CC BY
41
УДК 340.15(477.5) «18/19»
КОНЦЕПЦ1Я ДЕРЖАВНОГО ВИЗНАННЯ ТА ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАКР1ПЛЕННЯ СОЦ1АЛЬНИХ ПРАВ ОКРЕМИХ КАТЕГОР1Й, КЛАС1В I ВЕРСТВ НАСЕЛЕННЯ У ДРУГ1Й ПОЛОВИН1 XIX - НА ПОЧАТКУ XX СТОЛ1ТТЯ: 1СТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
Ю. М. ПОХОДЗ1ЛО,
канд. юрид. наук, доц., доцент кафедри ^торп держави i права Украти та зарубiжних крат, Нащональний юридичний утверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Харшв
Статтю присвячено окремим аспектам державного визнання та законодавчого закртлення сощальних прав окремих категорт, клаЫв I верств населення у другт половит XIX - на початку XX ст. Проаналгзовано прогресивн1 ¡дег та м1жнародно-правов1 принципи розвитку сощальних прав. Зроблено висновок, що розвиток сощального законодавства в цей пергод був обумовлений сощальними вимогами найбгльш масовог частини сустльства того часу - робтничим класом. Ц1 права носили фрагментарний характер I не мали комплексного сощального захисту, вони були визнаш суспшьством I державою та забезпечеш в1дпов1дним механизмом реалгзацИ.
Ключов1 слова: тклування, сощальний захист, сощальш права, сощальне страхування.
До середини XIX ст. визнання суспшьством сощальних потреб людини як
особистост було продиктовано потребами морал1 та рел1гн людини й
сустльства в цшому, на противагу законам { держав^ Думка про те, що вщ
держави можна вимагати допомоги, здавалася ткчемною у багатьох кра!нах
того часу. Змша основних засад щодо взаемодн людини { сустльства з
державою стали причиною, що призвела до зменшення питомо! ваги елеменлв
благодтност1 в сфер1 сощального захисту та тдтримки населення, що потребуе
допомоги. Саме щ змши призвели до появи щей, пов'язаних з концепщею
розбудови сощально! держави та нових сощальних прав { стандарт1в. Суть цих
прав розкрив ще Гуго Гроцш, який закликав до «розсудливо! пропорцшносл у
безоплатному розподш м1ж окремими людьми та суспшьством належних !м
благ з наданням переваги бщному перед багатими» [1, с. 46]. Саме тому нове
1
розумшня невщчужуваних прав людини вимагае вiд держави шшого ставлення до проблеми пiдтримки oci6, що потребують допомоги. Вимога невтручання держави в економiчне життя суспшьства, яка випливала з природи першого поколiння прав людини як особистих, так i полiтичних прав, потребувала вiд держави сприйняття соцiальних функцш держави як мтмально! кiлькостi заходiв, пов'язаних з органiзацiею освiти для простих людей, допомоги безпритульним д^ям та хворим. При цьому темою для дискусш стала боротьба двох щей щодо недоторканносп приватного життя i того, що предметом свое! дiяльностi держава мае обрати те, чого громадяни не в змозi досягти самi. В. Ф. Гумбольдт, намагаючись поеднати щ ще!, апелював до обов'язку держави дбати не тшьки про безпеку всього суспшьства, а й його окремих члешв. А оскшьки добробут наци е елементом загально! безпеки, то держава повинна дбати «про збшьшення населення краши та матерiально пiдтримувати жителiв за допомогою як благодшних установ, так i опосередковано» [2, с. 15, 148].
Але на той час бшьш поширеними були iншi погляди стосовно цього питання. Багато тогочасних дослщниюв вважали, що в усiх одна й та ж людська природа, з яко! випливають однаковi права, але право не може задовольнити тих, хто потребуе допомоги, а е шший початок - любов до ближнього [3, ч. 1, с. 266, 268]. Вважаючи, що матерiальна нерiвнiсть е неминучим наслщком вшьного руху сил, а порушення цього буде пов'язано iз зазiханням на гiднiсть людини, прагнення до рiвностi, щоб забрати в одних i вiддати iншим; калiчити здорового, тому що юнують калiки [3, ч. 2, с. 207], при цьому не бачити потенщалу спшьних зусиль з вщновлення здоров'я кожного члена суспшьства, надання нужденним сприятливих умов для життя.
Джон Рей (1845 - 1915) у свош статл «Державний соцiалiзм i сощальна
реформа» писав: «Справедлива держава повинна займатися сощальним
реформуванням ... максимально захистити життево важливi основи
нормального, гщного iснування, якi е правом кожно! людини, бо втрачаючи !х,
вона перестае бути лю диною. Держава повинна створювати умови,
забезпечивши людиш можливiсть прожити гiдне життя i виконати свое
2
призначення» [4, с. 26]. З особливою наполегливютю подiбнi ще1 звучали у працях представниюв лiвого, сощалютичного руху. Так, Ф. Енгельс розглядав загальну освiту як акт справедливост по вiдношенню до бщних прошаркiв населення, коли кожна людина мае право на всебiчний розвиток сво1х здiбностей, при цьому i суспiльство вчиняе подвiйний злочин проти особистосп, коли робить нев^ластво неминучим наслiдком саме бiдностi.
Упродовж всього XIX ст. як сощальне зла розглядали людей, якi несуть на со67 тягар соцiальних негараздiв, а не 1х причину: голод, злидш, рiзнi хвороби. Хворi могли заразити конкурентоспроможних члешв суспiльства; душевнохвор^ не усвiдомлюючи сво!х дiй, могли заподiяти шкоду суспiльству; неписьменнi сприймалися небезпечними у силу свого нев^ластва та озлобленостi на суспiльство; маси жебраюв-шдлггюв з 1х девiантною поведшкою також представляли небезпеку.
А нзэажаючихат сивн7 /щ ■
Але незважаючи на прогресивш ще1, що поширюються в сустльст, до
п \\ j [I Ik A tSX \
кшця XIX ст. держава, навггь здшснюючи деяк сощальш функцп, не ставила за мету захист людей, як потрапили у важку ситуащю, тим бшьше не ставилося i завдання досягнення громадянсько! злагоди вЫма членами суспшьства. Окрем7 заходи стосовно сощально! допомоги, що проваджувала держава, були спрямоваш на благонадшну частину населення, тому що саме 11 держава намагалася захистити вщ р7зного роду небезпек.
Поступовий розвиток принцишв демократы призв7в до появи розумшня державою як посередницьким шститутом, що вщ 7мен7 та за допомогою внесюв i пожертвувань населення шдтримуеться життездатшсть його найбшьш сощально вразливих верств. Становлення ринкових мехашзм7в в економщ з елементами участ держави об'ективно призвели громадсьюсть до такого стану, за якого не тшьки р7вш права вЫх громадян розглядалися як необхщний р7вень життя, але й допомога слабкому i нужденному - не як якийсь дар, а як спроба бшьш досконало1 оргашзацп суспшьних вщносин. Даний рiвень розвитку суспiльства почав вимагати захисту штере^в тих верств населення, яю були
або особливо значимi для суспшьства, або найчисельнiшими.
3
Принципи загального блага починають ставити перед державою вщповщш завдання: законодавчо закршити турботу за нужденними i тими, хто не в змозi забезпечити себе i власну сГм'ю; активно дiяти щодо розвитку сфери осв^и, наймано! працi. Визнання державою саме цих зав дань i стало тим кроком, який почав перетворювати державу лiберального типу в державу сощально! направленосп. I хоча бшьшють ознак подiбного типу держави розвивались упродовж XX ст., першi !х атрибути можна простежити ще в законодавствi друго! половини XIX ст. у сферi загально! початково! освгги, охорони працi жiнок i дггей, соцiального страхування. Закрiплення в законодавсга окремих соцiальних прав нечисленних верств населення, участь держави в охорош пращ, будiвництво та контроль за функщонуванням системи соцiального страхування свщчать про те, що держава починае брати на себе вщповщальшсть за умови життя i працi громадян. З подiбних позицiй ключова
/ йгд^ Гц /1\ 1 и X . If % \
вiдмiннiсть абсолютистських держав з патерналютськими формами допомоги вiд держави соцiального спрямування полягае у вiдсутностi в першому випадку у населення, що потребуе допомоги, безпосереднього права на блага соцiального захисту.
Вдосконалення напрямюв державно! дiяльностi в XIX - на початку XX ст.
позначилося i на системi соцiального захисту маргшальних верств населення.
Це стосуеться, зокрема, i турботи щодо виховання дггей (акцент робився на
учасл родичГв у наданнi допомоги нужденному), появи перших заходiв
стосовно захисту городян у разi неврожа!в. Незважаючи на те, що закони
тогочасних держав (наприклад, нiмецький закон вщ 01.11.1867 р.) проголосили,
що шклування про 6Гдних вiдтепер доступне кожному, хто його потребуе, але
юридичного визнання сощальних прав за людиною, яка потребувала допомоги,
ще не вщбулося. Пiклування, як i рашше, продовжувало здiйснюватись через
обов'язки пев них державних оргашв влади та оргашв мiсцевого
самоврядування, тобто через адмiнiстративно-правовi вГдносини. У той час таю
вщносини не припускали активностi особи щодо права вимагати рГзш види
сощально! допомоги з боку держави. Винятком з цього правила можна вважати
4
право на початкову освггу, яке з'явилося в Англи в результат реформ Чемберлена в 70-х рр. Х1Х ст. [5, с. 89].
Бшьш значний внесок у становлення системи сощальних прав зробило робоче законодавство друго1 половини XIX ст. Його теоретичний аналiз можна побачити в працях К. Маркса i Ф. Енгельса. Так, Ф. Енгельс наполягав на необхщносл дов7чного забезпечення робггника у раз7 втрати ним працездатносл, а у випадку смерт - i його Ым'1".
На основ7 фабричних закошв одержувачами допомоги стали не
Г\ 1 \ п
малочисельнi в масштабах усього суспшьства групи населення або окремi особи, а так званий робггничий клас - пролетарiат, який з розвитком кашталютичних вщносин та урбашзащею починае становити значний прошарок суспiльства. Допомога людям, як 11 потребують, тим самим була шднята на загальнодержавний, загальнонацiональний рiвень. Поява саме такого
\\ Л\ / \ /// /Л '
зацiкавлення з боку держави до проблем робггничого класу багато в чому була
•»« \\ I //l/NO^ Tci \
зумовлена зростанням профспткового руху, який став виражати згуртованють
сшльних погляд7в робггниюв, особливо стосовно невдоволення 1х власне
■снуючим становищем. У силу цього вважати початком робочого законодавства
в Росшськш ■мпери закони Петра I про наб7р учшв 7з бщних i незаможних, як
просять милостиню, е досить сшрною точкою зору [6, с. 25]. Анал7з
■сторичного розвитку нормативного регулювання громадського тклування,
проведений у дореволюцшному росшському правознавств7, дозволяе
стверджувати, що початком саме системного тдходу законодавця до ще1
проблеми стала д7яльшсть Катерини II [7]. Саме в цей час стае можливим
детально простежити становлення законодавчого регламентування р7зних форм
сощального захисту окремих категорш населення, питання з охорони пращ
найманих робггниюв i сощального забезпечення нужденних верств населення.
Можна вважати, що початком трудового законодавства для багатьох
европейських кра1н стали загальш заходи з охорони пращ, пов'язаш 7з
законодавчим встановленням вщповщальносл промисловщв за нещасш
випадки на виробництв7, обмеження пращ жшок, запровадження сощального
5
страхування [8, с. 8; 9, с. 150]. Розвиток трудового законодавства у часи його становлення було пов'язано з упровадженням загальних щей справедливостГ щодо трудових вщносин. Саме розвиток трудових вщносин вказуе на недалекоглядшсть дореволющйних юриста, оскшьки ринковГ вщносини не здатш виршити проблеми захисту вщ експлуатаци осГб у сферi наймано! пращ, лише державний контроль над вщносинами роботодавця i найманого робгтника на це спроможний.
В ютори робггаичого законодавства прийнято видшяти три етапи: 1) деяке обмеження пращ дгтей, що почалося вперше в Англи з акта про регулювання пращ дГтей i тдлпгав на фабриках Сполученого королГвства (1833 р.). У Росшськш Гмпери законом «Про малолпшх, працюючих на заводах, фабриках i мануфактурах» вщ 01.06.1882 р., згщно з яким був не тшьки обмежений робочий день малолгтшх i пщлГтюв, але й передбачено заходи щодо надання освгти працюючим дГтям [10, с. 84-85]; 2) законодавче регулювання жшочо! пращ почалося з появи в Англи Акта 1847 р., що обмежував час роботи пщлптав i жшок на фабриках [11, с. 391]; 3) регулювання окремих сторш пращ пращвниюв-чоловтв у сферГ робочого часу, правил промислово! саштари й технГки безпеки [12, с. 15].
Таким чином, приблизно в 30-ri рр. XIX ст. окремГ промислово розвинеш держави намагалися законодавчо закршити заходи з охорони пращ тих категорш населення, якГ найбшьшою мГрою страждали вГд свавГлля роботодавщв (дГти, пГдлГтки, жГнки). Мотиви щодо цього були рГзними: вГд поширення пГклування держави на новГ категори населення до занепокоення стосовно того, що дгти не виростуть здоровими робгтниками. ВГдомий дослГдник законодавства у сферГ захисту дитинства П. I. Люблшський наводив докази того, що в Шмеччиш подГбнГ заходи були викликаш скаргами вГйськових щодо недобору i поганого стану рекрутГв, а самГ робГтники були бГльш стурбоваш конкуренцГею з боку бГльш дешевого дитячого труда [13, с. 8]. ПодГбш факти дозволяють ще раз пщтвердити, що першГ кроки держави у сферГ
соцГального захисту тих або шших груп населення, яю потребували рГзного
6
роду допомоги, не завжди мали на увазГ самГ блага нужденних, але саме це в юнцевому рахунку i сприяло розвитку само! системи сощального захисту населення. У будь-якому випадку подГбш процеси стали свГдченням того тривалого руху держави на шляху визнання сощальних прав громадян, яке першим сво!м етапом мало за мету обмеження свободи договорГв, а лише потГм переросло в позитивш заходи щодо забезпечення робггаиюв у разГ потреби.
1сторична значимють трудового законодавства полягае в тому, що воно стало першою складовою сощального законодавства i в ньому, як шдкреслював П. I. Новгородщв, було не тшьки проголошено охорону державою штересГв трудящих, але i вщбулося визнання за кожним робочим суб'ективних прав [14, с. 9]. У силу об'ективних причин тогочасш права не зовЫм нагадують сучасш сощальш права (яю сприймаються державою як природш можливост кожно! людини), тому що це були права, здобут у держави безпосередньою боротьбою
/ Зг/о \ \\ ИХ . J Ул о \
робггаичого класу, але вони були виокремленш, а не обумовлеш самою
•»« \\ I V^/^ //fjri алД \
природою людських вщносин.
Сощальш права робггаичого класу в сферГ охорони пращ у другш
половиш XIX ст. бшьшою мГрою припускали активнють стосовно нормотворчо!
дГяльност держави та обов'язюв тдприемщв, шж активнють суб'ектГв цих
прав, тобто робггаиюв. Такими е право дГтей не брати участь у вщносинах з
найму робочо! сили до певного вжу, право жшок i дГтей не працювати у шчний
час, право не працювати бшьшу юльюсть годин, шж це встановлено законом, i
деяю ш. Причому таю норми були встановлеш в рГзних кра!нах свГту в рГзний
час упродовж останньо! чверт XIX - початку ХХ ст., при цьому дГя такого
законодавства не завжди поширювалась на всю територда держави, це
залежало вщ особливостей форми правлшня, системи управлшня та
полггачного режиму держави. ПодГбний тдхгд до !х сут ще бшьше зближуе
першГ сощальш права в галузГ охорони пращ з правами першого поколшня
(цившьними i полгтичними правами). Цш, яю переслгдувались законодавчим
закршленням саме цих прав, перебували не в гарантГях стерпного
матерГального благополуччя, а в державному захист вгд нелюдських умов
7
пращ. На вщмшу вщ особистих прав, способи забезпечення прав другого поколшня були шшими, оскшьки було передбачено активне втручання держави у сферу безпосередньо1 д7яльносп робггниюв i тдприемницько1' д7яльност буржуазй. На першому еташ розвитку сощальш права включали в себе як право на створення профспшок, так i право на укладання колективних договор7в, оскшьки 1х мета полягала в сощальному захист трудящих. Надал7 щ права стали пов'язуватися не стшьки з мехашзмами колективного захисту, скшьки з можливютю створення оргашзащй як невщ'емних елемеш!в громадянського суспшьства, в тому числ7 й стосовно сощального захисту р7зних верств i категорш населення.
Поряд з правами у сфер7 охорони пращ державна тдтримка робочих здшснювалася i через декларування прав на участь у сощальному страхуванш. Сам шститут сощального страхування вже не входив у сферу цившьного права
/ \\ /\ /Л мУаЪХ
(як шститут страхування майна, життя та ш), тому що вщр7знявся не тшьки
•»« 1С I / / гу ¿л \
частково особливим методом фшансування державно1 учасл, але й шшими
особливостями. Цим зумовлювалась i вщмшшсть прав у сфер7 охорони пращ
вщ прав у сфер7 сощального страхування.
Сощальне страхування приходить на змшу тим методам i формам
взаемодопомоги з7 страховим елементом, що юнували у вигляд7 лшарняних кас
i кас взаемодопомоги. Перехщ вщ добровольного страхування до обов'язкового
(тобто сощального) був тривалим й ускладненим тим, що робггники не зовЫм
розумши його значення та важливост7, а шдприемщ не бажали нести частину
сощальних витрат за страхування сво1х роб7тниюв [15, с. 2-4]. Сощальне
страхування стало громадським шститутом, у надрах якого були закладеш
сощальш права, мета яких полягала в полшшенш життевих умов шляхом
отримання гарантованих виплат у тих випадках, коли людина не може вже
власним трудом забезпечити свое юнування. Вперше щея обов'язкового
сощального страхування була висловлена в 1796 р., а реал7зована лише столггтя
потому [16, с. 7]. Становлення шститу^в обов'язкового страхування було
можливим лише при поеднанш двох умов, а саме сильное" державно1 влади та
8
розвиненого робггаичого руху. ВЫм цим ознакам вщповщала Шмеччина у 70-х рр. XIX ст. Багато з дослщниюв вважають, що саме шд час правлшня Бюмарка почалося становлення сощального страхування, з'явилося право робггаика на страхування на випадок хвороби, вщ нещасних випадюв, при настанш швалщностГ або старост [17, с. 297]. На базГ шмецького законодавства почали розбудовуватись системи сощального страхування майже у вЫх тогочасних европейських кра!н, у тому числГ i в Росшсько! Гмперп. Щодо росшського законодавства у сферГ регулювання вщносин наймано! пращ, то юнуе думка про те, що в Росшськш Гмперп першГ фабричш закони, на вщмшу вщ Англи та Шмеччини, з'явилися рашше, шж виникла потреба в них [18]. Численш дореволюцшш дослщження акцентують увагу на бшьшш дГевост та ефективност росшського фабричного законодавства, шж схожих норм
англшського i шмецького права, а також на тому, що вони регулювали бшьш
......
широке коло проблем найманих робгтникгв. У цглому шщгатором i головною рушшною силою робочих закошв у Росшськш Гмпери виступали консервативш кола, правГ сили, уряд, i аж шяк не лГберали й Державна Дума [19, с. 365-367].
Еволющя сощальних прав, пов'язаних з обов'язковою участю у сощальному страхуванш, показуе, що спочатку виникло право на участь у страхуванш вщ нещасних випадюв на виробництвГ, й саме завдяки цьому з'являеться право на отримання допомоги при настанш страхових позовГв; потГм з'явилося право на участь у сощальному страхуванш на випадок настання швалщностГ, по старостц значно шзшше сощальне право на отримання страхово! допомоги отримали вдови i сироти застрахованих пращвниюв; лише в 1911 р. i тшьки в Англи з'явилося право на страхування по безробгттю та материнству [12, с. 180]; право на участь у сощальному страхуванш спочатку мало не все населення i навГть не вс наймаш пращвники, а лише робггаики великих промислових тдприемств (фабричних, прничо! та заводсько! промисловост в Росшськш Гмпери); розширення кола суб'ектГв права на участь у сощальному страхуванш вщбувалося шляхом включення до нього робггаиюв i службовщв [20, с. 90].
Анал7з перших росшських страхових закошв показуе, що предметом страхування встановлювалося право на отримання пенсш, а виникнення цього права пов'язувалось з певним перелжом юридичних факлв. Так, ст. 435 Статуту шлях7в сполучення визначала таю тдстави для виникнення права на вдовину пенсш: смерть чоловжа, позбавлення його вЫх станових прав, вступ чоловжа в монастир, безвюна вщсутнють чоловжа не менше одного року та ш
Таким чином, право на участь у сощальному страхуванш та право на отримання допомоги i послуг, яю випливають 7з сощального страхування, аж до другого десяташття XX ст. були не правом для вЫх громадян, а особливою прившею тих верств населення, яю розглядалися державою як найбшьш нужденш щодо ще1 потреби. Як зазначав Б. Любимов, одшею з таких груп населення був пролетар7ат, який зв7в воедино вс вимоги роб7тниюв з сощального забезпечення в уЫх випадках непрацездатност [21, с. 10].
/ \ \\ ■ / \ Ул О \
Поряд з7 вс7ею прогресившстю сощального страхування щодо
/ ОгТА \\ I 1Z^ri \
забезпечення особи та 11 шм'1 умовами стерпного юнування у випадках втрати засоб7в до юнування вже в перш7 десятилггтя XX ст. виявилися i його недолши. Обов'язкове страхування зачипило не вс верстви населення, що бажали взяти участь у ньому, а лише т категори населення, яю законодавець визнав за необхщне включити саме в цей процес. Безробггш та хвор7 не могли вщраховувати внески, отже, були позбавлеш права на допомогу з боку шститут1в сощального страхування.
На початок XX ст. з'являеться револющйна для того часу 7дея: особа, що
потребуе допомоги, повинна 11 отримувати просто тому, що вона е членом
суспшьства i тому мае право на шдтримку в раз7 потреби. Держава збирае
внески з ус7х, хто може платити, i розподшяе м7ж ус7ма, хто в даний час
потребуе ще1' допомоги. Стае зайвим страховий стаж та обсяг внесюв. Внески
надходять як прям7 податки. Отримати допомогу мае стати не складшше, шж
вщдати дитину до безкоштовно1 початково1 школи [16, с. 15]. Под7бш думки
вже на початку XX ст. слали надбанням законодавства деяких кра1н - Дани,
Ново1 Зеланди, Австралп. Надання пенси вЫм тим, хто досяг 60 роюв (не
10
дивлячись на сплату внесюв), було спрямовано на створення умов для повноцшного розвитку особистост без страху за свое майбутне. В подГбнш ситуацп держава виступае не як гордий благодшник, що подае милостиню, а як слуга, який приносить своему пановГ,те що належить йому по праву [16, с. 17].
Поряд з появою сощальних прав у сферГ охорони пращ та сощального страхування в Англи, як в кра!ш, що позицюнуе себе як держава загального добробуту, найбшьш швидкими темпами починае розвиватися новий щабель сощальних прав: право на заробггау плату не нижче встановленого мтмуму (воно з'явилося в 70-х рр. XIX ст. i поширювалося переважно на жшок); право на допомогу держави при пошуку роботи; право на контроль з боку держави за шдвищенням квартирно! плати та деяк ш. [22, с. 19, 47].
У Росшськш Гмпери з середини XIX ст. у робочих низки професш
юнувало право на безкоштовне забезпечення лжами та медичну допомогу [23,
с. 87]. Проте вважати це право прикладом першостг Росг! в розвитку окремих
/ ОзгТА \\ I ijjr^Jr^iJA \
напрямкГв соцГального захисту населення навряд чи можливо. Дане право було
свГдченням кричущо! економГчно! вГдсталостГ РосГйсько! Гмпери, де без
зобов'язання пГдприемцГв будувати лшарш для робГтникГв, видавати
пролетарям безкоштовш лГки, смертнГсть i етдемюлопчна проблеми серед
працГвникГв деяких професш були б катастрофГчними.
Друга половина XIX ст. е тГею епохою щодо розвитку Где! стосовно прав
людини, яка була вщмГчена законодавчим закршленням нового виду прав
громадян - сощальних прав. Дана епоха пронизана гдеею вторично нових прав
- сощальних прав, проте ця гдея була втшена не як новий рГзновид прав
людини, а як новий вид прав окремих категорш громадян [24, с. 88-96]. Саме в
рамках розвитку Где! про державу загального благоденства були визнаш
сощальш вимоги найбшьш масово! та згуртовано! частини суспшьства того
часу - робггаичого класу. I хоча самГ права носили фрагментарний характер, не
мали комплексного сощального захисту, все ж це були права, оскшьки являли
собою визнаш суспшьством i державою потреби, забезпечеш вГдповГдним
механГзмом реалГзацП. Незважаючи на те, що щ механГзми не вирГзнялися
11
досконалютю, а права не поширювались на вЫх громадян держави, все ж це були сощальш права. Вони були спрямоваш на захист робггниюв у продев трудово! дiяльностi вiд несправедливих умов пращ й забезпечували гарантованi виплати у випадках, коли робггник своею працею не мiг забезпечити нормальне iснування собi та сво!й родиш.
Список л1тератури:
1. Гроцций Гуго. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права / Гуго Гроцций. -М. : Госюриздат, 1956. - 868 с.
2. Гумбольдт В. Ф. Опыт установления пределов государственной деятельности / В. Ф. Гумбольдт ; пер. и ред. А. Н. Паевской. - СПб., 1908. - 164 с.
3. Чичерин Б. Собственность и государство / Б. Чичерин. - М., 1882. - Ч. 1. - 470 с. ; 1883. - Ч. 2. - 457 с.
4. Российский Бюллетень по правам человека / ред. К. А. Любарский. - М., 1996. -Вып. 8. - 165 с.
5. Кассирова Е. П. США: кризис социальной политики. Государство и социальное страхование / Е. П. Кассирова. - М. : Мысль, 1978. - 254 с.
6. Нисселович Л. Н. История заводско-фабричного законодательства Российской Империи. - Ч. 1-2. / Л. Н. Нисселович. - СПб., 1864. - 310 с.
7. Стог С. Об общественном призрении России. - Ч. 1 / С. Стог. - СПб, 1818. - 114 с.
8. Организация и действие социальной помощи во Франции. - 2-е изд. - М. : Изд-во Фр. Орг. Техн. Сотрудничества, 1993. - 116 с.
9. Этика и организация труда в странах Европы и Америки: Древность, средние века, современность / РАН. Ин-т всеобщей истории. - М. : Институт всеобщей истории РАН, 1997. - 350 с.
10. Кучинский Ю. История условий труда в Великобритании, Франции, Германии / Ю. Кучинский ; пер. с англ. Б. Н. Мандельцвейга ; под ред. А. Н. Сидорова. - М. : Гос. изд-во иностр. лит-ры, 1948. - 427 с.
11. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран : в 2 т. / отв. ред. Н. А. Крашенинникова. - М. : Норма, 2008. - Т. 2: Современное государство и право - 672 с.
12. Догадов В. М. Правовое регулирование труда при капитализме (до второй Мировой войны): очерки / В. М. Догадов. - М. : Гос. изд-во юрид. лит-ры, 1959. - 194 с.
13. Любинский П. И. Законодательная охрана труда и подростков / П. И. Любинский.-Пг., 1923. - 103 с.
14. Новгородцев П. И. О праве на существование. Социально-философские этюды П. И. Новгородцева и И. А. Покровского / П. И. Новгородцев, И. А. Покровский. - СПб. ; М. : Изд. ТОВ М. О. Вольф, типогр. ТОВ М. В. Вольф, 1854. - 48 с.
15. Литвинов-Фалинский В. П. Новые законы о страховании рабочих / В. П. Литвинов-Фалинский. - СПб. : Тип. А. С. Суворина, 1912. - 356 с.
16. Вигдорчик Н. А. Социальное страхование в общедоступном изложении / Н. А. Вигдорчик. - М. : Вопр. Труда, 1927. - 195 с.
17. Лапова Р. А. Социальное законодательство Германии в последней четверти XIX -начале XX вв. // Ученые записки. Ученые записки Саратовского юридического института. -Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1967. - Вып. 15. - С. 295-311.
18. Звягин Ю. Ю. Фабричное законодательство в конце Х1Х - нач. ХХ в. в России и Западной Европе: опыт сравнения / Ю. Ю. Звягин // Россия и Запад : сб. статей. - СПб. :
СПбГУ, 1996. - С. 153-176.
19. Смирнов А. Ф. Государственная Дума Российской Империи 1906-1917 гг.: историко-правовой очерк / А. Ф. Смирнов. - М. : Книга и б1знес, 1998. - 624 с.
20. Гольденвейзер А. С. Социальное законодательство Германской Империи: Страхование рабочих: больничное, от несчастных случаев, на случай потери способности к труду и старости / А. С. Гольденвейзер. - К., 1890. - 180 с.
21. Любимов Б. Социальное страхование в прошлом и настоящем. - 3-е изд., перераб. и доп. / Б. Любимов. - М. : Вопросы страхования, 1925. - 181 с.
22. Каленский В. Г. Социальное законодательвто Англии / В. Г. Каленский. - М. : Наука, 1969. - 224 с.
23. Шельгамин И. И. Фабрично-трудовое законодательство в России (вторая половина Х1Х в.) / И. И. Шельгамин. - М. : Юрид. изд-во, 1947. - 168 с.
24. Права человека. История, теория и практика : учеб. пособие / отв. ред. Б. Л. Назаров. - М., 1996. - 303 с.
П \ /1/1
Походзило Ю. Н. Концепция государственного признания и законодательного закрепления социальных прав отдельных категорий, классов и групп населения во второй половине Х1Х - в начале ХХ века: историко-правовой аспект.
Статья посвящена отдельным аспектам государственного признания и законодательного закрепления социальных прав отдельных категорий, классов и слоев населения во второй половине XIX - начале XX в. Проанализированы прогрессивные идеи и международно-правовые принципы развития социальных прав. Сделан вывод, что развитие социального законодательства в этот период было вызвано социальными потребностями наиболее массовой части населения данного периода - рабочим классом. Эти права имели фрагментарный характер и не имели комплексной социальной защиты, они были признаны обществом и государством, а так же были обеспечены соответствующим механизмом реализации.
Ключевые слова: призрение, социальная защита, социальные права, социальное страхование.
Pokhodzilo Y. N. The concept of state recognition and legislative recognition of the social rights of the individual categories, classes and groups in the second half of the XIX -early XX century: historical and legal aspect.
The article is devoted to particular aspects of public recognition and the law on social rights of certain groups, classes and groups in the second half of XIX - early XX century. The article analyzes the progressive ideas and international legal principles of social rights. It is concluded that the development of social legislation in the second half of XIX - the beginning of the twentieth century was due to the social needs of the most massive part of the population of this period - the working class. These rights were fragmentary and did not have a comprehensive social protection, they were recognized by society and the state, as well as were provided with appropriate means of implementation.
Key words: state charity, patronage of arts, social protection, the social rights, social insurance.
Розширена анотащя статт Походзiло Юрiя Миколайовича на тему:
«Концепщя державного визнання та законодавчого закршлення соцiальних прав окремих категорш, клане i верств населення у другш половинi XIX - на початку XX столггтя: кторико-правовий аспект»
Pokhodzilo Y. N., candidate of legal sciences, assistant professor of the History of State and Law for Ukraine and foreign countries Department, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv.
An extended abstract of a paper on the subject of: «The concept of state recognition and legislative recognition of the social rights of the individual categories, classes and groups in the second half of the XIX - early XX century: historical and legal aspect»
Problem setting: Analyzed some aspects of public recognition and the law on social rights of certain groups, classes and groups in the second half of XIX - early XX century and progressive ideas and international legal principles of social rights.
Recent research and publications analysis: The concept of public recognition and the law on social rights of certain groups, classes and groups in the second half of XIX - early XX century is considered a scientific heritage Shelhamina I. I., Kalensky V. G., Holdenvyeyzera A. A., Smirnova А. F., Vyhdorchyka N. A. et al.
Paper objective: The development of human rights in the second half of XIX - early XX century and securing new kind of rights - social.
Paper main body: Analysis of the historical development of public charity and social rights and their protection.
Conclusions of the research: In the proposed period of social legislation, developing, was fragmented and does not have a comprehensive social protection, but was recognized by society and the State and provided appropriate mechanisms.
1
Basic annotation to the article:
The article is devoted to particular aspects of public recognition and the law on social rights of certain groups, classes and groups in the second half of XIX - early XX century. The article analyzes the progressive ideas and international legal principles of social rights. It is concluded that the development of social legislation in the second half of XIX - the beginning of the twentieth century was due to the social needs of the most massive part of the population of this period - the working class. These rights were fragmentary and did not have a comprehensive social protection, they were recognized by society and the state, as well as were provided with appropriate means of implementation.
Key words: state charity, patronage of arts, social protection, the social rights, social insurance.
