CC BY
49явленная у больных с положительным результатом лечения: перенесённые повторные ОРЗ способствовали рецидиву или усилению клинической симптоматики ШГО, а в случаях отсутствия выраженного клинического улучшения воспалительных изменений ЛОР-органов (неполная ремиссия) полной редукции неврологической симптоматики ШГО не происходило. Данные результаты свидетельствуют в пользу инфекционной теории происхождения остеохондроза позвоночника, в особенности его шейных неврологических проявлений.
Выводы.
Таким образом, проведённые клинико-иммунологические исследования показали, что восстановительное лечение неврологических проявлений ШГО у больных с иммунодефицитными состояниями, выражающимися в частых ОРЗ и заболеваниях тонзиллярного аппарата, сочетанным применением лечебной гимнастики, массажа воротниковой зоны с втиранием мази Traumeel S, инъекций комплексных АГС Echinacea compositum, Traumeel S и элект-ропунктурным воздействием сопровождается более выраженным положительным клиническим эффектом, чем изолированное применение ЭП, и слабым эффектом при использовании традиционных существующих схем лечения. Результаты иммунологических исследований свидетельствуют о выраженном положительном влиянии ЭП на иммунный статус, которое существенно усиливается при комбинированном использовании ЭП с ЛГ и АГС Echinacea compositum и Traumeel S. Рецидив неврологической симптоматики ШГО связан с возникновением обострений очаговой инфекции в лимфоглоточном кольце или перенесёнными респираторными инфекциями. В связи с этим в схемы реабилитационной терапии таких больных необходимо включать лечебную гимнастику, массаж воротниковой зоны мазью Traumeel S, инъекции АГС Echinacea compositum и Traumeel S с электропунктурным воздействием на шейно-грудной отдел позвоночника.
Дальнейшие исследования предполагается провести в направлении изучения других проблем комбинированного применения реабилитационных средств у больных шейно-грудным остеохондрозом со сниженным иммунитетом.
Литература
1. Башиева ГМ. Гомеопатическая коррекция при экопатологии. В кн.: Экология и здоровье человека: Тезисы докладов Второй Всероссийской научно-практической конференции.
- Самара. Самарский клуб экологов. 1995. - 10 с.
2. Бобылёв А.И. Атравматичный метод мануальной терапии. В сб.: Международный конгресс вертеброневроло-гов. - Казань. 1993. - С.88-89.
3. Епифанов В.А. Лечебная физическая культура. - Москва, 2002.
4. Иванников В.П., Евстифеев Е.А. Опыт лечения остеохондроза позвоночника суховоздушным вытяжением. В кн.: Некоторые актуальные вопросы клинической медицины. Матер. конф. ОСБП и ГУМЗ СССР. - М.: 1979. - С.81-82.
5. Лебедев В.А., Понякина И.Д. Иммунограмма в клинической практике. -М.: Медицина. 1990. - 145 с.
6. Петров Р.В., Чередеев А.Н. Проблемы клинической иммунологии на современном этапе. Иммунология. - 1984.
- № 6. - С. 9-12.
Поступила в редакцию 17.11.2007г.
ОСОБЛИВОСТІ РУХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ДІТЕЙ
Фесик Д.О.
Запорізький національний університет
Анотація. Учні спеціальної школи значно більшою мірою, ніж їх здорові однолітки, потребують спеціальної корекцій-но-виховної роботи, спрямованої на подолання недоліків в їх руховій сфері, пов’язаних з низьким рівнем рухової пам’яті, підбором спортивного обладнання, аналізом і відтворенням рухів. Діти із відхиленнями інтелектуального й осо-бистісного розвитку потребують у строго диференційованому режимі рухової активності. Уведення додаткових годин рухової активності допомагає дітям даної категорії краще адаптуватися до навчального процесу. Ключові слова: особливість, рухи, діти, пам’ять, корекція, сприйняття, обладнання, вправи.
Аннотация. Фесик Д.А. Особенности двигательной деятельности умственно отсталых школьников. Учащиеся специальной школы значительно в большей степени, чем их здоровые сверстники, нуждаются в специальной коррекционно-воспитательной работе, направленной на преодоление недостатков в их двигательной сфере, связанных с низким уровнем двигательной памяти, подбором спортивного оборудования, анализом и воспроизведением движений. Дети с отклонениями интеллектуального и личностного развития нуждаются в строго дифференцированном режиме двигательной активности. Введение дополнительных часов двигательной активности помогает детям данной категории лучше адаптироваться к учебному процессу.
Ключевые слова: особенность, движения, дети, память, коррекция, восприятие, оборудование, упражнения.
Annotation. Fesik D. Motor activity peculiarities of the mentally retarded schoolchildren. The students of a specialized school need special correctional - educational treatment in much more significant extent than their normal coevals. This treatment must be aimed to overcome their motor sphere deficiencies conditioned by the low level of their motor memory, selection of sport equipment movements analysis and reproduction. Children with deflections of intellectual and personal development require strictly differentiated regimen of a motor performance. Introduction of additional hours of a motor performance helps children of the given class to adapt for educational process better.
Key word: peculiarity, movement, children, correction, perception, equipment, exercises.
Вступ.
Національна програма “Діти України” дала новий імпульс у вирішенні складних проблем профілактики захворювань і забезпечення дітей медичною допомогою, зміцнення їх здоров’я. Створення нової школи України ХХІ століття вимагає скрупульозних досліджень для повноцінного, фізичного, інтелектуального і духовного розвитку дитини.
Фахівці, що займаються цією проблемою, покликані готувати дітей із відхиленнями в розумовому розвитку до праці, до суспільно корисної роботи. Значення цього завдання зростає у зв’язку з тим, що діти даної категорії складають найбільший відсоток серед дітей із особливими потребами. Тому підготовка до життя достатньо великої групи осіб і включення їх у продуктивну працю - важлива соціальна проблема. При цьому особлива роль належить тим видам діяльності, які викликають в учнів підвищений інтерес та емоційно-позитивні відношення. До них відноситься рухова та ігрова діяльність.
У дітей із відставанням в розумовому розвитку порушена нервова регуляція м’язової діяльності,
в результаті чого своєчасно не формується система зворотних зв’язків, запізнюється формування координаційних здатностей, виникають складності у формування довільних рухів.
Недостатня розробленість питань підвищення ефективності корекційно-виховної роботи в процесі рухової діяльності, а також знаходження дидактичних шляхів, які сприяють вирішенню спеціальних завдань спеціальної школи засобами фізичних вправ та ігор, визначили актуальність нашого дослідження.
Можливість використання фізичних вправ з метою корекції та компенсації порушених функцій у дітей з порушеннями інтелекту визначається важливістю ролі м’язової системи. При недостатній руховій активності слабшає м’язова діяльність, кардіо-респі-раторна система. Розумово відсталі діти часто мають супутні дефекти зору, слуху, опірно-рухового апарату, які погіршують стан їх організму і часто сприяють прогресуванню захворювання.
Проблема виховання і розвитку дітей з особливими потребами виявляється особливо значимою у світлі теорії Л.С.Виготського [1] про провідну, стимулюючу роль навчання в розвитку дитини. Ця концепція отримала переконливе підтвердження в дослідженнях загальної психології і педагогіки (Ю. К. Бабанський, П.Я.Гальперин, Л.В.Занков, А.В.Запорожець, ГК.Ко-стюк, М.Н.Скаткін, М.Ф.Тализіна, Д.Б. Ельконін).
Ідеї Л.С.Виготського про можливість і необхідність психічного розвитку дітей у процесі навчання відіграють вирішальну роль і у вирішенні питань спеціальної педагогіки. При цьому в працях Т.А.Власової [2], І.ГЄременко [3], М.С.Певзнер [4], В.Г.Петрової [5], В.І.Бондаря [6], В.М.Синьова [7], Л.С.Вавіної [8], Н.Г.Байкіної [9] та інших фахівців показані значні потенційні можливості розвитку психіки аномальної дитини, які найуспішніше реалізуються в спеціально створених умовах, коли застосовуються різноманітні коригуючі засоби.
Одним із важливих соціальних завдань освіти дітей із порушеннями інтелектуального розвитку є підготовка до трудової діяльності. Це залежить від рівня фізичної підготовленості учнів. Отже, виникає потреба у формуванні науково-методичної основи для організації і проведення занять з ігровою спрямованістю. З метою ефективного вирішення завдань корекції рухової сфери учнів, необхідно провести дослідження впливу різних підходів у системі фізичного виховання, переважно перцептивно-рухового розвитку, на формування фізичної та психічної сфери дітей. У зв’язку з цим рекомендуємо використати в програмах із фізичного виховання елементи рухливих і спортивних ігор, спеціальні вправи на точність, координацію рухів. Тому заняття з фізичної культури у цьому плані повинні мати корекційно-розвиваючу спрямованість.
Робота виконана за планом НДР Запорізького національного університету.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження - виявлення оптимальних умов виховання і розвитку дітей із відхиленнями в розумовому розвитку в процесі ігрової діяльності.
Відповідно до мети дослідження були визначені такі основні завдання:
- вивчити особливості рухової та ігрової діяльності дітей із відхиленнями в розумовому розвитку та їх своєрідність;
- визначити корекційно-розвиваюче значення рухової та ігрової діяльності в умовах спеціального навчання і виховання.
Наша наукова концепція базувалася на психо-лого-педагогічних дослідженнях Б.Г.Ананьєва, А.А.Бо-дальова, В.І.Бондаря, Л.А.Венгера, М.М.Волкова, О.І.Г алкіної, Б.Ф. Ломова, В.С.Мухіної, В.М.Синьова.
У роботі керувались працями в галузі патофізіології вищої нервової діяльності і клініки олігофренії (В.І.Лубовський, А.Р.Лурія, Є.М.Мастюкова, М.Н.Фішман, Л.А.Новикова, Д.А.Фарбер, Р.І.Ма-чинська, І.П. Лукашевич), педагогічними роботами В.І.Бондаря, В.М.Синьова.
Об ’єкт дослідження - рухова діяльність дітей із вадами інтелекту.
Предмет дослідження - педагогічні умови, що забезпечують корекцію недоліків рухової сфери дітей із вадами інтелекту засобами рухової діяльності.
Дослідження проводились у 1-4 класах спеціальної школи смт Молочанська Запорізької області, №3 м. Запоріжжя. Усього у навчальному експерименті було зайнято 346 дітей у віці від 8 до 15 років із діагнозом олігофренія у ступені дебільності.
Для вирішення поставлених завдань на початковому етапі велика увага приділялась медико-педа-гогічній документації. Це дозволило встановити єдиний за клінічною формою контингент дітей експериментальних і контрольних груп. На етапі констатуючої і контрольної частин дослідження пропонували індивідуальний експеримент. В основній, формуючій, частині дослідження використовували груповий навчальний експеримент в організованих відповідним чином умовах. Отримані дані у спеціальній школі зіставляли із показниками їх здорових однолітків.
Особливе місце займав аналіз навчальних програм із фізичної культури, а також спрямованість навчально-тренувальних занять з ігрової діяльності. Вплив рухової діяльності на організм учнів здійснювався шляхом порівняння з даними, отриманими в контрольних класах.
Результати дослідження.
Рухова діяльність пропонує складний комплекс пізнавальних процесів, інтелектуальних операцій, спеціальних умінь і навичок. Ці питання достатньо вивчені і відображені в загальнопсихологічних і загальнопеда-гогічних дослідженнях (Т. Б. Богданова, Н.Г.Байкіна, А.В-.Рубців, Н.О.Рубцева, А.А. Дмитрієва).
Проте відомості про особливості рухової діяльності дітей із порушеннями інтелекту досить обмежені і в спеціальній літературі не знайшли систематичного висвітлення. Разом із тим, різними формами фізичної культури і спорту займаються понад 0,7 % інвалідів, із яких особи з розумовою відсталістю - 26,4 %.
Дослідження показали, що в дітей експериментальних груп у віці 8-9, 9-10, 10-11 років розумова
відсталість у переважній більшості випадків поєднується із соматичними захворюваннями 15 %, аномальним розвитком рухової сфери - 15 %, вроджені структурні аномалії зубів і прикусу - 5 %, готичне піднебіння - 3 %, вроджений вивих стегна - 3 %, порушення серцево-судинної системи - 25 %, дихальної системи - 15 %, ендокринної системи - 7 %, порушення слуху - 3 %, зору - 9 %, а також численні комплексні обтяжені дефекти.
Дослідження дозволили виявити, що психофізичний розвиток дітей з розумовою відсталістю у віці від 8 до 11 років залежить від соціальних та біологічних чинників, а також ступеня основного дефекту, супутніх захворювань. Вони відставали від своїх здорових однолітків на 3 роки. Мали відставання у довжині і масі тіла, велика кількість з надмірною вагою, порушена постава, деформація стопи, порушення в розвитку грудної клітки, а також низькі показники життєвої ємності легенів, деформації черепа, лицьового кістяка, дисплазію (відхилення органів від нормальної форми і розміру).
Крім того, у таких дітей відмічені недоліки в розвитку основних рухів, неточності рухів у просторі і часі, невміння виконувати різні ритмічні рухи, грубі помилки в диференціації м’язових зусиль, низький рівень рівноваги, обмеження амплітуди рухів у бігу, стрибках, метаннях, відсутність легкості і плавності в рухах, надмірна напруженість і скутість рухів.
Нам удалося виявити у них порушення в розвитку основних фізичних якостей: відставання від норми в показниках сили основних м’язових груп тулуба і кінцівок (на 15 - 30%), швидкості рухів (10 - 14 %), витривалості (20 - 40 %), швидкісно-силових якостей (15 - 30 %), рухливості в суглобах (10 - 20%).
Нами зафіксовані дані про швидку стомлюваність, особливо при монотонній роботі. Разом із тим, ігрова діяльність збільшувала їх працездатність.
При проведенні досліджень була відмічена в дітей із порушеннями інтелекту знижена самооцінка. Залежність від батьків утруднює формування себе як особистості. Це пов’язано з низьким рівнем спілкування, затримкою вербального розвитку, пасивністю, підвищеною підлеглістю, відсутністю ініціативи. Агресивність, деструктивну поведінку, що зустрічаються в таких дітей, можна розглядати як артефакти, викликані ситуацією, сімейним і суспільним вихованням. Можливо, це єдиний засіб захисту або бажання подолати всезагальну байдужість і звернути на себе увагу.
При проведенні занять із дітьми з порушеннями інтелекту були запропоновані такі принципи:
• принцип комплексного підходу, який включає вплив на рухову, сенсомоторну, емоційну, інтелектуальну сферу, розвиток вищих психічних функцій;
• принцип індивідуального і диференційованого підходу;
• принцип системності;
• принцип свідомості та активності.
Дослідження дозволили виявити такі дані в експериментальній групі:
• психічні процеси підвищились на 58 %;
• фізіологічні реакції - на 40 %;
• переживання - на 32 %;
• поведінка - на 39 %.
У контрольній групі показники змінились незначною мірою: психічні процеси на 26 %, фізіологічні реакції - на 24 %, переживання - на 1 %, поведінка - на 9 %.
У процесі занять підвищеної рухової активності в експериментальній групі було виявлено, що показники динамометрії покращились у середньому на 9 %, у дітей контрольної групи на 4 %. Показник ЖЄЛ в експериментальній групі збільшився на 16,8 %, а в контрольній тільки на 7 %. Показники антропометрії в експериментальній групі покращились на 17 %, в контрольній на 7 %.
Висновки.
Діти із відхиленнями інтелектуального й особи-стісного розвитку потребують у строго диференційованому режимі рухової активності. Уведення додаткових годин рухової активності із залученням ігрових засобів допомагає дітям даної категорії краще адаптуватися до навчального процесу, розширює психомоторні можливості для їх інтеграції в сучасне суспільство, підвищує самооцінку та впевненість в собі, що полегшує процеси соціалізації цієї категорії дітей.
Вважаю, що проведення занять із рухової діяльності дітей з порушеннями інтелекту в інтегрованих групах разом з їх здоровими однолітками дозволить даній категорії дітей успішніше підготуватись до трудової діяльності та успішніше інтегрувати в сучасне суспільство.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем рухової діяльності розумово відсталих дітей.
Література
1. Выготский Л.С. Собрание сочинений в 6-ти томах. Основы дефектологии / Под ред. Т.А.Власовой. - М.: Педагогика, 1983. - Т. 5. - 368 с.
2. Власова Т.А., Певзнер М.С. Учителю о детях с отклонениями в развитии. - М.: Просвещение, 1967. - 208 с.
3. Єременко І.Г. Психолого-педагогічні умови вдосконалення уроку в спеціальних школах // Тези доповідей Респ. пед. читань з питань дефектології на тему “Урок як основна форма підвищення ефективності навчально-виховного процесу”. - Луцьк, 1987. - С. 3-4.
4. Петрова В.Г К вопросу о развитии детей-олигофренов в процессе обучения. Восьмая научная сессия по дефектологии и пятые всесоюзные педагогические чтения (секция дефектологии) 27 - 29 марта 1979 г. Воспитание учащихся специальных школ в процессе овладения основами наук (ІІ часть). - М., 1979. - С. 359-360.
5. Бондар В.І. Основні етапи становлення системи підготовки вчителя допоміжної школи // Зб. наукових праць Кам’янець-Подільського держ.пед. унів., інф.-вид. відділ, 2000. - Т. 1. - С. 10-14.
6. Синьов В.М. Українська корекційна психопедагогіка на сучасному етапі еволюції системи спеціальної освіти // Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського державного університету. Серія соціально-педагогічна. Випуск УІ / Відп. ред. В.І.Співак. Упорядник О.В.Гаврилов.- Кам-’янець-Подільський, 2006. - С. 46-50.
7. Вавина Л.С. и др. Обучаемость как один из показателей изучения умственно отсталых детей при организации их дифференцированного обучения. Современное состояние исследований по изучению, обучению и трудовой подготовке аномальных детей. Десятая научная сессия по дефектологии, 1983 (5-7 апреля). - М., 1983. - С. 108.
8. Байкіна Н.Г, Крет Я.В. Рання діагностика та корекція психомоторики дітей із вадами психофізичного розвитку. Монографія. - Запоріжжя: ЗНУ, 2007. - 346 с.
Надійшла до редакції 01.11.2007р.
