CC BY
25
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print) В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
_СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2016, ВИП. 16
social protection for families is complicated organizational and has a multi-level structure. It based on the principles of economic pluralism, democracy and self-governance.
Analyses of integrating processes evidenced maintaining traditional grouping of European regions accordingly to the level of government intervention to Family and demographic processes within the society. EU government bodies continues development and implementation of common standards and guarantees of family support policy. It applies to the families who might be in a group of risk particular.
The research has identified the main achievements in family policy. It includes balancing of a gender issue. It response to the process of reduced tension around a topic of transformation of family and marital relations in a modern society. It resulted the reducing of women discrimination. Author has identified the indirect nature of family policy implemented by national governments. This policy is expressed by establishing and maintaining a system of public services and goods aimed to create conditions which support families facing different social and demographic challenges. Implementation of European family law regulations will provide an opportunity in the long run to allow public dialogue about gender and discrimination issues in Ukraine. Implementation of new forms and regulatory mechanisms of social support of families is possible by improving their access to public services and goods. This will create necessary conditions for overcoming the crisis of family in the modern Ukrainian society. This will ultimately lead to improving of Family and Demographic situation.
Key words: family policy, social protection, material assistance, public services and goods.
УДК 327.8(73)
Н.О. Погорша
КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ВИМ1Р ЗОВН1ШНЬО1 ПОЛ1ТИКИ США НА
ПОЧАТКУ ХХ1 СТ.
Проанал1зовано основн положения концепцт, стратегт та доктрин за президентство Дж.Буша молодшого та Б. Обами. В цьому контекст1 виявлено основт в1дм1нност1 у зовн1шньопол1тичних стратег1ях м1ж республтанською та демократичною адм1н1страц1ею США з початку ХХ1 ст. Доктрина Буша проголошувала необх1дн1сть «по-новому» забезпечити безпеку США. Вона базувалася на документах, що були викладен в 2002 р. - «Допов1дь про стан наци», «Стратег1я нацюнальног безпеки», а також промову Буша в ООН, де в1н декларував «здаттсть Сполучених Штат1в акумулювати таку мщь, яка зробить ворожу гонку озброень безглуздою». Центральним елементом зовтшньополтичног концепци США цього перюду е превентивний удар.
Адм1н1страц1я президента Б. Обами, яка отримала важкий в1йськово-пол1тичний, фтансовий та економ1чний спадок була стурбована, в першу чергу, проблемами внутр1шньо1 полтики та пошуком шлях1в виходу з втськового конфлтту на Великому Середньому Сход1. США як глобальна держава й надал1 вгдгграватиме вир1шальну роль у св1тов1й полтищ, а концептуальне i прикладне забезпечення полтичних i безпекових стратегт США, як впливають на мiжнародну полтику, е невiд 'емною складовою геополтичних ттереЫв Америки.
Ключов1 слова: доктрина, стратегiя, концепщя, лiдерство, США, ООН, гегемотя, постбтолярна мiжнародна система, зовншня полтика.
Початок президентства Дж. Буша молодшого в США позначився терактами 11 вересня 2001 р., що кардинально вплинуло на доктринальний вимiр i зовшшньопол^ичш стратеги США. Центральне мюце займае концепцiя «жорстко'1» гегемони США. Вона реалiзовувалася за президентства Дж. Буша молодшого i розроблялася вченими i полiтиками, якi за сво'1'ми переконаннями представляють правий напрям традицшного консерватизму. Окремо слiд зазначити Зб. Бжезинського, М. Макфола i М. Олбрайт, яких можна було б охарактеризувати як лiбералiв з крайшми консервативними поглядами. Вщповщно до ще'1 концепци, США мали винятковi права i можливостi для формування нового мiжнародного порядку за американською моделлю, вiдповiдно до захiдних цiнностей, на основi вже наявних мiжнародних полггичних, вiйськових i економiчних органiзацiй, як довели свою ефективнiсть i забезпечили Заходу перемогу в холоднш вшш. На думку прихильникiв такого тдходу, iншi члени св^ово'1 спiльноти мають адоптуватися до ново! системи.
Виразниками щей гегемона, або американського безальтернативного лщерства, стали представники Республшансько'1 парти i неоконсервативного напряму в американськш полiтичнiй думцi. До числа послщовних прихильникiв ще'1 американсько'1 гегемони можна вщнести Г. Кiсiнджера, Р. Доула, У. Одоума, Р. Кейгана, I. Крютола, Ч. Краутхамера, Дж. Муравчика, Х. Очермана.
Ухвалення у вересш 2002 р. ново'1 «Стратеги нащонально'1 безпеки», в якiй основним було положення про нанесення превентивного удару проти терориспв, зробило стратепчш плани США бшьш амбiтними, нiж вони були в роки боротьби з комушзмом [1]. Ця глобальна стратегия була пiдтримана обома головними париями США. Однак вона поклала початок розбiжностей мiж США i и союзниками. У багатьох виникли побоювання, що боротьба з тероризмом слугуе прикриттям бажання США розширити зону свое'1 вшськово'1 присутностi (краши Середньо'1 Ази, Близький i Середнiй Схщ), оскiльки американськi бази в Саудiвськiй Арави стали уразливi для дш терористiв [2].
Основнi положення доктрини Буша, яка проголосила необхщшсть «по-новому» забезпечити безпеку США, були викладеш в 2002 р. в таких документах, як «Доповщь про стан наци», «Стратепя нацiональноi безпеки», а також промова американського президента в ООН. Джордж Буш-молодший декларував «здатшсть Сполучених Шта^в акумулювати таку мщь, яка зробить ворожу гонку озброень безглуздою». Центральним елементом зовнiшньополiтичноi концепцп США цього перiоду е превентивний удар, тобто те, що розглядалося як крайнш, останнш засiб. Доктрина Буша, побудована на принцит одностороншх дiй, обгрунтовуе право США на нанесення подiбного удару. При цьому заявлено, що США готовi застосовувати такий захщ вiдносно будь-кого, хто буде визнаний хоча б потенцшно небезпечним.
Доктрина виходить iз того, що сторона, яка наступае мае безсумшвну перевагу. Перехоплення шщативи дозволяе атакуючому нав'язати власну волю i спосiб дiй потенцiйному агресору. Як зазначаеться в Стратеги нацiональноi безпеки, «найкращою формою оборони е гарний наступ», а «чим страшнiше загроза, тим вище вартiсть ризику з огляду на бездiяльнiсть». Цей же документ стверджуе: «Збер^аючи готовнiсть застосувати силу в цшях оборони, Сполучеш Штати демонструють рiшучiсть пiдтримувати такий баланс сил, який сприяе свободЬ». При цьому в доктриш заявлено про ршучють «пiдтримати вiльнi i вiдкритi громадськi iнститути на вах континентах». На думку Вашингтона, «демокра^я може бути експортним товаром». (Грунтуючись на цьому положеннi, керiвник Вщдшу планування Державного департаменту Рiчард Хаас негайно виступив з щеею «просування демократii в мусульманському свiтi») [3].
До приходу до влади президента Джорджа Буша-молодшого використання превентивно!' вшни як засобу запобiгання розповсюдженню ядерно'' збро'' США вважали незаконним. У 2003 р. США вели едину в юторп превентивну вшну пiд тим приводом, щоб не дати Саддаму Хусейну можливосп отримати зброю масового ураження. В результат вiдбулися подп, якi в плани США не входили: 1рак розпався, почалася регюнальна вiйна мiж суштами i ши'тами, i виникла «1сламська держава». Превентивна вiйна проти 1раку стала найбiльш кричущим промахом в юторп американсько'' зовшшньо'' полiтики.
Доктрина Буша, яка була викладена в Стратеги нащонально'' безпеки США 2002 р. основувалася на тому, що протягом багатьох столт в мiжнародному правi визнавалося, що для вживання заходiв в порядку законно'! самооборони проти сил, що представляють безпосередню загрозу нападу, кранам не потрiбно чекати, поки такий напад буде здшснено. Правознавцi i юристи-мiжнародники нерщко зумовлювали законнiсть попереджувальних дiй наявшстю безпосередньо'' загрози, найчастiше у виглядi неприховано'' мобшзацп армiй, флотiв i вiйськово-повiтряних сил в порядку пщготовки до нападу.
В цей перюд аналiтики та вченi наголошували на тому, що США необхщно переглянути концепщю безпосередньо'' загрози з урахуванням можливостей i цiлей сьогоднiшнiх супротивниюв. Так, на переконання американського вченого М. Лшда у плани держав^зго'в i терористiв не входять намiри нападати на США iз застосуванням звичайних озброень. Сполучеш Штати давно вже не виключають можливiсть вжиття запобiжних заходiв для вiдображення достатньою загрози 'х нацiональнiй безпецi. Чим серйозшше загроза, тим бiльше небезпека бездiяльностi - i тим бшьше пщстав для вжиття запобiжних заходiв для самозахисту, навiть якщо збер^аеться невизначенiсть щодо часу i мюця нападу супротивника. З метою запоб^ання подiбним ворожим дiям супротивникiв, Сполучеш Штати будуть, за необхщносп, приймати попереджувальш заходи. Сполученi Штати не застосовуватимуть силу для попередження загрози, що виникае у вах випадках, так само як i iншi кра'ни не повиннi використовувати прийнят США попереджувальнi заходи як привщ для агресп. I, тим не менш, в епоху, коли вороги цившзацп вiдкрито i активно прагнуть до володшня найбiльш руйнiвних у свт технологiй, «Сполученi Штати не можуть байдуже спостер^ати за тим, як назрiвае загроза» [4].
Наступний напрямок - лiберально-реалiстична концепцiя лщерства, неоконсерватизм i неоiзоляцiонiзм вiдстоюеться противниками гегемонп взагалi i американсько'' гегемонп, зокрема, число яких серед американських вчених i пол^июв невелика. На практищ в перiод постбiполярностi даш концепцп не були реалiзованi, хоча деяю ще'' все ж знайшли реалiзацiю в зовнiшнiй полiтицi США. Останшм часом все бiльше вчених вщзначають той факт, що адмшютращя Обами вiдходить вiд iдей американського лщерства, переваги i гегемонп.
В основi ще'' концепцп - бшьш збалансована оцiнка ситуацп в свт i можливостей Сполучених Штатiв, визнання необхщносп вiдмовитися вiд месiанських щей, не перешкоджати змiцненню iнших центрiв сили в свiтi i проводити пол^ику приеднання США до «концерту провщних держав». Прихильники дано'' концепцп, не заперечуючи наддержавностi Сполучених Штатсв, не визнають за ними право на безальтернативне св^орегулювання, розглядають сучасну ситуащю як перехiдну, в процес яко'' формування ново'' системи мiжнародних вiдносин буде вiдчувати вплив головного полюса сили, але не буде визначатися диктатом США [2, с. 99-100].
Концепцп неоiзоляцiонiзму представлен такими американськими вченими, як Е. Нордшгер, П. Бьюкенен, Т. Карпентер. Основними щеями ще' концепцп е: обмеження зовшшньопол^ичних i вiйськових зобов'язань США необхщним мiнiмумом; не
втягування краши в вшни за межами США; pi3Ke скорочення po3Mipy допомоги iншим крашам, всього зовшшньопол^ичного апарату США i вшськових витрат за винятком НАТО. Прихильники неоiзоляцiонiзмy виходять з вузького трактування нащональних iнтересiв США якi обмежуються захистом свого сyверенiтетy, територiальноi цшсносп
1 безпеки. Цим iнтересам США, на думку неоiзоляцiонiстов, в сучасному свт нiщо не загрожуе, враховуючи географiчне положення краши, фактор ii ядерноi потyжностi, а також вщсутшсть у нй реальних конкyрентiв у вшськовш сферi сьогоднi i малоймовiрнiсть ix появи у найближчому майбутньому.
Вщомий теоретик неоiзоляцiонiзмy Е. Нордшгер вважае, що США «стратепчно невразливЬ» а тому можуть обмежити сво'1' зовнiшньополiтичнi та вiйськовi зобов'язання необхщним мiнiмyмом. Правий респyблiканець П. Б'юкенен закликае вiдмовитися вiд «втягування Сполучених Штатсв в вiйни в чужих землях». Конкретно йдеться про згортання участ у вшськово-пол^ичних блоках, створених для «стримування» бiльш неiснyючого супротивника, рiзкомy скороченнi обсягу допомоги шшим крашам i всього зовнiшньополiтичного апарату США, а також вшськових витрат (приблизно наполовину, якщо брати за основу витрати початку 90- х роюв). Виняток не робиться i для головного вшськово-пол^ичного союзу - НАТО.
1нший видатний щеолог неоiзоляцiонiзмy Т. Карпентер називае НАТО «анахрошзмом холодно"' вiйни» i пропонуе передати основну вщповщальшсть за безпеку Свропи самим европейцям. Неоiзоляцiонiсти вiдкидають глобальну вщповщальшсть США за пщтримання юнуючого свiтопорядкy, який, на "х погляд, в основному е саморегульованим, заснованим на взаемному врiвноваженi великих держав [5]. Подiбна ж думка, очевидно, проглядаеться в другш частиш «Стратеги нацiональноi безпеки, залучення i розширення», сформульовано'1' Е. Лейком: «Нашi вщносини повиннi бути вибiрковими, концентруватися на тих проблемах, яю спiввiдносяться з нащональними iнтересами i матерiальними ресурсами там, де ми можемо змшити ситуащю найбiльше» [6].
В рамках лiберально-реалiстичноi концепцп лiдерства, концептуальних основ неоконсерватизму i неоiзоляцiонiзмy iнтерес представляе доктрина Б. Обами. Саме вш, на думку багатьох анал^июв вщмовився вiд американського лiдерства, iдея якого протягом десяташть визначала роль Америки в свт, i yсвiдомлено скоротив американськi глобальнi зобов'язання.
У контекст вищезазначеного необxiдно видiлити iнтерв'ю Б. Обами Джефрi Голдберг з видання «Atlantic» в якому вш розповiв про ключовi елементи власного пщходу до зовшшньо"' полiтики. Коли мова зайшла про дворiчний конфлiкт мiж Украшою i Росiею, президент США зазначив, що Украша входить в список ключових iнтересiв Росй, а не США. Оскшьки Укра'1'на не входить в НАТО, з вшськово'1' точки зору вона завжди буде вразливою перед Роаею, тому «нам потрiбно гранично чiтко пояснювати, в чому полягають нашi ключовi штереси, i за що ми готовi воювати».
У 1994 р. лщери США, Великобританй' i Росй пщписали Будапештський меморандум, в якому вони зобов'язалися поважати суверештет, незалежнiсть i територiальнy цiлiснiсть Укра1ни i не застосовувати силу для тако" держави. Цей меморандум став ключовим фактором для прийняття Киевом рiшення про вщмову вiд
2 тисяч стратепчних ядерних боеголовок, а також стратепчних ракет i бомбардyвальникiв. Це стало величезною перемогою зовнiшньоi полiтики США i полiтики нерозповсюдження ядерноi з6ро"' в цiломy. Рiшення РФ порушити цю угоду е серйозним негативним фактором, який може перешкодити шшим кранам вщмовитися вiд з6ро"' масового знищення. Адмiнiстрацiя Б. Обами рщко згадуе про Будапештський меморандум, однак саме вш вiдповiдае на питання «чому Украша так важлива» -питання, якого Обама торкнувся в своему штерв'ю [7].
Вашингтон повинен був пояснити Киеву, «де проходить червона лшя», але аргумент, що надання Укра'ш збро'' могло б призвести до з^кнення мiж США i Роаею е беззаперечно неспроможним. Саме щ пункти в поглядi президента на укра'нський конфлiкт i викликають тривогу. Якщо вибирати мiж продовженням тие'' полiтики, яку США веде зараз, i третьою свiтовою вiйною з Роаею, то вiдповiдь виявляеться очевидною. Однак президент пропустив менш масштабы кроки i заходи, якi не привели б до вшни з Роаею, але при цьому позбавили б РФ можливосп йти простим вшськовим шляхом [7].
У лютому 2015 р. Президент США Б. Обама представив Конгресу нову Стратегию нацюнально'' безпеки. Це його другий i швидше за все останнш офiцiйний i обов'язковий документ, що вщображае стратегiчне бачення демократичною адмшютращею сучасного свiтового порядку, мiсця i ролi США в ньому. Устхи демократично'' адм^страцп, що представленi в нш позицiонуються як вектор подальшого розвитку кра'ни. При цьому вийшла швидше адаптацiя першо'' Стратеги Обами 2010 р. до мiжнародних умов, що змшилися, нiж нове стратепчне бачення. Вона повнiстю побудована на концепцп, сформульовано'' в 2010 р., ключовi моменти яко'' не зазнали ютотних змiн. Це була концепщя нацiонального оновлення i повернення США до глобального лщерства. Стратепя була нацшена на вибудовування основ американсько'' сили i глобального впливу. В ii основi покладена iдея «розумно'' сили», представлена адмiнiстрацiею Обами в 2009 р., яка передбачала, що сила i вплив у свт починаються з оновлення всередиш кра'ни. Саме так Обама поклав в основу стратеги нацюнально'' безпеки вс основнi соцiальнi прiоритети свого президентства - сильна економша, доступна осв^а i охорона здоров'я, енергетична безпека, шноваци [8].
У Стратеги 2015 р. цю щея внутр^ньо'' сили як основи глобального впливу повшстю збережено. При цьому формулювання «розумна сила» в текст вiдсутне, так само як будь-яю ii варiацii, якi зустрiчалися в попередньому документа У данiй Стратеги взагалi немае концептуально'' частини, вс роздГли присвячеш окремим аспектам реалiзацii концепцп, сформульовано'' п'ять рокГв тому. Основна щея документа незмшна - глобальне лщерство США. Однак на вГдмГну вщ Стратеги 2010 р., яку можна назвати стратепею планованого лiдерства, ця стратепя лщерства, що реалiзуеться. В нш американське лiдерство представлено як основа глобально' стабшьносп i безпеки. Дана Стратегия вже не вщповщае на питання бути чи не бути США глобальним лщером, вона являе бачення того, як це лщерство реалiзуеться зараз i як буде реалiзовуватися в майбутньому [8] .
Сама стратегия реалiзацii лiдерства повнГстю перенесена з концепцп 2010 р. -використання вах компонентiв «розумно'' сили»: сильна армiя, сильна економiка, вмiла диплома^я, унiверсальнi цГнностГ, про ефективнiсть яких говорить особистий приклад США. Нова Стратегия також передбачае орiентацiю кра'ни на спшьш дй через партнерство, коалщп i мiжнароднi органiзацii. США як i ранiше залишають за собою право на односторонш силовГ дй', але тГльки в разi безпосередньо'' загрози нацiональнiй безпецi. Список основних загроз в цГлому збер^ся: ядерна зброя, клiматичнi змГни, пандемiя. Мiсце тероризму, який в 2010 р. був основною загрозою, зайняло бшьш широке поняття - екстремiзм. Загроза поширення i застосування ядерно'' збро'' як i ранiше на першому мющ [8].
Дослiдження послань президента Б. Обами до конгресу США 2012-2015 рр., за оцшками експер^в, свГдчить, що США як глобальна держава й надалi вадграватиме вирiшальну роль у свГтовГй полчищ, а концептуальне i прикладне забезпечення полГтичних i безпекових стратегiй США, яю впливають на мiжнародну пол^ику, е невiд'емною складовою геополiтичних штереав Америки [9].
Розглянувши основнi концептуально-стратепчш основи американського лiдерства можемо зробити наступш висновки. Нова стратегия глобального лщерства може бути реалiзована через збереження провщних позицiй США в основних мiжнародниx iнститyтаx - ООН, МВФ, СОТ, НАТО та ш. Управлшня регiональними процесами та оргашзащю особливих двостороннix зв'язкiв з провщними державами свiтy, що не входять у вшськово-пол^ичш союзи пiд егщою США - Китаем, Iндiею i Росiею, що виключило б, або максимально ускладнило, появу рiвного за потужшстю США центру сили або зближення цих держав на антиамериканських позищях.
Однак дана стратегiя буде вiдрiзнятися вiд стратеги глобального лщерства Дж. Буша-молодшого. Кроки адмшютраци Б. Обами свщчать про перенесення основних зусиль на вщновлення потенцiалy «морального лщерства США», на формування проамерикансько" св^ово" громадсько" думки. Принцип «хто не з нами - той проти нас» навряд чи тепер буде використовуватися у вщкритш формг Такий пщхщ зажадае вiд США вщмови вiд деяких глобальних проекпв. Найбiльш очевиднi поступки з боку США мають вщобразитися на вшськово-пол^ичнш сферi, оскiльки саме там сформувався основний антиамериканський потенщал. Це вшни в 1раку i Афганiстанi, загрози застосування вшськово" сили проти 1рану i Швшчно" Коре", розширення НАТО, стратепчна стабiльнiсть, мiлiтаризацiя космосу, гонка озброень i iнше [10].
У контексп нашого дослiдження необxiдно вщзначити, що, до кiнця другого президентського термшу Дж. Буша-молодшого стало очевидно, що вироблена пщ його керiвництвом доктрина «глобального домiнyвання» США, заснована на стратеги нацюнально" безпеки США 2002 р., яку на початку багато хто сприймав як д^чу «велику стратепю», стати нею не змогла. Боротьба з глобальним тероризмом не привела до залучення поточно" стратеги США в свiтовi глобальш процеси на умовах, яю влаштовують США. Вектори загальносв^ово" i американсько" полiтики стали розходитися. Потреба в «новому американському курй» привела до Бшого дому демократичну партiю. Адмшстращя президента Б. Обами, яка отримала важкий вшськово-пол^ичний, фiнансовий та економiчний спадок була стурбована, в першу чергу, проблемами внутршньо" полiтики та пошуком шляxiв виходу з вшськового конфлiктy на Великому Середньому Сxодi [10].
Вiйськовi аналiтики США вбачать розвиток збройних сил свое" держави виходячи з того, що в найближчi роки Сполучеш Штати не зможуть виробити «велико" стратеги», на зразок стратегий стримування або гегемони. Найбшьш обговорювана стратегiя сьогоднi - це «A Concert-Balance Strategy» - «адаптивна стратегiя» швидкого переходу вщ «стратеги взаемодп провiдниx держав» (concert of powers) до стратеги «балансу сил» (balance of power). 1деологи ще" стратеги заявляють, що якщо, по Клаузевщу, «вiйна е продовженням пол^ики», то цiлi застосування i структуру збройних сил США можна обговорювати i планувати тiльки виходячи iз загальних цiлей США в свт. При цьому потенцiйний агресор повинен стримуватися об'еднано" мiццю США i ix союзникiв [10].
Таким чином, спроби однооабно вирiшyвати глобальш вшськов^ економiчнi та iдейно-полiтичнi проблеми стали причиною «перенапруги» сил США i втрати ними домiнyючоi ролi в глобалiзацiйниx процесах. Крiм штеграцшно" складово", в умовах глобалiзацii став ч^ко проявлятися дезiнтеграцiйний вектор - регiоналiзацiя свiтовоi економiки i полггики. Виникла потенцiйна загроза лiдерства США в св^овш економiцi. До початку третього року вшни в 1раку статус св^ового морального лiдера, який дютався США пiсля розпаду Радянського Союзу, було остаточно втрачено. Виникла потреба у формулюванш ново" стратеги США.
Американсью пол^ологи запропонували нове бачення стратеги глобального лщерства: оголосити св^ «безполюсним» i, взявши пщ контроль ключовi з ресурсно" та стратегiчноi точки зору регiони планети, фактично повернути собi важелi глобального
управлшня. Головною метою оголошуеться поширення свободи i лiберальноi демократа. На тдтвердження цього констатуеться зникнення з «Оборонноi стратеги США 2008» одша з головних нацiональних стратепях пiсля 1991 р. тези про те, що у США на найближчу перспективу не буде глобальних суперниюв.
Список використано1 л1тератури
1. The National Security Strategy of the United States of America [Electronic resource].
- The White House, 2002. - Mode of access : http://georgewbush-whitehouse.archives.gov/nsc/nss/2002/
2. Шаклеина Т. А. В чем «призвание» Америки ? [Электронный ресурс] / Т. А. Шаклеина // Международные процессы. - 2004. - Т. 2, № 5. - Режим доступа : http://elibrary.ru/download/20917336.pdf ; Shakleina T. A. V chem «prizvanie» Ameriki ? [Elektronyy resurs] / T. A. Shakleina // Mezhdunarodnye protsessy. - 2004. - T. 2, № 5. -Rezhim dostupa : http://elibrary.ru/download/20917336.pdf
3. Уткин А. Доктрина Буша: концепция, разделившая Америку [Электронный ресурс] / А. Уткин // Россия в глобальной политике. - 2005. - №4, - Режим доступа : http://www.globalaffairs.ru/number/n_5457 ; Utkin A. Doktrina Busha: kontseptsiya, razdelivshaya Ameriku [Elektronnyy resurs] / A. Utkin // Rossiya v globalnoy politike. - 2005.
- №4, - Rezhim dostupa : http://www.globalaffairs.ru/number/n_5457
4. Lind M. Preventive Wars: The Antithesis of Realpolitik [Electronic resource] / M. Lind // The National Interest. - 2015. - July 20. - Mode of access : http://nationalinterest.org/feature/preventive-wars-the-antithesis-realpolitik-13367
5. Современные международные отношения [Электронный ресурс] : учеб. / под. ред. А. В. Торкунова. - Москва : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 1999. - 584 с. - Режим доступа : http://filosof.historic.ru/books/item/f00/s01/z0001089/st000.shtml ; Sovremennye mezhdunarodnye otnosheniya [Elektronnyy resurs] : ucheb. / pod. red. A. V. Torkunova. -Moskva : Rossiyskaya politicheskaya entsiklopediya (ROSSPEN), 1999. - 584 s. - Rezhim dostupa : http://filosof.historic.ru/books/item/f00/s01/z0001089/st000.shtm
6. National Security Strategy of Engagement and Enlargement [Electronic resource]. -The White House, 1994. - Mode of access : http://edocs.nps.edu/govpubs/wh/1994/nss1994.pdf
7. Pifer S. Has Washington done enough to support Kyiv [Electronic resource] / S. Pifer, J. Herbst // The National Interest. -2016. - March 16. - Mode of access : http://nationalinterest.org/feature/the-obama-doctrine-ukraine-15505
8. Журавлева В. Ю. Эволюция подходов администрации Обамы к обеспечению национальной безопасности [Электронный ресурс] / В. Ю.Журавлева // Институт мировой экономики и международных отношений имени Е. М. Примакова. - Режим доступа : http://www.imemo.ru/index.php?page_id=502&id=1602&ret=640 ; Zhuravleva V. Yu. Evolyutsiya podkhodov administratsii Obamy k obespecheniyu natsionalnoy bezopasnosti [Elektronnyy resurs] / V. Yu.Zhuravleva // Institut mirovoy ekonomiki i mezhdunarodnykh otnosheniy imeni Ye. M. Primakova. - Rezhim dostupa : http://www.imemo.ru/index.php?page_id=502&id=1602&ret=640
9. Макаренко С. А. Геопол^ичний вимiр президентських послань конгресу США: 2012-2015 роки [Електронний ресурс] / С. А. Макаренко //Млжнародш вщносини. Сер. Пол^ичш науки. - 2015. - № 5. - Режим доступу : http://www.journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/article/view/2501 ; Makarienko Ye. A. Heopolitychnyi vymir prezydentskykh poslan konhresu SShA: 2012-2015 roky [Elektronnyi resurs] / Ye. A. Makarienko //Mizhnarodni vidnosyny. Ser. Politychni nauky. - 2015. - № 5. -Rezhym dostupu : http://www.journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/article/view/2501
10. Сизов В. Глобализация и стратегия США [Электронный ресурс] / В. Сизов // Россия-Америка в XXI веке. - 2009. - №3. - Режим доступа : http://www.rusus.ru/?act=read&id=158 ; Sizov V. Globalizatsiya i strategiya SShA [Elektronnyy resurs] / V. Sizov // Rossiya-Amerika v XXI veke. - 2009. - №3. - Rezhim dostupa : http://www.rusus.ru/?act=read&id=158
Стаття надшшла до редакцп 08.10.2016 р.
N. Pogorila
CONCEPTUAL DIMENSION OF US FOREIGN POLICY IN THE BEGINNING
OF THE XXI CENTURY.
The basic grounds of the concepts, doctrines and strategies during the presidency of George Bush Jr. and Barack Obama are analyzed. In this context, major differences in foreign policies between the Republican and Democratic US administration from the beginning of XXI century are revealed. The Bush Doctrine proclaimed the need for "a new way " to ensure the security of the United States. It was based on documents that were presented in 2002 - "Report on the state of the nation", "National Security Strategy" and the speech of Bush at the UN, where he declared that "the ability of the United States accumulated such a power that would make the enemy's arms race senseless ". The central element of the US foreign policy concept of this period is a preventive strike. By the end of the second term of George. W. Bush it became obvious that the doctrine "global dominance" of the US did not work on US leadership and could not become an active "grand strategy ". Fighting with global terrorism has not led to the involvement of the current US strategy in the world's global processes on terms which would suit the US.
The administration of President Barack Obama was concerned primarily on domestic policy challenges and finding solutions to the armed conflict in the Greater Middle East. US as a global power continues to play a decisive role in world politics and provide conceptual and applied political and security strategies of the United States, affecting foreign policy is an integral part of the geopolitical interests of the USA.
Steps that administration of Barack Obama suggested were aimed at restoring capacity of "moral leadership of the US", the formation of pro-American world public opinion. The principle of "whoever is not with us - or against us " is hardly now be used in an open form. Such an approach would require the US rejection from some global projects. The most obvious concessions from the US should show the military-political sphere, since it formed the main anti-American potential. This is the war in Iraq and Afghanistan, the threat of military action against Iran and North Korea, NATO expansion, strategic stability, the militarization of space, the arms race and more.
More and more scientists point out the fact that the Obama's administration is moving away from American leadership ideas, advantages and hegemony. The basis of this concept is a more balanced assessment of the situation in the world and abilities of the United States, recognizing the need to abandon messianic ideas, not to hinder the strengthening of other centers of power in the world and a policy of joining the United States to the "concert of leading states ". Supporters of this concept, without denying hegemony of the United States, do not recognize their right to non-alternative world governing. They consider the current situation as transitional, in which the formation of a new system of international relations would feel the impact of the main centers of power, but it would not be determined by the dictates of the United States.
Keywords: doctrine, strategy, concept, leadership, US, UN, hegemony, post-bipolar international system, foreign policy.
