися рiвнi прозапального цитокшу 1Л-6 [11]. Значнiшi порушення ендотелiальноl функцй' спостерiгали в чоловшв iз тривалим ЦД, проте кращий ефект пiсля тривалого приймання 1ФДЕ-5 вiдзначено в пацiентiв iз бшьш вираженими по-рушеннями ендотелiальноl функцй' та бшьшою тривалiстю ЦД. Улм залишаеться невiдомим, чи пiдтримуеться сприятливий ефект 1ФДЕ-5 пiсля вiдмiни приймання препарапв i якою е його три-
валiсть. Той факт, що 1ФДЕ-5 можуть редукува-ти ендотелiальну дисфункцiю за умов хронiчного застосування, вказуе на необхщшсть подальших дослщжень для вивчення можливостi запобiгання хрошчним судинним ускладненням ЦД.
Наразi 1ФДЕ-5 е найбiльш ефективними препаратами, так званою першою лiнiею терапи ЕД у чоловiкiв. За даними лгтератури, ефективнiсть те-рапi! 1ФДЕ-5 перебувае в широких межах — вщ 45 до 80 % у чоловшв з ЕД у загальнш популяцп, при-чому пащенти з ЕД, зумовленою ЦД i захворюван-нями нервово! системи, потребують бiльших доз 1ФДЕ-5, а ефектившсть лiкування таких пацiентiв е нижчою. Водночас у деяких дослiдженнях ефектившсть приймання 1ФДЕ-5 при ЦД досягае 78 %. Аналiз лгтературних даних стосовно застосування силденафiлу, тадалафшу та варденафiлу засвiдчив, що ва iнгiбiтори е ефективними в лкуванш па-цiентiв з ЕД у загальнш популяцп [12], а також у чоловшв iз ЦД та ЕД [13]. У наших дослщженнях також не вщзначено рiзницi в показниках ефектив-ностi всiх трьох препарапв. 1ФДЕ-5 потенцiюють ерекцiю статевого члена, шдвищуючи рiвнi цГМФ. У цих же дослщженнях також пщтверджено вплив даних препарапв на збшьшення частоти пенетрацi! та пiдтримку ерекцй на достатньому рiвнi пiд час статевих акпв. Препарати вiдзначалися доброю толерантшстю. Частота побiчних реакцiй залежно вщ препарату, який приймали пащенти, також не вiдрiзнялася вiд результапв, отриманих iншими авторами [14].
Бшьша ефективнiсть варденафiлу в чоловiкiв iз ЦД 2-го типу та ЕД е вщомим феноменом, описаним у лiтературi [8], та може бути пояснена вищою се-лективнiстю впливу дано! речовини на пригшчення ФДЕ-5 у кавернозних тiлах.
Отриманi результати подтвердили високу ефек-тивнiсть 1ФДЕ-5 у чоловiкiв iз ЦД 2-го типу та ЕД. З огляду на те, що етюлопя i патогенез ЕД на тлi ЦД багатофакторш й ЕД прямо корелюе з глiкемiчним контролем (особливо на раншх стадiях ЦД), три-валютю та наявнiстю хронiчних ускладнень, ушм пацiентам попередньо проводилася терапiя, метою яко! була компенсацiя метаболiчних порушень та лшування ангiо- i нейропатш.
Менша ефективнiсть дослiджених препаратiв у частини обстежених нами пащенпв засвщчуе недо-статнiсть класично! терапi! даними препаратами й необхщшсть застосування бшьш ефективно! та по-тентно! терапи. Дослщження тривалого приймання тадалафшу в дозi 2,5-5,0 мг показали, що таке лшування може вщгравати активнiшу роль, адже засвiдчуе бшьш сприятливий ефект порiвняно з традицшною терапiею препаратами на вимогу [15].
Висновки
Проведене дослщження подтвердило високу ефектившсть трьох 1ФДЕ-5 як препарапв першо! лiнi! в лiкуваннi ЕД у чоловшв iз ЦД. Уш три пре-
парати використовувалися в максимальних дозах, оскшьки меншi дози не завжди е досить ефектив-ними. Ушм пацiентам 3i зниженими рiвнями загаль-ного тестостерону в кровi необхщно призначати замiсну терапiю препаратами тестостерону до до-сягнення рiвнiв гормону в межах нормальних ко-ливань. Необхщш подальшi дослiдження ефектiв 1ФДЕ-5 у чоловiкiв iз ЦД 2-го типу для шдвищення ефективностi цих препарапв та можливостi сприят-ливого впливу на ендотелiальну функцiю, надто на раншх етапах.
Автор констатуе вщсутнють конфлiкту iнтересiв.
Список лператури
1. Vaatainen S, Keinanen-Kiukaanniemi S, Saramies J. et al. Quality of life along the diabetes continuum: A cross-sectional view of health-related quality of life and general health status in middle-aged and older Finns // Qual. Life Res. — 2014. — Vol. 23. — P. 1935-1944.
2. Porojan M, Poanta L, Dumitrascu D.L. Assessing health related quality of life in diabetic patients // Rom. J. Intern. Med. — 2012. — Vol. 50. — P. 27-31.
3. Malavige L.S., Levy J.C. Erectile dysfunction in diabetes mellitus // J. Sex. Med. — 2009. — Vol. 6. — P. 1232-1247.
4. De Berardis G, Franciosi M, Belfiglio M. et al. Erectile dysfunction and quality of life in type 2 diabetic patients: A serious problem too often overlooked // Diabetes Care. — 2002. — Vol. 25. — P. 84-91.
5. Yamaguchi Y, Kumamoto Y. Etiological analysis of male diabetic erectile dysfunction with particular emphasis on findings of vascular and neurological examinations // Nippon Hinyokika Gakkai Zasshi. — 1994. — Vol. 85. — P. 14741483.
6. Corona J., Mannucci E, Petrone L. et al. NCEP-ATPIII — defined metabolic syndrome, type 2 diabetes mellitus, andprevalence
of hypogonadism in male patients with sexual dysfunction // J. Sex. Med. — 2007. — Vol. 4. — P. 1038-1045.
7. Montorsi F., Salonia A., Deho F. et al. Pharmalogical management of erectile dysfunction // B.J.U. — 2003. — Vol. 91. — P. 446-454.
8. The Real-Life Safety and Efficacy ofVarenafil (REALISE) — Subgroup analysis of patients with cardiovascular diseases, diabetes mellitus or hypertension // J. Sex. Med. — 2006. — Vol. 3 (Suppl. 3). — P. 25.
9. Hellsten Y., Nyderg M, Jensen L.G., Mortensen S.P. Vasodilator interaction in skeletal muscle blood flow regulation // J. Physiol. — 2012. — Vol. 590. — P. 6297-6305.
10. Santi D., Giannetta E, Isidori A. et al. Effects of chronic use of phosphodiesterase inhibitors on endothelial markers in type 2 diabetes mellitus: a meta-analysis //Eur. J. Endocrinol. — 2015. — Vol. 172. — P. 103-114.
11. Aversa A., Vitale C., Volterrani M. et al. Chronic administration of Sildenafil improves markers of endothelial function in men with type II diabetes // Diabet. Med. — 2008. — Vol. 25. — P. 37-44.
12. Balhara Y.P., Sarkar S, Gupta R. Phosphodiesterase 5 inhibitors for erectile dysfunction in patients with diabetes melliyus: A systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials // Indian J. Endocr. Metab. — 2015. — Vol. 19. — P. 451461.
13. Setter S.M., Iltz J.L., Fincham J.E. et al. Phosphodiesterase 5 inhibitors for erectile dysfunction // Ann. Pharmacother. — 2005. — Vol. 39. — P. 1286-1295.
14. Kuthe A. Phosphodiesterase 5 inhibitors in male sexual dysfunction//Curr. Opin. Urol. — 2005. — Vol. 13. — P. 405-410.
15. Morano S. Pathophysiology ofdiabetic sexual dysfunction // J. Endocrinol. Invest. — 2003. — Vol. 26, Suppl. 3. — P. 65-69.
OmpuMaHO 17.11.15 M
Лучицкий В.Е.
ГУ «Институт эндокринологии и обмена веществ им. В.П. Комиссаренко НАМН Украины», г. Киев
ЛЕЧЕНИЕ ЭРЕКТИЛЬНОЙ ДИСФУНКЦИИ У МУЖЧИН, БОЛЬНЫХ САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 2-го ТИПА
Резюме. Актуальность. Одним из самых частых осложнений сахарного диабета у мужчин является эректильная дисфункция. Ингибиторы ФДЭ-5 (ИФДЭ-5) — силденафил, вар-денафил и тадалафил — являются препаратами выбора для лечения эректильной дисфункции. Цель работы — исследование эффективности и безопасности лечения эректильной дисфункции ингибиторами фосфодиэстеразы 5-го типа у мужчин, больных сахарным диабетом 2-го типа. Материал и методы исследования. Обследовано 89 мужчин в возрасте 39—69 лет с сахарным диабетом 2-го типа и эректильной дисфункцией, продолжительность диабета 1—12 лет. Обследованные были в состоянии компенсации сахарного диабета, средний уровень гликированного гемоглобина у них составлял 7,3 ± 1,1 %. Результаты. Использование силденафила в дозе 100 мг по требованию перед половым актом в течение 12 недель привело к достоверному росту показателя домена «Эректильная функция» на 10,54 балла. Силденафил был эффективным у 76,2 % пациентов. Прирост показателя эректильной функции в динамике лечения тадалафилом составил 9,81 балла. Эффектив-
ность применения тадалафила составила 73,1 %. Применение варденафила привело к достоверному улучшению показателя «эректильная функция» в среднем до 25,22 ± 1,80 балла. Эффективность применения варденафила у наших пациентов составляла 76,2 %. Выводы. Проведенное исследование подтвердило высокую эффективность трех ИФДЭ-5 в качестве препаратов первой линии в лечении эректильной дисфункции у мужчин с сахарным диабетом. Все три препарата использовались в максимальных дозах, поскольку меньшие дозы не всегда являются достаточно эффективными. Всем пациентам с пониженными уровнями общего тестостерона в крови необходимо назначать заместительную терапию препаратами тестостерона до достижения уровней гормона в пределах нормальных колебаний. Необходимы дальнейшие исследования эффектов ИФДЭ-5 у мужчин с сахарным диабетом 2-го типа для повышения эффективности данных препаратов.
Ключевые слова: сахарный диабет 2-го типа, эректильная дисфункция, фосфодиэстераза 5-го типа.
Luchytskyi V.Ye.
SI «Institute of Endocrinology and Metabolism named after V.P. Komissarenko of NAMS of Ukraine», Kyiv, Ukraine
TREATMENT OF ERECTILE DYSFUNCTION IN TYPE 2 DIABETIC MEN
Summary. Background. One of the most frequent complications of diabetes in men is erectile dysfunction. Phosphodiesterase-5 inhibitors (IPDE-5): sildenafil, vardenafil and tadalafil are the drugs of choice for the treatment of erectile dysfunction. Objective. To study the effectiveness and safety of treatment of erectile dysfunction with inhibitor of phosphodiesterase 5 in type 2 diabetic men. Material and methods. The study involved 89 men aged 39—69 years old. Patients with type 2 diabetes mellitus and erectile dysfunction with diabetes duration of 1—12 years were examined in a state of diabetes mellitus compensation (average glycated hemoglobin 7.3 ± 1.1 %). Sildenafil 100 mg on demand before coitus during 12 weeks led to the significant growth rate of domain of «Erectile function» on 10.54 score. Sildenafil was effective in 76.2 % of patients. Increment of such parameter as erectile function during
tadalafil treatment was 9.81 scores. Efficacy of tadalafil was 73.1 %. Application of vardenafil led to the improvement of erectile function to an average of 25.22 ± 1.80 scores. Efficacy of vardenafil in our patients was 76.2 %. Conclusions. The study confirmed the high efficiency of three IPDE-5 as the first-line drugs for the treatment of erectile dysfunction in men with diabetes. All three drugs were used in maximum doses, as lower doses are not always effective enough. All patients with reduced blood levels of total testosterone should receive replacement therapy to achieve levels of testosterone within the normal hormone fluctuations. Further study of the effects IPDE-5 in type 2 diabetic men are necessary to improve their effectiveness.
Key words: type 2 diabetes mellitus, erectile dysfunction, phosphodiesterase type 5.
