CC BY
8Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 22 (61). № 1. 2009 г. С. 3-9.
ИСТОРИЯ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА
УДК 347.68
Анохш О.М.
КОРАН I ХАД1СИ 1МАМА АЛЬ-БУХАР1 ПРО Г1ДН1СТЬ ДЖИХАДУ: 1СТОРИКО-
ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
У статп розглядаються основи права вшни, що мютяться в головних джерелах му-сульманського права - у Коран i збiрнику хадiсов iмама аль-Бухари. Показуеться значимiсть i необхщнють джихада для змiцнення i розповсюдження iслама. Розглядаються умови учасп мусульман у священнiй вiйнi, а також негативш наслiдкi для тих оаб, якi вiдхиляються вiд цього.
Ключовi слова: хадiси, iмам аль-Бухар^ джiхад, священна вшна, боротьба на шляху Аллаха.
У широкому розумшш "джихад" можна розглядати як зусилля, здшснюваш в iндивiдуальнiй, соцiальнiй i духовнiй сферах, спрямованi на реалiзацiю приписiв iсламу, що означае рух (боротьбу) на шляху Аллаха. Тшьки впорядкувавши всi iмпульси й процеси вiдповiдно до встановлених канонiв, людина здатна перетворити власну тiлесну природу, трансформувати належним чином суспiльнi стосунки, набли-зитися до розумiння вищих духовних iстин.
Зпдно з релктаними основами iсторична перспектива поширення юламу мае наперед визначений характер i завершиться його трiумфом серед рiзних народiв, що не виключае можливостi застосування насильницьких дiй для подолання спротиву так званих "невiрних" (немусульман). Звщси випливае, що боротьба з "невiрними", у тому чист й озброена, е одним з вцщв джихаду. Тому у вузькому розумшш джихад може бути визначений як правовiрна озброена боротьба з "невiрними", здшснювана для поширення релий iслам серед усiх народiв, результатом яко! стане створення идеального мусульманського суспiльства.
Все це робить актуальним дослщження джихаду в правовому вимiрi, де вiн е еле-ментом мусульмансько! релтйно-правово! системи - правом вшни. У впчизнянш наущ цiй проблемi не придiлено належно! уваги. Деяю li аспекти - низку загальнотео-ретичних питань - висвгтлено в роботах А.А. Алiева, Н.В. Жданова, Л.Р.Сюкеяйнена, Бехруза Хашматулли, однак ще не вивчено присвячеш цiй темi положення Корану [1] i суни в !х едносп та взаемодоповненнi. У зв'язку з цим метою статп е встановлення релiгiйно-правових основ джихаду, викладених у головних джерелах мусульманського права.
Зазначимо, що значущють корашчних положень полягае в закршленш фундамен-тальних установлень щодо сутi й важливостi джихаду в юлам1 Проте уточнення i роз-виток розпоряджень Корану зроблене в суш, зокрема в ii головнш частинi - збiрцi хадiсiв iмама аль-Бухарi (810-870 рр.). Слово "хадю" - означае повiдомлення, це
вщомосп про вчинки пророка Мухаммада, його вислови, оцшки, ухвалюваш ршення тощо. Ус хадюи, включен в "Сах1х" аль-Бухар1 [2], визнаш достсврними, { тому при проведенш дослщження мають наукову цшшсть.
Правов1рна вшна виступае правом { обов'язком кожного мусульманина, про що однозначно сказано в Кораш: "А тому борггься на шляху Господньому { знайте, що Аллах усе чуе й об1знаний про все" (Коран, 2:244). Тобто Аллах повел1в мусульманам битися на його шляху, ризикуючи сво!м життям { жертвуючи сво!м майном, тому що священна вшна неможлива без виконання цих двох умов. Аллах закликав мусульман бути щири-ми пщ час джихаду 1 битися тшьки задля того, щоб прославити Слово Боже, адже Вш чуе будь-яю слова 1 знае про вс праведш й погаш помисли, приховаш в людських сер-цях. I якщо во!н, що б'еться на шляху Аллаха, твердо переконаний, що Вш - усе чуе 1 знае, то легко переносить ус тяготи вшни [3, с. 210].
Разом ¡з тим джихад е одночасно 1 колективною, й шдивщуальною боротьбою мусульман, перепоручати яку шшим не можна. Як пише аль-Шаф^, "джихад, 1 зокрема участь в озброених д1ях, обов'язковий для всх без винятку (в1рних), придатних до вшськово! служби, так само як { молитва, паломництво, подавання милостиш, { шкому не дозволено виконувати щ обов'язки за шшого, оскшьки виконання !х одним чоловшом не веде до виконання свого обов'язку шшим чоловшом [4, с. 84].
1з цього виходить, що шд джихадом (озброеною боротьбою) необхщно розумгги т1льки битву з релкгйного мотиву, а не корисливють, помсту тощо. У хадга 102 зазна-чено: "Повщомляеться, що Абу Мусса ... сказав: "(Одного разу до пророка ... прийшов якийсь чоловш, який запитав його: "О посланцю Аллаха, що таке битва на шляху Аллаха? Адже деяю з нас б'ються шд впливом гтву, а шш1 - (пщ д1ею) лкт". Вш сказав: "На шляху Аллаха Всемогутнього 1 Великого знаходиться той, хто б'еться заради того, щоб над усе було слово Аллаха". Це ж пщтверджуеться { в хадю1 1160: "Передають ¡з сшв Абу Мусси .., що (одного разу) до пророка ... прийшов якийсь чоловш { сказав: "(Один) чоловк б'еться заради военно! здобич^ (шший) б'еться заради слави, (третш) же б'еться напоказ, так хто (з них б'еться) на шляху Аллаха? (Пророк ...) сказав: "На шляху Аллаха (б'еться чоловш) що б'еться заради того, щоб над усе було слово Аллаха".
Про релггшну основу джихаду сказано I в хадга 25: "Передають з1 сл1в Абу Хурай-ри .., що одного разу посланця Аллаха ... запитали: "Яка справа е найкращою?" Вш вщпов1в: "В1ра в Аллаха 1 Його посланця". (Його) запитали: "А тсля цього?" Вш вщпов1в: "Боротьба на шляху Аллаха". (Його знову) запитали: "А тсля цього?" Вш вщпов1в: "Бездоганний хадж".
Тому достошство джихаду прир1внювалося пророком до значущосп стовшв юламу. У хадю1 1146 зазначено: "Повщомляеться, що Абу Хурайра ... сказав: "(Одного разу) один чоловш прийшов до посланця Аллаха ... 1 попросив: "Вкажи меш на таку справу, яка дор1внюе джихаду". (Спочатку пророк ...) сказав: "Я (не можу) назвати (таку справу", а через деякий час) запитав: "Чи зможеш ти ввшти до свое! мечет { (безпере-рвно) молитися, не слабшаючи, (а також безперервно) постити, не розговляючись тсля того, як учасник джихаду вщправиться (на вшну)?" (У вщповщь йому цей чоловш) сказав: "Та хто ж зможе (робити) це?!"
I найкращий з людей той, хто веде боротьбу на шляху Аллаха. У хадю1 1147 читаемо: "Повщомляеться, що Абу Сайд аль-Худр1 ... сказав: "(Одного разу проро-
4
ка ...) запитали: "О посланцю Аллаха, хто е найкращим з людей?" Посланець Аллаха ... вщпов1в: "В1рний, який веде боротьбу на шляху Аллаха, не жалдачи ш самого себе, ш свого майна".
Через таку високу значущють джихаду пророк вимагав вщ сво!х сподвижниюв принесення клятви про !х участь у цш боротьб1. У хадю1 1215 зазначено: "Повщомляеться, що Мудшаш1' ... сказав: "(Свого часу) ми з мо!м братом прийшли до пророка .., якому я сказав: "Прийми в нас клятву в тому, що ми здшснили хщжру". (Пророк.) сказав: "(Час) хщжри пройшов". Я запитав: "Так у чому ж нам присягнутися (тоб1)?" Вш сказав: "У (тому, що ви сповщуватимете) юлам { (будете брати участь у) джихадГ".
Участь у джихад1 вимагала вщ мусульман повно! самовщданосп { готовносп до юнця виконати свш обов'язок, за що !м буде призначена нагорода: "О ви, хто в1рить! Чи не запропонувати вам обмшний торг, який вщ важко! кари вас позбавить? Вам - в1рити в Аллаха 1 посланця Його 1, на шляху Його б'ючись, вщдати вс1 засоби { всю душу. Це найкраще для вас. О, якби ви тшьки знали! А вш пробачить вам ваш1 гр1хи, в Сади вве-де, р1чками омип, у прекрасш палаци сад1в Едему. I в цьому - вище визнання (Аллаха). А також те, що вам таке миле, - Господня допомога 1 швидка перемога. Ти цю мило-стиву Звютку вс1м в1рним провюти" (Коран, 61:10-13).
Ця нагорода чекае в1рних шсля смерт в день Суду, а також { в земному житп як допомога Аллаха в !х повсякденних справах. Але найбшьш гщними стануть т в1рш, яю довели свою вщданють Аллаху, загинувши на Його шляху, { т1, хто чекае смерт^ б'ючись за справу Аллаха, спод1ваючись бути убитими й опинитися в раю. У хадю1 1156 сказано: "Повщомляеться, що Анас бш Мал1к ... сказав: "(Одного разу) мш дядь-ко, Анас бш ан-Мадр .., який не брав учасп в бита пщ Бадром, сказав (пророков1 ...): "О посланцю Аллаха, я не брав учасп у тво!й першш бита з багатобожниками, але якщо (коли-небудь поим Аллах дасть меш можливють битися) з ними, то, воютину, Аллах побачить, що я зроблю!" А коли в день битви шд Ухудом мусульмани потершли пораз-ку, вш вигукнув: "О Аллаху, я приношу Тоб1 вибачення за те, що зробили щ, - маючи на уваз1 сво!х товариш1в - { (закликаю) Тебе, (засвщчити) мою непричетнють, до (того, що зробили) т1!" - маючи на уваз1 багатобожниюв. (Сказавши ж це,) вш рушив уперед 1 зггкнувся з (пробгаючим) Са'дом бш Му'азом, (якому) сказав: "О, Са'д 1бн Му'аз, (я прагну до) раю I до Господа ан-Надра! Воютину, я вщчуваю його пахощ1 з боку Ухуда!" (А пот1м) Са'д сказав: "Не зм1г я, о посланцю Аллаха, (зробити того) що зробив вш!" Анас сказав: "А (шсля бою), знайшовши його вбитим { спотвореним багатобожниками, ми нал1чили на (його тш) бшьше вгамдесяти ран вщ меч1в, спис1в { стрщ, 1 (був вш зшвечений настшьки, що) шхто на зм1г утзнати його, окр1м його сестри, яка вшзнала (Анаса) по пальцях його рук!"
Анас сказав: "I ми вважали .., що саме про нього 1 про таких, як вш, мовиться в по-сланому зверху аятг "Серед вщданих Аллаху е таю, хто в1рний Договору з Ним, I серед них також е т1, як свою межу (на славу) завершили, як е й т1, що чекають (години свое!)" (Коран, 33:23).
Пророк також пщтверджуе слова Аллаха про нагороду, яка чекае на тих в1рних, яю б'ються на Його шляху. У хадю1 1148 зазначено: "Повщомляеться, що Абу Хурайра ... сказав: "Я чув, як посланець Аллаха ... сказав: "Чоловш, що бореться на шляху Аллаха,
5
- { Аллаху вщомо про того, хто бореться на шляху Його, - под1бний до того, хто безпе-рервно постить { молитися, { Аллах поручився за те, що якщо хтось бореться на шляху Його 1 гине, то Вш уведе його в рай, (якщо ж ш), то Вш благополучно поверне його назад з нагородою або з военною здобиччю".
Навггь одна битва на шляху Аллаха, що стала останньою для в1рного, заслуговуе на нагороду. У хадга 1158 сказано: "Повщомляеться, що аль-Бара... сказав: "(Одного разу) до пророка ... пщшшов якийсь чоловш, обличчя якого було закрите зал1зною (маскою), 1 запитав: "О посланцю Аллаха, (чи не слщ меш спочатку) битися, а попм прийняти юлам?" (Пророк.) сказав: "(Спочатку) прийми юлам, а поим бийся". Тод1 (цей чоловш) прийняв юлам, вступив у б1й { був убитий, пюля чого посланець Аллаха . сказав: "Вш зробив мало, але нагорода (його буде) велика!"
I вже в раю цей убитий заслуговуе на краще мюце. У хадю1 1159 зазначено: "Повщомляеться, що Анас бш Малш ... сказав: "(Свого часу) Умн ар-Рубай!' бшт аль-Бара .., яка була матр'ю Харюи бш Сурак1 .., прийшла до пророка ... 1 попросила: "О пророче Аллаха, чи не розповюи ти меш про Харрюа? - а вш був убитий стршою, пу-щеною невщомим чоловшом, у день (битви пщ) Бадром. - Якщо вш перебувае в раю, то я терттиму, а якщо ж ш, я прко плакатиму за ним!" (У вщповщь !й пророк ...) сказав: "О Умм Харрюо, воютину, у раю е сади, !, воютину, твоему синов1 дюталася (найкраща частина) Ф1рдауса!" вщомо, що це найкраще мюце в раю.
Маючи на уваз1 нагороду, яка чекае на загиблих у житп в1чному, Аллах упшае в1рних: "I про вбитих на шляху Господньому не говорггь, що вони мертва Н1! Вони жив1, - Але цього осягнути вам не дано" (Коран, 2:154). Са!д Кутб, ширше коментуючи цей аят, пише, що полегл! залишаються живими в настшьки далекоглядному значенш, що ми з нашим обмеженим розумом не в змоз1 цього побачити { зрозушти. Тому мученикам не роблять обмивання тша, оскшьки це обмивання повинне очистити тшо, по-збавлене життя. Вони ж, полегл! за справу Аллаха, чист так само, як { живг Кр1м того, !х хоронять у тому одяз1, у якому вони прийняли мученицьку смерть. Оскшьки вони жив!, земний одяг повинен залишитися й убранням !х могили. Навггь см'я не переживае розставання з цими борцями Аллаха як прку { нестерпну втрату, оскшьки, як жив!, вони й надал! залишаються поблизу свое! см'! { сво!х друз1в. Зрозумшо, ми завжди повинш знати, хто таю щ "кровш свщки" (по-арабськи шахщ, множина шухада), що продовжують жити. Вони т1, кого"вбили на шляху Аллаха". Тшьки на шляху Аллаха, а не пщ яким-небудь шшим знаком або за яку-небудь шшу справу. На шляху ктини, яку Вш послав, на шляху закону, який Вш проголосив, на шляху релит!', яку Вш вибрав: тальки на цьому { виключно цьому шляху. Будь-яке шше ршення, будь-який !нший нам1р, будь-який шший щеал виключають мученицьку смерть [5, с. 76, 77] .
Але, розушючи це, пророк все ж таки сумував за сподвижниками, убитими на пол! бою. У хадга 1172 читаемо: "Повщомляеться, що Анас ... сказав: "Зазвичай пророк ... не заходив до жодного будинку в Медм, якщо не брати до уваги дому Умм Су-ляйм { (будинюв) сво!х дружин; (коли ж його) запитали (про причину цього), вш сказав: "Воютину, меш шкода !!, бо !! брата убили, коли вш був разом з1 мною".
Нагороду отримае I той, хто буде поранений, б'ючись на шляху Аллаха. У хадга 1155 зазначено: "Передають з1 сл1в Абу Хурайри..., що посланець Аллаха ... сказав: "Присягаюся Тим, у Чи!й долош душа моя, (якщо) хто- небудь буде поранений на шля-
6
ху Аллаха, - а Аллах краще знае про тих, хто отримае поранення на шляху Його, - вш обов'язково з'явиться в День воскресшня (з1 своею раною) кольору кров1 (, вщ яко! йти-ме) аромат мускусу".
Винагородженим виявиться { той, хто не брав учасп в бита через поважну причину, але бажав цього. У хадю1 1169 говориться: "Передають 1з слш Анаса .., що пщ час одного з вшськових поход1в пророк ... сказав: "Воютину, залишилися за нами в Медш люди, яю затрималися (там) з поважно! причини, (а все ж таки) перебували з нами, якою б прською дорогою або вад1 ми не йшли".
Нагорода чекае I того, хто спорядив во!на в похщ або дбае про його ам'ю. У хадю1 1171 зазначено: "Передають з1 слш Зайда бш Халща аль-Джухаш .., що посланець Аллаха ... сказав: "Той, хто спорядив во!на в похщ на шляху Аллаха, сам узяв у ньому участь, { хто замшив собою учасника такого походу в турботах (про його с1м'ю також) узяв у ньому участь".
Проте милосердя Аллаха до в1рних виявляеться в тому, що для ос1б з ф1зичними вадами зроблено виняток, який звшьняе !х вщ учасп в джихада У хадю1 1166 читаемо: "Передають з1 слш Сахля бш Са'да ас-Са'щ .., що Зайд бш Сабгг ... сказав: "Коли посланець Аллаха ... диктував меш аят (, у якому сказано): "Не однаков1 (один з одним) т з в1рних, яю вщсиджуються (вдома), 1 т1, що б'ються на шляху Аллаха ...", до нього прийшов 1бн Умм Мактум { сказав: "О посланцю Аллаха, якби я м1г узяти участь у джихада я б (теж) обов'язково бився!" - а вш був слшим. I тсля цього Всеблагий { Всевишнш Аллах послав (нове одкровення) Своему посланцев1 .., нога якого, що торка-лася мое! ноги, стала такою важкою, що я побоявся, що (моя нога) буде роздроблена. А коли (посилання одкровення) йому заюнчилося, (виявилося, що) Всемогутнш { Великий Аллах послав наступне: "... за винятком тих, хто мае ушкодження ...".
Надал1 вщносно таких ос1б наказано: " № на слшому, ш на кривому, ш на хворому провини не буде (, якщо на вшну вш не пще)". Того, хто покоряеться Аллахов1 { посланцев1 Його, Аллах уведе в Сади, р1чками омип; Того ж, хто вщвернувся, покарае вш тяжкою карою" (Коран, 48:17).
Окр1м ф1зичних вад, вщ учасп в джихад1 звшьняе 1 вщсутнють у в1рного належних матер1альних засоб1в: "Але немае провини на тих, хто слабкий або хворий, або хто (з м1зерного достатку свого) витрачати не може (на шляху Аллаха), якщо вони щир1 перед Ним { перед посланцем Його; I н1яких немае пщстав бути проти тих, хто робить добро, - Аллах, воютину, всепрощаючий, милосердний! Немае 1 на тих (провини), яю, прий-шовши до тебе просити спорядження (для походу), почують вщ тебе: "Я не можу знай-ти, на чому вщправити вас". Вони вщходять, { оч1 !х наповнюються сльозами скорботи, що немае в них (добра) на потр1бш витрати" (Коран, 9:91,92).
Таким чином, окр1м зазначено! категорп ос1б, для решти мусульман вщсутня альтернатива учасп в джихада При вщмов1 битися на шляху Аллаха в1рних чекае Господня кара, яка, як I нагорода, буде реал1зована в земному житп I в День Суду.
Для мусульман звучить гр1зне попередження Аллаха про те, що в раз1 вщмови вис-тупити у вшськовий похщ вони будуть позбавлеш свого статусу обраних { замшеш шшим народом: "О ви, хто в1руе! Що ж ви, коли вам говорять: "За справу Господа в похщ щггь!" - до земл1 з важким серцем тулитеся? Невже втхам ближнього життя ви вщдаете перевагу перед блаженною в1чнютю другого буття! Ут1хи ближнього життя
7
таю шкчемш пор1вняно з насолодою другого буття. I якщо в похщ ви не тдете, покарае вас Господь лютою карою, замшить вас шшим народом - Ви ж шкоди Йому ш в чому не запод1ете, - Адже могутнш Вш над уем 1 вся!" (Коран, 9:38,39).
Особи, що без поважно! причини вщмовилися виступити разом з пророком у военний похщ, втрачають можливють реал1зувати це право в майбутньому. Для них участь у джихад1 стае забороненою, 1 !х чекають муки Пекла: "I радши за спиною по-сланця таю, яю (у сво!х будинках) залишилися (1 не вирушили в похщ). 1м тягарем було на шляху Господньому старатися добром сво!м { життям, { говорили вони (тим, хто вис-тупив в похщ): "У жару таку не йдггь!" Скажи: "Але ще жарюший вогонь Пекла!" О, якщо б тальки зрозумши вони! Але хай вони трохи посм1ються, - Адже !м доведеться багато плакати, це як вщплата за те, що (!х справи !м) передували. I якщо Аллах повер-не тебе до !х кола 1 вони почнуть у тебе просити, щоб ти дозволив !м шти з тобою (в похщ), скажи: "Ви школи з1 мною не пщете 1 школи не битиметеся з ворогом (в одному ряду) з1 мною. Вам першого разу приемшше було вщсиджуватися, - Сидггь же з тими, хто (1 на цей раз) вщсиджуватися побажае" (Коран, 9:81-83).
Абд Ар-Рахман Саад1 пщкреслюе, що в схожому одкровенш Всевишнш сказав: "Ми вщвернемо серця { оч1 !х, осюльки вони не в1рили в це спочатку" (6:110). I якщо чоловш вщмовився в1д виконання рел1г1йного припису, коли йому була надана така можливють, то Аллах не допомагае йому виконувати цей припис шзшше, 1 багато об-ставин заважае йому зробити це. Таке поводження з лицем1рами було покаранням для них, тому що вс1м мусульманам стало вщомо, що Аллах заборонив !м брати участь у джихад1 через те, що вони не послухалися Його вперше. Для лицем1р1в це було ганьбою 1 покаранням, а для решти людей - застереженням вщ таких учинк1в [3, с. 776].
Упослщженють таких оаб виявляеться { в тому, що навггь п1сля смерт1 заборонено молитися за них: "I школи ш про одного з них, хто помер, не молися { (на молитву) при його могит не ставай, - Адже вш (за життя) не ув1рував в Аллаха 1 посланця Його, цей свгг покинувши нечестивим" (Коран, 9:84). Тобто в1дмова взяти участь у джихад1 прир1внюеться до нев1ри, тому ш за яких обставин Аллах не прийме заступництва про в1дмовник1в.
Викладене св1дчить, що джихад е одним ¡з стовп1в 1сламу, а правов1рна в1йна з "нев1рними" - найважлившим його напрямом. Мета ц1е! вшни -поширення рел1г1! 1слам на всш земл1 1 побудова 1деального мусульманського сустльства. Участь у так1й вшш виступае правом та обов'язком кожного мусульманина. А це вимагае повно! самовщданосп { готовност1 заради справи боротьби поступитися майном, с1м'ею, життям. Найбшьш г1дними стануть та в1рн1, як1 довели свою вщданють Аллахов1, загинув-ши у священнш в1йн1. 1м об1цяно рай як нагороду тсля смерт1 в день Суду. Тих же, хто ухилився вщ джихаду, чекае покарання - пекло. Ця концепц1я покладена в основу скла-дового елементу мусульмансько! рел1г1йно-правово! системи - права вшни - { вщграла вир1шальну роль в юторп в1дносин мусульман з шшими народами.
8
Список використаних джерел та лггература:
1. Коран. Перевод смыслов и комментарии Имам Валерии Пороховой. - 8-е изд. - М. РИПОЛ классик, 2006.
2. Сахих иль-Бухари. Пер. с араб. В.М. Нирша. -М.: Умма, 2005.
3. Саади, Абд ар-Рахман ибн Насир. Толкование Священного Корана. В 2-х т. Т. 1 /Пер. с араб. Э.Р. Кулиева/. -М.: Умма, 2006.
4. Al-Shafi'i, Risala, trans. M. Khadduri as Islamic jurisprudence, Baltimore, 1961.
5. Значение и смысл Корана. В 4-х т. Т.1 /Пер. араб./ А.С. аль-Манси, С. Арифы. М. Саурино, 2002.
Анохин А.Н. Коран и хадисы имама аль-Бухари о достоинстве джихада: исто-рико-правовой аспект.
В статье рассматриваются основы права войны, содержащиеся в главных источниках мусульманского права - Коране и сборнике хадисов имама аль-Бухари. Показывается значимость и необходимость джихада для укрепления и распространения ислама. Рассматриваются условия участия мусульман в священной войне, а также негативные последствия для тех лиц, которые отказываются от этого.
Ключевые слова: хадисы, имам аль-Бухари, джихад, священная война, борьба на пути Аллаха.
Anokhin A.N. Qur'an and hadith imam al-Bukhari on the merit of Jihad: historical-legal aspect.
The article examines the fundamentals of military law which are contained in the main sources of Mohammedan law - Koran and the hadith collection of Imam Al-Bukhari. The significance and need of Jihad for the strengthening and expansion of Islam are pointed out. The article also considers conditions of getting the Moslem to take part in the sacred war and negative consequences for those who try to evade.
Key words: hadith, imam Al-Bukhari, Jihad, sacred war, strife on the path of Allah.
Надiйшла до редакцл 16.03.2009 р.
9
