CC BY
52
УДК: 291.8
Крупник Я.Г., доцент © Лъв\всъкий нацюналънийутеерситет еетеринарногмедицини та бютехнологт
Iмет С.З.Гжицького
БЛАГОСЛОВЕННА ПРАЦЯ ЯК ФАКТОР БУТТЯ ТА ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ
У контекст! Святого Письма розглядаютъся питання прац1 та духовногорозвитку людини.
Ключое1 слова: Господь Бог, вибраний народ, людина, духовный розвиток, праця, вгдпочинок.
Духовний змют Святого Письма не тшьки не заперечуе, але й часто пщкреслюе значения матер1ального у житп людини, особливо пращ. Адже сам Господь Бог «творить аж по сю пору» [Йо. 5, 17].
I, творячи св1т, сотворив Бог людину на свш образ; на Божий образ сотворив И; чоловжом I жшкою сотворив !х. I благословив !х Бог I сказав !м: «Будьте плщш й множтеся I наповняйте землю та пщпорядковуйте И собЬ> [Бут. 1, 27-28].
Й узяв Господь Бог чоловжа й осадив його в Едемському сад1 порати його й доглядати його, та дозволив з усякого дерева в саду споживати (й нав1ть з дерева життя посеред саду), тшьки ж з дерева тзнання добра й зла не !сти [пор.: Бут. 2, 15-17].
Такими були перш1 заповад Божих нашим прародичам.
А, виганяючи за непослух Адама з Едемського саду порати землю, Господь Бог ще раз наголосив на значенш пращ для людини: «В тяжюм труд1 живитимешся з не! по вЫ дш життя твого» [Бут. 3, 17]; «В пот1 лиця твого 1стимеш хл1б твш (,..)»[Бут. 3, 19]. А жшщ сказав: «(...) в болях будеш народжуватидп-ей (...)» [Бут. 3, 16].
Як бачимо, щ перш1 заповад Бож1 ч1тко ставлять акценти на необхщному фактор! людського буття, - пращ, й настшьки значимо, що матер1алюти, безперечно знаючи щ слова, вкладали у них зовс1м шший змкт, шби сама праця створила людину. За 1хньою ж фшософ1ею, ¿з завершено! формули виходить, що й працювати не потр1бно, - бо людина вже створена. Однак, Господь каже: «1д1ть I ви в мш виноградник, що буде по справедливое^, дам вам» [Мт. 20, 4].
Новозав1тня притча про роб1тниюв у винограднику, насамперед, говорить про Царство Небесне, а також наводить приклад й про земне, однозначно заперечуючи безробптя: «Хочу бо й цьому останньому дати, що й тоб!» [Мт. 20, 14].
Тема пращ постшно присутня у Святому Письм1, починаючи вщ сотворения всесвпу. «На початку сотворив Бог небо й землю» [Бут. 1, 1]. А шостого дня Бог сказав: «Сотвор1мо людину на наш образ I на нашу подобу, I
© Крупник Я.Г., 2012
190
нехай вона пануе (...)»[Бут. 1, 26]. «I побачив Бог усе, що створив; i воно було дужедобре» [Бут. 1, 31].
Вже тод1 Отець добре знав про найважчу працю Сина Свого, - молитву до кривавого поту у Гетсиманському саду й тяжкий хрест по дороз! на Голготу.
«Отче мш, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише - як ти» [Мт. 26, 39], - повшстю пщпорядковуе свою волю Син Отцев! задля нашого спасшня. Ця найвища свобода Сина Божого е виявом Його Божественно! любов! до Свого Отця i до людей, яких Отець хоче спасти [пор.: 2, п. 609]
Бог бо так полюбив св1т, що Сина свого Единородного дав, щоб кожен, хто Bipye в нього, не загинув, а жив життям в1чним. Бо не послав Бог у св1т Сина св!т засудити, лише ним - св1т спасти [Йо. 3, 16-17].
Так, Бог бачив тяжку працю вибраного народу в египетськш невол1, коли рабськ1 умови були важчими за Божу заповщь, i BiH змилосердився: «Бачу я, бачу бщування народу мого (...). О, я знаю бшь його! Тому я й зшшов рятувати його з рук египтян i вивести його з Tie! земл1 в землю простору i гарну, що тече молоком тамедом» [Вих. 3, 7-8].
Такою вибраною кра!ною «офщшно» з 988 року стала й наша кра!на, й, вщповщно, вибраним народом Божим е й укра!нський нарщ [пор.: 3, п. 366]. Адже критер1ем вибраност! е «паритетш умови»: «Я в1зьму вас co6i за народ, i буду вам Богом, i ви зрозум1ете, що я - Господь, ваш Бог, що вив1в вас i3 тяжко! невольничо! пращ египетсько!» [Вих. 6, 7]. «Я буду вам Отцем, ви ж будете меш синами та дочками», - каже Господь Вседержитель [II Кор. 6, 18].
I зразу ж напрошуеться питания: - то чому ж так натершвся за тих бшьше тисяч! рок!в багатостраждальний Божий народ Руси-Украши?.. I найперше вибраний Богом еврейський народ зазнав лиха не менше...
Вщповщь ч1тка й однозначна: - в1дступали в1д Бога, втшали в1д свого Творця, шукали co6i ¿нших 6oriB, поклонялися ¿долам, врештьрешт, не любилися братньою любов'ю.
А Господь запов1в: «Ти не будеш поклонятися ¿ншому богов1; бо Ревнивий - ¿м'я Господне, вш Бог ревнивий» [Вих. 34, 14]; «щоб не запалав на тебе гшвом Господь, Бог твш, i не винищив тебе з лиця земл1. Не спокушайте Господа, Бога вашого (.)» [Втор. 6, 15-16].
Водночас: «Знай же, що Господь, Бог твш, - то правдивий Бог; Бог в1рний, що дотримуе союз i ласку по тисячш покол1ння для тих, що його люблять i пильнують запов1д1 його» [Втор. 7, 9].
Це добре знав Син Божий, який прийшов доповнити закон i пророюв [пор.: Мт. 5, 17], й тому колись бо вибраному народов!, потомкам того зшсутого народу, що вилляв co6i боввана й поклонявся йому [пор.: Втор. 9, 12-14], йякий шукав co6i нового ¿дола, насамперед, особисто! слави в людей [пор.: Йо. 5, 44], дае запов!д! любов!.
«Люби Господа, Бога твого, вс!м тво!м серцем, yciero твоею душею i Bcieio думкою твоею: це найб!льша й найперша запов!дь. А друга под!бна до не!: Люби ближнього твого, як себе самого. На щ дв! запов!д! ввесь закон i пророки спираються» [Мт. 22, 37-40].
191
I тут ми можемо задуматися над питаниям: - де ж ця найбшьша й найперша заповщь у Святому Письм1 найперше зазначена?.. Без сумшву, ця найперша заповщь, у буквальному значенш, умщуеться у словах: «I благословив !хБог» [Бут. 1, 28].
Це можна пор1вняти х1ба що з тим, як Безначальний й Невмктимий Бог-Слово зволив зшти у лоно Пресвято! Д1ви Марп й умютити Себе у ньому до часу Р1здва [пор.: 3, п. 193]. Так само й Заповщ1 Любов1, яю пот1м озвучив й сво!м земним життям утвердив 1сус Христос, умщуються у слов1 «благословив».
Бо усе приймае благословения Боже, усе ствае Иому хвалу [3, п. 352].
Благословения е д1ею Самого Бога на добро та спасшня людини [3, п.
505].
Тож чому за це не любити Отця, Котрий задля нас вщдав на страждання Сина Свого ?!. У Синов1 Вш вщдав нам усе, I в нас нема нестач1 ш в якому «даров1 благодати» (I Кр. 1, 7), I ми благословенш «всяким духовним благословениям у Хрисп» (Еф. 1, 3) 1 дякуемо Отцев1 за вс1 Його дари (Рм. 1, 8; Еф. 5, 20; Кл. 3, 17). Обидва акти благословения: спадаючий (благодат1) 1 висхщний (подяки) - об'еднаш у Христг Бшьшого, н1ж це благословения -немашчого [4].
I чому ж не любити 1суса Христа, в якому здшснюеться це Боже благословения?! Бо в Ньому Отець нас вибрав перед заснуванням св1ту, щоб ми були свят1 й бездоганн1 перед Ним у любов1 [2, п. 1077].
А х1ба можна не любити Церкву - благословляючу Мати, яка просить Божо! допомоги у р1зних випробуваннях, у здобутт1 «хл1ба насущного», бажае людям життя в достатку. Церква благословить людей на здоров'я I захист в1д недуг; на споживання Божих дар1в, благословляючи першоплоди нового врожаю, а також на споживання плод1в людсько! прац1. Усе це робиться для того, щоб кожна людина розум1ла, що Божим благословениям е кожна хвилина !! життя, подарована Богом для освячення I спас1ння цього життя [пор.: 3, п. 505-509].
... Дв1 запов1д1 любов1 . _ Здаеться, як мало? I за числом, I за зобов'язаннями. _
Однак, то надзвичайно багато, по сут1, це - неймов1рне багатство, яке може мати людина, й якого не може ш купити, н1 продати. Це багатство отримуеться даром, в1дкривши Господев1 свое серце . Але, все-таки, за нього потр1бно заплатити. Чим? ...
Ставши вибраним народом Божим, - треба ним бути.
«Тепер же вщкиньте й ви все те геть в1д себе: гн1в, люткть, злобу, наклеп, сором1цьк1 словаз ваших уст!» [Кол. 3, 8].
«Вдягшться, отже, як вибран1 Бож1, свят1 й люб1, у серце спочутливе, доброту, смиреншсть, лаг1дн1сть, довготерпелив1сть, терплячи один одного й прощаючи одне одному взаемно (.). Так, як Господь простив (...). А над усе будьтевлюбов1 (.)» [Кол. 3, 12-14].
Усе це стосуеться й пращ, - з любов'ю до Бога I ближнього. «1стинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з мо!х брат1в найменших - мен1 також ви того не зробили» [Мт. 25, 45], - запевняе Господь. Апостол Павло
192
продовжуе: «Усе, що тшьки чините, роб1ть вщ душ!, як для Господа, а не як для людей, знаючи, що приймете вщ Господа нагороду - спадщину. Службе ГосподeBi Христов1! Хто кривдить, в1зьме вщплату за те, що скривдив, без огляду на особу» [Кол. 3, 23-25].
Ще пророк Срем1я говорив словами Господа сил до Bcix виселенщв, що Бог переселив ix з Срусалиму у Вавилон: «Дбайте про благо Tie! земл1, куди я вас виселив, i мол1тесь за не! Господев!, бо в И добробут! - i ваше щастя» [Gp.
29, 7].
Так само й апостол Павло, даючи pi3Hi вказ1вки солунянам про молитву, працю, послух, наказуе в ¿м'я Господа нашого Icyca Христа сторонитися кожного брата, який живе в ледарств!, а не за переданням, що його прийняли. «Бо коли ми були у вас, ми вам це наказали: як хтось не хоче працювати, хай i не !сть» [II Сол. 3, 10]. Таким, що тшьки байдикують, потр1бно «спокшно працювати i споживати xni6, що сам! заробили» [II Сол. 3, 12]. «А ви, брати, не втомлюйтеся добро чинити» [II Сол. 3, 13]. Однак, коли ж хтось не хоче послухати доброго слова й не наслщуе у пращ, тих не слщ вважати за ворога, лише напоумити як брата [пор.: II Сол. 3].
Господь Icy с Христос, кажучи у притчах про працю [Мт. 13], навчае людей про Царство Небесне. Однак, нагадуе й про десятину та наголошуе не занедбувати те, що «найважливше в закош: справедливють, милосердя i Bipy» [Мт. 23, 23]. «1стинно, ктинно кажу вам: Кожен, хто rpix чинить, - rpixa невольник!» [Йо. 8, 34].
У Новому Завт зазначено [Мт. 6; Йо. 15; Рим. 8], що усяка добра праця твориться вшьною людиною. Передумови до не! створюються нашим хрещенням, коли людина звшьняеться вщ первородного rpixa. «Зарядження» ж до пращ на весь тиждень вщбуваеться «першого дня тижня» [Мр. 16, 1-2], яким е свята недшя. У цей день людина знову i знову упод1бнюеться до Бога. Це стаеться пщ час Божественно! .Штургп, коли на молитовне прохання Церкви, -священика i мирян, на в1рних сходить Святий Дух, а споживаючи пщ час Свхаристшно! трапези Тшо i Кров Господа нашого Icyca Христа, ми приймаемо у наше життя Сина Божого. Тод1ж i приходить любов, - до Бога i ближшх, i ми, переображуючись, досягаемо богопод1бност1, - Христос робить нас учасниками Божо! природи [пор.: 3, п. 388-390]. Й на Божу подобу i3 Його благословениям можемо й маемо право переображувати св!т, щоб усе створене «було дуже добре» [пор.: Бут. 1, 31].
Отже, у Kpai'Hi вибраного народу Божого, водночас i3 духовним зростанням, мають бути в1дрегульован1 питания благословенно! вшьно! прац!, як! усували б безроб!ття, рабську залежн!сть вщ ¿ншого, забезпечували належн! умови прац!, вщповщну платню тощо.
Належно, прозоро i ч!тко мае працювати пенсшна програма, яка б не ускладнювала усю систему прац!, сприяючи вщтоку молодих зд!бних сил з краши «молока i меду», тим самим збшьшуючи безроб!ття та iHmi проблеми, а виразно стимулювала б надш п!дростаючого покол!ння й Bipy у завтрашньому доброму дн! Божому [пор.: I Пт. 3, 10].
Тут ч!тко мае звучати питания любов! до ближнього, - «найменшого» й «останнього», який ось-ось почне свш шлях «у св!т широкий».
193
Людям похилого вшу, яю мають достатне пенсшне забезпечення, потр1бно добре усвщомити слова Господа Бога до пророка Мойсея: «I ти туди не ввшдеш! Icyc Навин, твш слуга, - той увшде туди; йому додай вщваги, бо в1н саме вщдасть И у наслщдя 1зра!лев!» [Втор. 1, 37-38].
. ..Сьогодш Укра!на, яка з Божою допомогою вибралась ¿з «пустел! ате!зму», намагаеться знайти вихщ ¿з «люу проблем», до якого потрапила у пошуках 1стини. Найбшьше зло в тому, що немае любов! «усього серця», а е сфери впливу, партшш обмови, мовна провокащя та iHmi негаразди, як1 роздшюють «царство, м1сто чи д1м» [пор.: Мт. 12, 25]. A Icyc навчае: «Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чишть !м, - це ж бо закон i пророки» [Мт. 7, 12]; «Шукайте перше Царство Боже та його справедливкть, а все те вам докладеться» [Мт. 6, 33].
Безперечно, у Господа Бога е ч1ткий стратепчний план щодо нашо! кра!ни. Саме тому сьогодш не тшьки потр1бно не забувати Господа, який вив1в наш народ з невол1, але й не прогшвити його [пор.: Втор. 9, 12], - не вилляти co6i «золотого тельця» - нового боввана.
Нов1тн1й бовван - це, перш за все, сучасне видовище, яке полонить нашу крашу зв1дусшь, пропонуючи: «Поклонись».
Видовище - це суспшьне зло, яке, як анаф1лактична реакщя, призводить до шоку й ф1зично! смерт1 людей, як1й передуе агошя духовна. На духовному piBHi це може звучати як «дискус1я» м1ж ангельськими силами - захисту та смерт1 [пор.: Дан. 10, 13]. Мовчання Бога за дано! ситуацп, - це нагода до каяття; допускання ж Його, - це бшь, сльози, розчарування, нар1кання, й нарешт1 навернення, а найб1льше - любов. Отже, для вибраного народу потр1бно розробляти не програму видовищ, а духовного розвитку й благословенно! пращ.
Однак, програма духовного розвитку - це компетенщя Церкви, а держава не повинна, принаймш, заважати у цьому, допускаючи поширення видовищ pi3Horo характеру. Тут i азартш ¿гри, шк1длива реклама, зухвал1 телепередач! та iHmi негативш впливи на ncnxiKy, насамперед, молодо! людини, яю, пiдcилeнi алкоголем, HiKOTHHOM чи шшими токсичними речовинами, сприяють flerpaflaui! особи та регресу cycпiльcтвa. Ось тут з мaтepiaлicтaми у чомусь можна погодитись.
Якщо Церква тклуеться про cпaciння людських душ, то держава, розумшчи Божий план щодо вибраного народу, мае тклуватися про добру працю та Bifln04HH0K, благословенш Богом. В ¿ншому ж випадку, «царство», яке поклоняеться ¿долов! й «розд!лене в co6i, запуст!е» [пор.: Мт. 12, 25].
АЦарство Небесне, яке здобуваеться силою [пор.: Мт. 11, 12], направду, починаеться уже на земл!, в кра!н! вибраного народу Божого.
Висновки:
1. Перш! запов!д! Бож! стосуються прац!. Однак, найбшьша й найперша запов!дь: «Люби Господа, Богатвого [Мт. 22, 37-40]. Вона, у буквальному значенш, найперше зазначенау словах: «I благословив !хБог» [Бут. 1, 28].
194
2. Праця стае для людини благословениям, якщо вона е ствпрацею з Господом i ствучастю з Його промислом щодо св1ту i людини. Через таку працю людинаупод1бнюеться до Бога [3, п. 975].
3. Непосильна й rpixoBHa праця, а також ледарство осуджуються у Святому Письм1 як таю, що заважають духовному розвитку людини, створюють перешкоди для осягнення Царства Небесного.
4. Тема вщпочинку людини закладена разом i3 темою пращ i розглядаеться у контексп вщновлення сили, продуктивное^ пращ й Божо! заповщ1 святкування «дня Господнього» [3, п. 983-985].
5. У KpaÏHi вибраного народу Божого мають працювати, насамперед, дв1 взаемопов'язаш та взаемодоповнююч1 програми: 1) духовного розвитку (компетенщя Церкви); 2) пращ та вщпочинку (компетенщя держави). Це може бути унормовано через конкордат [5].
6. Програма благословенно! пращ усуне масове безробптя, забезпечить своечасну зароб1тну платню та належний пенсшний вщпочинок.
7. Програми чи акци, спрямоваш на популяризащю видовищ, - це hobîthc 1долопоклонство; зло, яке перешкоджае духовному розвитку людини та шюдливе для сусп1льства.
Л1тература
1. Святе Письмо Старого та Нового Зав1ту /Переклад тексту - о. 1ван Хоменко, 3-го ЧСВВ. - Рим: MicioHep, 2007.
2. Катехизм Католицько! Церкви / Синод УГКЦ. - Жовква: MicioHep, 2002. - 772 с.
3. Катехизм Украшсько! Греко-Католицько! Церкви: Христос - наша Пасха. - Льв1в: Св1чадо, 2011. -336 с.
4. Словник б1блшного богослов'я. За ред. Ксав'е Леон-Дюфура та îh. /Пер. з фр. Вл. Софрона Мудрого, ЧСВВ. - Жовква: MicioHep, 2010. - 992 с.
5. Галей I. Конкордат: едина та основна м1жнародна форма унормування взаемин м1ж Церквою i Державою / Льв1вськ1 Архиепархшльш BicTi. - 2011. -№ 7-8. - С. 32-47.
Summary
Blessed work as a factor of being and spiritual development of human
Krupnyk Ya.G.
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z.Gzhytskyj
The context of the Holy Testament deals with the questions of work and spiritual development of human.
Key words: God, selected people, human, spiritual development, work, rest.
195
