CC BY
18
УДК 392.3(477) А. О. Фурдичко
КУЛЬТУРА МОРАЛЬНИХ В1ДНОСИН В УКРА1НСЬК1Й С1М'1
У статт1 висвтлюеться культура моральних Ымейних в1дносин в украшськт родит, якй внутр1шньо притамант: любое I повага у подружж1; прагнення виховати дтей на принципах загальнолюдськог морал1; Iдейний зв'язок й духовна спадкоемтсть поколть; вимоглива батьк1вська любов, шанобливе ставлення до батьюв та старших у родит за в1ком; реалгзацгя моральних та естетичних потребус1х члетв с1м'Ч.
Клю^о^^ слова: культура, мораль, звичаеве право, моральн1 в1дносини, украгнська
сгм 'я.
Особливе мюце у культурно-юторичному розвитковi нашого народу належить в укра'нському бутп, а вщтак i в украшознавсга посщае проблема ам'1 - заснованому на шлюбовi та кровноспорщнених зв'язках об'еднанш людей. Члени ам'1 е мщно зштегрованими господарсько-побутовою стльшстю й взаемною вщповщальшстю. Сiм'я - це первинна iнституалiзована форма спшьно!' життедiяльностi людей. Система взаемодп ам'1 i суспiльства в одному вщношенш, ам'1 й особистосп - в iншому зумовлюють сощальш функцп ам'1'. Найголовнiшими з них е прокреативна, господарство-побутова й виховна, яка е головним консолщацшним чинником у структурi нащокультурно' спiльноти. Ом'я - це об'еднання людей, пов'язаних стльшстю побуту та взаемною вщповщальшстю, об'еднання, що грунтуеться на шлюбi або кровнiй спорiдненостi. Саме завдяки ам'1 протягом тисячолiть вiкiв в Укрш'ш викристалiзовувався дидактико-виховний педагогiчний досвщ укра'нського та iнших народiв, втшений у 1'хшй життевiй його мудросп, вмiннях i навичках соцiалiзацii низки виховання наступних поколiнь.
Проблеми моральних вщносин в ам'1 завжди привертали пильну увагу науковщв. Постiйно актуальш для будь-якого суспiльства й для будь-якого юторичного часу, 1'х дослщжували багато вiтчизняних та зарубiжних вчених. Видатний радянський етнокультуролог Ю. Бромлей, характеризуючи феномен обряду, наголошуе на 1'х ролi у процесах стереотитзацп суспшьно' поведiнки, людських дiй та вчинюв. Обряди позбавленi практично! доцшьносп, але виконують важливу соцiальну функщю закрiплення та передання сукупностi моральних норм i естетичних цiнностей [2, с. 7071].
Об'ектом дослщження низки дисертацшних робiт в Укршш пiсля проголошення П державно' незалежносп стали традицiя, свято i обряд у морально-естетичному виховному контекст (В. Грябан «Релшти культу вогню у св^огляд^ звичаях i традицiях украшщв Буковини Х1Х-ХХ ст.» [3], А. Дондюк «Традищя як спосiб морального буття» [4], О. Кожолянко «Передшлюбна весiльна обрядовiсть укра'нщв Буковини (кшця Х1Х-ХХ ст.)» [6], Л. Савчин «Звичаева сiмейно-побутова обрядовiсть та й значення в традицiйнiй культурi Волинського полiсся (на матерiалах польових дослiджень 20-30-х. рр. ХХ ст.)» [9] та ш.). Зазначенi автори звертаються у сво'1'х працях до проблем морального буття укра'нця взагалi i до шлюбно-сiмейних стосункiв в традицшнш культурi зокрема. Об'еднуючим дискурсом уах цих дослiджень е думка, що практична регулящя моральностi сiмейних вщносин здшснюеться через функцiонування звича'в та обрядiв, якi сприяють забезпеченню устшно! життедiяльностi родини, формуванню в наступних поколшь потреби у гармони та порядку.
Однак зазначимо, що проблема культури моральних вiдносин в украшськш им'! все ще залишаеться недостатньо дослiдженою. Висвiтлення сутностi моральних традицш у сiмейному бутп украшського народу актуалiзуе його моральний досвщ, сприяе формуванню iсторичного зв'язку з ним громадян ^залежно^^ Украши. Цим i визначаеться актуальнiсть зазначено'1' теми статп. Метою представлено'1' роботи е висв^лення культури моральних вiдносин в украшськш амЧ'.
На моральну культуру украшсько'1' ам% починаючи з чаав Кшвсько! Русi, суттево вплинув феномен звичаевого права - системи об'ективно спричинених i прийнятих селянським середовищем здебшьшого неписаних форм та уявлень про поведшку та взаемовiдносини людей у рiзних сферах 1хньо1 життедiяльностi. Основним джерелом звичаевого права слугували народш юридичнi та моральнi звичш. Через всю свою юторп украшщ пронесли шанобливе ставлення до звичшв предкiв. Ще лiтописець Нестор повщомляв, що «кожне з давньоруських племен «мае обичай свш i закон батьюв сво!х» [1, с. 98].
Особливо цшним у Бiблiйному моральному вченш е, пiсля любовi до Бога, шанобливе ставлення д^ей до 1хшх батькiв. Християнська мораль вимагала вщ людей норм поведiнки, викладених у Бiблii. Бiблiя - священна книга духовно-морального збагачення особистостi. Вiра в Бога, уособлення вищого Блага - Добра, пройшовши випробування багатовшовою практикою, стала нарiжним каменем виховання у християнськш украшськш родинi. в добро поширюеться на всю поведшку людини, на всi 11 сфери життя. Вiруюча людина вiдстоюе висок норми моральностi. Тому змалку нашi пращури повчали в украшських родинах вчили д^ей ставати на захист бш Добра на противагу злу. Релшйна проповiдь милосердя просякнута щеею спiвчутливостi, любовi до ближнього й благочестя. Тому на велик християнсью
В усi часи Милосердя вважалося чудовою ознакою доброго серця людини. На свята в заможних родини мали допомагати бщним грошима, одягом та, продуктами. Середняки дшилися Хто не спроможний був на багат дари - давав горщиком меду або паляницею. Дари посилались також ув'язненим, хворим ^ сиротам у притулки. I зус^чали благодшники свято з чистим сумлшням, бо над оселею !хньою було благословення Боже. «Бог увсе бачить, все чуе й у, все знае», - цим гаслом немовби твердженням мобшзувалася совють вiруючоi людини, як наймогутшший зааб самоконтролю за П суспшьною поведiнкою. сво1ми помислами в вчинками.
Ом'я в Украiнi XVII-XVШ ст. була типово патрiархальною. Дружина була беззастережно тдпорядкована чоловiковi. Ця натвповноправна особа постiйно перебувала пiд чиеюсь откою: доки не вийде замiж - нею опiкувалися батьки, а за 1хньо1 вiдсутностi - найближчi старшi родичi. Виходячи замiж, молода жшка переходила пiд опiку свого чоловша. У випадку овдовiння жшщ та П дiтям призначалися зовшшш опiкуни - «нарочитi». Таке безправне сощальне становище ж1нки фiксувалося статтями Литовського статуту (1520 р.), яю застерiгали дiвчину, яка насмiлиться вийти замiж без волi батькiв, а дiвчину-сироту - без волi родичiв-опiкунiв, що вона позбавиться права на одержання приданого, якщо ж вона виросла у заможнш сiм'i, та втратить свое спадкове майно. Суворi санкцii очiкували дiвчину чи удову з аристократичних верств суспiльства, якщо вона наважувалася вийти замiж за людину «простого стану»; тодi й дгти П пiсля народження позбавлялися дворянських прав. Щоправда, за цим же статутом дiвчинi «просто1 породи» у випадку одруження з шляхтичем общявся дворянський статус. За твердженням украшського юторика О.Левицького, заможна громадянка Литовсько! феодально! держави володша необмеженим правом купувати й продавати рухоме та нерухоме майно. Вона вступала в юридичш зобов'язання: подавала судовi позови, нерщко добре знала Статут та iншi
закони, повноправно з'являлася у суд й виступала у залi судових засщань, не поступаючись чоловшам у знаннi тонкощiв судово! казуютики. Жшка, виходячи замiж, брала прiзвище чоловiка, проте мала право зберегти i свое попередне. Нерщко в офiцiйних документах замiжнi жшки пiдписувалися лише сво'ш дiвочим прiзвищем [8, с. 62].
За звичаями тзнього Середньовiччя придане, яке приносила жшка в сiм'ю (його передавав тесть зятевi у день весшля), вважалося мiцною матерiальною запорукою для створення ново! ам'!.'. Моральними й правовими достошствами шлюбу користувалося подружжя. Коли ж шлюб переставав юнувати - внаслiдок смертi чоловiка або через розлучення - придане у повному обсязi тдлягало поверненню жшщ, й пiзнiше його успадковували п дiти, або ж вона заповiдала свiй посаг тому, кому хотша. На випадок смертi жшки, яка не мала д^ей, придане поверталося до п роду й розподiлялося мiж п братами.
Порушення подружньо! вiрностi у Великому Князiвствi Литовському та Речi Посполитш вважалося достатньою пщставою для розiрвання шлюбу. За Литовським Статутом, як i у давньоруському прав^ перелюбство вважалося тяжким кримшальним злочином й каралося смертю. Не менш суворими були постанови пiзньосередньовiчних мапстратських та ратушних судiв.
Цшком справедливо зауважити, що шлюбна мораль традицшно е тугим вузлом суперечностей: вона керуе нашнтимшшою сферою дiяльностi iндивiда й водночас саме нею твердють i пiдпорядкованiсть iнтересiв особистосп iнтересам суспiльства е закрiпленими традицшно. Цей рiзновид суспшьно! моралi завжди був загальним показником рiвня цившзованосп суспiльства, ступеня цiнностi для нього iндивiдуальноi свободи й вiдповiдальностi людини. Не випадково у прим^ивно влаштованих суспшьствах суспiльна регуляцiя шлюбних стосунюв завжди була занадто категоричною ^ отже, такою, що виходить за межi функцiонування моралi. Але саме у шлюбно-амейнш, iнтимнiй сферi аморалiзм завжди був вiдвертим показником руйнування традицшних суспiльних зв'язкiв.
Важливим показником моральносп сiмейно-шлюбних вiдносин е ставлення до жшки не як до безправно!.', а як до рiвноi чоловшово! особи. «Коли се правда, -зауважував 1ван Франко у свош статтi «Жiноча неволя в руських тснях народних», -що мiрою культурностi всякого народу може служити то, як той народ обходиться з жшками, то й се безперечна правда, що русько-украшський народ тсля сеi мiри покажеться високо культурним у вiдношеннi до других сусщшх народiв» [10, с. 110].
Моральним в Укрш'ш XVI-XVШ ст. вважалося повторне одруження або замiжжя принаймнi через пiвроку жалоби по смер^ чоловiка (дружини). Литовський статут 1529 р. зазначае, що жшка у випадку такого одруження рашше зазначеного термшу втрачае записане 1й вiд чоловiка вiно й повинна заплатити штраф. Магдебурзьким правом 1497 р. кожному вшьно було одружуватись стшьки разiв, скiльки побажае, доки без жшки не зможе; так само й жшщ по смер^ чоловтв сво!х вiльно йти замiж за iншого. На щ положення, сучаснi народному звичаевому праву, неодноразово посилалися суди, а духiвництво не вщмовлялося благословляти шлюби четвертий i навiть п'ятий раз. Зазначене свщчить про поширенiсть у народному побу^ багатьох стереотипiв звичаево-правових норм у амейно-шлюбнш сферi життедiяльностi тогочасного украшського суспшьства. Украiнське народне присшв'я повчае, «Як склався у людини шлюб, так тде i все п життя». 1деальним е варiант одруження на все життя з одшею коханою людиною. Процес вибору шлюбного партнера завжди був високо вщповщальним.
В народнш моралi - стрункш системi правил i норм поведшки - оцiнювались не
тшьки практичнi дп, але й 1'хш мотиви, спонуки та HaMip^ Особливу роль у моральнш регуляци набувало формування в кожному iндивiдовi здатностi визначати i скеровувати свою лiнiю поведiнки у суспшьсга без повсякчасного зовнiшнього контролю. Вона кристалiзувалася у вузлових моральних поняттях совiстi, вiдчуття власно'1 гщносп та честi. Важливим проявом морально'1 самосвiдомостi особи виступае сором - почуття, в якому людина виражае осуд сво'1'х дiй, мотивiв та моральних якостей. Почуття сорому в юторп людства почало розвиватися в людиш у процесi вiдокремлення вщ первiсного колективу. Усвiдомлення iндивiдом ганебносп скоеного залежить вiд домiнуючих у кожному окремому суспiльствi iдеалiв та критерпв належно'1 поведiнки.
Основою традищйно'1 украшсько'1 амейно'1 моралi е добропорядш стосунки чоловiка i жiнки, яю сприяють успiшному продовженню роду. Народження дитини сприймалося передовым як поява ще одного помiчника. Змалечку дитину привчали до пращ, яка е основою суспшьного буття: «Щоб добре жити, треба працю любити», «Без труда нема плода», «Хто ае й оре, не знае про горе». Вщома дитяча пiсенька «Сорока -ворона» вже у ранньому вщ навчае дитину працьовитосп i засуджуе ледарство: «А ледаче хай поплаче: хто не робить, той не ють». Морально наставляли дгтей казки «Лисичка-сестричка та вовчик-братик», «Дщова дочка та бабина дочка» та ш. Народна мораль пщдавала нищiвнiй критицi крадiйство як найгiрший злочин i прояв аморалiзму: «Хто хоче пропасти, хай навчиться красти», «Краденим добром не забагатiеш», «На чужий коровай очей не поривай». Бiблiйнi Бож заповiдi «не кради» й «не жадай всього, що у ближнього твого» вважалися незаперечними кожним християнином.
Сумлшне ставлення людини до пращ було головним критерiем сустльно'1 щнносп украшсько'1 людини. Етнограф З. Кузеля писав, що вже у 4 роки селянська дитина е справжньою людиною: вона глядить меншеньке й курей нагодуе, i води внесе [7, с. 240]. До 6-7 - рiчного вшу дiвчата i хлопщ перебували тд откою матерi й виконували приблизно однакову роботу - пасли овець, свиней та гусей. Проте за статевою ознакою поступово диференщювалося 1хне залучення до хатньо-господарських занять. Хлопщ допомагали батьковi поратися з худобою, дiвчата - мамi коло печi, мити посуд й зам^ати хату. Дiвчаток цiлеспрямовано навчали прясти й вишивати, тодi як хлопцiв - пастухувати, у 12 роюв вони вже вмши орати плугом. На свято пророка Наума (14 грудня н. ст.) д^ей вщправляли до школи. Хто ж не навчався - 1хав за сiном або дровами, а наприкшщ зими вивозив з батьком гнш на поле. Навесш хлопцi допомагали батьковi орати, волочити, вибирати камшня з рiллi тощо. З восьмирiчного вiку навчали молотити щпом, а з дванадцяти - косити.
Зразковим був шлюб, скршлений присягою молодими у церквi на досмертну вiрнiсть i любов. Вщтак побрання стало зватися шлюбом за згодою (вщ «слюбити»). Церковний шлюб прийшов на змiну язичницькому умиканню або побранню (вщ «брати» у значенш «умикати, викрадати»), яке вщбувалося бiля води або пiд великим деревом i справлялося бучно, весело (звщси «весшля» [5, с. 650]. Шлюбш обрядодiï, започаткованi в язичницьку добу й трансформоваш в умовах християшзацп, ритуально диференцiювалися на сватання, оглядини, заручини i власне весшля.
На вщмшу вщ права й шших органiзованих регуляцiй, вимоги моральносп формуються у практицi масово'1 поведшки, у процесi взаемозацiкавленого спiлкування людей й постають вщображенням у колективних та шдивщуальних уявленнях, почуттях i воль Завдяки здружуванню за допомогою механiзмiв моралi рiзнi етноси змогли закоренитися у св^овому життевому простор^ олюднити природне середовище й створити матерiальну та духовну культуру. У моральних нормах вщображаються потреби людини й суспшьства не в рамках конкретних партикулярних обставин i
ситуацш, а як узагальнення неосяжного юторичного досвiду багатьох поколшь. У контекстi цих моральних норм можуть оцшюватись як певш окресленi цiлi, так i засоби 1'х реалiзацii.
Багатовiкова взаемодiя моралi i релш' як форми суспшьно! свiдомостi зумовила появу феномену релшйно! моралi, яскравим втiленням яко'1' виступають, зокрема, Декалог (десять iудеохристиянських заповщей), полiконфесiйнi уявлення про релiгiйний, й у тому чист християнських моральний щеал. Сiм'я в Укра'ш, як i в усiх тодi навколишшх сусiднiх кра'нах, залишалась патрiархальною. Головою ам% отже, мав бути чоловш, якому жiнка зобов'язана була бути вiрною i слухняною, в усьому поюрною. Жiнка була наче натвповноправною особою, що весь час перебувала тд чиеюсь опiкою: доки не вийде замiж - нею откувалися батьки, чи, якщо вони помирали, найближчi родичi, а коли дiвчина виходила замiж, переходила пiд отку свого чоловiка. Жiнка повдовiе - у не'1' та 11 д^ей мали з'явитися й новi откуни -«нарочитi». Таке безправне, на перший погляд, сощальне становище жшки узаконювалося спецiальними настановами Литовського статуту, яю застерiгали, що дiвчина, яка посмiе вийти замiж «без волi батьювсько' i матчино'», а дiвчина-сирота -без волi родичiв-опiкунiв, позбавлялася права на одержання приданого i втрачала, якщо дiвчина з заможно'1 ам% спадкове майно. Те саме чекало дiвчину (чи удову) з вищих станiв суспiльства, яка виршувала вийти замiж: за людину «простого стану»: тодi й дiти 11, коли народяться, ставали людьми «простого стану. Правда, Статут також зазначав, що «просто' породи» дiвчина, коли вийде за шляхтича, одержуе шляхетство.
Проте, як свщчать тогочасш документи, в реальному житп, у тш ам'1' укра'нська жшка займала порiвняно високе i навiть самостiйне становище. Той самий Литовський статут, з одного боку, обмежував громадянсью права жшки, а з другого - визнавав за нею вс особист права. Визначний юторик Орест Левицький пщкреслював, спираючись на документи, що жшка вищих сташв мала необмежене право купувати й продавати рухоме й нерухоме майно; вона вступала в юридичш зобов'язання; вела судовi позови, нерщко добре знала Статут та iншi закони, особисто з'являлася в суд i виступала в залi судових засщань, не поступаючись чоловшам у знаннi тонкощiв судово'1 казу'стики. Коли жiнка виходила замiж, то брала прiзвище чоловiка, а могла збер^ати i свое, й нерщко в документах замiжнi жшки пщписувалися лише сво'1'м дiвочим прiзвищем [118, с. 62]. Окремi жшки вищих сташв одержували добру осв^у, та й серед мщанок було багато письменних [118, с.63].
У амейнш моралi укра'1'нського народу виступае Бог найнадшшшим охоронцем соцiокультурних цшностей, вироблених багатовiковим духовно-практичним досвiдом. 1дея Бога (пантеону язичницьких богiв) ототожнюеться з потребою у заступницт й сакральною об'ективащею вищого морального Закону-1мперативу. Поширення християнства на Русi як моноте'стично' релiгii сприяло утвердженню цшностей моногамно'1 сiм'i, супроводжуваному обмеженням позацерковних форм шлюбу й змiцнення цившзованих шлюбних зв'язкiв.
Таким чином, важливим фактором утвердження культури моральних амейних вiдносин в Украiнi стало звичаеве право - система юторично вироблених й санкцюнованих селянським середовищем здебшьшого неписаних норм та уявлень про поведшку й взаемовiдносини людей у рiзних сферах 1'х життедiяльностi. Функцюнування звичаевого права в Украiнi вщдавна супроводжувалось самобутньою й розма'тою обрядовютю. Культурi моральних вiдносин укра'нсько' родини внутршньо притаманнi: любов i повага у подружжц прагнення виховати д^ей на принципах загальнолюдсько'1 моралi; щейний зв'язок й духовна спадкоемнiсть поколшь; вимоглива батьювська любов, шанобливе ставлення до батьюв та старших у родиш за вiком;
реалiзацiя моральних та естетичних потреб ycix членiв ам'1. Народна мораль вимагала сyмлiнного ставлення до сiмейних прав i обов'язюв й постiйного пiклyвання про розбудову амейних вiдносин на засадах взаемно! любовi, поваги, дружби та взаемодопомоги.
Список використано1 л1тератури:
1. Борак О. О. Украша: етнокультурна мозшка / О. О. Борак. - Кшв : Либiдь, 2006. - 328 с.
2. Бромлей Ю. В. Этнос и этнография / Ю. В. Бромлей. - Москва : Наука, 1973. -
283 с.
3. Грябан В. В. Релшти культу вогню у свггогляд^ звичаях i традищях украшщв Буковини XIX - ХХ ст. : дис. ... канд. ют. наук : спец. 07.00.05 / Вiкторiя Вiкторiвна. Грябан; 1нститут мистецтвознавства, фольклористики та етнологп iм. М. Т.Рильського НАН Украши. - Кшв, 2002. - 18 с.
4. Дондюк А. Традищя як спосiб морального буття : автореф. дис. ... канд. фшос. наук: спец. 09.00.04 / Андрш Миколайович Дондюк; 1н-т фшософп НАН Украши. -Кшв, 1996. - 24 с.
5. Жайворонок В. В. Знаки украшсько! етнокультури : словник-довщник / В. В. Жайворонок. - К.: Довiра, 2006. - 703 с.
6. Кожолянко О. В. Передшлюбна весшьна обрядовють украшщв Буковини (кш. XIX -XX ст.) : автореф. дис. ... канд. ют. наук : спец. 07.00.05 / Олена В^аливна Кожолянко; Прикарпат. нац. ун-т iм. В.Стефаника. — 1вано-Франювськ, 2006. — 20 с.
7. Кузеля З. Народш звича'1 й обряди, пов'язаш з родинним життям / З. Кузеля // Енциклопедiя украшознавства. Заг. частина. - Перевид. в Укршш. — К., 1994. — С. 239—244.
8. Левицкий О. И. Черты семейного быта Юго-Западной Руси в XVI — XVII вв. / О. И. Левицкий // Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссиею для разбора древних актов. - К.,1909. - Часть XVIII. - Т.Ш. — С. 1-120.
9. Савчин Л. М. Звичаева амейно-побутова обрядовють та ii значення в традицшнш кyльтyрi Волинського Полюся (на матерiалах польових дослщжень 20-30-х рр.ХХ столiття): автореф. дис. канд. ютор. наук : спец. 17.00.01 / Лшя Михайлiвна Савчин; Кшвський державний iнститyт культури. - Кшв, 1995. - 24 с.
10. Франко I. Жшоча неволя в руських тснях народних // Франко I. Зiбрання творiв: У 50-ти т. / I. Франко. — Кшв, 1983. — Т. 26. — С. 110-153.
Стаття надшшла до редакцп 5.05.2015
A. O. Furduchko
THE MORAL RELATIONS' CULTURE IN THE UKRAINIAN FAMILY
The article highlights the culture of the moral relations in the Ukrainian family, which is inherented in love and mutual respect between the spouses; the desire to educate their children on the principles of the universal morality; the ideological feedback and spiritual heredity of the generations; the demanding parental love, the respect for parents and elders; the realization of the moral and aesthetic needs of all family members. The customary law -the system historically produced and sanctioned by peasant environment among a large part of the unwritten norms and beliefs about the behavior and relationships of the people in different areas of their life was the important factor in the culture of the moral family relations in the Ukraine. The traditional morality required a conscientious attitude to the family rights and responsibilities and the constant care of the development of the family relations on the basis of the mutual love, respect, friendship and mutual assistance.
