CC BY
63ний). Показатели оМПК (до 59,36±2,33 мл/мин/кг или на 11 %), АЛАКм (до 6,01±0,21 вт/кг или на 22 %), АЛАКе (до 35,54±2,55 % или на 21 %), ЛАКм (до 4,45±0,29вт/кг или на 21 %), ПАНО (до 60,52±1,64% или на 9%), чссПАНО (до 151,73±4,77 уд/мин или на 10 %) и ОМЕ (до 182±7,88у.е., или на 12 %).
В контрольной группе на конец эксперимента не наблюдалось достоверных изменений параметров функционального состояния по отношению к началу исследования.
Выводы.
Приведенные данные позволили констатировать, что предложенный прыгунам в воду, в подготовительном и соревновательном периоде комплексный метод психофизиологической коррекции способствовал оптимизации их функциональной подготовленности, развитию всех ее составляющих компонентов.
Таким образом, полученные материалы свидетельствуют о существенном улучшении экспериментальной группы функциональной подготовленности команды по прыжкам в воду.
Очевидно, что наиболее информативными показателями изменения уровня функциональной подготовленности организма являются параметры, характеризующие общую, скоростно-силовую выносливость организма и его общий энергетический потенциал. Кроме этого, полученные экспериментальные материалы позволили констатировать достаточную информативность использованной в работе компьютерной программы «ШВСМ» и возможность ее практического использования при проведении обследований спортсменов с целью мониторинга их функциональной подготовленности и корректировки учебно-тренировочного процесса.
Дальнейшие перспективы исследования заключаются в изучении особенностей эффективности метода психофизиологической коррекции применяемой к спортсменам других видов спорта и различных возрастных групп.
Литература
1. Апанасенко Г. Л. Медицинская валеология. - К.: Здоров’я, 1998. - 248 с.
2. Уэйнберг Р.С., Гоулд Д. Основы психологии спорта и физической культуры. - К.: Олимпийская литература,
1998.- 335 с.
3. Лобзин р.Ф., Решетников М.М. Аутогенная тренировка.- Ленинград: Медицина,1986.-279с.
4. Гиссен Л.Д. Время стрессов.- М.: Физкультура и спорт,1990.-192 с.
5. Шаповалова В. А.,. Маликов Н.В., Сватьев А.В. Компьютерная программа комплексной оценки функционального состояния и функциональной подготовленности организма - «ШВСМ». - Запорожье, 2003. - 75 с.
6. Сватьєв А.В., Маліков М.В. Функціональна діагностика у фізичному вихованні і спорті: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Запоріжжя: ЗДУ, 2004. - 195 с.
7. Баевский Р.М. Состояние и перспективы развития проблемы прогнозирования адаптивных возможностей здорового человека // Проблемы оценки функционального состояния в прикладной физиологии / Тезисы докладов Всесоюзного симпозиума. - Фрунзе, 1988. - С. 16-18.
Поступила в редакцию 04.05.2007г.
КОРЕКЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ДІТЕЙ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ ЗАСОБАМИ АДАПТИВНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Фесик Д.О.
Запорізький національний університет
Анотація. У статті розкриваються особливості поведінки дітей із затримкою психічного розвитку, розумовою відсталістю в ступені дебільності та однолітків, що нормально розвиваються, на заняттях адаптивною фізичною культурою. Модель занять адаптивною фізичною культурою дозволила нівелювати регуляцію поведінки, особливо у дітей з
інтелектуальною недостатністю. На підставі отриманих даних розроблені психолого-педагогічні реко -мендації із формування моральної поведінки дітей засобами адаптивної фізичної культури.
Ключові слова: поведінка, корекція, затримка психічного розвитку, інтелектуальна недостатність, адаптивна фізична культура.
Аннотация. Фесик Д.А. Коррекция взаимодействия детей с интеллектуальной недостаточностью средствами адаптивной физической культуры. В статье раскрываются особенности поведения детей с задержкой психического развития, умственной отсталостью в степени дебильности и сверстников, развивающихся нормально, на занятиях адаптивной физической культурой. Модель занятий адаптивной физической культурой позволила нивелировать регуляцию поведения, особенно у детей с интеллектуальной недостаточностью. На основании полученных данных разработаны психолого-педагогические рекомендации по формированию морального поведения детей средствами адаптивной физической культуры.
Ключевые слова: поведение, коррекция, задержка психического развития, интеллектуальная недостаточность, адаптивная физическая культура.
Annotation. Fesik D.A. Correction of co-operation of children with intellectual insufficiency by facilities of adaptive physical culture. In the article the features of conduct of children open up time-lagged psychical development, by a mental backwardness in the degree of mental retardation and coevals developing it is normal, on employments by an adaptive physical culture. The model of occupations by adaptive physical training has allowed to run a level a regulation of behaviour at children with intellectual failure. On the establishment of the obtained data psychologic pedagogical references on shaping moral behaviour of children by tools of adaptive physical training designed.
Keywords: conduct, correction, delay of psychical development, intellectual insufficiency, adaptive physical culture.
Вступ.
Із усіх порушень здоров’я людини розумова відсталість є найпоширенішою. У світі нараховується більше 300 млн. людей із розумовою відсталістю
Фахівці, які займаються вивченням даної категорії дітей, визначають розумову відсталість не як хворобу, а як стан психічного недорозвитку, який характеризується різноманітними ознаками як у клінічній картині, так і в комплексному виявленні фізичних, психічних, інтелектуальних, емоційних якостей (М. С. Певзнер [1], В.І.Чуковський [2]). У зв’язку з цим необхідність дотримуватися моральних норм поведінки є однією із найбільш складних проблем у
корекційній педагогіці і спеціальній психології. Ця проблема набуває особливу актуальність, оскільки від її вирішення залежить успішність інтеграції в сучасне суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку. За даними Є.А.Віннікової [3], серед осіб, що вчинили злочин, більше половини мають психічні аномалії. Це свідчить про важливість проблеми, необхідність здійснення спеціальних заходів і раннього залучення їх до систематичних занять адаптивною фізичною культурою. Дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених показують, що до 30 % підлітків-сиріт мають грубі порушення поведінки, 12 % дітей, що знаходяться на повному державному забезпеченні, потрапляють у кримінальне середовище (Є.А.Віннікова [3]). Наразі почався процес переосмислення змісту спеціальної освіти під впливом ціннісних орієнтацій суспільства і держави, розуміння прав людини і дитини (В. І. Бондар [4], В.М.Синьов [5], М.М.Малофєєв [6]).
Адаптивна фізична культура для дітей із ЗИР, а також із розумовою відсталістю є унікальним засобом усунення недоліків не тільки в руховій сфері, але й повноцінного фізичного розвитку, зміцнення здоров’я, адаптації в соціумі. Ступінь адаптації в навколишньому середовищі знаходиться в залежності від клініко-психопатологічного стану дітей. У зв’язку з цим усьому досліджуваному контингенту була дана медико-фізіологічна і психолого-педагогічна характеристика.
ЗИР та розумова відсталість являє собою не нозологічний, а узагальнений груповий діагноз для даної аномалії розвитку.
Особливістю психічного дефекту досліджуваного контингенту є недорозвиток найбільш диференційованих філо та онтогенетична молодих функцій мозку і відносна збереженість елементарних, еволюційна більш старих (М. С. Иевзнер [1], ГО.Сухарєва [7]).
Серед обстежуваного контингенту нами були установлені такі причини і форми розумової відсталості:
- 25 % - діти, матері яких перенесли краснуху в перші 12 тижнів вагітності;
- 22 % - діти, матері яких перенесли епідемічний паротит у першому триместрі вагітності;
- 18 % - діти, матері яких страждали алкоголізмом і наркоманією;
- 10 % - діти, матері яких хворіли хронічними інфекційними хворобами, захворюваннями серцево-судинної системи, нирок, печінки;
- 8 % - вплив радіоактивного і рентгенологічного опромінення на статеві клітини батьків і сам плід.
Варто відмітити, що більше 20 % досліджуваного контингенту страждали ускладненими формами (психопатологічними розладами, порушенням емоційного контакту з оточуючими, емоційним збуд -женням, немотивованим коливанням настрою).
У даній категорії дітей також була порушена пізнавальна діяльність із частими епілептичними припадками, ендокринними розладами, порушеннями зору і слуху.
Категорія дітей із легкою розумовою відсталістю склали 80 % від загальної кількості досліджуваного контингенту. Вони відставали в розвитку від своїх здорових однолітків, пізно починали ходити, говорити, оволодівати навичками самообслуговування. Вони були неспритні, фізично слабкі, часто хворіли, не цікавились оточенням: не досліджували предмети, не виявляли цікавості до процесів і явищ, що відбуваються в природі, соціального життя.
Активний словник їх бідний, фрази односкладні, вони не можуть передати елементарно зв’язний зміст. Иасивний словник також значно менший за обсягом. Вони не розуміють конструкцій із запереченням, інструкцій, що складаються із двох - трьох слів, їм важко підтримувати бесіду, також не завжди розуміють питання співрозмовника.
У них була сформована тільки предметна діяльність, переважали безцільні дії з іграшками, що не супроводжувались емоційними реакціями і мовою.
Разом із тим, у них збережено конкретне мислення, вони здатні орієнтуватися у практичних ситуаціях. У більшості емоційно-вольова сфера більше збережена, ніж пізнавальна.
Робота виконана за планом НДР Запорізького національного університету.
Формулювання цілей роботи.
Метою дослідження є вивчення психолого-педагогічних механізмів корекції поведінки дітей із інтелектуальною недостатністю (ЗИР церебрально-органічного ґенезу, розумовою відсталістю у ступені дебільності) засобами адаптивної фізичної культури.
У зв’язку з цим були поставлені такі завдання:
1) Визначити місце корекції поведінки в структурі запропонованої моделі та описати її особливості у дітей (із ЗИР, розумовою відсталістю в ступені дебільності) та однолітків, що нормально розвиваються, на підставі чого провести міжгруповий порівняльний аналіз.
2) Иоказати психолого-педагогічні механізми та основні чинники, що визначають корекцію поведінки у дітей старшого дошкільного віку засобами адаптивної фізичної культури.
Методи дослідження - аналіз літератури з проблеми дослідження; індивідуальний констатуючий експеримент. Як додаткові використані соціомет-ричний метод (для фіксування міжособистісних відношень у групах досліджуваних), метод спостереження, бесіди, математичної статистики (порівняння середніх за ^критерієм, дисперсійний аналіз: оцінка зв’язку за Х2 максимальної правдоподібності для номінальних перемінних, за коефіцієнтом кореляції Иірсона для інтервальних перемінних).
В експерименті брали участь 78 дітей. Із них 23 дитини 6-7 років із затримкою психічного розвитку церебрально-органічного ґенезу, у тому числі 12 дітей, що виховуються в сім’ї (д/с № 15 м. Запоріжжя); 11 дітей, що навчаються в дитячому будинку смт Молочанська; 20 дітей-олігофренів 6-7 років, у тому числі 10 осіб дошкільного відділення допоміжної школи № 15 м. Запоріжжя; 10 осіб, які виховуються в зак-
ритому закладі (д/с №2 126 м. Запоріжжя).
Контрольні групи представлені дітьми 6-7 років, які нормально розвиваються, із них 20 дітей, що виховуються в сім’ї, 15 дітей, які виховуються в закритому закладі м. Запоріжжя.
Всього в дослідженні організовано 3 90 експериментальних ситуацій.
У зв’язку з необхідністю виявлення міжосо-бистісних відношень досліджуваних як експериментальна одиниця була використана одна стаціонарна група дітей.
Результати дослідження.
На даному етапі досліджень нами установлені особливості фізичного розвитку і рухових здібностей досліджуваного контингенту.
Исихомоторний недорозвиток дітей виявлявся у сповільненому темпі розвитку локомоторних функцій, непродуктивності рухів, руховому неспокої і метушливості. Рухи збіднені, незграбні, недостатньо плавні. Особливо погано сформовані тонкі і точні рухи рук, предметна маніпуляція, жестикуляція і міміка. Ці особливості були виявлені в 90 % випадків. Ири цьому у них немає узгодженості, точності і порушений темп рухів. Вони сповільнені, незграбні, що перешкоджає формуванню механізму бігу, стрибків, метання.
Руховий недорозвиток виявляється у в ’ялості, неспритності, низькій силі і швидкості рухових дій, в інших - підвищена рухливість поєднується з безладністю, безцільністю, наявністю зайвих рухів.
Ири обстеженні даної категорії дітей установлені такі порушення фізичного розвитку: відставання у масі тіла - 5 %; довжині тіла - 15 %; постави, стопи - 25 %; грудної клітки і зниження її окружності
- 30 %; парези верхніх кінцівок - 12 %; парези нижніх кінцівок - 15 %; відставання в показниках об’єму життєвої ємності легенів - 27 %; деформації черепа -7 %; дисплазії - 8 %; аномалії лицевого скелета - 3 %.
Крім того, виявлені порушення в розвитку рухових здібностей та основних рухів:
- координаційних здібностей;
- відставання від здорових однолітків у розвитку фізичних якостей сили основних груп м’язів рук, ніг, спини, живота на 15-30 %, швидкості реакції, частоти рухів рук, ніг, швидкості одиночного руху на 10-15 %, витривалості до повторення швидкої динамічної роботи, до роботи субмаксимальної потужності, до роботи великої та помірної потужності, до статичних зусиль різних м’язових груп на 20-40 %, швидкісно-силових якостей у стрибках і метанні на 15-30%, гнучкості і рухливості в суглобах на 10-20 %.
У них зафіксовані:
- неточність рухів у просторі і часі;
- грубі помилки при диференціюванні м’язових зусиль;
- відсутність спритності і плавності рухів;
- зайва скутість і напруженість;
- обмеженість амплітуди рухів у ходьбі, бігу, стрибках, метаннях.
Ири розгляді запропонованої моделі розвитку дитини зіставляли її з моделлю психологічної структури ЗИР в дошкільному віці, запропонованою О.С.-Слєпович:
- блок становлення знаково-символічної діяльності -сфері образів-уявлень;
- блок “моральні переживання, почуття” - компоненту “становлення сфери образів-уявлень;
- блок “моральна регуляція поведінки” - компоненту “мотиваційно-цільова основа діяльності”.
Дослідженнями встановлено, що модель розвитку у дітей із ЗИР виглядала так: знання, уявлення, міркування. Недостатня сформованість сфери об-разів-уявлень, труднощі у становленні знаково-символічної діяльності викликані у дітей із ЗИР відставанням у розвитку наочно-образного мислення, складного створення цілого із частин, “образного синкрету”, складністю розпізнання соціальних знаків, ослабленістю мнестичних процесів у сфері уявлень, неміцністю зв’язків між образною і вербальною сферами у дітей із ЗИР порівняно з дітьми, що нормально розвиваються. Усе це веде до запізнення засвоєння ними моральних норм.
Механізми уявлення і моральної оцінки оточуючих більш дієві у дітей із ЗИР, що виховуються в сім’ї, а в сиріт із ЗИР, через їх малий соціальний досвід, особливості емоційної сфери - утруднені, але достатньо проблематичні в обох групах, бо уявлення -творчий акт, пов’ язаний з мисленням і символічним заміщенням. Усі дошкільнята із ЗИР успішно розпізнають тільки конкретні за своїм характером емоції, а складні емоційні стани - неадекватно, або трансформують у більш прості. Особливості розуміння власних і чужих емоційних станів цих дітей визначаються труднощами в оперуванні образами-уявленнями. Уявлення про себе у дітей із ЗИР “є лінійним ланцюжком ... про набір конкретних дій у конкретній ситуації, недиференційованих міркувань-штампів оціночного характеру”. Дітям із ЗИР властива неадекватна самооцінка, часто завищена, що відповідає її стану при нормальному ході розвитку у молодшому віці.
Мотиваційно-цільова основа діяльності дітей із ЗИР характеризується неорганізованістю, імпульсивністю, недостатньою цілеспрямованістю. Це дозволяє припустити, що діти із ЗИР (і сімейні, і сироти) знаходяться на етапі неузгодженості вербальної і реальної поведінки. У дітей-сиріт із ЗИР переважає мотиваційний механізм формування захисної реакції: у сімейних - механізм зсуву мотиву на ціль.
Ири розгляді запропонованої моделі відносно розумово відсталих дітей виявлено, що установлена слабкість засвоєння загальних понять і закономірностей призводить до поверхневого знання моральних норм, вони не є знаком для цих дітей.
У розумово відсталих дошкільнят відмічається несформованість образів-уявлень, тому базовим механізмом для розвитку розумово відсталих дітей є механізм імітації, прямого наслідування, що пояснює підвищену сугестивність. У розумово відсталих сиріт
вплив дериваційних чинників призводить до появлення механізму конкурентної основи: незадоволеність потреб у спілкуванні з дорослими призводить до бажання всіляко завоювати увагу дорослого, значимості їх похвали. Необхідно показати себе з гарного боку, а інших - з поганого.
Така конкуренція призводить до швидшого засвоєння вербальних моральних норм у розумово відсталих сиріт порівняно із сімейними дітьми. У розумово відсталих дітей моральні почуття не розвиваються самі по собі і не мають достатніх передумов для свого розвитку, уявлення про власні емоційні стани неадекватні або приблизні, зафіксовані окремі недиференційовані оціночні міркування-штампи. Хоча емоційна сфера розумово відсталих дітей має суттєві дефекти, вона виявляється дещо більш збережена, ніж пізнавальна. У розумово відсталих дошкільнят існує тільки однобічна регуляція поведінки. Нестійкість мотивації пояснює безсистемність дій. Оцінка дорослим поведінки такої дитини замикає ситуацію на дорослому. Застрявання на цьому кроці розумово відсталих веде до відсутності самоконтролю, появи “ соціальних штампів”. Калькулювання позитивних моральних дій дорослого є одним із шляхів соціалізації цих дітей. Иеребування у закритому закладі призводить до швидшої появи елементарних знань про моральні норми у розумово відсталих дітей.
Це пояснюється тим, що у таких дітей функціонує механізм конкурентної основи, швидше формуються захисні механізми. Розумово відсталі сироти знаходяться на етапі неузгодженості вербальної і реальної поведінки, а сімейні розумово відсталі діти
- проміжному етапі.
На другому етапі досліджень нам вдалося установити такі особливості:
- діти з інтелектуальною недостатністю здійснюють позитивний прогноз своєї поведінки по відношенню до незнайомої дитини;
- розумово відсталі сімейні діти, які і свою поведінку, і оточуючих прогнозують як аморальну (р&к : 0,05); вербальна поведінка, незалежно від характеру ситуації, по відношенню до абстрактної і конкретної дитини, всі досліджувані здійснюють як морально позитивні (р&И : 0,001, р&И : 0,05).
Виключення становили сироти із ЗИР, які у вільній ситуації відносно конкретних однолітків здійснюють недиференційовану поведінку (р = 0,897). Реальна поведінка і в ситуації вільного розподілу здійснюється як морально негативна (р&И : 0,05, р&И : 0,005).
Виключення становили сироти із ЗИР, у яких виявлено протиріччя: реально заданий розподіл значно моральніший, ніж вербальний вільний відносно знайомих однолітків (р&ІЇ : 0,005). У дітей з інтелектуальною недостатністю конфлікт між передбачуваною і реалізованою поведінкою. На вибір цих дітей впливає характер ситуації: чим конкретніша вона, тим більша імовірність виконання моральної норми. На розумово відсталих це впливає більше, ніж на дітей із ЗИР. У вербальній заданій ситуації сироти із ЗИР по-
водяться моральніше, ніж у вільній (р&к ± 0,005). У сімейних дошкільнят із ЗПР навпаки існує тенденція у заданій ситуації реалізувати менш моральний спосіб дії, ніж у вільній (р&И : 0,01). У реальній поведінці у дітей із ЗПР наявна тенденція в заданій ситуації поводитись більш морально, ніж у вільній (р&к : 0,01). Розумово відсталі дошкільнята в реальному й у вербальному плані виявились не чутливі до такого роду впливу (р = 0,846). Предмет, що має для дитини осо-бистісний смисл (цукерка), викликає велику спокусу порушити моральну норму (р&И : 0,001 : р&И : 0,05).
На третьому етапі досліджень нами була запропонована розроблена та адаптована методика занять для даної категорії дітей.
У процесі досліджень вирішували такі спеціальні завдання:
1) Корекція основних рухів у ходьбі, бігу, плаванні, метанні, стрибках, лазінні, вправах із предметами та ін.
2) Корекція і розвиток координаційних здібностей.
3) Корекція і розвиток фізичної підготовленості.
4) Корекція і профілактика соматичних порушень.
5) Корекція і розвиток психічних і сенсорної перцеп-тивної здібностей.
6) Розвиток пізнавальної діяльності:
7) Виховання особистості розумово відсталої дитини.
Для вирішення поставлених завдань нами були запропоновані такі засоби адаптації фізичної культури:
1) Вправи, пов’язані із переміщенням тіла у просторі: ходьба, стрибки, повзання, плавання.
2) Загальнорозвиваючі вправи: без предметів, із предметами (прапорцем, стрічками, гімнастичними палицями, обручами, малими і великими м’ячами), на снарядах (гімнастичній стінці, кільцях, гімнастичній лаві, драбині, тренажерах), вправи на розвиток сили, швидкості, витривалості, гнучкості, спритності, на розвиток і корекцію координаційних здібностей: узгодженості рухів рук, ніг, голови, тулуба, узгодженості рухів із диханням, орієнтуванням у просторі, рівноваги, диференціювання зусиль, часу і простору, ритмічності рухів, розслаблення, на розвиток дрібної моторики кистей і пальців рук, ритміка, танець, елементи хореографії, ритмопластики, вправи з речитативами, віршами, загадками, рахунком, активізуючи пізнавальну діяльність, вправи, направлені на розвиток і корекцію сприйняття, мислення, уявлення, зорової і слухової пам’ яті, уваги та інших психічних процесів, вправи, що виступають як самостійні види адаптивного спорту: фігурне катання, хокей на підлозі, настільний теніс, баскетбол, міні-футбол, верхова їзда.
Крім того, використовували купання, плавання, ходьбу босяком по масажній доріжці, траві, піску, прогулянки на човні, рухливі і спортивні ігри на відкритих майданчиках.
Особливу увагу було приділено гігієнічним чинникам: залучення до норм суспільної та особистої гігієни, співвідношення неспання і сну, навчання і
відпочинку, харчування, навколишнього середовища, одягу, взуття, спортивного інвентарю.
У процесі досліджень виховання і навчання даної категорії дітей пропонували методи формування знань, навчання руховим діям, розвитку фізичних здібностей, виховання особистості, організації взаємодії педагога та учнів, регулювання психічного стану дітей.
Разом із тим, в основі їх лежали закономірності навчання, вікового розвитку, дидактичні і спеціально-методичні принципи, корекційна направленість педагогічного процесу.
Висновки.
1. Несформованість сфери образів-уявлень, знаково-символічної діяльності впливає на специфіку засвоєння моральних знань та уявлень, на моральну регуляцію поведінки у дітей із легкою інтелектуальною недостатністю: уявлення про мораль оточуючих у розумово відсталих дітей, що виховуються в сім’ї, носять різний характер. Уявлення розумово відсталих сиріт і дітей із ЗПР характеризуються моральною основою відносно себе та аморальною відносно оточуючих.
2. На моральний вибір дітей впливають характер ситуації, у яку потрапляє дитина, міжособистісні відношення у групах досліджуваних, контроль дорослих, характер об’єктів, з приводу яких здійснюється вибір.
У результаті проведеного дослідження експериментально виявлений комплекс взаємопов’язаних умов, який впливає на моральний вибір у даної категорії дітей, забезпечує моральну регуляцію дітей з легкою інтелектуальною недостатністю. Запропонована модель занять адаптивною фізичною культурою дозволила нівелювати регуляцію поведінки, особливо у дітей з інтелектуальною недостатністю. На підставі отриманих даних розроблені психолого-педагогічні рекомендації із формування моральної поведінки дітей засобами адаптивної фізичної культури.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем корекції взаємодії дітей з інтелектуальною недостатністю засобами адаптивної фізичної культури.
Література
1. Певзнер М.С. Клинико-психолого-педагогическое изучение умственно отсталых детей с глубокими нарушениями зрения и слуха // Дефектология. - 1980. - С. 915.
2. Лубовский В.И. Психологические проблемы диагностики аномального развития детей. - М.: Педагогика, 1989. - 100с.
3. Винникова Е.А. Моральная регуляция поведения у старших дошкольников с легкой интеллектуальной недостаточностью, воспитывающихся у разных социальных условиях / Автореф. дис. ... канд, психол. наук. - Минск,
1999.
4. Бондар В. І. Партнерство науки і недержавних організацій як умова гуманізації освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук. метод. зб. - Вип. 6 / За ред.. В.І.Бондаря, В.В.Засенка. - К., 2005. - 440 с.
5. Синьов В.М. Методологічні принципи досліджень у галузі корекційної психопедагогіки (олігофренопеда-гогіка) // Дидактичні та соціально-психологічні аспек-
ти корекційної роботи у спеціальній школі. Наук. метод. зб.: Вип.. 6. - К., 2003. - С. 77-80.
6. Малофеев Н.Н. Дети с отклонениями в развитии: реабилитация через образование // Народное образование. - 1998. - № 9-10. - С. 24-29.
7. Сухарева ГЕ. Значение возрастных особенностей детей и подростков в клинике психических заболеваний. Психология аномального развития ребенка: Хрестоматия в 2 т. / Под ред. В. В. Лебединского и М.К.Бардышев-ской, Т.1. - М.: ЧЕРО: Высш.шк.: МГУ, 2002. - 744 с.
Надійшла до редакції 22.05.2007р.
РОЛЬ И ЗНАЧЕНИЕ ВИДОВ ПОДГОТОВЛЕННОСТИ СУДЕЙ ВО ВРЕМЯ ОБСЛУЖИВАНИЯ СОРЕВНОВАНИЙ ПО ГАНДБОЛУ
Цапенко В. А., Медведь М.Н.
Запорожский национальный университет
Аннотация. В статье проанализировано значение видов подготовки, оказывающих влияние на качественное судейство соревнований в гандболе, определена их роль и значимость. Для определения тенденций развития судейства в гандболе необходимо знать структуру и эффективность отдельных компонентов для их дальнейшего совершенствования. Знания в этом направлении позволяет совершенствовать эти структурные подразделения, повышать их эффективность и осуществлять контроль за динамикой развития. Ключевые слова: судейство, гандбол, виды подготовки.
Анотація. Цапенко В. О., Медвідь М.М. Роль і значення видів підготовленості суддів під час обслуговування змагань з гандболу. У статті проаналізовано значення видів підготовки, що роблять вплив на якісне суддівство змагань в гандболі, визначена їх роль і значущість. Для визначення тенденцій розвитку суддівства в гандболі необхідно знати структуру і ефективність окремих компонентів для їх подальшого вдосконалення. Знання в цьому напрямі дозволяє удосконалювати ці структурні підрозділи, підвищувати їх ефективність і здійснювати контроль за динамікою розвитку.
Ключові слова: суддівство, гандбол, види підготовки. Annotation. Tsapenko V.A., Medved M.N. Role and value of types of preparedness of judges during maintenance of competitions from a handball. The value of types of preparation have influence on the high-quality judging of competitions in a handball is analysed in the article, their role and meaningfulness is definite in the article. For determination of progress of judging trends in a handball it is necessary to know a structure and efficiency of separate components for their further perfection. Knowledges in this direction allows to perfect these structural subdivisions, promote their efficiency and carry out control after the dynamics of development.
Keywords: judging, handball, types of preparation.
Введение.
Соревнования по гандболу не являются одноразовым мероприятием, они проводятся постоянно и занимают большое место в спортивной жизни. Огромную роль в проведении соревнований играют спортивные судьи [3,8,10]. Подчеркивая значимость спортивного судьи в соревновательной деятельности гандболистов, естественным и логичным было бы уделить особое внимание их подготовке, что могло бы в определенной степени гарантировать качество
