CC BY
45
УДК 658.012
КОНЦЕПЦ1Я ТА ЕВОЛЮЦ1Я ПРОЦЕСНО-СТРУКТУРОВАНОГО
МЕНЕДЖМЕНТУ
O.G. Кузьмш, д.е.н., пpофесоp
Hацiональний утверситет «Львiвська полiтехнiка», Львiв, Украша
Одшею з ключових складових устху еко-номiчно розвинутих кра!н свиу е вико-ристання менеджменту, тобто науково обгрунтовано! та як1сно побудовано! системи управлiння органiзацiею. В умовах роз-витку ринкових вiдносин менеджмент активно проникае на украшсьш тдприемства. Пiдприемцi зацiкавленi у використаннi його основних над-бань, оск1льки це дае можливють досягнути струн-ко! побудови оргашзацп, зменшити трудомiсткiсть управлшських робiт, оптимiзувати чисельнiсть апарату управлшня, посилити управлiнський вплив, зосередити зусилля усiх працiвникiв на досягненнi поставлених цшей. Управлiння оргаш-зацiею, яке побудоване на засадах сучасного менеджменту, характеризуеться, з одного боку, ста-бшьтстю в отриманнi високих економiчних, тех-нологiчних, соцiальних та шших результатiв, з другого - високою динамжою позитивних змiн. Системи менеджменту вичизняних пiдприемств характеризуються вiдсутнiстю комплексносп, не-достатньою ефективнiстю та низьким рiвнем структурованостi, що зумовлюе необхщшсть ак-центуатзаци уваги на побудовi обгрунтованих процесно-структурованих систем менеджменту. Аналiз останнiх дослiджень i публiкацiй за проблемою
Проблеми формування комплексних, високо-ефективних систем менеджменту розглядають у сво!х працях так1 вiтчизнянi та зарубiжнi науковщ, як М. Альберт, М. Армстронг, Д. Бода, Р. Блейк, Р. Дафт, П. Друкер, М. Мескон, Д. Моутон, Р. Пейтон, Ф. Хедоур^ Р. Грiфiн, О. Мельник, М. Йохна, В. Стадник, З. Борисова, В. Яцура та iн [1-6]. У працях зазначених авторiв розкрито сут-шсть рiзноманiтних пiдходiв до менеджменту, 1хш переваги, недолiки та умови використання. Проте, певних обгрунтованих рекомендацiй щодо ефек-тивного поеднання цих пiдходiв при побудовi систем менеджменту практично немае.
Так, наприклад, Борисова З.Н., використовуе поняття процесно-структурованого тдходу в кон-текстi проектування системи управлшня бiзнес-процесами оргашзацп, зазначае, що вш передбачае первиннiсть процесного пiдходу над структурою оргашзацп та складаеться з таких етапiв: визна-чення стратеги i мюп; визначення функцiй i про-цесiв; визначення оргашзацшно! структури управ-лiння; визначення кадрових ресурсiв; розроблення оргашзацшно! культури [7]. Таке бачення процес-
Кузьмт О.С. Концепщя та еволющя процесно-структурованого менеджменту.
Oбгpyнтовaно сутшсть, кaтегоpiйний aпapaт пpоцесно-стpyктypовaного менеджменту тa pоз-pоблено його концепцiю. Oхapaктеpизовaно основш елементи системи ^овдсно-стpyктypовaного менеджменту. Шведено етaпи пpоцесно-стpyктypовaного менеджменту.
Ключовi слова: менеджмент, yпpaвлiння, пpоцесно-стpyктypовaний менеджмент, кеpiвнa пiдсистемa, кеpовaнa пiдсистемa, yпpaвлiнськi piшення
Кузьмин О.Е. Концепция и эволюция процессно-структурированного менеджмента.
Обосновано сущность, категорийный аппарат процессно-структурированного менеджмента и разработана его концепция. Охарактеризованы основные элементы системы процессно-струк-турированного менеджмента. Рассмотрены этапы процессно-структурированного менеджмента.
Ключевые слова: менеджмент, управление, процессно-структурированный менеджмент, руководящая подсистема, управляемая подсистема, управленческие решения
Kuzmin O.Ye. Concept and evolution of process-structured management.
Grounded essence, category apparatus of process-structured management and developed its concept. Describes the main elements of a process-structured management. The stages of the process-structured management.
Keywords: management, control, process-structured management, governing subsystem, controlling subsystem, management decisions
но-структурованого менеджменту е фрагментар-ним, осшльки не охоплюе його цшсно! структури та розкривае лише його окрем1 аспекти. Процесно-структурований менеджмент е комплексним поняттям 1 передбачае поеднання системного, си-туацшного, динам1чного та функцюнального шд-ход1в до створення системи менеджменту, а його основний зм1ст жодним чином не полягае у пер-винносп процесного тдходу над структурою оргашзацп.
Попри грунтовне розкриття р1зномаштних ас-пекпв менеджменту у лггератур1, мало уваги выводиться проблем1 формування комплексних, ефективних систем менеджменту, як б характери-зувалися високою структуровашстю, формували б базу для ефективного управлшня оргашзашями, поеднували б у соб1 р1зномаштш тдходи тощо. Цiлi стати
Окреслена проблема, недостатнш р1вень Н ви-свилення та розв'язання в лггературних джерелах визначили так! цш дослщження: обгрунтувати сутшсть, категоршний апарат та особливосп про-цесно-структурованого менеджменту; розглянути процесний, ситуацшний, системний, динам1чний та функцюнальний тдходи до менеджменту, яш формують базу процесно-структурованого менеджменту; навести етапи процесно-структурова-ного менеджменту, !х зм1стове та функцюнальне призначення; охарактеризувати основш елементи концепцп процесно-структурованого менеджменту (кер1вну та керовану тдсистеми оргашзацп, функцп процесно-структурованого менеджменту, методи процесно-структурованого менеджменту, управлшсьш ршення, комушкацп).
Виклад основного матерiалу дослвдження
Як сввдчать виконаш дослщження, менеджмент - це цшеспрямований вплив на колектив прашвнишв або окремих виконавщв з метою виконання поставлених завдань та досягнення ви-значених цшей. 1снують р1зш тдходи до менеджменту, яш еволюцшно сформувались у теорп та практиц функцюнування оргашзацш, а саме: функцюнальний, ситуацшний, системний, дина-м1чний, процесний тощо. Варто зауважити, що юнуе деяка неоднозначшсть у !х трактуванш та зм1стовому наповненш Так, тд процесним тд-ходом часто розумшть функцюнальний, динам1ч-ний часто ототожнюють з ситуацшним, хоча за своею сутшстю вони мають суттев1 вщмшносп.
З функцюнальних позицш менеджмент - це процес планування, оргашзування, мотивування, контролювання та регулювання, необхщний для формування та досягнення цшей оргашзацп. За процесним тдходом менеджмент охоплюе не лише виконання вищевказаних функцш менеджменту, а й створення метод1в менеджменту, прий-
няття управлшських ршень, створення комушка-цш тощо.
Системний шдх1д базуеться на використанш теорп систем у менеджмент! з шнця 50-х рошв. В1дпов1дно до нього уа оргашзацп е системами, як! складаються з таких елеменпв: структура, зав-дання, технолопя, люди, цш, ресурси. Розр1зня-ють закрип та вадкрип системи.
Ситуацшний шдх1д базуеться на понят ситу-ацп як конкретного набору обставин, що вплива-ють на оргашзацш впродовж певного часу. Вш спрямований на доб1р шструменпв менеджменту для розв'язання конкретних управлшських ситу-ацш з метою найбшьш ефективного досягнення цшей оргашзацп.
Сучасш умови функцюнування вимагають створення новггаьо! парадигми менеджменту, яка б штегрувала уа юнуюч1 надбання у менеджмент! та була би спрямована на створення ефективного комплексного тдходу до управлшня тдприемст-вами. Саме на поеднання переваг уах концепцш менеджменту спрямований запропонований про-цесно-структурований шдх1д до менеджменту.
Процесно-структурований менеджмент поед-нуе в соб1 процесний, системний, ситуацшний, динам1чний та функцюнальний тдходи 1 грунту-еться на концепцп, в1дпов1дно до яко! менеджмент розглядаеться як процес, що е послщовшстю певних завершених етатв, кожен з яких мае свою структуру, що в сукупносп забезпечують здшснення управлшського впливу керуючо! системи на керовану з метою досягнення цшей оргашзацп у певних умовах функцюнування.
В межах процесно-структурованого менеджменту управлшська д1яльшсть забезпечуеться у ташй послщовносп [8-10]:
1) Реал1зац1я конкретних функцш менеджменту;
2) Формування метод1в менеджменту;
3) Формал1зац1я метод1в менеджменту;
4) Забезпечення управлшського впливу на засадах кер1вництва.
Виконаш дослщження дають змогу до основ-них елеменпв системи процесно-структурованого менеджменту зарахувати: кер1вну та керовану тд-системи оргашзацп; функцп процесно-структуро-ваного менеджменту (загальш (планування, оргашзування, мотивування, контролювання та регулювання), конкретш (з допомогою яких здшсню-ються конкретш управлшсьш процеси) та об'едну-вальна (кер1вництво)); методи процесно-структурованого менеджменту; управлшсьш ршення; комушкацп.
Рис. 1. Основш елементи системи процесно-структурованого менеджменту
Керiвна пiдсистема як елемент системи про-цесно-структурованого менеджменту оргашзаци складаеться з апарату управлiння, засобiв i технологи управлшня, адмiнiстративних примiщень, засобiв комушкаци тощо. Центральне мiсце у цш пiдсистемi вiдводиться апарату управлшня. Шд апаратом управлiння в системi процесно-структурованого менеджменту доцiльно розушти колек-тив працiвникiв керiвно! тдсистеми, у повнова-женнях якого всебiчне координування дiяльнiстю пiдроздiлiв. Керiвна тдсистема е результатом по-еднання горизонтального i вертикального подiлiв управлшсько! праш в оргашзаци. Вона представлена колективом менеджерiв, як1 здiйснюють управлшня оргашзашею за допомогою впливу на тдлеглу !м керовану систему. В цшому вони шд-порядковуються загальним правилам, що дiють в оргашзаци, i безпосередньо пов'язанi iз завданням виконання цiлей i реалiзацu мгси оргашзаци.
Об'ективнiсть процесiв управлiння вимагае по-дiлу управлшсько! працi. При цьому слiд видiлити горизонтальний подш (призначення конкретних менеджерiв для керiвництва пiдроздiлами) i верти-кальний (координашя управлшсько! роботи).
Саме вертикальний подш приводить до ство-рення рiвнiв управлiння. Традицiйно видiляють три рiвнi управлiння: технiчний; управлiнський; iнституцiйний.
Цим рiвням вiдповiдають три групи менедже-рiв (керiвникiв):
— керiвники низово! ланки (операцiйнi управлiн-
цi);
— керiвники середньо! ланки;
— керiвники вищо! ланки.
Керована пiдсистема як елемент системи про-цесно-структурованого менеджменту оргашзаци складаеться iз безпосереднiх виконавшв, що забез-печують здiйснення виробничо-господарсько!
дiяльностi за допомогою вiдповiдних засобiв та ресурсiв. Ключовим елементом керовано! пiдсис-теми е виробничий персонал (основш та допомiж-нi робггаики), тобто виконавцi, як1 впроваджують у життя управлiнськi рiшення вищого керiвниц-тва, здiйснюють реалiзацiю планiв оргашзаци та зайняп безпосередньо створенням матерiальних цiнностей (продукцi!, посл^г).
Пiд функшями процесно-структурованого менеджменту слiд розушти види управлiнсько! дiяльностi (трудовi процеси в сферi управлiння), як1 забезпечують формування способiв управ-лiнського впливу. Вони вщображають сутнiсть i змют управлiнсько! дiяльностi на всiх рiвнях управлiння. Функцi! процесно-структурованого менеджменту виникли в результатi подiл^ i спецiалiзацu працi. Будь-як1 управлiнськi процеси на шдприемсга здiйснюються iз застосуванням функцюнального пiдходу.
Безперервний перебiг функцiй процесно-структурованого менеджменту формуе технолопю про-цесно-структурованого менеджменту, при цьому кожна функцiя е складовим елементом цього процесу. Технологiя управлiння характеризуеться безперервшстю, циклiчнiстю, послiдовнiстю, стiй-шстю, мiнливiстю, цiлевизначенiстю, зворотним зв'язком тощо.
На першому етапi функцi! доцшьно класифiку-вати за ознакою мюця у процесно-структурова-ному менеджментi, що дозволить шдкреслити панiвну роль конкретних (часткових) функцш менеджменту i важливу роль загальних (основних) функцiй, та видшити об'еднувальну функцiю. Загальнi (основш) функци беруть участь у будь-яких управлiнських процесах (планування, оргаш-зування, мотивування, контролювання та регулю-вання), конкретнi (частковi) - це функци з допомогою яких здшснюються конкретнi управлiнськi
процеси. Об'еднувальною функцieю процесно-структурованого менеджменту е керiвництво, вона пронизуе усi управлiнськi процеси в оргашзацп. При цьому визначальну роль вщграють конкретнi функцiï процесно-структурованого менеджменту, яш реалiзуються через основнi.
У свою чергу конкретш функцiï процесно-структурованого менеджменту можна класишку-вати за ознаками процеав i об'екпв управлiння, а також елементiв виробничо-господарсь^' дiяль-ностi. За ознакою процеав управлшня конкретнi функцiï процесно-структурованого менеджменту подiляються на управлiння основним виробницт-вом, допомiжним виробництвом, технiчною шдго-товкою, матерiально-технiчним забезпеченням, патентно-лiцензiйною дiяльнiстю, капiтальним будiвництвом, зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю тощо. За ознакою об'екту - це управлшня шд-приемством, цехом, службою, вщдшом, дiльни-цею, бригадою, проектною групою тощо. За озна-кою елементiв виробничо-господарсь^' дiяльнос-
тi - управлiння працею, предметами та знаряддя-ми пращ, шформашею.
Узагальнена класифiкацiя функцiй процесно-структурованого менеджменту представлена на рис. 2.
Реалiзацiя будь-яких конкретних функцш, як1 вiдображають процес, об'ект управлшня або еле-мент виробничо-господарсь^' дiяльностi, здшс-нюеться шляхом застосування загальних функцiй, тобто планування, оргашзування, мотивування, контролювання та регулювання. Взаемозв'язок загальних та конкретних функцш процесно-структурованого менеджменту та 1х мюце у процеа управлiння працiвниками показано на рис. 3.
Загальш функцп процесно-структурованого менеджменту з абстрактного стану трансформу-ються у конкретний лише у процеа управлшня певними об'ектами, процесами, елементами ви-робничо-господарськоï дiяльностi. Тобто загальнi функцiï набувають вадповадного змiсту тодi, коли вони беруть участь у реалiзацiï конкретних функцш процесно-структурованого менеджменту.
Рис. 2. Класифжащя функцш процесно-структурованого менеджменту
Функцп планування, оргашзування, мотиву-вання, контролювання та регулювання можна вважати загальними (основними), оскшьки будь-яка шша управлшська дiяльнiсть буде здшсню-ватись шляхом послщовного 1'х застосування, а саме:
— планування процесу, дiяльностi об'екту, вироб-ничо-господарсько1' дiяльностi;
— оргашзування процесу, дiяльностi об'екту, ви-робничо-господарсько!' дiяльностi;
— мотивування прашвнишв, як1 здiйснюють пев-нi процеси, забезпечують дiяльнiсть об'екту, виробничо-господарську дiяльнiсть;
— контролювання процесу, дiяльностi об'екту, виробничо-господарськоï дiяльностi;
— регулювання процесу, дiяльностi об'екту, ви-робничо-господарськоï дiяльностi. Дослiдження взаемозв'язку функцiй процесно-
структурованого менеджменту дае можливють удосконалювати управлшня, формувати ефектив-
ну систему менеджменту, усувати зайвi ланки, бюрократичш перепони, опiр перемiнам.
Шд плануванням у процесно-структурованому менеджментi слщ розумiти вид управлшсько! дiяльностi (трудових процесiв), який визначае перспективу i майбутнiй стан оргашзаци. З допо-могою планування створюеться орiентир майбут-ньо! дiяльностi оргашзаци. Фахiвцi видiляють два види планування: стратегiчне та тактичне.
Стратегiчне планування включае установлення мки i цiлей оргашзаци, анал1з середовища та стану оргашзаци, оцшку стратегiчних альтернатив, вибiр стратеги. Тактичне планування е одно-часно лопчним продовженням стратегiчного планування i способом реалiзацil стратеги з метою досягнення виконання мши оргашзаци.
Стратегiчне планування полягае у розробленш стратеги. В свою чергу стратепя - це курс роз-витку фiрми, що вiдображений у всебiчному комплексному планi, який призначений для забезпечен-
ня здiйснення мши оргашзаци та досягнення и цшей. Стратепчне планування покликане сформу-вати перспективний курс розвитку оргашзаци та визначити стратепчш показники, яких прагне досягнути органiзацiя у прогнозованих умовах. При цьому тактичне планування покликане сфор-мувати механiзми реал1заци обрано! стратеги. Воно, як правило, розраховане на нетривалий перiод. Тактичне планування мае два рiзновиди: поточне та оперативне.
Поточне планування - це рiзновид управлшсько! дiяльностi, який спрямований на розроблення параметрiв, заходiв, бюджетiв та адмiнiстративних важелiв з метою формування поточних планiв щодо функцiонування конкретних сфер дiяльностi оргашзаци чи li дiяльностi загалом на рiчний перiод у напрямку досягнення обрано! стратеги дiяльностi.
ВХ1Д
(матер1альш, ф1нансов1, грудовi, енергегичнi, iнформацiйнi та in. ресурси)
ОРГАН1ЗАЦ1Я
КЕР1ВНА ЩД СИСТЕМА КОНКРЕТН1 ФУНКЦП
1 | ЗАГАЛЬН1 ФУНКЦ11 |
1 Планування ^ Оргашзування ^ Мотивування ^ Контролювання
, п п | |
1 1
¡_ Регулювання j
Т
КЕРОВАНА П1ДСИС ТЕМА
ВИХ1Д
(продукцiя, послуги, прибуток, соцiальна вiдповiдальнiсгь та in.)
Рис. 3. Функци процесно-структурованого менеджменту: взаемозв'язок та мюце у процеа управлiння
Оперативне планування - це р1зновид управлшсько! д1яльносп, яка спрямована на формування вузьких, детал1зованих, короткотермшових плашв, що присвячеш конкретним питанням д1яльност1 шдприемства, формуються у розвиток поточних плашв. 1снуе безл1ч р1зновид1в оперативного планування. Застосування конкретного з
них залежить в1д сфери використання, шдрозд1лу, характеру тощо. Як правило, оперативш плани е базою для виконання певних функцюнальних обов'язшв конкретними прашвниками тощо.
Шд оргашзашею у процесно-структурованому менеджмент! слщ розум!ти вид управл!нсько! д1яльност1, який вщображае процес створення
структури управлшня органiзацiею. Оргашзування мае два аспекти:
— подiл органiзацiï на шдроздши у вiдповiдностi до цiлей i стратегiï, тобто здiйснення департа-менташзацд;
— установления взаемовiдносин повноважень вищих та нижчих рiвнiв управлiния i забезпе-чення можливостi розподiлу i координацп зав-дань.
Органiзувания базуеться на трьох категорiях: повноваження, вiдповiдальнiсть та делегування.
Повноваження - це обмежене право викорис-товувати ресурси пiдприемства (матерiальнi, фiнансовi, трудовi та iн.) i направляти зусилля пiдлеглих працiвникiв на виконання встановлених завдань. Повноваження делегують посащ, а не особi.
У свою чергу, вадповадальшсть - це покладе-ний на посадову особу обов'язок виконувати по-ставленi завдання i забезпечувати 1х позитивне розв'язання. Вiдповiдальнiсть мае подвшну влас-тивiсть. З одного боку, посадова особа, що прий-мае повноваження, одночасно отримуе у повному обсязi i вiдповiдальнiсть. З другого, за керiвником, який делегуе повноваження, повнiстю зберiгаеться вiдповiдальнiсть. Такий подвшний характер вадпо-вiдальностi забезпечуе яшсне виконання повноважень. Насамперед вадповадае менеджер, який делегуе повноваження. У великих оргашзашях, де багато делегування, найбшьше за посадою вадпо-вадае менеджер. Великий обсяг вiдповiдальностi е причиною високих окладiв.
Делегування повноважень е основним проце-сом, з допомогою якого керiвництво встановлюе формальш взаемовiдносини працiвникiв в оргаш-заци. Делегування е передачею завдань i повноважень особ^ яка приймае на себе вiдповiдальнiсть за 1х виконання. З одного боку, делегування - це споаб домогтися виконання роботи шшими людьми. З шшого боку делегування - це акт, який пере-творюе людину в керiвника.
Мотивування - це вид управл^сь^ дiяльнос-тi, який забезпечуе процес спонукання себе та шших працiвникiв на дiяльнiсть, що спрямована на досягнення особистих цшей та цiлей орга-нiзацiï. В процеа iсторичного розвитку мотивацiя як економiчна категорiя пройшла два етапи:
— застосування полiтики «батога та пряника»;
— використання методiв психологiï та фiзiологiï (зпдно доктрин Фрейда, Мейо тощо). Ключовим елементом у мотивуваннi е потреби
— вщчуття фiзiологiчного, психологiчного чи соць ального дискомфорту, нестача чого-небудь та необхiднiсть у чомусь. Усвщомлення людиною власних потреб рiзнопланового характеру зумов-люе виникнення iнтересу, як форми тзнання та вивчення можливостей задоволення потреб, що виникли в iндивiда на конкретному етапi життя та розвитку. На основi вивчення iнтересiв прашвни-к1в щодо можливостей задоволення 1х потреб вад-буваеться застосування стимулiв (лат. stimulus -
бапг), тобто зовнiшнiх спонукань до формування певно! поведiнки, досягнення конкретних резуль-тапв тощо. Стимули е потенцiйною винагородою за виконання конкретних робгг, завдань, досягнення певних результапв. Стимули можуть бути мaтерiaльними (зaробiтнa плата, надбавки, доплати, щнт подарунки, участь у прибутках тощо) та моральними (грамоти, медал^ похвала, шдвищен-ня за посадою та ш.). Залежно вiд того, наскшьки вдало пiдiбрaнi стимули i наск1льки точно вони вiдповiдaють штересам прaцiвникiв, у свiдомостi людей вони формують мотиви (лат. movere - приводит в рух, штовхати) - внутрiшньо усвадомле-не спонукання до певних дш. При цьому залежно ввд зaдiяних стимулiв поведшка прaцiвникiв реaлi-зовуватиметься таким чином, щоб отримати бажа-ну винагороду задля задоволення власних потреб. Винагорода - усе те, що людина вважае цшним для себе та отримуе за затрачеш зусилля, певну поведiнку, виконану роботу та iнше. При цьому винагороди можуть бути внутршшми (дае сама робота, змют трудового процесу, самоповага тощо) i зовнiшнiми (заробггаа плата, премп, кабь нет, додаткова вадпустка тощо). Результатом такого процесу е досягнення (недосягнення) особистих цшей, що зумовлюе задоволення потреб прашв-ника, часткове задоволення чи незадоволення.
Однiею з нaйвaжливiших теорiй мотивацп е мaтерiaльне стимулювання прaцi, яке е процесом формування i використання систем мaтерiaльних стимулiв прaцi (мaтерiaльнi стимули прaцi висту-пають одним iз рiзновидiв економiчних мотивiв) i розподiлу заробино! плати у вадповадносп з дiею закону розподiлу за кшьшстю i як1стю прaцi. Система мaтерiaльних стимулiв прaцi складаеться з рiзномaнiтних спонукальних мотивiв, яш допов-нюють один одного i пов'язaнi единим процесом створення мaтерiaльноl зaцiкaвленостi у здшснен-нi трудово! дiяльностi.
Контролювання - це вид управлшсько! дiяль-ностi щодо забезпечення процесу, з допомогою якого керiвництво оргашзаци визначае, наск1льки прaвильнi його управлшсьш рiшення, а також потребу у здшсненш певних коректив. Основними завданнями контролю е забезпечення досягнення цшей i шси оргашзаци, виявлення вiдхилень та недолiкiв, уникнення нагромадження та повторен-ня помилок, мiнiмiзaцiя втрат, подолання склад-них оргашзацшних проблем тощо.
Цiллю контролю, зпдно з позищею зaхiдних фaхiвцiв, е сприяння тому, щоб фaктичнi результата найбшьше вадповадали очiкувaним. Вивчення та узагальнення лiтерaтурних джерел дозволяе класифжувати контроль за рiзними ознаками. За змiстом видiляють: фiнaнсовий, виробничий, опе-рaцiйний, маркетинговий та ш. контроль. За етапа-ми здшснення виробничо-господарсько! дiяльнос-тi: попереднiй, поточний та заключний види контролю. Взаемозв'язки мiж цими видами контролю представлен на рис. 4.
Рис. 4. Взаемозв'язки мiж попередшм, поточним та заключним контролем в системi процесно-
структурованого менеджменту
Попереднiй контроль (здшснюеться на входi в систему оргашзацп) реалiзуеться через правила, процедури, поведшку тощо. Його основнi важелi закладеш в процесi реалiзацп таких функцш менеджменту, як планування, органiзування, мотивування i регулювання. Цей вид контролю використовуеться щодо ресурав: людських (тру-дових), матерiальних, фiнансових, iнформацiйних, енергетичних тощо.
Поточний контроль реалiзуеться у самiй сис-темьоргашзацл у процесi виробничо-господарсь-ко! дiяльностi i вiдрiзняеться таким:
— носить характер управлшсько! необхiдностi;
— мае цшь та охоплюе конкретш робочi мiсця;
— використовуе зовшшш ресурси, як1 перетво-рюе в ресурси для внутршнього споживання оргашзацп;
— нащлюеться на усi види дiяльностi оргашзацп. При заключному контролi (здiйснюеться на
виходi iз системи) зворотний зв'язок використовуеться тсля виконання роботи. Вiн необхiдний для врахування органiзацiею можливих майбутнiх ситуацш, з якими буде мати справу оргашзащя, а також для забезпечення мотивацп (наприклад, при оплатi пращ, премiюваннi тощо).
Регулювання - це вид управлшсько! дiяльнос-тi, спрямований на усунення вiдхилень, збо!в, недолЫв тощо в керованiй системi шляхом роз-робки i впровадження керуючою системою вщпо-вiдних заходiв. Слвд зазначити, що регулювання покликане усунути усi недолiки, вiдхилення, збо!, що були виявлеш у процесi контролювання. При цьому регулюючi заходи можуть вживатись на усiх попереднiх етапах функцюнального пiдходу (планування, мотивування, оргашзування).
Функцп планування, органiзування та мотиву-вання удосконалюються безпосередньо в керую-чш системi оргашзацп, функцп контролювання та регулювання - в керуючш та керованш системах. У залежносп вiд характеру перешкод чи недоль к1в, що були виявленi в процеа контролю у керо-ванш системi, регулювання може скеровуватись на конкретний блок (планування, оргашзування чи мотивування). Якщо в блощ «Планування» виявлеш перешкоди, то розроблеш заходи будуть стосуватись удосконалення економiчного, сощаль-ного чи технологiчного планування; якщо перешкоди виникли, наприклад, в оргашзацшнш
структурi, то мова буде йти про реалiзацiю заходiв в блоцi «Оргашзування» з побудови оргашзацп, комушкацшних систем тощо. Недолiки у матерь альному стимулюваннi пращвнишв керовано! системи будуть усуватись в блощ «Мотивування» у напрямку удосконалення системи премiювання, дивiдендно! политики тощо.
Результатом реалiзацi! функцiй менеджменту е методи процесно-структурованого менеджменту. яш часто сприймають як абстрактне поняття, як широкий спектр рiзноманiтних питань (комунiка-цi!, планування, процеси розробки органiзацiйних структур). Для кращого розумшня нагадаемо, що за загальновщомим визначенням методи - це спо-соби i прийоми цшеспрямованого впливу суб'екта на керований об'ект для досягнення установлених цiлей.
Узагальнення фактичних матерiалiв та прове-деш дослiдження за цiею проблемою дозволяють говорити про те, що в теоретичному аспекп мето-ди процесно-структурованого менеджменту - це способи i прийоми впливу керуючо! системи на керовану на рiзних рiвнях i ланках управлiння (пiдприемство, пiдроздiл, служба тощо), а в прикладному аспекп - це сукупшсть способiв i прийомiв впливу на колектив пращвнишв та окре-мих виконавщв з метою досягнення мiсi! оргашзацп та и ц1лей.
Основним завданням керуючо! системи е створення методiв менеджменту, за допомогою яких вона впливатиме на працiвникiв, забезпечу-ючи !хню мотивацiю, керуючи !хньою дiяльнiстю та координуючи !!, адже головною цiллю методiв менеджменту е забезпечення гармони, оргашчного поеднання iндивiдуальних, колективних та суспiльних iнтересiв.
Уа методи процесно-структурованого менеджменту дiалектично пов'язанi з функцiями процес-но-структурованого менеджменту, оск1льки основним завданням функцш менеджменту як видiв управлшсько! дiяльностi е формування методiв менеджменту. При цьому процес формування здшснюеться через конкретш функцп, як1 реалiзу-ються з допомогою загальних. Уа методи процес-но-структурованого менеджменту розглядаються керiвником не як окрем^ розрiзненi i самостiйнi способи впливу, а як цшсна система, що склада-
еться iз взаемодшчих та взаемопов'язаних еле- Узагальнена класифжащя методiв процесно-
менпв. структурованого менеджменту за вищеперелiче-
ними ознаками представлена на рис. 5.
КЛАСИФ1КАЦ1Я МЕТОД1В ПРОЦЕСНО-СТРУКТУРОВАНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Рис. 5. Взаемозв'язки мiж попередшм, поточним та заключним контролем в системi процесно-
структурованого менеджменту
Надал1 методи процесно-структурованого менеджменту повинш трансформуватись в управлшсьш ршенпя шляхом затвердження, ухвалення, юридичного узаконення. Управл1нське ршенпя в процесно-структурованому менеджмент - це формал1зований на альтернативних засадах метод менеджменту, за допомогою якого керуюча система оргашзацп отримуе можлив1сть без посеред-ньо впливати на керовану. Шсля трансформацп метод1в процесно-структурованого менеджменту в управлшсьш ршенпя, останш за каналами прямого зв'язку надходять з керуючо! системи в керовану 1 здшснюють необхадний управлшський вплив, який забезпечуе виконання виробничо-господарських операцш, надання послуг, отриман-ня в1дпов1дних виробничих, фшансових, еконо-м1чних та шших результапв.
Управл1нське ршенпя в процесно-структуро-ваному менеджмент формуеться в процеа вибору альтернативи 1 стае воображениям результапв управлшсько! д1яльносп, у певнш м1р1, ГГ шдсум-ком. Воно е результатом обдумувань дш 1 нам1р1в, висновшв, м1ркувань, обговорень, постанов тощо, спрямованих на реал1зацш цшей управлшпя. Управл1нське ршенпя - це результат альтернативно! формал1зацп економ1чних, технолопчних, сошально-психолопчних та адшшстративних ме-тод1в менеджменту. Управлшське ршення - це формал1зований на альтернативних засадах метод менеджменту, за допомогою якого керуюча система оргашзацп отримуе можлив1сть безпосередньо впливати на керовану. Шсля трансформацп мето-д1в процесно-структурованого менеджменту в управлшсьш ршення, останш за каналами прямого зв'язку надходять з керуючо! системи в керовану 1 здшснюють необхадний управлшський
вплив, який забезпечуе виконання виробничо-гос-подарських операцш, надання послуг, отримання в1дпов1дних виробничих, фшансових, економ1ч-них та шших результапв.
Управлшське ршення формуеться в процеа вибору альтернативи 1 стае воображениям резуль-тат1в управлшсько! д1яльност1, у певнш м1р1, Г! шдсумком. Воно е результатом обдумувань дш 1 нам1р1в, висновшв, м1ркувань, обговорень, постанов тощо, спрямованих на реал1зацш цшей управлшпя. Для прийняття оптимального управлшсь-кого ршенпя в процесно-структурованому менеджмент! необхадний всеб1чний розгляд процеав 1 проблем виробничо-господарськоГ, збутовоГ, фшансово! та шших вид1в даяльносп з ор1енташею на штереси оргашзацп, стратепчш цш, економш матер1альних, фшансових 1 трудових ресурав, на одержання оптимального прибутку тощо.
Узагальнення лггературних джерел та власш дослщженпя дозволяють зробити висновок про те, що процес вироблення рацюнальних управлшсь-ких ршень повинен включати так! етапи:
1) Виникнення ситуацп, яка вимагае прий-няття ршенпя (поява необхадносп формал1зацп метод1в менеджменту).
2) Зб1р та обробка шформацп щодо розроб-лених метод1в менеджменту.
3) Виявлення та оцшка альтернатив, закладе-них у розроблених методах менеджменту.
4) Шдготовка та оптим1зашя управлшського ршення, яке приймаеться (виб1р альтернативи).
5) Прийняття управлшського ршення (узаконення альтернативи).
6) Реал1зашя управлшського ршення та оцшка результапв.
Уа упрaвлiнськi процеси в оргашзацп супро-воджуються комушкащями. Комунiкaцi! в процес-но-структурованому менеджмент - це обмiн iнформaцiею, и змiстом мiж двома i бшьше людьми (прaцiвникaми). Комушкацп е процесами зв'яз-ку мiж пращвниками, пiдроздiлaми, оргaнiзaцiями тощо. Комунiкaцi! супроводжують усi процеси, що вiдбувaються в оргашзацп.
Комунiкaцiйний процес в процесно-структуро-ваному менеджментi - це процес обмiну шформа-цiею на засадах використання певних складових та реaлiзaцi! вiдповiдних етaпiв з метою розв'язання конкретно! проблеми. Трaдицiйно видiляють так склaдовi елементи процесу комунiкaцiй:
— вщправник (джерело) - це той, хто генеруе ще!, збирае шформащю i передае !!;
— повщомлення - iнформaцiйнa iдея, яка закодо-вана з допомогою символiв;
— канал - зааб передaчi шформаци;
— отримувач (споживач) - особа, для яко! при-значена шформащя.
Комунiкaцiйний процес в процесно-структу-рованому менеджмент мае так1 етапи:
1) Формування або вибiр iде! (зародження аде!).
2) Кодування (перетворення ще! в повщом-лення з допомогою ^в, жестiв, iнтонaцi!).
3) Вибiр каналу (вибiр способу передaчi з допомогою телефонного чи електронного зв'язку, вщеост^чок тощо).
4) Передача ще! (повiдомлення).
5) Декодування (переклад символiв вщправ-ника в думки отримувача).
6) Оцiнкa i уточнения повщомлення. Здiйснення зворотного зв'язку (вiдпрaвник i
отримувач мiияються комунiкaцiйними ролями).
Висновки та перспективи подальших дослiджень
Отже, процесно-структурований менеджмент грунтуеться на концепцп, вiдповiдно до яко! менеджмент розглядаеться як процес, що е по-слiдовнiстю певних завершених етaпiв (реaлiзaцiя конкретних функцш менеджменту; формування методiв менеджменту; формaлiзaцiя методiв менеджменту; забезпечення упрaвлiнського впли-ву на засадах керiвництвa), кожен з яких мае свою структуру, що в сукупносп забезпечують здшс-нення упрaвлiнського впливу керуючо! системи на керовану з метою досягнення цiлей оргaнiзaцi! у вiдповiдних умовах функцюнування. Саме про-цесно-структурований менеджмент формуе базу для ефективного управлшня оргaнiзaцiями з огля-ду на те, що мае комплексний характер i поеднуе у собi процесний, системний, динaмiчний та функ-цiонaльний пiдходи, формуючи iнтегрaльну цшс-нiсть. Систему процесно-структурованого менеджменту складають нaступнi елементи: керiвнa та керована тдсистеми оргaнiзaцi!, функцi! процес-но-структурованого менеджменту, методи процес-но-структурованого менеджменту, упрaвлiнськi рiшения, комунiкaцi!.
Перспективами подальших дослщжень е систе-матизащя передумов та чинник1в формування процесно-структурованого менеджменту, розроб-лення принципiв та концептуальних положень процесно-структурованого менеджменту, форму-вання моделi iнформaцiйно-комунiкaцiйного забезпечення процесно-структурованого менеджменту.
Список лiтератури:
1. Армстронг М. Основы менеджмента. Как стать лучшим руководителем / М. Армстронг. -Ростов на Дону: Феникс, 1998. - 512 с.
2. Блейк Р.Р. Научные методы управления / Р.Р. Блейк, Д.С. Моутон. - К.: Наукова думка, 1990. - 248 с.
3. Бодди Д. Основы менеджмента: [пер с англ.] / Д. Бодди, Р. Пейтон . - СПб., 2000. - 816 с.
4. Грiфiн Р. Основи менеджменту: [шдручник] / Р. Грiфiн, В. Яцура. - [наук. ред. В. Яцура, Д. Олесневич]. - Львiв: БаК, 2001. - 624 с.
5. Дафт Р. Менеджмент / Р. Дафт. - СПб.: Питер, 2000. - 832 с.
6. Мескон М.Х. Основы менеджмента: [пер. с англ.] / М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. -М.: Дело, 1992. - 702 с.
7. Борисова З.Н. Сущность процессно-структурного подхода к проектированию и развитию систем управления [Електронний ресурс] / З.Н. Борисова. - Режим доступу: http://www.m-economy.ru/art.php3?artid=25351.
8. Кузьмш О.£. Теоретичш та прикладш засади менеджменту: [навчальний поабник] / О.£. Кузьмш, О.Г. Мельник. - [3-те вид. доп. i пероб.]. - Львiв: Нацюнальний ушверситет «Львiвська полггехшка» (1нформацшно-видавничий центр «ШТЕЛЕКТ+» 1нституту шслядипломно! освии), «1нтелект-Захщ», 2007. - 384 с.
9. Кузьмш О.£. Прикладний менеджмент: [навч. поабник] / О.£. Кузьмш, О.Г. Мельник, Н.Я. Петришин. - Львiв: Видавництво Нацiонального ушверситету «Львiвська полiтехнiка», 2009. - 292 с.
10. Кузьмш O.G. Нова парадигма побудови систем менеджменту / O.G. Кузьмш, Н.Я. Петришин, Н.М. Сиротинська // Демократичне врядування: наук. вiсник Львiвського репонального iнституту державного упрaвлiння Нацюнально! академи державного упрaвлiння при Президентовi Украши - Вип. 6. - Львiв: ЛР1ДУ НАДУ, 2010. - Режим доступу: http://lvivacademy.com/visnik6/index.html
Надано до редакцп 21.05.2012
Кузьмiн Олег Свгенович / Oleg Ye. Kuzmin
Посилання на статтю /Reference a Journal Article:
Концепщя та еволющя процесно-структурованого менеджменту [Електронний ресурс] / О.С. Ky3bMiH //EKOHOMirn: реали часу. Науковий журнал. — 2012. — № 2 (3). — С. 7-16. — Режим доступу до журн.: http://www. economics. opu. ua/n3. html
